Підробка золотих монет в Україні у ХІХ - на початку ХХ ст.

The problem of the money counterfeiting in Russian Empire has long been out of sight of the scientists, in Ukraine doesn't exist any single comprehensive work devoted to the study of this problem. In the period of the Russian Empire rule in Ukraine, the counterfeiting of gold coins acquires its own features and tendencies. This article introduces into the scientific circulation the materials of the state historical archives criminal cases, newspapers and museum collections related to the falsification of the gold coins in Ukraine. During the XVIII century the gold coins were little known to the public, that's why the cases of falsification of them through the historical sources are unknown. Before the middle of the XIX century the counterfeiting of the foreign gold coins was widespread.

The traditional crime was clipping of the gold and silver coins, which was also fixed in the studied period. In the late 18th and early 19th centuries, due to the small number of Russian gold coins in the circulation, the counterfeiters used foreign Holland ducats and Ottoman mahmudis as a model. Counterfeiting of the Russian gold coins has been known since the middle of the 19th century. False semi-imperials are known from Ukrainian finds, although analysis of the sources indicates their potential importation from the Baltic provinces, where they were probably manufactured.

With the introduction of the gold standard in Russian Empire, the new coins are rapidly gaining a high popularity. Extensive use of the new gold coins leads to the falsification of almost the entire line of the denominations. Even the rarest gold coin of 7 rubles and 50 kopecks, minted only in 1897, was identified in Zhytomyr. Counterfeits of the gold coins also came to the Ukrainian provinces from the neighboring regions, as in 1911 the fact of importation of the counterfeit imperials was revealed from Nakhichevan.

The First World War has radically changed the principles of the money circulation in Ukraine. The huge was expenses and the financial crisis led to a «coin hunger», the use of money substitutes and speculation with small coins. The gold coins were purposefully withdrawn from the population in exchange for paper banknotes. We suggest that the known today specimens of the counterfeit coins made for the loss of the money circulation could have been made during the financial crisis of the WWI.

Keywords: Russian Empire, Austro-Hungarian Empire, counterfeiting, fraud cheatings, money circulation, fantasy technologies, sales of counterfeits.

Висвітлення проблеми фальшивомонетника в Україні довгий час залишалось поза увагою наукових пошуків нумізматів, дослідження цього питання з ще дорадянських часів не розглядалось у перспективах розвитку вітчизняної нумізматики. На сьогоднішній день із розсекреченням архівних фондів та підвищення цікавості дослідників до найрізноманітніших проблем в історії України стало можливим якісне наукове дослідження та висвітлення питання підробки грошей в Україні в імперську добу.

Проблеми фінансової історії України у складі Російської імперії комплексно досліджено у багатогранних публікаціях професора В. Орлика, визначивши стан та основні тенденції розвитку державних фінансів (Орлик B., Орлик C. 2019, с. 5-27; Орлик B. 2008, с. 187-195), а також ґрунтовно висвітлюючи основні теоретико-методологічні (Орлик B. 2011-a, c. 96-108) та джерелознавчі проблеми (Орлик B. 2011-b, с. 98-110). Окрему увагу вченим приділено вивченню питання фіскальної політики російського царату в Україні (Орлик B. 2008; Орлик B. 2007; Орлик B. 2004, с. 224-239).

Проблему фальшування грошових знаків в Російській імперії в українській історичній науковій історіографії вивчались В. Коцуром (Kotsur, Boiko-Gagarin 2019), професором С. Орлик (Орлик С. 2018, с. 51-54; Орлик, Бойко-Гагарін 2017) та А. Бойко-Гагаріним (Бойко-Гагарин 2017, с. 57-68; Бойко-Гагарин 2016, s. 103-109; Бойко-Гагарін 2020-а, с. 55-63; Бойко-Гагарін 2020, с. 27-34).

Метою цієї статті є введення у науковий обіг та аналіз процесу фальшування золотих монет в Російській імперії.

Грошова система Російської імперії з усіма своїми основними елементами виникла та почала розвиватись у період з 1700 по 1704 рр. із проведенням грошових реформ Петром І (Спасский 1970, с. 171). Протягом всього XVIII ст. вводились та виводились найрізноманітніші монетні номінали, проводились реформи з перекарбування монет, частково побутували іноземні монети, вдосконалювались елементи захисту, крупні срібні рублеві монети почали зображати деталізовані портрети, зародилась та втілилась в життя десяткова грошова система.

