Репресії в долі родини Мілевських (на матеріалі архівно-кримінальних справ)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»

Бривко Микола Вікторович

Доктор філософії (PhD);

Науковий співробітник

Анотація

родина мілевські репресії

В даній роботі на основі архівно-кримінальних справ родини Мілевських проілюстрований механізм фальсифікації та руйнування долі селянської родини під час реалізації «польської національної операції НКВС» доби Великого терору 1937-1938 років.

Ключові слова: родина, Мілевські, польська операція НКВС, репресії, 1937-1938.

Основою суспільства є родина - сім'я. Саме сім'я первинна і основна ланка кожного суспільства і кожної держави, яка відчуває на собі вплив усіх суспільно - політичних процесів які відбуваються, як в країні так і в навколишньому світі. Тому будь-яка країна зобов'язана захищати сім'ю - родину, як це закріплено зокрема у статті 5 Сімейного кодексу України [1].

Водночас не завжди це реалізовувалося на практиці в повній мірі, і не всі суспільно-політичні процеси, оминали або не впливали на сім'ю, як це ми бачимо у період становлення тоталітарного режиму Й. Сталіна наприкінці 1920 - 1930-х років, а особливо у добу Великого терору 1937-1938 років, на прикладі багатьох родин. Коли з одного боку забезпечується недоторканість особистості, закріпленого статтею 127 «Сталінської» Конституції СРСР 1936 року [2] та захищається сім'я і сімейні відносини Кодексом законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадського стану УРСР 1926 року. А з іншого, приймаються такі документи, як оперативний наказ наркома внутрішніх справ СРСР № 00486 від 15 серпня 1937 року [3], які нівелюють сімейно-шлюбні відносини, довіру між подружжям, особисті права і свободи людини.

Розглядаючи історіографічний дискурс, ми бачити чимало праць, щодо політичних репресій доби Великого терору 1937-1938 рр. в цілому (С. Білоконь [4], І. Білос [5], З. Лихолобова [6], В. Нікольський [7], Р. Подкур [8], Ю. Шаповал [9]), так і щодо «польської національної операції НКВС» зокрема (О. Рубльов, В. Репринцев [10], В. Філімоніхін [11], Н. Петров [12]). Водночас мало хто з науковців досліджував здійснення політичних репресій на прикладі долі окремої родини, у тому числі і в контексті здійснення «польської національної операції НКВС».

Метою роботи є на прикладі родини Мілевських, продемонструвати процес й механізм політичного репресування та трагічну долю польської родини, її руйнацію радянською тоталітарною системою, ґрунтуючись на матеріалах архівно-кримінальних справ.

«Польська національна операція НКВС» розпочалася 11 серпня 1937 р. виданням оперативного наказу № 00485 «Про ліквідацію польських диверсійно-шпигунських груп та організацій «ПОВ» [13]. Згідно з цим наказом, арешту підлягали всі виявлені у процесі слідства активні члени «ПОВ», колишні військовополонені польської армії, які залишилися в СРСР, політемігранти, перебіжчики з Польщі та «найбільш активна частина місцевих антирадянських націоналістичних елементів польських районів». Крім того, НКВС видала іще близько 11 директив, щодо репресій польської національної меншини, наприклад, 17 серпня 1937 р. виходить Директива НКВС СРСР про розповсюдження дії Наказу № 00485 від 11 серпня 1937 р. про «польське шпигунство».

Під безпосередню дію цього оперативного наказу НКВС потрапила і родина Мілевських - мешканці села Кодра Макарівського району Київської області, а саме: робітник Макарівського ліспромгоспу Мілевський Леон Іванович, його дружина Ольга Дмитрівна та брат Микола Іванович.

