Особливості сільськогосподарської діяльності німецьких поселенців та їхній вплив на економічний розвиток українських земель в кінці XVIII - на початку XX століття

Размещено на http://allbest.ru

Особливості сільськогосподарської діяльності німецьких поселенців та їхній вплив на економічний розвиток українських земель в кінці XVIII - на початку XX століття

Сніжана Черепкова

Анотація

Особливості сільськогосподарської діяльності німецьких поселенців та їхній вплив на економічний розвиток українських земель в кінці XVIII - на початку XX століття

У статті на основі проаналізованих причин та передумов російської імперської політики переселення чужоземців на середину XVIII століття порівнюється соціальний склад перших колоністів на Півдні України та на Волині. український земля німецький поселенець волинь

Abstract

Features of agricultural activities of German settlers and their influence on the economic development of Ukrainian lands at the end of the 18th beginning of the 20th century

Snizhana Cherepkova

The article compares the social composition of the first colonists on the South of Ukraine and in Volhynia based on the analyzed reasons and preconditions of the state policy of resettlement of foreigners in the middle of the 18th century.

A connection is established between the German colonization of the South of Ukraine and the settlement of German settlers on the territory of Volhynia. The natural, climatic and geographical conditions on the South of Ukraine and in Volhynia became the basis for determining the main types of agricultural activity of the colonists.

There are agriculture and animal husbandry among them. The agriculture of the German settlers on the South of Ukraine and in Volhynia differed in many respects which was determined by climatic conditions.

The biggest differences were observed in the farming system as well as in horticulture and gardening. German colonists in Volhynia due to the similarity of geographical and climatic conditions with their historical homeland didn't have to change their traditional farming system radically that allowed them to share Western agricultural traditions with the local population to the greater extent than on the South of Ukraine.

Although primarily the agricultural activities of the German settlers on the South of Ukraine didn't meet the expectations of the emperor due to difficulties caused by climatic conditions in the second half of the 19th early 20th centuries the colonists' economic position strengthened which had a positive effect on the main types of their agricultural activities. Finally German colonists both on the South of Ukraine and in Volhynia actively contributed to the economic development of the regions.

Keywords: German colonists, the south of Ukraine, Volhynia, agriculture, horticulture, animal husbandry, climatic conditions, economic development.

На сучасному етапі розвитку вітчизняної історичної науки актуальною залишається проблема національних меншин в Україні. Основними аспектами наукових пошуків постають: географія розселення, чисельність населення, вплив етнічного складу на державотворчі процеси в українській державі на різних етапах, на її соціально-економічний, культурний розвиток.

Значний внесок у формування сільськогосподарських традицій українського селянства здійснила німецька громада, якій довелося проживати на території України впродовж майже двох століть.

Власне, вчених із XIX століття цікавили проблеми історії німців України. О. Афанасьєв-Чужбинський у своєму краєзнавчому та етнографічному двотомному дослідженні «Нариси Дніпра» описав життя іноземних колоністів на Нижньому Подніпров'ї, зокрема, німецьких колоністів-менонітів, їхній вплив на господарську діяльність інших іноземних колоній та українського селянства.

Історіографію, що стосується даного питання, можна розділити на декілька груп: дорадянську, радянську, пострадянську, сучасну вітчизняну та зарубіжну.

Серед наукових доробків бачимо здебільшого дослідження, присвячені висвітленню різних аспектів життя німецьких поселенців соціального, економічного, політичного та культурного. Історію еволюції німецьких колоній на землях Півдня України досліджували у різний період місцеві історики-краєзнавці. Так, Є. Загоровський у своєму дослідженні «Людність Степової України колись і тепер» описав процес німецької колонізації степової частини Таврії та все більшого заселення територій, де переважали німецький і болгарський етноси (Загоровський 1930).

Ю. Котляр у праці «Повстанський рух етнічних меншин Півдня України» (Котляр 2008) частково розкриває питання і сільськогосподарської діяльності німецьких поселенців. М. Заєць у своєму дослідженні «Цебриківський (Гофнунгстальський) край. Історія, економіка, освіта, культура, спорт (кінець XVIII початок XXI століття)» описує основні види сільськогосподарської діяльності менонітів (Заєць 2011). У праці Н. Мірошниченка «Місцеве самоврядування німецьких колоній Півдня України: організація та практична діяльність» частково окреслена проблема впливу західних сільськогосподарських традицій (Мірошниченко 2004). Проте, питання впливу сільськогосподарської діяльності німецьких поселенців на економічний розвиток південноукраїнського регіону у порівнянні з іншими регіонами України, де проживали німецькі громади, вивчено ще не достатньо.

