Досвід застосування формувань спеціального призначення в операції "Шторм-333" на території Республіки Афганістан

Размещено на http://www.allbest.ru/

Досвід застосування формувань спеціального призначення в операції «Шторм-333» на території Республіки Афганістан

Кришній Павло Іванович

Ад'юнкт,

Національний університет оборони України, м. Київ

Анотація

Військово-політичне керівництво провідних зарубіжних держав як один із найдієвіших інструментів, використовуваних для посилення свого політичного і військового впливу за кордоном, розглядає сили спеціальних операцій.

У сучасних умовах сили спеціальних операцій провідних зарубіжних держав є добірними частинами і підрозділами, спеціально підготовленими й оснащеними для виконання комплексу розвідувальних, диверсійних і спеціальних дій у глибокому тилу супротивника і на території іноземних держав в умовах як воєнного, так і мирного часу.

Унікальність сил спеціальних операцій полягає в їхньому призначенні, розв'язуваних завданнях, специфіці організаційної структури, бойових можливостях та особливостях підготовки й застосування. Формування спеціального призначення є невід'ємною складовою сил спеціальних операцій. бойові дії радянські війська афганістан

У статті на підставі наявної літератури і джерел розглянуто застосування формувань спеціального призначення Головного розвідувального управління і Комітету державної безпеки Радянського Союзу під час операції «Шторм-333», яка передувала бойовим діям радянських військ на території Республіки Афганістан (1979-1988 рр.), визначено об'єктивні причини створення нових спецпідрозділів, наведені приклади їх застосування під час проведення операції та висвітлені форми застосування та способи виконання ними спеціальних завдань.

Операція «Шторм-333» по ліквідації афганського лідера Аміна стала справді по-справжньому класичною і залишається такою через той факт, що на той час в історії не було подібних успішних прикладів.

В умовах сьогодення вивчення минулого бойового досвіду завжди сприяє сучасному розвитку нових тактичних форм і нових способів дій невеликих підрозділів. Цей історичний досвід може, перш за все, допомогти уникнути помилок і знайти правильний шлях для вирішення бойових завдань у сучасних умовах.

Ключові слова: операція, тероризм, боротьба, сили спеціальних операцій, застосування військових формувань, зброя, спеціальна операція, спеціальна розвідка, спеціальні дії, спеціальне завдання, розвідувальні завдання, частини спеціального призначення.

Abstract

Kryshnyi Pavlo Ivanovych Adjunct, National Defense University of Ukraine, Kyiv

EXPERIENCE OF USING SPECIAL FORCES IN OPERATION "STORM 333" IN THE REPUBLIC OF AFGHANISTAN

The military and political leadership of leading foreign countries considers special operations forces as one of the most effective tools used to strengthen their political and military influence abroad.

In modern conditions, the special operations forces of leading foreign countries are selected units and subunits specially trained and equipped to carry out a range of reconnaissance, sabotage and special actions in the deep rear of the enemy and on the territory of foreign countries in both wartime and peacetime.

The uniqueness of special operations forces lies in their purpose, tasks, specific organizational structure, combat capabilities, and peculiarities of training and employment.

Based on the available literature and sources, the article examines the use of special forces of the Main Intelligence Directorate and the State Security Committee of the Soviet Union during the "Storm 333" operation, which preceded the combat operations of Soviet troops in the Republic of Afghanistan (1979-1988), identifies the objective reasons for the creation of new special forces, provides examples of their use during the operation, and highlights the forms of use and methods of performing special tasks.

Operation Storm 333 to eliminate the Afghan leader Amin became a truly classic operation and remains so today due to the fact that at that time there were simply no similar successful examples in history. During its planning and implementation, there was no opportunity to take into account anyone's experience.

In today's conditions, the study of past combat experience always contributes to the modern development of new tactical forms and new ways of operating small units. This historical experience can, first of all, help to avoid mistakes and find the right way to solve combat tasks in modern conditions.

Keywords: operation, terrorism, struggle, special operations forces, use of military formations, weapons, special operation, special intelligence, special actions, special task, intelligence tasks, special purpose units.

