Зародження та становлення філармонічного руху в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зародження та становлення філармонічного руху в Україні

Литвиненко Олена Володимирівна

Умови розвитку музичної культури в Україні протягом ХІХ ст. були доволі складними. Довгий час основними концертними осередками залишались поміщицькі маєтки, власники яких утримували свої капели. Особливо заможні землевласники (В. Тарновський, М. Овсянико-Куликовський тощо) мали власні театральні та оперні трупи. Артистами труп та музикантами таких оркестрів були переважно кріпаки, але на посади капельмейстерів запрошувались європейські професійні музиканти. Такі традиції зіграли свою роль в подальшому, адже ці оркестри не розпускались після скасування кріпацтва, натомість органічно влились у музичне життя українських міст та збагативши його. В найбільших містах України протягом ХІХ ст. склались власні оригінальні музичні традиції. Із відкриттям у великих містах потужних університетських центрів, театрів, симфонічних оркестрів та оперних труп починається новий етап розвитку концертного життя в нашій країні. Розвиток літератури та драматичного мистецтва також вплинув на професіоналізацію музики. Українські композитори охоче обробляють народнопісенну музику як музичний супровід до театральних вистав.

Якщо в першій половині століття міська культура розвивалась не надто інтенсивно, проте з середини його в українських містах починається активізація музичного життя та зароджується філармонічний рух. Із зростанням міського населення та його добробуту стає відчутною потреба у культурному дозвіллі. На різноманітних міських сценах все частіше виступають музичні колективи різного складу, як гастролюючі, так і вітчизняні. Будуються та відкриваються нові театри, а концерти в них стають доступними для широкого загалу. Одночасно з розповсюдженням аматорських концертів та домашнього музикування в аристократичних і міщанських салонах, у містах розвивається професіональне виконавство.

З середини століття змінюється ставлення до музичної професії: музичне виконавство стає вільнонайманим. На новий рівень переходить і музична освіта: якщо в першій половині XIX ст. музичному виконавству навчалися переважно у приватних вчителів або в рамках програм загальноосвітніх шкіл, то вже в кінці ХІХ ст. в Україні діяла достатньо розгалужена мережа музичних шкіл та класів, училищ, відкрилися й перші консерваторії. Постійно зростаючий інтерес до музичного мистецтва зумовив появу розгалуженої сітки спільнот та товариств. В середині ХІХ ст. в усіх великих містах України діяли різноманітні музичні об'єднання, які стали своєрідним перехідним етапом від салонного музикування до публічних міських концертів та створення філармонічних товариств.

Розвиток філармонічного руху в ХІХ ст. на північній, східній та центральній частинах України був пов'язаний із діяльністю Імператорського російського музичного товариства, на західній частині - Галицького музичного товариства та інших музичних об'єднань («Товариство друзів музики», «Просвіта», «Гармонія», «Боян» тощо). Окрім цього, в багатьох містах діяли численні громадські товариства, які займались організацією концертів місцевих музикантів та гастрольних виступів: Симфонічне товариство любителів музики і співу (Київ), Товариство аматорів музики, «Бахівське Товариство» (Одеса), Товариство любителів хорового співу (Харків) тощо.

Окрім вітчизняних музичних товариств та об'єднань любителів музики, на території України в ХІХ ст. провадили свою діяльність також й інші різнонаціональні музичні осередки. Німецькі й польські музичні об'єднання діяли у Львові (німецький та польський театр, консерваторія, товариство «Лютня»). У Києві активно провадило культурну діяльність німецьке співоче товариство. В Одесі та Херсоні давали концерти німецькі капельмейстери та їх оркестри («Філармонія-Німеччина» Г. Гене, оркестр Е. Бергмейєра, німецьке Співоче Товариство «Гармонія», «Німецьке музичне товариство» та інші). Роль подібних інтернаціональних осередків у засвоєнні українською культурою досягнень західноєвропейської культури була досить великою. Вони допомогли пожвавленню концертного життя в більшості великих міст тогочасної України та посприяли зародженню в них філармонічного руху.

Вже в середині ХІХ ст. у великих українських містах з'являються перші філармонічні товариства. Одним із перших у 1842 р. з'явилось Одеське філармонічне товариство. Наприкінці 1850-х роках починає свою діяльність Київське філармонічне товариство. У Львові філармонічний рух активізувався наприкінці ХІХ ст., а в перші десятиліття ХХ ст. філармонічні товариства почали діяти у Харкові та Дніпрі.

Філармонічні товариства українських великих міст зіграли значну роль в активізації концертного життя регіону. В 1920-х роках подібні товариства почали виникати і в інших містах України. Завдячуючи активній діяльності цих громадсько-мистецьких об'єднань вже у 1930-х роках на території нашої країни 15 Філармонічних установ: Київська (з 1863 р.), Львівська (з 1902 р.), Харківська (з 1929 р.), Донецька (з 1931 р.), Катеринославська (з 1936 р.) Одеська, Вінницька, Миколаївська (з 1937 р.), Хмельницька, Житомирська (з 1938 р.), Сумська, Запорізька, Волинська, Рівненська, Тернопільська (з 1939 р.). В середині ХХ ст. філармонії відкрились в інших містах УРСР: Чернівецька, Івано-Франківська (1940), Кіровоградська (1944) Полтавська (1943), Чернігівська, Луганська (1944), Херсонська (1945), Закарпатська (1946), Черкаська (1955).

Філармонії в ті роки сприяли зростанню творчого і художнього смаку публіки, просували виконавців молодого віку, здійснювали обмін між артистами і концертними організаціями не тільки в рамках тодішнього СРСР, але і з іншими країнами. В середині минулого століття була започаткована практика постійних штатних виконавців-солістів, також діяли сформовані музичні колективи (симфонічні і камерні оркестри, хори тощо). З появою філармоній був досягнутий професійний рівень організації музично-просвітницької діяльності. Таким чином філармоніям була відведена чимала роль у розвитку музичної культури тогочасної України.

філармонічний рух концерт музикант

Размещено на Allbest.ru