Історія німецької меншини на західноукраїнських землях, зокрема на Волині, не знайшла такого комплексного висвітлення в науковій літературі, як історія німецької меншини на Півдні України.

Разом з тим дослідник М. Костюк у праці «Німецькі колонії на Волині (XIX початок ХХ століття)» окреслив проблему матеріальної культури німецьких поселенців на Волині, охоплюючи їхню сільськогосподарську діяльність (Костюк 2003).

Також дослідник Ю. Поліщук у своєму науковому доробку «Внесок волинських німців в економічний і культурний розвиток регіону (XIX початок XX століття)» висвітлив проблему сільськогосподарської діяльності німецьких поселенців та її особливостей у даному регіоні (Поліщук 2017). Проте, дослідники повсякденного життя й сільськогосподарської діяльності німецьких поселенців на Волині, як правило, у своїх працях не виходили за межі регіону, не порівнювали цю діяльність з діяльністю поселенців в інших регіонах.

Отже, в порівняльному контексті питання особливостей сільськогосподарської діяльності німецьких поселенців в різних регіонах України в кінці XVIII на початку XX століття, впливу на розвиток територій не було предметом окремого дослідження.

Аналіз цих аспектів є важливим як у світлі комплексного вивчення соціально-економічного розвитку різних регіонів України в кінці XVIII на початку XX століття, так і розгляду проблеми взаємовпливу західних та українських сільськогосподарських традицій крізь призму відносин місцевого населення із національними меншинами.

Метою статті є аналіз особливостей сільськогосподарської діяльності німецьких поселенців на Півдні України та на Волині та їхнього впливу на економічний розвиток регіонів.

У ході дослідження було використано низку загальнонаукових, емпіричних та спеціальних історичних методів. Серед загальнонаукових слід виділити принцип історизму (для комплексного підходу до проблеми соціального складу німецьких колоністів на Півдні України та на Волині, простеження зв'язку між колонізацією південноукраїнського регіону та освоєнням німецькими поселенцями волинських земель, аналізу основних видів сільськогосподарської діяльності німецьких поселенців та їх впливу на економічний розвиток регіонів), серед емпіричних методів джерелознавчий (для вивчення писемних джерел, в основі яких статистичні дані, спеціальні хроніки та спогади про життя і діяльність німецьких поселенців на Півдні України та на Волині).

З-поміж спеціально-історичних методів необхідно виділити порівняльно-історичний (для співставлення основних видів сільськогосподарської діяльності німецьких поселенців на Півдні України та на Волині в кінці XVIII на початку XX століття) та історико-динамічний (для простеження змін в сільськогосподарських традиціях у регіонах під впливом західних сільськогосподарських тенденцій).

Для розгляду проблеми ми звернулися до окремих видань Збірника Херсонського земства, у яких відображені результати господарської діяльності німецьких поселенців на Півдні України (Збірник Херсонського земства, 1874), архівних документів, які свідчать про економічне становище в менонітських колоніях.

Серед них: «Доповідь німецької секції відділу управління Одеського губернського виконавчого комітету про економічне становище в німецьких колоніях Одеської губернії» (ЦДАВО України. Ф. 5, оп. 1, спр. 223, арк. 15-16) та джерел особового походження, зокрема щоденників колишніх німецьких поселенців, серед яких Е. Арндт «Під час своєї подорожі Волинню в 1890 році» (Арндт 1890).

Станом на другу половину XVIII століття у Російській імперії можна простежити певні передумови, які були необхідними для державної політики переселення чужоземців. Сучасний вітчизняний дослідник В. Васильчук встановив причини, які сприяли переселенню в окреслений період на територію України представників німецького етносу. Це були передусім політичні чинники, серед яких: гніт із боку німецьких володарів, окупації та роз'єднаність земель, економічні фактори, в основі яких податковий тиск, а також періодичний неврожай та брак землі. Не менш важливим був і чинник релігійний, результатом якого стали численні переслідування німецьких протестантів (Васильчук 2017, с. 12).

Аналізуючи переселенську політику, яку було ініційовано Катериною II, вбачаємо головну її причину в необхідності освоїти приєднані землі. Імператриця зробила ставку на іноземних колоністів, серед яких були і німці з метою запозичення західних господарських традицій, що характеризувалися високою ефективністю. Цариця прагнула також укріпити південні кордони за рахунок господарчого розвитку регіону у військово-політичному відношенні. Перша німецька колонія на землях Півдня України відома як Альт-Данцин, розташована поблизу сучасного Кропивницького і датована 1787 роком (Васильчук 2017, с. 13). Основу перших колоністів складали жебраки та розбишаки. Однак, найбільшу роль в господарському освоєнні регіону відіграли німці-меноніти. Зокрема, встановлено, що на початку 1789 року на південь виїхало 228 родин менонітів. Відомо, що вони освоїли територію сучасної Запорізької області (Кулинич, Кривець 1995, с. 12).

Найбільша кількість німецьких колоній простежується на Півдні Україні, що зумовлювалось обмеженою кількістю поселень в степовій зоні, яку являв собою регіон в кінці XVIII на початку XIX століття. Проте, значна кількість німецьких менонітів зафіксована також на Волині в 1785-1788 роках. До того ж, перша колонія німців на Волині відома як Міхельедорф і датується 1782 роком (Костюк 2003, с. 28). Тобто її було засновано раніше, ніж з'явилося перше німецьке поселення в південноукраїнському регіоні. Загалом процес переселення німецьких менонітів, за якими емігрували також лютерани та католики (що меншою мірою спостерігається на Півдні Україні) на територію Волині можна простежити в декілька етапів, останній із яких завершився на початку XX століття. У контексті порівняння необхідно наголосити, що німецька колонізація Півдня України уже відбулася на середину XIX століття.

Важливим є факт, що велика кількість німецьких колоністів на Волині протягом тривалого періоду, майже до середини XIX століття, покидала регіон та прямувала на південь. Тим не менш, на їхні місця прибували нові німецькі поселенці. Тобто, першочергово німецька колонізація Волині була транзитною, однак досі до кінця не з'ясованим є питання, чому саме на Волині її було зрештою закріплено. У контексті цього необхідно порівняти кліматичні та географічні умови, які зустріли німецькі поселенці на Півдні України та на Волині.

Щонайменше на ранніх етапах переселення німецьких менонітів на Південь України їх становище вирізнялося своєю складністю, оскільки в степовій зоні колоністам необхідно було подолати посуху, мати справу із важким чорноземом, а також протидіяти проблемі браку лісів. Зрозуміло, що окреслені умови були протилежними до тих, у яких німцям доводилося вести сільське господарство в Західній Пруссії. Аналізуючи щоденник одного із німецьких мандрівників Волинню в кінці XVIII століття, можна бачити, що її природно-кліматичні та географічні умови були схожими до історичної батьківщини (до Північної Німеччини) (Арндт 1998, с. 28-29).

Вище вже зазначалось, що російський царат прагнув, аби німці поділилися з місцевим населенням європейським сільськогосподарським досвідом. Основними напрямками сільськогосподарської діяльності німецьких поселенців як у степовій зоні, так і на Волині було землеробство і тваринництво. У зв'язку з цим необхідно зауважити, що головним пріоритетом самих колоністів була земля, брак якої відчувався на території їхньої історичної батьківщини. Заради землі більшість переселенців залишалась на території Волині, так як там до їх появи була низка необроблюваних земель.

Можна припустити, що російський царат також прагнув впровадження хліборобської культури у степовій зоні. Даний аргумент підтверджується тим, що вже з початку XIX століття на Південь України, зокрема в Херсонську губернію, було допущено для господарського освоєння земель тільки тих німців, що мали навики землеробства. На противагу цьому в основі господарської діяльності німецьких колоністів на Волині простежується також розвиток ремесла, яке було відділене від сільськогосподарської діяльності.

На Півдні України німецькі поселенці здебільшого вирощували зернові культури. Бачимо наявність окремих сортів озимої пшениці в Ананьївському повіті: «єгипетська», «остиста», «звичайна польська» (Сборник Херсонскаго земства 1874, с. 306-310). У той же час ярова пшениця була головним товарним продуктом. Відомо також про посіви проса та кукурудзи. Проте, важливим є те, що кукурудза вирощувалась німцями тільки з метою застосування її в господарстві. Це свідчить, перш за все, про інтенсивний розвиток тваринництва в колоністів. Необхідно наголосити на тому, що німці використовували в системі землеробства пар, який був зайнятий картоплею, баштаном або кукурудзою чи просто чорний пар, а в кінці XIX століття у вжиток увійшов також зелений пар, зокрема в Таврійській губернії (Голобуцький 1970, с. 175). Зрештою вони також запровадили в регіоні угноєння полів з метою покращення урожаю.

Аналізуючи сільськогосподарську діяльність німецьких поселенців на Волині, бачимо, що тут також домінували зернові культури. На основі попереднього розгляду природно-кліматичних умов регіону можна стверджувати, що на Поліссі найбільшу кількість площ було відведено під жито (Костюк, 2003, с. 126). Важливе місце в господарстві німецьких поселенців також посідала картопля. Порівнюючи, важливо зазначити про метод вирощування картоплі, запроваджений колоністами на Півдні України. Це була так звана методика «окучування» картопляних кущів. Свідченням її ефективності є той факт, що невдовзі саме картопля стала основним продуктом харчування як для місцевого населення, так і для колоністів (Мухіна 2003, с. 190). Тобто природно-кліматичні умови змушували німецьких поселенців застосовувати нові методики вирощування окремих культур задля покращення врожаю в регіоні.

Як вже зазначалося, німці посприяли впровадженню в степовому регіоні угноєння полів. У даному випадку слід зазначити, що воно також було поширене серед колоністів на Волині. Імовірно, це нововведення спершу і було поширено на Волині і перенесено на південноукраїнські землі в процесі подальших внутрішніх міграцій німців.

Вітчизняними дослідниками встановлено, що німецькі колоністи на Півдні України вирощували також фруктові дерева та виноград. Відомо, що їх було висаджено у вигляді садів біля поселень та поблизу садиб. Важливо зазначити, що німцям для розведення виноградників необхідні були долини річок та балок або сонячні схили з піщаним ґрунтом або чорноземом. Для прикладу виноградники в Тираспольському повіті Херсонської губернії було висаджені на місцевості, порізаній балками, які прилягали до Дніпра (Чорна 2012, с. 2).

На основі викладеного вище необхідно зазначити, що німецькі поселенці на Волині займались садівництвом ще більшою мірою, чому сприяли природно-кліматичні умови регіону. Відповідно і розведено було ті сорти, які могли краще прижитися в даних умовах: вишні, сливи, яблуні, груші, а меншою мірою абрикоси та інші садові дерева, що було характерно для південноукраїнських земель. Серед ягід найпоширенішими були смородина, малина, аґрус.

Важливо підкреслити, що на Волині німецькі колоністи відводили значно більші земельні ділянки біля садиб під городи та сади, ніж у степовій зоні.

На Півдні України важливе господарське значення мало не тільки висадження фруктових дерев у вигляді садів, а також і висадження дерев під видом штучних лісів. Останні в основному виконували функції вологозатримувачів і снігозатримувачів. Тут, як і у випадку з виноградниками, необхідні були спеціально підготовлені місця. Здебільшого насадження здійснювались в низинах, а також на північних схилах. Землю напередодні тричі переорювали звичайним плугом, а кожне дерево поливали одним відром води. Могли полити ще раз у тому випадку, якщо дерево було сухим наступного літа після висадки (Чорна 2012, с. 2). Можна констатувати, що висадження дерев у вигляді штучних лісів на Півдні України мало позитивний результат. З лісів отримували дрова, деревина застосовувалась також в інших сферах сільського господарства. Ключовим є факт, що зведення штучних лісів було характерним тільки для німецьких поселенців на Півдні України, що було зумовлено природно-кліматичними умовами.

На Волині переважаючі супіщані, піщані та підзолисті ґрунти потребували ретельної уваги щодо сівозміни. Німецькі колоністи в даному випадку застосували попередній досвід, набутий в процесі землеробства на землях Німеччини (Костюк 2003, с. 133). На Волині в німецьких поселенців завдяки природно-кліматичній подібності з історичною батьківщиною не було потреби кардинально змінювати традиційну систему землеробства, чого не можна сказати про систему землеробства в степовій зоні.

