Мінц-кабінет університету Св. Володимира у перші роки існування. 1834-1842 рр.

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний музей історії України

Сектор нумізматики, фалеристики, медальєрики та боністики

Мінц-кабінет університету Св. Володимира у перші роки існування. 1834-1842 рр.

З. Зразюк, завідувач

Анотація

Статтю присвячено першим рокам існування мінц-кабінету Київського університету Св. Володимира. Київський університет Св. Володимира був створений указом імператора Миколи І 8 (20) листопада 1833. Проте, ще у вересні 1833 р. Державний попечитель Київського навчального округу Єгор Федорович фон Брадке видав наказ за яким всі колекції і в тому числі і нумізматичні, з закритих після польського повстання 1830-1831 рр. Кременецького ліцею і Віленського університету, мають бути перевезені до Києва. Власне цю дату можна вважати початком існування мінц-кабінету Св. Володимира.

На початку 1834 р. М.Ю. Якубович до Києва з Вільно привіз нумізматичне зібрання Кременецького ліцею. Оскільки на той час Київський університет не мав власної будівлі, то для його роботи орендували декілька приватних будинків на Печерську. М.Ю. Якубович звітував Раді університету, що Кременецька колекція складається з 8636 монет стародавніх і 9200 монет і медалей нового часу загалом з 19939 екземплярів. У січні 1834 р. на посаду головного бібліотекара і зберігача мінц-кабінету призначили П.О. Ярковського. У червні 1834 р. його відправляють у відрядження до Вільна, де він мав приймати майно і бібліотеку Віленського університету. У вересні 1835 р. разом з бібліотекою і майном до Києва прибула і нумізматична колекція Віленського університету, що складалась з 2783 монет. Впродовж наступних років до мінц-кабінету передали також колекції Теофільпольського дворянського повітового училища, Уманського базиліанського повітового училища, Луцької гімназії. У квітні 1835 р. зафіксоване перше надходження до вже «нової» київської колекції Серед дарувальників перший ректор університету М.О. Максимович, губернатор Г. С. Лошкарев, дослідник-любитель стародавнього Києва О.С. Аненков тощо. Вже на кінець 1836 р. до колекції надійшло більше 500 монет і медалей. З 1838 р. одним з важливих джерел поповнення нумізматичної колекції стали скарби, які за розпорядженням Київського, Подільського, Волинського генерал-губернатора стали надходити до університету на розгляд. За період з 1838 по 1842 рік у мінц-кабінеті розглянули близько 20 скарбів. У новій будівлі університету мінц-кабінет отримав кімнату №21 на 3-му поверсі для облаштування експозиції і зберігання монет. Власне мінц-кабінет став першою музейною установою міста Києва.

Ключові слова: Київський університет Св. Володимира, мінц-кабінет університету Св. Володимира, нумізматична колекція Кременецького (Волинського) ліцею, нумізматична колекція Віленського університету, П.О. Ярковський, М.Ю. Якубович, колекція Теофільпольського дворянського повітового училища, нумізматична колекція Уманського базиліанського повітового училища, Луцька гімназія.

Annotation

Mints-cabinet of the university of St. Vladimir in the first years of existence 1834-1842

Zraziuk Z., Chef of the sector of numismatics,faleristics, medal and bonistics, National museum of Ukrainian history

The article is devoted to the first years of existence of the Mints cabinet of the University of St. Volodymyr. Kyiv University of St. Volodymyr was created by decree of Emperor Nicholas I on November 8th (20th) 1833. However, back in September 1833, the State Trustee of the Kyiv Educational District Egor Fedorovich von Bradke issued an order according to which all collections, including numismatic ones, from the Kremenets Lyceum and Vilnius University, closed after the Polish uprising of 1830-1831, should be moved to Kyiv. Actually, this date can be considered the beginning of the existence of the Mints cabinet of St. Volodymyr. In early 1834 M.Y. Yakubovych brought numismatic collection of Kremenets Lyceum from Vilnius to Kyiv. Since at that time Kyiv University did not have its own building, several private houses in Pechersk were rented for this work. M.Y. Yakubovych reported to the University Council that the Kremenets collection consists of 8636 of ancient coins and 9200 coins and medals of the new age. In January 1834, P.O. Yarkovsky was appointed to the post of chief librarian and curator of Mints cabinet. In 1834 he was sent on a business trip to Vilnius, where he had to accept the property and library of the University of Vilnius. In September 1835, along with the library and property, the numismatic collection of Vilnius University, consisting of 2783 coins, arrived in Kyiv. In the following years, the collections of of Theophilpolskyi nobility county school, Uman basilian county school, Lutsk gymnasium were also transferred to the Mints cabinet. In April 1835, the first addition in the «new» Kyiv collection was recorded. Among the donors the first rector of the University M.O. Maksymovych, governor G.S. Loshkarev, amateur researcher of ancient Kyiv O.S. Anenkov, etc. By the end of 1836, the collection received more than 500 coins and medals. Since 1838, one of the important sources of replenishment of the numismatic collection were treasures, which, by order of Kyiv, Podolskyi, Volyn Governor-General began to come to the university for consideration. During the period from 1838 to 1842, about 20 treasures were examined in the Mints Cabinet. In the new university building, the Mints cabinet received room №21 on the third floor for arranging the exposition and storing coins. In fact, the Mints cabinet became the first museum institution in Kyiv.

Keywords: Kyiv University of St. Volodymyr, Mints cabinet of the University of St. Volodymyr, numismatic collection of Kremenets (Volyn) Lyceum, numismatic collection of Vilnius University, P.O. Yarkovsky, M.Y. Yakubovych, collection of Theophilpolskyi noble county school, numismatic collection of Uman basilian county school, Lutsk gymnasium.

Статтю присвячено створенню одного з найкращих академічних нумізматичних зібрань Російської імперії мінц-кабінету університету Св. Володимира. Після закриття ряду учбових установ після Польського повстання 1830-1831 рр. у Києві був створений університет. Всі учбові прилади, бібліотеки, кабінети, музеї в тому числі і нумізматичні колекції були переведені до Києва.

Історія створення мінц-кабінету Київського університету Св. Володимира вперше була висвітлена В. Антоновичем, видатним вченим, який протягом багатьох років був зберігачем мінц-кабінету (Антонович 1884, с. 49-59). Впродовж багатьох років ця стаття була чи не єдиною. Лише у 90-i рр. ХХ ст. 2000-ні ряд дослідників звернули увагу на історію цієї видатної, проте, незаслужено забутої установи (Гарбуз, Стрижакова 1996, с. 21-30; Гарбуз 1996, с. 84-91; Яушева-Омельянчик 2000, с. 64-76; Зразюк 2006, с. 67-74). Історію окремих колекцій, які ввійшли до складу мінц-кабінету, досліджували нумізматичну колекцію Кременецького ліцею Єжи Колендо (Kolendo 1998, c. 143-158), М. Мецлівска (Meclewska 2001, c. 229-231; 2005, c. 229-231; 2008, c. 22-26; 2008, c. 22-26), З. Зразюк (Зразюк 2011, с. 41-43), нумізматичну колекцію Віленського університету Д. Гримаускайте, Зразюк З.О. (Гримаускайте 2004, с. 201-202; 2008, с. 201-202; 2005, с. 285-290: Зразюк 2019, с. 252-276). Склад скарбів у мінц-кабінеті вивчали В. Орлик та А. Бойко-Гагарін (Орлик 2013; Орлик, 2017; Орлик, 2019; Орлик, Бойко-Гагарін 2019).

