Українські соціал-демократи в русі за реформу Галицького крайового сейму (1908-1914 рр.)

Размещено на http://allbest.ru

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Кафедра всесвітньої історії

Українські соціал-демократи в русі за реформу Галицького крайового сейму (1908-1914 рр.)

Олег Жерноклеєв

Анотація

Українські соціал-демократи в русі за реформу галицького крайового сейму (1908-1914 рр.)

Олег Жерноклеєв

Стаття присвячена проблемі участі українських соціал-демократів у русі за реформу Галицького крайового сейму в Австро-Угорщині в 1908-1914 рр.

Разом із тим, застаріла, недемократична система голосування на виборах до сейму зумовила те, що власне партійне представництво українських соціал-демократів у Галицькому крайовому сеймі мало епізодичний характер і в цілому, попри значні організаційні зусилля та наявність яскравих особистостей, переважно було результатом сприятливого збігу обставин.

Ключові слова: соціал-демократія, Галицький крайовий сейм, посол, вибори, виборча реформа, Галичина, Австро-Угорщина.

Парламентська діяльність мала важливе значення для української секції австрійської соціал-демократії початку ХХ ст., що перебувала під впливом австромарксизму.

Фактично головні політичні гасла партії зводилися до введення загального, рівного, безпосереднього й таємного виборчого права до всіх законодавчих і представницьких органів, у тому числі й до крайових сеймів, та завоювання основних демократичних прав і свобод громадян. Це розглядалося як основна передумова посилення політичного впливу в тій мірі, яка дозволила б уже в рамках існуючої держави й капіталістичного ладу здійснювати поетапні суспільні перетворення в соціалістичному напрямку законодавчим шляхом, через здобуття більшості насамперед у парламенті, а також у представницьких органах усіх рівнів Жерноклеєв О. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890-1918 рр.). Івано-Франківськ : ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника,. Це спонукало соціал-демократію наприкінці ХІХ і особливо на початку ХХ ст. до концентрації організаційних зусиль навколо боротьби за загальне виборче право.

Після проведення в Австрійській частині Австро-Угорської монархії парламентської виборчої реформи 1907 р. суспільна увага цілком закономірно була перенесена на крайові сей ми, адже політична система країни стала ще більш суперечливою. Зокрема, Галицький крайовий сейм обирався на основі застарілої куріальної системи із ступеневими виборами, при високих майновому, віковому та інших цензах, фактично позбавляючи виборчого права 90% населення краю та забезпечуючи відчутну перевагу представникам польських найзаможніших верств.

Наприклад, у 1906 р. на 159 послів галицького сейму був 81 великий землевласник. Станом на 1911 р. українське представництво в сеймі (включаючи й москвофілів) мало тільки 15% мандатів (поляки 85%), тоді як навіть за офіційною статистикою частка українців становила щонайменше 46% населення Галицького коронного краю Цегельський Л. Довкола виборчої реформи до галицького сейму. Літературно-науковий вістник. 1911. Т. 56. Кн. 12. С. 594..

Невипадково вже з 1907 р. боротьба довкола сеймової виборчої реформи стала центральним політичним питанням у Галичині.

Формування та діяльність українського представництва в Галицькому крайовому сеймі знайшли докладне відображення в працях Олени Аркуші, Ігоря Чорновола, Юрія Плекана, Тараса Водославського Аркуша О. Галицький сейм: виборчі кампанії 1889 і 1896 рр. Львів, 1996; Чорновол І. Українська фрак - ція Галицького крайового сейму. 1861-1901 (нарис з історії українського парламентаризму). Львів, 2002; Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. Львів, 2010; Плекан Ю. Боротьба за реформу виборчого за - конодавства до Австрійського парламенту та Галицького сейму (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). Івано- Франківськ, 2008; Плекан Ю. Перший досвід парламентаризму: українці - депутати Австрійського пар-ламенту та Галицького крайового сейму (1848-1918 рр.). Довідник. Івано-Франківськ : Видавець Тре-тяк І.Я., 2012; Водославський Т. Господарсько-адміністративні питання українського населення на сесіях Галицького крайового сейму (1908-1914 рр.). Галичина. Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. Івано-Франківськ, 2021. Вип. 34. С. 234-246. та ін.

Щодо аналізу ставлення галицьких, і насамперед польських соціал-демократів до сеймового питання, участі у виборчих кампаніях і депутатській активності слід відзначити внесок таких дослідників, як Юзеф Бушко, Валентина Найдус, Гаральд Біндер та деякі ін. Buszko J. Sejmowa reforma wyborcza w Galicji 1905-1914. Warszawa: PWN, 1956; Najdus W. Polska partia socjalno-demokratyczna Galicji i Sl^ska, 1890-1919. Warszawa : PWN, 1983; Piasecki H. Sekcja zydowska PPSD i Zydowska Partia Socjalno-demokratyczna. 1892-1919/1920. Wroclaw-Warszawa-Krakow-Gdansk- Lodz : Zaklad narodowy im.Ossolinskich, 1983; Binder H. Galizien in Wien : Parteien, Wahlen, Fraktionen und Abgeordnete im Ubergang zur Massenpolitik. Wien : Verlag der Osterreichischen Akademie der Wissenschaf- ten, 2005; Жерноклеєв О. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890-1918 рр.). Івано-Франківськ : ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені Васи-ля Стефаника, 2006 та ін.. Метою нашої статті стало детальніше висвітлення участі Української соціал-демократичної партії Галичини й Буковини (УСДП) у боротьбі за реформу сейму в 1908-1914 рр.

Слід зауважити, що вкрай несприятливі умови та процедура виборів до сейму визначили той факт, що безпосереднє партійне представництво УСДП у сеймі мало епізодичний і до певної міри випадковий характер. З утворенням УСДП до її лав перейшов сеймовий посол від Русько-української радикальної партії, селянин Степан Новаківський, обраний ще 1895 р. від Перемишльського округу. Тоді на виборах на його користь зрікся своєї кандидатури Іван Франко Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. Львів, 2010. С. 162.. Підчас сеймових сесій він мешкав у І. Франка разом з іншим послом від радикалів Дмитром Остапчуком (батьком Яцка Остапчука, пізніше відомого діяча УСДП і парламентського посла 1907-1911 рр.).

Цікаво, що все необхідне для роботи в сеймі (промови, подання, інтерпеляції), за власним свідченням С. Новаківського, готував для них Франко, а вони “з тим матеріалом ішли до сейму, як учні до школи“ Там само. С. 89, 162-163, 167.. У сеймі каденції 1895-1901 рр. посли-радикали відмовилися увійти до “Руського клубу”, що складався з послідовників О. Барвінського прибічників “нового курсу”, та утворили окрему опозиційну фракцію з трьох послів (Т. Окуневський, С. Новаківський, Д. Остапчук).

Головним речником фракції в сеймі був Т. Окуневський. Радикальні посли підтримували боротьбу проти зловживань місцевих властей під час виборів, за розвиток українського шкільництва та в обороні інтересів селянства Чорновол І. Українська фракція Галицького крайового сейму. 1861-1901 (нарис з історії українського парламентаризму). Львів, 2002. С. 214-224..

Степан Новаківський став одним із засновників УС'ДІ І. коли разом із старшим братом Петром Новаківським (серед усього 9 осіб) взяв участь в установчій конференції нової партії 17 вересня 1899 р. у Львові Центральний державний історичний архів України. м. Львів (ЦДІАЛ України). ф. 146, оп. 7, спр. 4759, арк. 1. Чорновол І. Українська фракція Галицького крайового сейму. С. 224-225. Жерноклеєв О. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині ... С. 377-378.. Відтак був якийсь час активним діячем партії та сеймовим послом. Припинив свою каденцію внаслідок складення українцями посольських мандатів у липні 1901 р. на знак протесту проти ігнорування навіть мінімальних національно-культурних. економічних і політичних потреб галицьких українців. зокрема не вирішення питання про відкриття української гімназії у Станиславові та неврахування позиції щодо закону про “рентові оселі”. який зачіпав інтереси українського селянства. переважно незаможного . У результаті цього. а також завершення повноважень Романа Яросевича як посла до австрійської Державної Ради в 1900 р.. УСДП у подальшому не мала власного парламентського представництва аж до 1907 р.. коли здобула два посольських мандати до австрійського парламенту (Семен Вітик і Яцко Остапчук).

Парламентська реформа 1907 р. актуалізувала й сеймове питання. Червнева 1907 р. конференція УСДП у Львові визначила найенергійнішу агітацію за зміну виборчої ординації до сейму на основі загального. рівного. безпосереднього й таємного виборчого права як першочергове політичне завдання партії.

Цей же політичний постулат висунули в числі своїх першорядних вимог також українські націонал-демократи й радикали. 5 серпня 1907 р. спільна окружна конференція УСДП і Польської партії соціал-демократичної Галичини та Сілезії (ППСД) у Львові затвердила план акції за реформу. що передбачав навіть можливість оголошення одно денного генерального страйку в усій Галичині Buszko J. Sejmowa reforma wyborcza w Galicji 1905-1914. S. 86.. Уже під час першої сесії нового парламенту соціал-демократичний клуб вимагав від уряду внести проєкт реформи на розгляд крайових сеймів. За цю пропозицію голосував і Український клуб. однак провести рішення не вдалось.

Як і під час руху за загальне виборче право до парламенту. у боротьбі за сеймову реформу соціал-демократи поєднували мирні й легальні форми політичної роботи та загалом виважені політичні кроки із запальною. ліворадикальною мітинговою риторикою. яка мала скоріше морально-психологічне. ніж практичне значення й повинна була налякати панівні верстви. а з іншого боку мобілізувати маси та підтримати в них бойовий дух. Наприклад. на зборах у Ярославі 25 вересня 1907 р. посол до парламенту. польський соціал -демократ Г. Ліберман заявив. що робітнича депутація до маршалка сейму 29 вересня буде останнім мирним кроком і в разі негативного результату “кулаками вивалимо брами сейму і зруйнуємо його. як французька революція Бастилію“ ЦДІАЛ України. ф. 146, оп. 8, спр. 697, арк. 53-54.. Він стверджував. що причиною всіх революцій були не революціонери. а “засліплений опір і нерозум” влади. а інший промовець заявив. що не від ступиться “навіть перед браунінгом“ Там само..

На практиці соціал-демократичні партії намагались організувати масовий вічовий рух на підтримку своїх вимог. Так. 16 вересня 1907 р. у день відкриття сесії галицького сейму відбулися віча й демонстрації. організовані спільно ППСД й УСДП у Львові. Станиславові. Стрию. Бродах. Бориславі Жерноклеєв О. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині ... С. 378.. 29 вересня 1907 р. і 27 вересня 1908 р. перед сеймом у Львові відбулись багатотисячні демонстрації. а вимоги демонстрантів були передані маршалкові сейму лідерами польських і українських соціал-демократів Das Osterreichische Staatsarchiv, Wien, Allgemeines Verwaltungsarchiv, Ministerium des Innern, Prasidialle. 22/Galizien, Kt. 2111, Pras. 30.9/1907; Kt. 2112, Pras. 9248/1908..

Масові збори на тему реформи права виборів до сейму та місцевих громад за участі від кількасот до декількох тисяч осіб. за даними поліцейських звітів. були неодноразово організовані ППСД протягом 1907-1909 рр. у Кракові. Долині. Борщеві та інших місцях ЦДІАЛ України. ф. 146, оп. 8, спр. 697, арк. 35-40, 42-45; спр. 843, арк. 16-21, 23-29; спр. 1004, арк. 47; спр. 1005. арк. 1-2..

Вимога загального, рівного, прямого й таємного права голосування на виборах до сейму, поряд із жаданням реформи виборчого закону щодо повітових, міських і громадських рад, зайняла чільне місце серед гасел, під якими соціал-демократи проводили традиційне відзначення Першотравневих свят. У 1908-1911 рр. це повсюдно здійснювалося в Галичині спільно ППСД та УСДП, подекуди й за участі єврейських соціал-демократів Жерноклеєв О. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині ... С. 379..

