Внесок архітектора Олександра Гінзбурга у розбудову міста Харкова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

Харків - залізобетон. Внесок архітектора Олександра Гінзбурга у розбудову міста

Марина Гутник

кандидатка історичних наук, доцентка, доцентка кафедри українознавства, культурології та історії науки

Харків, Україна

Анотація

Розглянуто внесок інженера-архітектора, підприємця та викладача Олександра Марковича Гінзбурга у розбудову міста Харкова на початку ХХ ст. Представлено відомості про його освіту та родину, зокрема щодо навчання у Харкові та за кордоном. Представлено деяку інформацію, що розкриває характер майбутнього архітектора. Показано перші архітектурні спроби О. М. Гінзбурга, в тому числі участь у проєктуванні власного будинку із ліфтом. Всі його несучі конструкції були виконані у залізобетоні. Разом із тим, архітектор отримав дозвіл на організацію електричної станції для освітлення навколишніх будинків. Саме залізобетон стає надзвичайно популярним будівельним матеріалом як в Америці так і в Європі. О. М. Гінзбург відкриває власний бізнес - будівельну контору «Залізобетон». Представлено інформацію про рекламну кампанію у тогочасних газетах і розміщення рекламних вивісок. Аналізується попит на виконання робіт архітектором, спрямованість замовлень. Якщо на початковому етапі його діяльності це були виключно приватні будинки, то з часом - це замовлення на проєкти театрів, клубів, готелів та палаців. Показано, що архітектор залучався до благоустрою Харкова, він склав топографічний план міста. Наголошується, що ця робота стала останнім повним реєстром урбанонімів Харкова імперської доби. Націоналізація родинного будинку, тиф у Харкові, смерть сина - такими стали 1920-ті роки для О. М. Гінзбурга. Науковець спрямовує свою діяльність у напрямку викладання. У науковому плані - це період дослідження архітектурної симетрії, використання принципів кристалографії. Відображено роботу архітектора у період Другої світової війни. Виокремлено його діяльність у Грузії, Києві та згодом знову в Харкові. Виокремлено роботу О. М. Гінзбурга у єврейській громаді міста. Підсумовано творчий доробок науковця та його визнання у ХХІ ст.

Ключові слова: О. М. Гінзбург, культурна спадщина, Харківщина, архітектурне матеріалознавство, залізобетон, біографістика.

Abstract

Maryna Gutnyk

PhD in History, associate professor associate Professor at the Ukrainian studies, Culturology and History of Science Department, National Technical University «Kharkiv Polytechnic Institute»,

Kharkiv, Ukraine

KHARKIV - REINFORCED CONCRETE. ARCHITECT OLEKSANDR GINZBURG'S CONTRIBUTION TO URBAN DEVELOPMENT

The contribution of the engineer-architect, entrepreneur, and educator Oleksandr Markovych Ginzburg to the development of the city of Kharkiv at the beginning of the 20th century is examined.

Information about his education andfamily, including his studies in Kharkiv and abroad, is presented. Some details revealing the character of the future architect are also provided. The text showcases Oleksandr M. Ginzburg's initial architectural endeavors, including his involvement in the design of his own building with an elevator. All load-bearing structures of the building were made of reinforced concrete. Additionally, O. Ginzburg was granted permission to organize an electric station for illuminating surrounding buildings. Reinforced concrete becomes an extremely popular building material both in America and Europe. O. Ginzburg establishes his own business - the construction firm «Reinforced Concrete». Information about advertising campaigns in contemporary newspapers and the placement of advertisements is presented. An analysis of the demand for the architect's services and the direction of orders is conducted. Initially focused on private houses, his orders gradually extend to projects for theaters, clubs, hotels, and even palaces. The text reveals that the architect was involved in the improvement of Kharkiv; he compiled the topographic plan of the city, which became the last complete register of urbanonyms of imperial Kharkiv. The revolutionary upheavals, nationalization of the family home, typhoid outbreak in Kharkiv, and the death of his son characterize the challenging 1920s for O.Ginzburg. The scholar redirects his activities towards teaching, exploring architectural symmetry, and applying principles of crystallography. The text details O. Ginzburg's work during the Second World War, emphasizing his activities in Georgia, Kyiv, and later back in Kharkiv. His involvement in the city's Jewish community is highlighted, followed by discussions on repression. The creative legacy of the scholar and his recognition in the 21st century are summarized.

Key words: O. M. Ginzburg, cultural heritage, Kharkiv region, architectural materials science, reinforced concrete, biography.