Отже, завдяки аналізу опублікованих джерел і архівних документів вдалось досить повно прослідкувати історію створення колекції мінц-кабінету університету Св. Володимира, дослідити основні джерела надходження до неї, вивчити кількість і склад монетних депозитів, що надійшли до мінц-кабінету на розгляд. Всі ці складові дозволили оцінити вклад і роль зберігачів мінц-кабінету у створенні, комплектуванні та каталогізації цього непересічного зібрання.

Головною метою цього дослідження є проаналізувати всі опубліковані джерела і співставити їх з архівними джерелами. На основі цього аналізу зробити найбільш повну історію створення і функціонування видатного нумізматичного зібрання мінц-кабінету університету Св. Володимира.

Початок Нумізматичному кабінету Університету Св. Володимира було покладено указом імператора Миколи І 8 (20) листопада 1833 «О переводе Волынского музея в Киев и преобразовании его в высшее учебное заведение» (ЦДІАК України, ф. 707, оп. 1, од. зб. 592, арк. 171). В указі йшлось про те, що заснований у Києві університет стає головною учбовою установою для жителів Київської, Подільської і Волинської губерній. Ці настанови були закріплені в статуті Київського університету, який затвердили 25 грудня 1833 р. з терміном у 4 роки та продовжено термін його дії до 1842 р. (Киевский университет..., с. 60-61).

15 (27) липня 1834 р., в день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира, відбулось урочисте відкриття університету, а з 28 серпня розпочались навчальні заняття (Киевский университет..., с. 60-61).

Наказом Державного попечителя Київського навчального округу дійсного статського радника Єгора Федоровича фон Брадке від 8 вересня 1833 р. попечителю Білоруської навчальної округи: «…сделать распоряжение об отсылке в Киев перевезенного в 1828 году в бывший Виленский университет Минц-кабинет Волынского лицея».

Засновником цієї широко відомої нумізматичної колекції Кременецького (Волинського) ліцею був Тадеуш Чацький (1765-1813), шкільний інспектор Волинської, Подільської та Київської губерній. За його ініціативою у 1805 р. у місті Кременці була створена гімназія, яка крім чудової бібліотеки та великої кількості наукових кабінетів, мала у своєму складі і нумізматичну колекцію. Найбільш відомою складовою цього зібрання була частина колекції останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського (1764-1785), що вважалась найбільшою і найкращою у Польщі. Крім нумізматичної колекції у нащадків Станіслава Августа Т Чацький придбав бібліотеку, що складалась з 15580 томів, мінералогічну колекцію та астрономічні прилади (Kolendo 1998, с. 144). За словами Є. Колендо, після придбання колекцій Станіслава Августа, Т Чацький мав намір продати монети і медалі Віленському університету, як такі, що не потрібні ліцею. Але переговори зірвались і монети залишились у Кременці ( Kolendo 1998, с.145).

Є. Колендо так охарактеризував нумізматичну колекцію Волинського ліцею: «.це була не якась ефемерна колекція, а успадкована значна частина багатих, ретельно каталогізованих і складених Я. Альбертранді колекцій короля Станіслава Августа Понятовського. Нумізматична колекція Кременця займала перше місце за кількістю монет серед усіх колекцій Польщі на початку ХіХ ст. і була майстернею нумізматичних досліджень таких видатних вчених як Тадеуш Чацький (1765-1813) та Йоахим Лелевель (1786 1861)» (Jerzy Kolendo 1998, с. 143) Ян Баптист Альбертранді (1731-1808) польський історик, син переселеного до Польщі італійця. Отримав освіту в єзуїтській школі; з 19-річного віку був професором спочатку в Пултусского колегії, потім в Плоцьку, в Несвіжі і в Вільно. Король Станіслав Август призначив його своїм лектором і доручив нагляд за своєю приватною бібліотекою. Після зречення короля, Альбертранді мав значні фінансові труднощі. Завдяки його старанням утворилося в 1800 р. «Товариство друзів наук», яке обрала його своїм головою. Частина рукописів Альбертранді була куплена Т Чацьким для бібліотеки Кременецького ліцею на Волині. Помер 10.08.1808 року. (Альбертранди. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т (82 т и 4 доп.). СПб., 1890-1907); Тадеуш Чацький (28.08.1765-8.02. 1813) польський освітянин, економіст, історик, нумізмат. Представник шляхетського роду Чацьких. Присвятив життя просвітництву українських земель. Член польської Освітньої Національної Комісії, Варшавського Товариство приятелів наук. Після ліквідації Речі Посполитої зазнав переслідувань і утисків з боку російської влади. Співзасновник Вищої Волинської гімназії, на основі якої планувалося створити університет (з 1819 року Кременецький ліцей). Зібрав велику Порицьку бібліотеку. (Поліщук Ю. Чацький Тадеуш. Енциклопедія історії України: у 10 т Редкол.: В. А. Смолій.

На колекції Кременецького ліцею написано Тадеушем Чацьким перший польський посібник з нумізматики, за яким були зроблені спроби проводити лекції з нумізматики. Зберігачами Кременецької колекції були у різні роки Й. Лелевель та Францишек Скарбек-Рудцький. Саме останній, Ф. Скарббек-Руцький, який опікувався колекцією з 1810 р., систематизував Кременецьку колекцію, особливо стародавню його частину, за каталогами Альбертранді.

У наступні роки Кремінецька колекція продовжувала поповнюватись. Серед тих хто дарував монети і медалі до неї згадуються Юліан Німцевич, генерал Вінцент Красинський, графиня Елізавета Браницька, граф Ян Тарновський тощо. Імена цих меценатів свідчать про високий статус цього зібрання (Колендо 1998, 148).

