Ушанування пам’яті Соломона Міхоелса у 1948 році (за матеріалами газети "Ейнікайт")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ушанування пам'яті Соломона Міхоелса у 1948 році (за матеріалами газети «Ейнікайт»)

Ірина Ірчак

Commemoration of Solomon Mikhoels in 1948 (in the light of the materials of the newspaper «Eynikayt»)

Iryna Irchak

The article highlights the measures taken and carried out to honor the memory of Solomon Mikhoels in 1948. This happened in the context of the Soviet leadership's position of expectation regarding the liquidation of the Jewish Anti-Fascist Committee and the deployment of the struggle against «rootless cosmopolitanism». The basis of the research was the issues of the newspaper «Eynikayt», which were published throughout 1948 until the closing of the newspaper's editorial office on November 20 (now copies of the newspaper are kept in particular in the funds of the Department of the Jewish Foundation of the Manuscript Institute of the National Library of Ukraine named after V.I. Vernadsky). It was found that the initiative for planning and implementing these events belonged to both the authorities and representatives of the Jewish public, who were connected to Solomon Mikhoels by friendly and professional ties.

The latter's motives should be explained by the desire to honor the memory of a loved one. Instead, it is suggested that the Soviet leadership could thus pursue the goal of dispelling possible suspicions of involvement in the man's murder. The measures mentioned above included the payment of one-time financial support to the artist's family members; granting the name of Mikhoels to the Moscow State Jewish Theater, a school that functioned at the theater and cultural center in the city of Birobidzhan; establishment of scholarships named after the deceased for students of the State Institute of Theater Arts named after A.V. Lunacharsky and the Moscow Jewish Theater School; a lengthy article by Itsik Fefer dedicated to the memory of Mikhoels; publication of a book in memory of the man; memorial evenings, «Mikhoels-lectures», the creation of a sculpture of an artist by a graduate of the Repin Institute of the Academy of Arts of the USSR.

The article defines the open issue of the payment of the scholarships declared in the newspaper's publications to the recipients of education at two educational institutions and the pension of Mikhoels' daughter Nina as measures initiated by the authorities.

Keywords: Solomon Mikhoels, commemorative events, memory, Eynikayt newspaper, Jewish Anti-Fascist Committee.

У статті висвітлено заходи, вжиті і проведені з метою вшанування пам'яті Соломона Міхоелса впродовж 1948 року. Це відбувалось у контексті позиції вимушеного очікування радянського керівництва щодо ліквідації Єврейського антифашистського комітету і розгортання боротьби «з безрідним космополітизмом». Основою дослідження стали випуски газети «Ейнікайт», що виходили друком упродовж 1948 року до закриття редакції газети 20 листопада (нині примірники газети зберігаються у т. ч. у фондах Відділу фонду юдаїки Інституту Рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського). З'ясовано, що ініціатива планування і реалізації даних заходів належала як владі, так і представникам єврейської громадськості, пов'язаним із Соломоном Міхоелсом дружніми і професійними зв'язками. Мотиви останніх слід пояснити бажанням вшанувати пам'ять близької людини, натомість висловлено припущення, що радянське керівництво таким чином могло переслідувати мету зняти з себе можливі підозри у причетності до вбивства чоловіка.

До згаданих заходів належали виплати одноразової матеріальної підтримки членам родини артиста; надання імені Міхоелса Московському державному єврейському театру, училищу, що функціонувало при театрі і будинку культури у м. Біробіджан; встановлення стипендій імені загиблого для здобувачів освіти Державного інституту театрального мистецтва імені А. В. Луначарського і Московського єврейського театрального училища; розлога стаття Іцика Фефера, присвячена пам'яті Міхоелса; видання збірника пам'яті чоловіка; вечори пам'яті і т. зв. «Міхоелс-лекції», створення скульптури артиста випускником Інституту імені Рєпіна Художньої академії СРСР. У статті визначено відкритим питання здійснення виплат декларованих у газетній публікації іменних стипендій здобувачам освіти двох навчальних закладів і пенсії доньці Міхоелса - Ніні як заходів, ініційованих владою.

Ключові слова: Соломон Міхоелс, Єврейський антифашистський комітет, комеморативні заходи, пам'ять, газета «Ейнікайт».

1948 рік приніс єврейській спільноті СРСР чимало важливих подій: окрім утворення держави Ізраїль і візиту її прем'єр-міністра Голди Меїр, на початку року громадськість сколихнула новина про загибель у Мінську Соломона Міхоелса - народного артиста, режисера, громадського діяча, а також, за характеристикою М. Міцеля, «національного символу радянського єврейства» (Міцель 2005, с. 212). Період після поховання Міхоелса до осені 1948 року став свого роду «затишшям перед бурею». У цей період відбулася серія репресивних заходів, що переросла зрештою в кампанію боротьби з т зв. «космополітами» на початку 1949 року. До того часу, зважаючи на позицію нібито непричетності керівництва СРСР до загибелі Міхоелса, проводили і вживали ряд заходів, спрямованих на увічнення і вшанування його пам'яті. Вони, однак, не набули детального розгляду у працях дослідників. Побіжно і частков такі заходи згадані М. Гейзером (Гейзер 1998), Г Костирченко (Костырченко 2003, Костырченко 2009), Ж. Медвєдєвим (Медведев 2003), Ф. Канделем (Кандель 2007) тощо. Брак відповідних праць можна пояснити зокрема труднощами опрацювання одного із найцінніших для вивчення даної теми джерел мовою їдиш - газети «Ейнікайт» - друкованого органу Єврейського антифашистського комітету (далі - ЄАК), що виходив із 7 червня 1942 року до 20 листопада 1948 року (Ле- вітас 2007). Безпосередній зв'язок із цією організацією як Соломона Міхоелса, так і його друзів та колег, що стали ініціаторами, організаторами й учасниками значної частини пам'ятних заходів, уможливив фіксацію згадок про них на шпальтах періодичного видання.

Мета статті полягає у висвітленні заходів, ужитих і здійснених із метою вшанування пам'яті Соломона Міхоелса у 1948 році за матеріалами газети «Ейнікайт» Авторка висловлює подяку за допомогу у підготовці статті співробітникам Відділу фонду юдаїки Інституту Рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського..

У 1948 році постать Міхоелса була добре відомою як в СРСР, так і серед єврейських громад за кордоном. Окрім діяльності на посаді художнього керівника Московського державного єврейського театру і викладання в училищі при театрі, із 1942 року Міхоелс очолював ЄАК - організацію, засновану під впливом уряду СРСР її мета полягала у мобілізації фінансової і політичної підтримки держави серед єврейських громад Заходу.

Зрештою, діяльність організації призвела до акумулювання мільйонів доларів та іншої допомоги для Країни Рад. Однак до кінця Німецько-радянської війни і особливо після її завершення діяльність комітету і його очільника почала викликати невдоволення влади (Левітас 2007). Підготовка «Чорної книги», у якій було зафіксовано злочини Голокосту, наполягання підтримати рух за створення пам'ятників «жертвам фашизму», зокрема Бабиного Яру, після візиту Міхоелса до Києва у 1945 році протиставлялась офіційному радянському наративу (Rubenstein, Naumov 2001, p. 38; Левітас 2007) За ним, знищення нацистами представників єврейського народу не визнавалось окремою трагедією, а розглядалось у рамках злочину, скоєного проти всіх радянських громадян. Вагому роль у долі чоловіка зіграла і т зв. «сіоністська змова», суть якої полягала в отриманні інформації від доньки Йосипа Сталіна - Світлани Аллілуєвої та її чоловіка - Григорія Морозова Ісааком Гольдштейном, що був нібито підісланний Соломоном Міхоелсом за завданням американської розвідки (Rubenstein, Naumov 2001, p. 40).