Рис. 1. Російська імперія, Катерина ІІ, червінець 1768 року. Мідь, позолота. Вага 11,62 г. Колекція Національного музею історії України. Інв. №AU-1270.

Емісія золотих монет з середини XVIII століття відбувалась достатньо спорадично, широкому загалу рідкісні золоті монети червінці (10 руб.) та пів-імперіали (5 руб.) (Шуст 2009, с. 197) були мало відомі. Нами не виявлено згадок про відробку золотих імперіалів та пів-імперіалів у XVIII столітті, окрім введеного у науковий обіг покритого позолотою мідного червінця 1768 року часу правління Катерини II з колекції Національного музею історії України, який, скоріше за все, є жіночою прикрасою «дукачем», аніж підробкою для збитку грошового обігу (рис. 1) (Бойко-Гагарін 2019-а, с. 14-15).

20 червня 1810 р. владою було опубліковано Маніфест, який визнавав основою монетної системи срібний рубль, коли в 1 руб. мало міститись 4 золотника, 21 доля чистого срібла. Розмін срібного рубля відбувався на мідну монету, на рівні з якою курсувала також і срібна монета крупніших номіналів. Наступного року відновилось і карбування золотих монет (ДАОО, ф. 88, оп. 1, спр. 48, арк. 99-100). Цікавим є те, що на законодавчому рівні було закріплено класифікацію державних монет на банкові (1 руб. та 50 коп.) та обігові (20, 10 та 5 коп.), окремо виділялась мідна монета. І. Кауфманом вдало відмічено, що при цьому законодавчому визначенні не лишилось місця для золотої монети, хоча її карбування у 1817 р. було відновлено з появою монети номіналом у 5 руб. Поява такої монети суперечила також і тій ідеї, за якої розпочавши карбування золотої монети з іншою назвою (наприклад: імперіал, червінець тощо), зберіглась би можливість змінювати його курсове співвідношення до рубля, натомість розуміння імперіалу як 10 руб. та півімперіалу як п'яти рублів збереглись фактично до розпаду імперії (Кауфман 1910, c. 181-182). У Монетному Уставі 1857 р. законодавчо відновлено наявність золотої монети в країни, хоча відношення рубля і полтіни до банкових монет лишається (Свод Законов ... 1875, c. 12).

Маніфестом від 1 червня 1839 р. кредитні білети прирівнюються виключно до срібної монети (Кауфман 1910, c. 205), залишаючи золото на другорядному плані. Припускаємо, цим можна пояснити відносно незначну кількість відомих підробок золотих монет у ХІХ ст. Традиційними злочином проти грошової маси було обпилювання монет різними способами, що до періоду пізнього Нового часу прирівнювався до фальшивомонетництва (Бойко-Гагарин 2017, с. 49-50). Так, у 1843 р. в м. Одесі виявлено обпилені по краю золоті монети легкої ваги (ДАОО, ф. 1, оп. 153, спр. 7).

До середини ХІХ століття частіше побутувала підробка срібних російських монет середніх номіналів, фальсифікати золотих монет зазвичай були за прототипом іноземних: османських махмудій (ANRM, ф. 38, оп. 1, спр. 129) чи голландських дукатів (Бойко-Гагарин 2019-b, с. 53-55). Фальшиві російські золоті монети стають широко відомі вже з середини ХІХ століття. При облаштування гавані на Оболоні у 1897 р. знайдені 37 срібних рублів Катерини ІІ та фальшивий імперіал зразка 1854 р. Справжні три мідні коп. ХІХ ст. були повернуті рядовому Микиті Матвеєву, який знайшов ці монети (ДАКО, ф. 1, оп. 45, спр. 712).

23 серпня 1862 р. за підробку пів-імперіалів був запідозрений Шансе Абелович Одомичеря, мешканець м. Володимира Волинської губ., який пояснив, що гроші отримав у м. Мінську від єврея Пінхуса Шаца в сумі 150 руб. (30 монет номіналом по 5 руб. пів-імперіалів) на закупівлю товарів, а повернув наче вже з наявними серед грошей підробками (ДАВоО, ф. 361, оп. 1, спр. 1563, арк. 61-61 зв.). Слід зазначити, що підробки золотих 5 рублевих монет зразка 1830-1860-х рр. є рідкісними у знахідках України, прикладом може бути їх зразок з колекції Національного музею Литви (рис. 2), а отримання грошей з м. Мінську вказує на північний шлях побутування такого роду фальсифікатів. 20 травня 1896 р. «Галичанин» повідомляє про затримання у м. Варшаві великої кількості фальшивих пів-імперіалів, які були виготовлені у високій якості та відрізнялися лише за дзвоном (Галичанин 1896, с. 3).