Постановка проблеми

Досвід військових конфліктів другої половини ХХ-го століття показує спроможність військових формувань спеціального призначення виконувати важливі завдання і завдавати противнику істотних (суттєвих) втрат з відносно малим залученням людських і матеріально-технічних ресурсів. Використання таких формувань може стати ще більш важливим у майбутньому, як доводить сучасна локальна війна. Саме тому особливого значення набуває вивчення та узагальнення досвіду застосування спецпідрозділів у воєнних конфліктах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проаналізувавши наукові праці вітчизняних дослідників встановлено, що погляди на досліджувані питання знайшли висвітлення у багатьох працях дослідників, зокрема у працях А. Cлюсаренка, Д. Вєдєнєєва, О. Анікєєнка, В. Горбуліна, Є. Магди. Однак застосування формувань спеціального призначення у воєнних конфліктах потребують додаткового вивчення.

Мета статті - дослідження ролі і місця формувань спеціального призначення під час проведення операції «Шторм-333» на території Афганістану у 1979 році.

Виклад основного матеріалу

У 1979 році, після бунтів в Гераті 20 березня, афганський лідер Таракі звернувся до радянського уряду з проханням надати пряму військову підтримку, увівши війська до Афганістану.

Радянський уряд не хотів бути втягнутим у громадянську війну в Афганістані. Однак на цьому етапі було вирішено підтримати НДПА шляхом направлення військових радників, зброї та підготовки афганських солдатів у створених в Афганістані тренувальних центрах. Розглядалася також можливість проведення обмежених таємних операцій такими силами, як частини спеціального призначення.

З цією метою директивою Генерального штабу від 26 квітня 1979 року було наказано сформувати окремий загін спеціального призначення в системі ГРУ. Так почалася історія 154-го загону спеціального призначення ГРУ. Загін став на той час самостійним підрозділом спеціального призначення. Він був створений і підготовлений спеціально для участі в бойових діях в Афганістані. До завдань загону входили спеціальна розвідка, спеціальні дії, розвідувальні завдання [1, С.32].

Загін складався з чотирьох рот, зенітного взводу, оснащеного самохідними установками "Шилка", двох гранатометних взводів, оснащених гранатометами АГС-17, вогнеметного взводу з піхотними вогнеметами "Рись" і взводів зв'язку, технічного, автомобільного та матеріального забезпечення. Зброя була штатна. Загін мав власну бронетехніку: одна рота - БМП-1, дві роти - БТР-60, чого на той час не мали інші спецпідрозділи. Штатна чисельність підрозділу складала 532 особи [1, С.32].

Підрозділ був укомплектований виключно кадровими військовослужбовцями, які вже прослужили в армії щонайменше шість місяців. Більшість з них були добровольцями, але кандидати все одно повинні були відповідати певним вимогам. Наприклад, під час іспиту з фізичної підготовки треба було подолати 30-кілометровий марш-кидок. Командував загоном майор Хабіб Холбаєв, який раніше служив у 15-ій бригаді спеціального призначення ГРУ.

Загін був унікальний тим, що повністю складався з військово- службовців Узбекистану, Таджикистану і Туркменістану. Всі розмовляли фарсі, однією з основних мов Афганістану. Ці особливості були необхідні для забезпечення дій в Афганістані, оскільки в разі перекидання в цю країну, загін мав діяти таємно, офіційно будучи частиною сил Афганської урядової армії [1, С.33].

Через свій склад підрозділ увійшов в історію як "Мусульманський батальйон". 1 червня підрозділ був розгорнутий і пройшов шеститижневий інтенсивний курс бойової підготовки за спеціально розробленою програмою. Завдання спецназу ГРУ полягало в проведенні розвідувально-диверсійних операцій в тилу ворога, але "Мусульманський батальйон" пройшов нестандартний курс підготовки, якого небуло в інших спецпідрозділах. Підготовка включала: "захоплення окремо розташованої будівлі", "захоплення аеродрому", "захоплення гірського перевалу" і "бій у місті". Всі бійці пройшли парашутну підготовку і здійснили кілька стрибків з парашутом. Крім того, вони тренувалися прибувати на аеродром і завантажувати бойові машини і запаси на транспортні літаки.

У липні 1979 року курс бойової підготовки загону було завершено. Обговорювалося питання про відправку "Мусульманського батальйону" в Кабул для охорони Таракі, але загін так і не поїхав до Афганістану.

У вересні 1979 року Таракі було вбито. Амін став правителем Афганістану. Перше, що він зробив, це повідомив радянським представникам про свою незмінну дружбу з Радянським Союзом, а незабаром попросив ввести війська до Афганістану [4].

