Зародження та становлення англіканської церкви у ХVІ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зародження та становлення англіканської церкви у ХVІ ст.

Опря Ігор Анатолійович кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії, Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, м. Кам'янець- Подільський

Анотація

Стаття присвячена дослідженню процесу зародження та становлення Англіканської церкви у XVI ст. Виявлено комплекс взаємопов'язаних релігійних, соціокультурних, політичних та економічних чинників, які вплинули на поширення Реформації в Англії. З'ясовано, що зародження нового індустріального суспільства потребувало змін в ідеологічній сфері і трансформації існуючої церковної організації. Реформація також сприяла формуванню національних держав, тому відповідала інтересам центральної влади, яка прагнула до концентрації усіх важелів управління в своїх руках.

Оскільки ключову роль у процесі англійської Реформації відігравала королівська влада, простежено її конкретні кроки, спрямовані на зміни в устрої, догматиці та обрядовості Англіканської церкви. Розглядаються етапи переходу від католицизму до англіканської релігійної традиції та особливості розвитку церковної ідентичності. В статті аналізується вплив Реформації на богослужіння, богослов'я та релігійну практику Англійської церкви. Звертається увага на збереження традицій та культурних цінностей в контексті змін тогочасного суспільства.

У статті також вказано, що незважаючи на вплив ідей Реформації, церковна практика та богослов'я в Англіканській церкві зберегли деякі традиційні елементи, відмінні від реформованих церков на континенті. Автор акцентує увагу на збереженні багатьох старих релігійних форм та апостольського спадку, що відрізняє Англійську церкву від інших протестантських конфесій.

У статті також розглядається роль королівської влади, зокрема вплив королеви Єлизавети І на формування нової церкви. Підкреслюється, що саме під час її правління відбулося закріплення англіканської релігійної ідентичності та утвердження церковної структури. Єлизавета виступала як ключовий «архітектор» англіканського віросповідання, роблячи активні кроки для забезпечення його стабільності у відповідності до потреб тогочасного суспільства. Її політика у сфері релігії була стриманою, але водночас ефективною, що сприяло консолідації церковної влади та збереженню єдності королівства.

Ключові слова: Англіканська церква, Реформація, протестантизм, Генріх VІІІ, Єлизавета І.

Abstract

англіканська церков королівська влада

Opria Ihor Anatoliiovych Candidate of Historical Sciences (PhD), Associate Professor, Department of World History, Kamianets-Podilskyi Ivan Ohiienko National University, Kamianets-Podilskyi

THE ORIGIN AND DEVELOPMENT OF THE ANGLICAN CHURCH IN THE 16th CENTURY

The article is devoted to the study of the process of emergence and formation of the Church of England in the 16th century. The author identifies a number of interrelated religious, socio-cultural, political and economic factors that influenced the spread of the Reformation in England. It is argued that the emergence of a new industrial society required changes in the ideological sphere and the transformation of the existing church organization. The Reformation also contributed to the formation of nation states, and was therefore in the interests of the central government, which sought to concentrate all the levers of power in its own hands.

Since the key role in the process of the English Reformation was played by the royal power, the author traces its specific steps aimed at changing the structure, dogma and rituals of the Church of England. The stages of the transition from Catholicism to the Anglican religious tradition and the peculiarities of the development of ecclesiastical identity are considered. The article analyses the influence of the Reformation on the worship, theology and religious practice of the Church of England. Attention is given to the preservation of traditions and cultural values in the context of the changing society of the time.

The article also suggests that, despite the influence of the Reformation, Church practice and theology in the Church of England retained some traditional elements which differed from those of the Reformed churches on the Continent. The author emphasizes the preservation of many ancient forms of worship and the apostolic heritage which distinguishes the Church of England from other Protestant denominations.

The article also examines the role of royalty, particularly the influence of Queen Elizabeth I, in the formation of the new church. It emphasizes that it was during her reign that Anglican religious identity and ecclesiastical structure were consolidated. Elizabeth acted as a key "architect" of the Anglican religion, taking active steps to ensure its stability in accordance with the needs of society at the time. Her religious policy was restrained but effective, helping to consolidate ecclesiastical power and preserve the unity of the kingdom.

Keywords: Church of England, Reformation, Protestantism, Henry VIII, Elizabeth I.

Постановка проблеми

Сьогодні Англіканська церква займає чільне місце серед ряду християнських церков світу. Англіканство поширене на лише в Англії та Північній Ірландії, але й у понад 150 країнах світу, а чисельність віруючих становить 70-80 млн. осіб. Історія зародження та становлення англіканської церкви пов'язана з загальноєвропейським процесом Реформації, що розгорнувся у ХVІ ст. З загальних праць, що стосуються теми, ми можемо дізнатися інформацію про утворення Англіканської церкви, де згадується про конфлікт між папою римським та тодішнім англійським королем Генріхом VІІІ з приводу намірів короля розлучитися з Катериною Арагонською та одружитися з Анною Болейн. Втім, утворення окремої реформованої церкви, підпорядкованої монарху, було бажанням не лише однієї людини. Для цього існували певні передумови та причини, з'ясуванню яких і присвячена дана стаття. Також варто проаналізувати ті зміни, які відбулись в Англіканській церкві після реформ та чому ці реформи задовільнили не все суспільство.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Джерельною основою дослідження є опубліковані матеріали, котрі стосуються теми роботи. Це зокрема, «Act of Supremacy» [1] - документ, який був ухвалений у 1534 р. за часів правління Генріха VIII і встановив його як главу Англіканської церкви та засвідчив розрив з Римською церквою. Важливим документом є «The Thirty-nine Articles» [2] - статті прийняті англійським парламентом у 1571 р., у яких була визначена доктрину англіканського віросповідання. У них також мова йшла про визначення основ віри новоствореної Англіканської церкви стосовно доктрини кальвінізму та практики Католицької церкви. Ряд документів з теми зібрано у збірнику «Documents of the English Reformation. 1526 - 1701» [3]. Своєрідним джерелом є праця Томаса Мора «Утопія» [4], яку він написав у 1516 р. і де, між іншим, описує та засуджує недоліки тогочасного суспільного устрою, котрі стали передумовою для реформаційних процесів.

Історіографія питання досить обширна, і, звичайно, у ній переважають праці англійських авторів. Серед найбільш значимих виділимо дослідження А. Дікенса, Д. МакКаллока, І. Даффі, Р. Рекса та ін. А. Дікенс у своїй роботі «Англійська реформація» (The English Reformation) [5] подає детальний огляд подій, особистостей та соціокультурних явищ, котрі призвели до утворення Англіканської церкви, приділяє увагу важливим історичним фігурам того часу, таким як Генріх VIII, Томас Кранмер - архієпископ Кентерберійський та ін. Праця Д. МакКаллока «Реформація: Історія» (The Reformation: A History) [6] є широким оглядом Реформації в Європі загалом, та в Англії зокрема. Автор надає читачам можливість поглиблено ознайомитися з важливими подіями, особистостями та ідеями, що сформували Англіканську церкву та вплинули на хід історії Англії та Європи. Відомий дослідник І. Даффі у дослідженні «Позбавлення вівтарів: Традиційна релігія в Англії, 1400-1580» (The Stripping of the Altars: Traditional Religion in England, 1400-1580) [7] аналізує традиційні релігійні звичаї, обряди та вірування, що існували в середньовічній Англії, і визначає, як вони вплинули на формування нової церкви під час Реформації. Неабиякий науковий інтерес має праця Річарда Рекса «Генріх VIII і англійська Реформація» (Henry VIII and the English Reformation) [8]. У ній автор підкреслює важливість Генріха VIII як ключової постаті в реформаційному процесі в Англії. Українська історіографія теми практично відсутня, що додатково обумовлює актуальність дослідження.

Мета статті - дослідити зародження та становлення англіканської церкви в Англії у ХVІ ст. та охарактеризувати зміни, котрі відбулись в устрої церкви.

Виклад основного матеріалу

Реформація в Європі у XVI ст. була зумовлена глобальними релігійними, соціокультурними, політичними та економічними трансформаціями того часу. Питання про взаємовплив та визначальну роль окремих з них залишаються дискусійним до сьогодні. Втім незаперечним є те, що причини Реформації були пов'язані з розкладом феодального устрою і формуванням нової капіталістичної системи. На зламі середньовіччя і нового часу феодальна система виявилася недостатньо гнучкою для забезпечення потреб все більш динамічного суспільства. Застарілі феодальні структури та відносини перестали відповідати потребам економіки та суспільства в цілому. Відбувалося зростання міст та розвиток міської буржуазії, яка вже не хотіла сприймати обмеження, накладені феодальною системою.

У цей період зростання впливу міської еліти йшло пліч-о-пліч із процесом формування нової капіталістичної системи. Ця система передбачала інший підхід до виробництва, торгівлі та організації суспільства загалом. Зокрема, капіталісти прагнули обмеження втручання держави та церкви у їхню діяльність і більшої свободи дій для підприємницької діяльності. За таких умов Католицька церква, яка крім релігійних цілей виконувала ідеологічну роль збереження старих феодальних порядків, перетворилася на консервативну силу, котра обмежувала подальший прогресивний розвиток Західної Європи в напрямку капіталізму. Відтак, поступова ліквідація старих суспільних відносин, передбачала позбавлення їх сакрального змісту. Ці процеси об'єктивно призводили до зміни у віросповідних засадах церкви та її нового статусу у системі державних відносин [10, с. 32].

Ще однією причиною Реформації була політична складова. На початок XVI ст. в Західній Європі зросла протидія окремих національних державних утворень звичній політиці втручання Католицької церкви в їхні внутрішні справи. Це виявилося у прагненні створення національних церков, які були б незалежні від Риму. У цьому сенсі реформаційні ідеї ставали основою боротьби окремих народів за створення своїх національних держав.

Очевидно, що й суто релігійний фактор також мав вагоме значення для поширення ідей Реформації. На початок XVI ст. невдоволення церквою загалом, та діяльністю її служителів зокрема, досягає свого апогею. Це було зумовлено надмірним збагаченням та фінансовими зловживаннями церковних феодалів та частими прикладами їхнього неправедного способу життя. Сам образ церковного клірика набирає негативних рис у суспільній свідомості.

Ідеї змін в устрої Католицької церкви мали поширення в англійському суспільстві ще задовго до Реформації. Вже у XІV ст. видатний релігійний діяч, теолог, професор Оксфордського університету Дж. Вікліф не лише критикував церкву, а й пропонував реформувати її на основі нових богословських засад. Дж. Вікліф виступав проти обожнення та поклоніння перед Римським папою, оскільки вважав це певною формою ідолопоклонства. Він також різко виступав проти чернецтва. Зрештою, Дж. Вікліф послідовно прийшов до визнання того, що Писання є єдиним джерелом релігійного знання, яке необхідно засвоїти кожному віруючому. Цим було зумовлено його прагнення перекладу Біблії англійською мовою, що він успішно і здійснив [11, с. 56].

Острівна відособленість Англії позначилася як на специфіці церковного життя, так і на політичному розвитку країни. Тому церковні реформи в Англії набули особливої форми. Політичним підтекстом конфлікту англійської корони з Римом стало розлучення короля з королевою та незгоду папи римського на його новий шлюб. У 1534 р. Генріх VIII оголосив самого себе «єдиним верховним земним главою Англіканської церкви», проголосивши тим самим претензії на духовну та світську владу. Король встановив, що він, замість Бога і після Христа, керує церквою; що він у своєму королівстві «як душа в тілі та як сонце у світі» [8, с. 110]. Англійський парламент виступив на боці короля і схвалив це рішення. Сильний вплив королівської влади на Англіканську церкву згодом зіграє істотну роль у становленні та еволюції реформованого віровчення.

Однією з перших важливих змін стало право короля на заміщення вищих церковних посад. Також король почав отримувати аннати (грошові збори з новопризначених єпископів, які раніше йшли на користь Римської курії). У розпорядженні короля опинилася і церковна десятина. Починається масове закриття монастирів та конфіскація монастирських земель. Таким чином король отримав не лише владу над церквою, але й істотні матеріальні вигоди.

Складовою частиною Реформації у Європі було зменшення витрат на церкву та спрощення релігійних обрядів. В Англіканській церкві на початковому етапі було прийнято так звані «10 статей», згідно яких Біблію визнавали джерелом християнського віровчення, але поруч із нею допускали авторитет перших чотирьох Вселенських соборів. У цих статтях згадувалося лише про три християнських обряди, але не заперечувалося поклоніння іконам, пости, молитви за померлих. «10 статей» стали своєрідним поєднанням католицьких і протестантських поглядів, що свідчить про компромісний шлях формування Англіканської церкви, котрий визначив специфіку її віровчення [7, с. 114].

У 1553 р. з метою систематизації віровчення Англіканської церкви архієпископ Кентерберійський T. Кранмер склав 42 статті, в яких заперечувалися католицькі релігійні положення, але водночас відкидалися і ідеї Ж. Кальвіна, особливо його твердження про приречення. Під час правління Єлизавети I (1558 - 1603) архієпископ Кентерберійський M. Паркер здійснив ревізію статей Т. Кранмера, в результаті чого вилучив 5 старих, але додав 2 нові статті, а їх загальна кількість склала 39 позицій [2, с. 284-314].

У реформованому варіанті англіканське віровчення містило доктрину про Трійцю і Святого Духа, католицьке вчення про «філікове», тобто визнання походження Святого Духа не тільки від Бога-Отця, а й від Бога-Сина, і християнське вчення про гріх і спокутування роду людського Христом позитивно оцінюючи значення добрих справ для порятунку (статті 9 - 18). Англіканські статті відкидають католицькі догмати про безпомилковість римського папи у питаннях віри та моралі (статті 19 - 20), а також існування чистилища (стаття 22). З 7 католицьких (і православних) обрядів англікани залишили лише Хрещення та Євхаристію як єдині, які знаходять обґрунтування в Писанні (стаття 25). При цьому, визнаючи реальну присутність Христа у хлібі та вині, англіканські статті відкидають їхнє перетворення. У той час як католики і православні стверджують, що жертва в Євхаристії здійснюється кожного разу священиком, який отримав дар здійснення таїнства через своє посвячення в сан, англікани (як і інші протестанти) не визнають священного характеру літургії, вважаючи, що Христос приніс своє тіло в жертву на хресті лише один раз, раз і назавжди, а тому Євхаристія сприймається ними як символічна дія, а не як таїнство (стаття 28). Англіканські статті допускають шлюб священнослужителів (стаття 32) і визнають юрисдикцію над церквою в Англії короля (стаття 37) [2, с. 284-314].

Воля королівської влади відіграла найважливішу роль у визначенні того, як проводитиметься подальша політика у релігійній сфері. Основні риси устрою та доктрини Англіканської церкви багато в чому визначила Єлизавета I. Прийшовши до влади, вона послідовно підтримувала реформаційний рух, але робила це помірними заходами. Радикальне реформування церкви за кальвіністським зразком, на її думку, могло викликати невдоволення з боку католиків. 29 квітня 1559 року в країні було прийнято Білль про королівське верховенство в церкві (The Supremacy Bill). Королева ставала «Верховним правителем» (Supreme Governor) церкви. Білль 1559 був via media (середній шлях), складений з метою включити до церкви, завдяки невизначеності доктринальних формулювань, якомога більше прихильників. Цей факт у подальшому зіграв значну роль появі різних релігійних світоглядних напрямів і рухів у Англіканській церкві [7, с. 305].

Ще одним документом, який визначив подальший устрій Англіканської церкви, став Білль про уніфікацію (The Uniformity Bill). Додатком до нього був прийнятий молитовник, свідомо складений таким чином, щоб задовольнити як прихильників збереження традиції, так і протестантів.

Період 1558 - 1563 років був часом, коли почав визначатися образ Англіканської церкви у доктрині, обрядах, одязі священиків, а королева часто безпосередньо впливала на прийняття рішень у релігійних питаннях. Зокрема, Єлизавета схвалила видання 1560 року англіканського молитовника латинською мовою [5, с. 118].

У 1559 - 1560 роках утвердилася нова система управління церквою. Від імені королеви по єпархіях було проведено візитацію для перевірки виконання нових порядків. Єлизавета діяла як голова церкви через особливий, спеціально створений державний орган - Центральну церковну комісію. З неї згодом утворився суд Високої комісії, який активно боровся з пуританським рухом, котрий мав на меті подальшу реформу Англіканської церкви. Для проведення Реформації за планом королеви у всіх провінціях країни було створено шість візитаційних комісій, що підкорялися центральній комісії у Лондоні.

Нормативної базою для проведення візитацій у 1559 році були видані цього ж року спеціальні королівські «Приписи». Вони вимагали встановлення в англійських парафіях служб рідною мовою та передбачали регулярну проповідь для парафіян. Здібні до цього священики мали проповідувати раз на місяць. Нездатні або не проживаючі в приході повинні були забезпечити своїми зусиллями або за рахунок своїх коштів щонайменше щоквартальну проповідь. Цими королівськими розпорядженнями дозволявся шлюб духовенства. У парафіях мали також провести описи майна [3, с. 388].

У «Приписах» містилися натяки на те, що частина церковного майна може бути або конфіскована, або, як не відповідна новій релігійній доктрині, знищена. З інших найважливіших положень, довкола яких вже йшла боротьба з радикальними реформаторами, королівські «Приписи» встановлювали можливість збереження образів у церкві. У одязі священиків вони наказували носіння ризи в тих випадках, коли служба закінчувалася причастям.

Проведені візитації мали радикальний характер. У парафіяльних церквах були знищені і більше не відновлені образи, кам'яні вівтарі були замінені на дерев'яні столи, що служили для причастя, знищені були статуї, забілені розмальовані стіни, збереглися лише написи з цитатами зі Святого Письма [6, с. 420].

Ще одним каменем спотикання стала органна музика. У Лондоні в деяких церквах під час візитацій знищили органи, тоді як королівські

«Приписи» ясно висловлювалися за продовження їхнього використання. Прихильність королеви зберегла цю рису англіканського богослужіння, хоч і не скрізь. Там, де пуритани мали вплив, органи було знищено.

Єлизавета почала активно розпоряджатися церковною власністю. Доходи церкви оподатковувалися високими податками, а придворні отримували на вигідних умовах в оренду церковну власність. Королева збирала церковну десятину в парафіях, де це право належало їй, і продавала його, щоб одночасно отримати більший дохід. За роки свого правління вона продала право стягування десятини у 2216 парафіях. Королева збирала також доходи з єпархій, які залишалися вакантними [9, с. 208].

У перші роки правління Єлизавети устрій реорганізованої нею церкви став піддаватися методичній критиці з боку пуритан. Критика стосувалася насамперед обрядів, церемоній, одягу священиків. Пуритани також були проти носіння стихаря священиками та обряду конфірмації, опускання на коліна при причасті, носіння обручки, обряду очищення жінок після народження дитини і т. д. Ідеалом для пуритан були швейцарські реформовані церкви, їхня доктрина та лад управління.

Найважливішим епізодом у боротьбі радикальних реформаторів за подальші зміни церковного устрою в цей період стала конвокація (засідання англіканського синоду) 1563 року. Головним її підсумком було прийняття англіканського символу віри - 39 статей, які були затверджені у якості парламентського акту у 1571 р., а тому в літературі згадується саме цей останній рік [2, с. 284-314].

Також для нормального функціонування церкви було затверджено і офіційно схвалений збірник проповідей. Необхідність у такому збірнику була пов'язана з тим, що не всі священики Англіканської церкви могли самостійно підготувати якісний текст проповіді. Більше того, не вистачало священиків на всі парафії, і було засновано навіть особливу посаду з мирян - читців, які читали ці проповіді. Такий підхід мав компенсувати нестачу проповідників і вважався тимчасовим. Важливою була іще одна функція, а саме забезпечення гарантованого здійснення проповідей за офіційним зразком, а не відповідно до уподобань прихильників подальших реформ.

У 1565 - 1566 рр. в Англіканській церкві розгорілася суперечка про вбрання священиків і церемонії, щодо яких не було одностайності. Священики дотримувалися різних молитовників і самовільно запроваджували різні нововведення; іноді причастя приймалося з опусканням на коліна, іноді сидячи чи стоячи. Не було одноманітності й у встановленні місця прийняття причастя. Носіння спеціального вбрання також залишалося на розсуд самого духовентва.

Виходячи з тієї ідеї, що будь-яка організація, і церковна у тому числі, тримається на певних правилах поведінки, правах та обов'язках окремих членів, королева вирішила вжити низку дієвих заходів щодо наведення ладу у цьому питанні. Як глава церкви вона в 1565 р. наказала розслідувати всі відхилення при здійсненні богослужіння та вжити заходів проти незгодних з офіційною лінією. Священики, які не підкорялися вимогам влади, позбавлялися ліцензії на право проповіді, а також у них забирали парафії [5, с. 216].

Боротьба, що зовні зав'язалася в Англіканській церкві з питання про священицьке вбрання, могла здатися суперечкою малозначущою, але зовсім інакше думали пуритани. За всієї зовнішньої другорядності традиційні вбрання нагадували їм про зв'язок з Католицькою церквою та необхідність подальших реформ, спрямованих на очищення церкви від залишків католицизму.

У суперечці між прихильниками англіканської та пуританської партій вирішальне значення для його результату та подальшої долі Англіканської церкви знову ж таки мала позиція королеви. Вона керувалася насамперед інтересами зміцнення своїх позицій як глави церкви і не збиралася поділяти з кимось вирішальну роль у цих питаннях. Прикметним у цьому відношенні є те, що за правління Єлизавети нікого з європейських реформаторів не було запрошено до Англії - усі важливі питання влада вирішувала самостійно, а Англіканська церква стала набувати більш виразного національного характеру.

Важливою складовою релігійної політики Єлизавети було також її ставлення до англійських католиків. Ця політика у перше десятиліття її правління відрізнялася винятковою м'якістю. Справа доходила до того, що в Римі до середини 1560-х років не втрачали надій повернути Англію до католицизму. У такий спосіб королева прагнула також стримати вимоги прихильників продовження реформ у церкві, налякати їх загрозою повернення до католицизму і згуртувати навколо себе вірних їй єпископів [9, с. 279].

Висновки

англіканська церков королівська влада

Отже, релігійні зміни в Англії XVI ст. відбувалися у загальному руслі європейської Реформації. Причини цих змін лежали у площині економічного, політичного, соціального, релігійного та культурного життя країни. Особливістю англійської Реформації стала ініціатива реформаційних змін з боку монарших осіб, а у подальшому - ключова роль королівської влади у процесі становлення Англіканської церкви. У другій половині XVI ст. саме королева Єлизавета І та її оточення істотно вплинули на формування церковних структур, ритуалів та віровчення, закріплення англіканської релігійної традиції, що створило основу для подальшого розвитку церкви у наступні роки.

У порівнянні з іншими країнами, Реформація в Англії проходила менш радикально. Церква Англії зберегла багато елементів традиційного ритуалу та богослужіння, відкинувши найбільш радикальні аспекти реформаційного руху. Обмежений характер Реформації зумовив появу руху пуритан - невдоволених, налаштованих на подальші зміни вірян, які боролись за очищення церкви від залишків католицизму.

Наслідки Реформації відчутні у сучасних практиках та віровченнях Англіканської церкви, але традиційні елементи та цінності залишилися незмінними. Церква продовжує відтворювати апостольську спадщину та підтримувати сакраментальне богослов'я, що відрізняє її від інших протестантських конфесій. Таким чином, хоча Реформація змінила деякі аспекти церковної практики, та вплинула на спосіб проведення богослужінь, вона також сприяла збереженню традицій та унікальної ідентичності Англіканської церкви.

Література

1.Act of Supremacy. Documents of the English Reformation. 1526-1701. Edited by Gerald Bray, Cambridge: James Clarke, 2004. р. 113-114.

2.The Thirty-nine Articles. Documents of the English Reformation. 1526-1701.Edited by Gerald Bray, Cambridge: James Clarke, 2004. р. 284-314.

3.Documents of the English Reformation. 1526-1701. Edited by Gerald Bray, Cambridge: James Clarke, 2004. 675 p.

4.Мор Т., Кампанелла Т. Утопія. Місто Сонця. Київ: Дніпро, 1988. 207 с.

5.Dickens A. G. The English Reformation. Pennsylvania: Pennsylvania State University Press, 1991. 460 р.

6.MacCulloch D. The Reformation: A History. New York: Penguin Books, 2005.896 р.

7.Duffy E. The Stripping of the Altars: Traditional Religion in England. 1400 - 1580.Yale University Press, 2005. 700 p.

8.Rex R. Henry VIII and the English Reformation. London: Red Globe Press,1993. 205 р.

9.Haugaard W. Р. Elizabeth and the English Reformation. The Struggle for a Stable Settlement of Religion. Cambridge: Cambridge University Press, 1968. 392 р.

10.Marshall P. The Reformation: A Very Short Introduction. Oxford: Oxford University Press, 2009. 153 р.

11.Haight C. English Reformations: Religion, Politics and Society under the Tudors. Oxford Clarendon Press, 1993. 367 p.

References

1.Act of Supremacy. (2004). Documents of the English Reformation. 1526-1701. Edited by Gerald Bray, Cambridge: James Clarke, 113-114 [in English].

2.The Thirty-nine Articles. (2004). Documents of the English Reformation. 1526-1701. Edited by Gerald Bray, Cambridge: James Clarke, 284-314 [in English].

3.Documents of the English Reformation. 1526-1701. (2004). Edited by Gerald Bray, Cambridge: James Clarke [in English].

4.Mor, T., Kampanella, T. (1988). Utopiia. Misto Sontsia. [Utopia. The City of the Sun]. Kyiv: Dnipro [in Ukrainian].

5.Dickens, A. G. (1991). The English Reformation. Pennsylvania: Pennsylvania State University Press [in English].

6.MacCulloch, D. (2005). The Reformation: A History. New York: Penguin Books [in English].

7.Duffy, E. (2005). The Stripping of the Altars: Traditional Religion in England. 1400 - 1580. Yale University Press [in English].

8.Rex, R. (1993). Henry VIII and the English Reformation. London: Red Globe Press [in English].

9.Haugaard, W. Р. (1968). Elizabeth and the English Reformation. The Struggle for a Stable Settlement of Religion. Cambridge: Cambridge University Press [in English].

10.Marshall, P. (2009). The Reformation: A Very Short Introduction. Oxford: Oxford University Press [in English].

11.Haight, C. (1993). English Reformations: Religion, Politics and Society under the Tudors. Oxford Clarendon Press [in English].

Размещено на Allbest.ru