За останнім звітом 1825 р. в колекції нараховувалось 18 682 примірника і з 1810 р. колекція збільшилась на 2280 монет (Колендо 1998, с. 148). У 1828 р. за наказом Миколи І збірка Волинського ліцею «...для разбора и каталогизации...» (ЦДІАК України, ф. 707, оп. 314, спр. 11, арк. 10-11) була передана до Віленського університету. У Віленському університеті була нумізматична колекція яка нараховувала близько 2000 монет і медалей. У Вільнюсі колекцією опікувався Йозеф Міцкевич, а після його смерті у 1817 р. Г Гроддек (Kolendo 1998, с. 150)(голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. К.: Наук. думка, 2013. Т 10. С. 488.); Йоахим Лелевель (1786-1861) польський історик, громадський і політичний діяч, професор Віленського і Брюссельського вільного університетів. У 1808 р. отримав призначення до Кам'янця для роботи викладачем в гімназії. У 1809-1811 рр. професор у Кременецькому ліцеї. У 1815-1818 і 1821-1824 рр. займав кафедру історії Віленського університету. Один з організаторів Польського повстяння 1830-1831 рр. Після придушення повстання жив у еміграції у Парижі. Автор багатьох праць з історії Польщі та нумізматики. Готфрід Ернст Гроддек (1762-1825) німецький філолог-класик на службі Російської імперії, фахівець з стародавніх мов, професор Віленського університету. Був вихователем, потім бібліотекарем князя Чарторийського і сходознавця і письменника О.І. Сенковського. Зайняв у 1804 р. кафедру класичної філології Віленського університету, викладав давньогрецьку та латинську мови і античну літературу. Одночасно з 1804 р. завідував бібліотекою університету. Писав з питань міфології, мови, літератури, історіографії, нумізматики, педагогіки. (Гроддек, Годфрид Ернест Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т (82 т и 4 доп.). СПб., 1890-1907).. У 1832 р. після Польського повстання 1830-1831 рр., Віленський університет указом імператора Миколи І було ліквідовано, а всі його колекції і бібліотеку, включаючи і нумізматичну колекцію Кременецького ліцею, було переведено до Києва у новостворений університет.

У жовтні 1833 р. для приймання Кременецької колекції у Вільно відправляють М. Якубовича, вчителя Волинського ліцею. Для роботи йому рекомендовано «...вытребовать от г. библиотекаря лицея П.О. Ярковского опись Минц-кабинет Волынского лицея, составленную при отправке онаго в Виленский университет» (Ф. 710, оп. 3, од. зб. 266, арк. 2). Наприкінці 1833 р. М. Якубович завершив приймання зібрання монет і медалей. У Раду університету від звітує, що у Кременецькій колекції «8 636 «нумизматов древних» та 9200 медалей і монет нового часу» (Ф. 710, оп. 3, од. зб. 266, арк. 25-28).

19 січня 1834 р. М. Якубович прибув з Вільна до Києва. Разом з монетами привіз і нумізматичну бібліотеку. Колекція, що мала велику матеріальну цінність, тимчасово, до спорудження будівлі університету, розмістили разом із казною університету, в орендованому для цього приміщенні в домі купчихи Іванської, під цілодобовою охороною (Архів ІА НАНУ, ф. 13, спр. 45, арк. 13зв.). Безпосереднім наглядачем за колекцією призначили ординарного професора М. Якубовича (Ф. 710, оп. 87, од. зб. 373, арк. 13).

31 січня 1834 р. на посаду головного бібліотекаря новоствореного університету Св. Володимира призначили П. Ярковського (1781-1845). За статутом університету, що діяв з 1834 по 1842 р., нумізматичний кабінет увійшов до складу бібліотеки. Обрання П. Ярковського на цю посаду було не випадковим. З 1809 р. П. Ярковський працював бібліотекарем Волинського ліцею та зберігав нумізматичну збірку до моменту відправлення її у Вільно у 1828 р. В. Антонович дав таку характеристику П. Ярковському: «Выбор первого лица, заведовавшего нумизматическим кабинетом, оказался вполне удачным: Ярковский любил нумизматику, был хорошо знаком с литературою предмета и относился к своей обязанности хранителя крайне добросовестно, притом он отличался замечательным трудолюбием, аккуратностью и настойчивостью (Антонович 1884, с. 50).

1 червня 1834 р. бібліотекар університету Св. Володимира П. Ярковський був визначений Радою Київського університету Св. Володимира, як її представник для отримання колекцій скасованих учбових установ у Вільно. Заручившись детальними інструкціями, за якими він мав в процесі звіряння бібліотеки і мінц-кабінета, виділяти дублетний фонд, який згодом передається до Харківського університету, П. Ярковський відправляється у Вільно (Архів НМІУ, ф.1, оп.1, спр.2., арк. 16-22зв.).

У своєму листі до Ради університету Св. Володимира №2 від 11.07.1834 р., П. Ярковський пише, що вже 2 тижні перебуває у Вільно і не приступає до огляду колекцій з причини того, що представник Харківського університету ще не прибув. Проте, П. Ярковський одноосібно, за власної ініціативи розпочав огляд віленських колекції (огляд деяких кабінетів архітектурного, механічних моделей тощо).

Представник Харківського університету, професор Б. Дорн, прибув до Вільно лише у жовтні 1834 р. 2 грудня 1834 р. П. Ярковський звітує, що колекція прийнята крім ще близько 2000 монет стародавніх і нового часу, які не мали опису (Архів ІА НАНУ, Ф. 13, спр. 44, арк. 15). Обов'язок створити опис монет поклали на П. Кукольника (1785-1884), зберігача Віленської колекції, який він завершив у січні 1835 р. (Архів НМІУ, ф.1, оп.1, спр.2, арк. 30, 32.).

Крім цих 2000 монет, представникам університетів передали ще 381 срібну монету часів Московського царя Михайла Федоровича (1613-1645), які надійшли до Віленського університету у 1825 р. від Попечителя колишнього Віленського навчального округу і до 1835 р. зберігались в архіві колишнього Віленського університету (Архів НМІУ, ф.1, оп.1. спр.2, арк. 36).

Один з покладених на П. Ярковського обов'язків, він не зміг виконати, а саме виділити дублетний фонд для передачі у Харківський університет. Надані для звіряння каталоги Кременецької і Віленської колекцій були недосконалі, і на основі тільки їх, без монет, це зробити було неможливо. П. Ярковський звертається до Ради університету з проханням привезти всю колекцію до Києва і тут виділити дублети з колекції. Рада університету Св. Володимира, розглянувши лист П. Ярковського, визнала його сумніви небезпідставними і аргументованими і погодилась з тим, що для визначення дублетів з одним тільки описом без порівняння зображень неможливо і тому рекомендувала П. Ярковському якнайскоріше повертатись до Києва для завершення розділу колекції.

Після завершення приймання, колекцію Віленського університету почали готувати до відправлення до Києва. Був оголошений конкурс на право перевезення майна у якому взяли участь декілька учасників. Головною умовою перемоги у цьому конкурсі було забезпечення якнайшвидшого відправлення майна ліквідованого університету до Києва і забезпечення його повного збереження. Конкурс відбувався у два етапи 1 і 4 лютого 1835 р. (Архів ІА НАНУ, ф.13, спр.43, арк. 70-77). За результатами конкурсу перемогу отримали селянин Єгор Никифоров та житель м. Вільно Бенціан Горсикович Гопшта. За перевезення майна з Вільно у Київ університет мав сплатити підряднику 3 руб. 39 коп. асигнаціями з пуда вантажу і лише тоді, коли після прибуття до Києва у п'ятиденний строк представники університету мали перевірити цілісність майна та непорушність печаток на ньому (Архів ІА НАНУ, ф.13, спр.43, арк. 27-29зв.).