До початку повномасштабного вторгнення росії місто Харків було другим за чисельністю населення в Україні. Місто постійно розвивалося, змінювався його архітектурний стиль. На початку ХХ ст. найбільш плідним у творчому плані архітектором є Олександр Гінзбург (1876-1949). Загальна кількість будівель побудованих у Харкові й інших містах України сягала 120 об'єктів. У ХХІ ст. понад 20 будівель фігурували у списку «пам'ятки архітектури Харкова». Біографії архітектора присвячено декілька робіт викладачів Харківського університету будівництва та архітектури, як і Харківського національного університету міського господарства ім. О. М. Бекетова [1; 25], а також просто поціновувачів його творчості [2, с. 96; 3; 28]. Це не дивно, основні архітектурні школи Харкова не можуть бути осторонь досягнень цього видатного інженера. Хоча, відомості про нього і сьогодні неповні, особливо щодо останнього десятиліття його життя та обставин смерті. Місце поховання на цвинтарі № 3 віднайти неможливо, вже у 1990-ті могили на єврейській частині цвинтаря були занедбані й адміністрація проводила там нові захоронення. інженер архітектор розбудова

Народився Олександр Маркович Гінзбург 4 липня 1876 р. у місті Слов'янськ (іл. 1). Вже наступного року родина доктора

Іл. 1. О. М. Гінзбург, 1910

медицини Марка Давидовича та Зінаїди- Біне Ісаївни переїхала до Харкова. Тут подружжя Гінзбургів придбали житло, будинок розташовувався по вул. Сумській, 11, що на розі з 2-м Сумським провулком (сьогодні провулок Грабовського). У 1894 р. майбутній архітектор закінчив Третю чоловічу гімназію та отримав похвальну грамоту за навчання й вступив на фізико- математичний факультет Харківського університету. Після закінчення навчання у 1898 р. подався в мандри Європою. Відвідав 13 країн, де захопився світовою архітектурою. Для подальшого вдосконалення своїх знань з математики навчався на спеціальних курсах при Берлінському університеті. Знання отримані у Німеччині пізніше стали у нагоді для його досліджень з акустики. У 18991903 рр. навчався на механічному віддаленні Харківського технологічного інституту, який закінчив зі званням інженера-технолога. Серед тогочасних викладачів слід згадати постаті відомих архітекторів Михайла Івановича Ловцова, Олексія Миколайовича Бекетова, Сергія Іліодороича Загоскіна, Юлія Семеновича Цауне [14; 17].

Завершення технологічного університету дало право на ведення проєктних та будівельних робіт. Того ж 1903 р., поряд із будинком батьків, О. М. Гінзбург розпочинає будівництво власного помешкання. Автором проєкту став Іліодор Загоскін та за активної участі новоспеченого архітектора. На ті часи у будинку був ліфт і сучасні інженерні комунікації. Всі несучі конструкції - підземної та надземної частини - його фундамент, перекриття та декор виконані в залізобетоні. У 1910 р. інженеру О. М. Гінзбургу дозволено влаштувати електричну станцію з газогенераторним двигуном для освітлення будинків на Сумській вулиці [1, с. 41; 24, с. 4].

Саме у цьому будинку відкрито будівельну контору «Залізобетон» (іл. 2). Тут пропонувалися різні вироби із залізобетону. Матеріал був новий, місто розбудовувалося. На заміну дерев'яних конструкцій і кам'яниць почали використовувати новий конструкційний матеріал. Цьому сприяли успіхи у цементній промисловості та чорній металургії. Потрібно зазначити, що реклама контори Гінзбурга була майже у кожному номері місцевої газети «Утро», особливо багато її вийшло в 1907-1908 рр. (іл. 3). У 1912 р. у сусідньому від Гінзбургів будинку сталася «велика пожежа», постраждала оселя доктора Адамова, контори Неймана, ресторан із більярдною Ціммермана та магазини першого поверху. Усі невеликі приміщення були зачинені. Від задухи загинуло 5 осіб. Олександр Маркович ледь встиг врятувати батьків. Збитки оцінювалися у понад 100 000 крб. [24, с. 4; 30, с. 4].

О. М. Гінзбург отримував чимало замовлень не лише з Харкова, але й інших міст імперії. За даними його анкети у цей час у Харкові за його проєктами збудовано понад 20 одно- та двоповерхових особняків. У місті Катеринославі (сьогодні м. Дніпро) споруджено два прибуткові будинки і Театр та клуб громадського об'єднання (1909), Клуб і театр у м. Луганську (1910), низку проєктів дач у Криму, готелі у Кисловодську, комплексний проєкт Палацу із садом для короля Бориса (Болгарія). Більшість новобудов авторства архітектора зведено у стилі модерн [27].

Слід зазначити, що разом із успішним будівництвом, також часто на шпальтах газет зустрічаються замітки про судові засідання, де фігурантом виступав інженер О. М. Гінзбург. Зокрема, про побиття ним пана Мелетинського або купця Солуна та винесення штрафу у 10 крб., або 2-тижневого арешту [31, с. 6; 32, с. 6; 33, с. 5].

Ще одним напрямком діяльності О. М. Гінзбурга стала робота у фаховому товаристві. У 1890 р. створено архітектурно-будівельний відділ Російського Технічного товариства. У 1909 р. Головуючим обрано Віктора Валеріановича Велічко, а секретарем О. М. Гінзбурга. Серед доповідей архітектора на його засіданнях: «Про багатоповерхові американські будівлі» та «Залізобетон», що було досить актуальним із розгортанням промислової революції і поширенням залізобетону, а також «Про благоустрій міста Харкова», де вказувалося, що місто має близько 100 верст замощених вулиць, значна частина яких зіпсувалася, головним чином через облаштування каналізації та прокладання телефонних кабелів [4; 18, с. 118-122; 20, с. 6; 26, с. 4].

Активна робота над створенням архітектурного вигляду міста проявилася й у топографічному дослідженні. Саме О. М. Гінзбургу доручили складання топографічного плану Харкова. У 1916 р. він разом із землеміром-таксатором М. Б. Жаврідом склав цей план із зазначенням фактичних розмірів міста і нових поселень за його межами. Цей проєкт відзначається тим, що у ньому, крім існуючої вулично-дорожньої мережі, відображено вулиці, які планувалося використовувати відповідно до схваленого плану міста. Крім того, на карті подано схему водопроводу та каналізації, визначено розташування церков, громадських закладів, фабрик і заводів. Ці дані є важливим джерелом для опису процесу формування міського простору та його топонімічного оформлення. План охоплював територію приблизно 128 кв. км, з яких міська займала - 32 кв. км. Інші - приміські землі, картографічний опис яких вперше надруковано як частину міського проєкту. У додатку вміщений перелік вулиць, який нараховував 795 позицій. Це останній повний реєстр урбанонімів тогочасного Харкова. План виданий накладом у 1000 примірників [19, р. 123; 28, с. 36-37].

У цей же час розгорнулася дискусія щодо використання терміну «архітектор». Подібно використанню звання доктор-інженер Dr.-Ing. у Німеччині у російській імперії піднялося питання: хто має право називатися архітектором [13, с. 49]. Ініціатором такої дискусії виступив архітектор Павло Струков. У своїй статті він задавався питанням про те, кого можна називати архітектором, чи це професія, чи звання, що дається після закінчення курсу наук [23, с. 538].

Іл. 2. Провул. Грабовського, 4

Іл. 3. Зразок реклами контори О. Гінзбурга та підпису в 1909 р.

У своєму листі П. Струков писав, що останнім часом «до будівництва прилинула маса осіб, нічого спільного з ним не маючи», збільшилися випадки присвоєння звання «архітектор» різними людьми, які нічого спільного не мають з архітектурою, в кращому випадку «це - кресляри та техніки різних спеціальностей», а частіше «просто підприємливі особи без будь-якої освіти». Крім того, П. Струков розглядає й інший момент, а саме те, що тепер інженери різних спеціальностей, від технологів до комерційних, називають себе «архітекторами», і виходить, що «архітектор» - це «не звання, а професія, за умови, що нею займаються особи із вищою технічною освітою». П. Струков резюмує, що оскільки «архітектор» - це звання, а не професія, то воно повинно даватися лише на підставі диплома або службового положення: «Архітекторами можуть називати себе лише особи, які мають за дипломом ці звання, надані навчальними закладами, а також ті з інженерів цивільних та інших, які займають посади губернських архітекторів та архітекторів урядових установ, додаючи до слова архітектор - губернський, міський, Імператорських театрів і т. п.» [23, с. 538].

У 1916 р. на сторінках того ж журналу Інженер-технолог О. Гінзбург виступав на захист фахівців, які не мають звання архітектора, але добре розуміють архітектурну справу: «:.. .наскільки небезпечні ці так звані конкуренти? ...Адже недоучки можуть мати успіх тільки в некультурних шарах клієнтелі, і досягти популярності в подібному середовищі, не ризикуючи втратити гідність професії, важко уявити. А якщо хтось з недипломованих осіб виявиться за своєю культурністю та знанням справи достойним виклику його рівноцінним іншим дипломованим особам, то в такому випадку етика вимагає прийняти його повноправним товаришем у своє середовище, і питання про нечесну конкуренцію з його боку само собою відпадає» [21, с. 70]. О. Гінзбург проводить аналогію із іншими спеціальностями, наприклад, слова «лікар», «інженер», так само, як і «архітектор», позначають як звання, так і професію, і в висловлюваннях «архітектор

Тов-ва Росія», «єпархіальний архітектор» визначення слова «архітектор» передбачає назву професії, а також визначення слова «архітектор» зі словника Французької академії: «...архітектором називається особа, яка складає проєкт будівлі, визначає її пропорції та прикраси, стежить за виконанням робіт і перевіряє здійснювані витрати». Таким чином, на думку О. Гінзбурга, в розмовній мові найменування «архітектором» того, хто, маючи або не маючи диплома архітектора, займався архітектурною практикою, було припустимо («пан архітектор»), але в офіційних документах ці особи не мали права підписуватися словом «архітектор» [21, с. 70-73]. Дискусія ще набирала обертів, до неї підключалися ще нові автори, але ніякого рішення остаточно так і не було прийнято.

Більшовицький переворот 1917 р. позначився на долі О. М. Гінзбурга. Найбільшим потрясінням стала смерть у 1920 р. сина - Віктора Олександровича. Родинний будинок було націоналізовано, архітектор лишився усіх своїх статків і щоб уникнути репресій вимушений був виїхати до Ростова-на-Дону. Там до 1922 р. заробляв на життя викладанням будівельних дисциплін у Політехнікумі водного транспорту та продовжив дослідження сина з геометричних побудов [1, с. 37]. Пізніше працював на посадах головного інженера і головного архітектора у великих промислових трестах. Серед них: «Донвугілля», Союз робітників гірничої промисловості при Українському гірничому управлінні «Транспортком», акційного товариства будівельної індустрії «Індивідуальне будівництво» («Індубуд»,

Іл. 4 . Перша сторінка статті О. Гінзбурга у журналі з кристалографії Харків), Державний південний хімічний трест Вищої ради народного господарства УСРР («Хімвугілля», Харків) та ін. Щоб зрозуміти обсяг підприємств та відповідальність посади О. М. Гінзбурга, то необхідно усвідомити наскільки великими були ці трести. Зокрема, у «Донвугілля» було об'єднано переважну більшість великих шахт Донбасу. На початку 1923 р. у ньому працювало 94 тис. робітників [35, с. 4; 36, с. 271-272]. У цей час науковець захоплюється питаннями кристалографії, теорії симетрії. У Німеччині виходить друком його публікація «Основні положення теорії симетрії на прямих і площинах» [15], що містила його наукові наробки впродовж 1920-1923 рр. (іл. 4). Архітектор піднімає питання про складність симетрії: «Велика кількість орнаментів

побудована за симетричними схемами. Але закони симетрії не були відомі ані в той час, коли талановиті митці, керуючись інтуїцією, створювали свої твори, ані до нашої епохи». Спираючись на свої багаторічні дослідження щодо симетрії, О. Гінзбург вказує, що «слід звернути увагу на ті висновки, що випливають з нової теорії. Вона надає художникам повний комплект можливих схем симетрії, котрий перед тим не був відомий у систематичному вигляді. Вона надає нові схеми симетрії, які взагалі до цього не були відомі» [12, с. 10]. Архітектор вказує, що симетрія походить від кристалографії. Методи симетрії ґрунтуються на кристалографічних побудовах. Тобто, подібно до загальних положень геометрії, симетрія повинна виводитися з абстрактних положень, які можна уявити, як це робить кристалографія [8].

У 1924 р. повернувся до Харкова остаточно, винаймав житло. Тут активно займався промисловою архітектурою, зокрема брав участь у реконструкції фабрики ім. Тінякова та розробляв проєкти скляного і пляшкового заводів у м. Костянтинівці (1921-1927). Він є автором проєкту Будинку для приїжджих у м. Костянтинівці (1926). О. М. Гінзбург також брав участь і у конкурсних проєктах будівництва у Харкові - Дер- жпрому (1926) та Опери (1927) [22, с. 57; 34, с. 4] У 1925 р. науковець викладав оптику та кольороведення у Харківському художньому інституті.

Впродовж 1928-1930 рр. працював директором дослідної станції Наркомбуду в м. Харкові. У 1931-1935 рр. завідував науковим відділом «Діпромезу» (Державний інститут з проєктування металургійних заводів) та «Діпротрансу» (Державний інститут з проєктування заводів транспорту) [16].

У 1929 р. О. Гінзбург отримав патент на свій винахід - інноваційні сітчасті просторові конструкції для покриття великих прольотів. У сітчастих оболонках покрівля виконується над або під стрижневою сіткою у вигляді легкої натягнутої оболонки або у вигляді жорстких пластин, які при необхідності згинаються за формою покриття. Проте, з початку 1930-х років, ідеологічні заборони, що стосувалися конструктивізму, вплинули на його творчу діяльність. Олександр Маркович змушений був переключити свою енергію на викладацьку та наукову роботу, а також став консультантом для проєктувальників. Слід зазначити, що до середини ХХ ст. сітчасті несучі оболонки рідко використовувалися через складність розрахунків, високі вимоги до якості матеріалів і дотримання технологій монтажу. Широке визнання у прогресивній архітектурі сітчасті оболонки отримали лише в останні два десятиліття завдяки впровадженню комп'ютерів у практику розрахунку конструкцій та появі нових будівельних матеріалів і технологій. Сьогодні сітчасті оболонки стали одним із основних засобів формоутворення авангардних будівель, включаючи хмарочоси та шедеври стилю «хай-тек» [7].

