Новітня традиція української фалеристики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Новітня традиція української фалеристики

Військові нагороди й пам'ятні знаки відомі з найдавніших часів. Ще в армії Римської республіки у VI ст. до н.е. воїни, що відзначились у походах і битвах, поряд із службовим підвищенням, збільшенням платні або частки здобутих трофеїв, діставали право носити особливі золоті або срібні відзнаки -- браслети, ланцюжки та медальйони із зображенням полководця чи небесного заступника. Найвищими відзнаками за особливі військові подвиги були вінки, що вручалися воїнам перед усім військом. За найпочеснішу нагороду вважався лавровий вінок тріумфатора, якого удостоювався полководець за визначну перемогу, за виграну війну чи підкорення цілої країни.

У скіфів воєнні відзнаки військових старшин возили на жердинах та вуздечках. Звитяжним воїном вважався той у кого на вуздечці виявлялося найбільше скальпів ворога [304, с. 84]. У Київській Русі за бойові подвиги воїнів і воєвод нагороджували шийними гривнами, обручами із золота, срібла та бронзи, а також земельними наділами, обладунками, грішми, золотим і срібним посудом, коштовною зброєю тощо. Нагороди одержували всі учасники подій, незалежно від особистої ролі в ній, а проте, чим вищим було становище нагородженого, тим більшого за розміром і вагою знаку його удостоювали. Традиції масового відзначення всіх учасників окремих боїв або воєнних кампаній свідчать про демократичний характер нагородження [262, т. 1, с. 11--12].

За часів козацької держави XVI-XVII ст. в Україні не було власних нагородних знаків. Натомість роль нагород виконували речі бойового призначення - холодна та вогнепальна зброя, обладунки, одяг, кінська упряж, які воєначальник надавав козакам за виявлену особисту хоробрість, спритність та відвагу.

Водночас козацьке військо мало власну оригінальну систему відзнак -- клейноди. До них належали: гетьманська булава, бунчук, печатка, хоругви, бубни, литаври, сурми, а також козацька гармата. За середньовіччя у багатьох державах поширилось нагородження земельним наділом і грішми, коштовностями, а також наданням лицарського звання чи дворянського титулу тощо.

Після втрати незалежності і підпорядкування Російській державі процес становлення національних нагородних традицій на багато років було перервано. У період Визвольних змагань 1917--1921 років вони знайшли своє продовження. Перші нагороди в ці роки стали символами сподівань та прагнень учасників національно-визвольного руху до створення незалежної Української держави. Урядами Павла Скоропадського, Директорії УНР, Західно-Української Народної Республіки були здійснені заходи щодо заснування власних нагород (орденів Ярослава Мудрого, святого Архистратига Михаїла, княгині Ольги, Слава України, Визволення, Республіки та інших).

Однією з перших нагород у цей період є орден лицарів Залізного Хреста армії УНР. Було зроблено два окремі, дещо відмінні, випуски хреста. Перший випуск виготовлений у Варшаві. Встановлений він і затверджений 19 жовтня 1920 р. головним Отаманом військ УНР Симоном Петлюрою для усіх учасників Першого Зимового походу (6.12.1919 -- 6.5.1920) під командуванням генерал-полковника Михайла Омеляновича-Паленка. Також нагороджені були генерали Юрко Тютюнник, Олександр Загродський та Головний Отаман Симон Петлюра [351, с. 9].

Проте унаслідок фатального перебігу подій більшість проектів так і не були реалізовані. Але вже той факт, що Україна намагалася створити власні нагороди, свідчить про розуміння на державному рівні важливості нагородної справи для відзначення героїзму та самопожертви українських вояків в утвердженні та розбудові незалежної держави.

В результаті аналізу історіографії з'ясовано, що спроби утворити національну систему нагород за доби Української Народної Республіки реалізувалися значною мірою за межами України. Саме в 20--30-х роках ХХ століття було започатковано орденські знаки й медалі, якими в діаспорі вшановувались учасники визвольних змагань.

