Історичні передумови формування інструментального музичного мистецтва

Початок XX ст. для Закарпаття позначений активним пробудженням культурного життя, що стало наслідком активізації процесів етнічної та політичної самоідентифікації. Впродовж багатьох століть Закарпаття не раз переходило з рук в руки, входячи до складу різних тогочасних держав - Угорського королівства, Австрійської та Австро-Угорської імперії, Чехословаччини. Перебування у складі інших держав наклало відбиток не тільки на історичний розвиток краю, але і на його мистецьке життя, розвиток самодіяльної та професійної музичної освіти. Найбільш яскравою характерною особливістю музичної культури Закарпаття є її яскраве багатство та оригінальність, що спричинені як специфічним географічним розташуванням, так і специфічною поліетнічністю регіону.

Культурний розвиток краю відбувався дещо ізольовано від решти України. Не маючи умов для розвитку свого національного мистецтва, збереження своїх культурних традицій, населення Закарпаття, перебуваючи під столітнім пануванням сусідніх держав, зуміло зберегти свою автентичність, свою мову, звичаї, традиції. Завдяки своєму унікальному географічному та геополітичному розташуванню Закарпаття перебувало у тісних стосунках з сусідніми народами, тому вплив чужоземних традицій тут відчувається дуже сильно. Музичне мистецтво Закарпаття увібрало в себе унікальні особливості етносів, що проживали на його території: у музичній культурі регіону помітний сильний вплив угорського, словацького, румунського, польського, чеського, німецького, циганського етносів. Та разом з тим закарпатці ніколи не втрачали культурних зв'язків зі східними слов'янами. музичний культура етнічний

Кінець ХІХ - початок ХХ ст. ознаменувався завершенням столітнього перебування його в складі Австро-Угорської імперії та входженням тогочасної Підкарпатської Русі до складу Чехословаччини. На час перебування у складі Австро-Угорської імперії Закарпаття вважалося відсталою територією, угорський уряд мало дбав про його культурний розвиток, не сприяючи збереженню та розвиткові національної культури та самобутності. Чехословаччина була більш лояльною до окраїнних територій, надаючи їм більше прав, повноважень та можливостей для культурного й освітнього розвитку. Все це мало позитивний вплив на розвиток різних сфер життя краю - освіти, науки, культури, музичного мистецтва, живопису. Значний вплив на формування нової закарпатської еліти мали народовці - просвітницька течія в культурному житті краю, що виникла в середовищі тогочасної інтелігенції, яка прагнула писати українською мовою, розвивати свої національні традиції, нести просвітницькі ідеї в маси [2]. Діяльність народовців мала надзвичайно прогресивний характер, вони, зокрема, налагодили контакти з галицькими українцями - вченими, письменниками, митцями. Тісними були контакти з ученими, згуртованими в "Науковому товаристві імені Т. Шевченка" у Львові, членами якого були і закарпатські діячі - Ю. Жаткович та Г. Стрипський [1, с. 148].

На якісно новий рівень виходять музичне мистецтво, живопис, література, театральне мистецтво, розвивається освіта, преса, і як наслідок - формується нова генерація професіоналів-краян, яка продовжує утверджувати традиції культури Закарпаття. Діячі науки, культури й освіти завжди відстоювали народні інтереси, дбали про підняття духовного, освітнього, культурного та соціально-економічного рівня населення нашого краю. Саме на початку ХХ ст. відбувається активний розвиток музичного мистецтва краю. Поява великої кількості аматорських хорових колективів сприяла розвиткові професійного музичного мистецтва та спонукала появу талановитих композиторів, фольклористів, керівників хорових колективів.

Інструментальне мистецтво, на відміну від хорового, не мало такого поширення на Закарпатті. Серед об'єктивних чинників такого становища слід назвати брак професійної музичної освіти - на тогочасній Підкарпатській Русі переважало сільське населення, яке не мало можливості професійно навчатися грі на музичних інструментах. Так, практично кожне село могло похвалитися своїми троїстими музиками, але виконавський рівень зазвичай не піднімався вище весільного варіанту. Напівпрофесійних інструментальних колективів чи аматорських колективів з високим виконавським рівнем було дуже мало. У цьому контексті слід відзначити діяльність товариства любителів музики "Філармонія", заснованого на початку ХХ ст. При товаристві діяли хор та симфонічний оркестр до складу якого входили як професійні музиканти (переважно з числа військовослужбовців), так і аматори. На той час це було єдине інструментальне музичне товариство, що ставило перед собою завдання розвитку музичної освіти краю, організацію концертів та музичних вечорів [3, с. 63].

До розвитку інструментального мистецтва краю долучилися і численні військові оркестри. Традиційними були їх виступи з розважальними музичними програмами у павільйоні міського парку. Крім того, військові оркестри виступали також і з симфонічними концертами. Велику роль у виховно-просвітницькій діяльності відіграли інструментальні колективи, створені при учительських семінаріях. Вони складалися переважно з музикантів-аматорів, виконували зазвичай нескладні програми, але їх виступи мали велике виховне значення для сільського населення краю.

Використані джерела