Епістолярний діалог дійсних членів НТШ Юхима (Євфимія) Сіцінського та Миколи Петрова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Епістолярний діалог дійсних членів НТШ Юхима (Євфимія) Сіцінського та Миколи Петрова

Оксана Іванівна Шалак,

кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу теорії та методики біобібліографії Інституту біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

(Київ, Україна)

Мета статті - через епістолярій двох учених - Ю. Сіцінського і М. Петрова осмислити окремий період у їхніх біографіях, проаналізувати історію їхньої співпраці, висвітлити пріоритети, окреслити основні події наукового життя, довкола яких оберталися листовні розмови, виникали зацікавлення, захоплення чи занепокоєння. У розвідці застосовано загаль- нонаукові методи аналізу й синтезу, а також джерелознавчі методи, що ґрунтуються на основі історизму та об'єктивності і дають змогу вивчити епістолярний наратив. Вони уможливлюють узагальнення найважливішого в листах М. Петрова і Ю. Сіцінського як канви для картини світу обох дослідників історії, церков та монастирів Поділля, а також фольклору, який став додатковим джерелом у вивченні тих колишніх сакральних споруд, що залишилися тільки в легендах і переказах. Наукова новизна полягає в розкритті можливостей епістолярію як джерела до реконструкції біографій учених, у виявленні прихованих підтекстів листовного діалогу, що дають змогу проаналізувати не тільки хронологію подій, а й відтворити лабораторію наукових досліджень, методику збору матеріалу та едиційні принципи його оприлюднення. Висновки. Листи Ю. Сіцінського і М. Петрова - свідчення 20-літнього етапу в житті обох учених. У їхньому епістолярії порушено ті наукові проблеми, що поставали перед обома дослідниками під час листування: потрібність мистецьких творів і фотографій у вивченні архітектурних особливостей історичних пам'яток, достовірність документів для опису монастирів і церков, залучення до аналізу літописних і церковних богослужбових книг, потрібність питальників та програм для збору і вивчення фольклорного матеріалу, пов'язаного з існуванням колишніх монастирів. Его-документи охоплюють низку прізвищ, дотичних до наукової проблематики, яка цікавила обох учених, відтворюють події наукового життя кінця ХІХ - початку ХХ ст., видавничого процесу, питань, які розв'язували наукові часописи і церковні періодичні видання, краєзнавчі та історичні музеї. сіцінський петров подільський монастир

Ключові слова: Юхим (Євфимій) Сіцінський, Микола Петров, епістолярій, подільські монастирі, історія Церкви, фольклор.

Oksana SHALAK, Candidate of Sc. (Philology), Senior Research Associate, Department of Theory and Methods of Biobibliography, Institute of Biographical Research, V I. Vernadskyi National Library of Ukraine (Kyiv, Ukraine).

Epistolary dialogue of active members of the Shevchenko Scientific Society Yukhym (Eufimiy) Sitsinsky and Mykola Petrov.

The purpose of the article through the epistolary of two scientists Yu. Sitsinsky and M. Petrov to analyze a separate period in their biographies, analyze the history of their cooperation, highlight scientific priorities, outline the main events of scientific life, around which the correspondence revolved, interest, concern or admiration arose through. In the investigation, general scientific methods of analysis and synthesis, as well as source studies methods, based on historicism and objectivity, are used, which make it possible to study the epistolary narrative. They enable the generalization of the most important as a canvas for the picture of the world of history researchers, churches and monasteries of Podillia, as well as folklore, which for M. Petrov and Yu. Sitsinsky became an additional source in the study of those former sacred buildings that remained only in legends and tales. The scientific novelty consists in revealing the possibilities of the epistolary as a source for reconstructing the biographies of scientists, in revealing the hidden subtexts of the letter dialogue, which make it possible to analyze not only the chronology of events, but also to recreate the laboratory of scientific research, the method of collecting material and the editorial principles of its publication. Conclusions. The letters of Yu. Sitsinsky and M. Petrov are evidence of the 20-year stage of life of both scientists. In their epistolary, the scientific problems faced by both researchers during their correspondence were raised. These are the need for artistic works and photographs in the study of architectural features of monuments, the reliability of documents for describing monasteries and churches, involvement in the analysis of chronicles and church liturgical books, the need for questionnaires and programs for collecting and studying folklore material related to the existence of former monasteries. Ego-documents include a number of surnames related to scientific issues that interested both of scientists, and reproduce the events of the late 19th and early 20th centuries, scientific life, the publishing process, issues that were resolved by scientific journals and church periodicals, local history and historical museums.

Key words: Yukhym (Eufimiy) Sitsinsky, Mykola Petrov, epistolary, Podil monasteries, church history, folklore.

Епістолярій науковців як одне з основних біографічних джерел не завжди був у центрі уваги дослідників. А проте листи, як і спогади та щоденникові записи, фіксують найважливіше, вихоплюючи із повсякдення не тільки події, а й враження, емоції, роздуми - усе, що творить неповторне ткання життєпису: здобутки і втрати, плани і проблеми, щоденну працю, а також не такі часті свята, що для вчених переважно пов'язані із публікацією їхніх досліджень. М. Коцюбинська зауважувала, що епістоли «виявляють у чистому вигляді справжню суть людини, зокрема людини творчої...» [4, с. 40].

Як его-документ лист насамперед засвідчує хронологію подій, пов'язаний із конкретними часопросторовими координатами, а втім, нерідко епістолярний наратив перебирає на себе функцію сповіді, розкриває найзаповітніше - те, що для авторів і адресатів найважливіше, їхні життєві пріоритети, їхнє бачення світу і себе в ньому. Епістолярій учених часто висвітлює лабораторію їхньої роботи, послідовність збору матеріалу, методику, належність до наукової школи, виявляє коло спілкування, подробиці наукової співпраці. Листи вчених - це обмін ідеями, думками з приводу нагальних наукових проблем, іноді вони віддзеркалюють протистояння поглядів, різні аспекти осмислення тем, емоційне ставлення до обговорюваних питань.