Нумізматична колекція Віленського університету разом з усім майном, колекціями інших кабінетів та бібліотекою була привезена до Києва 30 вересня 1835 р. у луб'яному ящику та за розпорядженням Ради університету за №2244 від 30.09.1835 р. передана до університетської каси, що розмістилась у орендованому домі купця Бухтнева під постійний військовий нагляд (Архів НМІУ, ф. 1, оп.1, од. зб. 38, с. 1).

За попередньою домовленістю, привезені з Вільно монети були співставлені з монетами з Волинського ліцею для виділення дублетів, які мали передати до Харківського університету. За розпорядженням Ради університету з червня 1835 р. цю справу було доручено помічнику бібліотекаря І. Багриновському. 22 листопада 1837 р. він доповідає у Раду, що ним створений систематичний опис стародавніх грецьких і римських монет і ці монети звірені з тими, що зберігаються у мінц-кабінеті. З числа монет Віленського університету виділено 400 дублетів (Архів НМІУ, ф.1, оп.1, од. зб.37. арк. 12). На початку березня 1838 р. 400 давньогрецьких і римських монет були відправлені посилкою до Харківського університету (Архів НМІУ, ф.1, оп.1, од. зб.37. арк. 19-19зв.; Архів ІАНАНУ, ф. 13, спр. 45, арк. 79-79зв.).

Досить довгий час колекції Волинського ліцею та Віленського університету ще не ввійшли до колекції Київського мінц-кабінету. За Волинську збірку ще досить довго відповідав М. Якубович (Архів ІА НАНУ, ф.13, спр.45, арк. 13-14). Передача відбулась лише у 1839 р. М. Якубович отримав призначення у Імператорський Московський університет на посаду ординарного професора філософського факультету кафедри латинської мови та історії римської літератури і римської давнини (Киевский университет. 1825-1855, с. 69-70). Приводом до цього переведення слугувало закриття університету на 1 рік (Указ від 9 січня 1839 р.), яке сталось через виявлення в університеті осередка таємного товариства, метою якого було відновлення державності Польщі і приєднання до неї південно-західного краю. Більшість професорсько-викладацького складу, яка перейшла з Кременецького ліцею та інших закритих установ, після цих подій отримала нове призначення, або пішла у відставку (Киевский университет ... 1855, с. 69-70).

Колекцію Віленського університету також довгий час не передавали до мінц-кабінету. Нова і Віленська колекції об'єднались лише у травні 1837 р. В доповідній записці від 22 травня 1837 р. П. Ярковський доповідає Раді університету, що монети і медалі Віленського університету і меблі для монет Волинського ліцею ним були прийняті, монети звірені з описами і він констатує, що все вищезгадане майно збереглось повністю (Архів ІА НАНУ, ф.13, спр.45, арк. 8-9).

Мінц-кабінет поступово облаштовувався. Для нього замовляли нове і лагодили старе обладнання. За контрактом, підписаним на початку 1838 р., київський міщанин І. Іщенко мав полагодити 11 столиків, виготовити для вікон мінц-кабінету міцні ставні з залізними крюками, зробити нові двері, виготовити 11 нових зі склом і обладнаних замками столиків з висувними ящиками для розкладання монет, з «липового сухого дерева» виготовити 16 тисяч різного розміру квадратних з круглим заглибленням коробочок для розкладання монет і медалей. Всього Іщенку правління університету у 1838 р. за його столярні роботи сплатило 1775 руб. 25 коп. сріблом (Архів ІА НАНУ, ф.13, спр.45, арк. 64).

Систематизувалась і колекція мінц-кабінету. За розпорядженням Ради університету від 8.04.1838 р. за №318 були передані до інших кабінетів речі, які власне до нумізматики не мали жодного відношення. Так до Скульптурного кабінету було передано 408 гіпсових відтисків, до зоологічний кабінет «зуб якогось великого звіра», В музей київських старожитностей 14 предметів тощо. В той же час до мінц-кабінету мали передати 5 «старовинних російських рублів» (Архів ІА НАНУ, ф.13, спр.45, арк. 84-85).

З об'єднанням колекцій стає нагальна потреба створення її каталогів. Вже наприкінці жовтня 1835 р. Правління університету дає розпорядження помічнику бібліотекаря І. Багриновському з наданих йому п'яти томів нумізматичної колекції Волинського ліцею, під його наглядом писарям зробити копії (Архів ІА НАНУ, ф.13, спр.45, арк. 3-3зв.).

У березні 1837 р. робота над каталогами була завершена, проте П. Ярковський доводить до відома Ради університету, що 5 томів латинської та стародавні папські медалі і монети ще не переплетені, тому що звіряючи наявні монети з описом він фіксує значну кількість очевидних і важливих помилок, наявність яких також підтверджує і ординарний професор декан університету М. Якубович. У вересні 1839 р. П. Якубович звертається до Ради університету з проханням створити нові систематичні каталоги, оскільки переписані каталоги містять велику кількість помилок. Рада університету розглянула пропозицію зберігача, проте не підтримала її і рекомендувала П. Ярковському зробити виправлення цих помилок безпосередньо в каталогах і подати їх у Раду для ознайомлення. Крім того, оскільки всі частини колекції тепер об'єднані, то П. Ярковському було рекомендовано створити список дублетів нумізматичної колекції університету (Архів ІА НАНУ, ф.13, спр.45, арк. 144-144зв.).

У квітні 1841 р. П. Ярковський відправляє до Ради університету список доповнень і виправлень зроблений ним до каталогів грецьких і римських монет Волинського ліцею, які він отримав від ординарного професора М. Якубовича (Архів ІА НАНУ, ф.13, спр.45, Арк. 209-210, 222).

Територіально колекція нумізматики розміщувалась у декількох орендованих університетом будівлях. Згодом нумізматичну колекцію було перевезено у орендований будинок Корта і розміщено на другому поверсі. У вересні 1837 р. для її зберігання виділили ще дві кімнати дома Корта: одну біля кімнат, в яких розміщувався мінц-кабінет, а іншу в куті від вулиці і присутніх місць (Архів НМІУ, ф.1, оп.1, од. зб.37, арк. 5зв.).

