Мемуари І. Салія як джерело з історії Київської міської ради народних депутатів I (XXI) скликання

Размещено на http://www.allbest.ru

Національний університет біоресурсів і природокористування, м. Київ

Мемуари І. Салія як джерело з історії Київської міської ради народних депутатів I (XXI) скликання

Любовець Олена Миколаївна доктор історичних наук, професор кафедри міжнародних відносин і суспільних наук

Кравченко Наталія Борисівна кандидат історичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин і суспільних наук

Анотація

Стаття присвячена дослідженню ролі мемуарів І. Салія у висвітленні діяльності Київської міської ради народних депутатів I (XXI) скликання. Для дослідження залучені видання збірок І. Салія «Я повертаюсь», «Обличчя столиці в долях її керівників», «Про Київ і моїх сучасників», «Від утопії до утопії». Виявлено, що найінформативнішою із перерахованих є збірка І. Салія «Я повертаюсь», перше видання якої вийшло 1993 р. і наступне видання якої за змістом є практично ідентичним із першим. В обох виданнях збірки розкриваються особливості діяльності Київміськради I (XXI) скликання в цілому та її окремих депутатів, а також суперечності між новим основним органом виконавчої влади м. Києва та Київміськрадою, спроби налагодження співпраці між ними, соціально-економічні обставини діяльності київської міської влади. Книга «Обличчя столиці в долях її керівників» із виданнями 2003, 2008 і 2018 рр., містить інтерв'ю І. Салія з

керівниками м. Києва, доповнює попередню збірку, зокрема після призначення на посаду Представника Президента України у м. Києві Л. Косаківського. Перше видання збірки доповнено фото та друкованими документами періоду березня 1992-липня 1994 рр. Збірка «Про Київ і моїх сучасників», за форматом повторюючи попередню, була доповнена новими діалогами та документами. Збірка «Від утопії до утопії» у 2-х книгах відтворює й розширює інформацію та фактаж видання «Я повертаюсь», що зосереджено переважно в 2-му томі. У досліджених мемуарних збірках розкриваються особливості організаційної трансфор- мації Київської міської ради народних депутатів I (XXI) скликання в умовах формування нової вертикалі виконавчої влади, розкриваються причини суперечностей у відносинах між Київміськрадою та КМДА, відтворюють суспільно-політичні та соціально-економічні обставини діяльності Київміськради.

Ключові слова: І. Салій, Київська міська рада I (XXI) скликання, Представник Президента України у м. Києві, Київська міська державна адміністрація, столиця України, м. Київ.

салій київська рада

Liubovets Olena Mykolaivna Doctor of Historical Sciences, Professor of the Department of International Relations and Social Sciences, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

Kravchenko Nataliia Borysivna PhD, Associate Professor of the Department of International Relations and Social Sciences, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

Bilan Serhii Oleksiiovych Doctor of Historical Sciences, Professor of the Department of International Relations and Social Sciences, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, KyivSALII'S MEMOIRS AS A SOURCE ON THE HISTORY OF THE KYIV CITY COUNCIL OF PEOPLE'S DEPUTIES OF THE (XXI) CONVOCATION

Abstract

The article is devoted to the study of the role of I. Salii's memoirs in covering the activities of the Kyiv City Council of People's

Deputies of the I (XXI) convocation. The editions of I. Salii's collections «I'm Coming Back», «Faces of the Capital in the Fates of Its Leaders», «About Kyiv and My Contemporaries», «From Utopia to Utopia» are used for the study. It is found that the most informative of the above is I. Saliy's collection

«I'm Coming Back», the first edition of which was published in 1993 and the next edition of which is almost identical in content to the first. Both editions of the collection reveal the peculiarities of the activities of the Kyiv City Council of the I (XXI) convocation as a whole and its individual deputies, as well as the contradictions between the new main executive body of Kyiv and the Kyiv City Council, attempts to establish cooperation between them, and the socio-economic circumstances of the Kyiv city government. The book

«Faces of the Capital in the Fates of Its Leaders», published in 2003, 2008 and 2018, contains interviews by I. Salii with Kyiv city leaders, and complements the previous collection, in particular after the appointment of

