Протистояння на міжпартійному ґрунті між гласними-євреями в Катеринославській міській думі восени - взимку 1917 р.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Протистояння на міжпартійному ґрунті між гласними-євреями в Катеринославській міській думі восени - взимку 1917 р.

Яценко Віталій Якович

Кандидат історичних наук, доцент

Анотація

революційний міжпартійний протистояння катеринослав

У статті розкривається та аналізується міжпартійне протистояння між гласними-євреями в міському самоврядуванні Катеринослава восени - взимку 1917 р.

Ключові слова: Катеринослав, гласні, національне питання, єврейський національний рух, сіоністи, Бунд, ОЄСРП, Поалей-Ціон.

Актуальність дослідження

У поліетнічному Катеринославі на початку XX ст. євреї становили щонайменше 40% всього населення. За муніципальними виборами 13 серпня 1917 р. представники єврейської національності теж помітно були представлені серед гласних думи. Серед виборчих списків, які здобули перемогу в цих перегонах, декілька були єврейськими: «Блок єврейських національних партій», який складався з «Ахдусам-Ісроель», сіоністської організації і Єврейського національно-демократичного союзу (19 гласних, А.Я. Березовський, Я.Д. Березовський, М.І. Болоховський, М.С. Брук, М.Л. Бруштейн, А.Ш. (ініц. рос.) Вайнсон, Я.Л. Гранберг, І. Бар-Ієгуда Ідельсон, М.З. Іоффе, Й.Л. Корін, X.Е. (ініц. рос.) Ліхтенштейн, І.Ю. Моцкін, И.Я. (ініц. рос.) Ритов, Е.В. (Е. Ш. ?) Тоболовський, Д.І. Шморгонер та ін.); Єврейська соціал-демократична робітнича партія «Поалей-Ціон» (1 гласний, М.Е. (М. Ш. ?) Арієв). Також єврейські соціалістичні партії були у блоках з іншими партіями. Бунд блокувався з РСДРП(о), польськими і латиськими соціал-демократами (С.І. Арсон, А.М. Фушман, О.І. Чемерисський). Об'єднана єврейська соціалістична робітнича партія (ОЄСРП) була разом з партією соціалістів-революціонерів (А.Н. Епельбаум, Г.Л. Казакевич, М.X. Ломовський, Л.З. Ніколаєвський, М.С. Раскін). Євреї були й серед гласних меншовиків (А.О. Вейнгер (Венгер), Н.Л. Лівшиць, А.С. Сандомирський та ін.), есерів (Н.Я. (ініц. рос.) Берлін, Є.Г. Гойхбарг, Розов та ін.), більшовиків (С.І. Гопнер, Б.О. (І. А.) Ройзенман, М.І. Хавський та ін.). Гласні - євреї були й в інших кандидатських списках (Г.С. Берлін, Ю.В. Берлін, Я.М. Должанський, Г.М. Карпас, Л.А. Ліберман, А.С. Рабинович та ін.). У цілому зі 113 гласних думи представників єврейської національності було щонайменше 40, або більше однієї третини від її загального складу, що в цілому відповідало їх частці в населенні Катеринослава.

Сам склад думи був поліетнічним (українці, росіяни, євреї, поляки, латиші, німці та ін.), що в цілому відображало національний склад населення губернського центру. Але склад думи був сформований переважно за партійною ознакою. Проте й національний фактор помітно впливав на його структуру. Це добре простежується на прикладі гласних-євреїв. Бо саме тут найвиразніше зіткнулися й проявилися національний та соціальний (класовий) аспекти. І події, що відбувалися в залі засідань думи, неодноразово це підтверджують.

Мета

Розгляд даної теми дозволяє повніше й глибше зрозуміти специфіку перебігу революційних подій у великому політичному та індустріальному центрі, яким на 1917 рік був Катеринослав. Також це дає можливість порівняти особливості революційного процесу на загальноросійському і регіональному рівнях. В цілому це й визначає мету даної статті: розкрити й проаналізувати протистояння на міжпартійному ґрунті між гласними-євреями в міському самоврядуванні Катеринослава восени - взимку 1917 р.

Наукова розробка питання

Означена тема спеціально не досліджувалась. Окремі її сюжети, частіше фрагментарно, представлені в ряді наукових публікацій, монографіях і статтях істориків радянської доби В. Я. Борщевського [4, с. 135, 163, 181-184, 235-236; 5, с. 40, 52, 63, 153; 6, с. 48-51, 56-57, 63-64, 74-76, 87, 96], Ю.І. Терещенка [20; 21, с. 14, 16, 27-29, 31-32, 35, 36, 37, 40-41, 42, 46, 53, 56, 62, 74-75, 82, 83, 94-95, 96, 98, 103, 109-110, 122-129]. В.І. Гусєва і В.П. Крижанівського [10, с. 51, 52, 53, 54, 57-58, 59, 73, 74, 77, 80, 86, 87, 88], у біографічних нарисах діячів більшовицької партії, гласних міської думи Катеринослава у 1917 р. В.К. Аверіна. В.А. Валявки, П.О. Воронцова, С.І. Гопнер, Е.І. Квірінга [1, 2, 9, 23, 24]. Серед сучасних дослідників виділяються роботи В.М. Бойка, присвячені участі українських і єврейських політичних партій у муніципальній кампанії в Україні (також і в Катеринославі) у 1917 р. [3, с. 129-141]. Окремі аспекти та сюжети виборів до міської думи Катеринослава у 1917 р. та її діяльності розглядалися в книзі О.Г. Бистрякова [7, с. 137-138, 139]. Проте протистояння на міжпартійному ґрунті між гласними - євреями в Катеринославській міській думі восени - взимку 1917 р. у цілому ще не стало об'єктом спеціального дослідження.

Основний матеріал

Як же проходила співпраця гласних-євреїв у міському самоврядуванні Катеринослава в означений період ?

Але спочатку слід зазначити, що міжпартійне протистояння серед єврейських діячів Катеринослава у 1917 р. обумовлювалось розшаруванням за партійно-політичною ознакою, що виразно виявилося в цей період. Політичні інтереси євреїв міста в цей час представляли декілька партій та організацій, серед них три соціалістичні - Бунд, Об'єднана єврейська соціалістична робітнича партія (ОЄСРП) та Єврейська соціал-демократична робітнича партія «Поалей-Ціон». Друга група була представлена переважно правими, консервативними партіями (сіоністи та ін.). Привертає увагу, що єврейські партії та організації Катеринослава були достатньо впливовими. Одним з підтверджень цього є те, що до бюро Губернської революційної ради, яка наприкінці листопада 1917 р. перебрала вищу владу в губернії, з 10 неукраїнців, що становило половину його складу, було включено 1 бундівця та 1 єврейського соціаліста разом з 4 більшовиками, 3 есерами та 1 меншовиком. Засвідчили це й вибори до міської думи влітку 1917 р., після проведення яких до складу міської управи було включено від ОЄСРП - М.X. Ломовського, від Бунду - С.І. Арсона і від єврейської демократичної групи - Й.Л. Коріна. При цьому російські соціалістичні партії тут були представлені 3 есерами, 3 більшовиками і 1 меншовиком.

Особливо партійно-політична диференціація євреїв Катеринослава виявилася під час передвиборчих кампаній 1917 р. до міської думи, Всеросійських Установчих зборів та ін. Бундівці нерідкоблокувалися з меншовиками, латиськими соціал-демократами та об'єднаними польськими соціалістами, а ОЄСРП виступала у блоці з російськими есерами. Під час підготовки до виборів до міської думи у червні 1917 р. вони разом влаштували цикл лекцій з муніципальних питань [8, 23 июня], а 27 липня (9 серпня) усіх кандидатів в гласні думи від блоку партії есерів та ОЄСРП скликали на загальні збори для обговорення стану виборчої кампанії [8, 27 июля].

