Аматорський театр літературного факультету університету третього покоління у соціокультурному просторі України ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аматорський театр літературного факультету університету третього покоління у соціокультурному просторі України ХХІ століття

Садовенко Світлана Миколаївна (Sadovenko Svitlana), професор кафедри режисури та акторської майстерності НАКККіМ, кандидат педагогічних наук, доктор філософії, доцент, с.н.с., заслужений діяч мистецтв України (Professor of the Department of Directing and Acting NACAM, candidate of pedagogical sciences, doctor of philosophy, Associate Professor, Senior Research Fellow, Honored Artist of Ukraine);

Микитенко Вікторія Вікторівна (Mykytenko Viktoriya), студентка магістратури (Masters student) кафедри режисури та акторської майстерності Інституту сучасного мистецтва НАКККіМ, група МСМ-11-9з (Department of the direction and acting arts Institute of the modern arts NACAM), викладач-волонтер літературно- драматичного факультету Університету третього покоління територіального центру соціального захисту та дозвіллєвої зайнятості людей поважного віку Солом'янського р-ну м. Києва м. Київ, Україна (Kyiv, Ukraine)

У сучасних соціально-культурних умовах істотно зростають вимоги до фахівців, які в умовах швидкозмінюваності світу та поглиблення його глобалізації мають бути спроможними творчо вирішувати фахові завдання, готовність до нововведень та інноваційної діяльності за фахом.

Сучасні заклади сфери культури і мистецтва зацікавлені в конкурентноспроможних фахівцях зі сформованою системою компетентностей, що відповідають сучасним вимогам щодо здійснення професійної діяльності. Однак, коли людина виходить на пенсію, всі її набуті знання, досвід можуть залишитися не затребуваними. А інколи навпаки, людина в так званому третьому віці починає розуміти, що не встигла щось зробити за період робочого життя, віддаючи весь свій час роботі на підприємстві, вихованню дітей тощо. Тому тут на допомогу приходить можливість розвитку або набуття нових навичок і вмінь в університеті для людей похилого віку, де на першому місті стоїть культурно-мистецьке життя.

Важко переоцінити важливість культури у житті держави, тому що вона є важливою складовою у формуванні як кожної особистості, так і населення у цілому. Культурі, мистецтву, зокрема театральному, через орієнтованість на великі маси людей, колективне емоційне сприйняття тощо, вдається здійснювати свої громадські завдання, які спрямовані на духовний, суспільний та емоційний розвиток, у тому числі, глядачів.

У далекому минулому естетичні смаки, художні здібності особистості формувалися й розвивалися на чисельних піснях календарних та обрядових свят, звичаїв, ритуалів. Це надавало індивідуумам перші уявлення про навколишній світ. У символічно-знаковому середовищі, в якому відбувалося розуміння важливості шанування рідної мови, культури, звичаїв, праці, уміння творити добро, бути милосердними, любити природу тощо, людина від самого народження була активним учасником повноцінного життя, розвивалася і відчувала на собі вплив характерних рис спочатку дитячого фольклору, народної поезії, ігор, пісенної творчості, в яких сконцентрована накопичена багатьма ерами мудрість народу, взаємовідношення з дітьми, їх виховання та обачливе ставлення до майбутнього дорослого життя, в якому відбувалося повноцінне входження в традиції, обрядовість, ініціації, ритуальність народу, розуміння його сакрального сенсу. Як зауважував доктор психологічних наук, академік С.Д. Максименко, "особистість, яка не здатна піднятися до суб'єктного способу буття у світі, вимушена задовольнятися роллю знаряддя чиєїсь іншої діяльності, суб'єкт якої може ставитися до тієї чи іншої людини як до об'єкту, або ж і просто як до витратного матеріалу" [1, с. 9].

Український театр завжди відрізнявся синтезом акторської майстерності, оперного співу, складного танцю та яскравого фольклору. Цей особливий яскравий стиль сформувався та закріпився на зламі ХІХ- ХХ ст. Саме в цей період М. Кропивницький і М. Старицький створили національний музично-драматичний театр, постановки в якому були більшою мірою оперними. В цей період сформувалися ідейно-естетичні засади української режисури, акторського мистецтва та вокального виконавства.

Особливості театральної режисури ХІХ-ХХ ст. характеризуються видовищністю, універсальністю українських акторів, яких неможливо було ідентифікувати зі звичайною середньостатистичною людиною. Сучасний глядач бажає бачити перед собою не надлюдину, а хоче бачити себе, хоче бути у епіцентрі подій. Тому неабиякої популярності набувають камерні театри, в яких глядач виступає ніби в ролі актора та активного учасника театрального дійства. Сучасна людина прагне відчути увесь спектр емоцій, а для цього замало спостерігати із далекої глядацької зали, від якої актори відгородилися четвертою стіною. Сьогодні найбільш популярними та відвідуваними театрами є саме сучасні камерні театри із новими концепціями вистав.

Колектив аматорського театру літературного факультету Університету третього покоління успадкував ці особливості і є активним та бажаним зі своїми театральними постановками, концертними номерами майже на будь-якому святі, є постійною основою, на якій будується і тримається вся драматургія заходів, що проводяться працівниками культури в Солом'янському районі міста Києва, зайнявши свою нішу в соціокультурному просторі міста Києва.

У репертуарі театру - конферанс, сценки, репризи, мініатюри, стеми. На кожне професійне свято, учасники театру створюють і виконують гумористичні привітання, частівки, сценки на тему професії тих, кого вшановують - пожежників, медпрацівників, медсестер тощо. Крім морального задоволення, яке учасники аматорського театру літературного факультету Університету третього покоління отримують від виступів, вони привчаються не боятися великої глядацької аудиторії та активніше розвивають свої творчі здібності.

Одним із видів театрального мистецтва є мистецтво сценічного читання. Сьогодні, як ніколи раніше Шевченкові слова звучать з новою силою, набувають нового змісту. Для читців-аматорів постійно проводяться конкурси художнього читання, зокрема, присвячені Великому Кобзареві. Учасники з кожним роком відшліфовують свою майстерність, деякі з них є постійними учасниками районних та обласних Шевченківських читань.

Згуртовані, дружні колективи народжуються не тільки під час спільних свят, концертів, але й під час репетицій, що є об'єднуючим фактором, який допомагає людям старшого віку підтримувати одне одного не тільки на сцені, а й у житті.

Цей театр для людей поважного віку створений з метою "суб'єктного способу буття у світі". У ньому працюють люди, які хочуть подовжити своє життя завдяки тому, що вони реалізують колись нереалізовані свої можливості. На базі літературного факультету люди поважного віку вивчають українську або сучасну літературу, досліджують інформацію про авторів творів, що виконують, у відповідних костюмах, інтер'єрі, з декораціями ставлять на сцені літературні композиції, невеликі спектаклі, мініатюри. Для того, щоб актори розвивали свою когнітивну пам'ять і свої можливості, адже йдеться про людей, яким за 80 років, була створена спеціальна авторська методика В. Микитенко.

Університет третього покоління для людей поважного віку знаходиться у Солом'янському районному територіальному центрі захисту населення та організації дозвілля населення за адресою: вулиця Волинська, 2. На базі цього центру був створений літературний факультет. Зауважимо, що до складу Університету входить 12 кафедр та театральний факультет. Для вступу до цього закладу не здаються вступні іспити, сюди люди приходять "по зову серця". Місія закладу - дозвіллєва. Діють два відділення - денне знаходиться на вулиці Лепсе, 83. Тут люди не тільки займаються своїм дозвіллям, а ще й мають можливість безоплатно обслуговуватися у перукаря, чоботаря, є комп'ютерні курси, йога, здоровий образ життя (ЗОЖ). Денне відділення має дві великі зали зі сценою, освітленням, звуком, що дає можливість проводити концертні програми на достатньо високому рівні і позначається на постійних запрошеннях учасників театрального колективу щодо участі в конкурсах, інших культурно-мистецьких заходах.

В університеті ведеться викладання психології, працюють хоровий, хореографічний, театральний, літературний факультети. На базі літературного факультету було створено аматорський театр. До кожного спектаклю напрацьовуються костюми. Нині на літературному факультеті навчається 16 людей віком від 70 до 90 років. І всі вони ще мають творчий потенціал, хочуть продовжити життя, прагнуть бути причетними до творчого життя столиці, бажають виступати і виступають - у бібліотеках, музеях Києва тощо, прокладаючи шлях до свого глядача.

Для того, щоб учасникам було легше вчити роль, їм пропонуються певні лайфхаки, зокрема, друковані текстові сторінки різного кольору, на яких за принципом емоційної активності учасників, розписувалися ролі. Найбільш активні учасники отримували червоні сторінки-ролі, менш активні - помаранчеві, середні - жовті, а найбільш спокійні - зеленого кольору. На кожну репетицію артисти приходять з такими сторінками, де прописана їхня роль. Спочатку люди поважного віку читають свої ролі, потім все рідше заглядають у текст, а потім і взагалі починають говорити ролі, вірші напам'ять. Тобто в університеті для людей третього покоління відбувається справжнє омолоджування, повернення пам'яті, соціальної активності людей, любов до активного життя. режисура театральний актор

Взаємодія в групі завжди є рольовою, якого б роду ця взаємодія не була: командна діяльність із досягнення спільних професійних завдань або інтимно-емоційна - з гармонізації стосунків. Рольова взаємодія охоплює рольову Я-концепцію особистості, групові рольові очікування та рольову поведінку, яка є власне результатом взаємодії ролей окремих осіб у групі та загальногрупових очікувань [2].

Ми проводимо чаювання, учасниці готують і приносять смаколики, щось інше, що самі приготували. Так відбувається спілкування, проводяться дозвіллєві круглі столи. Ці заходи завжди проходять весело, адже в них беруть участь члени родин акторів аматорського театру літературного факультету Університету третього покоління.

Театр працює лише три роки. Однак творчий колектив постійно приваблює своїми творчими напрацюваннями, бере участь в обрядових дійствах, пов'язаних з маланкуванням, в обжинкових та купальських святах, ставимо уривки і з української класики: п'єси Івана Нечуя- Левицького "Кайдашева сім'я", твору Миколи Гоголя "Сорочинський ярмарок" та ін. Актори намагаються перевтілюватися у різні персонажі і своїм сприйняттям навколишнього світу дарують людям хороший настрій, матеріал для роздумів про минуле і сьогодення.

Виявляючи базові принципи університету в театральній студії відбувається опора на постулати школи Леся Курбаса, який, формуючи педагогічні засади своєї практики і завдання Режлабу, приділяв багато уваги аналізу драми не лише в її дієвому аспекті, а і в сценічних можливостях, і з погляду впливу її на психіку і емоції, можливості організовувати через цю виставу розум, почуття і волю виконавців та глядачів у потрібному напрямку, налаштувати їх на потрібний сучасний життєвий тонус. Згадаємо, що створюючи 1922 року в Києві МОБ - мистецьке об'єднання Березіль, Лесь Курбас із особливою наснагою віддавався справі виховання нового режисерського покоління, підпорядковував своїй меті діяльність режисерської лабораторії та режисерського штабу. Зрозуміло, що не йдеться про виховання нового покоління режисерів, однак методичні принципи, педагогічні засади, що діяли в школі Леся Курбаса органічно вплітаються в культурно-мистецьку діяльність відвідувачів аматорського театру літературного факультету Університету третього покоління. Адже набутий досвід у цій школі пересвідчує у домінуванні в роботі цілісного педагогічного методу. Конкретний вияв цього методу підтверджується усією практикою МОБу, але документально зафіксованих прямих свідчень такої роботи замало.

Тому змістовним є лист очільника Правління Об'єднання М. Дацкова до Наркомпросу, де окреслюються основні умови навчання в МОБі випускників Музично-драматичного інституту, що дозволяє чітко простежити як самі березівці формували стадії і характер підготовки режисерів: "План використання надісланих до нашого театру стажерів- лаборантів цілком приноровлений до міркувань педагогічного характеру. Стажери мають, по-перше, закінчити в Режштабі, що функціонує при об'єднанні, свою режисерську освіту, і відтак їм дається змога в практиці театральної роботи перевірити свої знання і вміння і доповнити її всім цим, що можуть вони набути тільки продукційно у колективі. Як працівники Режтабу, вони, перш за все, мають прослухати курс режисури, крім того, працюючи в станціях МОБу, вони тільки входять в курс всього комплексу театральної справи з боку її організації, але, отримуючи там вже конкретні завдання, вони безпосередньо знайомляться з усіма елементами техніки театру і техніки ведення і керівництва театральною організацією взагалі. Праця у станції фіксації та систематизації досвіду і обов'язкова їх присутність на всіх спільних засіданнях останніх станцій дає їм змогу бути весь час в курсі і слідкувати за справами художнього порядку, питання режисури, клубної роботи, роботи сільдрам гуртків, театральної журналістики. У продукції театру "Березіль" вони беруть участь як лаборанти із технічними завданнями. У найближчих постановках мають бути задіяні лаборанти-режисери і аж до кінця їхнього стажування, коли за півтора року їм буде дана змога дебюту" [3; 4]. Цілком доступні постулати для акторів третього покоління.

Кожен виступ акторів аматорського театру літературного факультету Університету людей третього покоління супроводжується музичними вставками, які вміло підшукує та акомпанує разом з керівником театру Вікторією Микитенко її чоловік, заслужений артист України Сергій Васильович. Для всіх виступів обираються музичні твори, пісні, які знають і люблять учасники. Зовсім нещодавно сценарій свята до Дня працівників культури, що проводився в територіальному центрі, був побудований повністю на виступах акторів-аматорів поважного віку. Музичні сценки підняли настрій глядачам. Особливо приємно учасникам свята коли частівки, гуморески виконуються особисто для них і створені на місцевому матеріалі. Глядачі краще сприймають такий "адресний" гумор.

З метою більш якісного розвитку творчих здібностей артистів, заняття проводяться індивідуально з кожним учасником, а також попарно, по епізодах. Розучуються репризи, розвивається міміка, проводяться заняття зі сценічної мови.

У зв'язку з карантином заняття проходять в онлайн-режимі. Перетворення у сфері інформаційних технологій відкривають практично необмежені можливості у переорієнтації культурно-творчої і просвітницької діяльності. В університеті працюють комп'ютерні курси. Втім практично всім учасникам театру допомагають опанувати новітні технології їхні рідні - діти та онуки технічно розвивають своїх батьків, бабусь і дідусів.

Учасники аматорського театру літературного факультету Університету третього покоління разом із керівником постійно виступають у бібліотеках, а також влаштовують свята іменинника, відзначають інші події у гурті свого колективу. Також організовуються перегляди улюблених кінофільмів з їх подальшим обговоренням. Кінематограф як засіб масової комунікації володіє потужною можливістю трансформації соціальної реальності. Така особливість кіно проявляється шляхом трансляції різноманітних норм і цінностей, закладених як у самому кінематографічному сюжеті окремо взятого фільму, так і в різних образах та поведінкових патернах екранізованих персонажів. У процесі споживання культурного продукту - фільму - індивіди в соціальній ролі глядачів сприймають закладені авторами кінокартини в екранні образи та сюжети ціннісно-нормативні установки, які сприймаються глядачами через власні соціальні та психоемоційні характеристики. В результаті такого впливу кінематограф знаходить можливість створювати, розвивати та трансформувати естетичні, морально-етичні, соціально- економічні установки аудиторії людей третього покоління. В ході соціологічного аналізу взаємодії кінематографу та суспільства виникає фундаментальне питання про те, що саме має перебувати у подальшому фокусі інтересу людей, зокрема, третього покоління.

Досліджуючи й узагальнюючи панораму діяльності аматорського театру літературного факультету Університету третього покоління в соціокультурному просторі України ХХІ ст., прокладаючи браму крізь роки, можна з впевненістю сказати, що показником розвиненості держави є тривалість життя людей. На цей фактор суцільно впливає дозвіллєва зайнятість людей, які вийшли на заслужений відпочинок і раптово постали перед проблемою незатребуваності. Провівши дослідження піднятої проблеми, можемо зробити висновки, що нині залишається недостатньо узагальненим досвід діяльності українських та світових аматорських театрів людей третього покоління, зокрема літературного факультету Університету. Не з'ясованими залишаються тенденції подальшого їх розвитку. Тому дослідження діяльності аматорського театру літературного факультету Університету третього покоління є реально актуальним і необхідним для розуміння людей поважного віку, задоволення їхніх культурно-творчих потреб і можливостей, відповідність сучасному руху життя, вплив їхньої культурно-мистецької діяльності на розвиток теорії та історії українського сценічного мистецтва, фестивального руху, тенденцій та особливостей його розвитку.

Використані джерела

1. Максименко С.Д. Особистість як суб'єкт подолання кризових станів // Особистість в умовах кризових викликів сучасності : Матеріали методологічного семінару НАПН України (24 березня 2016 року) / За ред. академіка НАПН України С.Д. Максименка. Київ: Бюро Відділення психології, вікової фізіології та дефектології НАПН України, 2016. 629 с. С. 8-14.

2. Горностай П.П. Личность и роль: Ролевой подход в социальной психологии личности. Київ: Интерпресс ЛТД, 2007. 312 с.

3. Електронний ресурс. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0% B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0% D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F

4. Електронний ресурс. Режим доступу: http://puet.edu.ua/ru/fakulteti/universitet-tretogo-viku

Размещено на Allbest.ru