Листовний діалог виявляє міжособистісні взаємини, висвітлює наукові впливи, характеризує наукову співпрацю, допомогу, сприяння, захоплення або ж, навпаки, критичне ставлення, несприйняття методів, переконань чи наукових тверджень. Давньогрецький філософ Деметрій Фалерський, автор трактатів з історії, граматики і риторики, зауважував, що кожен, хто пише, відображає в листі власну душу Деметрий о стиле // Античные риторики. М. : Изд-во Моск. ун-та, 1978. С. 237-285.. Епістолярний наратив завжди позначений характерними ознаками стилю - безпомильно впізнаваного письма, способу висловлювати думку; це своєрідний комплекс неповторних мовно-стилістичних засобів, притаманних і працям того чи того адресата.

Лист відтворює не тільки картину світу, наукові погляди окремого вченого, а й відображає його епоху. Лист насичений неповторними подробицями, які й вибудовують своєрідний універсум наукового життя: формування наукових шкіл, видання часописів і збірників, діяльність наукових товариств, суспільні та політичні впливи на розвиток наукових напрямів, зрештою, особливості побуту людей науки.

Листування Юхима Сіцінського і Миколи Петрова - свідчення 20-літнього періоду життя обох дослідників історії Церкви, українських монастирів, перекази і легенди про окремі з яких залишилися тільки в народній пам'яті, стали фольклором, що також був предметом дослідження обох науковців. На підставі цих его-доку- ментів можна визначити, які наукові проблеми хвилювали вчених, якими науковими виданнями вони обмінювалися, фотознімки яких подільських пам'яток зробили Юхим Сіцінський і Михайло Грейм Михайло (Міхал) Грейм (15.09.1828-02(15).01.1911) - художник-фото-граф, нумізмат, дійсний член РГТ, антропологічної комісії Краківської акаде-мії знань, член-кореспондент Польського краєзнавчого товариства у Варшаві та інших наукових товариств. Друкарської та фотосправи навчався у Варшаві, 1852 р. переїхав до Кам'янця-Подільського, 1872 р. заснував власну фотодру- карню, фотографував подільські пам'ятки історії та архітектури, жанрові сцени і типи людей. Нагороджений срібними медалями на фотовиставках у Нюрнбер-зі (1885), Львові (1895), Києві (1897), Варшаві (1900). Зібрав одну з найбіль-ших у Кам'янці-Подільському нумізматичну колекцію. на прохання Миколи Петрова, як подільський учений спланував 1890 р. поїздку свого київського адресата до Кишинева і Бендер.

Наукова та громадська діяльність Юхима (Євфимія) Сіцінського (1859-1937) - історика, археолога, краєзнавця, етнолога й фольклориста, православного священника, дійсного члена НТШ (із 1899 р.) та інших наукових товариств - розкрита нині відносно повно завдяки працям українських учених. Серед сучасних дослідників наукової спадщини Ю. Сіцінського - Л. Баженов Баженов Л. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст. : Істо-ріографія. Бібліографія. Матеріали. Кам'янець-Подільський, 1993. С. 349-351., І. Батирєва [2, с. 155- 158], І. Винокур і В. Корнілов Винокур І. С., Корнілов В. В. Визначний літописець Поділля // Репресова-не краєзнавство (20-30 роки). Київ : Рідний край, 1991. С. 93-101., А. Паравійчук Паравійчук А. Г. Видатний історик Поділля Ю. Й. Сіцінський // Україн-ський історичний журнал. 1968. № 9. С. 89-93., В. Прокоп- чук Прокопчук В. С. Краєзнавство на Поділлі: історія і сучасність. Київ : Рід-ний край, 1995. С. 36-38., А. Трембіцький [7]. Досить ґрунтовну інформацію про Ю. Сі- цінського та хронологічний перелік його праць містять рукописні «Биографические сведения...» Сецинский Евфимий Иосифович. Биографические сведения и список пе-чатных трудов // ІР НБУВ (Інститут рукопису Національної бібліотеки Укра-їни імені В. І. Вернадського). Ф. 175. Од. зб. 2048. 8 арк.. За цим документом, Ю. Сіцінський народився 10 (22) грудня 1859 р. у с. Мазники Летичівського пов., де його батько був священником (за словами самого вченого, він народився на 2 місяці раніше, вірогідно, 27 жовтня за н. ст.). Упродовж 1870-1875 рр. навчався в Кам'янецькому духовному училищі, 1875-1881 рр. був учнем Подільської духовної семінарії, із 1881 до 1885 р. студіював богослів'я в Київській духовній академії. У 1886 р. Ю. Сіцінський був викладачем у Бахмутському духовному училищі Катеринославської губ. У 1889 р. прийняв духовний сан і перейшов у Подільську єпархію священником кам'янець-по- дільської Іоано-Предтеченської церкви (1897-1904). У 1889 р. дослідник Поділля став членом Подільського єпархіального істори- ко-статистичного комітету, у 1903- 1921 рр. був його головою. Із 1892 до 1906 р. Ю. Сіцінський редагував «Подольские епархиальные ведомости», із 1906 до 1918 р. - «Православную Подолию» і «Подолию». П'ять томів наукових праць спочатку Подільського єпархіального історико-статистичного комітету, а потім Подільського церковного історико-археологічного товариства (VI, VIII, IX, Х, ХІ випуски) опубліковано за редакцією Ю. Сіцінського. Особливе місце належить дев'ятому тому «Приходы и церкви Подольской епархии» (Кам'янець-Подільський У статті вжито сучасну назву міста - Кам'янець-Подільський (у 1795-1944 рр. - Кам'янець-Подільськ)., 1901), де зібрано основні дані про всі парафії і церкви, а також відомості про історію, етнографічні особливості подільських поселень [6]. Ю. Сіцінський був дійсним членом Історичного товариства Нестора-літописця в Києві (із 1896 р.), членом-кореспондентом Київського товариства старожит- ностей і мистецтв (із 1902 р.), Історико-археологічного товариства Київської духовної академії (з 1904 р.), почесним членом Кам'я- нець-Подільського наукового товариства при УАН (із 1925 р.) та ін. Учений 1890 р. створив і очолив Давньосховище Подільського єпархіального історико-статистичного комітету (з 1903 р. - Музей Подільського церковного історико-археологічного товариства; з 1920-х років - Кам'янець-Подільський історико-археологічний музей; тепер - Кам'янець-Подільський державний історичний му- зей-заповідник). Протягом 1931-1933 рр. працював науковим співробітником Всеукраїнського музейного містечка. «В особі історика і краєзнавця Євфимія Сіцінського українська наука має справжнього дослідника, знавця багатьох аспектів української історії, який залишив досить значний слід в науковому житті Поділля. Основними напрямами вивчення ним історії Поділля стали систематичні й планомірні дослідження історії церков, парафій та поселень краю, історії культових споруд, храмової і замкової архітектури, оборонних споруд, археологія, бібліографічна діяльність» [7, с. 92].

