Роль жіночих волонтерських організацій в роки російсько-української війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль жіночих волонтерських організацій в роки російсько-української війни

Ярощук Інна Володимирівна кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри політичних наук і права, Київський національний університет будівництва та архітектури

Анотація

Стаття присвячена одній з важливих проблем сучасної історії України, а саме - розвитку жіночого волонтерського руху України в умовах російсько-української війни.

Війна згуртувала націю у боротьбі проти ворога і надала нового поштовху для волонтерського руху. Завдяки волонтерським ініціативам вдалося уникнути багатьох економічних та соціальних труднощів у забезпеченні Збройних Сил України, територіальної оборони, а також населення, яке опинилося на окупованих територіях.

У статті зауважено, що збройна агресія України у 2014 році та повномасштабна війна - стали рушійною силою у розвитку та активізації волонтерського руху.

Автор статті аналізує жіночу складову волонтерської активності, оскільки саме жіноцтво України стало основною волонтерською силою у допомозі Збройних Сил України та постраждалим від агресії України проти української нації та держави. Волонтерський рух став основним формуючим чинником розвиненого громадянського суспільства на теренах сучасної України.

В результаті дослідження встановлено, що діяльність волонтерів та жіночих волонтерських організацій допомагає здійснювати ефективну діяльність як на фронті, так і в тилу.

Показано необхідність пошуку нових можливих шляхів організації функціонування волонтерської діяльності для забезпечення військової, матеріальної, гуманітарної та морально-психологічної підтримки українських військових і цивільного населення у складних життєвих обставинах.

На основі наукових досліджень, періодичних видань, інтерв'ю з волонтерами, опублікованих документів - розглядаються особливості формування та діяльність жіночих волонтерських організацій в умовах російсько-української війни.

У процесі підготовки статті були використані наступні методи дослідження: теоретичний аналіз джерел з проблеми, діалектичний метод, загальнонаукові методи дослідження (аналіз і синтез фактичного матеріалу, індукція, дедукція).

Ключові слова: Україна, російська агресія, волонтерство, благодійність, «жіноче» волонтерство, актуальні виклики, неурядові громадські жіночі організації.

Abstract

The role of women's volunteer organizations during the russo-ukrainian war

Yaroshchuk Inna Volodymyrivna PhD in History, Docent, Associate Professor at the Department of Political Sciences and Law, Kyiv National University of Civil Engineering and Architecture

The article is devoted to one of the most significant issues in the contemporary history of Ukraine, namely, the development of the women's volunteer organization in Ukraine under the conditions of the russo-Ukrainian War. The war consolidated the nation in the fight against the enemy and gave a new impetus to the volunteer movement. Thanks to volunteer initiatives, many economic and social difficulties were avoided in providing for the Armed Forces of Ukraine, territorial defenses and the population were avoided in the occupied territories.

The article observes that Russia's armed aggression in 2014 and the full-scale war have become a driving force in the development and activation of the volunteer movement.

The author of the article analyzes the female component of volunteer activity, as Ukrainian women have become the main volunteer force in supporting the Armed Forces and those affected by russian aggression against the Ukrainian nation and state. The volunteer movement has become the main shaping factor of a developed civil society in the territories modern Ukraine.

As a result of the research, it has been established that the activities of volunteers and women's volunteer organizations help to carry out effective activities both at the front and in the rear.

The necessity of exploring new potential methods for organizing the functioning of volunteer activities to provide military, material, humanitarian, and moral-psychological support to Ukrainian military personnel and civilian populations in challenging life circumstances is demonstrated in this article.

Based on scientific research, periodicals, interviews with volunteers, and published documents, the article examines the peculiarities of the formation and activities of women's volunteer organizations in the context of the russo-Ukrainian War.

The following research methods were used in the preparation of the article: theoretical analysis of sources on the issue; dialectical method, and general scientific research methods (analysis and synthesis of factual material, induction, deduction).

Keywords: Ukraine, Russian aggression, volunteering, charity, «women» volunteering, actual challenges, non-governmental public women's organizations.

Постановка проблеми

Контекст поставленої проблеми визначається широким колом наукових досліджень та описів історій щодо волонтерства жінок в умовах війни, однак дана тема потребує подальшого вивчення, узагальнення та аналізу.

Активізація військової агресії України проти Російської Федерації змінила кожного українця та українку. З початком агресії в Україні у 2014 році та, особливо, з початком повномасштабних воєнних дій в 2022 році багато українок із власної ініціативи героїчно пішли боронити державу, попри те, що в нашій країні жінки не є військово зобов'язаними. Близько 20% жінок захищають країну в лавах Збройних сил, підрозділах територіальної оборони і поряд з чоловіками відстоюють наше право на життя і волю.

Жінки в тилу відіграють також важливу роль, об'єднуючи суспільство в прагненні максимально допомогти захищати свою країну. Це волонтерки, медичні працівники, усі хто працює на підтримку економіки країни, бореться з ворогом на інформаційному фронті, забезпечує побут власної родини, допомагає іншим впоратися з наслідками війни. Тисячі українських жінок соціально згуртовують населення, працюючи волонтерами, збираючи та розвозячи гуманітарну допомогу військовим та цивільним на прифронтові та постраждалі від війни території.

На основі статей Закону України «Про волонтерство та волонтерську діяльність» [1] можна сформулювати типологізацію волонтерського руху, різноманітність волонтерських активностей, різноспрямованість та специфіку часової діяльності.

Волонтерство - це діяльність, яка здійснюється добровільно для суспільства чи окремих соціальних груп, без розрахунку на винагороду. На думку значної кількості дослідників, в основі визначень волонтерства покладена значимість волонтерської праці, яка включає декілька характеристик: вимірювання часу (зайнятість волонтера повний або неповний робочий день), економічний аспект (отримує волонтер оплату за свою роботу чи ні), а також соціальний аспект (волонтер працює самостійно або в організації).

Саме під час війни українські жіночі організації перетворилися на гуманітарні, узявши на себе вирішення найнагальніших проблем. Волонтерський рух прийняв на себе чимало викликів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Загальна картина розвитку та функціонування волонтерського руху в сучасній Україні знайшла відображення у наукових дослідженнях О. Баковецької, Т. Власової, Н. Говорухи, П. Горінова, І. Грабовської, Р. Драпушко, С. Кагамлико, О. Резнікова, Т. Талько, Д. Товмашт, Т. Цимбал, І. Чайки, та інших.

Надзвичайно інформативними для дослідження волонтерської діяльності та ознайомлення з конкретними волонтерськими організаціями є сайти НГО/НЖО та соціальні мережі, де ці організації розташовують свою інформацію. Саме до таких ресурсів належить, наприклад, сайт «Жіночого Ветеранського Руху» [2, с.43].

Так як жіночий сегмент у волонтерському русі вивчений не достатньо, існує значний практичний і науковий інтерес, що потребує подальших досліджень.

Метою статті є дослідження ролі жіночих волонтерських організацій, які перетворилися на гуманітарні, узявши на себе вирішення найнагальніших проблем українського суспільства в роки російсько-української війни.

Виклад основного матеріалу

Активність і ступінь залучення громадянського суспільства у діяльність, пов'язану із подоланням наслідків війни, прямо залежить від наступних факторів: в якому стані знаходиться держава, чи може вона виконувати свої функції, чи була готова до війни і чи мала відповідні відпрацьовані алгоритми реагування на кризи, викликані її наслідками.

В 2014 році Україна не була готова до війни та її викликів. Тому на тей час організації громадянського суспільства робили майже все - від евакуації цивільних з зони бойових дій до купівлі форми для армії, від надання правових консультацій - до написання законів.

Першим наслідком війни стало масове внутрішнє переміщення. Тоді солідарність і готовність українців допомагати один одному стали помітними у вирішенні питань евакуації, розміщення переселенців, надання їм першої гуманітарної допомоги. Через певний час держава почала реалізовувати більш активно покладені на неї функції. Численні волонтерські ініціативи, що виникли в перші місяці війни, в подальшому виросли у великі громадські організації, благодійні фонди, які і зараз допомагають постраждалим від війни.

Зазначимо, оскільки належним чином не працювала правоохоронна система, яка була не готовою до війни більше за інших, багато правозахисних організацій почали фіксувати воєнні злочини, вчинені в ході воєнних дій. Обстріли, вбивства цивільних, позасудові страти - це незначний перелік злочинних дій які мали потребу у документуванні. Ряд волонтерських організацій напрацьовували методики фіксації пошкоджень, опитування свідків, вивчали механізми звернення до різноманітних інстанцій і зверталися до них, щоб злочинці були покарані. Адже бойові дії - це не лише фізичні руйнування і вбивства, це ще й численні проблеми із втраченими документами, порушеними процедурами. Організації громадянського суспільства започаткували роботу багатьох гарячих ліній правової допомоги, де проводили консультації. Вони відкривали приймальні, щоб надавати вторинну правову допомогу, складати процесуальні документи, допомагати в судах. Саме через ці ресурси організацій громадянського суспільства внутрішньо переміщені особи і ті, хто залишився на окупованій території - мали змогу отримати необхідну актуальну інформацію.