Вище зазначалось, що вже на початку XIX століття однією з умов переселення німців на Південь України був хист до землеробства. Зрештою не менш важливою вимогою для переселення була також їхня здібність займатися тваринництвом. Здебільшого колоністи розводили коней, велику рогату худобу, овець «шпанок» і свиней (Збірник Херсонського земства 1874, 49-53). Важливо наголосити, що велику рогату худобу як правило утримували винятково заради молока. Чималу увагу німецькі колоністи приділяли заготівлі кормів та умовам утримання худоби. Приміром, не було зафіксовано жодного випадку масової загибелі худоби через брак кормів в кінці XIX на початку XX століття (Збірник Херсонського земства 1874, с. 58-65). Це, зокрема, свідчить про кращу адаптацію німецьких поселенців до природно-кліматичних умов. Важливим є також те, що меноніти на Півдні України поступово почали займатися щепленням і лікуванням худоби. Для прикладу із 504 коней в Марієнталі усі 50, що захворіли на коросту, змогли видужати (ЦДАВО України. Ф. 5, оп. 1, спр. 223, арк. 15-16). Необхідно зауважити, що з другої половини XlX століття метою тваринництва для німецьких колоністів було забезпечення тягловою силою. Проте, воно у південному краї було неоднорідним, що є свідченням наявності майнової диференціації серед німців у регіоні (ЦДАВО України. Ф. 5, оп. 1, спр. 223, арк. 15-16).

Сільськогосподарське виробництво німецьких колоністів на Волині також стимулювало розвиток тваринництва. Як і на Півдні України кожен поселенець тут володів кількома головами великої рогатої худоби, дрібної худоби, кіньми, свинями і домашньою птицею. Дещо відмінним було те, що на Волині в господарствах поселенців кількість худоби щорічно зростала. У кінці XIX на початку XX століття відбувається зміцнення господарського становища колоністів, що зрештою стимулювало утримання більшої кількості рогатої худоби відносно попередніх періодів. Німецькі колоністи на Волині не мали необхідності приділяти ретельну увагу заготівлі кормів, так як великі площі пасовищ і сінокосів забезпечували значну кількість зелених кормів у літній період. Окремі колоністи могли брати на відгодівлю рогату худобу, з метою її подальшого продажу. Для прикладу у маєтку графа Роттермунда утримувалось на відгодівлі щонайменше 120 голів великої рогатої худоби, і тільки 20 із них були призначені для отримання молока, решта для продажу (Костюк 2003, с. 180). Як і на Півдні України, німці на Волині також чималу увагу приділяли конярству. Проте, щодо свинарства, то воно утримувалось німецькими поселенцями тільки в залежності від потреби в м'ясі і салі. Якщо в німецьких поселенців у південному регіоні в попередні періоди могла виникнути проблема в нестачі кормів для худоби, то на Волині не в усіх колоністів вистачало відходів та кормів для відгодівлі свиней. Важливим є той чинник, що німці в цьому краї не тільки намагалися вберегти від можливих хвороб велику рогату худобу, а також свиней і птицю. Зрештою німецькі колоністи волинського регіону відзначились власними методами лікування деяких хвороб тварин, наприклад, здуття у великої рогатої худоби (Костюк 2003, с. 150).

Німецькі колоністі, як Півдня України так і Волині активно сприяли економічному розвитку регіонів. Так, у степовій зоні завдяки наполегливій праці та хисту до сільськогосподарської діяльності німецькі поселенці мали вагомий вплив на розвиток малозаселених земель. Свідченням цього є те, що в 1860-1890-х роках відбуваються придбання нових земель цілими десятками в степовій частині Таврії на Молочних водах та перетворення їх у селища із досить високим економічним рівнем господарства (Загоровський 1930, с. 66-67). Проте, вплив менонітів на сільськогосподарські традиції місцевого селянства на Півдні України був неоднозначним. З одного боку, німецькі колоністи сприяли запровадженню букеру в сільському господарстві місцевого населення, яке частково замінило плуг та головним чином рало, а також вітряні млини (Загоровський 1930, с. 69). У багатьох прилеглих до німецьких колоній господарствах також можна побачити наявність німецьких возів (Афанасьєв-Чужбинський 2016, с. 183-187). З іншого боку, оранка землі кіньми була поширена тільки серед менонітів, місцеве селянство продовжувало застосовувати волів (Афанасьєв-Чужбинський 2016, с. 183-187). У свою чергу німецьким колоністам на Волині вдалося привнести в регіон нові технології землеробства, садівництва і тваринництва, чому сприяла схожість природно-кліматичних умов з історичною батьківщиною. Загалом на відмінності сільськогосподарських традицій менонітів та місцевого населення мали вплив не тільки природно-кліматичні умови, а також і менталітет, релігійні переконання більшості колоністів, їхня відданість праці і порядку, зосередження в руках великої кількості землі, часто їх зверхнє ставлення до місцевого населення та політика російського царату стосовно іноземців.