1929- 1930 рр. Сіцінський був ув'язнений за звинуваченням у причетності до «Спілки визволення України». І хоч за цією сфабрикованою справою його не притягували до суду, але, позбавлений права публікувати свої праці, учений залишився без роботи. Підірвавши під час арешту здоров'я, помер 7 грудня 1937 р. у Кам'ян- ці-Подільському.

Епістолярій Ю. Сіцінського (до М. Грушевського, В. Антоновича, П. Житецького, М. Петрова та інших адресатів) засвідчує його високу ерудованість, обізнаність у різних царинах: історії, археології, музеєзнавства, етнографії та фольклористики. Листи до П. Жи- тецького розкривають постать Сіцінського як знавця, редактора перекладів Біблії. Епістолярний наратив додає чимало біографічних подробиць, які створюють цілісний образ ученого, заглибленого у власні дослідження, священника, що знається на історії, звичаях та обрядах, архітектурі сакральних споруд.

Листи до Миколи Петрова (1840-1921) - літературознавця, історика української літератури, історика Церкви, мистецтвознавця, етнографа, археолога, зберігача музею Київської духовної академії, члена НТШ (із 1911 р.), автора відомої праці «Подолия» - це передовсім его-документи, що фіксують єдність зацікавлень, прагнення обміну думками, враженнями про нові наукові видання, спонуку до праці: «Заохочений Вашим листом, я візьмусь за історію Подільських монастирів і якщо не буде матеріалу на статтю, щоб написати статтю для “Подільських] епарх[иальних] ведомостей”, то в усякому разі я можу передати Вам мої нотатки, якщо тільки вони хоч трохи цікаві для Вас» [Лист Євфимія Сіцінського до Миколи Петрова] // ІР НБУВ. Ф. ІІІ. Од. зб. 13748. Арк. 2 зв. (Тут і далі переклад з російської наш. - О. Ш.). Ці листи написано, коли сам Сіцінський став редактором «Подольских епархиальных ведомостей», а Петров - членом правління Київської духовної академії, її ординарним професором; він ретельно досліджував історію Церкви, складав «Описание рукописных собраний, находящихся в городе Киеве...» (Київ, 1892), упорядковував «Указатель Церковно-археологического музея при Киевской духовной академии» (Київ, 1897).

Перший же лист Там само. Од. зб. 13747. 1 арк. ^{Там само. Од. зб. 13748. Арк. 2 зв.} Ю. Сіцінського, датований 5 лютого 1890 р., засвідчує, що на той час він із М. Петровим не був знайомий особисто, а причиною початку листування стали брошури (як він сам пише) Ю. Сіцінського, одна з яких була присвячена монастирю в Бакоті, - очевидно, ідеться про працю «Бакота - древняя столица Понизья» (1889). її подільський священник надіслав до Києва, оскільки М. Петров як археолог відвідував Бакоту 1884 р. У листі також вказано місце проживання Ю. Сіцінського в Кам'янці-По- дільському - будинок Слєсарева на Польських Фільварках.

Згадавши відомі праці, у яких описано окремі подільські монастирі й церкви, у листі від 3 березня 1890 р. Ю. Сіцінський зауважив, що добре було б поїхати до Почаєва, де містився архів, і пошукати там документи для вивчення монастирів Подільської єпархії. Із жалем учений писав про те, що людей, які б цікавилися історією, у Кам'янці мало - двоє-троє, а сам він не може вибратися в архів за браком часу, бо, крім священницької служби в тюремній церкві, виконує обов'язки бухгалтера взаємодопоміжної каси духовенства. Досі, коли він був викладачем у Бахмутському духовному училищі (1885- 1889), вільного часу мав значно більше, але до Кам'ян- ця-Подільського священник повернувся, щоб «служити і працюва- ти»¹¹ вдома, на батьківщині. Відчуття Поділля як малої батьківщини, задля якої хотів жити і працювати, стало для Ю. Сіцінського визначальним, уся його діяльність, усі наукові дослідження були, по суті, спробою організувати наукове життя на Поділлі, спрямувавши його в русло вивчення історії, археології, дослідження пам'яток старовини і фольклору.

Описуючи подільські храми, історія яких залишалася на той час поза увагою дослідників, Ю. Сіцінський із жалем констатував, що на Поділлі багато монастирів, легенди і перекази про які зберігає тільки фольклор [Лист Євфимія Сіцінського до Миколи Петрова] // ІР НБУВ. Ф. ІІІ. Од. зб. 13748. Арк. 1 зв., а самих сакральних споруд уже немає. Варіанти цих фольклорних зразків він збирав і використовував у своїх працях. Учений повторював цю думку в різних листах, приміром, розмірковуючи про те, чи існував колись монастир в Уланові Літинського пов. (тепер с. Уланів Хмільницького р-ну Вінницької обл.). Він із певністю констатував стійкість, збереженість переказів, пов'язаних із монастирями: «Зрештою про те, чи не було монастиря в Уланові, я ще з'ясую, напишу комусь із місцевих священників, чи немає переказів про те, щоби в Уланові був монастир. Треба сказати, що перекази про монастирі тримаються в народі тривко» Там само. Од. зб. 13749. Арк. 1 зв..