На виборах до Всеросійських Установчих зборів єврейські партії Катеринослава виставили чотири окремі списки: ОЄСРП (№ 2), ЄСДРП «Поалей-Ціон» (№ 8), Єврейський національний виборчий комітет (№ 10), Бунд (№ 11). Єврейський національний виборчий комітет газета катеринославських меншовиків «Наша борьба» так характеризувала: «До цього блоку єврейських буржуазних партій увійшли євреї -кадети і далі, правіші за кадетів» [15, 12 ноября]. Показово, що їх список по Катеринославу отримав 18,3% голосів виборців [17, с. 281-282], що свідчило про впливовість цих партійно-політичних сил.

Активно діяли у Катеринославі і сіоністи. 30-31 грудня 1917 р. (12-13 січня 1918 р.) сіоністська народно-трудова фракція Цейре-Ціон Катеринослава, Амура та Нижньодніпровська влаштовувала кружковий збір для посилення коштів для фракційної преси та друку [16, 21 декабря].

Важливо розуміти й ставлення виборців євреїв до єврейських партійно-політичних сил губернського центру. Виборам до міської думи Катеринослава передувала значна організаційна підготовча робота. Утворений у травні 1917 р. статистичний відділ катеринославської міської управи з 19 по 24 травня цього року провів у місті перепис населення за програмою Всеросійського міського перепису, на основі якого складалися списки по виборам до міської думи. За результатами цього перепису населення губернського центру складало 210349 чоловік, з яких (за даними «Екатеринославской городской статистики») виборців на серпень 1917 р. було 127879 [11, с. 26].

У виборах до міської думи Катеринослава, які відбулися 13 серпня 1917 р., взяли участь за різною інформацією 70568 чоловік [11, с. 26-27], 73824 [21, с. 103], або 73417 [8, 17 августа]. Останні два числа, імовірно, є більш точними, а це означає, що на муніципальні вибори прийшли більше 57% усіх виборців.

За результатами виборів найбільше голосів отримав блок російських есерів і ОЄСРП (№ 12) - 15803 голоси і 24 місця гласних. Наступними були більшовики (№ 4) - 14326 голосів і 22 місця гласних. Дещо відстав від них блок єврейських національних партій (№ 17) - 12138 голосів і 19 місць гласних. Блоку меншовиків, Бунду, польських і латиських соціал-демократів (№ 7) дісталося 9259 голосів і 14 місць гласних. Завершували п'ятірку лідерів кадети (№ 10), які набрали 5593 голоси і 9 місць гласних. Також УСДРП (№ 2) мала п'ять місць гласних і 3381 голос. Інші кандидатські списки отримали від 1 до 3 місць гласних [8, 17 августа; 14, 17 августа]. Так розподілилися 113 місць гласних у новообраній міській думі Катеринослава. Аналіз результатів виборів показує, що абсолютну перевагу дістали виборчі списки, які чітко визначили свою партійну приналежність, а це є ще одним свідченням високого на той час рівня політизації настроїв електорату. За 12 партійних списків (№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12, 16, 17, 21) проголосувало 66 209 виборців, або 90,18% від усього числа тих, хто голосував. Уже названа п'ятірка лідерів отримала 87 місць гласних з і 113, або 77%. Саме ці п'ять списків (№ 12, 4, 17, 7, 10) визначили конфігурацію сил нової міської думи Катеринослава.

