Катеринославська міська дума в системних трансформаціях весни - літа 1917 р.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Катеринославська міська дума в системних трансформаціях весни - літа 1917 р.

Яценко Віталій Якович канд. іст. наук, доцент, доцент кафедри східноєвропейської історії Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

Анотація

У статті розкриті й проаналізовані демократичні перетворення міського самоврядування Катеринослава в контексті міської реформи Тимчасового уряду та процесів суспільно-політичного життя міста навесні - влітку 1917 р.

Ключові слова: Катеринослав, міська реформа, муніципальна кампанія, міські вибори, кандидатський список, гласні.

Питання про владу є одним з пріоритетних для будь -якої соціальної революції, так само, як і створення відповідних владних органів, призначених для реалізації визначених останньою цілей і завдань. Лютнева демократична революція 1917 р. в Росії не стала в цьому винятком. 2 (15) березня цього року зі зреченням імператора Миколи ІІ владу відразу ж перебрав Тимчасовий уряд, створений за згодою між Тимчасовим комітетом Державної думи Російської імперії та Петроградською радою робітничих і солдатських депутатів. У найближчі дні вирішилося питання про владу на місцях. Місце царських губернаторів зайняли призначені новим урядом губернські комісари, переважно голови губернських земських управ, які в свою чергу призначили повітових комісарів за такою ж, як правило, схемою. Також на рівні губерній і повітів були створені виконавчі комітети громадських організацій (назви цих організацій різнилися) з розпорядчими функціями. Відсторонені були царські органи правопорядку і замінені міліцією та іншими відповідними структурними підрозділами.

Вертикаль оновленої виконавчої влади вибудувалася в країні досить швидко на всіх рівнях. Легітимність новостворених органів влади ніким не заперечувалась. Але революція в Росії мала свої особливості. Будучи буржуазною за своєю суттю, вона базувалася на потужному демократичному підґрунті. Тому активним учасником політичних процесів була й революційна демократія, широкі маси трудящого населення та політичні партії, які представляли його інтереси. Саме тому, принаймі до початку липня 1917 р., у Росії склалося двовладдя. З поваленням самодержавства на місцях відразу ж виникли ради робітничих, солдатських, селянських та інших депутатів, як представницькі органи революційної демократії. Завдяки підтримці широких народних мас та армії ради були реальною силою, але формально на владу не претендували, бо саме такою була позиція поміркованих соціалістів (меншовиків та есерів), які до осені домінували в цих органах. катеринослав міська реформа муніципальний

У сформованій в революційну добу політичній системі своє місце намагалися знайти й органи міського самоврядування, які не могли не реагувати на зміни, що відбувалися. Тим паче вони й самі потребували належних змін. Серед цих органів була й міська дума Катеринослава.

Означена тема переважно фрагментарно розглядалася в радянський період в працях Ю. І. Терещенка [1], а в новітній час в дослідженнях О. С. Двуреченської і В. С. Гвоздика [2, 3], проте системного й цілісного розкриття ще не дістала. Цим визначається мета даної статті - розглянути й проаналізувати демократичні перетворення в Катеринославській міській думі в умовах здійснення навесні - влітку 1917 р. Тимчасовим урядом міської реформи.

До 1917 р. міське самоврядування в Російській імперії діяло на засадах Положення 1892 р., яке стало контрреформою на міську реформу 1870 р. Проте вже на початку ХХ ст. виникла потреба в проведенні нових реформ. Спроби реформувати Положення 1892 р. у 1904, 1905, 1907 - 1908, 1911 рр. виявилися невдалими. Знову питання про реформування міських органів постало в роки Першої світової війни, зазвучавши і з трибуни Державної думи. Створена в ній восени 1915 р. спеціальна комісія по реформуванню Міського положення влітку 1916 р. представила свій проект міської реформи. Свій проект Міського положення на початку 1917 р. подала і створена одночасно з думською комісією міжвідомча нарада в Міністерстві внутрішніх справ. Обидва проекти значно поширювали виборче право на більш широкі кола міського населення, особливо щодо активного виборчого права - права обирати гласних. Пасивне виборче право - право бути обраним на посаду гласного - потребувало за проектом Державної думи відповідного освітнього цензу. За цим же проектом передбачалося скасування обмежень для євреїв [2, с. 80 - 82].