L. Kosakivsky as the Representative of the President of Ukraine in Kyiv. The first edition of the collection was supplemented with photos and printed documents from March 1992-July 1994. The collection «About Kyiv and My Contemporaries» follows the format of the previous one, but has been supplemented with new dialogues and documents. The collection «From Utopia to Utopia» in 2 books reproduces and expands the information and facts of the publication «I'm Coming Back», which is concentrated mainly in the 2nd volume. Thus, the studied memoir collections are a valuable source for researching the activities of the Kyiv City Council of People's Deputies of the I (XXI) convocation. The researched memoir collections reveal the peculiarities of the organizational transformation of the Kyiv City Council of People's Deputies of the I (XXI) convocation in the context of the formation of a new vertical of executive power, reveal the causes of contradictions in the relations between the Kyiv City Council and the Kyiv City State Administration, and reproduce the socio-political and socio-economic circumstances of the Kyiv City Council's activities.

Keywords: I. Salii, Kyiv City Council of the I (XXI) convocation, Representative of the President of Ukraine in Kyiv, Kyiv City State Administration, the capital of Ukraine, Kyiv.

Постановка проблеми. Вибір сучасною Україною демократич- ного шляху державотворення актуалізує вивчення процесу становлення та розвитку структури органів місцевого самоврядування, зокрема, у столиці держави - м. Києві. Характерною ознакою перших років незалежності було протиборство між виконавчою вертикаллю, що формувалася з ініціативи Президента України та підпорядковувалася йому, з радянською владною вертикаллю - системою рад. Початком цього протистояння стало призначення Представників Президента в областях і районах, а також у містах Києві та Севастополі. Неврегульо- ваність механізму делегування місцевими радами повноважень місцевим державним адміністраціям і відсутність чіткого розподілу повноважень між двома владними структурами суттєво впливало на стосунки між Київської міської радою народних депутатів I (XXI) скликання та Київської міської державної адміністрацією (КМДА) на чолі з Представником Президента України.

В процесі дослідження даної проблематики одним із джерел є праці та мемуари тогочасних політичних діячів. Зокрема, значний інтерес являє доробок Івана Салія як Представника Президента України у м. Києві протягом березня 1992 - квітня 1993 рр. - збірки «Я повертаюсь», «Обличчя столиці в долях її керівників», «Про Київ і моїх сучасників», «Від утопії до утопії».

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні висвітлено у працях вітчизняних дослідників - Б. Андресюка, В. Заблоцького, Ю. Ковбасюка, В. Комова, Д. Кругляка, Л. Лановюк, В. Пархоменко, П. Сацького та ін. Вивченням історії діяльності органів місцевого самоврядування в м. Києві займаються Ю. Бобровник, О. Кривошеєнко, Т. Кулик, О. Мужилко, А. Сорокін, М. Хонда та ін. Аналізом мемуарів І. Салія займався А. Сорокін.

Метою статті є розкриття специфіки відображення в мемуарних збірках І. Салія діяльності Київської міської ради народних депутатів I

(XXI) після скасування її виконавчого комітету та запровадження Київської міської державної адміністрації (КМДА) на чолі з Представником Президента України у м. Києві.

Виклад основного матеріалу. 5 березня 1992 р. було ухвалено Закон України «Про Представника Президента України», відповідно до якого вводилася нова посада Представника Президента України як глави місцевої адміністрації в області, містах Києві, Севастополі, районі, районі міст Києва і Севастополя [1]. Таким чином створювалася нова модель управління, що базувалася на засадах поєднання на місцях державного управління через місцеві державні адміністрації зі збереженням широких повноважень органів місцевого самоврядування.

Л. Кравчук окремим своїм Указом «Про призначення Представ- ника Президента України у місті Києві» призначив на цю посаду І. Салія [2]. Таке нововведення депутати Київради сприйняли негативно й розцінювали його як замах на представницьку владу. Практично час перебування І. Салія на цій посаді став періодом перманентного протистояння між ним і Київрадою. Цей непростий період адаптації радянської системи до нових реалій відображено у низці праць І. Салія.