Рис. 2. Підробка 5 руб. монети зразка 1847-1858 рр. Колекція Національного музею Литви. Inv. nr. N20386.

21 лютого 1864 р. за дорученням Київського військового, Подільського та Волинського генерал-губернатора слідчим по справі виникнення у м. Києві фальшивих рублевих та 5 руб. монет доручено звернутись до Піклувальника Київського учбового округу з проханням здійснити в Університеті Св. Володимира їх хімічний аналіз для визначення з якого роду металу виконано вилучені у єврея підозрілі монети та зливок металу. Відправлені монети та речові докази в окремо пронумерованих пакетах з проханням повернути їх після проведення аналізу (ЦДІАК, ф. 707, оп. 30, спр. 2, арк. 49). Таким чином, фальшиві золоті пів-імперіали відомі в Київщини, але факти затримання фальшивомонетників із подібними монетами у Мінську та зберігання такого зразка у музеї в Литві вказує на потенційне завезення їх із балтійських губерній, де вони імовірно виготовлялись.

У 1892 р. під керівництвом міністра фінансів С. Вітте розпочинається процес підготовки до нової грошової реформи, що заклала в основу грошової системи золотий рубль, від 8 травня 1895 р. було дозволено розраховуватись золотими монетами. В процесі підготовки реформи здійснюється невдала спроба зв'язати російську грошову систему із французькою. Нездійсненним залищився спеціальний проект 1895 р. емісії паритетних французьким франкам російських «русів» (Спасский 1970, c. 236). Для потреб нової грошової реформи було необхідним накопичення значної кількості срібних та золотих грошей, що було досягнуто у 1897 р. Для збільшення використання серед населення золотої монети було дозволено сплачувати нею гербові збори. 24 травня того ж року установам Державного банку було дозволено здійснювати купівельні операції із золотою монетою по курсу, встановленому Міністром Фінансів. При цьому золоті монети приймались по номінальній ціні, позначеній на їх полі. Натомість кредитними білетами було встановлено курс 7 руб. 50 коп. за півімперіал (або за 5 руб.), а також 15 руб. кредитними білетами за імперіал золотом. Маніфестом від 3 січня 1896 р. було встановлено повний перехід на золотий стандарт, карбування монет номіналом 5 руб. (або 1/3 імперіалу) суттєво збільшено, основною грошовою одиницею став золотий рубль, рівний 17,424 долям чистого золота (Васюков 1993, c. 14). Для підвищення довіри населення до нової золотої монети (меншого діаметру за попередні 5 руб.) окрім вільного обміну монети на золото Міністром Фінансів було запропоновано виплачувати нею оклади державним службовцям (ДАМО, ф. 480, оп. 1, спр. 116, арк. 3 зв.). У 1898 р. почали карбувати золоту монету номінальною вартістю 10 руб. Імперіали та півімперіали старої емісії продовжували курсувати в грошовому обігу, цінуючись в півтора рази дорожче нових золотих монет (Васюков 1993, c. 14).

З появою нової золотої монети її популярність стала стрімко зростати та відповідно з'явились підробки практично всіх номіналів золотих монет. Зразком для фальшивомонетників стала також найбільш рідкісна золота монета часів правління імператора Миколи ІІ Романова 7 руб. 50 коп., що карбувалась лише у 1897 р. Про спробу збуту євреєм Б. Остринським монет номіналом 7 руб. 50 коп. у м. Житомирі у крамниці по вул. Полтавська, бажаючи придбати пляшку горілки, повідомляє «Петербургская Газета» 31 березня 1898 р. (Петербургская Газета 1898, с. 4) Не залишився поза увагою і найбільший номінал обігових золотих монет 15 руб. Так, у 1907 р. у газеті «Киевлянин» повідомлено про затримання Павла Чернявського та його спільницю Анастасію Кириченко із підробленими 15 руб. (Киевлянин 1907, с. 3). Можливо, що в газеті допущено помилку і було вилучено 15 монет номіналом по 1 руб., але вказівки на метал не зазначено, що могло б конкретизувати зразок підробки монети.

Фальшиві російські монети загальнодержавного зразка, в тому числі підроблені золоті 10 руб. з високою імовірністю, виявлені на території Польщі, збережено у зібранні Національного музею у Варшаві (рис. 3) (Бойко-Гагарін 2020, с. 110-115). Відсутність у фондовій документації музею свідчень про їх надходження наштовхує на думку про потрапляння їх до колекції музею, як окремого приватного зібрання невідомого походження.

Інколи могло статись і так, що в процесі соціальної реакції на викриття фальшивомонетників могли постраждати і невинні особи. Так у 1905 р. населення м. Іллінці Липовецького повіту здійснило погром на маєток майстра монетної справи Альтмана Шмуклера, жорстоко побивши всіх членів його сім'ї та розбивши в його домі весь посуд та меблі, вважаючи, що саме він є організатором виготовлення розповсюджених в районі фальшивих срібних рублевих та золотих 5 руб. монет, 66 зразків яких було виявлено на даху І.П. Хмельницького, якого і заарештували за підозрою у фальшивомонетництві (Вейсман 1905, c. 6).

Рис. 3. Російська імперія. Тогочасна підробка 10 руб. зразка 1899 р. Національний музей у Варшаві. Інв. №NPO 169855; вага 4,76 г; розмір 22,74 мм

фальшування золотий монета російський імперія україна

Часто підробка золотих монет відбувалась паралельно зі срібними. 1 грудня 1910 р. Київський окружний суд виніс вирок мешканцю м. Хабне Радомишльського повіту (нині с. Поліське, Поліського р-ну Київської обл. Б-Г.А.) Шаю Хаймову-Шмулеву Вайнерману (рис. 4) за підробку золотих 5 руб., а також срібних рублів та 50 коп. монет (ДАКО, ф. 7, оп. 5, спр. 1331, арк. 3). Можна припустити, що початок фальшивомонетної діяльності розпочинався з виготовлення срібних монет середнього номіналу 20 чи 50 коп., а при тривалому не викритті зловмисників і отримання ними певного досвіду починалась підробка золотих монет.

Відлуння діяльності фальшивомонетників в Україні виявлено дослідниками у сусідньому від Катеринославської губ. регіоні Області Війська Донського. В м. Нахічевань-на-Дону про випадки виявлення та затримання фальшивомонетників повідомляли губернатору Катеринославської губ. (Батиев, Саркис 2018, c. 12). 25 січня 1911 р. керівнику Катеринославського губернського жандармського управління було надіслано повідомлення, що згідно даних агентурної розвідки, у поселення м. Єнакієве має прибути із м. Нахічевані деякий громадянин на прізвище Кононенко, якого і було затримано, виявивши у підкладці на грудях в його піджаку фальшиві 10 руб. та дві срібні 1 руб. монети, які той підготував для збуту серед селян на місцевих ярмарках (ЦДІАК, ф. 313, оп. 2, спр. 2580, арк. 1-1зв.).

Рис. 4. Шая Вайнерман підроблювач золотих 5 руб. під час слідства у м. Києві. 1902 р.

Таким чином ми бачимо, що діяльність фальшивомонетників часто набувала досить широких географічних меж по виготовленню та збуту нелегальної продукції, стаючи міжрегіональною, а інколи міжнародною. 12 грудня 1911 р. Вінницький окружний суд виніс вирок фальшивомонетнику Янкелю Аронову, що підробляв виключно золоті обігові монети номіналом 5 та 10 руб., 4 листопада винного було відправлено у Літинську тюрму (ДАВіО, ф. Д-192, оп. 3, спр. 64, арк. 2зв.). За збутом фальшивих монет номіналом у 10 та 5 руб. були затримані персидські піддані у м. Лубнах, у яких виявлено монет на суму 5000 руб. (Киевские Вести 1909, с. 4).

Напередодні Першої Світової війни грошову систему Російської імперії впевнено можна було охарактеризувати як процвітаючу, володіючи надзвичайно широким номінальним рядом монет: мідних номіналом %, 1, 1,2, 3 та 5 коп., срібних 5, 10, 15, 20, 25, 50 коп. та 1 руб., а також золотих 3 та 5 руб., 7 руб. 50 коп., 10 та 15 руб. (Шуст 2009, с. 209). На 1 січня 1914 р. грошова система була стабільною, кредитні білети забезпечені на 100% золотим запасом (Васюков 1993, с. 16).

Зі вступом Російської імперії до Першої світової війни наступає новий етап грошового обігу в Україні. Пануюча до початку війни система золотого монометалізму із вільним обміном кредитних білетів на золото зазнала краху. 27 липня 1914 р. імператор Микола ІІ видав наказ про заборону обміну кредитних білетів на золоту монету. Наслідком цього став «монетний голод», або зникнення розмінної монети з обігу. Відчуваючи кризові явища в економіці імперії, населення вимушено тезаврує накопичені статки, підприємливі міняйли постійно намагались виміняти у населення золоті монети на кредитні білети, пропонуючи суттєвий лаж. Про скупку золота повідомляють газети (мовою оригіналу): «По захолустным деревням и селениям уже прокатилась волна особого рода менял. Менялы эти обратили свое внимание на тех казаков, крестьян и инородцев, у которых, по их мнению, есть припрятанные в кубышку сбережения, главным образом золотые монеты. Сначала за 100 р. золотых давали 105-110 руб. бумажками, за последнее время давали уже по 120 р. за 100. Для того, чтобы имеющие золотые деньги были более покладисты, пустили в народ слух, что после войны золотые деньги в обращение не пойдут, и тот, у кого они окажутся, будет наказан» (Вечерняя Газета-а, 1916, с. 2). Інколи лаж досягав 75% вище номінальної ціни монет (Черниговское Слово, 1915, с. 3). Для залучення коштів у золотій монеті у Київі ологошено про можливість купівлі без черги залізничних квитків при оплаті золотою монетою (Киевская Мысль, 1915, с. 3).

Ускладнила ситуацію і політика уряду з примусового вилучення золотих та срібних монет, проведення обшуків, конфіскації. Так, 20 березня 1916 року в Києві було конфісковано золоті монети: «Когда они подъезжали к Киеву, свекор несколько раз пытался соскочить с поезда, мотивируя это обстоятельство тем, что у него хотят отнять деньги. При обычке в кармане свекра обнаружили 439 руб. 55 к., из которых на 265 р. золотых монет 10-рублевого достоинства. Золото у него было отобрано жандармской полицией, а вместо него выданы кредитные билеты» (Вечерняя Газета-b, 1916 г, с. 3). Зростаючі видатки на ведення війни спричинили до падіння курсу рубля та відсутності забезпечення кредитних грошей.

Грошовий обіг в часи Першої світової війни набув своїх особливостей та кардинально змінився, порівняно із довоєнним. Через нестачу дрібної монети в обігу з'явились грошові сурогати, за домовленістю при дрібних угодах в оплату приймали також поштові та гербові марки (Киевская Мысль, 1915, с. 2). З одної сторони, золоті монети були ще більш привабливими в таких умовах, але тягнуло за собою додатковий ризик штраф за їх зберігання за неможливості обміняти у касі навіть на кредитні білети досвідчені касири одразу виявили б підробку. Але поза тим з високою імовірністю можна припустити, що значна кількість відомих на сьогоднішній день підробок монет Російської імперії для збитку грошового обігу могли бути виготовленими в часи «монетного голоду» воєнного часу (Орлик, Бойко-Гагарін 2017, с. 143-164).

Таким чином ми можемо зробити висновок про особливості фальсифікації золотих монет в Україні в часи Російської імперії. У XVIII столітті золоті монети були мало відомі населенню, тому випадків фальсифікації в матеріалах історичних джерел нам невідомо. В цей час поширення набуває підроблена іноземна золота монета.

Підробка золотих російських монет відома з середини ХІХ століття. Фальшиві пів-імперіали відомі в знахідках України, хоча аналіз джерел вказує на потенційне завезення їх із балтійських губерній, де вони імовірно виготовлялись.

Із введенням у Російській імперії золотого стандарту, нові монети стрімко набувають популярності, що призводить до фальсифікації практично всього номінального ряду. Не стала винятком і найбільш рідкісна золота монета номіналом 7 рублів 50 копійок, що карбувалась лише у 1897 році, підробка якої була виявлена в Житомирі. Згідно даних джерел, фальшивомонетниками зазвичай не фальсифікувалась лише виключно золота монета, незаконні процеси відбувались із використанням паралельно також і срібних обігових монет.

Діяльність фальшивомонетників часто набувала досить широких географічних меж по виготовленню та збуту фальшивих золотих монет, стаючи міжрегіональною, а інколи міжнародною.

Із вступом Російської імперії у Першу Світову війну процвітаючи та повністю забезпечення грошова система зазнає краху, золоті та срібні монети примусово обмінюються у населення на потреби війни. Імовірно, в час «монетного голоду» активізується підробка власне ставши дефіцитними монет, в тому числі і золотих.

Список джерел та літератури