Поки вирішувалась проблема із передачею до складу мінц-кабінету Віленської і Кременецької колекцій, починає створюватись нова київська колекція. У квітні 1835 р. до мінц-кабінету передали срібну і золоту медаль з зображенням Олександра І та написом «Diligentiae» (За старанність) (Архів ІА НАНУ, ф.13, спр.45, арк. 33 зв.; Архів НМІУ, ф.1, оп.1, од. зб.38. арк. 1зв.). Впродовж 1836-1837 рр., відповідно до звіту за 1837 р. у колекції мінц-кабінету зберігається 37 стародавніх монет, 488 монет нового часу. Загальна кількість монет становила 550 екземплярів (Архів НМІУ, ф.1, оп. 1, од. зб.37, арк. 8-8зв.). Серед небайдужих громадян, що дарували кабінету монети старший вчитель Клеванської гімназії Якутович, який передав 30 мідних римських монет (Архів ІА НАНУ, ф.13, спр.45, арк. 18-18зв.), 2 срібні монети передав цивільний губернатор Лошкарев, 28 срібних, 227 мідних монет та 2 шведські асигнації інженер генерал-майор Мочульський (Архів НМІУ, ф.1, оп.1, од. зб.38. арк. 2), ректор університету Максимович пожертвував до мінц-кабінету 3 пантикапейські, 1 фанагорійську та 1 корсунську (херсонеську (прим. автора) мідні монети (Архів НМІУ, ф.1, оп.1, од. зб.38. арк. 2-2зв.).

До Нової київської колекції продовжують передавати нумізматичні колекції установ. У вересні 1836 р. Ради університету дає завдання помічнику бібліотекаря П. Багриновському розглянути запропоновану Університету нумізматичну колекцію Теофільпольского повітового Дворянського училища. Після розгляду пропонується монети, які зацікавили університет, залишити в університеті. Поки тривало вивчення колекції, до музею надходить рішення Попечителя Київського учбового округу від 24 лютого 1839 р. №739, за яким колекція з 639 нумізматів Теофільпольського повітового дворянського училища, що складалось переважно з стародавніх грецьких і римських монет, залишити в університеті Св. Володимира, «..оскільки вони не потрібні для повітового училища» (ДАК, ф.16, оп.275, ст.175). академічний нумізматичний мінц кабінет університет володимир

У листопаді 1836 р. до мінц-кабінет надходить колекція Уманського базиліанського монастиря та училища. За рішенням Ради університету ці колекції були записані до інвентарної книги «нової» київської колекції (Архів ІА НАНУ ф. 13, спр. 45, арк. 92-93).

З 1838 р. одним з основних джерел надходжень до мінц-кабінету стають скарби. За розпорядженням Київського, Подільського, Волинського генерал-губернатора скарби, які знаходять у Київській, Волинській і Подільській губернії мають надходити до університету на розгляд. Перший скарб надійшов до мінц-кабінету у тому ж році. Чиновник Подільського губернського правління Камінський надав університету список або детальний опис монет, знайдених в Ольгопольському повіті, разом з запитом про те, чи не придбає університет деякі з цих монет для своєї колекції (23.04.1838 р. №378, Рада ун-ту). У переліку перераховано «монети римські, чеські, стародавні польські, германські, прусські, шведські, татарські та старовинні срібні ґудзики, загалом 2211 предметів». З цієї кількості монет, які, скоріш за все, походять з декількох скарбів різного часу, І. Багриновський відібрав 82 монети. З давньоримських були відібрані денарії Адріана, Антоніна, Фаустіни, Марка Аврелія, Коммода, Пертінакса, Севера. З монет новітнього часу гданські гроші Сигізмунда ІІІ, півтораки прибалтійських володінь Швеції Густава Адольфа та Христини, бранденбурзькі шеляги Георгія Вільгельма, тешинські оболи, фрісландський таляр Сполучених Нідерландів тощо. За ці монети було виплачено 33 руб. 70 коп. сріблом (1841 р. 28.04. №453, Рада) (Архів НМІУ ф.1, оп.1, од. зб. 37, арк. 58-63зв.; Архів ІА НАНУ, ф. 13, спр. 45, арк. 200-200зв.; Архів НМІУ, ф. 1, оп. 1, од. зб. 27, інв. №№1665-1746; Страшкевич 1866, с. 5-7, скарб №1).

Впродовж 1839 р. у мінц-кабінеті розглянули 5 скарбів (Страшкевич 1866, №№1-5). Серед них були ті, які у К. Страшкевича отримали назву «невідомі», або з зазначення місця знахідки «Київська та Подільська губернії», відсутні відомості про кількість монет у скарбі і обставини знаходження. Переважали скарби XVII ст. досить типові для цієї території. З найбільш цікавих «київський». Університет отримав 10 монет серед яких були талер фрісландський 1620 р., гроші, орти, півтораки Сигізмунда ІІІ та московські копійки Івана ІІІ Васильовича та Михайла Федоровича. З їх числа були відібрані лише 3 монети, які були оцінені у 2 руб. 75 коп. сріблом, проте його власник поміщик Абрамович відмовився від плати та подарував монети університету (Архів ІА НАНУ, ф. 13, спр. 45, арк. 193-194; Архів НМІУ, ф. 1, оп. 1, од. зб. 37, арк. 46зв. 41; Архів НМІУ, ф. 1, оп. 1, од. зб. 27, інв. №№1747-1749; Страшкевич 1856, с. 7, скарб №3). Інший скарб, який у переліку скарбів К. Страшкевича отримав назву «невідомий» надійшов до університету також без місця і обставин знахідки. Загальна кількість монет невідома, а університет отримав 60 російських монет XV-XVIII ст., з яких було відібрано 20. Це деньги Василя Васильовича (1425-1462), Івана ІІІ Васильовича (1462-1505), Василя Івановича (1503-1533), копійки Івана !V Васильовича (1533-1584), Федора Івановича (1581-1598), карбованці, 1/2 полтиника, алтини Петра І та Петра ІІ, а також срібні медалі Єлизавети І за укладання Абоського миру зі Швецією 1743 р. та срібна медаль Катерини ІІ на честь перемоги над турками на річці Кагул 1770 р. (Архів НМІУ, ф. 1, оп. 1, од. зб. 37, арк. 49зв. 51; Страшкевич 1866, скарб №2). За скарб власнику виплатили 15 руб. 75 коп. сріблом (Архів ІА НАНУ, ф. 13, спр. 45, арк. 143-143зв.).

Отже, лише у 1839 р. всі колекції, отримані з закритих Віленського університету та Волинського ліцею, ввійшли до складу мінц-кабінету університету Св. Володимира і приєднались до нової київської колекції. Крім того, зібрання поповнилось 639 монетами Теофільпольського повітового дворянського училища, переважна більшість з яких були монети стародавньої Греції та Риму. Отже разом з новими надходженнями у колекції на кінець 1839 р. зберігалось 10401 монета стародавнього світу та 13247 монет нового часу. Загальна кількість складала 23648 одиниць (Архів НМІУ, ф.1, оп.1, од. зб.37, арк.67 зв. 68)

Не залишилась колекція мінц-кабінету Київського університету поза увагою дослідників. Конференція Імператорської Санкт-Петербурзької Академії наук 2 жовтня 1837 р. звернулась до Київського університету з проханням про співпрацю у дослідженні східних монет відомим орієнталістом Х. Френом (1782-1851). Він впродовж декількох років займався створенням каталогу східних монет, що зберігаються в Росії у приватних, музейних та академічних колекціях. їм вже досліджені колекції Санкт-Петербурзького, Дерптського, Гельсінгфорського, Харківського, Московського і Казанського університетів, відомі йому приватні колекції. Для повноти каталогу, він бажає дослідити колекцію східних монет Волинського ліцею та Віленського університету. Для цього ці монети мають бути відправлені до Санкт-Петербургу з обов'язковим повернення після закінчення їх дослідження до місця зберігання. Працю по відбору необхідних Х. Френу східних монет, взяв на себе запропонований Академією наук Почесний смотритель Київського повітового училища, член-кореспондент Академії наук барон Станіслав Шодуар (Архів ІА НАНУ, ф.13, спр.45, арк. 53-54 зв.). До Санкт-Петербургу відправили 437 монет та стародавній рукопис. У листопаді 1838 р. всі монети повернулись до мінц-кабінету з докладним описом зробленим Х. Френом (Архів ІА НАНУ, ф.13, спр. 45, арк. 110-110зв.).

Наступного разу у вересні 1839 р. Конференція Санкт-Петербурзької Академії наук звернулась до університету з проханням передати для дослідження самонідські та іспебедські монети, які досліджував ад'юнкт Б. Дорн (Архів ІА НАНУ, ф.13, спр. 45, арк. 145-145 зв.). У 1840 р. чотири монети були відібрані і відіслані до Санкт-Петербургу. В червні 1841 р. монети повернулись до мінц-кабінету (Архів ІА НАНУ, ф. 13, спр. 45, арк. 201-201зв.).

Для успішної роботи зберігачів мінц-кабінету необхідна гарна нумізматична бібліотека. Частину літератури до кабінету передали з Віленського університету і Кременецького ліцею. Проте, значна кількість важливих для роботи видань була відсутня. На придбання літератури для мінц-кабінету Рада університету виділяла кошти. Так у 1840 р. за 7 рублів сріблом був куплений перший випуск Археографічної комісії присвячений російським медалям (Архів ІА НАНУ, ф. 13, спр.45, арк. 168-168зв.). Також у 1840 р. у барона С. Шодуара для бібліотеки мінц-кабінету придбали за 120 руб. сріблом вже на той час рідкісне видання Mione (Архів ІА НАНУ, ф.13, спр.45, арк. 172а 172а зв.).

У 1840 р. П. Ярковський та його помічник І. Багриновський розглянули лише 2 скарби: з с. Золотолин та «волинський», який надійшов з Волинської губернії без точного місця знахідки (Страшкевич 1866, скарби №№ 6 та 7). Чудовий за своїм складом був останній. До нього входили монети великих номіналів талери і флоріни нідерландські, голландські, австрійські, швейцарські, вільних міст Гамбурга, Нюрнберга та Кампена. Наймолодшою монетою були 6 грошей 1681 р. Яна ІІІ Собеського. За цю знахідку власнику виплатили 19 руб. 9 коп. сріблом (Архів ІА НАНУ, ф. 13, спр.45, арк. 172-172зв., 174-174 зв., 190-190зв.; ЦДІАК України, ф. 442, оп. 1, спр. 3336, арк. 1-10зв.; Архів НМІУ, ф.1, оп.1, спр. 27, інв. №№1641-1653; Страшкевич 1866, с. 10 11, скарб №7).

Продовжувала колекція поповнюватись і за рахунок пожертв. У жовтні 1840 р. ректор Упсальського університету передав швецькі обігові монети 2 скілінга 1837 р. та 1839 р., 2/3 скілінга 1839р., 1/3 скілінга 1839р. (Архів ІА НАНУ, ф. 13, спр. 45, арк. 175-175зв.; Архів НМІУ, ф.1, оп.1, спр.27, інв. №№ 1768-1769).

За звітом університету за 1840 р. до мінц-кабінету надійшло 15 монет. З найбільш визначних надходжень П. Ярковський визначає подаровану почесним громадянином м. Кременець Йосифом Мілло золоту монету, відкарбовану за часів правління Траяна Деція вартістю 37 руб. 50 коп. сріблом. Загальна кількість монет у колекції 10401 стародавніх, 13247 монет нового часу, всього 23648 монет (ДАК, ф. 16, оп. 465, спр. 52, арк. 7-8).

У 1841 р. до мінц-кабінету продовжували надходити скарби. Всього П. Ярковський і І. Багриновський розглянули 8 скарбів (Страшкевич 1866, скарби №№8-15). Завдяки скарбам у мінц-кабінеті почала створюватись одна з найкращих у Російській імперії колекція срібних давньоруських гривен. У листопаді 1841 р. до мінц-кабінету надійшло 2 срібні т.з. новгородські гривні зі скарбу, знайденого у 1840 р. в с. Жулянах, що складався з 13 гривень.

Але не з усіх скарбів монети потрапляли до колекції. Нажаль, у ХІХ ст. було відсутнє розуміння скарбу як цілісної пам'ятки, дослідження якої дуже важливе для розуміння закономірностей і особливостей грошового ринку у певний час. Значна кількість скарбів потрапляла на розгляд до зберігачів мінц-кабінету, з цих монет вибирали екземпляри, які відсутні у колекції, а інші повертали власнику навіть не описавши монетний комплекс у повному обсязі. Так сталось і з скарбом який надійшов до мінц-кабінету у 1841 р. У справі навіть не зазначено місце знахідки, навіть приблизно який повіт, яка губернія. Відомо що серед монет було 2 рублі Петра І та 32 екземпляри мілкої срібної монети (навіть не зазначено ні державна приналежність, ні час випуску). Всі монети були повернуті власнику без опису (ДАК, ф.16, оп.465, спр. 53, арк. 75-77; Архів НМІУ, ф.1, оп.1, спр. 37, арк. 99зв. 100).

Всього за 1841 р. до колекції надійшло 120 монет. Це були як придбані монети так і передані в дар. Серед найбільш цікавих надходжень варто згадати срібну медаль медальєра Губе, відкарбовану на честь шлюбу спадкоємця російського трону Олександра Миколайовича та 2 стародавні, достатньо рідкісні, срібні римські денарії Антоніна Пія та Пертинакса (ДАК, ф. 16, оп. 465, спр. 53, арк. 75-77; Архів НМІУ, ф. 1, оп. 1, спр. 37, арк. 99зв. 100).

У 1842 р. у мінц-кабінеті розглянули 5 скарбів. Два скарби, один з яких був знайдений в Дубенському повіті Волинській губернії (без зазначення точного місця знаходження) та скарб з м. Сміла Черкаського повіту Київської губернії, були повернуті власникам і в архіві не залишилось навіть їх опису. З трьох скарбів І. Багриновський відібрав 20 монет, а інші монети були повернуті власникам без розгляду (Страшкевич 1866, скарби №№11-15). Залишився поза увагою К. Страшкевича скарб, знайдений у 1842 р. в. с. Дурманах Дубенського повіту Київської губернії. Про повний склад скарбу нічого не відомо, проте у справі зазначено, що з 7 золотих червонців старого карбування лише один зацікавив мінц-кабінет це дукат угорський 1722 р., карбований за часів правління Карла VI (1711-1840), за який було виплачено власнику 2 руб. 86 коп. сріблом (ЦДІАК України, ф. 442, оп. 1, спр. 3886, арк. 1-14; Архів ІА НАНУ ф.13, спр. 45, арк. 234, 237, 243; Архів НМІУ, ф. 1, оп. 1, спр. 27, інв. № 811).