Першими мемуарами І. Салія, які побачили світ, стала збірка «Я повертаюсь». Вперше вона була опублікована частинами в газеті

«Київські відомості» невдовзі після відставки І. Салія з посади Представника Президента України у м. Києві. Повне книжкове видання вийшло у 1993 р. [3]. Через 25 років, у 2018 р. з'явилося друге видання, текст якого є ідентичним першому [4]. Цінність збірки полягає в тому, що основою її формування слугували поточні матеріали, насамперед записники, листи та посадові розпорядження, а також численні посилання на газетні публікації та синхронні документи вищих органів влади.

Характеризуючи процес організаційного становлення Київської міської державної адміністрації та підпорядкованих їй районних державних адміністрацій (РДА), він відзначає дорадчу роль в цьому окремих депутатів Київміськради: «У неділю, за складеним графіком, провів зустрічі з групами депутатів Київради від кожного району та з депутатами райрад. […] Говорили різне: той, скажімо, якось не так повівся під час ГКЧП. […] Переконували, що Кир'ян у Дарниці - незамінний …» [3, с. 111; 4, с. 149].

Попри загалом негативну оцінку практики поєднання мандатів депутатів Київміськради I (XXI) із посадами в Київміськвиконкомі, І. Салій згадав практику безпосереднього відбору окремих депутатів на певні посади до КМДА [3, с. 109; 4, с. 147]. Наприклад, депутата від 273-го виборчого округу, останнього голови Київміськвиконкому та голови Харківської районної Ради народних депутатів м. Києва І. Данькевича. Мотивація залучення І. Данькевича до роботи в КМДА з боку І. Салія полягала у пошуку можливостей налагодження кращої взаємодії з Київміськрадою загалом: «Окрім того, сподівався на його допомогу у встановленні ділових стосунків з Київрадою, адже за нього голосувала більшість депутатів» [3, с. 108; 4, с. 146]. Відповідні надії не виправдалися через небажання І. Данькевича відвідувати пленарні засідання Київміськради. У КМДА він очолив департамент енергетики, транспорту і зв'язку.

У збірці згадується й залучення до керівного складу КМДА депутата Київміськради від 129-го виборчого округу В. Бондаренка, який подібно до І. Данькевича був посадовцем виконкому однієї з райрад м. Києва [3, с. 122; 4, с. 164]. До роботи в КМДА було запрошено й депутата Київміськради від 50-го виборчого округу В. Крука як колишнього претендента на посаду Представника Президента України в одному з районів м. Києва [3, с. 111; 4, с. 149]. Серед претендентів на посади в КМДА названо і депутата Київміськради від 250-го виборчого округу й водночас голову виконкому Радянської райради В. Ялового [3, с. 112; 4, с. 151].

Окрім відповідної участі окремих депутатів Київміськради у формуванні КМДА та підпорядкованих їй структур, у збірці розкриваються й фактичні обставини реорганізації виконавчої влади м. Києва в березні 1992 р. із залученням Київміськради в цілому як головного представницького органу місцевого самоврядування столиці України. Зокрема, І. Салій вказав на ліквідацію Київміськвиконкому саме з боку КМДА через небажання Київміськради здійснювати відпо- відну процедуру: «Своїм розпорядженням я припинив діяльність виконкому, що дозволялося законом. Хоча логічніше було б, щоб це зробила Київрада, адже йшлося про її виконавчий орган» [3, с. 112; 4, с. 151]. Відповідну позицію Київміськради він пояснював вже згадуваним поєднанням депутатських мандатів та посад у виконкомі: «Але вона на це ніколи не пішла б - у такому разі треба було б звільнити з «професійної» депутатської роботи кілька десятків чоловік, тож її можна зрозуміти» [3, с. 112; 4, с. 151]. Реакція з боку ради була вкрай негативною: «Після мого розпорядження депутати Київради не залишилися у боргу, заявивши про «неконституційність» інституту Представника Президента, про його тимчасовість. […] Через 5-6 місяців, сподівалися вони, адміністрація відійде у минуле» [3, с. 112; 4, с. 151].