На березневий лист 1890 р. Ю. Сіцінського віднайдено лист-від- повідь [5, с. 243-246] М. Петрова, у якому київський дослідник перерахував 36 подільських монастирів та джерела, де є відомості про них. Автор «Подолии», що побачила світ уже за рік, зауважував, що обов'язково треба опублікувати зображення сутківської Свято-По- кровської церкви-фортеці ХІУ-ХУІІІ ст., унікальної тим, що вона репрезентує одночасно і сакральну, й оборонну споруду (с. Сутківці, тепер Хмельницького р-ну Хмельницької обл.). Переконання з'явилося у вченого як відповідь на опис і малюнок плану цієї церкви в листі Ю. Сіцінського (від 3 березня 1890 р.). Помітно також, що М. Петров, на відміну від подільського вченого, мало пише про власне життя, його насамперед цікавлять конкретні наукові проблеми, видання, а також втілення в життя наукових планів, пов'язаних із подільськими пам'ятками, подільською історією. Він пропонує надіслати Ю. Сіцінському і М. Яворовському Яворовський Микола Іванович (02(14).12.1842, с. Голубече Ольгопіль-ського пов. Подільської губ., тепер Крижопільського р-ну Вінницької обл. - 08.12.1919, Кам'яне ць-Подільський, тепер Хмельницької обл.) - історик, до-слідник Поділля, редактор (із 1887 р.), пізніше співредактор «Трудов Подоль-ского епархиального историко-статистического комитета», автор праць «Па-мятники униатской церковно-литературной деятельности в конце прошлого и начале настоящего столетия» (1869), «Медоварение на Руси и остатки его при церквах Подольской епархии» (1878), історико-статистичних описів міст і міс-течок Поділля: Бару Жванця, Устя та ін. список ілюстрацій, очевидно, до свого майбутнього видання «Подолии», аби вони узгодили і доповнили той перелік, із чого випливає, що подільські дослідники активно допомагали М. Петрову збирати матеріал до його розвідки.

Ще один березневий (30 березня) лист 1890 р. М. Петрова засвідчує, що й він звертався до фольклорного матеріалу, досліджуючи подільські монастирі: «Колись я думав, чи не був розташований Немирівський монастир під Брацлавом? Там, у Монастирському, зберігається переказ про існування монастиря (Подол[ьские] Епархиальные] Вед[омости], 1873, № 10, стр. 345)...» [5, с. 247]. М. Петров, як і Ю. Сіцінський, усну традиційну культуру, яка зберегла легенди й перекази про місця, де колись були монастирі, теж вважав надійним науковим джерелом. У цьому ж листі відправник міркував і про суперечливі відомості щодо окремих монастирів: Улановиць- кого і Лановецького, Галайківського і Воскресенського в Кам'янці, а також Хоробрівського.

Окремі листи містять своєрідні короткі рецензії або ж відгуки на праці адресата. Епістолярний жанр потребує відповідної стилістики, стислості викладу, вміння кількома словами передати враження від прочитаного: «З утіхою читаю тепер Вашу “Белоруссию и Литву”! Як би нам дочекатися й такої “Подолии”!» [Лист Євфимія Сіцінського до Миколи Петрова] // ІР НБУВ. Ф. ІІІ. Од. зб. 13748. Арк. 3 зв. Брак часу і спільність зацікавлень стають підставою для розуміння з пів слова, для коротких і влучних характеристик, для точних визначень.

Із листів стає відомо, що вчені обговорювали потрібність світлин окремих церков і монастирів Поділля. Для публікації праць, присвячених архітектурі, цей едиційний принцип відігравав чималу роль. Фотографував Ю. Сіцінський сам, бо в одному з листів зазначив, що має невеликий фотоапарат. Проте не цурався й співпраці з професійними фотографами, а також радив М. Петрову звернутися по допомогу Михайла Грейма: «Скажу тільки, що в Кам'янці є фотограф Грейм, любитель археології, і він багато в чому допоможе Вам, особливо якщо Ви будете в Кам'янці. У нього ж є і знімок зі Святовита, що його знайдено у Збручі і який тепер зберігають у Краківському Ягеллонському університеті» [Лист Євфимія Сіцінського до Миколи Петрова] // ІР НБУВ. Ф. ІІІ. Од. зб. 13749. Арк. 2 зв.. Під час огляду церков подільський дослідник також робив малюнки, що доповнювало його описи й аналіз. У цьому ж березневому листі 1890 р. Ю. Сіцінський порушив питання про наявність типографій у монастирях, зокрема у Вінницькому і Могилівському («въ Могилеві на Дністрі» Там само.). На ці його міркування М. Петров відповідав, що нічого не знає про Вінницьку типографію і сумнівається про наявність такої в Могилеві на Дністрі, на відміну від білоруського Могилева на Дніпрі, у якому справді була друкарня [5, с. 248].