У цей же час наукові інтереси архітектора зміщуються у напрямку вивчення економічних показників у національній економіці. О. Гінзбург надає поради щодо інвентаризації, оцінки, амортизації, калькуляції, а також розраховує економічні показники щодо забудови міста. Зокрема, у Харківському щомісячнику «Зодчий» у 1928 р. вийшло друком його дослідження «Поверховість будівель як фактор, що знижує вартість будівництва» [6].

У 1931 р. О. Гінзбургу присвоєно звання професора. Він публікує дві книги з геометрії просторових структур [8; 9], активно пише статті на різні тематики. Завдяки блискучій математичній підготовці ще в 1930-ті роки О. Гінзбург стає одним із кращих фахівців з акустики в країні - проєктує акустичні системи у «Палаці піонерів» та «Будинку Червоної армії», а також у будівлі довоєнного Оперного театру [5, с. 24-30]. Разом із тим, цікавими є його роботи у галузі архітектурного матеріалознавства, зокрема про бетони [10; 11]. У згаданих дослідженнях наведено інформацію про основні характеристики в'яжучого матеріалу, хімічні домішки, щільність, процеси затвердіння та застигання. Викладає курси з теорії споруд, історії архітектури, архітектурної акустики та оптики, працює в Художньому технікумі (1933-1938 рр.) та одночасно у Гірничо- Індустріальному інституті Наркомвугілля УРСР (1933-1945 рр.). У 1936-1937 рр. О. Гінзбург викладав дипломне проєктування у науково-дослідному інституті вогнетривів та хіміко-технологічному інституті. У 1941 р. архітектора прийнято до Спілки радянських архітекторів УРСР.

У цьому ж році він евакуювався до Грузії. Через сильну короткозорість О. Гінзбург не був призваний до армії. У Тбілісі професор О. Гінзбург продовжував викладацьку діяльність. Після реевакуації закладів архітектури професор викладав у Харківському інженерно-будівельному інституті, а також Інституті інженерів комунального господарства. Впродовж 19441945 рр. читав лекції з музичної акустики у Музично-драматичному інституті та з техніки сцени в Харківській філії Київського інституту театрального мистецтва.

Жахіття війни, трагедія Дробицького яру надзвичайно гостро відбилися на психоемоційному стані професора, щоб якось відродити традиції єврейського народу та висловити підтримку, він погоджується стати Головою новоствореної Харківської міської єврейської громади. До «очільників» міста надходили сигнали про активну участь радянської інтелігенції у справах синагоги. Євреїв масово звільняли з роботи. Піком репресій став 1949 р. Закрито синагогу. На місці знесеного єврейського цвинтаря відкрито Парк культури Ленінського району. Олександр Гінзбург, який був у центрі цих подій, опинився у лікарні, де невдовзі й помер. Точну дату смерті встановити не вдалося. Проводжати в останню дорогу прийшли лише декілька друзів [27].

Іл. 5. Меморіальна дошка архітектору О. Гінзбургу, фото 2023 р.

Попри те, що архітектор Олександр Маркович Гінзбург є автором значної кількості будівель початку ХХ ст. у місті Харкові, викладав у Харківських інститутах, був підприємцем, висував новітні ідеї та намагався втілити передові архітектурні рішення, тривалий час про нього у Харкові не згадували. Те, що місто Харків - це справжній залізобетон, також певна заслуга архітектора, саме він просував ідеї використання бетону та залізних конструкцій, будівництво хмарочосів і сітчастих оболонок. Його творчий доробок становить понад 100 публікацій з різних аспектів архітектурного матеріалознавства та понад 120 зведених будівель на теренах України, 7 патентів на винаходи збірного будівництва та понад 60 нереалізованих проєктів. 16 серпня 2019 р. на будинку, де

Джерела та література

1. Акмен І. Р, Лопатько В. М. О. М. Гінзбург: дискурс по сторінках архітектурного модерну Харкова, просвіта та творче кредо. Науковий вісник будівництва. 2018. № 1. С. 36-44.

2. Berkovich G. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Vol. 1. Late Imperial Russia: 1891-1917. Weimar und Rostock: Grunberg Verlag, 2021. 96 р.

3. Воловик Л. Александр Маркович Гинзбург. К 130-летию со дня рождения. Дайджест Е, 8

4. Гинзбург А. М. Железобетон. Доклад по случаю 25-летия Харьковского отделения императорского технического общества, прочитанного в юбилейном заседании 14 марта 1906 г. Харьков: Зильберберг и сыновья, 1906. 28 с.