Встановлено, що першою врученою нагородою став орден Залізного Хреста, яким відзначили учасників Зимового походу армії Української Народної Республіки з 6 грудня 1919 р. по 6 травня 1920 р. Це відбулося в таборах інтернованих вояків УНР на території Польщі. Нагородна спадщина української діаспори -- це масив різноманітних відзнак -- від нагород державного рівня, встановлених урядом УНР в екзилі, до відзнак окремих військових формувань, громадських, ветеранських, політичних і культурологічних організацій. До нагород першого рівня можна зарахувати орден Залізного Хреста (1920 р.), медаль на честь 10-ї річниці відбудови Української держави (1927 р.), хрест «10-ліття з'єднання українських земель» (1929 р.), орден (хрест) Симона Петлюри (1932 р.), Хрест українського козацтва (1947 р.), хрести на честь 40-ліття та 60-ліття відродження Українських Збройних Сил (1957 і 1977 рр.), медаль «За поранення» (1980 р.). Другий рівень відзнак української діаспори -- це нагрудні знаки ветеранських організацій, Українських січових стрільців, Української галицької армії, Братства карпатських січовиків, 1-ї Української дивізії Української національної армії, товариств колишніх українських вояків у Великобританії, Канаді, Сполучених Штатах Америки, Франції, нагороди Української повстанської армії. Загалом у діаспорі впродовж 1918 -- 1993 років з'явилось близько 50 нагородних відзнак [262, т. 1, с. 22].

З'ясовано, що спроби Радянської України у встановленні власних нагород порівняно з досвідом УНР видаються скромними. 2 березня 1921 року Всеукраїнський з'їзд Рад встановив Орден Трудового Червоного Прапора Української Соціалістичної Радянської Республіки, який в історії нашої фалеристики так і залишився єдиним орденом України радянської доби. За 12 років існування ордена ним нагороджено близько 400 чоловік, в т. ч. і військовослужбовців. В 1933 році за вказівкою центральної влади СРСР нагородження ним припинилося. Спроба встановити в 1967 році власні українські нагороди (два ордени і дві медалі) не увінчалися успіхом через негативну позицію союзних урядових інстанцій [44, с. 10].

За суверенною на папері Українською РСР залишалося тільки право нагороджувати Почесною Грамотою і Грамотою Президії Верховної Ради УРСР та почесними званнями. Вони визначались з травня 1981 року законодавством УРСР як державні нагороди Радянської України. Тоді ж було встановлено 44 почесних звання, а в 1988 році кількість їх скорочена до 29. Інститут почесних звань дістався незалежній Україні у спадок від України радянської, він є чинний і нині, посідаючи вагоме місце у вітчизняній нагородній системі [262, т. 1, с. 24]. Ці звання мають високий престиж у людей завдяки офіційному державному визнанню високого фахового рівня, професійної майстерності й таланту громадян України.

Безперервність процесу, який тривав у діаспорі та на терені радянської України підготував ґрунт для встановлення нагород у незалежній Україні. Аналіз правових документів свідчить, що до прийняття Закону України „Про державні нагороди України” у 2000 році нагородна система сучасної України характеризувалася одночасним існуванням відзнак двох рівнів. Це державні нагороди і відзнаки Президента України. Право заснування державних нагород, згідно з Конституцією України, належить законодавчій владі в особі Верховної Ради України.

Право встановлювати президентські відзнаки і нагороджувати ними надано Президентові України 13 лютого 1992 р. поправкою до Конституції України 1978 р. Внесення змін до Основного Закону було схвалено конституційною більшістю парламенту, а сама поправка, маючи правову легітимність значно вищу, ніж звичайний закон, забезпечувала право на функціонування президентських відзнак як державних нагород. Нова Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради 28 червня 1996 р., закріпила повноваження Президента нагороджувати державними нагородами України, встановлювати президентські відзнаки і нагороджувати ними. Нагородження відзнаками Президента України здійснюється указами глави держави [44, с. 11--12].

Слід зауважити, що в перші роки незалежності, в умовах відсутності законодавства у цій сфері, яке б повною мірою відповідало сучасному незалежному статусові нашої держави, цілком логічним, виправданим і легітимним кроком стало заснування Президентом України президентських відзнак. Першою президентською відзнакою стала Почесна відзнака Президента України, встановлена 18 серпня 1992 року Указом Президента України Л.М. Кравчука. Це була перша нагорода не тільки в незалежній Україні, а й серед незалежних держав, що утворилися на терені СРСР [199, с. 26; 212, с. 1].

У Положенні про Почесну відзнаку Президента України зазначається, що нею, зокрема, нагороджуються військовослужбовці Збройних Сил України, інших силових структур за особисті заслуги у забезпеченні обороноздатності України, зміцненні її безпеки та суверенітету, захисті конституційних прав і свобод громадян, за мужність і відвагу, виявлені при врятуванні людей і матеріальних цінностей, ліквідації наслідків стихійного лиха.

Лицевий бік Почесної відзнаки Президента України має вигляд чотирипроменевої зірки із заокругленими кутами та позолоченою окантовкою по краях. Промені зірки залиті гарячою емаллю малинового кольору. Зірка розміщена на основі, що являє собою високорельєфний декор у вигляді стилізованого українського національного орнаменту. Посередині зірки із лаврової та дубової гілок утворений рельєфний вінок, у центрі якого -- фон блакитного кольору. На фоні розміщено рельєфний золотий тризуб -- малий герб України. Почесна відзнака за допомогою кільця з вушком з'єднується з фігурною колодкою, обтягнутою муаровою стрічкою малинового кольору з вузькою смужкою кольорів державного прапора України по вертикалі з правого боку, довжина стрічки 45 мм, ширина -- 28 мм. Колодка з почесною відзнакою, за допомогою шпильки прикріплюється до одягу. Зірка виготовляється з позолоченого томпаку, основа і колодка -- з нейзильберу, вінок із тризубом -- із срібла з позолотою.

На зворотному боці Почесної відзнаки у чотири рядки рельєфними літерами написано: «Почесна відзнака Президента України» та вказано порядковий номер, оскільки відзнака іменна. Існує також мініатюра Почесної відзнаки Президента України [112, с. 48-51]

Вагомі ініціативи у нагородній справі України, здійснювані в руслі загального процесу розбудови державних інститутів, виявив Президент України Л.Д. Кучма, який заснував ряд відзнак. Це зірка та хрест «За мужність», «Іменна вогнепальна зброя» (обидві 29 квітня 1995 року), «Орден Богдана Хмельницького» трьох ступенів (3 травня 1995 р.) та «Орден князя Ярослава Мудрого» (23 серпня 1995 р.).

Згідно з Указом Президента України відзнаками Президента України «За мужність» (зірка та хрест) нагороджуються військовослужбовці, працівники правоохоронних органів та інші особи за заслуги у зміцнені обороноздатності і безпеки України, охороні громадського порядку, боротьбі зі злочинністю, за мужність і відвагу, виявлені під час рятування людей, матеріальних цінностей, ліквідації наслідків стихійного лиха, пожеж, катастроф, а також інших надзвичайних обставин.

Відзнака Президента України зірка «3а мужність» виготовляється зі срібла і має форму восьмикутної зірки з пучками розбіжних променів. Посередині зірки розміщено круглий медальйон, покритий темно-малиновою емаллю, у центрі якого -- сине емалеве коло із зображенням Державного герба України. У верхній частиш медальйона, над колом -- напис: «За мужність», у нижній частині, з боків -- дві лаврові гілки. Пружки медальйона і кола подвійні. Усі зображення і напис рельєфні, позолочені. Розмір зірки між протилежними кінцями променів -- 63 мм. Зворотний бік знака плаский з вигравіюваним номером зірки та нарізним штифтом з гайкою для прикріплення відзнаки до одягу.

Відзнака Президента України хрест «За мужність» виготовляється з нейзильберу і має форму хреста з широкими загостреними кінцями. Посередині знака -- хрест із позолоченими пружками, покритий білою емаллю, з-під якого розходяться два схрещені мечі вістрям униз. На хресті розміщено круглий медальйон, залитий темно-малиновою емаллю, у центрі якого -- сине емалеве коло із зображенням Державного герба України. У верхній частині медальйона, над колом, -- напис «За мужність», у нижній частині, з боків -- дві лаврові гілки. Пружки медальйона і кола, напис, лаврові гілки позолочені. Всі зображення рельєфні. Розмір хреста -- 41 х 41 мм. Зворотний бік знака плаский, з вигравіюваним номером хреста. На зворотному боці колодки -- застібка для прикріплення відзнаки до одягу [113, с. 77--81].

Окреме місце в системі нагород посідає відзнака Президента України «Іменна вогнепальна зброя». Нею нагороджують осіб офіцерського складу Збройних Сил України, інших силових структур за особисті заслуги у забезпеченні обороноздатності України, недоторканності її державного кордону, підтримці високої бойової готовності військ, зміцненні національної безпеки, боротьбі зі злочинністю, захисті конституційних прав і свобод громадян, за бездоганну багаторічну службу, зразкове виконання військового та службового обов'язку, виявлені при цьому честь і доблесть.

Відзнакою Президента України «Іменна вогнепальна зброя» є пістолет моделі «Форт--12», корпус якого виготовляється з легованих конструкційних сталей, а рукоятка -- з благородних порід дерев. Пістолет має платівку, на якій гравіюється прізвище, ім'я, по батькові нагородженого. Зовнішні деталі корпусу пістолета і рукоятки прикрашено художньою декоративною різьбою. Затвор і рамка пістолета посріблені, а курок, важіль запобіжника, затворна затримка, мушка, цілик, спусковий гачок, кнопка фіксатора магазина, гвинти кріплення накладноі рукоятки -- з жовтого металу.

Відзначаємо тенденцію пошуку історичного коріння державності у процесі розбудови нової України, яку підтверджує заснування в системі відзнак Президента України ордену Богдана Хмельницького.

Відзнака Президента України «Орден Богдана Хмельницького» має три ступені. Цим орденом нагороджують військовослужбовців Збройних Сил України, інших силових структур за особисті заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, зміцненні обороноздатності та безпеки України. Удостоєні ордена Богдана Хмельницького іменуються лицарями ордена Богдана Хмельницького [182, с. 15].

Знак ордена Богдана Хмельницького І ступеня виготовляється зі срібла i має форму випуклої багатопроменевої зірки з накладеним на неї хрестом. Хрест покритий темно-червоною емаллю, з-під нього розходяться два схрещені мечі вістрям угору. Посередині знака, в колі, обрамленому вінком із дубового листя, -- зображення геральдичної фігури «Абданк» герба гетьмана Богдана Хмельницького. Промені зірки, пружки хреста, мечі, вінок позолочені, елементи фігури «Абданк» -- з жовтої і білої емалі. Всі зображення рельєфні.

У верхньому промені хреста є вушко, крізь яке протягується стрічка для носіння знака ордена на шиї. На зворотному боці знака викарбувано порядковий номер ордена.

Знак ордена Богдана Хмельницького II ступеня має промені зірки і мечі срібні. Знак ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня виготовляється із нейзильберу. Стрічка ордена Богдана Хмельницького шовкова муарова темно-червоного кольору з поздовжніми золотистими смужками відповідно до ступеня. Планка ордена Богдана Хмельницького являє собою прямокутну металеву пластинку, обтягнуту відповідною стрічкою. На стрічці накладний хрест із зображенням геральдичної фігури «Абданк»: І ступеня -- позолочений, II ступеня -- посріблений, III ступеня -- бронзовий [113, с. 89 - 95].

Новий етап у розвитку нагородної справи в Україні розпочався після прийняття у червні 1996 року Конституції незалежної України. Указами Президента України запроваджуються нові відзнаки Президента України: орден «За мужність» (21 серпня 1996 р.), орден «За заслуги» (22 вересня 1996 р.), медалі «За бездоганну службу» та «За військову службу» (обидві 5 жовтня 1996 р.), «Орден княгині Ольги» (15 серпня 1997 р.), відзнака Президента України «Герой України» (23 серпня 1998 р.).

21 серпня 1996 року Указом Президента України відзнаки зірка «За мужність» і хрест «За мужність», засновані 29 квітня 1995 року було перетворено на Відзнаку Президента України -- орден «За мужність» трьох ступенів. Нагороджені зіркою і хрестом «За мужність» є кавалерами ордена «За мужність» ІІІ ступеня.

Цією відзнакою нагороджуються військовослужбовці, працівники правоохоронних органів та інші особи за особисту мужність і героїзм, виявлені при рятуванні людей, матеріальних цінностей під час ліквідації наслідків стихійного лиха, пожеж, за інших надзвичайних обставин, у боротьбі зі злочинністю, а також при виконанні військового, службового, громадянського обов'язку в умовах, пов'язаних з ризиком для життя.

Знак ордена «За мужність» І ступеня виготовляється з позолоченого срібла і має форму рівностороннього хреста, накладеного на лавровий вінок. Хрест покритий білою емаллю, по периметру облямований металевими позолоченими крапками під бісер. З-під хреста розходяться два схрещені мечі вістрям униз. Посередині знака -- синє емалеве коло із зображенням малого Державного герба України. У верхньому кінці хреста є кільце з вушком, крізь яке протягується стрічка для носіння знака ордена на шиї.

Зірка ордена «За мужність» виготовляється зі срібла і має форму восьмикутної зірки з пучками розбіжних променів. Посередині зірки розміщено круглий медальйон, покритий темно-малиновою емаллю, у центрі якого -- синє емалеве коло із зображенням малого Державного герба України. У верхній частині медальйона, над колом, напис: «За мужність», у нижній частині, з боків, -- дві лаврові гілки.

Знак ордена «За мужність» ІІ ступеня виготовляється зі срібла і має форму хреста з широкими загостреними кінцями. Посередині знака -- рівносторонній хрест, покритий білою емаллю, з-під якого розходяться два схрещені мечі вістрям униз. На хресті розміщено круглий медальйон, покритий темно-малиновою емаллю, у центрі якого -- синє емалеве коло із зображенням малого Державного герба України. У верхній частині медальйона, над колом, -- напис: «За мужність», у нижній частині, з боків, -- дві лаврові гілки [124, с. 50]. Знак ордена «За мужність» ІІІ ступеня такий самий, як i знак ордена «За мужність» II ступеня, але виготовлясться з нейзильберу. На стрічці планки до ордена «За мужність» І ступеня -- накладний хрестик з жовтого металу, ордена II ступеня -- накладний хрестик з білого металу [44, с. 106 -- 107].

Історія відзнаки Президента України -- ордена «За заслуги», яка має три ступені, бере початок з Почесної відзнаки Президента України -- першої нагороди незалежної України, заснованої 18 серпня 1992 року Президентом України Л.М. Кравчуком до 1-ї річниці незалежності України. Відзнакою нагороджуються особи за видатні досягнення в економічній, науковій, соціально-культурній, військовій, державній, громадській та інших сферах суспільної діяльності на благо України. У зв'язку із встановленням ордена «За заслуги» нагородження Почесною відзнакою Президента України припинилося.

Знак ордена «За заслуги» І ступеня виготовляється зі срібла і має форму хреста із заокругленими кінцями, накладеного на медальйон із зображенням рослинного орнаменту. Сторони хреста покриті емаллю малинового кольору, пружки хреста -- позолочені. З-під медальйона в напрямку сторін хреста розходяться пучки променів. Посередині хреста у вінку з дубової та лаврової гілок на блакитному фоні зображення малого Державного герба України -- тризуба. Вінок, тризуб, промені позолочені. Медальйон -- з оксидованого срібла. До верхнього пучка променів прикріплюється кільце з вушком, крізь яке протягується стрічка для носіння на шиї.

Зірка ордена «За заслуги» виготовляється зі срібла і має форму восьмикутної зірки з розбіжними променями. Посередині зірки -- круглий медальйон з пружкою, у центрі якого на синьому емалевому тлі зображення малого Державного герба України. Медальйон обрамлений рельєфним рослинним орнаментом. По колу медальйона, покритому емаллю малинового кольору, розміщено напис позолоченими літерами «3а заслуги», у нижній частині -- «Україна».

Знак ордена «За заслуги» II ступеня виготовляється зі срібла і має форму хреста з заокругленими кінцями, накладеного на медальйон із зображенням рослинного орнаменту. Сторони хреста покриті емаллю малинового кольору, пружки хреста позолочені. З-під медальйона по діагоналі розходяться пучки променів.

Посередині хреста таке саме зображення, як на знакові ордена І ступеня.

До верхнього кінця хреста прикріплюється кільце з вушком, яке сполучається з фігурною колодкою, обтягнутою стрічкою. На зворотному боці колодки розмішено шпильку для прикріплення знака до одягу. Для військовослужбовців на колодці знака ордена «За заслуги» II і ІІІ ступеня з лівого боку колодки на малиновому тлі закріплено схрещені мечі з позолоченого томпаку.

Знак ордена «За заслуги» ІІІ ступеня виготовляється з нейзильберу і має форму хреста із заокругленими кінцями, накладеного на медальйон з зображенням рослинного орнаменту. Сторони хреста покриті емаллю малинового кольору. Посередині хреста у вінку з дубової та лаврової гілок на блакитному фоні -- зображення малого Державного герба України -- тризуба [44, с. 75-76].

Медалями «За бездоганну службу» трьох ступенів та «За військову службу Україні» нагороджуються військовослужбовці Збройних Сил України і військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, і інші особи за заслуги у зміцненні обороноздатності держави, високі показники в бойовій підготовці та професійній діяльності.

Відзнака Президента України -- медаль «За бездоганну службу» І ступеня виготовляється з нейзильберу і має форму хреста, сторони якого являють собою зображення щитів. Поле щитів покрите емаллю червоного кольору, пружки -- з білого металу. На верхній і нижній сторонах хреста розміщено меч вістрям угору. У центральній частині хреста -- медальйон із зображенням малого Державного герба України в обрамленні вінка з дубового листя і стрічки з написом «3а бездоганну службу» [190, с. 30].

На відміну від медалі І ступеня сторони хреста медалі ІІ ступеня не покриті емаллю, а медаль ІІІ ступеня виготовлена з томпаку, тонованого під бронзу. Стрічка медалі шовкова муарова блакитного кольору з поздовжніми жовтими і синіми смужками з боків [44, с. 146].

Відзнака Президента України -- медаль «За військову службу Україні» виготовляється зі срібла і має форму вінка з дубового листя. На вінок накладено композицію із зображенням військової зброї та символіки (ракета, гармата, шабля, бойова сурма, прапори та ін.). Така композиція нагадує традиції оформлення військових прапорів українського козацтва другої половини XVII століття [191, с. 16]. Стрічка медалi шовкова муарова блакитного кольору із синьою смужкою посередині i двома жовтими з боків [44, с. 134].

Найвищу сходинку в нагородній системі держави посідає відзнака Президента «Герой України». Вона встановлена 23 серпня 1998 року і складається з двох орденів: ордена «Золота Зірка» -- за здійснення визначного геройського вчинку, і ордена Держави, яким нагороджуються за здійснення трудового подвигу. Відзнакою Президента України «Герой України» нагороджуються виключно громадяни України. Орден «Золота Зірка» відзнаки Президента України «Герой України» виготовляється із золота і має форму п'ятикутної зірки, накладеної на вінок з дубового листя. Промені зірки поліровані. Стрічка ордена шовкова муарова зі смужками синього і жовтого кольорів [44, с. 34].

Рішення заснувати нову нагороду України орден Данила Галицького ухвалено двома третинами від конституційного складу Верховної Ради -- за нього проголосували 345 народних депутатів. 30 липня 2003 р. Президент України Л.Д. Кучма підписав указ про заснування ордена Данила Галицького. Історію встановлення цього ордена докладно описав учений Віктор Бузало, який безпосередньо причетний до його розробки [37, с. 114]. Він оприлюднив весь процес встановлення нової державної нагороди і зауважив, що ідея встановлення ордена постала у зв'язку з відзначенням 2001 року в Україні 800-річчя від дня народження Галицько-Волинського князя Данила Романовича [37, с. 114].

Девіз ордена Данила Галицького -- «Батьківщина і честь». Виготовляється він зі срібла і має форму рівностороннього хреста з розширеними сторонами, краї яких увігнуті всередину. Сторони хреста покриті синьою емаллю. У центрі хреста -- круглий емалевий медальйон світло-червоного кольору, із позолоченим зображенням профілю Данила Галицького та написом у нижній частині «Данило Галицький». Пружка медальйона у формі лаврового вінка. Хрест по периметру облямовано стилізованим давньоруським орнаментом. Пружки хреста і медальйона позолочені.

Орден Данила Галицького встановлено для нагородження військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також державних службовців за значний особистий внесок у розбудову України, сумлінне та бездоганне служіння українському народові. Стрічка ордена Данила Галицького шовкова муарова світло-червоного кольору з поздовжніми смужками: вузькими жовтими посередині та широкими синіми з боків [37, с. 119].

Указом Президента України від 26 березня 2009 року № 189/2009 відповідно до пункту 25 статті 106 Конституції України та статей 4 і 12 Закону України «Про державні нагороди України» встановлено відзнаку Президента України -- Хрест Івана Мазепи. Відзнаку засновано для нагородження громадян за значний внесок у відродження національної культурно-мистецької, духовної, архітектурної, військово-історичної спадщини, заслуги у державотворчій, дипломатичній, гуманістичній, науковій, просвітницькій та благодійній діяльності.

Відзнака із позолоченого срібла має форму прямого рівнораменного хреста з розбіжними сторонами, краї яких увігнуті всередину. Сторони хреста укриті малиновою емаллю. У центрі вміщено картуш, на синьому тлі якого -- зображення козака з військової печатки гетьмана Івана Мазепи. Картуш накладений на зображення геральдичної фігури «Курч» герба гетьмана Івана Мазепи, покритої білою емаллю. Між сторонами хреста -- розбіжні промені. Усі зображення рельєфні. Пружки хреста і промені, волюти картуша, зображення козака, пружки фігури «Курч» -- позолочені [489, с. 159].

Стрічка Хреста Івана Мазепи шовкова муарова світло-синього кольору з поздовжніми малиновими смужками з боків і жовтими посередині. Хрест Івана Мазепи носять на грудях і за наявності в особи інших державних нагород України розміщують після ордена Данила Галицького.

Важливе значення у справі упорядкування нагородної системи в Україні має Закон України «Про державні нагороди України», ухвалений Верховною Радою України від 16 березня 2000 року. Стаття 3 цього Закону визначає види державних нагород -- звання «Герой України»; орден; медаль; відзнаку «Іменна вогнепальна зброя»; почесне звання України; Державну премію України; президентську відзнаку.

У розвиток цього закону 11 січня 2007 року Верховною Радою України був прийнятий інший закон «Про державні нагороди, якими відзначені трудові колективи, навчальні заклади, об'єднання громадян, військові частини і з'єднання». Цей Закон спрямований на належне збереження державних нагород Української РСР, Союзу РСР або республік, що входили до його складу, якими були відзначені підприємства, об'єднання, установи, організації, військові частини (з'єднання, частини, установи, військові навчальні заклади), та використання виховного потенціалу нагород.

Таким чином, за роки незалежності, вперше у своїй історії Україна змогла створити цілісну систему нагород найвищого державного рівня і впевнено приєднатися до сучасної світової нагородної справи. Досвід утворення нагород Української держави ґрунтується на історичних вітчизняних традиціях і являє собою органічний взаємозв'язок цих традицій і сучасності. Про нерозривну єдність минулого і сьогодення свідчать і назви нагород -- ордени князя Ярослава Мудрого, княгині Ольги, гетьмана Богдана Хмельницького, короля Данила Галицького, гетьмана Івана Мазепи.

Діяльність у сфері нагород є важливим атрибутом утвердження державності України, активізації державотворчої діяльності суспільства, єднання української нації, що має глибоке історичне коріння, гідного відзначення звитяжної праці громадян з відродження власної держави та ратних подвигів захисників Вітчизни. За роки незалежності сформовано законодавство, що регулює організаційні питання функціонування нагородної системи в Україні.

Отже, із набуттям Україною незалежності розпочався процес відновлення історичних атрибутів, створення символіки місцевих органів влади із використанням історико-культурної спадщини. У цьому контексті відбувалося й становлення військової символіки. У 1997 році Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з яким затвердження місцевих символів за історичною традицією має здійснюватися рішеннями органів місцевого самоврядування [453, с. 5]. Цей законодавчий акт та ряд інших, насамперед Конституція України, Закон України «Про державні нагороди України», сприяли формуванню основ та подальшому розвиткові української школи символіки і, зокрема, вексилології, фалеристики та геральдики, утворенню цілісної системи символіки держави.

Загалом, ініціативи у справі державної символіки України здійснювані в руслі загального процесу розбудови державних інститутів. При встановленні державної символіки розробники виходили з принципу історичної тяглості, що відображає національний характер символів. При цьому не знайшла свого продовження ідея створення Великого Державного Герба, що є свідченням суперечності самої ідеї дуалізму. Правові засади функціонування державної символіки створені не у повній мірі -- відсутній закон про Державний Герб України. Створення системи символів Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України є нововведенням та основою створення системи посадової символіки в Україні.

Уперше досліджено процес розвитку українських нагород за кордоном. Безперервність процесу, який тривав у діаспорі та на терені радянської України підготував ґрунт для встановлення нагород у незалежній Україні. Аналіз символів розміщених на нагородах свідчить про використання в їх основі символів держави та тих символів ідейною основою якої є нагорода. У початковий період державності одночасно існувало два види найвищих нагород - державні нагороди і відзнаки Президента України. В умовах відсутності законодавства у цій сфері цілком виправданим стало заснування президентських відзнак.

Опрацювання системи державної символіки, символів влади Президента України, Верховного головнокомандувача Збройних сил України, військових державних нагород покликало до створення системи військової символіки, основою якої постали символи держави.

орденський знак медаль нагорода

Размещено на Allbest.ru