Сільськогосподарські традиції німецьких поселенців значною мірою впливали і на інші іноземні колонії. Наприклад, у шведській колонії на Півдні України (німецька колонія Клостердорф належала до категорії колоній так званого шведського округу, що складався з чотирьох селищ, друге серед яких було, власне, шведським) форма господарювання, плуг, упряжка та інший господарський інвентар були німецькими. Проте, шведи перевершили менонітів у рибальстві (Афанасьєв-Чужбинський 2016, с. 314-318). Перевагою німецьких сільськогосподарських традицій є також те, що окремі єврейські колоністи на Півдні України, як і німці, орали кіньми, хоча за традицією на Півдні робочою силою були воли. Більше того, менонітів призначали навчати євреїв веденню сільського господарства, якого вони досі не знали через свій спосіб життя. Проте, землеробство в єврейських колоніях впроваджувалось дуже повільно (Афанасьєв-Чужбинський, 2016, с. 319-331).

Таким чином, завдяки сприятливим обставинам, які склалися на середину XVIII століття, на Півдні України та на Волині почали з'являтися колонії німецьких поселенців-менонітів, які зрештою відіграли велику роль в освоєнні новоприєднаних та малозаселених регіонів. На Півдні України та на Волині колоністи стикнулися з різними природно-кліматичними та географічними умовами, які визначили основу їх сільськогосподарської діяльності. На Волині німецьким менонітам не довелося кардинально змінювати власну систему землеробства, що сприяло більш значному перенесенню західних сільськогосподарських традицій на сільськогосподарську діяльність місцевого населення. У свою чергу на Півдні України колоністи часто були змушені розробляти нові методи сільськогосподарської діяльності, що було викликано особливостями природно-кліматичних умов. Основними видами сільськогосподарської діяльності менонітів і на Волині, і на Півдні України були розвинуте землеробство та тваринництво. У волинському краї також відбулося поступове відділення ремесла від сільськогосподарської діяльності. У землеробстві та тваринництві німецьких поселенців у двох регіонах можна простежити як спільні угноєння полів, вирощування традиційних зернових культур, так і відмінні переважно у городництві та садівництві аспекти. Тваринництво також здебільшого відрізнялося, що було зумовлено природно-кліматичними умовами та здатністю поселенців займатися даним видом діяльності в них. Зрештою німецькі колоністі як на Півдні України, так і на Волині активно сприяли економічному розвитку регіонів. Хоча першопочатково сільськогосподарська діяльність німецьких поселенців на Півдні України не відповідала очікуванням самодержавства через труднощі, викликані природно-кліматичними умовами, проте вже в другій половині XIX-на початку XX століття відбулося зміцнення господарського становища колоністів, яке мало позитивний вплив на основні види їх сільськогосподарської діяльності та поширення її елементів на сільськогосподарські традиції місцевого населення та інших іноземних колоністів, зокрема шведів та євреїв. У свою чергу німецьким колоністам на Волині вдалося привнести в регіон нові технології землеробства, садівництва і тваринництва, чому сприяла схожість місцевих природно-кліматичних умов з умовами на їхній історичній батьківщині.

Список джерел та літератури

АРНДТ, Е., 1998, Під час своєї подорожі в 1812 році по Волині. Житомир:Статті і спогади про життя і діяльність німців на території сучасних Житомирської, Рівненської і Волинської областей України. Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. Т 17, 160-172.

АФАНАСЬЄВ-ЧУЖБИНСЬКИЙ, О. С., 2016, Нариси Дніпра. Львів: Апріорі.

ВАСИЛЬЧУК, В., 2001, Переселенська політика Російської імперії відносно німецьких колоністів в Україні в другій половині XVIII-на початку XX століття. Кам'янець-Подільський: Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету. Історичні науки. Т 5.

ВАСИЛЬЧУК, В., 2004, Німці в Україні. Історія і сучасність. Київ: Вид. центр КНПУ.

ВАСИЛЬЧУК, В., 2017, Етапи розселення німців в Україні. Історія німців України. 63.3 (2), 4-20.

ГОЛОБУЦЬКИЙ, В., 1970, Економічна історія Української РСР, Київ: Вид-во Вища школа.

ЗАГОРОВСЬКИЙ, Є., 1930, Людність Степової України колись і тепер. Харків-Одеса. Окр. Відб: Степова Україна: Економічно-географічні нариси.

ЗАЄЦЬ, М., 2011, Цебриківський (Гофнунгстальський) край. Історія, економіка, освіта, культура, спорт (кінець XVIII початок XXI ст.). Одеса.

СБОРНИК ХЕРСОНСКАГО ЗЕМСТВА, 1874, Херсон, номер 8, 49-53. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://lib.kherson.ua/files/lib/pdfbooks/1874/1874_08.pdf

КОСТЮК, М., 2003, Німецькі колонії на Волині (XIX-початок XX століття). Тернопіль: Підручники і посібники. КОТЛЯР, Ю., 2008, Повстанський рух етнічних меншин Півдня України (1917-1931). Миколаїв: Вид-во МДГУ імені Петра Могили.

КУЛІНИЧ, І., КРИВЕЦЬ, Н., 1995, Нариси з історії німецьких колоній в Україні. Київ.

МІРОШНИЧЕНКО, Н., 2004, Місцеве самоврядування німецьких колоній Півдня України: організація та практична діяльність. Миколаїв: Атол, 165-168.

МУХІНА, І., 2003, Поява різних етнічних груп і їхня роль на території Харківської губернії (XVIII початок XX ст.), Харків: Вісн. Харк. нац. Ун-ту ім. В. Н. Каразіна, Вип. 35, 187-195.

ПОЛІЩУК, Ю., 2017, Внесок волинських німців в економічний і культурний розвиток регіону (XIX початок XX століття). Історія німців України. 63.3(2), 33-46.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ УКРАЇНИ (ЦДАВО України), ф. 5, оп. 1, спр. 223, арк. 15-16.

ЧОРНА, Л., 2012, Господарська діяльність німецьких поселенців-власників у Херсонській губернії (друга половина XIX-початок XX ст.), випуск 6, 96-102.[Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www. google.com/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=&ved=2ahUKEwjBkdHU85iAAxV_FhAIHYpdBagQ FnoECAkQAQ&url=https%3A%2F%2Flib.chmnu.edu.ua%2Fpdf%2Fchernomlitopis%2F9%2F17.pdf&usg=A OvVaw3MRPDdzxhsH6Z1W30A7jMn&opi=89978449

References

AFANASIEV-CHUZHBYNSKYI, O. S., 2016, Narysy Dnipra [Essays of the Dnipro]. Lviv: Apriori. [In Ukrainian]. ARNDT, E., 1998, Pid chas svoiei podorozhi v 1812 po Volyni. Zhytomyr: Statti I Spohady pro shyttia I diialnist nimtsiv na terytorii suchasnykh Zhytomyrskoi, Rivnenskoi I Volynskoi oblastei Ukrainy. Pratsi Zhytomyrskoho naukovokraiesvachoho tovarystva doslidnykiv Volyni [During his journey in Volhynia. Zhytomyr: Articles and memories about life and activities of Germans in the territory of modern Zhytomyr, Rivne and Volyn regions of Ukraine. Proceedings of Zhytomyr scientific and local lore society of Volyn researchers]. T 17. 160-172. [In Ukrainian].

CHORNA, L, 2012, Hospodarska diialnist nimetskykh poselentsiv-vlasnykiv u Khersonskii hubernii (druha polovyna XIX pochatok XX st.) [Economic activity of German settlers and landowners in the Kherson province in the second half of the 19th early 20th centuries AD]. Vyp. 6, 96-102. [Online]. Available from: https://www. google.com/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=&ved=2ahUKEwjBkdHU85iAAxV_FhAIHYpdBagQ FnoECAkQAQ&url=https%3A%2F%2Flib.chmnu.edu.ua%2Fpdf%2Fchernomlitopis%2F9%2F17.pdf&usg=A 0OvVaw3MRPDdzxhsH6Z1W30A7jMn&opi=89978449(Data zvernennia: 18.07.2023). [In Ukrainian].

HOLOBUTSKYI, V., 1970, Ekonomichna istoriia Ukrainskoi RSR [Economic history of the Ukrainian SSR]. Kyiv: Vyd-vo Vyshcha Shkola. [In Ukrainian].

KOSTIUK, M, 2003, Nimetski kolonii na Volyni (XIX pochatok XX stolittia) [German colonies in Volyn region in the 19th-early 20th centuries AD]. Ternopil: Pidruchnyky I posibnyky. [In Ukrainian].

KULINYCH, I, KRYVETS, N., 1995, Narysy z istorii nimetskykh kolonii v Ukraini [Essays on the history of German colonies in Ukraine]. Kyiv. [In Ukrainian].

MIROSHNYCHENKO, N., 2004, Mistseve samovriaduvannia nimetskykh kolonii Pivdnia Ukrainy: orhanizatsia ta praktychna dialnist [Local self-government of the German colonies in the South of Ukraine: organisation and practical activity]. Mykolaiv: Atol, 165-168. [In Ukrainian].

MUKHINA, I., 2003, Poiava riznykh etnichnykh hrup I ikhnia rol na terytorii Kharkivskoi hubernii (XVIII pochatok XX st) [The appearence of different ethnic groups and their role in Kharkiv province in the 18th early 20th centuries AD]. Kharkiv: Visn. Khark. Nats. Un-tu. im. V. N. Karazina, vyp. 35, 187-195.[In Ukrainian].

POLISHCHUK, Yu., 2017, Vnesok volynskykh nimtsiv v ekonomichnyi I kulturnyi rosvytok rehiony (XIX pochatok XX stolittia). Istoriia nimtsiv Ukrainy [Contribution of Volyn Germans to the economic and cultural development of the Volyn region in the 19th early 20th centuries AD. History of the Germans of Ukraine]. 63,3(2), 33-46. [In Ukrainian].

TSENTRALNYI DERZHAVNYI ARKHIV VYSHCHYKH ORHANIV VLADY UKRAINY (TSDAVO Ukrainy) [The Central State Archive of the Higher Authorities of Ukraine (TsDAVO of Ukraine)]. f. 5, op. 1, spr. 223, ark. 15-16. [In Russian].

VASYLCHUK, V., 2001, Pereselenska polityka Rosiiskoi imperii vidnosno nimetskykh kolonistiv v Ukraini v druhii polovyni XVIII na pochatku XX stolittia. Kamianets-Podilskyi: Naukovi pratsi Kamianets-Podilskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu. Istorychni nauky [The resettlement policy of the Russian Empire regarding German colonists in Ukraine in the second half of the 18th early 20th centuries AD. Kamianets-Podilskyi: Scientific works of state pedagogical university of Kamianets -Podilskyi. Historical sciences]. T 5. [In Ukrainian].

VASYLCHUK, V., 2004, Nimtsi v Ukraini. Istoriia I suchasnist [Germans in Ukraine. History and modernity]. Kyiv: Vyd. Tsentr KNPU. [In Ukrainian].

VASYLCHUK, V., 2017, Etapy rozselennia nimtsiv v Ukraini. Istoriia nimtsiv Ukrainy [Stages of resettlement of Germans in Ukraine. History of the Germans of Ukraine] 63.3(2), 4-20. [In Ukrainian].

ZAHOROVSKYI, Ye., 1930, Liudnist Stepovoi Ukrainy kolys i teper. Okr. Vidb: Stepova Ukraina: Ekonomichnoheohrafichni Narysy [The population of the South of Ukraine then and now. District Ref: Stepova Ukraine: Economic and geoprachical essays]. Kharkiv-Odesa. [In Ukrainian].

ZAETS, M, 2011, Tsebrykivskyi (Hofnunhstalkyi) krai. Istoria, ekonomika, osvita, kultura, sport (kinets XVIII pochatok XXI st) [Tsebrykivskyi (Hofnungstalskyi) district. History, economy, education, culture and sport in the late 18th early 21st centuries AD]. Odesa. [In Russian].

SBORNIK KHERSONSKAHO ZEMSTVA, 1874, [Collection of the Kherson Zemstvo, 1874]. Kherson, nomer 8, 49-53. [Online]. Available from: http://lib.kherson.ua/files/lib/pdfbooks/1874/1874_08.pdf [In Russian].

Размещено на Allbest.ru