На початку березня 1917 р. у Катеринославі діяла міська дума, обрана у 1913 р. Міським головою був І. В. Способний. Уже в січні 1917 р. почалася підготовка до чергових виборів до міської думи. За діючим на той час законодавством повноваження гласних міської думи, термін яких установлювався на чотири роки, закінчувалися по його завершенню, на першому засіданні гласних нового складу. Для Катеринослава ця дата була визначена на 15 жовтня, а самі вибори заплановані на початок вересня 1917 р. У квітні цього року міська дума повинна була визначитися з організацією виборів, 5 - 10 червня надрукувати перші списки кандидатів, а 5 - 10 серпня надати катеринославському губернатору остаточні відомості про виборців. Міський секретар М. А. Набіркін за підтримки міського голови І. В. Способного запропонував у кожній поліцейській частині міста скласти спеціальні картки, зазначивши в них прізвище, ім'я та по-батькові, звання, адресу та оцінку нерухомого майна виборців. Для євреїв та тих, хто не мав активного вибо рчого права, планувалося скласти окремі картки. Складання карток дозволило б отримати повні статистичні відомості про виборців [2, с. 83 - 84; 4, с. 15 - 18], проте Лютнева революція внесла зміни до цих планів.

У середині березня 1917 р. катеринославський міський голова звернувся із запитом до міністерства внутрішніх справ - чи продовжувати підготовку проведення до міських виборів або чекати змін виборчого законодавства, на що останнє просило губернського комісара повідомити міського голову про те, що, оскільки правила про міські вибори на засадах, проголошених Тимчасовим урядом, найближчим часом повинні бути розроблені, то підготовку до проведення виборів на старих засадах належить припинити [5, 18 марта].

Після повалення самодержавства робота по реформуванню міського самоврядування була продовжена. 26 березня 1917 р. запрацювала Нарада з реформи місцевого управління і самоврядування, створена при Міністерстві внутрішніх справ. 15 квітня 1917 р. були видані «Постанова Тимчасового Уряду про проведення виборів гласних міських дум і про дільничні міські управління» та «Тимчасові правила для проведення виборів гласних міських дум». За Тимчасовими правилами новий склад гласних міських дум пропонувалося обрати на термін до 1 січня 1919 р. у кількості, означеної в Правилах. Для Катеринославської міської думи кількість гласних була встановлена 113. Право голосу надавалося також жінкам і особам неросійської національності віком від 20 років. Засуджених судом права голосу позбавляли лише тимчасово. Кожен виборець мав один голос. Вибори, які проводилися за допомогою бюлетенів, були рівними, прямими, таємними та пропорційними. Голоси підраховували на відкритому засіданні в присутності виборців [2, с. 82] .

Сама Катеринославська міська дума реагувала на зміни, що відбувалися в дні Лютневої демократичної революції. 3 березня 1917 р. міський голова

І. В. Способний від голови Державної думи М. В. Родзянка отримав телеграму, в якій повідомлялося про останні події в Петрограді. Увечері цього дня для її обговорення збиралися скликати надзвичайне зібрання гласних міської думи, але вирішили обмежитися приватною нарадою, на якій присутні 58 гласних після ознайомлення з текстом телеграми одностайно підтримали М. В. Родзянка. За підписом міського голови до Петрограду була відправлена телеграма: «Катеринославська міська дума, заслухавши телеграму Тимчасового комітету членів Державної думи на ім'я міського голови, доручила мені передати, що міське самоврядування буде сприяти підтримці порядку та спокою серед населення в твердій впевненості, що тимчасовий комітет знайде шляхи зміцнення влади, яка буде спроможна вивести країну із нинішньої розрухи. Міська дума буде щаслива допомогти в цьому комітету» [2, с. 84 - 85; 6, 3 марта].