Щодо єврейських списків (№ 1 - Поалей-Ціон, № 17 - єврейський блок, № 21 - єврейська національно-демократична група (остання набрала тільки 242голоси виборців і не пройшла до думи)), то вони на виборах 13 серпня отримали 13 012 голосів, до яких слід ще додати тих, хто голосував за Бунд і ОЄСРП, які йшли в єдиних блоках з меншовиками та есерами. Відомо, що під час організації виборів до єврейської общинної ради Катеринослава, які відбулися 8 лютого 1918 р., проведений перепис єврейського населення міста виявив 41 тисячу виборців-євреїв [7, с. 147-148]. Під час виборів до загальноросійських Установчих зборів у листопаді 1917 р. у голосуванні взяли участь 25092 виборця-єврея, з яких 18350 (або 73% з усіх, хто прийшов на вибори) підтримали 4 єврейські списки [11, с. 25]. Якщо припустити, що у серпні 1917 р. у Катеринославі кількість виборців-євреїв та тих, хто взяв участь у голосуванні, була не меншою ніж у листопаді 1917 р. та лютому 1918 р., то тоді за єврейські списки на муніципальних виборах проголосували значно більше 50% від усіх, хто прийшов на вибори (13012 від 25092). Тобто рівень політичної активності та національної свідомості єврейського населення міста був достатньо високим. Беззаперечним лідером серед єврейських списків став «Блок єврейських національних партій» (№ 17), який посів третє місце за кількістю набраних голосів (12138 або 16,53%) і отримав 19 місць гласних, серед яких 9 належало сіоністам [7, с. 138]. До речі, за підрахунками результатів муніципальної виборчої кампанії 1917 р. по 105 містах України, зробленими В.М. Бойком, сіоністи, які в більшості міст створювали разом з єврейською громадою національний блок, одержали переконливу перемогу - 8,7% голосів від загальної кількості або трохи більше 50% єврейського електорату [3, с. 140]. Надалі позиції сіоністів в Україні ще більше зміцнилися. На виборах до Українських Установчих зборів вони посіли третє місце після українських есерів та більшовиків. Самі ж результати муніципальних виборів 1917 р. підтвердили, що в Катеринославі серед російської та української частин населення домінували ліві сили, а серед єврейської частини населення - праві. При цьому слід враховувати помітний відсоток голосів набраних на цих виборах кадетами (5593 або 7,62%).

Щодо самого протистояння на міжпартійному ґрунті між гласними-євреями в Катеринославській міській думі восени - взимку 1917 р. Збудником спокою тут часто ставав Олександр Ілліч Чемерисський, член ЦК Бунду. Вже 7 вересня він, виступаючи при обговоренні доповіді міської управи про обрання комісій думи, зразу заявив, що це питання практично важливе, оскільки в думі йде реальна боротьба за певні класові інтереси і важливо, хто буде обраний до складу комісій, чиї політичні інтереси він представлятиме. Поділивши гласних думи на «лівий» та «правий» інтернаціонал, гласний-бундівець досить різко виступив проти гласних, представників правих партій, зачепивши декого з них персонально (Д.І. Шморгонера), що призвело до конфлікту між гласними, який довелося ладнати [12, арк. 60-60 зв.].

30 вересня, виступаючи під час обговорення доповіді міської управи про організацію біржі праці, важливого питання для забезпечення інтересів робітників, О.І. Чемерисський категорично відкинув ідею будь-яких національних секцій чи підвідділів на біржі праці, бо це за певних обставин призвело б до розпалювання національної ворожнечі між робітниками. Питання ж про роботу єврейських робітників у суботу біржа праці, вважав він, врегулює, пристосовуючись до запитів життя [12, арк. 147-148].

