Польсько-українська пісня "Гей соколи": походження і тлумачення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка

Польсько-українська пісня «Гей соколи»: походження і тлумачення

Олена Шкіль (студентка III курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету педагогіки, психології та мистецтв) Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Растригіна А. М.

Анотація

У статті проаналізовано історію виникнення відомої на теренах Польщі й України пісні, походження й потрактування якої музикознавці оцінюють по-різному. Проте, незважаючи різнохарактерність її прочитання, це твір став невід'ємною частиною як польської, так і української музичної культури сьогодення. Доведено, що пісня « Гей соколи» стала особливо затребуваною в Україні під час Помаранчевої революції в 2004 року в перекладі Олександра Стадника й наразі є дуже популярною серед українців, коли багато молодих людей змушені залишати рідний дім і свої родини через розв'язану російським агресором війну.

Ключові слова: польське походження пісні, варіативність виконавства, український варіант, затребуваність під час війни.

Постановка проблеми

Пісня «Гей соколи» у рецепції українців пов'язується з повстанським рухом, коли у 1919-1921 роках у польські й українські війська воювали як союзники у війні з більшовиками. Серед деяких мистецтвознавців існує думка про те, що її автором є Томаш Падура, польсько-український поет і композитор, представник української школи польського романтизму, творчість якого ґрунтована на шляхетській традиціі польського романтизму та українському фольклорі й козацькій легенді. В оригіналі «Гей соколи» написано польською мовою, у стилі балади як ліро-епічного твору на історично-героїчну тематику з напруженим сюжетом і драматичною розв'язкою. Версії щодо авторства твору «Гей соколи» Т. Падури дотримуються й такі науковці, як історик Володимир Любченко (стаття «Падура Тимко» в «Енциклопедії історії України», Інститут історії України НАН України) та докторка філології Надія Баландіна (стаття «Масифікація польсько-української пісні “Hej, sokoly!”») класифікуючи твір як відому польську патріотичну пісню[7] .

Існує й протилежна думка, аргументами якої є те, що твору «Гей соколи» немає в жодному виданні творів Томаша Падури, і ніхто з дослідників його творчості не висував навіть припущення, що він міг бути автором цієї пісні. Її стилістика суттєво відрізняється від творчої манери Падури. Оскільки він писав він дуже специфічною мовою (змішував слова українські з польськими), що є його своєрідною «авторською версією» української мови, а оригінал пісні «Гей соколи» написаний літературною польською мовою.

Деякі дослідники вважають, що насправді пісня «Гей соколи!» є українсько-польською версією популярною в Україні та далеко за її межами пісні «Їхав козак за Дунай», яку написав козак-поет Семен Климовський (1705-1785), де також описується прощання з дівчиною козака, який вирушає у похід. Крім того, мелодія пісні «Гей соколи!» є досить подібною як до відомого твору «Їхав козак за Дунай» (можливо, з дещо виразнішими акцентами, притаманними для музики ХХ століття), так і перегукується своєю ритмомелодикою у приспіві й водночас мотивом «жалю» кожному приспіві («Ой жаль, жаль мені буде...»), з іще однією популярною в Україні піснею «Копав, копав кирниченьку» перший запис якої відомий ще з 1820х років. Подібні ритмічні приспіви можна простежити і в інших українських народних піснях [1].

У польських версіях виконання пісні « Гей соколи», вона належала до, так званих пісень «бесідних» (гуртових, застільних), які співали під час товариських зібрань. У Польщі традиція гуртового співу була поширена ще у вісімдесятих роках, а далі почала заникати. Різні середовища мали свої пісні. Твір «Гей соколи!» був тісно пов'язаний із середовищем польських «репатріантів» з УРСР чи їхніх нащадків. Представники комуністичної влади не дуже добре ставились до цієї пісні, можливо, через те, що в ній виражений жаль за втраченими через Польщу землями на користь УРСР після Другої світової війни. Існував також інший «безпечний» варіант пісні «Гей соколи!», у якому замість козака був улан, а замість жалю за Україною - туга за родиною та дівчиною. Але такий варіант співали рідко. Один із варіантів пісні був популярним у м. Зелена Гура в західній частині Польщі у 1960-х роках , однак дещо відрізнявся від розповсюдженої сьогодні версії. Перші її слова звучали так:

Jechal w naddunajskie strony Їхав в наддунайські сторони

Ukrainski Kozak mlody. Український козак молодий

Hej! Hej! Hej Sokoly! Гей, гей, гей соколи!

Omijajcie gory, lasy, doly. Оминайте гори, ліси, доли.

Omijajcie PGR-y Оминайте ПҐР-и -

Tam roboty do cholery! Там роботи до холери!

(PGR - це «Panstwowe Gospodarstwa Rolne» (Державні сільські господарства). Їх створювали за

Отже, героєм твору був козак, який вирушав за ріку Дунай, тобто на терени під турецькою владою, очевидно, у похід. Це пояснювало його зворушливе прощання зі сім'єю, дівчиною і отчим краєм. Версію пісні про козака, який сідає на коня «з-над чорної води» співавтор цієї статті Богдан Гальчак вперше почув щойно у 1980-х роках. Важко сказати, чи вона існувала раніше. Відмінність між цими двома версіями зачинів є досить значна. У зеленогурському варіанті 1960-х років героєм твору був «український козак молодий», тоді як у сучасній розповсюдженій версії - тільки «козак молодий». У польській мові слово «козак» означає чоловіка відважного, справного фізично. Так що в другій версії твору його героєм міг бути й поляк. Окрім того, у варіанті пісні «Гей соколи!», популярному в зеленогурському регіоні в 1950-х рр., був інший приспів. Звучав він так: комуністичної влади у 1940-х роках.) [3].

У дев'яностих роках сформувався в Польщі так званий «кресовий» рух, члени якого називали себе «кресов'яками». Офіційною метою цього руху є підтримка пам'яті про польську традицію на давніх землях ІІ Речі Посполитої. Ці землі тепер перебувають у межах України, Білорусі і Литви, «кресов'яки» їх називають «польські східні креси». Така назва не може викликати особливого захоплення українців, як і Білорусів та литовців. Поняття «креси» має в польській традиції різні значення. Може означати колишні землі країни, які перебувають тимчасово під владою іноземної держави. Означенням «польські західні креси» послуговувались, наприклад, у Польській державі в 1919-1939 рр. Щодо деяких суміжних з нею німецьких земель (Nodzynski, 1997: 105-110). Це були тодішні землі Німеччини, які не увійшли до складу Речі

Посполитої, відродженої у 1918 р., але мали історичні зв'язки з Польською державою, і там існувала польська нацменшина. З політичних причин Республіка не могла тоді офіційно висувати територіальних претензій перед Німеччиною. Проте через популяризацію поняття «польські західні креси» деякі політичні середовища старалися утримувати в польському суспільстві переконання, що ті землі повинні належати Польщі. Неофіційним гімном «кресов'яків», принаймні їх частини, яка ідентифікує себе з Волинню і Галичиною, є саме пісня «Гей соколи!». Тому популярність в Україні пісні «Гей соколи!» викликає в середовищі Української меншини в Польщі дивування чи навіть несприйняття. Голова Українського історичного товариства в Польщі проф. Роман Дрозд коментує: «Пісня “Гей соколи!” для нас, українців у Польщі, має імперський, ревізіоністський характер. Під час українських імпрез у Польщі її не співають. Хіба що її може виконувати якийсь колектив з України - однак, публіка цього не схвалює. Поляки трактують цю пісню як вираження туги за втраченим після Другої світової війни «раєм» на українських землях. Наші співвітчизники з України, мабуть, недостатньо це розуміють. Помічають винятково музичні цінності, а там, на жаль, є «кресова» ідеологія. Пісня «Гей соколи!» не може стати мостом зближення між поляками і українцями. Свого часу відома польська співачка Марила Родович пропонувала, щоб ця пісня стояла гімном проведеного у Польщі та в Україні Чемпіонату Європи з футболу 2012 року[2] .

У радянські часи пісня «Гей соколи!» не належала до «заборонених», за виконання яких у публічному місці могли покарати штрафом. Але її не виконував жоден із професіональних співаків. Не звучала вона на радіо чи телебаченні. Зміна настала після падіння комуністичних урядів у Польщі після 1989 року. Пісню «Гей соколи!» ввела до свого репертуару популярна співачка Мариля Родович, яка народилась у м. Зелена Гура в родині переселенців із Вільна. Умістила цю пісню у своєму альбомі «Marysia Biesiadna» Шевченку, який співпрацював із гуртом «Піккардійська терція». Згадані переклади мають незначні відмінності. Найбільше розповсюджений переклад Олександра Стадника[5].

(1994).

Також «Гей соколи!» залучили до свого репертуару Кристоф Кравчик, популярний гурт у стилі диско - поло «Bayer Full», Кристина Ґіжовська та інші професійні виконавці. У їхніх музичних альбомах, які містили цей твір, зазначена інформація, що музика і слова пісні є народними.

Мелодія пісні «Гей соколи!» зазвучала як музичний супровід в історичному фільмі Єжи Гоффмана «Вогнем і мечем» (1999) за твором Генріка Сенькевича. Оскільки в Польщі цей фільм набув величезної популярності, то ж і пісня «Гей соколи!» зазнала популяризації. Водночас відбулося своєрідне об'єднання твору з польською романтичною традицією. Пісню вже ніхто не асоціював із державними сільськими господарствами чи з застіллям. Натомість значна частина польського суспільства почала пов'язувати цей твір із героями фільму «Вогнем і мечем» - гарними, відважними і шляхетними рицарями. Таким чином твір набув рис ідеалізації[6] . пісня музикознавець революція переклад

Щодо української версії твору, то перший український переклад зробив у 1999-2000 рр. шанований художній керівник і диригент Волинського народного хору Олександр Стадник. Із його слів довідуємося, що спочатку хор виконував пісню польською мовою. Дуже прихильне ставлення публіки до цього выкованная надихнуло Олександра Стадника на переклад. Удруге пісню переклав у 2002 р. Популярний артист Михайло Мацялко, який залучив її до свого репертуару. Третій переклад у 2008 р. Належить пісняреві Олександрові

Висновки

Виняткове значення для рецепції пісні «Гей соколи!» в Україні мала Помаранчева революція в 2004 р., коли різко зросли національно-патріотичні настрої в суспільстві. У 2005 р. З'явився музичний альбом у виконанні співака Володимира Вермінського «Йшли селом партизани-2». Туди увійшли пісні Української повстанської армії та сучасні твори патріотичної тематики, серед них - і пісня «Гей соколи!» в перекладі Олександра Стадника. Згодом цей твір потрапив до репертуару інших виконавців. Таким чином, «Гей соколи!» поповнили ряд українських патріотичних пісень, які іноді навіть асоціюють із повстанськими піснями. «Гей соколи!» і зараз дуже популярна серед українців, чому сприяє й сучасна ситуація в країні. Багато молодих людей змушені залишати рідний дім і свої родини через розвязану російським агресором війну.

Список використаних джерел

1. Баландіна Н. Масифікація польсько-української пісні «Hej, sokoly!» («Гей соколи!) // Молодий вчений. 2018, № 9.1 (61.1) (23.08.2019 r.).

2. Гей соколи! (для мішаного хору без супроводу). Гармонізував Александр Стадник ( 21.12.2011).

3. Звідки прилетіли «соколи»? Рефлексії над генезою популярної пісні// Богдан Гальчак, Ольга Харчишин (13.10.2019)

4. Любченко В. Падура Тимко // Енциклопедія історії України. Т. 8. К.: Нак. Думка, 2011. С. 19-20

5. Польсько-українські відносини на тлі історії популярної пісні „HEJ, SOKOEY!” («Гей соколи!») Богдан Гальчак, Ольга Харчишин. Год. 4 Бр. 4 (2020)

6. Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського / упоряд. О. Дея, Київ 1974, с. 455.

7. Hej, sokoly. Wikipedia. Wolna encyklopedia ( 22.08.2019)

Размещено на Allbest.ru