Після повалення самодержавства міська дума Катеринослава у 1917 р. зайняла належне їй місце в структурі владних органів міста, які зазнали суттєвих змін. У ніч з 3 на 4 березня 1917 р. був утворений Тимчасовий губернський виконавчий комітет громадських і робітничих організацій (пізніше - Губернський виконавчий комітет громадських організацій (далі - ГВКГО)), спочатку у складі 21 члена і 8 кандидатів [6, 5 марта]. ГВКГО перебрав вищу владу в губернії. Його головою обрали К. Д. Гесберга. 6 березня під його головуванням відбулася нарада голів повітових земських управ і міських голів повітових міст губернії, яка заслухала і прийняла до відома телеграму голови уряду кн. Г. Є. Львова на ім'я К. Д. Гесберга. У телеграмі повідомлялося, що Тимчасовий уряд визнав за необхідне відсторонити губернатора і віце- губернатора від виконання обов'язків, а управління губернією тимчасово покласти на К. Д. Гесберга в якості губернського комісара уряду з усіма правами, належними губернаторові, при збереженні за ним посади голови губернської земської управи [5, 6 марта]. Протягом перших місяців революції склад ГВКГО

постійно поповнювався представниками різних організацій та установ. 4 березня 1917 р. на засіданні міської думи було ухвалено делегувати з правом голосу до Катеринославського тимчасового губернського виконавчого комітету громадських, робітничих і солдатських організацій 15 гласних для охорони інтересів міського населення [5, 10 марта].

Одночасно з ГВКГО і губернським комісаром у Катеринославі постала ще одна владна структура. У ніч з 4 на 5 березня 1917 р. за участі 115 делегатів відбулося перше пленарне засідання Ради робітничих депутатів, головою якої був обраний меншовик П. М. Орлов [5, 5 марта]. 9 березня за підтримки Ради робітничих депутатів у Катеринославі була утворена Тимчасова рада солдатських депутатів Катеринославського гарнізону. З квітня тривав процес об'єднання обох рад, який завершився на їх загальному зібранні 16 травня 1917 р. постанням Катеринославської ради робітничих і солдатських депутатів, головою якої обрали П. М. Орлова [7, арк. 68, 70 - 73, 76, 106]. З радою, яка представляла в місті впливову силу, змушені були рахуватися губернський комісар і ГВКГО, і за умов фактично існуючого двовладдя вона нерідко діставала над ними перевагу. Не пізніше 14 червня 1917 р. К. Д. Гесберг навіть змушений був скласти з себе повноваження губернського комісара та голови ГВКГО [8, 1 6 июня]. З середини червня по середину серпня обов'язки губернського комісара виконував В. І. Осипов [8, 14 июня], якого потім обрали новим міським головою. 13 серпня 1917 р. на пленарному засіданні Ради робітничих і солдатських депутатів затвердили список комісарів від ради, призначивши губернським комісаром - штабс-капітана Лосського (навесні - голова Ради солдатських депутатів), головою ГВКГО - Г. М. Малтапара. Після проведених перевиборів Ради робітничих депутатів 8 серпня 1917 р. її головою знову переобирають П. М. Орлова, проте вже 16 вересня на пленарному засіданні ради новим головою обирають К. М. Грінбаума (навесні - один з керівників Ради солдатських депутатів). Така структура органів влади та управління визначилася в Катеринославі навесні - влітку 1917 р.

В нову революційну добу існуючі раніше обмеження ставали нетерпимими. Соціальний склад думи, в якій остаточне рішення завжди приймала невелика група крупних промисловців і торговців, не міг задовольняти демократичні верстви населення. За Положенням 1892 р. число виборців складало менше 1 % від загальної кількості населення міста, що

обумовлювалося відсутністю необхідного рівня прибутків або власного житла. Не мали права голосу жінки. Тому в умовах високої революційної активності мас Тимчасовий уряд офіційно дав згоду на поповнення міських дум «представниками місцевих демократичних організацій в числі, що забезпечує довіру до них населення». Мова йшла про демократизацію дореволюційних цензових дум, що й відбувалося протягом весни - початку літа 1917 р.

У Катеринославі старий склад думи поповнився додатково 80 гласними (від Ради робітничих депутатів - 25 осіб, Ради солдатських депутатів - 20, єврейських організацій - 10, кооперативів - 5, ради українців - 1) [3, с. 72]. У першій декаді квітня 1917 р. обрані від Ради робітничих депутатів нові гласні склали власну думську фракцію [8, 11 апр.]. Міський голова І. В. Способний і член управи, представник партії октябристів, вийшли зі складу міської управи, склад якої поповнився меншовиком і трьома прогресистами. Виконання обов'язків міського голови було покладено на члена управи колишнього складу К. І. Макаренка, за партійною приналежністю прогресиста. [1, с. 14].