23 і 24 жовтня при обговоренні шкільного питання, питання про створення міського шкільного комітету О.І. Чемерисський виступив з ґрунтовними доповідями.23 жовтня він зразу зазначив національний момент як основну відмінність при розгляді даного питання, а саме створення національних підвідділів при шкільному комітеті та відносини між ними. Тобто мова йшла про національну школу, забезпечення освітніх потреб представників різних національностей. Гласний-бундівець заявив, що єдиної нації давно немає, оскільки вона розколота на класи. Він дещо патетично наголошував, що не може уявити, як він та Брук (представник єврейської фракції, правий діяч) будуть обирати представників до шкільного комітету. Тому цей орган представниками від національності повинен формуватися порівну від цензових та соціалістичних елементів. Далі О.І. Чемерисський вважав, що в області культурного життя, освітній сфері національностям треба надати максимальну автономію. В інших сферах він був противником національної автономії. Шкільні відділи, які будуть відати освітньою справою, повинні обиратися самими національностями на основі загального виборчого права, тоді вони будуть користуватися авторитетом серед мас. Самі ж національні шкільні комітети тимчасово створювалися при міському шкільному комітеті до організації виборів на загальних засадах [12, арк. 243 зв.-245 зв.].

Окремим положенням виступу О.І. Чемерисського опонував інший доповідач, член ОЄСРП А.Л. Епельбаум, який, окрім іншого, заявив, що висловлювання члена ЦК Бунду Чемерисського протилежні позиції самого Бунду [12, арк. 254].

24 жовтня, коли продовжився розгляд шкільного питання, позиція Бунду, розкрита О.І. Чемерисським, обговорювалася більшістю доповідачів. Представник єврейської фракції Д.І. Шморгонер прямо дав відповідь доповідачеві від Бунду, заявивши, що класова боротьба не знищує національного духа, єдності в культурі. До того ж діти Чемерисського та Брука будуть вчитися в одній школі. Заперечив Д.І. Шморгонер пропорціональний принцип за цензовою основою формування національних відділів, назвавши його архаїчним [12, арк. 259 зв.-260].

У своєму виступі О.І. Чемерисський дав відповідь своїм опонентам. Він зразу зазначив, що обговорюється шкільне питання, а не національне чи питання культурно-національної автономії. Д.І. Шморгонеру гласний-бундівець відповів, що наполягає на тому, щоб його не примушували обирати разом з Бруком представників нації до шкільного комітету, що існує не просто єврейська нація, а вона складається з єврейського пролетаріату та міщанських елементів. Українським гласним (І.М. Трубі та Г.Ю. Воробйову), які дорікнули йому за централізм і навіть антидемократизм в шкільному питанні, він пояснив, що це його позиція як соціал-демократа, який послідовно відстоює класові інтереси пролетаріату єврейської та інших національностей. Узагалі цей виступ О.І. Чемерисського пронизаний чітко вираженим класовим підходом. Саме це було його головним аргументом у відповіді опонентам. Він ще раз пояснив додатково аргументуючи основні положення своєї доповіді 23 жовтня, а на завершення прямо звернувся до більшовиків з вимогою голосувати за проект Бунду [12, арк. 268-270 зв.].

18 листопада дума обговорювала заяву фракції есерів про відношення до Українських Установчих зборів та до Центральної Ради, а фактично її III Універсал. Доповідач від сіоністів М.С. Брук у короткій промові гаряче вітав прагнення українського народу до самовизначення, як і його прагнення до автономії, і побажав українцям успіху [12, арк. 186 зв.]. Д.І. Шморгонер, який теж висловив симпатії українцям, єдино прийнятним назвав принцип плебісциту, заявивши, що він навіть досконаліший, ніж Установчі збори, бо визначає волю цієї території. Єдино ж прийнятною він визнав позицію меншовиків, Бунду й народних соціалістів, тим самим заявивши про неможливість приєднання до резолюції українців [12, арк. 186 зв.-187]. Й. Л. Корін (сіоніст) виступив не як уповноважений від своєї фракції. Він наголосив на тому, що українське питання лежить в історичній площині. Історично Катеринославська губернія належить до України. Тому доповідач заявив, що не може приєднатися до думки, що питання це повинно бути вирішено тільки плебісцитом. Стосовно приєднання Катеринославської губернії до України він не погодився з українцями, вважаючи несвоєчасним винесення тепер цього питання. Але українці його винесли, тому й відповідають за це перед своїм народом. Відмовити українцям на їх рідній землі в цьому праві аж ніяк не можна. Колеги Й.Л. Коріна по фракції, як вважав доповідач, зайняли єдино правильну історичну позицію правди й справедливості. Іншої думки для фракції існувати не може, як відносно українського, так і іншого народу [12, арк. 187-187 зв.].

Необхідним плебісцит вважав і О.І. Чемерисський. Вітаючи прагнення української демократії створити автономію, за якої всі національності, що проживали на цій території, могли жити й розвиватися, він категорично заперечив тим, хто говорив про дотримання під час вирішення цього питання історичних прав, одночасно зробивши відкритий закид проти правих єврейських діячів, які наголошували на цьому. Плебісцит він не вважав ідеальним рішенням питання, але тричі повторив під час виступу, що наразі питання про включення Катеринославської губернії до території України необхідно вирішити шляхом плебісциту серед населення [12, арк. 188-189].

Щодо О.І. Чемерисського. Радикалізм його поглядів у національному питанні під час виступів у думі восени - взимку 1917 р. не був випадковим. Перейшовши на ліві позиції в Бунді та взявши участь у створенні Комфарбанду, він у 1920 р. вступив до РКП(б), працюючи головою (секретарем) Центрального бюро Єврейської секції, яке було як структурна частина підвідділу національностей включене до складу відділу агітації та пропаганди (Агітпропу) ЦК РКП(б). У 1920-х рр. О.І. Чемерисський досить активно виявляв себе. Коли в 1920 р. постало питання про позбавлення державної дотації іврітського драматичного театру «Габіма» (існував у Москві в 1917-1926 рр.), яке не підтримали член політбюро ЦК РКП(б) Л.Б. Каменєв і нарком з питань національностей Й.В. Сталін, то останнього за це 7 грудня 1920 р. критикував О.І. Чемерисський, звинувативши наркома в потуранні театру «єврейських спекулянтів», «гурманів», театру, який служив інтересам «плутократів-сіоністів» [13]. Наприкінці грудня 1926 р. на всесоюзній нараді євсекцій секретар ЦБ ЄС О.І. Чемерисський піддав критиці підтриманий головою ВЦВК М.І. Калініним курс на створення територіальної єврейської автономії, а від співробітників ОЗЕТу (Організація по земельному устрою євреїв -трудівників) вимагав відмовитися від цієї ідеї. О.І. Чемерисський переселенську лінію в офіційній політиці вважав проявом націоналізму і замість територіальної автономії виступав за повну асиміляцію євреїв [13; 18]. Коли вирішувалося питання про ліквідацію Єврейської комуністичної робітничої партії («ПЦ») (наступника ЄСДРП «Поалей-Ціон»), то секретар ЦБ ЄС О.І. Чемерисський 20 грудня 1927 р. уже не вперше звернувся до ЦК ВКП(б) з вимогою розігнати цю партію [13]. Йому ж належало декілька книг на ідіш, серед яких: «Сионистская галиматья» (Л.-М., 1926); «На ходулях - Поалей-Цион» (Л.-М., 1927) [13; 22]. Така позиція О.І. Чемерисського у вирішенні єврейського питання в СРСР в 1920-х рр. була досить радикальною навіть для члена РКП(б) - ВКП(б).

Висновки

У підсумку можна зазначити, що в розвитку національного фактору (і його єврейського сегменту також) в суспільно-політичному житті Катеринослава у 1917 р. виразно виявилося соціальне підґрунтя. Про це засвідчує й розшарування за класовою, соціальною ознакою національних партійно-політичних сил міста. У місцевих організаціях українських, єврейських, польських, латиських, литовських та інших політичних партій міста відкрито визначилося протистояння між соціалістичними та буржуазними партіями. Достатньо гострим було протистояння й у середовищі національної революційної демократії Катеринослава, яка, як правило, також розкололася, або цей процес вже започатковувався (українські та єврейські соціалістичні партії), на радикальну та помірковану частини. Це не було випадковим, а відображувало загальні тенденції розвитку революційного процесу в Росії та Наддніпрянській Україні у 1917 р. Події суспільно-політичного життя Катеринослава повністю це підтверджують, так само як і міжпартійне протистояння між гласними-євреями в міському самоврядуванні губернського центру восени - взимку 1917 р.

Джерела

1. Бачинский П.П., Квиринг В.Э., Перельман М.Б. Эммануил Ионович Квиринг. М.: Политиздат, 1968. 135 с.

2. Бєднов М., Гольдберг М. Серафима Гопнер. К.: Політвидав України, 1976. 88 с.

3. Бойко В. Український та єврейський національно-визвольні рухи: пошук взаєморозуміння під час муніципальної кампанії 1917 р. в Україні. Україна: від самостійності до соборності (22 січня 1918 -- 22 січня 1919рр.)\ редкол.: І.Ф. Курас (голова) та ін. К.: ІПіЕНД, 2004. С. 129-142.

4. Борщевский В.Я. Рабочийкласс и Советы Донецко-Криворожского бассейна в Октябрьской революции. Д., 1962. Ч. I. 240 с.

5. Борщевский В.Я. Рабочий класс и Советы Донецко-Криворожского бассейна в Октябрьской революции. Д., 1962. Ч. II. 168 с.

6. Борщевський В.Я. Робітники Катеринослава в дні Жовтня. Д.: Дніпропетровське книжкове вид-во, 1961. 156 с.

7. Быстряков А. Очерки истории сионистского движения в Екатеринославе. Д., 2008. 180 с.

8. Бюллетени губернского исполнительного комитета общественных организаций (Екатеринослав). 1917.

9. Варгатюк П.Л., Дольчук А.В. Василь Антонович Валявко. Д.: Промінь, 1972. 131 с.

10. Гусев В.И., Крижановский В.П. В борьбе за осуществление ленинской тактики. Большевики Украины в массовых избирательных кампаниях 1917 г. К.: Вища школа, 1987. 168 с.

11. Екатеринославская городская статистика. 1918. Вып 1-й. Екатеринослав, 1918. 85 с.

12. Журнали засідань Катеринославської міської думи. 24 сепрня 1917 - 5 січня 1918 рр. ДАДО (Держ. архів Дніпропетровської обл.). Ф. 469. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 1-436.

13. Костырченко Г.В. Тайная политика Сталина. Власть и антисемитизм. URL: http://coollib.net/b/264424/read/.

14. Народная жизнь (Екатеринослав). 1917.

15. Наша борьба (Екатеринослав). 1917.

16. Приднепровский край (Екатеринослав). 1917.

17. Спирин Л.М. Россия 1917 год: Из истории борьбы политических партий. М.: Мысль, 1987. 333 с.

18. Столберг Ева-Мария. Биробиджан: несбывшаяся мечта об еврейскойродине. Диаспоры. 1999. № 1. URL: http://www.archipelag.ru/ru_mir/rm-diaspor/hebrew/birobidzhan/?version=forprint.

19. Терещенко Ю. З діяльності більшовицької фракції Катеринославської міської думи (серпень - жовтень 1917 р.). Архіви України. 1971. № 3. С. 36-41.

20. Терещенко Ю.І. Політична боротьба на виборах до міських дум України в період підготовки Жовтневої революції. К.: Наук. думка, 1974. 144 с.

21. Территориализм и сионизм - две стороны одной медали. URL: http://jewichfreedom.jimdo.com/территориализм-и-сионизм.

22. Шевченко Г.І. Василь Кузьмич Аверін. Д.: Промінь, 1970. 123 с.

23. Шестопалов Г.Г. Петро Опанасович Воронцов. Д.: Промінь, 1975. 56 с.

Размещено на Allbest.ru