Держава отримала в представниках громадянського суспільства партнерів, які впливали на її політику. Експертів громадських організацій почали залучати до різних процесів з підготовки проектів законів. Наприклад, профільний Закон “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб” був написаний, зокрема, експертами громадських організацій.

Основним мотивом волонтерської діяльності виступає допомога людям, що потрапили в біду, однак для волонтерів також властиво вважати, що вони допомагають державі. У цьому відбивається власний мотив волонтерів взяти на себе частину функцій держави, тобто крім моральних мотивів, характерним для волонтерів є громадянський мотив.

Волонтерські організації проголошують домінування гуманістичних цінностей у своїй діяльності. Однак специфікою українського волонтерського руху є поєднання гуманізму з громадянськими мотивами і патріотизмом як причини участі в русі.

Важливою подією сьогодення став широкий волонтерський рух по всій країні та за кордоном, абсолютною більшістю якого є саме жінки. В інтерв'ю із жінками волонтерками з'ясовується, що для багатьох із них величезне психологічне значення мав фактор конкретної корисності справи, яку вони роблять для інших, насамперед, для воїнів Збройних Сил України та територіальної оборони, наприклад, плетуть маскувальні сітки для порятунку життя бійців. На початку агресії про нагальні потреби військових жінки дізнавалися з перших вуст - від своїх близьких, що пішли служити. Далі отримували інформацію з військової частини чого бракує насамперед.

В перші дні широкомасштабної війни захисники їхали на передову в чому були, адже часто на збори було менше години. Тому їм не вистачало засобів гігієни, елементарної білизни, теплого одягу та багато іншого. Жінки готували домашні страви, пекли різноманітну випічку, збирали консервацію та овочі, в'язали теплі носки, збирали речі, медикаменти.

Мотивуючим фактором для українського жіноцтва стала допомога переселенцям які тікали від окупації. Волонтери проводили реабілітаційні заходи для дітей, які пережили окупацію та бомбардування, піклувалися про одиноких престарілих людей, інвалідів, тих хто потребував допомоги.

В Україні багато волонтерів докладають всіх можливих зусиль на благо армії та постраждалих від війни. Але про дії одне одного часто дізнаються завдяки тому, що хтось з кимось товаришує, з інтернет ресурсів, публікацій. За лаштунками волонтерського руху в різних регіонах криється одна проблема - відсутність єдиного волонтерського центру, який би координував дії всіх волонтерів, чи тих людей які хочуть надати допомогу. Відсутність контролю та чіткої організації призводить до того, що допомога дублюється, а термінові запити, які потребують швидкого реагування, залишаються невиконаними.

Бути частиною волонтерського тилу - сьогодні не лише вагомий внесок у перемогу, а й уже своєрідний соціальний тренд.

Непересічною є історія жительки Переяслава на Київщині Анни Мішковець .У довоєнному житті 32-річна жінка успішно працювала в Києві фінансистом, взаємодіяла з економікою. Тепер - взаємодіє з військовими, консультує волонтерів. Анна переконана, що волонтерство має стати скоординованою діяльність, коли людина фахово, зі знанням справи скеровує свої дії на вирішення важливих завдань. Анна зазначає з власного прикладу, що нерідко волонтери беруться допомагати, не маючи фахового досвіду, не консультуючись із спеціалістами, закуповують військову амуніцію та техніку у ненадійного виробника, не перевіряють, чи належної вона якості. В інтерв'ю Анна пояснює, що передавати щойно куплені безпілотники від китайського виробника DJI, який переважає на ринку, прямо на фронт - це жахлива помилка. При першому запуску їх потрібно перепрошити, встановити налаштування та відкалібрувати, інакше він "піймає" супутники і "здасть" геопозиції наших військових. Дрон, який не підійшов на передову, перепрограмовується і передається для потреб поліції. Допомагають у тестуванні квадрокоптерів спільнота айтішніків та польська компанія «Micro Makro». Анна особисто протестувала 34 квадрокоптери, щоб пересвідчитись, що вони здатні допомогти в коригуванні вогню та проведенні розвідки на передовій.

Свою фейсбук-сторінку Анна веде стримано, благодійну діяльність майже не висвітлює й не коментує. Тому привернув увагу її несподівано емоційний пост у соцмережі про неякісні кровоспинні турнікети, які придбали волонтери і, не перевіривши на оригінальність, доправили на фронт. Для кількох хлопців саме ці неякісні турнікети коштували ураження та ампутації кінцівок. Турнікети - це найголовніший елемент в тактичній аптечці військового. Волонтери придбали їх за рекламою, а ті виявилися підробкою, - обурюється Анна. - Такі трагічні випадки, на жаль, зараз не рідкість. Саме тому тестується кожна річ, яку переправляють на фронт, щоб вона не підвела у критичній ситуації.

Сьогодні можна почути з вуст жінок, що самі українці не чекали від себе такої міри консолідації та побажання зберегти цю єдність спільноти і після перемоги над ворогом. Подібні факти говорять про зростання громадянської свідомості та активну розбудову громадянського суспільства в Україні. Як відомо, саме розвинене громадянське суспільство в конкретній країні є запорукою проти диктатури та гарантією громадянських прав і свобод [3, с.30].

Волонтерська діяльність під час повномасштабної війни в Україні набула різноманітних форм і по-різному сприяла національному опору російським окупантам. «Зокрема, багато волонтерів приєдналися до допомоги українським військовим, надаючи важливу підтримку у вигляді зброї, спеціального спорядження, транспорту, засобів зв`язку, навчання тощо», - зазначає соціолог О. Резнік [4].

Волонтери у співпраці з неприбутковими організаціями збирають кошти й закуповують товари для потреб фронту та цивільних, координують роботу центрів допомоги для внутрішньо переміщених осіб, здійснюють підготовку потенційних місць розміщення людей, надають психологічну допомогу для дітей та підлітків, здають кров на донорство, організовують допомогу людям похилого віку, здійснювали авто-волонтерство тощо. Саме ці напрями волонтерської діяльності стали найпотужнішими в умовах війни.

Так прикладом активної життєвої позиції, патріотизму, благодійності є Ганна Давиденко - волонтерка, громадська діячка та освітянка, директорка Вінницького інституту Університету «Україна». У перші дні війни, університет «Україна» виділив свою гарячу лінію, де почали надавати безоплатну психологічну підтримку. Координаторкою цього процесу стала Ганна Давиденко, згодом вона очолила громадську організацію «Соціальна перспектива». Організація підтримує інших жінок, які нині активно включені у волонтерську роботу.

24 лютого 2022 року організацією «Соціальна перспектива» проведено засідання, на якому було прийнято благодійну програму та встановлено напрямки роботи, першочергові завдання. У пріоритеті була підтримка Збройних Сил України. Ганна їздить на схід з гуманітарними вантажами для військових, збирає кошти на різне обладнання та закуповує автівки на передову.

В інтерв'ю Ганна Давиденко зазначила, що за час війни волонтери організації привезли десятки автівок на фронт, передали прилади нічного бачення, одяг, їжу, медицину та усе те, що просили наші захисники. Допомагали людям у прифронтових зонах, внутрішньо переміщеним особам у Вінницькій області, лікарням Вінниччини, Одещини та Сумщини. Організували збір та доставку книг українською мовою для евакуйованих діток за кордон.

Ганна Давиденко розповіла особливу історію про поїздку у звільнені Балаклею та Ізюм: «Ми везли авто військовим та гуманітарні вантажі місцевому населенню. Коли приїхали у Балаклею, із нами було ще два волонтери-іноземці. Ми були дуже втомлені й голодні, тож відразу дістали їжу. І от коли наш волонтер розпакував свої бутерброди, до нього підбіг маленький хлопчик, років 6, і просто вихопив із рук їжу. Ми привезли гуманітарну допомогу, і як тільки в'їхали в місто, за нами почали бігти люди. Що далі просувалися до центру громади, то більше людей за нами бігло. Найстрашніше - це розуміти, що продуктових наборів, які ми привезли, на всіх може не вистачити. Пізніше, коли ми говорили із нашим американським волонтером про те, яка треба допомога, що потрібно купити, то почали розказувати, що військовим треба машини, тепловізори, планшети. І він відповів, що не готовий купувати щось для військових. Тож ми придбали 15 інвалідних візочків, 10 залишили у Вінниці, а п'ять взяли в Ізюм. Коли приїхали у лікарню, виявилося, що там зараз залишилось три медики. І лікар, який нас зустрічав, уявіть - людина із 24 лютого в Ізюмі, у лікарні, працює там 24/7 без вихідних. Лікар подякував за візочки, адже у лікарні їх не було. Тоді наш волонтер сказав що був неправий і готовий допомагати українським військовим» [5].

Волонтери зазначають, що бажання бути корисним хоча б одній із мільйона жертв війни, розділити з нею горе, допомогти гарною ініціативою чи подарувати позитивні емоції - спонукає українців ще більше займатися волонтерством.

Волонтерка Фонду Руслана Величко розповідає, що з початком повномасштабної російської агресії фонд «Повернись живим» зареєструвався -як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності в Державній службі експортного контролю та почав отримувати дозволи на ввезення різних товарів. Представник фонду розповідав: «Тоді до нас звернулися з запитом щодо купівлі комплексу Байрактарів військові. Я зателефонувала одній людині з компанії Baykar і ми почали співпрацю». Головне питання було в тому, щоб пройти всі бюрократичні моменти як з української сторони, так і з турецької. Турки також мали отримати експортну ліцензію. Руслана Величко зазначає, що довелося займатися зовнішньоекономічною діяльністю, виконувати функцію логіста і займатись договірною діяльністю, знаходити продавців. «Я пишаюсь тим, що ми благодійна організація, яка перевернула з ніг на голову ринок озброєння не лише в Україні, а й в Європі» - розповідала жінка.

Не менш цікавим та важливим напрямом діяльності займається волонтерська організація «Жіночий ветеранський рух», яка долучилася до матеріально-технічного забезпечення, а саме розробили крій для жіночої форми, яка відповідає усім анатомічним особливостям. До організації доєднався бізнес, який допомагає відшивати жіночу військову форму. З перших днів широкомасштабної війни волонтери організації купували автомобілі, тактичну медицину, по цивільних лікарнях розвозили допомогу. Для військових купували бронежилети, каски, тепловізори, дрони, готували обіди, розвозили їжу, годували людей - розповідає ветеранка Юлія Кіріллова.

Зараз організація продовжує працювати як гуманітарний штаб: надає допомогу цивільному постраждалому населенню, допомагає переселенцям, людям, які живуть у районах бойових дій. Допомагають евакуйованим людям з облаштуванням, відвозять в центри соціального захисту та реєструють їх. Також працюють медичні екіпажі на Харківщині, Запоріжжі, Херсонщині. На Донеччині працює евакуаційна команда[6].

В своєму есе засновниця та керівниця Центру підтримки аеророзвідки та проєкту «Невидимий батальйон» Марія Берлінська зазначає, що лідерство під час війни - це взяти на себе відповідальність: «Якщо щось і говорити про лідерство під час війни - для мене це визначена, чітка система поведінки. Взяти на себе відповідальність спасти якомога більше людей. Саме людей. Це єдиний невідновлюваний ресурс. Люди на фронті - ціною свого життя виграють для нас час, щоб ми встигли підготуватись та зберегти інших. Не залежно від того, хто ви, який у вас статус, освіта та скільки вам років. Не залежно від того, чоловіче чи жіноче - зараз потрібне просто людське лідерство. Бо кому багато дається - з того багато спитається» [7].

Висновки

Війна триває і ми впевнено показуємо світу свою незламність. Нині як ніколи важливо триматися разом і боротися проти агресора. Не всі можуть робити це зі зброєю в руках, проте способів допомогти Україні вистояти є значно більше. Одними з тих, хто завжди стоїть за спиною військових та допомагає є волонтери, серед яких переважна частина - жінки.

Тож дослідження та висвітлення історій про волонтерські подвиги жінок у війні мають стати в Україні одним із пріоритетних напрямків роботи, адже жодна історія не повинна залишатися осторонь. Кожна із них перехоплена невимовним болем та жагою до перемоги, саме тому наші нащадки мають знати своїх героїв та мати змогу поринути у їх шлях від початку і до кінця [8 , с. 67].

В Україні з`явилися культура волонтерства і дуже багато різноманітних ініціатив. Люди нарешті зрозуміли, що можна допомагати і не треба абсолютно все перекладати на державу.

Сьогодні жінки допомагають приблизити перемогу в тилу, виконуючи не менш важливі завдання, ніж на фронті. Війна згуртувала людей, пробудила величезний патріотизм та жагу до перемоги. Українці працюють на різних фронтах, допомагаючи як фізично, так і матеріально. Одні стоять на передовій з автоматами, інші в тилу забезпечують військових продуктами, готують для них, збирають кошти на необхідні знаряддя та екіпіровку. Отже важливо зазначити, що саме жінки здебільшого займаються такими питаннями.

Література

1. Закон України «Про волонтерську діяльність». 15 серпня 2022 року № 2519-IX