13 квітня 1917 р. відбулося перше засідання демократизованої міської думи Катеринослава в оновленому складі під головуванням в. о. міського голови К. І. Макаренка. Представники робітничої, солдатської і єврейської груп, які у сукупності й склали нове поповнення міської думи, виступили на цьому засіданні з деклараціями. У цей же день К. І. Макаренко склав із себе обов'язки міського голови, але питання про його заміщення дума вирішити не змогла, тому гласний-прогресист залишався на посаді до кінця діяльності цієї думи [8, 15 апр.].

Опублікування 15 квітня 1917 р. урядом постанови про вибори і «Тимчасових правил про проведення виборів гласних міських дум» сприяло розгортанню в країні передвиборчої кампанії за активної участі різних політичних партій і груп. У Росії вперше відбувалися вибори на основі загального виборчого права, в умовах вільного політичного життя. Передвиборча боротьба, набуваючи гострого політичного характеру, втягувала в свою сферу значну кількість політичних партій, які формували кандидатські списки. Катеринослав, в якому було сформовано 23 списки, був щодо цього у числі лідерів серед інших міст України (Одеса - 24 кандидатські списки, Київ і Миколаїв - по 18, Полтава - 14, Харків - 13, Херсон - 11, Чернігів - 10, Єлизаветград - 8) [1, с. 16].

«Екатеринославская городская статистика» (у першому випуску за 1918 р.) дала перелік цих 23 списків: 1) Поалей Ціон; 2) українські соціал-демократи; 3) приход Воскресенської церкви; 4) більшовики; 5) польський демократичний клуб; 6) партія народних соціалістів; 7) меншовики, Бунд, польські і латиські соціал-демократи; 8) службовці міського самоврядування; 9) товариство рівноправ'я жінок; 10) партія народної свободи; 11) українські соціалісти - революціонери; 12) партія соціалістів-революціонерів і об'єднана єврейська соціалістична робітнича партія; 13) ділова група і приход церков; 14) прогресивна торгово-промислова група; 15) українські трудовики; 16) міщани м. Катеринослава; 17) єврейський блок; 18) дрібні торговці; 19) ремісники; 20) домовласники окраїн м. Катеринослава; 21) єврейська національно-демократична група; 22) союз домовласників; 23) союз службовців в урядових, приватних і громадських установах [9, с. 7]. У цьому переліку ліві, соціалістичні партії (російські, українські, єврейські, польські, латиські) були представлені номерами 1, 2, 4, 6, 7, 11, 12. Праві, буржуазні або ліберально - демократичні партії (кадети, єврейські, українські, польські) йшли під номерами 5, 10, 15, 17, 21. Інші списки (№№ 3, 8, 9, 13, 14, 18, 19, 20, 22, 23), які умовно можна назвати «обивательськими», своєї партійної приналежності відкрито не визначили, виступаючи як безпартійні, але для цих списків «безпартійність» була скоріше прикриттям з метою притягти до себе частину виборців.

За такого розкладу партійно-політичних сил передвиборча боротьба не могла не набути достатньо гострого характеру, перш за все, для провідних політичних партій, які, як правило, виступали із власними муніципальними програмами і серйозно поставилися до цих виборів. Також виборам передувала велика підготовча робота. З 19 по 24 травня 1917 р. за програмою Всеросійського міського перепису у Катеринославі був проведений перепис населення, на основі якого складалися списки по виборам до міської думи. На кожного виборця заповнювали особисту картку, в якій записували його ім'я, по - батькові, прізвище, національність і місце проживання. Пізніше, з 20 по 24 вересня 1917 р. була проведена перевірка цього перепису шляхом обходу всіх житлових помешкань Катеринослава, під час якої картки вибулих виборців були вилучені, а прибулих і раніше не включених доповнені. Цю роботу проводив утворений в травні 1917 р. статистичний відділ Катеринославської міської управи. Вересневий перепис визначив у місті 216 810 жителів. За травневим переписом у місті було нараховано 210 349 чоловік, з яких у «Екатеринославской городской статистике» (1-й випуск за 1918 р.) кількість виборців на серпень 1917 р. була названа 127 879 [9, с. 26]. Проте є розбіжності щодо кількості тих, хто взяв участь у виборах 13 серпня 1917 р. У першому випуску «Екатеринославской городской статистики» загальна кількість тих, хто голосував на виборах до міської думи, названа 70 568 чоловік, або 55,2 % від загального числа виборців [9, с. 26 - 27]. Ю. І. Терещенко у своїй монографії дає число 73 824 [1, с. 103], а «Бюллетени Губернского исполнительного комитета общественных организиций» за 17 серпня 1917 р., наводячи результати

виборів до міської думи, нараховують у сумі голосів виборців 73 417 [8, 17 авг.]. Два останніх числа, імовірно, є більш точними. Якщо це так, то у виборах до міської думи взяли участь більше 57 % усіх виборців. За інформацією, наданою місцевими періодичними виданнями, визначилися наступні результати виборів [8, 17 авг.; 10, 17 авг.]:

1. Партія соціалістів-революціонерів і ОЄСРП (кандидатський список № 12) - 15 803 (21,52 %) (кількість голосів), 24 гласних.

2. РСДРП(б) (кандидатський список № 4) - 14 326 (19,51 %) (кількість

голосів), 22 гласних.

3. Єврейський блок (кандидатський список № 17) - 12 138 (16,53 %) (кількість голосів), 19 гласних.

4. РСДРП(о), Бунд, польські і латиські соціал-демократи (кандидатський список № 7) - 9 259 (12,61 %) (кількість голосів), 14 гласних.

5. Партія народної свободи (кандидатський список № 10) - 5593 (7,62 %) (кількість голосів), 9 гласних.

6. УСДРП (кандидатський список № 2) - 3381 (4,61 %) (кількість голосів), 5 гласних.

7. Ділова група і приход церков (кандидатський список № 13) - 1971 (2,68 %) (кількість голосів), 3 гласних.

8. Українські трудовики (кандидатський список № 15) - 1950 (2,66 %)

(кількість голосів), 3 гласних.

9. Домовласники окраїн м. Катеринослава (кандидатський список № 20) - 1600 (2,18 %) (кількість голосів), 3 гласних.

10. Польський демократичний клуб (кандидатський список № 5) - 1372 (1,87 %) (кількість голосів), 2 гласних.

11. Прогресивна торгово-промислова група (кандидатський список № 14) - 855 (1,17 %) (кількість голосів), 1 гласний.

12. Партія народних соціалістів (кандидатський список № 6) - 757 (1,03 %) (кількість голосів), 1 гласний.

13. УПСР (кандидатський список № 11) - 756 (1,03 %) (кількість голосів), 1 гласний.

14. Поалей Ціон (кандидатський список № 1) - 632 (0,86 %) (кількість голосів), 1 гласний.

15. Союз службовців в урядових, приватних і громадських установах (кандидатський список № 23) - 510 (0,70 %) (кількість голосів), 1 гласний.

16. Дрібні торговці (кандидатський список № 18) - 475 (0,65 %) (кількість голосів), 1 гласний.

17. Товариство рівноправ'я жінок (кандидатський список № 9) - 466 (0,64 %) (кількість голосів), 1 гласний.

18. Службовці місцевого самоврядування (кандидатський список № 8) - 408 (0,56 %) (кількість голосів), 1 гласний.

19. Союз домовласників (кандидатський список № 22) - 362 (0,49 %) (кількість голосів), 1 гласний.

20. Ремісники (кандидатський список № 19) - 259 (0,35 %) (кількість голосів), 0 гласних.

21. Єврейська національно-демократична група (кандидатський список № 21) - 242 (0,33 %) (кількість голосів), 0 гласних.

22. Міщани м. Катеринослава (кандидатський список № 16) - 160 (0,22 %) (кількість голосів), 0 гласних.

23. Приход Воскресенської церкви (кандидатський список № 3) - 142 (0,20 %) (кількість голосів), 0 гласних.

Таким чином, до Катеринославської міської думи в серпні 1917 р. було обрано 113 гласних. Цікавим є аналіз результатів виборів, у першу чергу розклад партійно-політичних сил. Оскільки вибори проводилися за пропорціональною системою, то й домінуючими стали виборчі списки із чітко визначеною партійною приналежністю, що підтверджувало високий на той час рівень політизації настроїв електорату. За партійні списки (№№ 1,2, 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12, 16, 17, 21) проголосувало 66 209 виборців, або 90,18 % від усього числа тих, хто голосував. Списки № 12, 4, 17, 7, 10, які отримали 87 місць гласних зі 113 (77 %), стали лідерами цих перегонів, увійшовши до першої п'ятірки. Саме ці п'ять списків визначили конфігурацію сил новообраної міської думи Катеринослава. Помірковані соціалісти (списки № 12 і 7), в яких було 38 місць гласних, стали лідерами. Наступні за ними більшовики (список № 4) отримали 22 місця гласних, а праві партії (списки № 17 і 10) 27 місць гласних. За такого розкладу вирішальною в роботі думи ставала позиція есерів та меншовиків, в єдиних блоках з якими йшли ОЄСРП, Бунд, польські та латиські соціал- демократи. За потреби блокуючись з більшовиками чи правими партіями помірковані соціалісти могли долати представників крайньо полярних сил, забезпечуючи своєрідну рівновагу в діяльності міської думи.

Названі списки №№ 12 і 7, 4, 17, 10 (меншовики і есери, більшовики, єврейський блок, кадети) разом набрали 75 % голосів усіх, хто голосував, отримавши 78 % всіх місць гласних. Саме ці партійно-політичні сили визначили у серпні 1917 р. політичні симпатії електорату Катеринослава, а новообрана міська дума, яка почала свою роботу 24 серпня 1917 р., найбільш повно відображала політичні вподобання мешканців міста.

Таким чином, упродовж півроку (березень - серпень 1917 р.) міська дума Катеринослава зазнала системних трансформацій, пройшовши шлях від цензової думи зразка 1913 р. (за Положенням 1892 р.) до оновленої думи з демократичним складом, обраним на засадах таємного, рівного і прямого голосування за (по суті) пропорційною системою. Перетворення, яких зазнавало міське самоврядування Катеринослава у 1917 р., повністю відображало загальні тенденції розвитку міст і міського життя в Росії в умовах здійснення Тимчасовим урядом муніципальної реформи. Виділяються щонайменше два етапи розвитку цих процесів. Упродовж березня - квітня 1917 р. Катеринославська міська дума була демократизована шляхом поповнення свого складу представниками громадських демократичних організацій. Відбулися зміни в її керівництві. З травня до першої половини серпня дума працювала в умовах виборчої кампанії, яка все більше набирала обертів. Фіналом цього стали вибори 13 серпня 1917 р., рівні, таємні, прямі і пропорційні, за якими постала нова, демократична за своїм складом міська дума Катеринослава. Саме таких системних трансформацій зазнав орган міського самоврядування великого індустріального центру упродовж перших шести місяців революції. Формування нової політичної системи в революційній Росії в 1917 р. потребувало цілісності і системності. Важливим елементом цих процесів стали якісні перетворення системи управління міст і організації міського життя. Завдяки цим змінам органи міського самоврядування відіграли помітну роль в революційних подіях 1917 р., особливо восени - взимку цього року. Діяльність Катеринославської міської думи цього періоду є повним підтвердженням цього.

Список використаних джерел:

[1] Терещенко, Ю. І. (1974). Політична боротьба на виборах до міських дум України в період підготовки Жовтневої революції. Київ, Наукова думка.

[2] Двуреченська, О. С. (2006). Органи міського самоврядування Катеринослава: формування, структура та напрями діяльності (кінець XVIII - початок ХХ ст. Дніпропетровськ: Національний гірничий університет.

[3] Гвоздик, В. С. (1999).Участь українських політичних партій в муніципальній кампанії на Півдні України в 1917 р. Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. Ф. Г. Турченко (ред.). (5), 71 - 80.

[4] Известия Екатеринославского городского общественного управления. 15-го января - 15-го февраля 1917 года. (1917). Екатеринослав: Типогр. Бывш. Бр. Св. Владимира, (1 - 3).

[5] Бюллетени Екатеринославского Временного исполнительного комитета общественных и рабочих организаций. (1917). Катеринослав.

[6] Екатеринославская земская газета. (1917). Катеринослав.

[7] Передруковки з газети «Известия Совета рабочих депутатов», «Приднепровский край» про діяльність Катеринославської ради робітничих і солдатських депутатів.

Державний архів Дніпропетровської області, ф. 24, оп. 1, спр. 244, 139 арк.

[8] Бюллетени Губернского исполнительного комитета общественных организаций. (1917). Катеринослав.

[9] Екатеринославская городская статистика. 1918. (1918). Екатеринослав, (1).

[10] Народная жизнь. (1917). Катеринослав.

Размещено на Allbest.ru