5. Гинзбург А. М. Оптика и акустика театральных помещений. Зодчество. 1928. №2 1/ 2. С. 24-30.

6. Гинзбург А. М., Саливон А. П., Легкий М. Г. Экономические показатели по постройке городских кварталов и жилых домов. Харьков: Хозяйство Украины, 1931. 86 с.

7. Гинзбург А. М. Сетчатое покрытие больших пролётов. Академия архитектуры. 1936. № 6. С. 17-26.

8. Гинзбург А. М. Симметрия на плоскости. науч.-исслед. ин-т математики и механики при Харьковском университете. Харьков: Гос. науч.-техн. изд-во Украины, 1934. 52 с.

9. Гинзбург А. М. Симметрия на шаре. Харьков: Гос. научн.-тех. изд-во Украины. 1935. 132 с.

10. Гинзбург А. М., Софронов В. Д. Строение и состав твердых агрегатных строительных материалов. В 2 ч. Ч. І. Харьков: Хозяйство Украины, 1931. 54 с.

11. Гинзбург А. М., Зеленский И. Е. Строение и состав твердых агрегатных строительных материалов. В 2 ч. Ч. 2. Харьков: Хозяйство Украины, 1932. 88 с.

12. Гинзбург A. M. Теоретические основания построения орнаментальних форм: 1918-1947 гг.: Ч. 1. Академия архитектуры УСРС: Ин-т худож. промышленности. Киев, 1947. 10 с.

13. Гутник М. В., Тверитникова О. Є. Розвиток електрики в Україні: внесок професора М. А. Артем'єва в реалізацію практичних проєктів. Історія науки і біографістика. 2023. № 1. С. 43-72.

14. Gutnyk M., Tverytnykova O. The contribution of technological institute teachers to the transformation of the architectural space of Kharkiv city. Studies in History and Philosophy of Science and Technology. 2022. Vol. 31 (2). Р 48-61.

15. Gunzburg А. Die Grundzuge der Lehre von der Symmelrie auf Linien und Ebenen. Zeitschrift der Kristallographie. 1929. Bd. 71. Heft 1-2. S. 30-52.

16. Державний архів Дніпропетровської області. Р. 1485 - Державний інститут з проектування заводів транспорту. Оп. 1. Спр. 5. 49 арк.

17. Державний архів Харківської області. Ф. 770. Оп. 2. Спр. 477. Гінзбург О. М. 9 арк.

18. Кушлакова Н. М. Інженери-архітектори польського походження в Харківському відділенні Імператорського Російського технічного товариства. Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. Вип. 3. С. 118-122.

19. Kin P., Lazorenko-Hevel N., Shudra N. Geoinformation Modeling of Kharkov Territory Development in Retrospective. Urban development and spatial planning. 2021. Р 119-131.

20. Местная жизнь. Утро. 1915. № 2562. 30 янв. С. 6.

21. О праве именоваться архитектором. Зодчий. 1916. № 7. С. 70.

22. Павлова Г.В., Семененко Л.П., Назаренко С.О. Зодчие и строители Харькова: из истории Национального технического университета «Харьковский политехнический институт». Бібліографічні студії пам'яті харківського бібліографа-краєзнавця Галини Каширіної: матеріали, 23 травня 2019р. Харків: ХДНБ, 2020. С. 47-65.

23. Письмо в редакцию. Зодчий. 1915. № 52. С. 538.

24. Приватна електрична станція. Утро. 1910. № 1127. 25 авг. С. 4.

25. Розвадовский Л. Е. Архитектор Александр Маркович Гинзбург (1876-1949). 2013.

26. Собрание. Утро. 1909. № 712. 11 квіт. С. 4.

27. 146 років від дня народження Олександра Марковича Гінзбурга. 2022.

28. Тахтаулова М. І. Історичний розвиток адресної урбанонімії міста Харкова (середина ХУП - початок ХХІ століття). Дис. ...канд. іст. наук 07.00.01, Харків, 2016. 237 с.

29. Тимофієнко В. Г. Гінзбург Олександр Маркович. Зодчі України кінця XVIII - початку XXстоліть: Біографічний довідник. Київ: НДІТІАМ, 1999. 477 с.

30. Утро. 1912. № 1540. 5 нояб. С. 4.

31. Утро. 1912. № 1729. 21 авг. С. 6.

32. Утро. 1914. № 2317. 22 мая. С. 6.

33. Утро. 1914. № 2431. 17 сент. С. 5.

34. Фабрика, рожденная в революции. Тиняковка. Харьковский пролетарий. 1926. № 570. 7 нояб. С. 2.

35. Харьковский пролетарий. 1925. № 128. 7 июня. С. 4.

36. Центральний державний архів вищих органів влади України. Ф. 136. Український державний трест основної хімічної промисловості (Укрхімтрест) Вищої ради народного господарства ССРР, м. Харків. Оп. 1. 1921-1929. Технічний відділ; Історія України / В. Ф. Верстюк, О. В. Гарань, О. І. Гуржій та ін., під ред. В. А. Смолія. Київ: Альтернативи, 1997. 416 с.

References

1. Akmen, I. R., Lopatko, V M. (2018). O. M. Hinzburh: dyskurs po storinkakh arkhitekturnoho modernu Kharkova, prosvita ta tvorche kredo [O. M. Ginzburg: discourse on the pages of Kharkiv architectural modernism, enlightenment and creative credo]. Naukovyi visnyk budivnytstva [Scientific bulletin of construction], 1, 36-44 [in Ukrainian].

2. Berkovich, G. (2021). Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Vol. 1. Late Imperial Russia: 1891-1917. Weimar und Rostock: Grunberg Verlag, 96.

3. Volovik, L. (2006). Aleksandr Markovych Hynzburh. K 130-letyiu so dnia rozhdenyia [Alexander

4. Markovich Ginzburg. To the 130th anniversary of his birth]. Daidzhest E [Digest E], 8

5. Ginzburg, A. M. (1906). Zhelezobeton. Doklad po sluchaiu 25-letyia Kharkovskoho otdelenyia ymperatorskoho tekhnycheskoho obshchestva, prochytannoho v yubyleinom zasedanyy 14 marta 1906 [Reinforced concrete. Report on the occasion of the 25th anniversary of the Kharkov branch of the Imperial Technical Society, read at the anniversary meeting on March 14, 1906]. Kharkov: Zilberberg and sons, 28 [in Russian].

6. Ginzburg, A. M. (1928). Optyka y akustyka teatralnykh pomeshchenyi [Optics and acoustics of theater premises]. Zodchestvo [Zodchestvo], 1/2, 24-30 [in Russian].

7. Ginzburg, A. M., Salyvon, A. P, Lehkyi, M. H. (1931). Эkonomycheskye pokazately po postroike horodskykh kvartalov y zhylykh domov [Economic indicators for the construction of city blocks and residential buildings]. Kharkov: Economy of Ukraine, 86 [in Russian].

8. Ginzburg, A. M. (1936). Setchatoe pokrbitye bolshykh proletov [Mesh covering of large spans]. Akademiya arkhitekturi [Academy of architecture], 6, 17-26 [in Russian].

9. Ginzburg, A. M. (1934). Symmetryia na ploskosty. Nauch.-yssled. yn-t matematyky y mekhanyky pry Kharkovskom unyversytete [Symmetry on a plane. Scientific research Institute of Mathematics and Mechanics at Kharkov University]. Kharkov: State. scientific-technical publishing house of Ukraine, 52 [in Russian].

10. Ginzburg, A. M. (1935). Symmetryia na share [Symmetry on a ball]. Kharkov: State scientific- technical publishing house of Ukraine, 132 [in Russian].

11. Ginzburg, A. M., Sofronov, V D (1931). Stroenye y sostav tverdykh ahrehatnbikh stroytelnykh materyalov Ch. I. [Structure and composition of solid aggregate building materials Part I]. Kharkov: Economy of Ukraine, 54 [in Russian].

12. Ginzburg, A. M., Zelenskyi, Y. E (1932). Stroenye y sostav tverdykh ahrehatnbikh stroytelnykh materyalov Ch. II. [Structure and composition of solid aggregate building materials Part II]. Kharkov: Economy of Ukraine, 88 [in Russian].

13. Ginzburg, A. M. (1947). Teoretycheskye osnovanyia postroenyia ornamentalnykh form: 1918-1947: Ch. 1 Akademyia arkhytektury USRS: Yn-t khudozh. Promyshlennosty [Theoretical foundations for the construction of ornamental forms: 1918-1947: Part 1 Academy of Architecture USRS: Institute of Arts. industry]. Kyiv, 10 [in Russian].

14. Gutnyk, M. V, Tverytnykova, O. E. (2023). Rozvytok elektryky v Ukraini: vnesok profesora M. A. Artemieva v realizatsiiu praktychnykh proiektiv [Development of electricity in Ukraine: the contribution of Professor M. A. Artem'ev to the implementation of practical projects]. Istoriia nauky i biohrafistyka [History of science and biography], 43-72

15. Gutnyk, M., Tverytnykova, O. (2022). The contribution of technological institute teachers to the transformation of the architectural space of Kharkiv city. Studies in History and Philosophy of Science and Technology, 31 (2), 48-61

16. Gunzburg А. (1929). Die Grundzuge der Lehre von der Symmelrie auf Linien und Ebenen [The basic principles of the theory of symmetry on lines and planes]. Zeitschrift der Kristallographie, 71, 1-2, 30-52 [in German].

17. State archive of Dnipropetrovsk region. R. 1485 State Institute for the Design of Transport Plants. Desc.1, Case 5, 49 [in Ukrainian].

18. State archive of the Kharkiv region. F.770. Desc. 2. Case 477. Ginzburg O.M., 9 [in Russian].

19. Kushlakova, N. M. (2009). Inzhenery-arkhitektory polskoho pokhodzhennia v Kharkivskomu viddilenni Imperatorskoho Rosiiskoho tekhnichnoho tovarystva [Engineers-architects of Polish origin in the Kharkiv branch of the Imperial Russian Technical Society]. Historical archive. Scientific studies: coll. of scientific works. Mykolaiv: CHSU named after Peter's Mohyly, 3, 118-122 [in Ukrainian].

20. Kin, P, Lazorenko-Hevel, N., Shudra, N. (2021) Geoinformation Modeling of Kharkov Territory Development in Retrospective, 2021, Urban development and spatial planning, 119-131.

21. (1915). Mestnaya zhizn. Utro [Morning], 2562, 30 yanv., 6.

22. (1916). O prave ymenovatsia arkhytektorom [On the right to be called an architect]. Zodchii [Architect], 7, 70 [in Russian].

23. Pavlova, H.V, Semenenko, L. P, Nazarenko, S.O. (2019). Zodchye y stroytely Kharkova: yz ystoryy Natsyonalnoho tekhnycheskoho unyversyteta «Kharkovskyi polytekhnycheskyi ynstytut» [Architects and builders of Kharkov: from the history of the National Technical University «Kharkiv Polytechnic Institute»]. Bibliohrafichni studii pamiati kharkivskoho bibliohrafa-kraieznavtsia Halyny Kashyrinoi [Bibliographic studies in memory of Kharkiv bibliographer-local historian Galina Kashirina], Kharkiv, 47-65 [in Russian].

24. (1915). Pysmo v redaktsyiu [Letter to the editorial office]. Zodchii [Architect], 52, 670 [in Russian].

25. (1910). Pryvatna elektrychna stantsiia [Private power station] Utro [Morning], 1127, 8 aug., 4 [in Ukrainian].

26. Rozvadovskyi, L. E. (2013). Arkhytektor Aleksandr Markovych Hynzburh (1876-1949) [Architect Alexander Markovich Ginzburg (1876-1949)].

27. (1909). Sobranye [ Meeting]. Utro [Morning], 712, 4 apr., 4 [in Russian].

28. (2022). 146 rokiv vid dnia narodzhennia Oleksandra Markovycha Hinzburha [146 років від дня народження Олександра Марковича Гінзбурга [146 years since the birth of Oleksandr Markovych Ginzburg].

29. Takhtaulova, M. I. (2016). Istorychnyi rozvytok adresnoi urbanonimii mista Kharkova (seredyna XVII - pochatok ХХІ stolittia) [Historical development of the address urbanonymy of the city of Kharkiv (middle of the 17th - beginning of the 21st century]. PhD thesis 07.00.01, Kharkiv, 237 [in Ukrainian].

30. Tymofiienko, V H. (1999). Hinzburh Oleksandr Markovych. Zodchi Ukrainy kintsiaXVIII-pochatku XX stolit: Biohrafichnyi dovidnyk [Architects of Ukraine of the late 18th and early 20th centuries: Biographical guide]. Kyiv, 477 [in Ukrainian].

31. (1912). Utro [Morning], 1540, 5 noyab., 4 [in Russian].

32. (1912). Utro [Morning], 1729, 21 avq., 6 [in Russian].

33. (1914). Utro [Morning], 2317, 22 maya, 6 [in Russian].

34. (1914). Utro [Morning], 2431, 17 sent., 5 [in Russian].

35. (1926). Fabryka, rozhdennaia v revoliutsyy. Tyniakovka [Factory born in the revolution. Tinyakovka]. Kharkovskiiproletarii [Kharkovproletarian], 570, 7 noyab., 2 [in Russian].

36. (1925). Kharkovskii proletarii [Kharkov proletarian], 128, 7 iyunya, 4 [in Russian].

37. (1997). Central State Archive of Suprime Bodies of Power and Government of Ukraine of Ukraine F. 136 Ukrainskyi derzhavnyi trest osnovnoi khimichnoi promyslovosti (Ukrkhimtrest) Vyshchoi rady narodnoho hospodarstva SSRR, m. Kharkiv [Ukrainian State Trust of the Basic Chemical Industry (Ukrhimtrest) of the Supreme Council of the National Economy of the USSR, Kharkiv], Desc. 1, 1921-1929, Tekhnichnyi viddil; Istoriia Ukrainy [History of Ukraine]. V F. Verstiuk, O. V Haran, O. I. Hurzhii ta in., pid red. V A. Smoliia. Kyiv, 416 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru