Демографічна політика СРСР на території Сталінської (Донецької) та Ворошиловградської (Луганської) областей у перші повоєнні роки: історіографія питання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Демографічна політика СРСР на території Сталінської (Донецької) та Ворошиловградської (Луганської) областей у перші повоєнні роки: історіографія питання

Шихов Петро Володимирович фахівець відділу інформаційних технологій та зв'язків з громадськістю, Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Анотація

У статті аналізуються наукові доробки, які дають змогу прослідкувати зміни у складі населення Сталінської (Донецької) та Ворошиловградської (Луганської) області в перші повоєнні роки в умовах радянської демографічної політики. Основна увага досліджень, присвячених даній темі, зосереджена на аналізі міграційних рухів населення, зокрема масових переселень українців з Польщі, його етнічному складу та організованим наборам населення на роботи з відновлення промисловості. Дослідниками з'ясовано роль та співвідношення механічного приросту населення, вплив даного процесу на зміну етнічного складу Сталінської (Донецької) та Ворошиловградської (Луганської) області та демографічну політику в окреслений період. Уперше у загальну динаміку примусового руху населення враховано кількість та етнічний склад військовополонених відправлених на відновлення регіону. Науковці в загальний процес рухів населення у післявоєнний час включають працю військовополонених та інтернованих на роботи. У зарубіжних та вітчизняних дослідженнях зроблена спроба прослідкувати рух японських військовополонених в регіон. Дослідниками з'ясовано роль державного планування у демографічній політиці та формуванні етнічної структури регіонів.

На основі архівних розвідок (доповідях статистичних та політичних органів регіональних і республіканського рівнів, ділового листування між органами радянської влади), а також офіційних наказів та звітів дослідниками виявлено неоднозначність демографічної ситуації у Сталінській (Донецькій) та Ворошиловградській (Луганській) областях у зазначений період.

Дослідження радянського і сучасного періодів показали, що комплексної оцінки демографічної політики СРСР у перше повоєнне десятиліття не здійснено. Проведений аналіз різних дозволяє стверджувати, що радянська демографічна політика у повоєнний період не була розкрита як комплекс дій спрямованих на формування народонаселення регіонів і розкриває лише її окремі складові такі як: національна, міграційна та економічна.

Ключові слова: демографічна політика, Донбас, матеріально-побутові умови, міграції, евакуація, депортація, повоєнна відбудова, військовополонені, УРСР.

Abstract

The demographic policy of the USSR in the Stalin (Donetsk) and Voroshylovhrad (Luhansk) regions in the early postwar years: historiography of the issue

Shykhov Petro Volodymyrovych Specialist, Department of Information Technologies and Public Relations, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereiaslav

The article analyzes scientific works that allow us to trace changes in the population of Stalin (Donetsk) and Voroshylovhrad (Luhansk) regions in the first postwar years under the conditions of Soviet demographic policy. Studies on this topic focus on the analysis of migration movements of the population, in particular the massive resettlement of Ukrainians from Poland, its ethnic composition, and organized recruitment of people to work on industrial reconstruction. The researchers have determined the role and correlation of mechanical population growth, the impact of this process on the change in the ethnic composition of the Stalin (Donetsk) and Voroshylovhrad (Luhansk) regions and demographic policy in the period under consideration. For the first time, the number and ethnic composition of prisoners of war sent to reconstruct the region is taken into account in the overall dynamics of forced population movements. Scholars include the labor of prisoners of war and internees for work in the general process of population movements in the postwar period. Foreign and domestic studies have attempted to trace the movement of Japanese prisoners of war to the region. The researchers have identified the role of state planning in demographic policy and the formation of the ethnic structure of the regions.

On the basis of archival research (reports of statistical and political bodies at the regional and republican levels, business correspondence between Soviet authorities), as well as official orders and reports, the researchers found ambiguity in the demographic situation in the Stalin (Donetsk) and Voroshylovhrad (Luhansk) regions during this period.

Studies of the Soviet and modern periods have shown that a comprehensive assessment of the USSRs demographic policy in the first postwar decade has not been carried out. The analysis of the various studies suggests that the Soviet demographic policy in the postwar period was not disclosed as a set of actions aimed at shaping the population of the regions and reveals only its individual components, such as national, migration and economic.

Keywords: demographic policy, Donbas, living and household conditions, migration, evacuation, deportation, postwar reconstruction, prisoners of war, Ukrainian SSR.

міграційний населення етнічний

Постановка проблеми

Основну роль у дослідженнях історичного розвитку суспільства відіграє демографічна політика держави у тому чи іншому регіоні. Повоєнна відбудова території Сталінської (Донецької) та Ворошиловградської (Луганської) області стала чи не однією з найважливіших тем радянської історіографії, як приклад - подвиг соціалістичної праці «радянського» народу. Радянська влада не жалкувала ні сил, ні засобів задля найскорішого відновлення промисловості регіонів. Масові депортації, репатріації та праця військовополонених були основою для якнайшвидшої відбудови, а національна та демографічна політика радянської держави стали підґрунтям для майбутніх національних конфліктів. Різним аспектам демографічної політики СРСР на території Сталінської (Донецької) та Ворошиловградської (Луганської) областей присвячена низка праць, які умовно можна поділити за проблематикою дослідження на соціально-економічні та національно-етнічні.

Для відновлення економіки СРСР були прийняті спеціальні законодавчі акти. Наприклад, у Законі про п'ятирічний план відновлення та розвитку народного господарства СРСР на 1946-1952 рр. постало завдання відновлення важкої промисловості Донбасу [1, с. 64]. Цьому повинна посприяти зміна у демографічній політиці СРСР, яка до початку Другої світової війни, а саме радянсько-німецької її частини, мала виражений національний характер.

Основним засобом відновлення демографії областей були: організовані набори населення (далі - оргнабори), мобілізація населення, депортації, праця військовополонених та демобілізація осіб з лав червоної армії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Окремі аспекти формування та реалізації демографічної політики СРСР на території Донецької та Луганської області висвітлювали українські та зарубіжні вчені, зокрема: М. Алфьоров, Н. Шипік, І. Баликін, Д. Вєнгжин, О. Задніпровський, О. Буцко, Д. Байкєніч Г. Куромія та інші. Всі наукові доробки мають неабиякий інтерес до вивчення, хоча в повній мірі не висвітлюють демографічну політику щодо населення Донецької та Луганської області.

Мета статті - висвітлення досліджень з теми демографічної політики СРСР у перші повоєнні роки і на їх основі виокремити шляхи її впровадження та реалізації в наукових працях.

Виклад основного матеріалу

Підґрунтям досліджень державної демографічної та міграційної політики у роки повоєнної відбудови Донецької та Луганської області, а також заклав дослідник М. Алфьоров, який у монографії «Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939-1959 рр.)» висвітлив причини та наслідки воєнної депопуляції населення регіону, а також повоєнну відбудову промисловості.

Автор зазначає, що воєнні втрати у роки Другої світової війни, знищення промисловості, затоплення шахт, загальна бідність населення та голод спричинили зміни у державній міграційній політиці задля забезпечення Донбасу необхідною робочою силою. Учений М. Алфьоров відмітив, що за часів радянської влади дослідження як загалом демографічних, так і міграційних конкретно дослідниками того періоду майже не вивчалось або мали загальний характер, або високий рівень ідеологізації. Більшість документів зазначеного періоду до настання т.зв. «перебудови» мали гриф «секретно», і через це не були доступні для дослідників [2].

Дослідник у праці «Порівняльний аналіз міграційних та демографічних процесів у Ворошиловградській і Сталінській областях (1943-1951 роках)» виокремлює два періоди у дослідженні зазначеної проблеми. Перший період 1943-1951 рр. обумовлюючи це тим, що у 1951 р. завершилась повоєнна відбудова Донбасу і з цього часу починається остаточне оформлення демографічної структури регіону, відбувається еволюція у сфері міграційної та демографічної політики радянської держави. Також М. Алфьоров досліджуючи міграційні процеси в регіоні виокремлює, що велика кількість осіб, прибулих в області складали мешканці РФСРР [3].

Серед дослідників, які займались етнічною стороною питання демографічної політики СРСР можна виокремити І. Баликіна. У статті «Загальна характеристика національного складу населення Донбасу (1943-1982 рр.)» автор на основі перепису населення 1959 р. проаналізував його національну структуру. Дослідником було зроблено висновок, що основою населення Донбасу були українці, а другою за кількістю етнічною групою були росіяни. Протягом років відсоткова частка українців поступово зменшувалась, а росіян зростала, також зросла частина населення, яка розмовляла російською мовою. Також, автор відмічає зміну в державній демографічній політиці, а саме у національній її частині. На думку автора, після повоєнної відбудови фокус радянського керівництва повернувся до довоєнного і мав виражений національний характер. Це показує поступова зміна етнічної структури регіону, власне мовної політики. Основою подібних змін були оргнабори, які поступово перейшли з мети повоєнної відбудови до зміни етнічної структури, задля зросійщення населення і перетворення його на «радянський народ» [4].

Тема національної політики також висвітлено у колективній праці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень «Національні меншини України в політичних процесах ХХ-ХХІ століть: стан і проблеми дослідження». Зокрема у розділі «Національні меншини в Українській РСР 1945-1990 років: історія дослідження» В. Новородовським досліджено питання депортацій за національною ознакою. На основі праць різних дослідників, зокрема виокремлено, що метою такої акції було вирішення Польщею і СРСР проблем національних меншин [5, C. 402-496].

У монографії «Національні меншини України в політичних процесах (1945-1991): науковий дискурс» дослідником визначена класифікація наукових доробків з теми національної політики. На прикладі різних етнічних груп автор прослідковує процеси, які мали на меті стерти національну ідентичність та створити нову т. зв. «радянський народ» [6].

Окремі аспекти етнічних переселень були висвітлені у статті Н. Шипік «Повоєнне переселення селян російського походження з Болгарії до Сталінської області». У ній окрім загальних аспектів міграції у повоєнні роки між різними країнами висвітлено побут і умови життя переселених, зокрема грошове і речове забезпечення, житло, а також вплив Голодомору 1946-1947 рр. на процес їх адаптації [7].

Однією із ключових тем дослідників державної політики СРСР у сфері демографії є т.зв. «евакуація» громадян з території Польщі в УРСР. Зокрема дана тематика була розглянута у працях дослідників: Д. Байкєніча, М. Алфьорова, Н. Касьянової, В. Наконечного, М. Бугая, І Біласа, О. Буцко, І Винниченка та ін.

Дослідник Д. Байкєніч у праці «Українські переселенці з Польші на території Ворошиловградської області в 1944-1945: планування, кількість і географія розселення» зазначає, що процес «добровільного» переселення або «евакуації» відбувався неоднорідно, а також мав деякі проблеми в реалізації. Автор відмітив, що на основі документів того часу процес переселення зіткнувся з незапланованим житловим питанням, а відтак створив проблему для розселення українського населення Польщі на території Західної України. Тому, більшість переселених осіб виявило бажання проживати на території східних областей України. Він виокремлює, що дана акція допомогла закрити демографічну прогалину, яка виникла після масових депортацій німецького населення у 1941 р., а також масових втрат у роки війни [8].

Питання переміщення населення з Польщі до УРСР яскраво висвітлено у праці «Репатріація чи депортація. Переселення українців з Польщі до УРСР» під редакцією Є. Місила. У ній зазначено, що переселення українців з Польщі в Україну не було добровільним, як було зазначено в «Угоді року між урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР» від 09.09.1944 р. У праці йдеться, що не дивлячись на те, що в усіх інструкціях прикладених до угоди було визначено добровільний характер переселення, в самому документі депортації українців було визначено як «евакуація», а депортація поляків «репатріацією» [9].

Дослідник М. Алфьоров у праці «Депортації українського населення в Донбас 1944-1949 рр.» приділив увагу чисельності та умовам в яких відбувалась дана переселенська акція. Автор виділяє два етапи депортації. Перший етап тривав з жовтня 1944 р. до липня 1945 р. На даному етапі відбувалось безпосередньо переселення. Другий етап тривав з вересня 1945 р. до серпня 1946 р. У цей час, за твердженням автора, масові переселення припинились. Дослідник, оперуючи архівними даними констатує, що для тих сімей та осіб прибулих під час першого етапу «евакуації» фактично не вистачало житла, навіть враховуючи зайняті німецькі колонії, населення яких було депортовано у 1941 р. [10].

У статті «Депортовані з Польщі українці в УРСР: критерії вибору місця поселення» І. Кунець були проаналізовані проблеми розселення українців, яких було депортовано з Польщі. Визначено, що основною метою організованого переміщення населення було бажання відновити людські втрати спричинені Другою світовою війною. Дослідник зазначає масові втечі переселених зі східних областей УРСР попри намагання радянської влади зупинити цей процес репресивно-каральними методами. Також переміщене населення намагалось втекти від Голодомору 1946-1947 рр. Хоча «евакуація» і була добровільною вільного вибору місця поселення каральні органи радянської влади не надавали [11].

Дослідницею Т. Пронь у статті «Масове переселення українців з Польщі в УРСР в 1944-1946 рр.: ключові концепти удокументованого та

історіографічного наративу» проаналізовано не тільки основні питання примусового переміщення населення, але і міжнародні чинники, які сприяли даними процесам, а також виокремлено різні поняття, які стосуються даної теми. Зокрема, авторка зазначає, що термін «евакуація» правомірно використовувати лише, як стилістичну форму даного відрізку часу. Термін «депортація» на її думку не є нейтральним поняттям і використовувати його до всіх подібних явищ не є доцільним. Також авторка дає власне визначення даної переселенської акції [12].

Учена Н. Шипік у статті «Місцева діловодна документація як джерело до вивчення заходів місцевої влади з організації прийому та облаштування українських переселенців із Польщі на території Донецької області у 1945- 1946 рр.» на основі архівних документів місцевих органів влади висвітлила поетапний прийом переселених осіб з Польщі, їх розміщення та працевлаштування. Визначено, що основним місцем розміщення переселенців були села, а працевлаштування в більшості випадків відбувалось до колгоспів [13]. Подібні дослідження були проведені М. Бугаєм [14], І. Біласом [15], О. Буцко [16], І. Винниченком [17].

Багато дослідників, як радянської доби, так і в часи незалежності України велику увагу при вивченні демографічної політики приділяють темі трудових ресурсів та їх ролі у повоєнному відновленні Донецької та Луганської області. Зокрема дану тему висвітлюють праці Н. Хорошайлова [18], І Вєтрова [19], Н. Шипік, М. Ярмоленко та ін.

Колективом авторів під керівництвом Г. Докашенко у праці «Трудові ресурси Донбасу 1943-1990 рр.: збірник документів» досліджено місце і роль Донецької та Луганської області у економічній стратегії Москви, виокремлено способи і методи вирішення дефіциту робочої сили в регіонах у повоєнні роки, розкрито роль праці військовополонених, інтернованих та залучених до праці осіб за допомогою т. зв. організованих наборів населення. Авторами зроблено спробу дослідити соціальне, економічне та політичне життя Донецької та Луганської областей за допомогою архівних документів [20].

Дослідницею Н. Шипік було виокремлено окремі особливості т.зв. «організованих» наборів населення. У статті «Оргнабір як метод поповнення робочої сили до промислових підприємств Донбасу у повоєнний час» авторка, посилаючись на радянські джерела зазначає, що у радянській літературі оргнабір обґрунтовувався, як важлива складова економіки у плані перерозподілу робітничої сили, притаманне економіці соціалістичного типу. Також, дослідниця зазначає, що сучасні українські науковці звертають увагу на особливості невиконання планів виробництва, високу мобільність населення залученого до оргнаборів, сталість трудового права військового часу в повоєнні часи, а також виокремлення окремої людини не як робітничої одиниці, а як особистості з її прагненнями і потребами. За допомогою дослідження архівних документів нею виокремлено низку, як позитивних, так і негативних рис подібних дій радянської влади [21].

Також авторкою у статті «Обсяги і структура міграцій до міських поселень Донецької області у 1944-1946 рр.» були проаналізовані складові міграційних потоків до Сталінської (Донецької області), причиною яких була потреба у відновленні промисловості. Вона виокремлює мобілізованих на відбудову об'єктів промисловості, демобілізованих військових, набори до фабрично-заводських шкіл, організовано набраних [22].

Ученою Н. Касьяновою у статті «Державні причини організованих міграцій в Українській РСР (1940-1960 рр.)» досліджено міграційний аспект повоєнного відновлення України. Авторка приділяє увагу причинам, які спонукали керівників СРСР до організації керованої міграції та мотивам такої діяльності. Дослідницею було висвітлено економічні та політичні умови переселень. Вона поділяє причини організованих міграцій на три групи. Перша група - це поєднання організованих наборів населення з особистими мотивами. Друга група причин - це міжособистісні зв'язки, тобто одруження, заміжжя, родинні зв'язки та інші сімейні обставини. Третя група - формально визначається визначенням «за власним бажанням» [23].

У статті «Вплив економічних чинників на демографічну динаміку населення східних регіонів України у другій половині 40-х рр. ХХ ст.» М. Ярмоленко зроблено широкий аналіз динаміки демографічних змін, законодавчі та нормативні акти, які на це впливали. Було прослідковано засоби і способи залучення нових працівників на промислові підприємства та шахти Донеччини та Луганщини. З них М. Ярмоленко виокремлює організовані набори населення, агітаційні засоби залучення працівників, використання праці військовополонених, репатрійованих та інтернованих. Авторка зазначає, що тенденція до збільшення росіян на територіях інших республік окрім РРФСР відображає суть національної політики того часу, адже основу для відновлення промисловості УРСР, так і східних областей складали росіяни, або зросійщене населення інших республік СРСР [24].

Малодослідженою сферою демографічних змін, хоча і тимчасових є використання праці військовополонених різних країн. Даній сфері присвячено ряд ґрунтовних праць, зокрема: О. Потильчака, В. Карпова, Т. Такеучі, Д. Вєнгжина, Н. Шипік, В. Волониць та ін.

До проблеми використання праці військовополонених потрібно зазначити колективну працю «Таємниці «західного інтернування»: японці в радянських таборах для військовополонених в Українській РСР (19461949 рр.)». У дослідженні на основі архівних документів авторами визначена роль інтернованих японських військовополонених у відновленні промислового потенціалу Донецької та Луганської областей та всієї Української РСР. Зокрема визначений хід переміщень полонених при будівництві автошляху Харків-Донбас, визначена смертність, окреслені територіально-часові межі перебування інтернованих [25].

Польським дослідником Д. Вєнгжином було виокремлено роль праці військовополонених та інтернованих етнічних німців у повоєнному відновленні СРСР. У статті ««Живі репарації» мобілізація, арешти та інтернування мешканців Південної та Центральної Європи та їх депортація до СРСР у 1944 -1945 рр.: специфіка, економічний сенс, суперечності» автором досліджено, що серед багатьох німецьких військовополонених та жителів країн які станом на 1944 р. були окуповані Червоною армією на роботи з відновлення Донбасу після фільтраційних заходів було відправлено приблизно 50 000 осіб [26].

Дослідницями Н. Шипік та В. Волониць у праці «Використання праці в'язнів на заводі ім. Ілліча м. Маріуполь Донецької області у другій половині 1940-х рр.» зазначено значну відмінність між радянським і сучасним етапом досліджень радянських методів і способів досягнення мети підвищення темпів виробництва. На основі архівних документів авторка зазначає, що окрім т.зв. «оргаборів» населення використання праці ув'язнених було важливою віхою у повоєнній відбудові за відсутності власного приросту населення. Зокрема на прикладі заводу «Азовсталь» примусово працювало на будівництві підприємств важкої промисловості 3 388 ув'язнених, а при заводі ім. Ілліча 2 140. Таким чином, авторка зазначає, що окрім осіб набраних за допомогою організованого набору населення та трудової мобілізації активно використовувалась праця в'язнів таборів ГУЛАГу. [27].

Однією із важливих віх після Другої світової війни для Донецької і Луганської областей України, зокрема політики і досліджень у сфері демографії є повоєнний голод. Голодомор 1946-1947 рр. став однією з причин т. зв. організованих наборів населення, адже власного населення не вистачало.

Зокрема дослідниця Н. Шипік, у праці «Вплив Голодомору 19461947 рр. на природній приріст населення Донеччини за даними поточного статистичного обліку» вказує, що до кінця літа - початку осені 1946 р. природній приріст населення Донецької області мав тенденцію до зростання. Але з осені, а саме у вересні того ж 1946 р. почалося зниження показників, а з початком 1947 р. стрімко почали знижуватись темпи приросту до негативних. Дослідниця на основі архівних даних статистики зазначає, що більша частина голоду прийшлася на сільські райони Донецької області. За даними авторки можна прослідкувати, що в статистичних документах радянської доби голод не було визнано. Смертність від голоду спричиненого політикою радянської влади було названо смертністю від дистрофії [28].

О. Задніпровським у монографії «Хроніка голоду 1946-1947 рр. у Донбасі» за допомогою архівних документів проаналізована хронологія Голодомору 1946-1947 рр. на території Донецької та Луганської області. Автором не тільки прослідкований хід трагедії, а також дані термінологічний словник та свідчення очевидців подій. За допомогою, як архівних документів так і за публікаціями у пресі того періоду дослідник прослідковує не тільки кількість планових хлібозаготівель, а також побутові умови населення. Зокрема на прикладі тогочасного гуртожитку в якому жили робітники визначено, що на одного мешканця в середньому припадало близько півтора квадратних метра житла [29].

Японським вченим Г. Куромія у праці «Свобода і терор у Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870-1990 рр.» причиною виникнення масового голоду у 1946 р. визначено декілька факторів. Зокрема визначено, що керівництво сільським господарством як Сталінської (Донецької) та Ворошиловградської (Луганської) областей з часів Другої світової війни не змінилось, як не змінилась сама система [30].

Висновки

З висвітлених праць можна зробити висновок, що демографічна політика СРСР саме у Сталінській (Донецькій) та Ворошиловградській (Луганській) областях УРСР є малодослідженою темою. Праць, які б висвітлювали загальні питання демографічної політики майже немає, а основу для її дослідження є дослідження, які виокремлюють окремі аспекти її впровадження. Це стосується впливу Голодомору 1946-1947 рр. на демографію регіонів і масові переселення українців з Польщі, і вплив репресивно-каральної системи на демографічні процеси та національну політику як складову демографічної про які існує безліч праць. Тому є доцільним продовження дослідження демографічної політики СРСР у Сталінській (Донецькій) та Ворошиловградській (Луганській) областях УРСР як явище і процес в цілому.

Література

1. Закон о пятилетнем плане восстановления и развития народного хозяйства СССР на 1946-1950 гг. Москва: Государственное издательство политической литературы, 1946. 95 с.

2. Алфьоров М.А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939-1959 рр.): монографія. Донецьк: Український культурологічний центр, Донецьке відділення Наукового товариства ім. Шевченка, 2008. 192 с.

3. Алфьоров М.А. Порівняльний аналіз міграційних та демографічних процесів у Ворошиловградській і Сталінській областях (1943-1951 рр.). Схід. 2004. № 4 (62). С. 55-59.

4. Баликін І.І. Загальна характеристика національного складу населення Донбасу (1943-1982 рр.). Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Історія. Політологія. 2013. Вип. 7-8. С. 14-22.

5. Національні меншини України в політичних процесах ХХ-ХХІ століть: стан і проблеми дослідження / авт. кол.: В.О. Котигоренко (керівник), О.Я. Калакура, Л.Л. Ковач, В.В. Коцур, Н.І. Кочан, О.О. Ляшенко, Ю.О. Ніколаєць, В.В. Новородовський, М.І. Панчук. Київ: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2020. 624 с.

6. Новородовський В.В. Національні меншини України в політичних процесах (1945-1991): науковий дискурс: монографія. Київ: ІПіЕнД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2020. 152 с.

7. Шипік Н.Ф. Повоєнне переселення селян російського походження з Болгарії до Сталінської області. Матеріали VU підсумкової науково-практичної конференції викладачів «Актуальні проблеми науки та освіти». Маріуполь, 2005. С. 130-132.

8. Байкєніч Д.В. Українські переселенці з Польщі на території Ворошиловградської області в 1944-1945 рр.: планування, кількість і географія розселення. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Історичні науки. 2010. № 23 (210). С. 170-177.

9. Репатріація чи депортація. Переселення українців з Польщі до УРСР. Збірник документів / за ред. Є. Місила, пер. І. Сварника. Львів: Каменяр, 2007. 255 с.

10. Алфьоров М.А. Депортації українського населення в Донбас 1944-1949 рр. Схід. 2004. № 3 (61). С. 61-65.

11. Кунець І.С. Депортовані з Польщі українці в УРСР: критерії вибору місця поселення. Держава і право. 2009. Вип. 44. С. 722-730

12. Пронь Т. Масове переселення українців з Польші в УРСР в 1944-1946 рр.: ключові концепти удокументованого та історіографічного наративу. Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. Збірник статей. Київ: Інститут історії України НАН України, 2012. Вип. 17. С. 59-72.

13. Шипік Н.Ф. Місцева діловодна документація як джерело до вивчення заходів місцевої влади з організації прийому та облаштування українських переселенців із Польщі на території Донецької області у 1945-1946 рр. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія: збірник наукових праць. Вінниця: Твори, 2021. Вип. 36. С. 112-119.

14. Бугай М. Депортації населення з України (30-50-ті роки). Український історичний журнал. 1990. № 10. С. 32-38.

15. Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953: суспільно-політичний та історико-правовий аналіз: у 2 кн. Кн. 1. Київ: Либідь: Військо України, 1994. 424 с.

16. Буцко О.В. Украина-Польша: миграционные процессы 40-х годов. Киев. 1997. 149 с.

17. Винниченко І.І. Міграційні процеси 2-ї пол. 40-х-початку 90-х рр. Українці в державах колишнього СРСР: історико-географічний нарис. Житомир: Льонок, 1992. 163 с.

18. Хорошайлов Н.Ф. Відроджений Донбасс. Донецьк: Донбасс, 1968. 195 с.

19. Вєтров І. Засоби залучення трудових ресурсів до відбудови важкої промисловості України (1943-1950 рр.). Сторінки воєнної історії України: зб. наук. ст. Київ. 2010. Вип.13. С. 216-228.

20. Трудові ресурси Донбасу: 1943-1990 роки: збірник документів. / упор. Ю.І. Абакелія, В.М. Докашенко, Г.П. Докашенко (кер. колективу упоряд.), В.В. Концур. Горлівка: Вид-во ГІІМ ДВНЗ «ДДПУ», 2013. 374 с.

21. Шипік Н.Ф. Оргнабір як метод поповнення робочої сили до промислових підприємств Донбасу у повоєнний час. Грані. 2014. № 12. С. 130-135.

22. Шипік Н. Ф. Обсяги і структура міграцій до міських поселень Донецької області у 1944-1946 рр. Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Історія. Політологія: зб. наук. пр. 2015. Вип. 13-14. С. 165-171.

23. Касьянова Н. Державні причини організованих міграцій в Українській РСР (1940 - 60-ті рр.). Нові сторінки історії Донбасу. 2016. Кн. 25. С. 54-65.

24. Ярмоленко М. Вплив економічних чинників на демографічну динаміку населення східних регіонів України у другій половині 40-х рр. ХХ ст. Наукові записки з української історії. 2014. Вип. 35. C. 261-268.

25. Потильчак О., Карпов В., Такеучі Т. Таємниці «західного інтернування»: японці в радянських таборах для військовополонених в Українській РСР (1946-1949 рр.). Київ: Видавництво Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, 2011. 177 с.

26. Вєнгжин, Д. «Живі репарації». Мобілізація, арешти та інтернування мешканців Південної та Центральної Європи та їх депортація до СРСР у 1944-1945 рр.: специфіка, економічний сенс, суперечності. Світ Кліо: науковий історичний журнал. Київ: ТОВ «Науково-інформаційне агентство «Наука-технології-інформація», 2020. № 1. С. 44-56.

27. Шипік Н.Ф., Волониць В.С. Використання праці в'язнів у виправно-трудових установах Донецької та Луганської областей у другій половині 1940-х рр. Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Історія. Політологія. 2016. Вип. 17. С.107-114.

28. Шипік Н.Ф. Вплив Голодомору 1946-1947 рр. на природний приріст населення Донеччини за даними поточного статистичного обліку. Актуальні проблеми науки та освіти: зб. матеріалів XXI підсумкової наук.-практ. конф. викладачів МДУ. Маріуполь: МДУ, 2019. С. 124-125.

29. Задніпровський О.І. Хроніка голоду 1946-1947 років у Донбасі. Донецьк: Східний видавничий дім, 2007. 372 с.

30 Куромія Г. Свобода і терор у Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870- 1990-і роки / пер. з англ. Г. Кьорян, В. Агеев. Київ: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2002. 510 с.

References

1. Zakon opiatyletnem plane vosstanovlenyiay razvytyia narodnoho khoziaistva SSSR na 1946-1950 hh. [Law on the five-year plan for the restoration and development of the national economy of the USSR for 1946-1950]. (1946). Moskva: Hosudarstvennoe yzdatelstvo polytycheskoi literatury [in Russian].