Поповнювалась колекція і завдяки подарункам. Так ординарний професор астрономії Київського університету В. Федоров подарував 37 мідних і срібних монет, відкарбованих у Австрії, Германії, Швейцарії у кінці XVIII початку XIX ст. (Архів ІА НАНУ, ф.13, спр. 45, арк. 247-247зв.; Архів НМІУ, ф.1, оп.1, спр.27, інв. №№1774-1810).

У 1842 р. для мінц-кабінету П. Ярковський зробив декілька вдалих закупівель. Наприкінці 1842 р. мінц-кабінет перерахував 3 руб. 25 коп. сріблом за золоту монету Венеції, карбовану за часів правління дожа Паоло Реньера (1779-1789) (Архів ІА НАНУ, ф. 13, спр. 45, арк. 270; Архів НМІУ, ф.1, оп.1, спр.27, інв. №1858). Крім того, за 40 руб. 97 коп. сріблом придбали велику золоту рідкісну медаль Франциска ІІ (1792-1806), останнього імператора Германської (Св. Римської) імперії, відкарбовану у 1792 р. на честь його коронації (Архів ІА НАНУ, ф.3, спр.45, арк. 272-274, 279; Архів НМІУ, ф.1, оп.1, спр. 27, інв. №1879).

У 1842 р. для МК придбано медалей і монет нового часу:

а) закупівлею 8 од. золотих, срібних 58 од. за 110 руб. 96 коп. сріблом;

б) надійшло безкоштовно медалей і монет нового часу срібних 35, мідних 16, олов'яних 2 од. за 5 руб. 20 коп. сріблом.

Найбільш цікаві придбання:

1) мідна медаль карбована на честь унії з православною церквою в Російській імперії у 1839 р.;

2) подвійний червінець Бранденбурзького курфюршества Фрідріха Вільгельма 1686 р.;

3) золота медаль, відкарбована у 1792 р. на честь коронації Франциска ІІ Римсько-Германським імператором. Всього на початок 1843 р. в мінц-кабінеті зберігалось 24226 од. в тому числі Давньогрецьких і римських (10 455 од.), Середнього і нового часу (13771 од.) (ДАк, ф.16, оп.465, спр.56, арк. 81-83).

З другої половини 1842 р., мінц-кабінет почав поступово готуватися до переїзду. З листа П.О. Ярковського від 25 вересня зрозуміло, що він отримав усне розпорядження ректора К. Неволіна про огляд призначених для мінц-кабінету залів у новозбудованому університеті. П. Ярковський висловив свої побажання про облаштування приміщення. По-перше, це облаштувати зовнішні великі вікна ставнями, маленькі, що виходять на коридор гратами. По-друге, побажав розділити велику залу на дві кімнати. У другій кімнаті він планував розмістити робоче місце помічника бібліотекара та нумізматичну бібліотеку. Крім того, у цьому приміщенні відвідувачі мінц-кабінету мали залишати свої шинелі. По-трете, П. Ярковський попросив передати у розпорядження мінц-кабінету невеличку суміжну кімнату, яка необхідна для зберігання обладнання мінц-кабінету, коробочок для монет, а також як робоче місце сторожа, який впродовж всього робочого дня повинен доглядати за мінц-кабінетом (Архів НМІУ, ф.1, оп.1, спр.37, арк. 115-115зв.). У січні 1843 р. П. Ярковський отримав розпорядження Правління про огляд і надання своїх рекомендацій по облаштуванню нових приміщень, відведених для облаштування мінц-кабінету у новозбудованій будівлі університету. Це була кутова кімната 3-го поверху №21 (Архів ІА НАНУ, ф.13, спр.45, арк. 280). Ймовірно, що переїзд мінц-кабінету з будинку Корта до нової будівлі відбувся чи наприкінці 1842 р., чи на початку 1843 р. У листі датованому 31 грудня, П.О. Ярковський звітує про проведену роботу з упорядкування нумізматичної колекції. Він зазначає, що роботи по складанню доповнення до систематичного каталогу колекції колишнього Волинського ліцею, а також по складанню окремого списку дублетів мінц-кабінету, велись систематично і для його складання було розібрано і описано декілька сотень монет і медалей, які не мали опису. Крім того, написав 6 000 карток на монети і медалі, які мають ввійти до цього доповнення і що ця робота була їм закінчена це у травні 1842 р. Проте для її продовження, а саме розкладання і систематизація цих карток, «трапились великі перешкоди», а саме підготовка мінц-кабінету для переїзду з дому Корта, а після переміщення відсутність зручного місця для розкладання вищезазначених карток. Саме тому, робота, про яку запитує у нього Правління по створенню систематичного додатку і списку дублетів, на жаль, не була завершена (Архів НМІУ, ф.1, оп.1, спр.37, арк. 124).

Отже, із заснуванням Київського університету і передачею до нього колекцій Кременецького ліцею і Віленського університету у Києві склались умови для створення однієї з перших академічних колекцій. З 1835 на кінець 1842 р. колекція мінц-кабінету збільшилась на півтори тисячі монет і медалей і нараховувала 24226 одиниць. Наявність висококваліфікованих спеціалістів-нумізматів зберігачів мінц-кабінету сприяло тому, що Київський університет був обраний Київським, Подільським і Волинським генерал-губернатором місцем, де мали досліджувати і каталогізувати монетні знахідки. Завдяки дослідженню монетних депозитів значно поповнювалась колекція мінц-кабінету. На жаль, розуміння скарбу як важливого історичного джерела на той час було відсутнє, але, хоча не досконало, проте ці пам'ятки були досліджені і каталогізовані і в майбутньому стали доступними дослідникам грошового обігу нашої держави. Важливим є і те, що мінц-кабінет університету став першим публічним музеєм Києва, а це спонукало інтерес і прагнення досліджувати і вивчати історію нашого краю, його пам'яток грошового обігу.

Список джерел та літератури

1. Архів Національного музею історії України (далі Архів НМІУ). Фонд. 1 (Мінц-кабінет університету Св. Володимира). Справа 27. Список медалям и монетам поступившим в минц-кабинет императорского университета Св. Владимира в 1841-1854 гг., часть Ill. 241 арк.

2. Архів НМІУ, ф.1, од. зб.4а. Опись Древним Греческим Римским нумизматам, которые из принадлежавших бывшему Виленскому университету при сличении оных с таковыми же имеющимися в Минц-Кабинете Императорского Университета Св. Владимира показались дублетами). 1830-1840 гг. 18 арк. Архів НМІУ, ф.1, спр. 31. Каталог монет античных монет стран Европы и Азии из коллекции Волынского (Кременецкого) лицея, список монет, подаренных графом Глинским Волынскому лицею; список западноевропейских монет. 1820-1830 гг. 175 арк.

3. Архів НМІУ, ф.1, оп.1, спр. 37. Книга для записи исходящих бумаг, отправленных из минц-кабинета императорского университета Св. Владимира с 1837 года. 8.01.1837-31.12.1842 гг. 124 арк.

4. Архів Інституту археології Національної академії наук України (далі Архів ІА НАНУ), ф.13, (Музей древностей при Киевском университете) спр. 43. Різне листування й документи, що відносяться до перебування в м. Вільно бібліотекаря Київського університету П. Ярковського у 1834-1835 рр., відрядженого для одержання бібліотеки й учбових підручників ліквідованого Віленського університету. 06.18341.08.1835. 114 арк.

5. Архів ІА НАНУ, ф.13, спр. 44. Журнал писем исходящих от коллежского асессора, библиотекаря Киевского университета Св. Владимира в Киеве г-на П. Ярковского, командированного сим же университетом для приема книг и других учебных пособий принадлежащих бывшему Виленскому университету. 1834 1836. 66 арк.

6. Архів ІА НАНУ, ф.13, спр. 45. Исходящие бумаги по минц-кабинету. 1835-1849 гг. 514 арк.

7. Державний архів міста Києва (далі ДАК), ф.16 (Университет Св. Владимира). Оп.465. Спр. 52. Сведения к Отчету о состоянии и действиях императорского университа Св. Владимира. 23.12.1840-29.12.1840. 143 арк.

8. ДАК, ф.16, оп. 465, спр. 56. Отчет о состоянии и деятельности университета Св. Владимира за 1842 год. 1843. 207 арк.

9. Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі ЦДІАК України). Фонд 442 (Канцелярия киевского военного, подольского и волынского генерал-губернатора). Оп. 1, спр. 3336. Дело о найденных в г. Кременце Волынской губ. старинных монетах. по представлению Волынского гражданского губернатора о найденном на Кременецком кладбище древней серебряной монете (91 шт.) унтер-офицером Шпегальским. 22 мая 1840 30 июля 1841,21 арк.

10. ЦДІАК України, ф. 442, оп.1, спр. 3885. Дело о нахождении старинных серебряных монет в с. Оржев Ровенского у Волынской губ. в количестве 169 шт., 15.09.1841-3.08.1842. 12 арк.

11. ЦДІАК України, ф.442. Оп.1. Спр. 3886. Дело о нахождении старинных монет в с. Дурманах Дубенского у. Киевской губ. Дек. 1841 июль 1842. 14 арк.

12. ЦДІАК України, ф.442, оп.1, спр. 4541. Дело о нахождении старинных польских монет крестьянином с. Камянка Радомысльского у. Киевской губ. Старовойтенко Лукьян, июнь 1843 март 1845. 19 арк.

13. ЦДІАК України, ф.442, Оп.1, Спр.4540. Дело о нахождении старинных польских монет крестьянкой м. Смела Черкасского у Киевской губ. Мигуненко В. май 1842 февраль 1843. 14 арк.

14. ЦДІАК України. Фонд 707 (Управление Киевского Учебного округа). Оп.87, спр. 486, дело №92 канцелярии г. попечителя Киевского учебного округа о найденных в Киевской, Подольской и Волынской губернии древних монетах. 16.07.1839-22 дек. 1845 г. 229 арк.

15. ЦДІАК України, ф.707, оп.314, спр. 11. Дело о переводе нумизматического кабинета при Волынском лицее в г. Вильно для составления каталога. Из ведомости указов Николая І. г. Кременец Волынской губ. Арк.10-11.

16. ЦДІАК України, ф.707, оп.1, спр. 592 Дело канцелярии г. попечителя Киевского учебного округа о переведении из Кременца в Киев и об учреждении ун-та Св. Владимира. 14.07.1833-21.09.1834. Арк. 171. ЦДІАК України, ф.710, оп.3, спр. 266, Дело о перевозке музея Нумизматики и минц-кабинета из г. Вильно в Киев. 6.09.1833-31.12.1834. Арк. 1.

17. Антонович, В.Б., 1884, Нумизматический кабинет. Записки об учебных и учебно-вспомогательных учреждениях университета Св. Владимира / под редакцией В.С. Иконникова. Киев. 49-59. Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского университета Св. Владимира (1834-1884). Сост. В.С. Иконников. Киев: Типография Императорского университета Св. Владимира, 1884. 860 с.

18. Гарбуз, Б., Стрижакова, Н., 1996, Польские монеты в Национальном музее Украины. Materialy z I Micdzynarodowej Konferencji Numizmatycznej. «Bilorus. Litwa. Polska. Ukraina. Wspolne dzieje pieniadza». 20-22. 10. 1994. Warszawa, 21-30.

19. Гарбуз, Б.Б., 1996, Нумізматична колекція Національного музею історії України Вісник Національного банку України. Київ, № 3, 84-91.

20. Грималаускайте, Д., 2004, Юбилейная медаль виленского императорского университета.

21. Двенадцатая всероссийская нумизматическая конференция: тезисы докладов и сообщений. Москва, 201-202.

22. Грималаускайте, Д., 2005, Юбилейная медаль виленского императорского университета.

23. Нумизматический сборник ГИМ, №XVII, Москва, 285-290.

24. Грималаускайте, Д., 2008, Истоки нумизматического собрания виленского императорского университета (1803-1832). Крынщазнауства i спецыяльныя пстарычныя дысцыплшы: навуковый зборшк, №4, Мінск: БДу, 44-49.

25. Зразюк, З.А., 2006, Из истории нумизматической коллекции университета Св. Владимира. Международная нумизматическая конференция, посвященная 150-летию Национального музея Литвы, Вильнюс, 67-74.

26. Зразюк, З.О., 2019, Донатива Яна Казимира та золоті медалі з колекції Віленського університету. Науковий вісник Національного музею історії України. Збірник наукових праць, Випуск 4, Відп. ред. Б.К. Патриляк, Київ, 252-276.

27. Киев и Университет Св. Владимира при Императоре Николае I. 1825-1855 / ред. Ф. Фортинский, Киев: издание университета Св. Владимира, 1896, 100 с.: 16 светопечатями и 2 цинкографиями. Менцлевска, М., 2005, Musaei Nummorum: королевская коллекция Станислава-Августа в заграничных и польских архивных источниках. Тринадцатая Всероссийская нумизматическая конференция. Москва, 11-15 апреля 2005 года. Тезисы докладов и сообщений. Москва: Альфа-Принт, 194-195. Менцлевська (а), М., 2008, Правда та легенда медальєрної серії, що представляє польських королів, відкарбованої за часів Станіслава Августа. Нумізматика та фалеристика, №3, 22-26.