Соціал-демократія також послідовно виступала за надання жінкам рівного права голосування на виборах до парламенту, сейму та громадських рад. Так, 19 березня 1911 р. під цим гаслом відбулася тритисячна демонстрація вулицями Кракова на чолі з І. Дашинським та С. Да шинською-Голінською ЦДІАЛ України, ф. 146, оп. 8, спр. 1198, арк. 4-6.. Подібні вимоги ухвалювалися й на багатьох інших масових заходах.

Під час акцій за сеймову виборчу реформу соціал-демократи нерідко співпрацювали з іншими партіями. Наприклад, 11 серпня 1907 р. та 13 вересня 1908 р. у Станиславові відбулись віча, організовані спільно українськими соціал-демократами й радикалами, а 22 вересня 1907 р. у Станиславові відбувся мітинг, скликаний спільно УСДП та ППСД Там само, спр. 696, арк. 9-10, 28; спр. 843, арк. 13-15. ЦДІАЛ України, ф. 146, оп. 8, спр. 700, арк. 28-29, 43-44.. Резолюції з вимогами загального виборчого права до сейму приймалися й на вічах, які проводили націонал-демократи та радикали .

В умовах цієї боротьби 3 вересня 1907 р. на додаткових виборах до сейму після смерті Д. Остапчука в окрузі Збараж Нове Село УСДП вдалося провести свого кандидата, селянина Андрія Шмигельського (Андруха Шміґельського) (78 голосів виборщиків проти 66 за урядового кандидата Грегоращука).

Він вважався першим соціал-демократом у галицькому сеймі та єдиним за всю його історію Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. С. 193. Цікаво, що за повідомленнями газети “Земля і во-ля” від 19 вересня 1907 р., на першому засіданні сейму за участю А. Шмигельського після заклику мар - шалка на честь цісаря всі присутні встали, а він один демонстративно залишився сидіти.. Щоправда, при цьому не береться до уваги перехід С. Но ваківського в УСДП у 1899 р.

Проте 16 вересня розпочалася остання сесія сейму, а вже в грудні були розписані нові сеймові вибори, які й відбулись у лютому 1908 р. УСДП узяла в них активну участь, виставивши своїми кандидатами Андрія Шмигельського й Михайла Новаківського (відповідно у Збаражі й Богородчанах) та підтримавши в інших округах кандидатури опозиційних українських партій. У рамках передвиборної кампанії Богородчанська повітова організація УСДП, очолювана М. Новаківським, провела в селах свого округу 40 віч, а на Збаражчині лише протягом 2 тижнів УСДП організувала 28 віч і зборів Підрах. за: ЦДІАЛ України, ф. 387, оп. 1, спр. 25, арк. 1-2; спр. 40, арк. 3-5..

Але тут не вдалося порозумітися з місцевою організацією націонал-демократів Там само, арк. 15-18.. У результаті обидва кандидати УСДП програли вибори москвофілам (причому на Збаражчині А. Шмигельський програв з різницею лише у 8 голосів ви борщиків), а в цілому сеймові вибори завершилися погромом українського табору обранням 11 українських послів та 10 москвофілів Грушевський М. На українські теми. Літературно-науковий вістник. 1909. Т. 47. С. 346..

У подальший період боротьба за виборчу реформу до сейму продовжувалась. Найвищої напруги вона досягла восени 1910 р., коли українські партії під тиском сконсолідованого польського політичного табору, в якому проти українства об'єдналися всі партії, крім ППСД, змушені були вдатися до рішучіших кроків. 18 вересня 1910 р. із нагоди відкриття сесії сейму УСДП і ППСД спільно організували масові віча й збори в 50 містах Галичини, у тому числі 2,5тисячні робітничі збори у Львові ЦДІАЛ України, ф. 146, оп. 8, спр. 1110, арк. 4-5..

Характеризуючи консервативні проєкти реформи як насмішку з домагань трудящих мас, УСДП виступила з різкою критикою Українського клубу в сеймі за його нерішучі дії та закликала українських послів звернутися за підтримкою безпосередньо до народу. 19 жовтня Український клуб розпочав обструкцію в сеймі, з якою солідаризувалася й УСДП. 6 листопада у Львові відбувся з'їзд представників усіх українських політичних партій, у якому від УСДП узяли участь М. Ганкевич, С. Вітик і М. Новаківський.

Після дискусії за участю представників усіх партій було одностайно вирішено продовжувати обструкцію ЦДІАЛ України, ф. 146, оп. 8, спр. 1114, арк. 79-80.. Незважаючи на це, польській сеймовий більшості вдалося й цього разу відтермінувати вирішення проблеми. У листопаді 1910 р. С. Вітик виступив у польському соціал-демократичному щоденнику “Glos” зі статтею “Серед бурі”, у якій прагнув “представити українським послам в галицькому сеймі, що вони зробили все можливе і можуть з чистою совістю уступити перед упором польської більшості“ Жерноклеєв О. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині ... С. 380.. Стаття мала позитивний резонанс в українській пресі.

Що ж до справи реформи, то вона й надалі залишалася джерелом напруги в українсько-польських відносинах у краї. На Буковині боротьба за сеймову реформу завершилася ще в 1910 р. прийняттям нової виборчої ординації. Це дозволило УСДП у квітні 1911 р. провести на сеймових виборах свого кандидата М. Гаврищука, який став першим і єдиним соціал-демократом у буковинському сеймі Verein fur Geschichte der Arbeiterbewegung, Wien., Altes Parteiarchiv (2), Archiv Sozialdemokratische Par- teistellen, Parteivertretung, Kt. 140, M. “Bukowina”, Tatigkeitsbericht der Bukow. Landesorganisation.. У Галичині цей процес розтягнувся до 1914 р.

Попри ускладнення становища УСДП внаслідок розколу 1911 р. та міжнаціональних протиріч, обидві фракції партії намагалися продовжувати брати активну участь у суспільно політичному житті Галичини. Одним із центральних питань полеміки залишалася сеймова виборча реформа.

У січні 1912 р., у зв'язку з відкриттям сесії галицького сейму та відновленням боротьби навколо виборчої реформи, орган фракції “старих” (“централістів“) в УСДП газета “Земля і воля” виступила з передовою статтею, у якій піддала критиці український сеймовий клуб за його готовність погодитися зі збереженням куріальної системи виборів взамін на збільшення українського представництва в сеймі, вимагала послідовного дотримання демократичних принципів реформи й передусім загальності та рівності виборчого права Справа виборчої реформи. Земля і воля. 1912. 27 січня.. 29 січня у Львові в залі товариства “Яд Харузім” було проведено спільне робітниче віче (1 тис. учасників), на якому виступали представники ППСД, УСДП і Єврейської соціал-демократичної партії (ЄСДП). Зокрема, доповідач І. Дашинський скритикував проєкт реформи, за яким робітниче населення 25 міст, у тому числі Львова й Кракова, мало отримати лише 10 місць у сеймі, тоді як 2 тис. шляхтичів 44 місця Там само. 3 лютого.. 11 лютого “старі” разом із ППСД та ЄСДП організували 10-тисячну демонстрацію перед будинком сейму, під час якої С. Вітик зустрівся з українськими сеймовими послами й передав їм вимоги демонстрантів, зокрема й щодо загального права голосування.

У відповідь К. Левицький запевнив у відданості українських послів ідеї демократичних виборів, але підкреслив неготовність до цього сеймової більшості та уряду. Після цього позиція де монстрантів була представлена маршалкові сейму С. Бадені, який обіцяв докласти зусиль до полагодження справи Там само. 17 лютого..

“Молоді” українські соціал-демократи (“сепаратисти“) теж узяли активну участь у цій демонстрації, а також самостійно організували низку віч із вимогою загального виборчого права до сейму. Так, 7 лютого 1912 р. В. Левинський та П. Буняк скликали народне віче в залі товариства друкарів у Львові. Промовці М. Темницький, О. Безпалко, І. Сіяк у вщерть заповненому залі піддали критиці господарку та політику крайового сейму, а також проєкт його реформи.

Резолюція зібрання містила жадання загального, безпосереднього і таємного виборчого права до сейму, а також протест проти несправедливості щодо українців і вимогу належного представництва для кожного народу відповідно до його чисельності Державний архів Львівської області, ф. 350, оп. 1, спр. 3257, арк. 23-24, 30..

Водночас позиція “молодого” напряму в УСДП, як свідчать публікації їхньої преси цього періоду, мала певні відмінності. Враховуючи, що практичне втілення постулату загального виборчого права до сейму було наразі нереальним через політику польської більшості, “молоді” пропонували визнати, що українські посли боронили найбільш поступовий варіант реформи, який за тодішніх відносин можна було вибороти, та вважали, що всі українці без різниці партій мали б підтримати Український клуб у тій боротьбі.

Конференція УСДП-“централістів” 3 березня того ж року в спеціальний резолюції під креслила, що вважає реформу на основі загального виборчого права “за одиноко відповідачу так інтересам широких робочих мас, як і української нації“ Жерноклеєв О. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині ... С. 431..

При цьому “старі” й надалі дотримувалися лінії на тісну співпрацю з польськими соціал-демократами, продовжували організацію спільних політичних акцій і масових заходів. Як свідчать поліцейські реляції, протягом 1912 початку 1913 рр. М. Ганкевич, С. Вітик, Т. Мелень узяли участь та виступали з промовами на багатьох масових зборах і мітингах, проведених ППСД у населених пунктах Східної Галичини. На них піднімалися питання важкого становища різних категорій робітників, рівноправ'я жінок, обговорювалася внутріполітична ситуація в Австро-Угорщині Там само. С. 429.. Наприклад, 12 травня 1912 р. у Львові, як і в усіх великих містах австрійської частини імперії, соціал-демократи провели віче жінок, резолюції якого вимагали надання їм активного й пасивного виборчого права до парламенту, сейму та громадських рад, а також права належати до політичних організацій. У Львові від УСДП ви ступив М. Ганкевич, а завершилося віче походом вулицями міста до пам'ятника А. Міцкевичу. Подібні заходи були проведені ППСД і 9 березня 1913 р. у Кракові та Львові Там само. С. 430.. австрійській імперія сейм галичина політичний

Вибори до сейму в сільській курії в червні 1913 р. принесли позитивний результат українцям.

Обрано 30 українських послів, у т. ч. й М. Новаківського, колишнього провідника УСДП на Богородчанщині, на той момент вже у статусі безпартійного. Окрім нього, українське населення загалом репрезентували 23 націонал-демократи, 6 радикалів, 1 старорусин і 1 москвофіл Добра Новина. 1913. 10 липня. С. 2..

Певна активізація роботи в сільській місцевості дозволила окружній організації ППСД у Західній Галичині в травні червні 1913 р. уперше взяти реальну участь у сеймових виборах.

Польські соціал-демократи апріорі не розраховували на перемогу в жодному з округів, з огляду на відкриті й ступеневі вибори, однак здобули помітну кількість виборщиків у деяких повітах (у Хшанувському 25, Краківському 26, Бяльському 20, у повітах Подгуже й Велічка, де від ППСД балотувався З. Клеменсевич, 65).

Розглядаючи кампанію через призму альтернативи “за чи проти сеймової виборчої реформи”, партія в кінцевому турі виборів віддала свої голоси за кандидатів від політичних сил, які підтримували реформу та проти її противників Archiwum Narodowe w Krakowie, Inwentarz tymczasowy, 1794. Teka Zygmunta Klemensiewicza (1913-1917), s. 93. ЦДІАЛ України, ф. 146, оп. 8, спр. 1410, арк. 14.. 6-8 грудня 1913 р. делегати ХІІІ з'їзду ППСД у Кракові засудили зрив уже практично готової польсько-української угоди та заявили про продовження активної боротьби за загальне право голосування до сейму . З їзд також ухвалив резолюцію, що вимагала запровадження загального виборчого права до сейму Сілезії Там само. Там само, спр. 1411, арк. 3..

Не визнана австрійською соціал-демократією ЄСДП щодо сеймової реформи виступала солідарно з польськими та українськими соціал-демократами. Черговий VI з'їзд партії відбувся 23-24 жовтня 1913 р. у Кракові за участю 70 делегатів із Галичини й Буковини та офіційного представника Бунду.

З'їзд вирішив відновити активну боротьбу за реформу крайового сейму, висловився за утворення окремих виборчих округів з єврейською більшістю, запротестував проти національних курій .

Наприкінці січня 1914 р. у справі сеймової реформи було досягнуто довгоочікуваного компромісу, а в лютому прийнято новий виборчий закон для Галицького крайового сейму. Українцям були виділені 62 мандати з 228 (27,2 %). Великі землевласники загалом обирали 45 послів, усе селянство коронного краю 105, міське населення 12 послів. “Сам факт... є радісний”, писала газета УСДП “Праця” 1 квітня 1914 р., але вказувала на необхідність подальшої боротьби за загальне, рівне, безпосереднє й таємне виборче право до всіх представ ницьких органів, отже й до сейму: “Новий виборчий закон до сойму мусить бути змінений...”. V (об'єднавчий) з'їзд УСДП 1-2 березня 1914 р. у Львові дав партійно-політичну оцінку найактуальнішим подіям суспільно-політичного життя Галичини й України. Зокрема, новий виборчий закон для крайового сейму зі збільшенням української репрезентації, але збереженням куріальної системи виборів, з'їзд в окремій резолюції розцінив як недостатній і як лише “вступ до дальшої реформаторської акції” аж до здобуття загального виборчого праваЖерноклеєв О. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині. С. 443.. Проте подальшому розвиткові цього руху завадив початок Першої світової війни.

Отже, УСДП як організаційна складова багатонаціональної, федеративної австрійської соціал-демократії діяла на основі її ідеології та програми. Сподівання на мирні, поетапні соціалістичні перетворення в суспільстві легальним шляхом, унаслідок здобуття більшості в парламенті та інших законодавчих і представницьких органах були одними з ключових у практичній політичній діяльності партії. Оскільки перемозі на виборах перешкоджала стара, антидемократична політична система, цілком логічно, що головною метою та центральним пунктом політичної боротьби партії з кінця ХІХ ст. стало загальне виборче право спочатку до парламенту, а згодом і до сейму.

Після проведення в 1907 р. парламентської реформи в епіцентрі боротьби опинився Галицький крайовий сейм. Боротьба за демократизацію виборів до сейму була офіційно визнана як одне з першочергових політичних завдань УСДП. У рамках цієї боротьби партія в 19081913 рр. проводила численні масові заходи в багатьох містах і селах Галичини, активно спів працювала з польськими та єврейськими соціал-демократами, а також з іншими українськими політичними силами, зокрема радикалами й націонал-демократами.

Натомість застаріла, недемократична система голосування на виборах до сейму, як і брак аграрної програми та міцної соціальної опори в селі, зумовила те, що власне партійне представництво українських соціал-демократів у Галицькому крайовому сеймі мало епізодичний характер і в цілому, попри значні організаційні зусилля та наявність яскравих особистостей, переважно було результатом сприятливого збігу обставин.

Summary

Ukrainian social democrats in the movement for the reform of the Galician regional diet (1908-1914)

Oleh Zhernokleiev

Vasyl' Stefanyk Precarpathian National University, Department of World History, Ivano-Farnikvsk,

The article is devoted to the problem of the participation of Ukrainian social democrats in the movement for the reform of the Galician Regional Diet (Seym) in Austria-Hungary in 1908-1914.

The Ukrainian Social Democratic Party of Galicia and Bukovyna (USDP) as a component of the multinational, federal Austrian Social Democracy acted based on its ideology and program.

References

Archiwum Narodowe w Krakowie [The National Archives in Krakow] (in Poland).

Arkusha, O. (1996). Halytskyi seim: vyborchi kampanii 1889 i 1896 rr. [Galician Diet: the election campaigns of 1889 and 1896] Lviv (in Ukrainian).

Binder, H. (2005). Galizien in Wien: Parteien, Wahlen, Fraktionen und Abgeordnete im Ubergang zur Massenpolitik [Galicia in Vienna: parties, elections, parliamentary groups and members of parliament in the transition to mass politics]. Wien: Verlag der Osterreichischen Akademie der Wissenschaften (in German).

Buszko, J. (1956). Sejmowa reforma wyborcza w Galicji 1905-1914 [Electoral reform of Deit in Galicia 1905-1914]. Warszawa: PWN (in Poland).

Das Osterreichische Staatsarchiv, Wien. [The Austrian State Archives, Vienna] (in German).

Derzhavnyi arkhiv Lvivskoi oblasti [State Archive of Lviv Region] (in Ukrainian).

Dobra Novyna [GoodNews]. 1913. 10 lypnia. S. 2 (in Ukrainian).

Chornovol, I. (2002). Ukrainska fraktsiia Halytskoho kraiovoho seimu. 1861-1901 (narys z istorii ukrainskoho parlamentaryzmu) [The Ukrainian faction of the Galician Regional Diet. 1861-1901 (an essay on the history of Ukrainian parliamentarism)]. Lviv : Instytut ukrainoznavstva imeni Ivana Krypiakevycha NAN Ukrainy (in Ukrainian).

Chornovol, I. (2010). 199 deputativ Halytskoho seimu [199 deputies of the Galician Diet]. Lviv : Triada plius. (in Ukrainian).

Hrushevskyi, M. Na ukrainski temy [On Ukrainian topics]. Literaturno-naukovyi vistnyk. 1909. T. 47. S. 346 (in Ukrainian).

Najdus, W. (1983). Polska partia socjalno-demokratyczna Galicji i Sl^ska, 1890-1919 [The Polish Social Democratic Party of Galicia and Silesia, 1890-1919]. Warszawa : PWN (in Poland).

Piasecki, H. (1983). Sekcja zydowska PPSD i Zydowska Partia Socjalno-demokratyczna. 18921919/1920 [The Jewish section of the PPSD and the Jewish Social Democratic Party. 1892-1919/1920]. Wroclaw-Warszawa-Krakow-Gdansk-Lodz : Zaklad narodowy im. Ossolinskich (in Poland).

Plekan, Yu. (2008). Borotba za reformu vyborchoho zakonodavstva do Avstriiskoho parlamentu ta Halytskoho seimu (kinets XIX pochatok XX st.) [The Struggle for the reform of the electoral legislation to the Austrian Parliament and the Galician Diet (end of the 19th beginning of the 20th century)]. Ivano-Frankivsk : Vydavets Tretiak I. Ia (in Ukrainian).

Plekan, Yu. (2012). Pershyi dosvid parlamentaryzmu: ukraintsi deputaty Avstriiskoho parlamentu ta Halytskoho kraiovoho seimu (1848-1918 rr.). Dovidnyk [The first experience of parliamentarism: Ukrainians deputies of the Austrian Parliament and the Galician Regional Diet (1848-1918). Directory]. Ivano-Frankivsk : Vydavets Tretiak I.Ia (in Ukrainian).

Sprava vyborchoi reformy [The matter of electoral reform]. Zemlia i volia. 1912. 27 sichnia; 3, 17 liutoho (in Ukrainian).

Tsehelskyi, L. Dovkola vyborchoi reformy do halytskoho seimu [Around the electoral reform to the Galician Diet]. Literaturno-naukovyi vistnyk. 1911. T. 56. Kn. 12. S. 594 (in Ukrainian).

Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Lviv [Central State Historical Archives of Ukraine in Lviv] (in Ukrainian)

Verein fur Geschichte der Arbeiterbewegung, Wien., Altes Parteiarchiv (2), Archiv Sozialdemokratische Parteistellen [Association for the History of the Workers' Movement, Vienna, Old Party Archive (2), Archive of the Social Democratic Party Offices] (in German).

Vodoslavskyi, T. (2021). Hospodarsko-administratyvni pytannia ukrainskoho naselennia na sesiiakh Halytskoho kraiovoho seimu (1908-1914 rr.) [Economic and administrative issues of the Ukrainian population at the sessions of the Galician Regional Diet (1908-1914)]. Halychyna. Naukovyi i kulturno-prosvitnii kraieznavchyi chasopys. Ivano-Frankivsk. Vyp. 34. S. 234-246 (in Ukrainian).

Zhernokleiev, O. (2006) Natsionalni sektsii avstriiskoi sotsial-demokratii v Halychyni y na Bukovyni (1890-1918 rr.) [National sections of Austrian Social Democracy in Halychyna and Bukovyna (1890-1918)]. Ivano-Frankivsk: VDV TsIT Prykarpatskoho natsionalnoho universytetu imeni Vasylia Stefanyka (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru