Історична ретроспектива та регіональна варіантність купальської обрядовості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історична ретроспектива та регіональна варіантність купальської обрядовості

Савченко Лілія Олександрівна

старша викладачка

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Літній цикл налічує найменше свят, проте значення їм надавали виняткове. Підґрунтя цьому передовсім - у господарських турботах. Оскільки цей період ототожнюють з підготовкою до майбутніх врожаїв, основу його становить культ сонця та замовляння на успішні жнива. Найвідоміші свята - Трійця, Івана Купала та Петра й Павла. Особливої уваги вартує Купальське свято, що є навдивовижу містичним та символічним.

День літнього сонцевороту, що з'єднався з церковним святом народженням Івана Хрестителя, є східнослов'янським святом Івана Купала. Маючи язичницьке коріння, Івана Купала збігається з християнським святом Різдва Івана Предтечі. Сучасна назва походить від церковного імені. Це свято в Україні відзначали повсюдно. Купальська обрядовість належить до найдавніших часів, ще з давніх-давен і донині допомагає пізнати культуру життя пращурів, зберегти історію, побут та традиції нашого народу.

Своєрідні обряди й пісні супроводжували свято з певними особливостями в різних регіонах України. Основою є культ вогню, води й рослинності, які вважали святощами. «Вогонь і вода як могутні святителі й чистителі життя, котрими благословляється й охороняється від впливів злих сил всякий акт» [2, 432]. Основним процесом були ігри біля нічного багаття. Незважаючи на регіональні відмінності, всюди плели вінки й пускали їх на воду, розкладали вогнище, стрибаючи через нього, прикрашали й уквітчували купальське деревце, обов'язково співали обрядові пісні й танцювали. Святкування розпочиналось переважно біля річок. На свято запрошували музикантів, які грали на народних інструментах.

Купало і Марена - основні символи свята, які в різних місцевостях готували по-різному. Так, на Поділлі й Волині дівчата роблять «Купало» з гілки верби; для цього вони беруть гілку, прикрашають її квітами й вінками, а потім ходять навколо такого «Купала» і співають пісень [1, 411]. За Марену на Київщині була гілка з вишні з трьома сучками. Один - голова, а інші - руки. Вся гілка, ніби на людську подобу , увивалась вінками, квітами, стрічками, намистом. На Полтавщині опудало робили із соломи і звали «Марою», на Поліссі - із сосни або берези, на Одещині - з будь-якого дерева. Навколо Марени дівчата співали пісень і водили хороводи, основною темою було кохання. Чоловіки й жінки спостерігали, участь у дійстві не брали. Марену носили вулицями , співаючи при цьому, водили кругові танці, інколи розривали на шматки або топили. Хлопці виготовляли Купала. Це теж лялька, виготовлена із соломи й одягнена як чоловік. Біля Купала теж співали, водили жваві хороводи, починалися ігрища біля вогнищ. Спочатку хлопці стрибали, дотримуючись старшинства, потім, коли багаття трохи пригасало, стрибали дівчата. Вважалось за честь кожному очиститись вогнем - тричі перестрибнути його. Якщо якийсь парубок стрибнув якнайвище, це віщувало гарний урожай на батьківському полі; найспритніше - прибуде здоров'я, а якщо скочить у вогонь - трапиться якесь нещастя [4, 138]. Опівночі догоряло вогнище - і треба було спалити або втопити Купала.

Дівчата тікали від хлопців ворожити, пускати вінки на воду із запаленими свічками. На протилежному березі річки збирались хлопці, слідкували й ловили вінки. «Парубок знає, котрий вінок пустила його дівка: вона йому про це каже. Кожна дівка плете вінок, щоб можна було його впізнати: вплітає велику квітку - червону чи білу, а то часом стрічкою перевиває» [1, 423]. Купальські вінки зберігали на горищі в хатах, сплетені з чебрецю , святили в церкві. Використовували зілля з вінка під час хвороби.

З настанням глибокої ночі вирушали шукати цвіт папороті, щоб зірвати цю квітку. Вважалось, що, хто знайде її, може стати провісником, мати чудодійну силу та міць. Здобути квітку досить важко, бо береже її нечиста сила. Майже ніхто спати не лягав: господарі убезпечували свої обійстя полином, осиковими гілками; дівчата, коли йшли на гулі, брали зубок часнику від нечисті. В цей час все ніби оживало, особливих властивостей набувало зілля. Існувало багато легенд про рослини. Лікарські трави, зібрані в ніч на Купала, мали цілющі властивості. Це зілля використовували як ліки при хворобах людей і худоби. Оздоровлюючись, зранку всією родиною ходили босоніж по росяній траві. На Полтавщині існує повір'я, що, хто зірве «переліт-траву», той буде у всьому щасливий. Переліт-трава, за народним віруванням, має силу переноситися з місця на місце, а цвіт у неї такий барвистий, як веселка. В ніч на Івана Купала цвіт переліт-трави світиться зіркою [1, 427]. Збирали полин, який носили на поясі, або вплітали у вінки, перешкоджаючи шлях відьмам і русалкам. Навіть кропив а вважалась магічною рослиною. Збирали квіти і для ворожіння - багатки, клали під подушку: якщо розпуститься бутон, то скоро заміж, в іншому випадку - треба чекати.

Існують подібні звичаї і в інших народів. Так, солом'яне опудало, яке топлять в криниці, роблять в Баварії та Австрії. В Чехії, крім того, що топлять у воді, іноді рвуть на шматки. В європейських містах вогнища розкладали перед ратушами. Серби запалювали смолоскипи й обходили стайні, чехи запалювали мітли та бігали по полях. В Україні багаття розпалював старший член громади, Словенії - лише жінки, у середньовічній Франції - священник. Щодо вінків, то вони теж мали захистити й зцілити. Серби вішали вінки в хлівах та під дахом, болгари хворих окурювали, поклавши вінок у кадильницю. Папороть теж мала значення. Англійці тільки шукали не квіток, як у нас, а насінину цієї рослини, вірячи, що знайдене насіння папороті зможе зробити людину невидимою [1, 428].

Календарні свята зазнавали трансформацій, але загальні тенденції зберігались. Життєстійкими в подальшому розвитку календарної обрядовості стали форми, які трансформувались в явище народного мистецтва, святкові розваги. Із самобутніми традиціями, обрядами й зараз відзначають слов'янське свято - Івана Купала. Як і в пращурів, це чарівне народне дійство проходить з купанням у водоймі для очищення душі й тіла, розпалюванням вогнища для відлякування злих духів, плетінням вінків. Одне з важливих свят, пов'язане з вірою в надприродне, з різними видами чаклунства і магії, перетворилося на розваги з піснями, танцями по колу й веселощами.

Література

купало свято символ культ

1. Воропай О.І. Звичаї нашого народу. Київ: Оберіг, 1993. 590 с.

2. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. Кн. 2. Київ: Обереги, 1994. 528 с.

3. Лещенко Н., Павлюк Р. Українська культура. Свята. Традиції. Обряди. Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2015. 191 с.

4. Твоя країна - Україна: енциклопедія українського народознавства / уклад. Н.Д. Кусайкіна. Харків: Школа, 2009. 496 с.

Размещено на Allbest.ru