Дуже скоро звістки з Афганістану стали підтверджувати найгірші прогнози. Не було жодних сумнівів, що режим Аміна скоро впаде. У Радянського Союзу було дві перспективи: втрутитися якимось чином у події в Афганістані або пасивно спостерігати за приходом до влади ісламістів. Дві найважливіші загрози для Радянського Союзу полягали в радикальній ісламізації Афганістану і подальшій загрозі радянській Центральній Азії. Замість традиційно дружньої до Радянського Союзу держави, з'явилася перспектива мати дуже небезпечного сусіда на півдні. Однак Амін все ще мав опозицію всередині НДПА на чолі з Бобраком Кармалем. Заміна Аміна на Кармаля була шансом створити в Афганістані прогресивну силу і не допустити приходу до влади ісламістів. Заміна Аміна на Кармаля була можлива лише за допомогою військової сили. Операцію мали провести радянські війська. Ще не було вирішено, як вона буде проведена і що це буде за військова операція. Існувало два варіанти: довгострокове, необмежене залучення радянських військ до Афганістану, де вони залишаться до повної нормалізації ситуації, або швидка операція з відносно невеликими силами, в ході якої прихильники Кармаля візьмуть владу, а потім силою повалять режим Аміна, допомагаючи радянським військам вивести війська з Афганістану. Саме цей варіант був обраний.

Цей план отримав назву "Байкал-79". Він передбачав спочатку формальне введення військ до Афганістану на прохання афганського уряду, а потім швидку операцію, в ході якої введені війська зайняли б сімнадцять основних урядових об'єктів у Кабулі, скинули б Аміна і забезпечили режим Кармаля. В операції брали участь дві мотосрілецькі дивізії, 105 і 108, які вводилися через радянсько-афганський кордон, десантники 103 повітряно-десантної дивізії і 345 окремого парашутно-десантного полку, які висадилися на аеродромі, а також спецназ 154 загону ГРУ і спецназ КДБ. Загальна чисельність угруповання, що входило до Афганістану, становила близько 30 000 осіб [3].

Планувалося увійти до Афганістану 25 грудня, але вже 7 грудня 154 загін був перекинутий на афганську авіабазу Баграм. Військовослужбовців переодягли в афганську форму. Вони мали входити до складу охорони афганського лідера, але вже Аміна, а не Таракі, і ця місія мала приховати штурм резиденції Аміна на початку операції "Байкал-79".

На той час Амін, відчуваючи небезпеку, вирішив покинути свою резиденцію в Кабулі і розміститися в палаці Тадж-Бек.

Палац Тадж-Бек ускладнював завдання захоплення резиденції Аміна. Він був розташований на височині, звідки відкривався чудовий вид на місцевість і звідки можна було вести вогонь. До палацу вела лише одна звивиста дорога.

Бригада охорони Аміна складалася з трьох піхотних батальйонів і одного танкового. Крім того, палац охороняв зенітний полк. Три танки були закопані безпосередньо біля палацових будівель. Палац охоронявся приблизно 150 бійцями особистої охорони Аміна, відібраними з числа його найвідданіших людей і родичів. Загальна кількість охоронців становила понад 2 500 осіб [5, С.150].

13 грудня 154-ий загін вирушив з Баграму в район Таджбека, щоб приєднатися до загону особистої охорони Аміна. Ніхто, включно з командиром загону майором Холбаєвим, не знав тоді, що вони будуть штурмувати палац. 17 грудня до Афганістану прибув заступник начальника спеціальної розвідки ГРУ полковник Колесник, який керував діями спецназу. Саме він керував штурмом палацу Аміна. Командиру "Мусульманського батальйону" і його ротним Колесник сказав лише, що вони будуть не захищати палац, а штурмувати його [1, С.34].

Афганські війська мали перевагу і спецназівці були змушені діяти таким чином, щоб більшість з 2500 охоронців Аміна не встигли зчинити опір під час операції. Три афганські батальйони були розгорнуті в трьох різних військових таборах, і було прийнято рішення блокувати їх в місцях дислокації і не допустити їх просування до палацу. З цією метою спецпризначенцям було додано одну повітряно-десантну роту 345-го парашутно-десантного полку і один взвод протитанкових ракетних комплексів "Фагот".

Перший афганський батальйон дислокувався в тому ж місці, що й танковий батальйон, і мав бути блокований 2-ю ротою "Мусульманського батальйону", посиленою розрахунком гранатометів АГС-17. Другий афганський батальйон мала стримувати в казармах рота десантників, а третій батальйон - 3-я рота "Мусульманського батальйону". Позиції зенітного полку мали бути заблоковані вогнем двох розрахунків AГС-17, під прикриттям яких інженерно-саперний взвод мав захопити гармати і підірвати їх. Між палацом і позиціями третього афганського батальйону було вкопано три танки. Група спецназу під командуванням капітана Сохатого, заступника командира "Мусульманського батальйону", мала їх захопити.

Безпосередньо штурм палацу був завданням 1-ї роти "Мусульманського батальйону", посиленої взводом 3-ї роти, яка висувалася на БМП і БТР під вогневим прикриттям "Шилок". Діставшись палацу 1-ша рота мала лише оточити будівлю. Безпосередньо входити в палац і діяти всередині нього мав інший спецназ.

У 20-х числах грудня в розташування 154 загону в районі Тадж-Бек прибули приблизно 60 нових радянських військовослужбовців. Вони теж були одягнені в афганську форму. Вони повинні були увійти до палацу і виконали свою основну роботу - ліквідувати Аміна, це були співробітники спецпідрозділу КДБ "Альфа".

Створення відомої "Альфи", як і багатьох інших подібних спецпідрозділів, пов'язане з терористичними атаками в Мюнхені під час Олімпійських ігор 1972 року. Операція німецької поліції, яка на той час не мала спецпідрозділів, зі звільнення захоплених ізраїльських заручників закінчилася невдачею. У 1980 році Радянський Союз готувався до проведення Олімпійських ігор. Щоб запобігти подібного, КДБ створив перший невеликий антитерористичний підрозділ, групу "А" - контр-тероризм, що складалася з 30 чоловік, пізніше відому як "Альфа" [2, С.4].

Підготовка "Альфи", звісно, відрізнялася від підготовки армійського спецназу та їхньої спеціалізації - її завданням було боротися з таким новим явищем, як тероризм. Боротьба була зосереджена на операціях з визволення заручників, захоплення або ліквідації терористів у невеликих закритих приміщеннях чи кімнатах, на борту літаків чи автобусів. "Альфа" була першим спецпідрозділом в країні, який зосередився на цілеспрямованій ліквідації конкретних осіб або груп, тобто виконувала спеціальне завдання. В своїх спеціальних операціях "Альфа" досягла високого професійного рівня.

Типовим прикладом такого рівня може слугувати викрадення пасажирського літака в Уфі в 1986 році. У цьому інциденті двоє дезертирів, озброєних автоматичною зброєю, попередньо вбили двох міліціонерів, дезертирували з військової частини і взяли в заручники 81 людину на борту пасажирського літака. "Альфа" штурмувала літак за вісім секунд, за цей час одного терориста було вбито, а другого захоплено в полон. Під час штурму ні бійці "Альфи", ні заручники не постраждали [2, С.64].

Залучення спецназу КДБ до штурму палацу було обумовлено необхідністю виконати спеціальне завдання - ліквідацію Аміна, яке було частиною плану повалення влади. Все керівництво спецназу ГРУ, включаючи самого полковника Колесника, не знало про плани відносно Аміна. Знали лише ті, кому було доручено виконати цю місію - ті самі 60 співробітників КДБ, які таємно приєдналися до "Мусульманського батальйону" в 20-х числах грудня. Їх очолював генерал Дроздов, керівник нелегальної розвідки КДБ і заступник Колесника в майбутній операції.

Однак бійців "Альфи" для місії в Афганістані не вистачало, тому влітку того ж 1979 року спеціально на випадок можливого загострення ситуації в Афганістані було створено позаштатний підрозділ спеціального призначення "Зеніт". Туди відбирали оперативників КДБ, які проходили підготовку на офіцерських курсах. Ці курси проводилися на добровільних засадах, а офіцери КДБ були зараховані до спеціального резерву. У разі війни з цих резервістів формувалися підрозділи для проведення спеціальних диверсійних операцій на території противника. Полковник Григорій Бояринов, що командував "Зенітом", був людиною з великим досвідом роботи в спецназі. Саме він командував спецназом КДБ у майбутньому штурмі. Спецпризначенці мали розділитися на дві групи - 24-ох бійців "Альфи" та 30-ох бійців "Зеніту" - і зайти в будівлю з різних боків.

25 грудня на прохання уряду Аміна почалося офіційне введення радянських військ до Афганістану. Операція "Байкал-79" була заплано- вана на 27 грудня, а 26 грудня 9-та рота 345-го повітряно-десантного полку прибула до місця дислокації "Мусульманського батальйону" і спецназу КДБ. Всі сили для штурму палацу були зібрані [5, С.20].

Напередодні ввечері командири всіх підрозділів, які мали брати участь в операції, отримали по внутрішньому зв'язку таблицю кодованих сигналів. Вони були такими: "Шторм-333" - до бойових дій приступив, "Зарево-555" - вийшов до об'єкта, "Ураган" - завдання виконав, "Штиль-888" - завдання виконую, "Буря-777" - веду бій, "Тиша-999" - опору не чинять. Саме за першим сигналом, який послужив початком операції "Байкал-79" і стали називати операцію зі штурму палацу Тадж-Бек.

Операцію розпочала група капітана Сохатого, яка мала захопити три танки біля палацу за 15 хвилин до початку загального штурму. Але коли спецпризначенці наблизилися до танків, то потрапили під шквальний вогонь і були змушені відступити. Вони не змогли використати танки, але завадили використати їх афганцями.

Коли полковник Колесник почув постріли, він одразу все зрозумів і віддав наказ про початок операції. Найшвидше впоралися з афганськими зенітниками. Сапери інженерно-саперного взводу 154-го загону швидко захопили і підірвали зенітні установки за підтримки двох АГС-17, які вели вогонь і прикривали їх. Завданням 9-ї роти було заблокувати позицію 2-го батальйону. Десантники досить швидко дісталися до позиції на своїх БМД, розвернули стрій і відкрили вогонь, щоб перешкодити будь-яким спробам афганців покинути будівлі. 9-та рота виконала свою місію, але в результаті двоє солдатів загинули в бою того дня [6].

У казармах 1-го афганського батальйону разом із ним розміщувався особовий склад танкового батальйону. Тому 2-га рота "Мусульманського батальйону" була посилена двома "Шилками" на доданок до AГС-17, які вели вогонь прямо по казармах. Таким чином, афганські танкісти в казармі не ризикували бігти під обстрілом до парку, щоб завести свої танки. Місія була виконана успішно. Втрат 2-га рота спецназу тут не зазнала.

Основні події розгорнулися на головному напрямку - штурмі самого палацу. Спочатку по палацу відкрили вогонь дві "Шилки" 154-го загону. Перша рота 154-ї загону висунулася до палацу на БМП-1, за нею попрямувала група "Зеніт", яка фактично складалася з бійців "Зеніту" і одного взводу 3-ї роти 154-го загону на БТР-60.

Перший поверх був швидко зайнятий. Афганські сили змогли закріпитися на другому поверсі, звідки вели вогонь. Перша спроба штурму другого поверху провалилася.

Поки спецназ КДБ вів бій на першому поверсі, солдати 154-го загону оточили палац, не даючи нікому вийти і відбиваючи спроби афганців надати допомогу тим, хто був всередині. Таку ж місію виконував взвод 3-ї роти лейтенанта Турсанкулова, що був тут же. Солдати ГРУ мали суворий наказ не заходити в будівлю палацу.

Але в ході операції настав момент, коли самі офіцери, які проводили операцію, повинні були прийняти рішення про зміну своїх планів з урахуванням обставин, що змінилися, без оглядки на початковий план і без узгодження з керівництвом, часу на яке не було. Полковник Бояринов, який очолював штурм і перебував безпосередньо в центрі бойових дій на першому поверсі, зрозумів, що повинен змінити план і залучити бійців ГРУ до штурму будівлі. Він наказав солдатам взводу Турсанкулова, які перебували на вулиці, увійти в будівлю.

За підтримки бійців ГРУ спецпідрозділи змогли подолати наслідки невдачі штурму другого поверху і змінити хід операції на свою користь. Спецназ КДБ тепер був у своїй стихії. Вони увірвалися на другий поверх, по черзі зачищаючи кожну кімнату гранатами і вогнем зі стрілецької зброї, перш ніж увійти всередину.

Підгрупа з п'яти бійців "Альфи" під командуванням Віктора Карпухіна дісталася до помешкання Аміна, і один з бійців вибив двері і кинув гранату всередину. Головна місія була виконана - Амін був ліквідований. Всі інші афганці почали масово здаватися і до ранку 28 грудня було захоплено понад 1700 полонених [5, С.229].

Паралельно з штурмом палацу Аміна в рамках плану "Байкал-79" були проведені аналогічні операції по захопленню авіабази Баграм, будівель Міністерства внутрішніх справ, штабу Генерального штабу і телерадіоцентру в Кабулі. Там головними силами були інші групи спецназу та десантники. Там також всі завдання були виконані з мінімальними втратами.

Операція "Байкал-79" була успішно завершена. Її головними успіхами стали захоплення палацу Тадж-Бек і ліквідація Аміна.

Операція була одразу ж добре сприйнята радянським керівництвом і призвела до створення на базі "Зеніту" постійного штатного підрозділу спеціального призначення КДБ для проведення подібних операцій за кордоном. Ним став відомий "Вимпел", першим командиром якого став Евальд Козлов, учасник штурму палацу Аміна.

Таким чином, спеціальна операція наочно продемонструвала, що невеликий, але добре підготовлений загін спеціального призначення може досягти політичних результатів історичного масштабу.

Особливістю операції стало створення нового специфічного підрозділу, особовий склад якого цілеспрямовано підбирався для дій у визначеній країні і для виконання конкретної задачі, що врешті решт обумовило успіх операції.

Досвід операції дав поштовх до подальшого розвитку і застосування військових формувань спеціального призначення, в тому числі і для дій за межами своєї території.

В той же час, досвід застосування військових формувань спеціального призначення свідчить про неможливість врахування усіх можливих чинників, які можуть впливати на успіх місії. Цей ефект називають «туманом війни». Протиставити цьому ефекту, крім підготовки спецпризначенців, можливо лише самовідданість, високу мотивацію особового складу, спроможність гнучко реагувати на зміни в обстановці, задля досягнення успіху.

Література:

1. Козлов С.В. и др СПЕЦНАЗ ГРУ: Очерки истории. Историческая энциклопедия в 5 книгах. - М.: «СПСЛ», «Русская панорама», 2010. [Кн. 4:] Безвременье. 1989-1999 гг.- 464 с., табл., ил.С. Кондратенко. Командировка на войну.

2. Болтунов М.Е. «Альфа» -- сверхсекретный отряд КГБ. -- М.: Кедр, 1992.

3. «Байкал-79» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.antiterror.ru/ to_profs/tales/71898035.html.

4. Цей день в історії. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.jnsm.com.ua/h/0427P/

5. Кошелев В. Штурм дворца Амина: версия военного разведчика / Владимир Кошелев; [предисл. М.Н. Шубы]. -- г. Люберцы [Моск. обл.]: РОО «Союз писателей Подмосковья», 2007. - 535 с.

6. Абдуллаев Р. И. Время выбрало нас. -- Ташкент, 2014. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ok.ru/afganskyve/topic/65946754228236

References:

1. Kozlov, S.V. and others (2010). Timelessness. 1989-1999 [Timelessness. 1989- 1999.]. M: "SPSL" [in Russian].

2. Boltunov, M.E. (1992). "Alpha" is a top-secret KGB detachment ["Alpha" is a top-secret KGB unit.]. М.: Кедр [in Russian].

3. "Baikal-79" ["Baikal-79"]. Retrieved from http://www.antiterror.ru/to_profs/ tales/71898035.html. [in Russian].

4. Tsei den v istorii. [This day in history] Retrieved from http://www.antiterror.ru/ to_profs/tales/71898035.html. [in Ukrainian].

5. Koshelev, V. (2007) Storming of Amin's palace: version of a military intelligence officer [The storming of Amin's palace: the version of a military intelligence officer]. г. Lyubertsy [Moscow region]: Regional Public Organization "Union of Writers of the Moscow Region" [in Russian].

6. Abdullaev, R.I. (2014) Time has chosen us. [Time has chosen us] Tashkent Retrieved from https://ok.ru/afganskyve/topic/65946754228236 [in Russian].

Размещено на Allbest.ru