5 жовтня 1937 р. оперуповноважений Макарівського районного відділу НКВС УРСР Чуприков видав постанову про утримання під вартою при Київській в'язниці Леона Івановича Мілевського, звинувачуючи його за статтями 54-6 та 54-10 Карного кодексу УРСР того часу. В документі було зазначено, що злочин полягав у тому, що він систематично вів контрреволюційні розмови й агітацію проти заходів радянської влади й партії, вихваляв німецькій фашизм, мав родичів, що мешкають на території Польщі, з якими до недавнього часу листувався [14]. Наступного дня прокурор затверджує вище згадану постанову.

Під час обшуку 5 жовтня 1937 р. у Мілевського було вилучено стару фотокартку польських військових чинів [15].

Сам же Леон Іванович Мілевський народився 24 січня 1897 р. в селі Кодра Макарівського району Київської області, в селянській родині. За національністю поляк. Перед арештом працював вантажником у Макарівському ліспромгоспі. Був одружений на Ользі Дмитрівні, подружжя мало чотирьох дітей: сина Григорія 1923 р. н., а також доньок Зінаїда 1920 р. н., Юлія 1925 р. н. та Валентина 1927 р. н.

Перший допит Леона Івановича, зафіксований у справі, відбувся лише 24 жовтня 1937 р. в місті Фастів. І перше запитання стосувалося того, чи має він родичів у Польщі і чи підтримує з ними зв'язки. На нього ув'язнений відповів, що «в Польщі, в с. Соколка, мешкає сестра Анастасія, яка з чоловіком Андрієвським Іваном Казимировичем, який був вороже налаштований щодо радянської влади, у 1922 році нелегально перейшли кордон від СРСР до Польщі ...до 1933 року підтримував переписку з Андрієвським. Переписка була сімейного характеру, цікавився про їх життя у Польщі і писав про своє» [16].

На цьому допиті Мілевський звинувачується і в контрреволюційній фашистській агітації, висловлюванні проти радянської влади, зберіганні зброї, проте Леон Іванович усе це заперечував [17]. Цього ж дня, 24 жовтня, Л. Мілевський поставив підпис у Постанові про притягнення його до відповідальності, складеній у місті Фастів.

Слід зазначити, що в матеріалах архівно-кримінальної справи, допитів в інші дні не має. А протокол допиту від 24 жовтня 1937 р. зберігається у двох варіантах. Перший повністю рукописний із зазначенням дати, міста та з підписом, а другий записаний від руки на бланку Протоколу допиту НКВС УРСР [18]. Усі інші протоколи допитів у справі стосуються свідчень «так званих» свідків, які допитувалися раніше - 21 жовтня 1937 р. Органи НКВС не тільки фальсифікували звинувачення проти Мілевського, але й через тиск і погрози змушували свідків давати неправдиві свідчення.

У протоколі допиту свідка Свиридовського Олександра Антоновича, 1898 р. н., на питання «що вам відомо про контрреволюційну й шпигунську діяльність Мілевського Л. І.?» дана відповідь, що: «...Мілевський Леон Іванович під час колективізації' 1929 році виступав на зібраннях, агітував селян, щоб вони не вступали до колгоспу, бо радянська влада довго існувати не буде, і тоді прийдеться колгоспникам тікати з села, бо вони будуть тоді усі знищені.

Мілевський в 1933 році отримав листа з Польщі,... де писалось що в Польщі робітники й селяни живуть добре, можливо тримати скільки завгодно худоби, робітники гарно заробляють.» [19].

Свідок Дмитро Трохимович Тетенко свідчив, що: «... в лютому 1937 року Мілевський Леон біля сільради в Кодрі вихваляв польсько-німецький фашизм, говорив, що фашистська культура далеко стоїть вище нашої радянської і що нам потрібно рівнятися на них. В липні 1937 року під час підписки на зайом укріплення оборони нашої країни Мілевський Леон проводив агітацію проти зайома заявляючи, що ці кошти йдуть в кишеню керівництву радянської' влади і що зайом це грабунок народу» [20]. Інші «свідки» практично повторювали вище вказане.

24 жовтня 1937 р. начальник Макарівського районного відділку НКВС Безсмертний склав звинувачувальний вирок, у якому зазначено, що: «В Макарівський районний відділок НКВС надійшло свідчення про те, що мешканець села Кодра Макарівського району Мілевський Леон Іванович, систематично розповсюджує наклепницькі чутки про війну з Польщею і поразкою в ній СРСР. Вихваляє фашистський стрій в Польщі і протиставляє їй нібито погане життя в СРСР. Проводить контрреволюційну агітацію проти колгоспного устрою, виступає проти усіх заходів радянської' влади..

Будучи допитаний по даній справі Мілевський показав, що має зв'язок зі свої'ми родичами в Польщі шляхом переписки. Зберігав в період громадянської війни в себе на квартирі гвинтівку й наган., стосовно контрреволюційної агітації проти колгоспного строю, вихвалення фашистської Польщі, агітації проти заходів радянської влади заперечує.

Але свідчення свідків. повністю підтверджують вірність пред'явлених йому звинувачень..

На підставі вищезгаданого звинувачується Мілевський Леон Іванович у тому, що проводив контрреволюційну агітацію проти існуючого ладу, вихваляв життя фашистської Польщі й протиставив їй життя в СРСР, розповсюджував наклепницькі чутки про війну й гибель радянської влади, зберігав у себе зброю, котре передав кулакам-заколотникам, таким чином в злочинах передбачених статтею 54-10 Карного кодексу УРСР.

Керуючись наказом НКВС СРСР за № 00485 вважав що слідчу справу № 4076 із звинуваченням Мілевського Леона Івановича направити в УНКВС по Київській області для включення в особливий список спрямований до НКВС СРСР» [21].

Слід зазначити, що в архівно-кримінальній справі Леона Івановича відсутні речові докази, і на наш погляд, їх існування є доволі міфічним.

У подальшому матеріали справи направили на розгляд московської «двійки». І згідно з Постановою наркома НКВС СРСР та прокурора СРСР (протокол № 240 від 2 листопада 1937 р.), 13 листопада 1937 р. о 24-й год. 00 хв. Мілевський Леон Іванович був розстріляний у м. Києві [22]. Реабілітований лише у 1989 році.

Та репресивна радянська машина не залишила родину Мілевського у спокої. Вже 10 листопада 1937 р. видано постанову про початок слідства над наступним членом сім'ї - Мілевською Ольгою Дмитрівною, злочинна діяльність якої полягала в тому, що вона дружина засудженого за контрреволюційну діяльність Леона Івановича та співучасниця його контрреволюційної діяльності [23].

Той же начальник Макарівського районного відділу НКВС Безсмертний видає постанову про утримання її під вартою у в'язниці міста Києва, яку Макарівський районний прокурор Чекінда затверджує.

14 листопада 1937 р. їй було пред'явлене звинувачення у злочинах, передбачених статтями 20-54-1а та 54-10 частини 1 Карного кодексу УРСР. І вже 15 листопада 1937 р. від Ольги Дмитрівни вимагають визнати членство в польській націоналістичній організації, яке вона заперечувала [24]. Але органам НКВС це не заважало фальсифікувати звинувачення проти Мілевської та тиснути на свідків, які змушені давати неправдиві свідчення.

Так, 25 квітня 1938 р. на допиті свідок Хампа Федір Миколайович розповідає про «так звану» контрреволюційну діяльність Ольги Дмитрівни, що: «.до виходу заміж за Мілевського Леона Івановича Ольга Дмитрівна прийняла католицьке віросповідання й вінчалася у костьолі. У 1929-1930 рр. виступала проти заходів партії та уряду на селі з питань колективізації. За злісне невиконання державного податку її майно було розпродано. З 1928 по 1934 роках входила до контрреволюційного гуртка «Ружанці»...» [26]. Та Ольга Дмитрівна заперечувала цю контрреволюційну діяльність.

У звинувачувальному висновку, складеному 16 листопада 1937 р. начальником Макарівського районного відділу НКВС Безсмертним, наведена теза, що Мілевська Ольга Дмитрівна разом зі своїм чоловіком здійснювали контрреволюційну роботу на селі й розповсюджували чутки про поразки СРСР, таким чином винна у злочинах, передбачених статтями 20-54-1а та 54-10 ч. 1 Карного кодексу УРСР. Крім того, вказувалось, що «у злочинах Мілевська Ольга Дмитрівна винною себе не визнала». Також, як і у справі її чоловіка, в цьому документі написано, що: «...Керуючись наказом НКВС СРСР № 00485 справу надати в УНКВС з Київській області для включення в особливий список направленого в НКВС СРСР» [27].

Проте Ользі Дмитрівні Мілевській пощастило. Абсурдність звинувачень була настільки очевидною, що 26 березня 1939 р. помічник оперуповноваженого УДБ Макарівського районного відділу НКВС Дубовий приймає постанову про припинення слідства над нею [28]. До того ж, ще 30 травня 1938 р. було прийнято постанову, за якою, у зв'язку з її вагітністю та неможливістю впливати на хід слідства, Ольгу Дмитрівну було звільнено з-під варти під підписку про невиїзд. Хоча, згідно з рішенням наркома НКВС СРСР (протокол від 29 жовтня 1938 р.), Мілевську Ольгу Дмитрівну, як соціально небезпечний елемент, було віддано під гласний нагляд за місцем постійного мешкання на два роки [29].

Не оминули репресії ще одного представника цієї родини - рідного брата Леона Івановича Мілевського, Миколу Івановича.

Народився Микола Мілевський 8 травня 1888 р. в селі Кодра Макарівського району Київської області. Як і його брат, перед арештом працював у Макарівському ліспромгоспі вантажником. Був одружений на Хмельницькій Агафії (Агаті) Петрівні (1891 р. н.), мав синів Григорія 1912 р. н. та Станіслава 1925 р. н. та доньку Зосима [30].

Окрім згаданих вже брата Леона та сестри Анастасії, одруженої з Андрієвським Іваном Казимировичем, які мешкали у Польщі, Микола Іванович мав іще брата Григорія 1886 р. н., що теж мешкав за кордоном, і сестер Марію, Надію й Тетяну, які були заміжні й мешкали в селі Кодра Макарівського району.

До того ж, якщо Леон ніколи раніше не був заарештований органами НКВС, то Микола заарештовувався двічі: вперше у 1919 р., вдруге у 1935 р., тоді ж був засуджений на 3 роки умовно за хуліганство.

3 листопада 1937 р. згаданий вже начальник Макарівського районного відділу НКВС УРСР Безсмертний підписав постанову про початок слідства щодо Мілевського Миколи Івановича, звинувативши його у скоєнні злочинів за статтею 54-10, частиною 1 Карного кодексу УРСР. А саме за виступи проти колективізації, поширюванні контрреволюційних чуток про поразку СРСР [31] і належність до польського контрреволюційного культурно-просвітницького гуртка «Ружанці» та польський націоналізм.

Слід зазначити, що культурно-просвітницький гурток «Ружанці» діяв на теренах Макарівського району ще з кінця 1920-х років і складався переважно із представників польської громади, та водночас члени цього гуртка піддавалися репресіям починаючи вже з 1930 року, зокрема, Мілевський Франц Антонович з села Буда-Макарівська [32].

4 листопада 1937 р. виписаний орден на обшук та арешт [33], а 5 листопада Микола Іванович Мілевський був заарештований, і проведений обшук у його помешканні, який нічого не виявив.

Під час єдиного збереженого допиту у справі від 9 листопада 1937 р. Микола Іванович визнав тільки участь у гуртку «Ружанці» та підтвердив, що сестра Анастасія дійсно перебуває за кордоном. Щодо контрреволюційної агітації та діяльності заперечував усі звинувачення проти себе.

У справі є і свідчення «свідків» Коцюби І., Камінського Ф., Кубицького Ф., Свиридовського О., які нібито підтверджували антирадянські висловлювання та польську націоналістичну діяльність Миколи Івановича. Проте у 1959 році під час повторного слідства, щодо Мілевського М., свідок Франц Кубицький заперечував відомості про контрреволюційну діяльність Мілевського, та ставив під сумнів свої свідчення 1937 р. і справжність свого підпису під протоколами допитів [34].

Згідно з постановою наркому НКВС СРСР та Прокурора СРСР № 426 від 27 листопада 1937 р. Мілевський Микола Іванович у порядку наказу НКВС № 00485 був засуджений до розстрілу. Вирок був виконаний через тиждень - 7 грудня 1938 р. у в'язниці Києва [35].

Поховані, ймовірно, Микола Іванович та його брат Леон Іванович на території спецділянці НКВС у Биківнянському лісі.

Вже під час хрущовської «відлиги», 22 травня 1959 р. ухвала судової колегії у кримінальних справах Верховного суду УРСР постанову НКВС та Прокурора СРСР від 27 листопада 1937 року було скасовано, а саму справу щодо Миколи Івановича закрито [36] і повністю реабілітовано.

Та ще у вересні 1958 р. архівна справа Миколи Івановича зазнала фальсифікації. Цього разу органи КДБ, згідно з Директивою КДБ СРСР № 108сс від 24 серпня 1955 р., надали дружині Миколи Івановича, Мілевській Агаті Петрівні, неправдиві відомості про те, що її чоловік начебто помер у місцях позбавлення волі. Була дана вказівка в усній формі сповістити її про смерть чоловіка 7 травня 1942 р. від артеріосклерозу та засудження його до таборів на 10 років 1937 р. [37].

Таким чином, на прикладі польської родини Мілевських, звичайних селян, які мирно працювали на користь України і свого села, своєї родини, ми бачимо, як радянський тоталітарний режим руйнував сім'ю, людські долі, мрії та сподівання на краще життя, залишаючи дітей без батька, а дружин без чоловіків. Архівно-кримінальні справи Мілевських демонструють приклад маніпулювання людьми заради своїх власних цілей більшовиками на чолі зі Й. Сталіним та його поплічниками, та як реалізовувався механізм здійснення «польського національної операції НКВС» у добу Великого терору 1937-1938 років в цілому.

Список використаних джерел

[1] Сімейний кодекс України. В редакції від 1 грудня 2021 р. Вилучено з:

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2947-14#Text.

[2] Конституція (основний закон) СРСР. Москва: Вид-во ЦВК СРСР

[3] Оперативний наказ наркома внутрішніх справ СРСР № 00486 (15 серпня 1937).

Фонд 9, (справа 81-сп, арк. 19-31), Галузевий державний архів Служби безпеки України. Київ, Україна

[4] Білокінь, С. (1999). Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917-1941 рр.): Джерелознавче дослідження. Київ

[5] Білас, І. (1994). Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953: Суспільно- політичний та історико-правовий аналіз: у 2 кн. Київ: Либідь: Військо України

[6] Лихолобова, З. (2006). Тоталітарний режим та політичні репресії другої' половини 1930-х років в Україні (переважно на матеріалах Донецького регіону): монографія. Донецьк: Вид-во ДонНУ

[7] Нікольський, В. (2003). Репресивна діяльність органів державної' безпеки СРСР в Україні (кінець 1920-х - 1950-ті рр.). Історико-статистичне дослідження: монографія. Донецьк: Вид-во ДонНУ

[8] Подкур, Р. (2000). За повідомленнями радянських спецслужб. Київ: Рідний край

[9] Шаповал, Ю. (1990). У ті трагічні роки: Сталінські репресії на Україні. Київ: Політвидав України

[10] Рубльов, О. & Репринцев, В. (1995). Репресії проти поляків в Україні у 30-ті роки. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. (1/2), 116-156

[11] Філімоніхін, В. (2014). Ретроспектива репресій 20-30-х рр.. ХХ ст. проти польської етнічної меншини Києва та області. Шаповал, Ю. (ред.) Биківня в системі політичних репресій УРСР у 1937-1941 роках: дослідницькі рефлексії та інтерпретації: Зб. наук. праць. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, м. Київ, 20листопада 2013р. (с. 68-93). Київ: ДП «НВЦ «Пріоритети»

[12] Петров, Н. & Рогинский, А. (1997). «Польская операция» НКВД 1937-1938 гг. Еремина, Л. (ред.) Репрессии против поляков и польских граждан. (с. 22-43). Москва: Звенья

[13] Оперативний наказ НКВС СРСР № 00485. (11.08.1937). Фонд 9, (справа 81 -сп, арк. 210-214), Галузевий державний архів Служби безпеки України. Київ, Україна

[14] Архівно кримінальна справа Мілевський Леон Іванович. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 67047фп, арк. 2). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[15] Архівно кримінальна справа Мілевський Леон Іванович. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 67047фп, арк. 7). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[16] Архівно кримінальна справа Мілевський Леон Іванович. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 67047фп, арк. 99зв.). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[17] Архівно кримінальна справа Мілевський Леон Іванович. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 67047фп, арк. 9зв.- 12). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[18] Архівно кримінальна справа Мілевський Леон Іванович. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 67047фп, арк. 1314зв.). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[19] Архівно кримінальна справа Мілевський Леон Іванович. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 67047фп, арк. 16). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[20] Архівно кримінальна справа Мілевський Леон Іванович. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 67047фп, арк. 18). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[21] Архівно кримінальна справа Мілевський Леон Іванович. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 67047фп, арк. 2526). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[22] Архівно кримінальна справа Мілевський Леон Іванович. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 67047фп, арк. 29). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[23] Архівно кримінальна справа Мілевська Ольга Дмитрівна. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 17039фп, том 1, арк. 1). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[24] Архівно кримінальна справа Мілевська Ольга Дмитрівна. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 17039фп, том 1, арк. 15). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[25] Архівно кримінальна справа Мілевська Ольга Дмитрівна. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 17039фп, том 1, арк. 1). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[26] Архівно кримінальна справа Мілевська Ольга Дмитрівна. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 17039фп, том 1, арк. 23). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[27] Архівно кримінальна справа Мілевська Ольга Дмитрівна. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 17039фп, том 2, арк. 5). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[28] Архівно кримінальна справа Мілевська Ольга Дмитрівна. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 17039фп, том 1, арк. 36). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[29] Архівно кримінальна справа Мілевська Ольга Дмитрівна. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 17039фп, том 2, арк. 13). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[30] Архівно кримінальна справа Мілевський Микола Іванович. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 50040фп, том 1, арк. 6-6зв.). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[31] Архівно кримінальна справа Мілевський Микола Іванович. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 50040фп, том 1, арк. 1-1 зв.). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[32] Архівно кримінальна справа Мілевський Франц Антонович. (1930). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 62016фп). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[33] Архівно кримінальна справа Мілевський Микола Іванович. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 50040фп, том 1, арк. 4). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[34] Архівно кримінальна справа Мілевський Микола Іванович. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 50040фп, том 1, арк. 37). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[35] Архівно кримінальна справа Мілевський Микола Іванович. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 50040фп, том 1, арк. 28). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[36] Архівно кримінальна справа Мілевський Микола Іванович. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 50040фп, том 1, арк. 43). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ, Україна.

[37] Архівно кримінальна справа Мілевський Микола Іванович. (1937). Фонд 263 «Колекція позасудових справ реабілітованих (1918-1950). (опис 1, справа 50040фп, том 2, арк. 14). Центральний державний архів громадських об'єднань України, Київ

Размещено на Allbest.ru