Зрештою, комплекс причин, про які досі дискутують дослідники, призвели до ухвалення рішення про ліквідацію артиста. У результаті спланованої заздалегідь «автомобільної катастрофи», яка стала офіційною причиною загибелі, у ніч з 12 на 13 січня у Мінську його було вбито. У версію смерті внаслідок нещасного випадку, однак, повірили не всі. Зокрема сумніви у випадковості загибелі мали представники єврейської інтелектуальної еліти, передусім друзі і рідні Міхоелса. Г Полянкер згадує, як дорогою на похорони чоловіка його не полишали сумніви про те, що «...то не звичайна смерть, то не звичайні колеса...» (Полянкер 1998, с.381). Такі думки підкріплювала обстановка, що склалась перед від'їздом у відрядження: Міхоелс отримував потік загроз, що нароств; відбулись арешти його друзів і знайомих. Зрештою, не тільки люди, наближені до Соломона Міхоелса мали сумніви у достовірності офіційної версії загибелі чоловіка: за свідченнями Іцика Фефера, євреї Мінська вважали, що це було офіційно організоване вбивство з метою «зняти голову у єврейської громадськості».

Зважаючи на зовнішньополітичний курс СРСР спрямований на підтримку створення єврейської держави на Близькому Сході, міжнародний розголос про трагедію і необхідність протидіяти «провокаційним чуткам», що ширились всередині країни, влада СРСР зайняла позицію очікування у подальших діях щодо «єврейського націоналізму» (Костырченко 2009, с.162). Арешти представників ЄАК розпочалися тільки з вересня 1948 року, а набули апогею у грудні 1948 - квітні 1949 рр. (Левітас 2007). Тим часом, підтримуючи версію загибелі чоловіка внаслідок автомобільної катастрофи, радянське керівництво демонструвало, що поділяє горе від втрати Міхоелса як під час траурних заходів у середині січня, так і впродовж певного періоду після них. Останнє, зокрема, полягало у тому, що за підтримки влади (або принаймні без перешкоджання) і навіть її ініціативи упродовж зими-літа 1948 року вживались і відбувались заходи, спрямовані на увічнення і вшанування пам'яті Міхоелса.

Значна їх частина була зокрема зафіксована у статті «Увічнити пам'ять народного артиста СРСР Соломона Міхоелса» від 22 квітня У матеріалах газети ім'я Міхоелса зазначається як «Шлойме», проте у даній статті використовується його більш вживаний в українській історіографії варіант «Соломон».. Прикметно, що публікація з'явилась на першій сторінці газети, де зазвичай розміщували найважливіші новини Країни Рад. За даними статті, частина заходів стосувалась одноразової матеріальної підтримки державою родини Міхоелса: його дружина Анастасія Павлівна Потоцька отримала 10 тисяч карбованців, доньки Наталія Міхоелс-Вовсі, Ніна Міхоелс і прийомна донька Варвара Потоцька - по 5 тисяч карбованців кожна. Ймовірно, такий захід, поряд із організацією великої прощальної церемонії, став результатом бажання продемонструвати непричетність влади до загибелі Міхоелса. Окрім зазначених виплат, для Ніни Міхоелс, яка навчалась у Московському єврейському театральному училищі, була встановлена пенсія у розмірі 300 карбованців на місяць до завершення навчання (Fareybikt dem ondenk. 1948, с. 1). Проте питання факту здійснення зазначених виплат залишається відкритим через брак відповідних даних, що їх підтверджують. Ім'я Соломона Міхоелса було надано кільком установам: Московському державному єврейському театру, яким упродовж тривалого часу керував чоловік, і єврейському театральному училищу (функціонувало при театрі) (Fareybikt dem ondenk. 1948, с. 1). Орім цього, за рішенням виконкому Єврейської автономної області, ім'я артиста отримав і біробіджанський будинок культури діячів промислової кооперації (Kultur-hoyz... 1948, c. 3). Ще одним заходом, спрямованим на вшанування пам'яті загиблого, стало заснування стипендій імені Соломона Міхоелса для студентів Державного інституту театрального мистецтва імені А.В. Луначарського і учнів Московського єврейського театрального училища. Стипендії у розмірі 300 карбованців на рік могли бути надані двом студентам інституту і так само 300 карбованців - двом учням училища відповідно (Fareybikt dem ondenk. 1948, c. 1). Зрештою, дирекцією училища було прийнято рішення нагородити стипендією за досягнення у навчанні студента третього курсу Гіршля Шарфштейна і студента другого курсу Мойше Кацнельсона (Dinestan 1948, c. 3). Проте, як і у випадку з Ніною Міхоелс, залишається питанням факт здійснення даних виплат.

Ушанування і збереження пам'яті про загиблого набуло різних форм і масштабу, що значною мірою стало результатом діяльності представників єврейської громадськості, зокрема колишніх колег і друзів Соломона Міхоелса. У випуску газети від 5 лютого була опублікована стаття авторства Іцика Фефера, що сумарно займала майже одну сторінку видання з чотирьох. У ній чоловік, як член ЄАК і один із найбільш наближених до Міхоелса, описав його роль для всього радянського суспільства як артиста і режисера, так і громадського діяча, проводячи лейтмотивом тексту розуміння чоловіком того, що «життя єврейського народу тісно пов'язане із життям усіх радянських народів». Стаття побудована значною мірою на спогадах Фефера про Міхоелса, зокрема про спільні закордонні поїздки в рамках діяльності ЄАК і останню зустріч перед загибеллю чоловіка. Із-поміж опису його стану у той час слід виділити наступні слова автора: «...було зрозуміло, що це остання розмова Соломона Міхоелса про театр, про нашу роботу, наші задачі» (Fefer 1948, c. 2-3). Зазначене підтверджує наведені у низці наукових праць і мемуарній літературі дані про те, що чоловік перед відрядженням розумів, що може з нього не повернутись Див. зокрема Вовси-Михоэлс Н. С.,1997, Мой отец Соломон Михоэлс: Воспоминания о жизни и гибели. М.: Возвращение, 192, 212-213; Костырченко, Г., 2009, Сталин против «космополитов». Власть и еврейская интеллигенция в СССР. М.: РОССПЭН, 162..

Спогади про загиблого його друзів і колег стали основою збірника, що вийшов друком у московському видавництві «Дер Емес» у квітні 1948 року. Він складався зі статей авторства І. Еренбурга («Разом із народом»), Б. Зускіна («Наш Міхоелс»), П. Маркіша («Артист і трибун»), І. Фефера («Син народу»), І. Добрушина («Справжній народний артист») тощо (A zamlbukh tsum ondenk.1948, c. 4). Книга містила і статтю Соломона Міхоелса, що мала назву «Я служу радянському народу». Стаття була присвячена творчості чоловіка після революції і шляху, який він пройшов в радянські роки (опублікована в журналі «Огоньок» («Огонёк») № 44, 1947 р.). Також видавництво опублікувало згаданий збірник і російською мовою (A zamlbukh, gevirmet.1948, c. 3).

Слід зазначити і про масові заходи, що упродовж 1948 року відбулись у кількох містах СРСР і зібрали чималу кількість глядачів. Ідеться про вечори пам'яті Соломона Міхоелса. Їх програма складалася з офіційної частини (відбувалась у форматі лекцій і промов, присвячених життю і творчості артиста) і концерту чи показу вистави, пов'язаної з творчістю Міхоелса тощо. За хронологією першими стали вечори пам'яті, проведені у Каунасі і Москві (згадка про них опублікована у випуску газети «Ейнікайт» від 17.02.1948). У заході, що відбувся у м. Каунас, взяли участь зокрема старші викладачі місцевого університету, солісти литовської філармонії (Mir 1948, c. 3). Московський вечір 16 лютого, організований Всеросійським театральним товариством і Московським державним єврейським театром, був більш насичений і зібрав більшу кількість учасників: П. Маркіш, І. Альтман, Б. Зускін, І. Фефер, І. Еренбург та інші друзі і колеги покійного артиста виступили зі спогадами про життя та творчість Соломона Міхоелса. У рамках заходу була показана вистава «Фрейлехс» - одна з останніх постановок Міхоелса, за яку він був нагороджений Сталінською премією. Також відбувся показ документального фільму, у якому була увічнена гра артиста у ряді вистав Московського єврейського державного театру (An ovnt.. .1948, c. 1).

У березні вечір пам'яті відбувся в Одесі: із промовами, присвяченими постаті Міхоелса, виступили депутат Верховної Ради УРСР і народна артистка республіки Лідія Мацієвська, Ірма Друкер, Костянтин Данькевич тощо. Заслужений артист УРСР Ефраїм Лойтер прочитав лекцію про покійного артиста як «художника і мислителя». Після офіційної частини відбувся концерт за участі музикантів Одеської державної консерваторії (Ondenk-ovnt.1948, c. 3).

У травні Московський єврейський державний театр зібрав публіку на вечори пам'яті двічі: 17 і 24 травня. За даними, наведеними у газеті, видається, що ці вечори були найчисельнішими як за кількістю учасників, так і глядачів: із промовами виступали відомі діячі культури та мистецтва (П. Маркіш, С. Маршак, І. Еренбург, І. Фефер, Г Уланова, Д. Ойстрах тощо). Після офіційної частини відбулись виступи квартету Большого театру («Groys teater»), заслуженного квартету імені Л. ван Бетховена. Крім цього, Московський єврейський державний театр показав перший акт вистави «Фрейлехс» (постановка С. Міхоелса) за участі Біньяміна Зускіна. У статті підкреслювалось значення постаті артиста не тільки для єврейської громадськості, а й для «всіх народів СРСР». Хоч це слід визначити характерною рисою і інших споріднених за темою публікацій, у даному тексті акцент був зроблений особливо: «Вечори Міхоелса були грандіозною демонстрацією сталінської дружби народів у країні» (Betin 1948, c. 3).

Вечір, що пройшов в Одесі 15 липня, був присвячений 25-й річниці першого виходу Соломона Міхоелса у ролі Шимеле Сорокера у виставі «Великий Виграш». Програма заходу складалась із двох частин: промови режисера Х. Лойтера про артиста і показу згаданої вище вистави, яку представив колектив Одеського українського державного театру. Одну з ролей у виставі зіграла згадана вище Лідія Мацієвська (A Mikhoels-ovnt... 1948, c. 3).

Традиційно вечори пам'яті збирали значну кількість людей: від робітників до представників інтелектуальної і творчої еліти, військових. Особливо вирізнялись московські вечори: зокрема 17 і 24 травня їх відвідали представники Єврейського антифашистського комітету, Слов'янського комітету СРСР, московських театрів, громадські діячі, письменники, музиканти, науковці, офіцери та генерали радянської армії, студенти, журналісти тощо.

«Ейнікайт» фіксує згадки також про проведення вечорів під назвою «Міхоелс-лекції». Про намір їх систематичного проведення було вперше згадано в контексті новини про підготовку біографії Соломона Міхоелса театральним кабінетом, названим на його честь, що останній визначив своїм найближчим важливим завданням. Відповідно, ним була зумовлена і специфіка лекцій: зважаючи на те, що складання біографії артиста було «складною і відповідальною» задачею, до неї пропонувалось долучитись, окрім колективу Московського державного єврейського театру імені С. Міхоелса, діячам культури, літераторам, критикам, громадським діячам. Організатори передбачали, що такі вечори-лекції зацікавлять передусім тих, хто хоче долучитись до складання біографії артиста (Lvov 1948, c. 3). У випуску газети від 8 травня з'явилась публікація, у якій йшлося про першу «Міхоелс-лекцію», що мала на меті показати постать чоловіка такою, якою вона «живе у пам'яті його друзів і прихильників». На заході виступив Б. Зускін, який розповів про майже 30-річний шлях, який він пройшов із Міхоелсом, підкреслив його роль як артиста у театральному житті країни і педагога у творчості артистів. Слово мав і брат покійного [Kh/N?] Вовсі. Він у свою чергу згадав про дитячі роки Міхоелса та їх вплив на становлення брата як творчої особистості. І. Добрушин розповів про спільну роботу над текстом «Біньяміна Третього» «Подорож Біньяміна Третього» - найвідоміший роман письменника Менделе Мойхер-Сфоріма, що ліг в основу однойменної вистави. і підкреслив ґрунтовний підхід Міхоелса до роботи над твором (за спогадами, чоловік зокрема працював з історичними роботами і матеріалами, що відносяться до творчості Мойхер-Сфоріма того періоду). Про студентські роки і спільне навчання у Петроградській єврейській театральній студії розповів режисер А. Азарх, який також зачитав відповідні уривки зі щоденника (Betin 1948, c. 3). Наразі важко стверджувати напевне, чи стала перша «Міхоелс-лекція» останньою, адже пізніших згадок про заходи саме такого характеру, як і про складену біографію чоловіка, «Ейнікайт» не фіксує.

Ще однією подією, яка стоїть дещо окремо від описаних вище, стало створення скульптури Соломона Міхоелса Ароном Пліскіним. Ініціатива вшанування пам'яті у даному випадку належала одному з пересічних представників радянської єврейської спільноти, що скористався наявною для цього можливістю як випускник Інституту імені Рєпіна Художньої академії СРСР Скульптура стала дипломною роботою Пліскіна і отримала зрештою високу оцінку від комісії (Krol 1948, c. 3).

Таким чином, упродовж 1948 року (а саме - упродовж лютого-липня) з метою вшанування пам'яті Соломона Міхоелса були реалізовані наступні заходи: виплата одноразової матеріальної підтримки членам його родини; надання імені Міхоелса Московському державному єврейському театру, училищу, що функціонувало при театрі і будинку культури у м. Біробіджан; встановлення стипендій імені загиблого для здобувачів освіти Державного інституту театрального мистецтва імені А. В. Луначарського і Московського єврейського театрального училища; розлога стаття Іцика Фефера, присвячена пам'яті Міхоелса; видання збірника пам'яті артиста; вечори пам'яті і т зв. «Міхоелс-лекції», створення скульптури чоловіка випускником Інституту імені Рєпіна Художньої академії СрСр

Ініціатива планування і реалізації даних заходів належала як владі, так і представникам єврейської громадськості, пов'язаним із артистом дружніми і професійними зв'язками. Якщо мотиви останніх були продиктовані бажанням вшанувати пам'ять близької людини, то радянське керівництво, ймовірно, таким чином переслідувало мету зняти з себе можливі підозри суспільства у причетності до вбивства Соломона Міхоелса.

Потребує подальшого дослідження питання здійснення задекларованих на сторінках газети виплат іменних стипендій студентам двох навчальних закладів і пенсії на час навчання Ніні Міхоелс як заходів, ініційованих владою.

міхоелс артист культура пам'ять

Список джерел та літератури

1. A zamlbukh, gevirmet dem ondenk fun Sh. Mikhoels, 1948, Eynikayt, 49 (610), 3.

2. A zamlbukh tsum ondenk fun Shloyme Mikhoels, 1948, Eynikayt, 24 (585), 4.

3. A Mikhoels-ovnt in Odes, 1948, Eynikayt, 85 (646), 3.

4. An ovnt, gevirmet Sh.Mikhoelses ondenk, 1948, Eynikayt, 21(582), 1.

5. Betin S., 1948, Di ershte Mikhoels-forlezungen, Eynikayt, 56 (617), 3.

6. Betin S., 1948, Mikhoels-ovnt in Moskve, Eynikayt, 64 (625), 3.

7. Dinestan L., 1948, Mikhoels-stipendiatn, Eynikayt, 62 (623), 3.

8. Fareybikt dem ondenk funem folks-artist fun FSSR Shloyme Mikhoels, 1948, Eynikayt, 49 (610), 1.

9. Fefer I., 1948, Mikhoels, Eynikayt, 16 (577), 2-3.

10. Krol A., 1948, A skulptur fun Shloyme Mikhoels, Eynikayt, 90 (651), 3.

11. Kultur-hoyz afn nomen fun Shloyme Mikhoels, 1948, Eynikayt, 31 (592), 3.

12. Lvov S., 1948, Tsu di Mikhoels-forlezungen, Eynikayt, 52 (613), 3.

13. Mir I., 1948, An ovnt tsum ondenk fun Sh.Mikhoels in Kaunas, Eynikayt, 21 (582), 3.

14. Ondenk-ovnt fun Shloyme Mikhoels in Odes, 1948, Eynikayt, 30 (591), 3.

15. Rubenstein J., Naumov V.P. eds., 2001, Stalin's Secret Pogrom: The Postwar Inquisition of the Jewish Anti-Fascist Committee (Annals of Communism). Yale University Press.

16. Вовоси-Михоэлс Н.С., 1997, Мой отец Соломон Михоэлс: Воспоминания о жизни и гибели. М.: Возвращение.

17. Гейзер М.М., 1998, Михоэлс: Жизнь и смерть. М.:Гласность.

18. Кандель Ф., 2007, Книга времен и событий. История евреев Советского Союза (1945-1970). Том 6. М.: Мосты культуры.

19. Костырченко Г.В., 2009, Сталин против «космополитов». Власть и еврейская интеллигенция в СССР. М.: РОССПЭН.

20. Костырченко Г.В., 2003, Тайная политика Сталина: власть и антисемитизм. М.: Международные отношения.

21. Левітас Ф.Л., 2005, Єврейський антифашистський комітет (ЄАК). Енциклопедія історії України: Т 3: Е-Й. К.: «Наукова думка».

22. Міцель М., 2005, Євреї України у 1950-1990-х роках ХХ століття. У: Нариси з історії та культури євреїв України. К.: Дух і Літера, 206-231.

23. Медведев Ж.А., 2003, Сталин и еврейская проблема. Новый анализ. М.: «Права человека».

24. Полянкер Г., 1998, Остання зустріч з Соломоном Міхоелсом, З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ, №3/4 (8/9), 363-381.

References

1. A zamlbukh, gevirmet dem ondenk fun Sh. Mikhoels [Збірник, присвячений пам'яті Соломона Мі- хоелса], 1948, Eynikayt, 49 (610), 3. [In Yiddish].

2. A zamlbukh tsum ondenk fun Shloyme Mikhoels [Збірник пам'яті Соломона Міхоелса]. 1948, Eynikayt, 24 (585), 4. [In Yiddish].

3. A Mikhoels-ovnt in Odes [Вечір Міхоелса в Одесі], 1948, Eynikayt, 85 (646), 3. [In Yiddish].

4. An ovnt, gevirmet Sh.Mikhoelses ondenk [Вечір, присвячений пам'яті С. Міхоелса], 1948, Eynikayt, 21(582), 1. [In Yiddish].

5. Betin S., 1948, Di ershte Mikhoels-forlezungen [Перші Міхоелс-лекції]. Eynikayt, 56 (617), 3. [In Yiddish].

6. Betin S., 1948, Mikhoels-ovnt in Moskve [Вечір Міхоелса у Москві]. Eynikayt, 64 (625), 3. [In Yiddish].

7. Dinestan L., 1948, Mikhoels-stipendiatn [Стипендіати Міхоелса]. Eynikayt, 62 (623), 3. [In Yiddish].

8. Fareybikt dem ondenk funem folks-artist fun FSSR Shloyme Mikhoels [Увічнити пам'ять народного артиста СРСР Соломона Міхоелса]. 1948, Eynikayt, 49 (610), 1. [In Yiddish].

9. Fefer I., 1948, Mikhoels [Міхоелс]. Eynikayt, 16 (577), 2-3. [In Yiddish].

10. Geyzer М.М., 1998, Mikhoels: Zhizn i smert [Mikhoels: life and death]. М.: Glasnost. [In Russian].

11. Kandel F., 2007, Kniga vremen i sobytii. Istoriia evreev Sovetskogo Soiuza (1945-1970). T3m 6 [Book of times and events. History of the Jews of the Soviet Union (1945-1970). Volume 6]. М.: Моsty icultury. [In Russian].

12. Kostyrchenko G.V., 2009, Stalin protiv «kosmopolitov». Vlast i evreiskaia intelligentsiia v SSSR [Stalin against the «cosmopolitans». Power and Jewish intelligentsia in the USSR]. М.: ROSSPEN. [In Russian].

13. Kostyrchenko G.V., 2003, Tainaia politika Stalina: vlast i antisemitizm [Stalin's Secret Politics: Power and Anti-Semitism]. М.: Меzhdunarodnye otnosheniia. [In Russian].

14. Krol A., 1948, A skulptur fun Shloyme Mikhoels [Скульптура Соломона Міхоелса]. Eynikayt, 90 (651), 3. [In Yiddish].

15. Kultur-hoyz afn nomen fun Shloyme Mikhoels [Будинок культури імені Соломона Міхоелса]. 1948, Eynikayt, 31 (592), 3. [In Yiddish].

16. Levitas F.L., 2005, Evreiskyi antyfashystskyi komitet (EAK). Entsyklopediia istorii Ukrainy: T 3: E-Y [Jewish Anti-Fascist Committee (JAFC). Encyclopedia of the history of Ukraine: Vol. 3: E-Y ]. К.: «Naukova dumka». [Online]. [In Ukrainian].

17. Lvov S., 1948, Tsu di Mikhoels-forlezungen [До Міхоелс-лекцій]. Eynikayt, 52 (613), 3. [In Yiddish].

18. Medvedev Zh.A., 2003, Stalin i evreiskaia problema. Novyi analiz [Stalin and the Jewish problem. New analysis]. М.: «Prava cheloveka». [In Russian].

19. Mir I., 1948, An ovnt tsum ondenk fun Sh. Mikhoels in Kaunas [Вечір пам'яті С. Міхоелса в Каунасі]. Eynikayt, 21 (582), 3. [In Yiddish].

20. Mitsel M., 2005, Evrei Ukrainy u 1950-1990 rokakh XX stolittia [Jews of Ukraine in 1950-1990 years of XX century]. In: Narysy z istorii ta kultury evreyiv Ukrainy. К.: Dukh i Litera, 206-231. [In Ukrainian].

21. Ondenk-ovnt fun Shloyme Mikhoels in Odes [Вечір пам'яті Соломона Міхоелса в Одесі]. 1948, Eynikayt, 30 (591), 3. [In Yiddish].

22. Polianker H., 1998, Ostannia zustrich z Solomonom Mikhoelsom [The last meeting with Solomon Mikhoels]. Zarkhiviv VUCHK-HPU-NKVD-KHB, 3/4 (8/9), 363-381. [In Ukrainian].

23. Rubenstein J., Naumov V.P. eds. 2001, Stalin's Secret Pogrom: The Postwar Inquisition of the Jewish Anti-Fascist Committee (Annals of Communism).

24. Vovsi-Mikhoels N.S., 1997, Moi otets Solomon Mikhoels: Vospominaniia o zhizni i gibeli [My father Solomon Mikhoels: memories of life and death]. М.: Vozvrashchenie. [In Russian].

Размещено на Allbest.ru