"...Я не трачу надії потрапити якось до Києва": автобіографії Ієремії Айзенштока (1931,1946,1949,1975)

Наостанок розглянемо докладніше відомі сьогодні україномовні автобіографії І. Айзенштока 1975 р. Наразі можна говорити про два майже ідентичні тексти: це автобіографія І. Айзенштока з фонду Ф.Я. Шолома в Центральному державному архіві-музеї літератури та мистецтва УкраїниАйзеншток І. Автобіографія. ЦДАМЛМ України. Ф. 977. Оп. 1. Од. зб. 398. та в особовому фонді І. Айзенштока у Відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України.

Україномовні автобіографії І. Айзенштока 1970-х рр. можна назвати «ювілейними», адже 1975 р. виповнювалося 75 років з дня народження вченого. Імовірно, текст, який зберігається у фонді Ф. Шолома, був надісланий українському досліднику для написання ювілейного матеріалу. Його мали ілюструвати фотографіїАйзеншток І. Листи А.Ф. Шолому. ЦДАмЛм України. Ф. 977. Оп. 1. Од. зб. 217. Арк. 10-13., які І. Айзеншток переслав Ф. Шолому у листі від 22 лютого 1975 р. і які, імовірно, так і не повернулися в Ленінград: «По слову Вашему, посылаю несколько своих фотографий разного времени, выберите из них что понравится. Прошу только возвратить мне фотографии, которые “не покажутся”: кроме, фото на съезде писателей, это единственные экземпляры»Там само. Арк. 13..

Досить докладну ювілейну статтю про І. Айзенштока Ф. Шолом написав, рукопис датовано 20 лютим 1975 р. Проте повністю матеріал так і не було опубліковано, а в друці «Літературній Україні» (11 березня 1975) з'явилася невелика, загального плану замітка, зі змісту якої дуже важко здогадатися, що Ф. Шолом користувався інформативно насиченим текстом. Порівняння варіантів свідчить не так про редагування, як про цензурування дописуПриміром, фраза: «Творчий літературно-науковий доробок Ієремії Яковича Айзенштока являє собою видатне досягнення радянського українознавства, яскраве втілення тісного російсько-українського наукового і культурного єднання в Радянську епоху» було змінено на: «Літературно-науковий доробок нашого друга яскраве втілення тісного російсько-українського наукового і культурного єднання» (Шолом Ф. Вчений-шевченкознавець. Літературна Україна. 1975. 11 березня. №20 (3234)). Прикметно, що в епоху русифікації вважалося важливим викинути фразу про «видатне досягнення радянського українознавства» та підкреслити роль «російсько-українського наукового єднання».. Відсутній досить докладний опис харківського періоду, викреслено речення про закордонні стажування вченогоВидалено: «Успішне закінчення аспірантури і захист роботи були відзначені Наркомом освіти закордонним відрядженням до Німеччини, Чехословаччини і Австрії, де протягом тривалого часу І.Я. Айзеншток працює в бібліотеках, слухає лекції з питань текстології, вдосконалює свої знання німецької та чеської мов» (Шолом Ф. Ювілей вченого-шевченкознавця (до 75-річчя від дня народження І.Я. Айзенштока). 2 док. на 6 арк. ЦДАМЛМ України. Ф. 977. Оп. 1. Од. зб. 66. Арк. 2). зник абзац про участь І. Айзенштока в Другій світовій війні, що досить важко пояснитиНаводимо оригінал: «З перших днів Великої Вітчизняної війни І.Я. Айзеншток пішов добровільно на фронт; в січні 1942 р. він вступає кандидатом у члени ВКП(б), а через три місяці його приймають до членів Комуністичної партії. І.Я. Айзеншток, незважаючи на поранення, пройшов в чині майора шлях від Ленінграда до Східної Пруссії, Праги і Відня, беручи активну участь в розгромі німецько-фашистських загарбників, а потім працював лектором в Центральній групі наших військ» (Шолом Ф. Ювілей вченого-шевченкознавця... Арк. 4)., прибрані розлогі відомості про роботу вченого. Стаття Ф. Шолома стала короткою заміткою.

Листування І. Айзенштока та Ф. Шолома кін. 1960-х сер. 1970-х рр. дозволяє реконструювати загальний контекст спілкування двох вченихВ архіві Ф. Шолома в ЦДАМЛМ України зберігається 6 листів І. Айзенштока (датування: 12.12.1962, 10.11.1964, 23.11.1964, 28.12.1965, 24.1.1972, 22.02.1975): Айзеншток І. Листи А.Ф. Шолому. ЦДАМЛМ України. Ф. 977. Оп. 1. Од. зб. 217. 14 арк.. Головні теми пов'язані з посмертними ювілейними вечорами О.І. Білецького, якого обидва вчені вважали своїм учителем. У листі від 12 грудня 1962 р. йдеться про можливу участь І. Айзенштока в науковій сесії, присвяченій пам'яті О.І. Білецького та Л.А. Булаховського, яку планувалося проводити в Києві, де І. Айзеншток мав виголошувати доповідь «Становление ученого (Творческий путь А.И. Белецкого, 1910-1930)»У листі І. Айзеншток так характеризує тему своєї доповіді: «о путях, которыми ученый пришел к тому совершенству, какое на глазах у подавляющего большинства его знавших. В докладе я широко воспользуюсь личными воспоминаниями (кстати, и о Леониде Андреевиче [Булаховском]), отчасти даже из времени, можно сказать, доисторическом, 1916-1920 гг.» (Айзеншток І. Листи А.Ф. Шолому. Арк. 1. Лист від 12.12.1962). Відома також стаття-спогад І. Айзенштока про дореволюційне спілкування з О. Білецьким, лекції якого відвідував молодий юрист І. Айзеншток, у цьому матеріалі надруковано уривки з автобіографічного твору О. Білецького: Айзеншток И.Я. Из ранних лет научно-литературной деятельности А.И. Белецкого. Искусство слова. Сборник статей к 80-летию Дм. Благого. Москва: Наука, 1973. С. 395-402.. На жаль, мені не відомо, чи відбувся цей семінар. У листі від 10 листопада 1964 р. І. Айзеншток говорить про можливе засідання пам'яті О. БілецькогоМені не відомо, чи відбулося це засідання, у докладному списку конференцій Пушкінського Дому немає жодних відомостей про це, див.: Конференции, сессии, научные совещания в Пушкинском Доме. Составитель А.К. Михайлова. Пушкинский Дом: Статьи. Документы. Библиография / АН СССР. Ин-т рус. литературы (Пушкин. дом); отв. ред. Баскаков В.Н. Ленинград: Наука, 1982. С. 265-293. в ленінградському Пушкінському Домі (планувалося, що там виступатимуть Д. Ліхачов, П. Берков, А. Гозенпуд, І. Айзеншток). Також у листі згадується, що від українських вчених будуть лише сини Олександра Білецького Андрій та Платон Білецькі«23 ноября в Пушкинском доме, действительно, предполагается заседание памяти А.И. [Белецкого]. С докладами выступают: Д.С. Лихачев (Работы А.И. [Белецкого] в области древней литературы), П.Н. Берков (Теоретические работы), А.А. Гозенпуд (Работы в области изучения зарубежных литератур), И. Айзеншток (Творческий путь А.И. [Белецкого]). Первоначально была мысль пригласить на заседание кое-кого из Украины; речь шла, помнится, о Вас, Крутиковой, Новиченко, Журавской, вот, кажется, и все. Однако позднее руководство ИРЛИ решило никаких приглашений иногородним товарищам не рассылать, ограничиться только приглашением Андрея и Платона Александровичей. Вот, собственно, и все, что мне известно об этом заседании, одним из инициаторов которого был и я. Само собой разумеется, никакой дискриминации в отказе от приглашений не предусматривалось: насколько я понял, все дело в том, что для организации широких заседаний с приглашениями иногородних ученых необходимы особые разрешения соответствующих инстанций» (Айзеншток І. Листи А.Ф. Шолому. Арк. 1-3. Лист від 10.11.1964).. Це не єдині вечори пам'яті О. Білецького, у яких брав участь І. Айзеншток, наприклад, у листі до М.П. Візира він згадує про свій приїзд у Харків взимку 1969 р. з метою прочитати доповідь про свого вчителя: «Ленинград. 16.12.69. Ноябрь-декабрь я ездил в Харьков с докладом об А.И. Белецком (по случаю исполнившегося его 85-летия) и с несколькими лекциями»Айзеншток І. Листи до М.П. Візира [23.05.1963 39.12.1978]. ЦДАМЛМ України. Ф. 1360. Оп. 1. Од. зб. 59. Арк. 55..

Зроблена в статті реконструкція історико-культурного контексту написання україномовних автобіографій Ієремії Айзенштока дозволяє виявити важливі події наукового життя вченого, які він замовчав та які досі залишаються поза увагою дослідників. Насамперед це процеси «самокритики» 1930-х рр., «чистки» наукових установ та знищення літературознавчих шкіл в Україні, репресії кінця 1940-х рр. Приклад І. Айзенштока демонструє, як у 1940-ві рр., у період «боротьби з буржуазним націоналізмом та космополітизмом», вивчення компаративістики замінювалося виконанням партійних директив. Ще один момент, який виявляється при такому ракурсі дослідження: посилена увага до теми російсько-українських взаємин та впливу російської літератури на українську авжеж не означала зближення літературознавців або формування якось спільного поля досліджень.

Додатки

У додатку публікуємо повний текст ювілейної статті Ф. Шолома про І. Айзенштока, а також лист І. Айзенштока до О. Білецького від 20 липня 1946 р., у якому розкриваються деталі написання автобіографії Айзенштока 1946 р. та особливості наукового життя в Україні цього періоду.

№1 Ювілей вченого-шевченкознавця (до 75-річчя від дня народження І.Я. Айзенштока)

4 березня 1975 р. минає 75 років від дня народження відомого вченого-шевченкознавця, загальновизнаного спеціаліста в галузі української дожовтневої і радянської літератури, історика і текстолога російської, класичної і радянської літератури, літературознавця-славіста, чиї праці відомі далеко за межами нашої країни, активного учасника сучасного літературного процесу, літературного критика і перекладача, члена Спілки письменників СРСР, вихователя численних кадрів філологів, комуніста Ієремії Яковича Айзенштока.

Закінчивши 1921 р. історико-філологічний факультет Харківського університету, І.Я. Айзеншток уже був добре відомий як вчений літературознавець, допитливий дослідник архівних, маловідомих і зовсім невідомих літературних джерел. Учень академіків М.Ф. Сумцова та О.І. Білецького, І.Я. Айзеншток зробив дуже багато у справі дослідження як нової дожовтневої, так і сучасної української літератури, особливо в галузі радянського шевченкознавства, одним із активних фундаторів якого він виступив ще в перші роки після перемоги Великого Жовтня.

І.Я. Айзеншток ще під час навчання в університеті глибокі наукові студії успішно поєднував з активною участю в громадсько-політичному житті. Так, будучи в 1917-1920 рр. секретарем щойно заснованого Харківського народного університету, у травні 1919 р. він за спеціальним відрядженням їде до Москви на Другий Всеросійський з'їзд позашкільної освіти, де двічі слухає виступи В.І. Леніна.

Під час навчання в аспірантурі секції історії літератури Науково-дослідної кафедри європейської культури під керівництвом проф. О.І. Білецького (1922-1925 рр.), І.Я. Айзеншток займається питаннями методології літературознавства, вивчає російсько-українські літературні взаємини, історію української літератури, часто виступаючи із статтями як на історико-літературні теми, так і з сучасних проблем літературного життя. Тоді ж він почав активно працювати над підготовкою та виданням поетичних творів Шевченка і його «Щоденника». Великі коментарі до шевченківських видань, а також вступні статті стали основою його цікавої праці «Шевченкознавство сучасна проблема» (1922), яка вийшла окремою брошурою і одержала схвальні відгуки спеціалістів. Перше видання «Дневника» Т. Шевченка (1925 р.) високо було оцінено у численних відгуках періодики, а також О.М. Горьким.

Закінчивши 1925 р. аспірантуру і захистивши «промоційну», як тоді говорили, роботу «Україна в поетиці російського романтизму», І.Я. Айзеншток здобув звання наукового співробітника кафедри історії літератури, вченим секретарем якої він працював до 1930 р., коли кафедру було влито до Інституту Т. Шевченка Академії наук УРСР. Успішне закінчення аспірантури і захист роботи були відзначені Наркомом освіти закордонним відрядженням до Німеччини, Чехословаччини і Австрії, де протягом тривалого часу І.Я. Айзеншток працює в бібліотеках, слухає лекції з питань текстології, вдосконалює свої знання німецької та чеської мов.

Ще під час навчання в аспірантурі І.Я. Айзеншток розпочав навчально-педагогічну діяльність, проводячи, зокрема, семінари з техніки історико-літературних досліджень для аспірантів-початківців.

Протягом 1926-1931 рр. він працює вченим секретарем Науково-дослідного інституту Т. Шевченка в Харкові, бере активну участь у створенні інститутської бібліотеки, особливо відділу рукописів, де були зібрані автографи Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ'яненка, І. Котляревського та інших письменників. Одночасно І.Я. Айзеншток активно виступає в періодичній пресі з численними статтями, публікаціями і рецензіями, готує наукові та науково-популярні видання творів української літератури, з широкими вступними статтями і коментарями, зокрема П. Гулака-Артемовського (зб. творів його вийшла трьома виданнями в 1926-1930 рр. і двома виданнями в післявоєнні роки) <з великою вступною статтею викресл.>, Г. Квітки-Основ'яненка (підготував дванадцятитомну збірку, з якої вийшли томи 1-3, <6 закрл.?>, 5, 7, 9), І. Котляревського (два видання «Енеїди»), І. Манжури, а також три томи «Українських пропілеїв».

Протягом 1931-1934 рр. І.Я. Айзеншток працює у Партвиданні ЦК КП(б)У, для якого він підготував примітки до «Записок» декабриста І. Горбачевського, велику збірку матеріалів «Декабристи на Україні» (понад тридцять аркушів), тритомну збірку архівних матеріалів «Кирило-Мефодіївського товариства» і інші.

З 1934 р. І.Я. Айзеншток за запрошенням керівництва Інституту російської літератури Академії наук СРСР (Пушкінського дому), працює тут на посаді вченого спеціаліста (то була в той час вища категорія наукових працівників). З цього часу він бере активну участь у підготовці до друку і коментуванні академічних видань класиків російської літератури М.В. Гоголя, І.С. Тургенєва, Г.І. Успенського, Ф.М. Достоєвського тощо. Для «Библиотеки поэта» він готує і видає із своїми вступними статтями та коментарями поезії Т. Шевченка (чотири видання), І. Франка, І. Котляревського, М. Щербини, Янки Купала та інші, а також друкує великий матеріал «Судьба литературного наследия Т. Шевченко» в «Литературном наследстве».

У зв'язку з підготовкою до 125-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка, за запрошенням О. Корнійчука та М. Бажана, в 1938-1939 рр. І.Я. Айзеншток бере активну участь в Шевченківському ювілеї, виступає з лекціями та доповідями про Шевченка в Ленінграді, Києві, Чернігові, Петрозаводську, консультує Шевченківську виставку в Києві, бере участь у Всесоюзному Шевченківському пленумі Спілки письменників, пише книгу «Як працював Шевченко», що з'явилася друком у видавництві «Радянський письменник» 1941 р.

Протягом 1938-1941 рр. І.Я. Айзеншток періодично читає курси лекцій у Київському університеті «Творчість Івана Франка», «Історія української літературної критики», «Техніка історико-літературного дослідження», «Творчість Г. Квітки-Основ'яненка» тощо.

З перших днів Великої Вітчизняної війни І.Я. Айзеншток пішов добровільно на фронт; в січні 1942 р. він вступає кандидатом у члени ВКП(б), а через три місяці його приймають до членів Комуністичної партії. І.Я. Айзеншток, незважаючи на поранення, пройшов в чині майора шлях від Ленінграда до Східної Пруссії, Праги і Відня, беручи активну участь у розгромі німецько-фашистських загарбників, а потім працював лектором в Центральній групі наших військ.

Після демобілізації 1946 р. І.Я. Айзеншток повертається до Ленінграда, до наукової та літературної роботи працює в Науково-дослідному інституті театру і музики, а також читає на кафедрі російської літератури, а згодом на кафедрі слов'янської філології Ленінградського університету; підтримує тісні науково-творчі зв'язки з Інститутом російської літератури (Пушкінським домом) АН СРСР, Інститутом літератури ім. Т.Г. Шевченка АН УРСР, Київським університетом, бере активну участь в роботі Ленінградського відділення Спілки письменників СРСР (партійному бюро, управлінні, ревізійній комісії, секції художнього перекладу тощо), а також останніми роками працює в Раді ветеранів Великої Вітчизняної війни.

Крім згаданих вище наукових праць, у післявоєнні роки І.Я. Айзеншток підготував тритомне видання «Дневника» О.В. Никитенка, близько сорока аркушів коментарів до двох п'ятитомних видань творів Шевченка російською мовою; підготував і коментував том листів видатного славіста В. Ягича до російських вчених, книгу «Поэт-демократ Л.Н. Трефолев». На замовлення видавництва «Дніпро» написав велику статтю «Українські поети-романтики» (до однойменної збірки творів), зараз готує велику монографію «Український романтизм» (понад 20 аркушів).

І.Я. Айзеншток є автором понад 600 друкованих праць, які здобули високу оцінку радянських спеціалістів і прогресивних зарубіжних вчених. У портфелі дослідника в різний час було підготовано ряд праць з історії російської та української літератур і народнопоетичної творчості, слов'янської філології та сучасного літературного процесу, які чекають черги до виходу в світ.

Зараз І.Я. Айзеншток активно працює як член редакційної колегії Шевченківської енциклопедії, успішно виконує численні замовлення українських і російських періодичних видань і видавництв, бере активну участь у роботі Ленінградського відділення Спілки письменників РСФСР, працює вченим-консультантом кафедри слов'янської філології Ленінградського університету, живе великим творчим життям, сповненим численних задумів і літературно-критичних та наукових планів.

Творчий літературно-науковий доробок Ієремії Яковича Айзенштока являє собою видатне досягнення радянського українознавства, яскраве втілення тісного російсько-українського наукового і культурного єднання в Радянську епоху.

Свій 75-річний ювілей (58 років невтомної літературно-наукової, педагогічної та громадсько-політичної діяльності) Ієремія Якович Айзеншток зустрічає в розквіті творчих сил. Так побажаємо ж йому міцного здоров'я, особистого щастя, багатьох років життя і великих творчих успіхів на благо радянської філологічної науки.

Федір Шолом, кандидат філологічних наук, доцент кафедри історії української літератури Київського університету ім. Т.Г. Шевченка 20 лютого 1975 р. Шолом Ф.Я. Ювілей вченого-шевченкознавця (до 75-річчя від дня народження І.Я. Айзенштока). ЦДАМЛМ України. Ф. 977. Оп. 1. Од. зб. 66. 2 док. на 6 арк. Арк. 14.

№2 Лист І. Айзенштока до О. Білецького. 20 липня 1946 р.