Як доповнення щодо розуміння конфронтаційних процесів у стосунках між КМДА та Київміськрадою І. Салій наводить посилання на статтю її депутата від 243-го виборчого округу М. Стріхи «Несвяткові думки з приводу однієї відставки» від 21 квітня 1993 р. із тезами про муніципалізацію структури влади м. Києва під керівництвом І. Салія [3, с. 175; 4, с. 235] та роллю у звільненні останнього представників центральних органів влади України. Відповідний фрагмент додатково свідчить про поляризацію поглядів окремих представників депутатського корпусу Київміськради з приводу належної системи влади в м. Києві та їхню публіцистичну активність.

На сторінках збірки І. Салій намагається розкрити й сутність суперечностей між ним і депутатами Київміськради в питаннях оновлення законодавства. Насамперед це стосувалося змісту потенцій- ного закону про столицю України. За його свідченням депутати Київміськради сподівалися на скасування посади Представника Президента України у м. Києві саме після ухвалення законопроєкту про столицю України [3, с. 112; 4, с. 151]. Саме це й зумовило наявність відповідних паралельних законопроєктів від Київміськради та КМДА у 1992-1993 рр. [3, с. 202-203; 4, с. 272-273]. І. Салій негативно ставився до тогочасного законодавства й через вузькість, на його думку, повноважень КМДА, відстоював необхідність отримання делегованих повноважень від Київміськради [3, с. 167, 171; 4, с. 225, 230], що в свою чергу посилювало конфліктність між ним і депутатами Київміськради.

У досліджуваній збірці І. Салій охарактеризував і специфічні риси взаємодії представницької та виконавчої влади столиці України на міському рівні. Зокрема, він згадав власні виступи в якості посадової особи на пленарних засіданнях Київміськради у вересні 1992 р. [3, с. 167-168; 4, с. 225-226], співпрацю із головою Київміськради В. Нестеренком [3, с. 40, 129, 148, 184; 4, с. 51, 174, 195-196, 241], функціонування створюваної ще в 1990 р. Муніципальної асамблеї [3, с. 129; 4, с. 173-174] та формування Земельного комітету при КМДА для взаємодії з Київміськрадою [3, с. 241; 4, с. 179].

Окремо І. Салій зачепив специфіку взаємодії Київміськради із вищими органами влади України стосовно розселення працівників та депутатів Верховної Ради України із посиланням на вказівку Президента України Л. Кравчука вирішити це питання КМДА спільно із головою Київміськради В. Нестеренком [3, с. 36-37; 4, с. 50-51].

Не залишилися поза увагою колишнього представника Президента України в м. Києві й складнощі з делегуванням Київміськрадою повноважень реформованій виконавчій владі м. Києва в питаннях управління комунальною власністю, включно із фактом створення Фонду комунального майна Київміськради за наявності однойменного фонду КМДА [3, с. 38-39, 171-172; 4, с. 48-53, 232].

І. Салій також характеризує проблему втілення повноважень Київміськради в земельних питаннях в умовах співіснування з КМДА, згадуючи можливість делегування Київміськрадою власних повноважень до КМДА, чотирьохступінчастість погодження проєктів рішень про відведення земельних ділянок, затримки у вирішенні відповідних проблем з боку Київміськради через зосередженість на організаційних питаннях та складнощі у забезпеченні кворуму на засіданнях постійної комісії Київміськради з питань будівництва та архітектури [3, с. 178, 181; 4, с. 240, 243-244]. Він також критично оцінював ухвалення Київміськрадою рішення про уможливлення приватного житлового будівництва на садових ділянках та пришвидшену процедуру ухвалення кількох десятків рішень із земельних питань на пленарних засіданнях Київміськради [3, с. 182; 4, с. 243-245].

Досить докладно у збірці «Я повертаюсь» описано соціально- економічне тло діяльності Київміськради I (XXI) скликання після адміністративної реформи в березні 1992 р. Зокрема, серед них згадано чергу на наявне житло із 230 тис. родин [3, с. 59; 4, с. 80;] в умовах проблем із спорудженням нового; явище стихійного захоплення квартир та земельних ділянок включно із метою подальшого будівництва гаражів [3, с. 179, 184; 4, с. 248], ускладнення з продовольчим забезпеченням

[3, с. 70; 4, с. 94-95]. Окремо в збірці було наголошено на явищі тогочасних страйків у м. Києві включно зі страйком працівників київського електротранспорту 16-23 лютого 1993 р. [3, с. 70; 4, с. 94].

У контексті відповідних явищ діяльність Київміськради та її окремих депутатів щодо їхнього вирішення оцінюється І. Салієм негативно. Як приклади він наводить спроби певних депутатів протидіяти ініціативі КМДА з продажу квартир [3, с. 62-63; 4, с. 85], млявість Київміськради у запобіганні згаданому лютневому страйку та його використання окремими депутатами з метою усунення І. Салія від влади [3, с. 78-79, 85; 4, с. 106, 114].

У збірці актуалізовано й аспект зв'язків Київміськради з зарубіжними країнами. Зокрема, візити її керівництва до Шотландії, відвідання окремими депутатами Київміськради Австралії, Канади та Південно-Африканської Республіки [3, с. 98; 4, с. 131]. Приділено увагу й ролі Київміськради у зовнішньоекономічних зв'язках, зокрема протидії її окремих депутатів діяльності австрійської фірми щодо благоустрою району Бессарабської площі [3, с. 181; 4, с. 243] та сприяння заступника голови Київміськради О. Мосіюка діяльності спільного українсько- канадського підприємства «Торонто-Київ» [3, с. 174; 4, с. 234;] та ін.

Отже, загалом матеріали збірки І. Салія «Я повертаюся» дають уяву щодо труднощів адаптації радянської системи місцевого управління до реалій незалежної України, а також конкретизують процес становлення КМДА та її співпраці й протистояння з депутатським корпусом Київської міської ради I (XXI) скликання.

Іншою мемуарною збіркою І. Салія є збірка «Обличчя столиці в долях її керівників», яка має формат інтерв'ю із керманичами представницької та виконавчої влади м. Києва. Збірка видавалася тричі. Варто звернути увагу на її перше видання в 2003 р. [5]. Воно цінно наявністю низки відокремлених від основного тексту фотодокументів періоду існування посади Представника Президента України у м. Києві [5, с. 200-203, 217, 249-253]. Перше видання прикметне й вміщеними додатками [5, с. 382-406], зокрема, розпорядженнями та додатками до них, виданими І. Салієм [36, с. 382-400] та Л. Косаківським [5, с. 401-406].

Збірка мала друге у 2008 р. [6] та третє у 2018 р. [7] видання. Текстова частина трьох збірок загалом ідентична, лише за деякими відмінностями. Так, у першому видання співрозмовником І. Салія замість Л. Косаківського був його заступник В. Ковтун [5, с. 256], а у двох наступних - сам Л. Косаківський [6, с. 427; 7, с. 427]. Свідчення самого І. Салія були суттєво доповнені в наступних за першим виданнях [5, с. 218-254; 6, с. 303-425; 7, с. 303-425]. У першому виданні зауваження І. Салія щодо діяльності Київміськради I (XXI) скликання носили фрагментарний характер, а в наступних двох загалом повторюють зміст праці «Я повертаюсь».

Із інтерв'ю з головою Київміськради з 3 березня 1992 р. В. Нестеренком, головою Київміськвиконкому з 3 по 20 березня 1992 р. І. Данькевичем, головою однієї з райрад м. Києва А. Селівановим та ін. вимальовується картина буденної роботи Київміськради I (XXI) скликання та вирішення нею нагальних проблем столиці. Цікавими є спогади щодо затвердження процедури обрання голів Київміськради та Київміськвиконкому із розділенням відповідних посад на початку березня 1992 р. [5, с. 192; 6, с. 282; 7, с. 282]. Докладніше можна дізнатися й про голову В. Нестиренка, про його професійні якості, його ініціативи щодо утвердження комунальної власності м. Києва та законодавчого закріплення його статусу як столиці України [5, с. 193- 194; 6, с. 283; 7, с. 283;], розбіжності у поглядах В. Нестеренка та А. Селіванова щодо розподілу повноважень та власності між міським та районним рівнями [5, с. 198; 6, с. 286-287; 7, с. 286-287] та ін. Окремо згадується й виборча кампанія мера м. Києва 26 червня 1994 р., в якій В. Нестеренко та А. Селіванов вирішили не брати участі [5, с. 198; 6, с. 289; 7, с. 289;].

Л. Косаківський у інтерв'ю розповідає про своє представництво в одному з виборчих округів Київміськради та подальшу взаємодію з нею вже в статусі Представника Президента України у м. Києві, про конфлікт через розширення Київміськрадою повноважень власного Фонду комунального майна в грудні 1993 р. [6, с. 447; 7, с. 447]. Він також згадує й актуальні на той час питання, серед яких встановлення побратимських зв'язків м. Києва з низкою зарубіжних міст, включно зі старими містами-побратимами на кшталт Кракова та новими на зразок м. Преторія в ПАР [6, с. 439; 7, с. 439].

Загальну атмосферу діяльності Київміськради I (XXI) скликання відтворюють й свідчення її депутатів. Так, А. Назарчук охарактеризував власну діяльність на посаді голови Фонду комунального майна Київміськради з 1993 р. [5, с. 135-139; 6, с. 233-236; 7, с. 233-236;],

Г. Малишевський - про збереження депутатського мандата після власної відставки з метою захисту інтересів своїх виборців на Сирці [5, с. 182; 6, с. 253; 7, с. 253;], О. Мосіюк - про власну переорієнтацію з політичної діяльності на комерційну після впровадження посади Представника Президента України у м. Києві [5, с. 165-166; 6, с. 277-278; 7, с. 277-278;].

Доповнює попередні збірка І. Салія «Про Київ і моїх сучасників», яка вийшла в 2013 р. [8]. Як і попередня збірка вона побудована у формі діалогів із низкою посадовців. У контексті дослідження періоду діяльності Київміськради I (XXI) скликання інформативними є свідчення І. Салія про пропозиції КМДА у жовтні 1992 р. щодо подання пропозицій про введення посади мера м. Києва як голови КМДА із призначенням його виборів населенням м. Києва на грудень 1992 р., переобрання Київміськради зі скороченням відповідних депутатських мандатів до 50-70 із альтернативою в якості проведення референдуму в межах м. Києва про довіру Київміськраді. На основі цих свідчень можна прослідкувати як поступово формувалася модель управлінських структур м. Києва на початку 1990-х років.

Останньою з досліджуваних мемуарних праць є збірка І. Салія «Від утопії до утопії» у 2-х книгах [9; 10].

Перша книга - це, фактично, авторський варіант бачення закономірностей й особливостей української державності в історичній ретроспективі, спроба усвідомити державотворчий шлях українського народу, виявити для нащадків причини помилок і поразок. Діяльність Київської міської ради І (XXI) скликання протягом терміну здійснення автором повноважень представника Президента України в місті Києві висвітлюється побіжно. Але можна чітко зрозуміти, що його стосунки з Київрадою носили загалом конфронтаційний характер. Причина полягала у розбіжності поглядів на розвиток Києва, на шляхи вирішення проблемних питань.

Загалом можна зробити висновок, що І. Салій негативно ставився до синхронної діяльності Київміськради. В контексті цього показовим є епізод із книги щодо налагодження відносин І. Салія із Кабінетом Міністрів України та особисто з Л. Кучмою як тогочасним прем'єр- міністром у питанні реформування системи державної влади та місцевого самоврядування в м. Києві: «Особисто в мене стосунки з новим прем'єром складалися нормальні. Він зацікавився нашою ідеєю про створення столичного уряду. Для адміністрації і для Києва це було б порятунком, найперше - від депутатської «чорної ради» (історія повторюється як фарс, тож козацька - не виняток)» [9, с. 351]. Вираз «чорна рада» є показовим щодо його ставлення до Київміськради.

Докладніше період діяльності Київміськради I (XXI) скликання після березня 1992 р. висвітлено у другій книзі збірки І. Салія «Від утопії до утопії» [10]. У книзі є окремий розділ «Київські міські керівники» [10, с. 9-54], в якому перераховані голови означеного органу місцевого самоврядування.

Значна увага в книзі приділена висвітленню власної діяльності на посаді Представника Президента України у м. Києві [10, с. 55-67]. Описуючи початок своєї роботи, він докладно зупиняється на умовах діяльності Київміськради I (XXI) скликання, пов'язаних із значними труднощами у забезпеченні м. Києва маслом і молоком, цукром, тютюном, борошном, пляшками, пальним, а також із дефіцитом міського бюджету [10, с. 55-63]. За свідоцтвом І. Салія на тлі цих труднощів стосунки між Київміськрадою та КМДА носили конфронтаційний характер. На його думку неврегульованість питання розподілу повноважень між цими структурами стала головною причиною неефективного розв'язання зазначених проблем міста Києва. Зокрема, він писав з цього приводу: «І ось з'явилась «не конституційна» Київська адміністрація, Представник Президента України, «узурпатор» влади і розпорядження ресурсами громади, як здавалось, на противагу депутатам Київради, яких було 300 і які не здатні приймати консолідовані рішення. Словом, тоді не вмів я, і не знала адміністрація, що потрібно було з депутатами «працювати», як тепер у Верховній Раді, щоби була провладна більшість…» [10, с. 63]. Продовженням цієї думки можна вважати й наступну фразу: «Змінюється законодавство, сесія Київради повноваження Київській адміністрації може делегувати, але не делегує…» [10, с. 63].

В контексті цього страйк працівників київського електро- транспорту І. Салій розцінює як своєрідну критичну точку у відносинах між президентською вертикаллю влади та радами народних депутатів на центральному та столичному рівнях: «І ось - страйк електротранс- портників, як апофеоз непримиренності між президентською (Л. Кравчук) і парламентською (І. Плющ) владою. Між державною адміністрацією і Київрадою взаємна недовіра, звинувачення і підозри, нездатність працювати разом через брак знань і вмінь з обох сторін» [10, с. 64]. Заходи Верховної Ради України та Київміськради щодо врегулювання ситуації зі страйком він оцінюю різко негативно:

«Верховна Рада, як і слід було очікувати від політично строкатого утворення, єдиної думки не мала і виробляти не збиралася, хоча страйк міг перерости у всеукраїнський. Київрада ж була настільки деморалі- зована, що в нескінченних дебатах до жодного рішення не дійшла і

спромоглася прийняти лише беззубе звернення, та й то вже фактично лише тоді, коли машини вийшли на лінію» [10, с. 76]. Тобто, І. Салій постає чітким адептом президентської вертикалі влади.

Окрім прямих відомостей щодо діяльності Київської міської ради народних депутатів I (XXI) скликання у другій книзі наведена численна опосередкована інформацію. Наприклад, про перехід депутатів ради на керівні посади в Київську міську державну адміністрацію [10, с. 54, 71-72, 74], розширення впродовж 1990-х рр. зовнішніх зв'язків Київміськради [10, с. 185-186], уникнення розгортання страйку електротранспортників восени 1992 р. [10, с. 70-73], відновлення Михайлівського

Золотоверхого собору [10, с. 103]; відкриття протягом 1992-1993 рр. Київського міського клінічного ендокринологічного центру [10, с. 154] та ін.

Висновки

Таким чином, досліджені мемуарні збірки І. Салія відзначаються наявністю важливої інформації про діяльність Київської міської ради народних депутатів I (XXI) скликання. Специфіка віднайдених відомостей полягає у розкритті особливостей організаційної трансформації ради в умовах формування нової вертикалі виконавчої влади, висвітленні суперечностей у відносинах між Київміськрадою та КМДА, а також розкритті суспільно-політичних та соціально-економічних обставин діяльності Київміськради. Надалі важливим є поглиблення досліджень мемуарних джерел про діяльність як Київської міської ради народних депутатів I (XXI) скликання, так і синхронних місцевих рад України за межами її столиці.

Література

1. Закон України «Про Представника Президента України» N 2167-XII від 5 березня 1993.року. URL: https://zakononline.com.ua/documents/show/153501 527932

2. Указ Президента України «Про призначення Представника Президента України у місті Києві» N 171/92 від 20 березня 1992 року. URL: https://tsdavo.gov.ua/ wp-content/grand-media/image/23-5233-1-42-67.jpg

3. Салій І.М. Я повертаюсь. Київ : Довіра, 1993. 207 с.

4. Салій І.М. Я повертаюсь. Київ : Видавничий дім «Кий», 2018. 280 с.

5. Салій І.М. Обличчя столиці в долях її керівників. Київ : Міжнародна економічна фундація, 2003. 428 с.

6. Салій І.М. Обличчя столиці в долях її керівників. Київ : Видавництво

«Довіра», 2008. 599 с.

7. Салій І.М. Обличчя столиці в долях її керівників. Київ : Видавництво

«Довіра», 2018. 599 с.

8. Салій І.М. Про Київ і моїх сучасників. Київ : Кий, 2013. 600 с.

9. Салій І.М. Від утопії до утопії. 100 років експериментів. Досить ілюзій. Київ : Видавничий дім «Кий», 2018. 544 с.

10. Салій І.М. Від утопії до утопії. 100 років експериментів. Досить ілюзій : у 2 кн. Київ : Видавничий дім «Кий», 2018. Кн. II. 480 с.

References

1. Zakon Ukraїni «Pro Predstavnika Prezidenta Ukraїni» N 2167-XII vіd 5 bereznya 1993.roku [Law of Ukraine «On the Representative of the President of Ukraine»]. URL: https://zakononline.com.ua/documents/show/153501 527932 [in Ukrainian].

2. Ukaz Prezidenta Ukraїni «Pro priznachennya Predstavnika Prezidenta Ukraїni u mіstі Kiєvі» N 171/92 vіd 20 bereznya 1992 roku [Decree of the President of Ukraine

«On the appointment of the Representative of the President of Ukraine in the city of Kyiv»]. URL: https://tsdavo.gov.ua/wp-content/grand-media/image/23-5233-1-42-67.jpg [in Ukrainian].

3. Salii, I.M. (2018). Ya povertaius [I return] (2nd ed.). Kyiv: Vydavnychyi dim

«Kyi» [in Ukrainian].

4. Salii, I.M. (1993). Ya povertaius [I return]. Kyiv: Dovira [in Ukrainian].

5. Salii, I.M. (2003). Oblychchia stolytsi v doliakh yii kerivnykiv [Faces of the capital in fates of its leaders]. Kyiv: Mizhnarodna ekonomichna fundatsiia [in Ukrainian].

6. Salii, I.M. (2008). Oblychchia stolytsi v doliakh yii kerivnykiv [Faces of the capital in fates of its leaders]. Kyiv: Vydavnytstvo «Dovira» [in Ukrainian].

7. Salii, I.M. (2013). Oblychchia stolytsi v doliakh yii kerivnykiv [Faces of the capital in fates of its leaders]. Kyiv: Vydavnytstvo «Dovira» [in Ukrainian].

8. Salii, I.M. (2013). Pro Kyiv i moikh suchasnykiv [About Kyiv and my contemporaries]. Kyiv: Kyi [in Ukrainian].

9. Salii, I.M. (2018). Vid utopii do utopii. 100 rokiv eksperymentiv. Dosyt iliuzii [From the utopia to the utopia. 100 years of experiments. It's enough to live with illusions]. Kyiv: Vydavnychyi dim «Kyi» [in Ukrainian].

10. Salii, I.M. (2018). Vid utopii do utopii. 100 rokiv eksperymentiv. Dosyt iliuzii [From the utopia to the utopia. 100 years of experiments. It's enough to live with illusions]. (Book II). Kyiv: Vydavnychyi dim «Kyi» [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru