Дослідження поселень-гігантів трипільської культури: іноземні інвестиції та міжнародна співпраця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Дослідження поселень-гігантів трипільської культури: іноземні інвестиції та міжнародна співпраця

EXPLORING TRYPILLIA MEGASITES: FOREIGN INVESTMENT AND INTERNATIONAL COOPERATION

Лук'яниця Василь Васильович

Lukianytsia Vasyl Vasylyovych

У статті висвітлено роль міжнародної участі в дослідженнях поселень-гігантів трипільської культури, що посідає дедалі вагоміше місце. Іноземні інвестиції фактично визначають існування Трипільської археологічної експедиції сьогодні. Підкреслено, що новітня геомагнітна зйомка за тісної співпраці - як у полі, так і в кабінетах - українських фахівців із британськими, німецькими, американськими та іншими колегами стала підставою для так званої «другої методологічної революції» у трипіллєзнавстві, що наразі відкриває значно ширші можливості та задає вектор для майбутніх досліджень. Ключові слова: трипільська культура, поселення-гіганти, геомагнітна зйомка, трипіллєзнавство, інвестиції, співпраця.

Актуальність. Гордість України й Черкащини зокрема - поселення-гіганти трипільської культури, вивчення яких триває вже понад пів століття. Водночас в останнє двадцятиріччя як у польовій, так і в музейній роботі із трипільськими старожитностями все більшу роль відіграють іноземні інвестиції та міжнародна співпраця, які при цьому ще не отримали достатнього наукового висвітлення.

Огляд джерел. У контексті опису здобутків спільного дослідження поселень-гігантів українськими та закордонними науковцями ця тема розглядалася у працях М. Відейка та його колег [2-4; 6]. Водночас питання іноземних інвестицій у наукових публікаціях практично не висвітлювалося, тому автор послуговувався новинними інтернет-ресурсами [1; 5] та досвідом особистих розмов з керівником Трипільської археологічної експедиції О. Корвін-Піотровським і директором Державного історико-культурного заповідника (ДІКЗ) «Трипільська культура» В. Чабанюком.

Реалізація міжнародних проєктів, у свою чергу, змістовно представлена в англомовній літературі. Серед останньої виділяються статті Дж. Чапмана, Б. Гайдарської та М. Небб'ї, присвячені альтернативним стосовно вітчизняних дослідників поглядам на проблематику трипільських мегапоселень у контексті співпраці з українськими археологами й так званої «другої методологічної революції» у трипіллєзнавстві [810], і стаття німецьких та українських науковців стосовно результатів і перспектив реалізації міжнародних проєктів із вивчення трипільської культури [11]. Також використано матеріали конференції, присвяченої неінвазивним методам дослідження у східноєвропейській археології (значною мірою - геомагнітній зйомці поселень трипільської культури) [7].

Мета дослідження. Міжнародна підтримка досліджень поселень-гігантів надзвичайно важлива та вже дала вагомі результати, однак залишається маловідомою. Тож існує потреба у висвітленні місця та ролі іноземних науковців і меценатів у вивченні трипільської культури в Україні.

Виклад основного матеріалу. Відлік активного залучення закордонних кадрів та інвестицій у дослідження трипільських поселень-гігантів (як синонім вживаємо також термін «мегапоселення»)Буго-Дніпровського міжріччя, на нашу думку, слід починати з 2001 р., коли спонсором Трипільської археологічної експедиції став науковий благодійний фонд «Search Foundation», офіс котрого дислокований у Г'юстоні, штат Техас, США. Фінансує експедицію також фонд «QES Investment LTD» (Лондон, Велика Британія). Директором обох є громадянин Великої Британії, француз за національністю Б. Кост, член Ради розвитку Товариства сучасного мистецтва (Contemporary Art Society) в Лондоні, який узяв на себе більшість експедиційних витрат після того, як у 1994 р. на неї востаннє було виділено кошти державою. Отже, майже 30 років вивчення найбільшого поселення трипільської культури - Тальянки (320 га; Звенигородський район Черкаської області) - відбувається без державного фінансування і понад 20 років - практично виключно завдяки залученню закордонних інвестицій Б. Коста. Щоправда, за словами керівника Трипільської експедиції О. Корвін-Піотровського, дослідження все одно дуже страждають через принцип фінансування, адже благодійні гроші надходять на рахунки Інституту археології Національної академії наук України, де їх із доларів конвертують у гривні, після чого вони вважаються державними. Це означає жорсткий контроль і звітність про їхнє використання, що на практиці значно ускладнює придбання археологами необхідного обладнання.

Щороку Б. Кост через фонди надає на дослідження близько 30 тисяч доларів і регулярно особисто відвідує розкопки. «Search Foundation» був заснований його дідом і призначений для підтримки культурних і наукових проєктів. Своє зацікавлення саме трипільською культурою меценат пояснює тим, що вона є важливою сторінкою спільної для всіх європейських народів історії Європи, вивчення якої необхідне для розуміння загальних процесів, усвідомлення того, хто ми і звідки. Недарма на базі Тальянок з 2003 р. неодноразово проводилися міжнародні конференції за участю румунських, молдовських, британських, німецькихтрипіллєзнавців [1; 3, с. 46]. Зазначимо, що в Румунії пам'ятки з подібною матеріальною культурою отримали назву Кукутень, а загалом вони є складовою культурного комплексу Кукутень-Трипілля (Cucuteni- TrypilliaCulturalComplex) [7, с. 87].

Закордонні інвестиції в розмірі 20 мільйонів гривень із 2020 р. залучені до розвитку ДІКЗ «Трипільська культура» і призначені, зокрема, для реконструкції музею в с. Легедзине. Спонсором стала німецька компанія «Caparol», що належить концерну «DeutscheAmphibolinWerke». Ремонт (навіть завершення будівництва), розширення експозиції, благоустрій території продовжувалися й у 2021 р. [5], були перервані повномасштабним російським вторгненням, проте відновлені в 2023 р. (уже за фінансування благодійного фонду «МХП - Громаді»). Директор заповідника В. Чабанюк виділив 5 пріоритетних напрямків роботи: стати потужним центром науково-археологічного дослідження поселень-гігантів; вийти на міжнародний рівень у цьому дослідженні; домогтися перетворення приватної землі, де розташовані поселення, що формально входять до складу заповідника, на власне заповідну; сприяти визнанню принаймні частини мегапоселень об'єктами Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; створити не просто музейний відділ, а великий музей, який популяризуватиме трипільську культуру не лише в межах Черкащини та України, а й у світі.

Водночас співпраця із закордонними установами, меценатами й науковцями не вичерпується питанням фінансування. Не меншу допомогу вони надають під час польових досліджень, реалізуючи спільні проєкти. Так, справжнім проривом у трипіллєзнавстві стала новітня геомагнітна зйомка низки поселень (залишки трипільських споруд - «майданчики» («площадки» у традиційній термінології) складаються зі скупчення випаленої глини, що має магнітне випромінювання, яке здатне вловити спеціальне обладнання). Тож подібна зйомка в 2011-2012 рр. Булла здійснена спільно з Римсько-Германською комісією Німецького археологічного інституту за фінансування Німецького науково -дослідницького співтовариства (Deutsche Forschungsgemeinschaft; German Research Foundation) [11, с. 146], що забезпечила ДІКЗ «Трипільська культура» та співробітників Інституту археології сучасними магнітометрами в рамках проєкту «Economy, demography and social space of Trypillia mega-sites» («Економіка, демографія та соціальний простір трипільських мегапоселень»). Завдяки цьому й було створено точні геомагнітні плани поселень-гігантів на території Звенигородського й Уманського районів Черкаської області: Тальянки, Майданецьке, Доброводи, а також меншого - Аполянки, якими послуговуються нині при розкопках і розрахунках. Особливо цікавими й інформативними виявилися дослідження Майданецького (загальна площа 200 га) [6; 10, с. 369].

Логічним продовженням стали власне розкопки Майданецького поселення, уперше поновлені в 2013 р. після 20річної перерви. До українських дослідників під керівництвом М. Відейка та Римсько-Германської комісії, очолюваної К. Рассманном, долучилися науковці з Інституту пра- та протоісторичної археології Кільського університету імені Крістіана Альбрехта (Німеччина) на чолі з Й. Мюллером у рамках субпроєкту «Population agglomerations at Tripolye-Cucuteni mega-sites» («Агломерації населення на мегапоселеннях Трипілля-Кукутень») як частини роботи Спільного дослідницького центру (Collaborative Research Centre) «Scales of Transformation - Human-Environmental Interaction in Prehistoric and Archaic Societies» («Масштаби змін - взаємодія людини з навколишнім середовищем у доісторичних та архаїчних суспільствах») [7, с. 88; 11, с. 146]. Розкопки здійснювалися за підтримки Кільської школи післядипломної освіти «Розвиток людини в ландшафті» (Kiel Graduate School «Human Development in Landscape») [10, с. 399]. Досліджувалася щільно забудована південно-західна околиця, де серед іншого виявили залишки укріплень та гончарний горн [2, с. 852-854; 4, с. 24].

Окремо слід згадати вивчення Небелівського поселення Голованівського району Кіровоградської області, започаткованого проведенням магнітної зйомки геофізиками Даремського університету (Велика Британія) ще в 2009 р., завдяки чому було складено план і визначено його площу в 238 га. Нині - це єдине трипільське мегапоселення, геомагнітна зйомка якого проводилася на всій його площі. Розкопки здійснювалися М. Відейком спільно із британськими дослідниками на чолі із Дж. Чапманом у рамках проєкту «Early urbanism in prehistoric Europe: the case of the Trypillian megasites» («Рання урбанізація в праісторичній Європі: трипільські мегапоселення») в 2012-2014 рр. За фінансування британської Ради з мистецьких та гуманітарних досліджень (Arts and Humanities Research Council) [10, с. 399]. Саме завдяки їм було відкрито знамениту мегаструктуру (найбільша відома споруда трипільської культури, площею понад 1200 м 2 , розкопки якої здійснювалися за підтримки британського Національного географічного товариства (National Geographic Society) та навіть Британської академії [8, с. 18]); вивчено кілька «майданчиків» (у т. ч. Комплекс житла й господарських ям); проведено шурфування, що дало палеоботанічні матеріали й радіовуглецеві дати, які підтвердили існування Небелівки протягом близько 200 років у 3970-3770 рр. до н. е.; розкопано ще один триканальний горн (таким чином, він є найдавнішим із відомих) з уламками глиняних «дисків», котрими, ймовірно, накривали канали [2, с. 849, 852; 4, с. 22-23].

Останнім часом до дослідження трипільської культури в Україні (причому не лише поселень-гігантів і не лише в Буго-Дніпровському міжріччі) долучаються також польські й румунські науковці, тоді як українські трипіллєзнавці знайомляться з досвідом розкопок у Румунії.

Отже, завдяки детальним геомагнітним планам різних поселень було виявлено, крім звичних спалених жител, чимало нових об'єктів, відзначених різним типом магнітних аномалій: неспалені та частково спалені житла, так звані мегаструктури, господарські ями та лінії з них, горни, рови, стежки, палеоканали тощо. Обмежені розкопки блискуче підтвердили релевантність планів, і нині без звіряння з ними неможливо уявити польовий сезон трипіллєзнавця [10, с. 379-384]. Крім того, саме точніша локалізація жител дозволила виділити осередки забудови: сусідства, кластери, сектори, квартали, а звідси - ґрунтовніше говорити про демографію, економіку й соціальну структуру поселень. Нові дані відкривають небачені раніше можливості інтерпретацій і перегляду колишніх концепцій, обґрунтованіших відповідей на запитання, а водночас ставлять ще складніші [9, с. 104-106]. Міжнародна співпраця вже дала настільки вагомі результати, що науковці-учасники спільних проєктів називають період із 2009 р. «другою методологічною революцією» в дослідженні трипільських поселень-гігантів («першою революцією», відповідно, вони вважають аерофотозйомку, геомагнітні плани В. Дудкіна та застосування названих неінвазивних методівразом із обмеженими розкопками М. Шмаглієм у 1970х рр.) [8, с. 4].

Водночас варто зазначити, що задля кращого розуміння феномену мегапоселень ця «друга революція» не вичерпується виключно їхнім вивченням, а бере їх у значно ширший контекст, стаючи «революцією» в дослідженні трипільської культури загалом. У даному аспекті надзвичайно корисною булла геомагнітна зйомка невеликих поселень на околицях сільськогосподарської зони гігантів у 2016 р. Вона продемонструвала, що еліптично-концентрична забудова була притаманна і для значно менших за площею поселень, котрі, тим не менш, можливо були залежні від великих. Тоді ж було здійснено обмежену зйомку більших поселень - Глибочка (близько 130 га) та Війтівки (близько 48 га; локалізована на правому березі Південного Бугу у Вінницькій області), що показала наявність кількох різних і навіть взаємопов'язаних мегаструктур, засвідчивши, що вони не були винятковою особливістю гігантів площею понад 200 га і траплялися не лише в Буго-Дніпровському міжріччі [7, с. 89-94].

Іноземні інвестиції та міжнародна співпраця, таким чином, принаймні з 2009 р. вже допомогли здійснити справжній прорив і значно розширити горизонти досліджень трипільських поселень-гігантів. При цьому можна виділити мінімум 3 фази спільних проєктів: 2009-2012 рр. - масштабна геомагнітна зйомка; 2013-2016 рр. - перевірка теорій і точності нових планів шляхом розкопок на локальному й мікрорегіональному рівні (Майданецьке, Небелівка); із 2017 р. - перехід на мезорегіональний рівень (вивчення й порівняння поселень у Буго-Дніпровському, Буго-Дністровському та Дністро-Прутському міжріччях) [10, с. 371]. У перспективі дослідження планується вивести на макрорегіональний рівень: порівнювати кукутенську (західну) та трипільську (східну) частини культурного комплексу, обґрунтовувати розселення трипільців, формування й занепад поселень-гігантів. Для цього пріоритетним визначається вивчення пам'яток типу Веселий Кут - хронологічно перших велетенських поселень та косенівської локальної групи - останніх серед них. І хоча чимало поки залишається лише в планах або відкладається на невизначений час через трагічні події в Україні, все ж певні напрацювання вже наявні [11, с. 147, 149].

Висновки

Багатовекторна (фінансова, кадрова, інституційна, технологічна) міжнародна підтримка в останні півтора десятиліття стає ключовою в дослідженні поселень-гігантів трипільської культури. Усе більше науковців і спонсорів долучаються до вивчення цього феномену, усвідомлюючи його значення для загальної історії Європи. Закордонні установи надають гранти в рамках реалізації спільних із українськими археологами проєктів, тоді як окремі фонди та меценати, такі як Б. Кост, забезпечують постійне фінансування. Крім того, відбувається обмін досвідом між дослідниками з різних країн, що надає нового теоретичного та практичного поштовху трипіллєзнавству.

Саме міжнародна підтримка має виключне значення для продовження дослідження поселень-гігантів і діяльності Трипільської археологічної експедиції, що з 2001 р. фінансується майже виключно за рахунок фонду «Search Foundation» на чолі з Б. Костом. Інвестиції німецької компанії «Caparol» залучені до розвитку заповідника та музею «Трипільська культура». Іноземні установи надають не лише фінансову, а й технічну та кадрову допомогу: спільно з німецькими науковцями було реалізовано проєкти з геомагнітної зйомки ряду поселень і проведення перших за 20 років розкопок Майданецького, а разом із британськими - дослідження Небелівки. Триває й розширюється співпраця з польськими та румунськими трипіллєзнавцями. Вагомість міжнародної співпраці і можливості, що відкрилися завдяки новим геомагнітним планам, дозволила назвати період із 2009 р. (початок роботи на Небелівці) «другою методологічною революцією» у дослідженні поселень-гігантів після «першої революції» (запровадження М. Шмаглієм комплексного методу) 1970х рр. На даний момент міжнародні проєкти можна поділити на 3 фази, пов'язані з геомагнітною зйомкою (20092012 рр.) та дослідженнями на мікрорегіональному (2013-2016 рр.) й мезорегіональному (з 2017 р.) рівнях із перспективами вийти на макрорегіональний рівень усього культурного комплексу Кукутень-Трипілля.

Джерела

інвестиція міжнародна поселення трипільський

35 років Трипільській археологічній експедиції. URL: https://antikvar.ua/35-гокІУ-1гиріІ8кіі-ек!5редіеіі/(дата звернення: 04.04.2024).

Відейко М. Ю. Гончарні горни трипільської культури: нові горизонти досліджень. Vir Bimaris: od kujawskiego matecznika do stepow nadczarnomorskich: studia z dziejow mi^dzymorza baltycko-pontyjskiego ofiarowane Profesorowi Aleksandrowi Kosko / pod red. Marzeny Szmyt et al.; Adam Mickiewicz University in Poznan. Poznan, 2019. С. 847-859.

Відейко М. Ю. Дослідження трипільської культури: пошуки, досягнення, проблеми (2005 - 2011). Розбудова держави. 2012. № 1. С. 42-58.

Відейко М. Ю. Попередній звіт. Київ, 2016. 62 с.

Німецькі меценати інвестують у відновлення заповідника «Трипільська культура». URL: https://ck-oda.gov.ua/novyny-cherkaskoyi-oblasti/nimecki- mecenati-investuyut-u-vidnovlennya-zapovidnika-tripilska-kultura/ (дата звернення: 04.04.2024).

Широкомасштабная геомагнитная съемка в Майданецком: современные технические решения в изучении трипольских мега-поселений / Н. Б. Бурдо, М. Ю. Видейко, В. В. Чабанюк и др. Stratum plus. Археология и культурная антропология. 2012. № 2. С. 265-286.

Beyond excavation: geophysics, aerial photography and the use of drones in Eastern and Southeastern European archaeology : proceedings of the international colloquium (5-8 Decembe 2016, Piatra-NeamJ, Romania) / ed.: D. Misehka, C. Misehka, C. Preoteasa. Piatra-NeamJ: Editura «Constantin Matasa», 2019. 174 p.

Chapman J., Gaydarska B., Nebbia M. The Origins of Trypillia Megasites. Frontiers in Digital Humanities. 2019. Vol. 6. Art. 10. P. 1-20. DOI: https://doi.org/10.3389/fdigh.2019.00010 (accessed 04.04.2024).

Gaydarska B., Nebbia M., Chapman J. Trypillia Megasites in Context: Independent Urban Development in Chalcolithic Eastern Europe. Cambridge Archaeological Journal. 2019. Vol. 30. № 1. P. 97-121.

The Second Phase of the Trypillia Mega-Site Methodological Revolution: A New Research Agenda / J. Chapman et al. European Journal of Archaeology. 2014. Vol. 17. № 3. P. 369-406.

Tripolye - Strategy and Results of an ongoing Ukrainian-European Project / R. Hofmann et al. Vita Antiqua. 2018. № 10. P. 146-154.

Размещено на Allbest.ru/