Згодом, 21 серпня 1890 р., пишучи про колекцію фотографій, Ю. Сіцінський повідомив про хворобу М. Грейма Там само. Од. зб. 13753. 2 арк. - за його словами, паралітичний удар. Саме це стало на заваді, аби швидко переслати світлини, на яких увічнено Меджибізький замок, кам'янецькі Іоано-Предтеченську церкву і католицький кафедральний костел, а також сатанівську ікону Спасителя, посічену турками 1676 р. У листопаді 1890 р. Там само. Од. зб. 13756. Арк. 1 зв. М. Грейм просив Ю. Сіцінського написати М. Петрову і запропонувати поглянути на фото двох експонатів епохи бронзи, знайдених на Кам'янеччині (мідні меч і шолом), а також статтю Казімежа Фердинанда Пулавського (Пуласького) Пулавський (Пуласький) Казімеж Фердинанд (пол. Kazimierz Ferdynand Pulaski; 19.01.1846, с. Борушківці, тепер Житомирського р-ну Житомирської обл. - 05.01.1826, м. Познань, нині Польща) - польський історик, генеалог. Найвідоміші праці: «Szkice і poszukiwania historyczne» («Історичні нариси і до-слідження», у 5 т., 1887-1909) і «Kronika polskich rodow szlacheckich Podola, Wolynia і Ukrainy» («Хроніка польських шляхетських родів Поділля, Волині і України», 1911)., де той описував ці предмети.

У листі, датованому 14 квітня 1890 р. [Лист Євфимія Сіцінського до Миколи Петрова] // ІР НБУВ. Ф. ІІІ. Од. зб. 13750. 2 арк., Ю. Сіцінський зазначав, що має вже окрему колекцію фотографій, на яких зафіксовані церкви та монастирі Поділля, зокрема церкви в Зінькові, Сутків- цях та монастир в с. Коржівці (усі тепер села Хмельницької обл.). Він висловив надію, що ця колекція із 14 світлин стане в пригоді для видання М. Петрова, - очевидно, йшлося про його історичний опис «Подолия. Историческое описание» (СПб., 1891). Також він повідомляв, що доктор Ю. А. Ролле Юзеф Антоній Ролле (Роллє), або Jozef Apolinary Rolle (псевд. Dr. Antoni J.; 26.09.1829, за ін. відомостями 1830, хутір Генрихівка, тепер с. Роля Жмерин-ського р-ну Вінницької обл. - 21.01.1894, м. Кам'янець-Подільський) - поль-ський і український історик, письменник. Лікар-психіатр за фахом. Член-корес- пондент Краківської академії знань, член Подільського єпархіального істори- ко-статистичного комітету (із 1866 р.). збирається відвідати Бакоту і разом із фотографом зробить знімок напису в тамтешній печері. Ця заувага, напевне, виникла як відповідь на міркування М. Петрова про те, як треба читати написи в Бакотській печері: «Мені здається, тут два різночасові написи: давніший великий і пізніший дрібний» [5, с. 248]. Зміст першого напису автор «Подолии» прочитував як «Господи, благослови Григорія-ігумена, що дав силу тому Миха- їлу» (тобто Михайлівському монастирю), другого - як «Григорій воздвиг місце се», що, можливо, уже пізніше залишив відвідувач чи оселець монастиря. «Не завадило б зняти фотографічно (якщо можна) цей напис і видати» [5, с. 249].

Писав Ю. Сіцінський і про власні плани. Його тодішні дослідження були зосереджені довкола історії подільських церков - Іоа- но-Предтеченської в Кам'янці-Подільському (зруйнованої в 1930-х роках більшовиками), церков у Сутківцях і Зінькові (тепер села Хмельницької обл.). Ці розвідки були продовженням «Древнейших церквей Подолии», остання із серії, уже готова до друку, лежала в редакції «Подольских епархиальных ведомостей». Ділився подолянин і задумом [Лист Євфимія Сіцінського до Миколи Петрова] // ІР НБУВ. Ф. ІІІ. Од. зб. 13756. 1 арк. опублікувати в «Трудах Подольского епархиального историко-статистического комитета» статтю «Материалы для истории монастырей Подольской епархии», де зібрав усі документи про діючі релігійні громади ченців Поділля та перекази й легенди про урочища, де колись були монастирі, що про них залишилися тільки згадки у фольклорі.

5 червня 1890 р. Там само. Од. зб. 13752. 2 арк. Ю. Сіцінський повідомляв про те, що намагався визначити для М. Петрова найзручніший шлях до Бендер і Кишинева. Він описав ті дороги, які зазвичай використовують приїжджі: одна - по Дністру, друга - із Проскурова (теперішнього Хмельницького) до Кам'янця (Кам'янця-Подільського) фаетоном (очевидно, із Києва до Проскурова можна було доїхати залізницею, станцію Проскурів було відкрито ще 21 вересня 1871 р.). Водночас священник повідомив, що жоден візник із Кам'янця до Могилева на Дністрі не наважиться їхати фаетоном, по ушицьких ярах подорожують хіба бричкою. Подоляк Сіцінський писав про свою давню мрію побувати на Пониззі: відвідати Ушицю, Лядову, Могилів-По- дільський, поблизу якого жила його сестра. Листи не дають змоги датувати, коли саме, але, очевидно, влітку 1890 р. М. Петров побував у Кам'янці-Подільському.

Аж двічі [Лист Євфимія Сіцінського до Миколи Петрова] // ІР НБУВ. Ф. ІІІ. Од. зб. 13753. Арк. 1; Од. зб. 13754. Арк. 1. Ю. Сіцінський подякував М. Петрову за надіслані «Очерки истории украинской литературы ХІХ столетия» (1884 р.). В. Ульяновський і О. Панчук, досліджуючи наукову діяльність М. Петрова та відтворюючи його «портрет у часовій перспективі», зауважували, що вчений репрезентує правдиву «інтелектуальну історію» ХІХ - перших десятиліть ХХ ст. [8, с. 5]. Працю «Очерки истории украинской литературы...» високо оцінили як його сучасники (І. Свєнціцький, М. Грушевський), так і теперішні дослідники: «Справді, окрім незаперечних наукових заслуг, надзвичайною була моральна вартість учинку Миколи Петрова: тоді, коли Емський указ 1876 р. засуджував українське письменство на смерть, він, росіянин, написав історію української, а не “мало”- чи “южнорусской” літератури, протестуючи цим проти офіційних заборон і вперше масштабно представляючи здобутки нового українського письменства» [1, с. 4]. Листи Ю. Сіцінського - також свідчення того, що він усвідомлював вагу авторитету М. Петрова-літературознавця.

Напередодні нового 1891 р., 30 грудня 1890 р., Ю. Сіцінський вітав М. Петрова з прийдешнім святом і повідомляв, що на його прохання Микола Іванович Яворовський ходив у кам'янецький кафедральний костел і дізнавався про історію ікони св. Анни у тамтешнього настоятеля. У жовтні 1891 р. Там само. Од. зб. 13758. 1 арк. автор «Материалов для истории монастырей Подольской епархии» писав своєму київському адресату про публікацію праці в 5-му томі «Трудов Подольского епархиального историко-статистического комитета» і пояснював методику власного дослідження: Історико-статистич- ний комітет розробив запитальник для священників, і вони надіслали відомості про діючі і колишні монастирі, а також - зафіксовані перекази про монастирища, а він узагальнив зібрані матеріали.

Лист Ю. Сіцінського від 15 листопада 1891 р. [Лист Євфимія Сіцінського до Миколи Петрова] // ІР НБУВ. Ф. ІІІ. Од. зб. 13759. 2 арк. присвячено взаєминам українців-подолян і молдован із сусідньої Бессарабії - саме це питання цікавило М. Петрова. Подільський священник пояснив, що ті молдовани-богомольці, які приходять до Кам'янця з придністровських найближчих місцевостей, розмовляють і українською, і по-молдовськи. Ідучи до сповіді в кам'янецьких церквах і продаючи на базарі вишивані рушники й килими, вони говорять українською мовою, а між собою перемовляються молдовською. Стаття Ю. А. Ролле про відносини подільських українців і молдован Бессарабії в польському часопису «Мша» за 1889 р. засвідчує важливість цієї проблеми, зауважував подільський відправник своєму київському адресатові. Згодом цю розвідку вчений надіслав до Києва, пояснивши, чому часопис має забруднений вигляд: він «скупався» в Дністрі, коли статтю Ю. А. Ролле читав В. Антонович, мандруючи бакотськими гористими дорогами Там само. Од. зб. 13760. 1 арк..

У цьому ж листі, дякуючи М. Петрову за надіслану «Подо- лию» (1891), подільський священник, як і в кількох інших листах, писав, що Поділля - «руське», а не «польське», і така його історія «правильна». Тут він насамперед виявляв погляди православного, протиставляючи їх догматам католицизму. Такі переконання, викликані швидше прагненням до єдності православних у протистоянні католицизму, значно змінилися 1920 р., коли Ю. Сіцінський став членом Ради Міністерства сповідань Української Народної Республіки і, звісно, бачив Поділля в складі УНР.

У єдиному листі за 1892 р. Ю. Сіцінський звертався до свого київського адресата з проханням бодай на кілька днів надіслати «Описание рукописей Церковно-ахреологического музея при Киевской духовной академии» (1879. Вип. ІІІ). Саме ця праця М. Петрова була потрібна досліднику, оскільки восени 1892 р. він писав історію Кам'янця-По- дільського і хотів переглянути опис окремих кам'янецьких рукописів. Разом із цим листом учений надіслав до Києва кілька брошур-відбит- ків із «Подольских епархиальных ведомостей» за 1892 р., де була і його стаття про Покровську церкву в Кам'янці-Подільському.

Із 1892 р. листування Ю. Сіцінського і М. Петрова стає спорадичним. Немає кореспонденції за 1894, 1897-1909 рр., подільський дослідник звертається до свого київського приятеля все рідше, що, можливо, пов'язано із заклопотаністю, роботою, а можливо, із втратою епістолярію. Поодинокі листи за 1893, 1895, 1896 і 1910 рр. пов'язані з подарованими працями, із прагненням поділитися науковими здобутками, знайти розуміння і відгук. 5 жовтня 1893 р. Ю. Сіцін- ський дякував директору Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії М. Петрову за надіслані фото двох сторінок Кам'янецького Євангелія XVI ст., яке на той час було серед експонатів цього музею. Разом із листом щасливий власник світлин надсилав і «два рубля за уплату фотографу» [Лист Євфимія Сіцінського до Миколи Петрова] // ІР НБУВ. Ф. III. Од. зб. 13763. Арк. 1.. Із цього ж листа стає відомо, що Ю. Сіцінський хотів би скористатися кліше гравюр, опублікованих у «Подолии» М. Петрова, проте з'ясувалося, що дозвіл треба брати у міністра внутрішніх справ. М. Петров на це відповів: «...мене самого цікавить доля цих кліше, - і я, вибираючись 23 червня (очевидно, 1893 р. - О. Ш.) з Києва на Віленський з'їзд, беру із собою Ваш лист, щоб запитати у Вільні петербуржців про ці кліше» [5, с. 250].

Травневий лист [Лист Євфимія Сіцінського до Миколи Петрова] // ІР НБУВ. Ф. ІІІ. Од. зб. 13764. 1 арк. (5 травня) 1895 р. Ю. Сіцінського - це запрошення М. Петрова як відомого дослідника Поділля на святкування 100-річчя створення Подільської єпархії. Ю. Сіцінський повідомляв, що за цей час (п'ять років із 1890-го, коли М. Петров востаннє був на Поділлі) залізниця стала ближчою - 30 верст до станції Ларга Ларга - вузлова прикордонна вантажно-пасажирська залізнична станція, розташована в Кельменцях (тепер смт. Чернівецької обл.), отже, поїздки стали не такими проблематичними. Як додаток до листа - праця самого Сіцінського про Кам'янець (очевидно, йдеться про дослідження «Город Каменец Подольский. Историческое описание», видане 1895 р.) як найщиріше свідчення глибокої шани до М. Петрова.

Уже за рік, 24 травня 1896 р., Ю. Сіцінський писав [Лист Євфимія Сіцінського до Миколи Петрова] // ІР НБУВ. Ф. III. Од. зб. 13765. 1 арк. про схвальну рецензію Володимира Антоновича на «Приходы и церкви Подоль- ской епархии. Каменецкий уезд» (Киевская старина. 1896. Т LIII, № 5. С. 55-58) і просив у М. Петрова поради і сприяння в справі подання рецензованої праці (а також розвідки «Город Каменец Подольский. Историческое описание») на Макаріївську премію, засновану 1867 р. для заохочення науковців, переважно в царині історії.

А за три роки, 1899-го, Ю. Сіцінський став дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка. Усі його дослідження, присвячені історії, пам'яткам, фольклору Поділля засвідчували його високий науковий рівень. Із 1891 р. подільський дослідник листувався з Михайлом Грушевським [3], науковці допомагали один одному збирати документи, матеріали, обмінювалися виданнями власних праць, ділилися враженнями від прочитаного. Ю. Сіцінський привітав М. Грушевського з обранням головою НТШ, а згодом листовно запитував його про роботу товариства, турбувався про публікацію своїх розвідок у «Записках НТШ». Проте, коли йому було запропоновано стати членом НТШ, Ю. Сіцінський відмовився: «Подільський науковець не бажав потрапити на очі жандармерії, поліції та місцевої влади, які і так вороже ставилися до нього» [5, с. 9]. Але здобутки вченого в дослідженні історії Поділля були такі значні, що НТШ - на той час, по суті, аналог Української академії наук - не могло оминути цього факту, і 1899 р. Ю. Сіцінського було обрано дійсним членом товариства. Обрання сприяло і плідній співпраці з М. Грушевським, і публікації досліджень у «Записках НТШ»: Ю. Сіцінський тривалий час здійснював огляд часописів (переважно «Епархиальных ведомостей» різних губерній) у розділі «Наукова хроніка» (1899. Т 30; 1900. Т 38; 1901. Т 43; 1902. Т 48; 1903. Т 56; 1905. Т 68).

Згодом, 1925 р., у часопису «Стара Україна» була опублікована інформація про те, що в НТШ «на історично-фільософічній секції зреферовано чи прочитано ще праці» Хроніка. Наукові досліди над українським мистецтвом // Стара Україна. 1925. № VII-X. C. 159., серед яких і «Вплив візан- тійсько-атонської архітектури на будівництво мурованих церков на Поділлю» Ю. Сіцінського. Це дослідження під назвою «Муровані церкви на Поділлю» надруковано також 1925 р. Отже, наукова співпраця Ю. Сіцінського з НТШ була тривала і плідна, а її напрям визначений тими ж зацікавленнями, які об'єднували вченого з іншим дійсним членом НТШ - М. Петровим.

Останній віднайдений лист [Лист Євфимія Сіцінського до Миколи Петрова] // ІР НБУВ. Ф. ІІІ. Од. зб. 13766. 2 арк. Ю. Сіцінського до М. Петрова, датований 18 листопада 1910 р., пов'язаний із музейними експонатами - дублікатами церковно-богослужбових книг XVII-XVIII ст. - і спробою Давньосховища оцінити і продати ці повторні примірники антикварам із тим, щоб виручені гроші долучити до призначених на побудову нового приміщення для музею. Земля для забудови вже була - 200 кв. сажнів поблизу Олександро-Невської церкви (тепер собор Олександра Невського), а коштів для зведення будинку - обмаль, усього 12 000 рублів. Ю. Сіцінський очолював музей, тому всі клопоти з облаштування закладу випали саме йому. Учений звертався до М. Петрова, який теж обіймав посаду директора Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії і, очевидно, знався на проблемах, про які йому розповідав подільський колега. У його особі Ю. Сіцінський шукав мудрого порадника, співчутливого і розсудливого керівника-музейника, який міг допомогти у розв'язанні питань, що поставали перед очільником Давньосховища.

На цьому листування переривається, хоч і Ю. Сіцінський, і М. Петров прожили славне наукове життя: перший помер 1937 р. у віці 78 років після ув'язнення і переслідувань, другий - 1921 р. 81-річним. Можливо, частину листів утрачено у вирі революцій, Першої світової війни чи під час арештів Ю. Сіцінського - цього впевнено сказати не можна, проте епістолярій, що зберігся, - беззаперечне підтвердження тривалої дружби двох учених, які не тільки обмінювалися думками, ідеями, міркуваннями, обговорювали насущні наукові проблеми, а й знаходили час привітати один одного зі святом, із виданням праці чи запросити в гості на відзначення знаменної події.

Отже, листування Ю. Сіцінського і М. Петрова - цінне свідчення майже 20-річного періоду в житті обох учених, які в цей час працювали над історією Поділля та подільських церков і монастирів, частина яких залишилася тільки в народній пам'яті, ставши надбанням фольклору. Епістолярний діалог учених виник як наслідок спільних наукових проблем, досліджуваних одночасно, і тривав два десятиліття, охоплюючи теми, які хвилювали обох науковців. Адресати вчасно відповідали, намагалися в потрібний момент допомогти один одному, чи то уточнюючи список подільських монастирів, чи фотографуючи історичні пам'ятки, чи надсилаючи потрібні публікації.

У листах порушено низку наукових проблем, які поставали перед обома дослідниками: достовірність документів для опису монастирів і церков, визнання і використання фольклору як джерела дослідження історії, потрібність мистецьких творів і фотографій у відтворенні архітектурних особливостей пам'яток, залучення до аналізу літописних і церковних богослужбових книг, потрібність питальників, програм для збору і вивчення матеріалу, пов'язаного з існуванням колишніх монастирів. Ці проблеми - основа епістолярного нарати- ву Ю. Сіцінського і М. Петрова, вони виникали перед обома вченими в процесі роботи над їхніми працями: «Материалы для истории монастырей Подольской епархии» (1891), «Исторические сведения о приходах и церквах Подольськой епархии» (1895-1911), «Город Каменец Подольский. Историческое описание» (1895), «Исчезающий тип деревянных церквей Подолии» (1904), «Роспись церков в южнорусском стиле» (1907) Ю. Сіцінського і «Подолия. Историческое описание» (1891), «Киев, его святыни и памятники» (1896), «Указатель Церковно-археологического музея при Киевской духовной академии» (1897), «О расписании стен и вообще об украшении Киевского Владимирского собора» (1899), «Акты и документы, относящиеся к истории Киевской духовной академии» (1904-1908) М. Петрова.

Епістолярій охоплює низку прізвищ, які так чи інакше дотичні до наукової проблематики, що цікавила обох учених: В. Антонович, А. Ю. Ролле, М. Яворовський, М. Грейм та ін. Відомі і менш знані, вони формують коло спілкування, наукової співпраці, бурхливого наукового життя кінця ХІХ - початку ХХ ст. Ці постаті, їхні погляди, наукові пріоритети окреслюють і той науковий дискурс, у якому перебували Ю. Сіцінський і М. Петров. Листи витворюють своєрідне, дуже об'ємне зображення тогочасних подій, видавничого процесу, проблем, що поставали перед науковими часописами і церковними періодичними виданнями, краєзнавчими та історичними музеями.

Мимоволі, цілком побіжно, у листах відтворено і соціальні умови, культуру поведінки, побут науковців, священників, колекціонерів, фотографів, видавців - інтелігенції та звичайних городян і селян, будні яких наповнюють епістолярний наратив живим буттям із його неповторною палітрою кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Литература

1. Александрова Г. А. Перша авторська версія нового українського письменства // Петров Н. И. Очерки истории украинской литературы ХІХ столетия / предисл. и примеч. Г. А. Александровой. Киев : Київський університет, 2008. С. 3-14.

2. Батирєва І. М. Традиційна культура Поділля у дослідженнях другої по

ловини ХІХ - початку ХХ ст. : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.05 / Київ. нац. ун-т ім. Т Шевченка. Київ, 2005. 249 с.

3. Епістолярна спадщина Юхима Сіцінського. Листи до Михайла Грушев-

ського (1891-1927 рр.) / упоряд. О. М. Кошель. Київ, 2009. 138 с.

4. Коцюбинська М. «Зафіксоване й нетлінне». Роздуми про епістолярну

творчість. Київ : Дух і літера, 2001. 299 с.

5. Постаті в листах: епістолярій Юхима Сіцінського / вступ. стаття, упоряд.,

коментарі: О. М. Кошель, В. С. Прокопчук, І. О. Старенький ; наук. ред. Л. В. Баженов. Київ : Старий світ, 2014. 320 с.

6. Приходы и церкви Подольской епархии / под ред. свящ. Евфимия Се-

цинского ; авт. вступ. ст. А. М. Трембіцький. Біла Церква : Олександр Пшонківський, 2009. ХІІ, 996 с.

7. Трембіцький А. М. Євфимій Сіцінський (1859-1937): наукова та громад

ська діяльність. Хмельницький : Мельник А. А., 2009. 300 с.

8. Ульяновський В., Панчук О. Микола Петров: портрет у часовій пер

спективі та різних інтер'єрах // Петров М. Скрижалі пам'яті / упоряд. В. Ульяновський. Київ : Либідь, 2003. С. 5-67.

REFERENCES

1. Aleksandrova, H. A. (2008). Persha avtorska versiia novoho ukrainskoho

pysmenstva [The first author's version of the new Ukrainian writing]. In N. I. Petrov. Ocherki istorii ukrainskoi literatury 19 stoletiia [Essays on the history of Ukrainian literature of the 19th century] (H. A. Aleksandrova, Comp., pp. 3-14). Kyiv, Ukraine: Kyivskyi universytet. [In Ukrainian].

2. Batyrieva, I. M. (2005). Tradytsiina kultura Podillia u doslidzhenniakh druhoi

polovyny 19 - pochatku 20 st. [Traditional culture of Podillia in studies of the second half of the 19th and early 20th centuries] (PhD dissertation). Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine. [In Ukrainian].

3. Koshel, O. M. (Comp.). (2009). Epistoliarna spadshchyna Yukhyma Sitsinskoho.

Lysty do Mykhaila Hrushevskoho (1891-1927 rr.) [Epistolary legacy of Yuchym Sitsinsky. Letters to Mykhailo Hrushevsky (1891-1927)]. Kyiv, Ukraine. [In Ukrainian].

4. Kotsiubynska, M. (2001). "Zafiksovane y netlinne". Rozdumy pro epistoliarnu

tvorchist ["Fixed and imperishable". Reflections on epistolary creativity]. Kyiv, Ukraine: Dukh i litera. [In Ukrainian].

5. Koshel, O. M., Prokopchuk, V S., & Starenkyi, I. O. (Comps.). (2014). Postati

v lystakh: Epistoliarii Yukhyma Sitsinskoho [Figures in letters: The epistolary of Yuchym Sitsinsky]. Kyiv, Ukraine: Staryi svit. [In Ukrainian].

6. Setcinskii, E. (Ed.). (2009). Prikhody i tcerkvi Podolskoi eparkhii [Parishes and

churches of the Podolsk diocese] (A. M. Trembitskyi, Comp.). Bila Tserkva, Ukraine: Oleksandr Pshonkivskyi. [In Russian].

7. Trembitskyi, A. M. (2009). Yevfymii Sitsinskyi (1859-1937): Naukova ta

hromadska diialnist [Yeufimiy Sytsinsky (1859-1937): Scientific and public activity]. Khmelnytskyi, Ukraine: Melnyk A. A. [In Ukrainian].

8. Ulianovskyi, V., & Panchuk, O. (2003). Mykola Petrov: Portret u chasovii

perspektyvi ta riznykh interierakh [Mykola Petrov: Portrait in time perspective and different interiors]. In M. Petrov. Skryzhali pamiati [Table of memory] (V Ulianovskyi, Comp., pp. 5-67). Kyiv, Ukraine: Lybid. [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru