Зображення "образу ворога" через радянську пропагандистську сатиру та карикатуру в 1953-1985 рр. на прикладах журналу "Перець"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зображення "образу ворога" через радянську пропагандистську сатиру та карикатуру в 1953-1985 рр. на прикладах журналу "Перець"

Прокопчук Віктор Степанович доктор історичних наук, професор кафедри історії, правознавства та методики навчання, Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, м. Глухів

Гриценко Андрій Петрович доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри історії, правознавства та методики навчання, Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, м. Глухів,

Чумаченко Олена Анатоліївна кандидат історичних наук, доцент кафедри історії, правознавства та методики навчання, директор Навчально- наукового інституту філології та історії, Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, м. Глухів

Анотація

Актуальність статті визначається необхідністю розуміння історичного контексту та впливу пропагандистських методів на формування образів ворогів у суспільстві. Сучасна політична обстановка в світі і підняття питань щодо маніпуляції інформацією роблять цю тему надзвичайно актуальною. Розкриття методів створення образу ворога в минулому може висвітлити важливі аспекти взаємодії влади та ЗМІ, а також допомогти розуміти, як впливають події та образи на формування громадської думки. Крім того, аналіз пропагандистської сатири в період холодної війни може пролити світло на механізми внутрішньої інформаційної війни та її вплив на культурний ландшафт. Така стаття може бути корисною для дослідження роль сатири та карикатури в контексті сучасної інформаційної боротьби та формування образів ворогів у суспільстві.

У статті досліджується, як радянська пропаганда використовувала сатиру та карикатуру в періодичній пресі, зокрема у журналі "Перець", для формування ідеологічного підґрунтя та створення стійких уявлень про "ворога" у період з 1953 по 1985 роки. Засоби масової інформації виявляються важливим інструментом у процесі створення колективної свідомості суспільства та підтримки радянської ідеології. Стаття визначає роль сатири в критиці людських недоліків та суспільних проблем, а радянська пропаганда вдало використовувала цей жанр для створення образів "ворога". Образ "ворога" в радянській пропаганді був динамічним і змінювався відповідно до політичних обставин та геополітичних змін. Використання візуальних елементів у карикатурах та обкладинках магазину підсилювало негативні стереотипи, сприяючи утвердженню ідеї "ворога" в масовій свідомості. У період з 1953 по 1985 роки спеціальний акцент був зроблений на "українських буржуазних націоналістах" та країнах Заходу, зокрема на США, як основних представниках "ворожого табору". Журнал ефективно транслював ідеологію, критикувавши український визвольний рух і представляючи його як інструмент зовнішнього впливу. Крім того, важливим аспектом є роль "Перця" як засобу формування ідеологічної єдності в суспільстві. Сатиричні та карикатурні матеріали, опубліковані у журналі, не лише впливали на індивідуальну свідомість, але й сприяли створенню спільної нервової системи у формі ворожнечі до визначених "ворогів". Така ідеологічна єдність створювала умови для утвердження влади та зміцнення соціального порядку. Активне використання сатири та карикатури в "Перці" надавало цим засобам масової інформації вагомий вплив на формування колективних уявлень та стереотипів, що докладно втілювало ідеологічні завдання радянського режиму у відзначений період. Висновки дослідження підкреслюють важливість "Перця" у формуванні ідеологічного спрямування. Дослідження вказує, що журнал виступав не лише як інформаційний засіб формування ідеології та образу "ворога".

Ключові слова: Радянський Союз, періодична преса, образ ворога, "петлюрівець", "бандерівець", "Холодна війна", журнал "Перець", комуністична пропаганда, "відлига", "застій", "мистецтво".

Prokopchuk Viktor Stepanovych Doctor of Historical Sciences, Professor of the Department of History, Law and Teaching Methods, Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University, Hlukhiv

Hrytsenko Andriy Petrovych Doctor of Pedagogical Sciences, associate professor, Head of the Department of History, Law and Teaching Methods, Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University, Hlukhiv

Chumachenko Olena Anatoliivna Candidate of historical sciences, associate professor of the Department of History, Law and Teaching Methods, Director Educational and Scientific Institute of Philology and History, Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University, Hlukhiv

IMAGE OF "ENEMY IMAGE" THROUGH SOVIET PROPAGANDA SATIRE AND CARICATURE IN 1953-1985. ON THE EXAMPLES OF MAGAZINE "PERETS"

Abstract. The relevance of the article is determined by the need to understand the historical context and the impact of propagandistic methods on shaping images of enemies in society. The current global political situation and the questions raised about information manipulation make this topic extremely relevant. Revealing the methods of creating the enemy's image in the past can illuminate crucial aspects of the interaction between authorities and the media, as well as help understand how events and images influence the formation of public opinion. Additionally, the analysis of propagandistic satire during the Cold War period can shed light on the mechanisms of internal information warfare and its impact on the cultural landscape. Such an article can be valuable for investigating the role of satire and caricature in the context of contemporary information warfare and the formation of enemy images in society.

The article examines how Soviet propaganda used satire and caricature in the periodical press, in particular in the magazine "Perets", to shape ideological foundations and create "enduring perceptions of the "enemy" during the period from 1953 to 1985. Mass media emerges as a crucial tool in the process of shaping collective societal consciousness and supporting Soviet ideology. The paper delineates the role of satire in analyzing human flaws and societal issues, with Soviet propaganda effectively employing this genre to construct images of the "enemy". The portrayal of the "enemy" in Soviet propaganda was dynamic, evolving in response to political circumstances and geopolitical changes. Visual elements in caricatures and magazine covers intensified negative stereotypes, contributing to the solidification of the "enemy" concept in mass consciousness. The period from 1953 to 1985 placed special emphasis on "Ukrainian bourgeois nationalists" and Western countries, particularly the USA, as primary representatives of the "hostile camp". The magazine adeptly transmitted ideology, criticizing the Ukrainian liberation movement and presenting it as an instrument of foreign influence. Another crucial aspect is the role of "Perets" in fostering ideological unity within society. Satirical and caricature materials published in the magazine not only influenced individual consciousness but also facilitated the creation of a shared nervous system in the form of hostility toward identified "enemies." This ideological unity provided conditions for the consolidation of power and the reinforcement of social order. The active use of satire and caricature in "Perets" bestowed significant influence upon these mass media tools in shaping collective perceptions and stereotypes, aligning closely with the ideological tasks of the Soviet regime during the specified period. The conclusions of the research underscore the importance of "Perets" in shaping ideological orientation, emphasizing their role as more than just an informational tool for ideology and the portrayal of the "enemy". історичний пропагандистський ворог

Keywords: Soviet Union, periodical press, enemy image, "Petliurivets", "Banderivets", Cold War, magazine "Perets", communist propaganda, "Vidlyha" ("Thaw"), "Zastii" ("Stagnation"), "art".

Постановка проблеми. Одним з яскравих засобів, який допомагав Радянському Союзу транслювати на широкий загал основні ідеологічні тези, було активне використання сатири. Саме сатира, використовуючи гумор та висміювання, мала на меті критику людських недоліків, суспільних та політичних проблем. Радянська пропаганда широко застосовувала даний спосіб, спотворюючи реальні образи конкретної групи людей чи навіть цілих держав. Ключовим способом, який ідеологічно "обробляв" радянських громадян, є використання карикатур, памфлетів та фейлетонів.

Ще від початку існування Радянського Союзу, у свідомості радянського населення поступово насаджувався поділ на "своїх" та "чужих". Тривалий час, саме образ "чужих" трансформувався в залежності від політичних ситуацій. Однак саме, у період 1953-1985 рр., для Радянського Союзу відбулося чітке визначення кола "ворогів". Серед них особливе місце займали "українські буржуазні націоналісти" та країни Західного світу, серед яких окремий акцент робився на США.

Аналіз останніх досліджень і публікацій пов'язаних із зображенням "образу ворога" в радянській пропагандистській сатирі та карикатурі в період 1953-1985 рр. за участю журналу "Перець", висвітлює різні аспекти цього питання та проливає світло на ідеологічні впливи цього періоду.

Стаття І. Собокара "Український журнал "Перець" [1] у парадигмі сатиричної публіцистики" аналізує визначення поняття публіцистики та взаємозв'язок сатири із публіцистикою в контексті діяльності журналу "Перець". Дослідження визначає ролі сатиричної публіцистики в утвердженні ідеології через призму історії часопису та його впливу на суспільство.

Робота К. Родигіна "Конструювання візуального образу "українського буржуазного націоналіста" в карикатурах журналу "Перець"" [3] вивчає візуальний контент карикатур як інструменту пропаганди, зокрема конструювання образу "українського буржуазного націоналіста". Робота вказує на трансформацію образу відповідно до політичних обставин та підкреслює важливість дослідження впливу візуальної символіки на формування стереотипів. Подальше дослідження К. Родигіна [9] розширює нашу уяву про використання карикатур як інструменту пропаганди та впливу на масову свідомість, особливо в контексті інформаційно-смислової війни.

В. Покляцька [10] у своїй статті зосереджується на засобах формування "образу ворога" у наддержавах протягом 1946-1979 рр., включаючи офіційну позицію влади, пресу, кінематограф та підручники з історії. Робота розкриває динаміку трансформації образу "ворога" в контексті геополітичних змін.

Дослідження К. Єремєєвої ""Перчити і приперчувати!": завдання радянських сатиричних видань" [15] вивчає завдання сатиричних видань, зокрема журналу "Перець", через призму відносин із владою, редакційною командою та читачами. Робота розкриває специфіку сміхової культури в радянському суспільстві та зміни у використанні сатиричних засобів для досягнення різних цілей.

Також цей аспект досліджували вчені А. Гриценко, В. Прокопчук, О. Чумаченко [16], а також О. Мозговий та А. Гриценко [17]. Ці дослідження спільно висвітлюють важливі аспекти використання сатири та карикатури в радянській пропаганді, поглиблюючи розуміння впливу цих медійних форматів на формування ідеологічного ландшафту та колективної свідомості суспільства протягом визначеного історичного періоду. В цілому, останні дослідження та публікації вказують на значущість радянської сатири та карикатури у формуванні образів "ворога" та їх вплив на масову свідомість у період з 1953 по 1985 роки.

Мета статті полягає в тому, щоб за допомогою доступних джерел визначити, схарактеризувати та узагальнити особливості зображення "образу ворога" через радянську пропагандистську сатиру в 1953-1985 рр.

Виклад основного матеріалу. Особливу увагу, серед видань які публікували сатиричні твори в Радянському Союзі, був український журнал "Перець". В період 1953-1985 рр., він здобув неабияку популярність серед радянських читачів. Це дозволяло йому, активно впливати на формування думок серед населення, та просувати потрібні ідеологічні тези, вигідні для радянської ідеології. Одна з ролей, яка відводилася для цього журналу, була допомога радянській пропаганді у формуванні "образу ворога". "Сатира завжди тісно взаємодіяла та й зараз гармонійно поєднується з публіцистикою" відмітив І. Собокар [1, с. 111]. Вони створюють цікавий та ефективний механізм для висвітлення й обговорення важливих аспектів життя суспільства, включаючи його негативні сторони, через призму гострого гумору та критичного погляду та ідеології.

Одними з основних ворогів для Радянського режиму, тривалий час вважалися представники української нації. Для сатиричних публікацій журналу "Перець", характерне спотворене зображення образу українців. Цей журнал був одним з інструментів радянської пропаганди періоду "Відлиги" та "Застою", який допомагав закріплювати серед радянського населення потрібні негативні штампи. Тематика українського визвольного руху XX ст., систематично зазнавала публічного приниження та висміювання авторами публікації.

Особливу увагу публікації "Перцю" звертали на наступних постатей української історії: отамана УНР Симона Петлюру, голову Проводу ОУН-Б Степана Бандеру та голову ОУН Андрія Мельника. У випусках журналу за 1953-1985 рр., постать С. Петлюри згадується 20 разів, С. Бандери - 17 разів, А. Мельника - 5 разів. Як ми бачимо, згадування даних постатей було систематичним.

Відповідно від прізвищ цих постатей йшли похідні назви, якими клеймили українців - "петлюрівці", "бандерівці", "мельниківці". Додатково проукраїнський рух згадувався під назвою "українські буржуазні націоналісти" та "оунівці" (від назви "Організації українських націоналістів"). Саме використання відповідних термінів, давало змогу пропаганді насаджувати радянському громадянину потрібне для Радянського Союзу бачення діячів українського руху у XX ст. На думку К. Кузіної [2] особливе значення радянська пропагандистська машина приділяла терміну "бандерівець". За її словами, тавро "бандерівця", що у повсякденному радянському дискурсі перетворилося на лайку, могли отримати українці та українки, які ніколи не були учасниками руху опору ОУН-УПА, але виказували свої патріотичні почуття, співчували ідеями збільшення суверенітету України чи просто були україномовними. Цікаво відзначити, що максимальна частотність використання образу "українського буржуазного націоналіста" у карикатурах журналу "Перець" спостерігається у конкретних роках, зокрема у 1957, 1967 і 1982 роках. Це свідчить про певні періодичність та акцентуацію уваги на даній темі у відповідні періоди історії. Проте, загальною тенденцією є те, що найбільш регулярне та систематичне використання образу "українського буржуазного націоналіста" у карикатурах "Перця" припадає на 1970-і роки. Це може свідчити про особливий інтерес чи активність у висвітленні даної теми у відповідний період [3, с.103].

Автори публікацій неодноразово намагалися зображати діячів українського руху, як посібників нацистського тоталітарного режиму та особисто очільника Третього Райху - Адольфа Гітлера. До прикладу, у випуску журналу "Перець" №9 (1953 р.) [4] Л. Трощенко характеризує представників українського руху наступними фразами: "петлюрівська босячня", "п'яна бандерівсько-мельниківська зграя", "націоналістична дрібнота", "оунівські гауляйтери", "націоналістичні головорізи". У даній публікації, також акцентується увага на постаті А. Гітлера та на нібито активній співпраці українців з нацистським режимом.

Український письменник-сатирик Ю. Мельничук, в одному зі своїх памфлетів під назвою "Поріддя іуди" [5], також у грубій та звинувачувальній формі пише про так званий "український буржуазний націоналізм". Публікація активно наповнена негативним маркуванням українців. Автор використовує такі словосполучення як: "уенерівщина", "різноплемінне націоналістичне бандитство", "наймит німецького імперіалізму", "націоналістичні безбатченки", "звироднілі яничари". Додатково, український рух показаний як такий, що прислуговує американському імперіалізму. Даний памфлет був випущений в журналі "Перець" у випуску №16 (1968 р.). Варто зазначити, що український рух протягом декількох десятиліть зображувався у випусках "Перцю" як такий, що працює на іноземні держави та є несамостійним.

Подібні наративи прослідковувалися у "Перці" навіть в період пізнього "Застою", у випуску "Перцю" №16 (1984 р.) [6]. В опублікованому памфлеті П. Козланюка, український націоналістичний рух паплюжився, через позначення такими назвами як: "українсько-німецькі націоналісти", "українська фашистська наволоч", "запроданці".

Одним із прикладів, коли постать С. Бандери була затаврована жорсткими звинуваченнями у співпраці з нацистами, є випуск журналу "Перець" №15 (1957 р.) [7]. У публікації під назвою "Сором для Канади", С. Бандеру називають "ватажок найбрутальніших українських головорізів - ганебних прислужників кривавих гітлерівських окупантів в минулій війні, сокирників, мотузників, убивців". Також не обійшлося без згадок про А. Мельника, як про "вождя" українських фашистів. Окрім того, у звинувачувальній формі йде звернення до Канади, яка за словами авторів є "приютом" для гітлерівських лакеїв та фашистських падлюк українського походження". Випуск №14 (1977 р.), максимально насичений злісними звинуваченнями та жорстокістю щодо українського визвольного руху XX ст. Один із розділів випуску [8], був присвячений пам'яті радянського письменника та пропагандиста - Я. Галана. І вже у передмові до його опублікованих творів вказується, що він загинув від "сокири українського націоналіста-упиря". Також у тому ж розділі, було розміщеному творі Я. Галана під назвою "Від Петлюри до Петлюри", згадується постать очільника УНР С. Петлюри. Він зображується Я. Галаном як людина, яка "торгувала" Україною. Окрім того, поряд з С. Петлюрою автор знецінює постаті гетьмана Української Держави П. Скоропадського та засновника ОУН Є. Коновальця. К. Родигін, у своїй статті робить висновок: ".. .хоча персоніфіковані зображення "українських буржуазних націоналістів" не складають переважної більшості серед карикатур "Перця" (переважають зображення типізовані та знеособлені), вони дають багато інформації про те, яким персонам і з якими пріоритетами приділялася увага під час сатирично- ідеологічного опрацювання "образів ворога", зокрема тих, що представляли альтернативну українську нерадянську ідентичність" [9, с.190].

Окрім окремої категорії українців, журнал "Перець" чітко відокремлював країни Західного світу, як ворожі. Особлива увага приділялася США, адже саме з 50-60-х рр. XX ст. відбулося посилення геополітичного протистояння між СРСР та США. Відповідна криза у відносинах між двома "наддержавами", знайшла своє відображення в багатьох випусках журналу "Перець".

Для "Перцю" періоду 1950-х рр., характерним є винесення карикатурних зображень, що стосувалися США та інших країн "Західного табору" на обкладинки номерів. "Саме такий прийом, дозволяв поступово легітимізувати сатиру щодо "ворожих держав" серед глядачів журналу використовувався ефективний мовний засіб - візуальна символіка. При формуванні негативного образу протилежної сторони використовувалися аналогічні засоби, а саме: офіційна позиція влади, преса (друковані тексти та карикатури), кінематограф, підручники" зазначає В. Покляцька [10, с. 163]. Яскравими прикладами цього, є обкладинки "Перцю" у випуску №2 (1957 р.). На конкретній обкладинці розташована ілюстрація, яка втілює ідею впливу "Голосу Америки" на сприйняття особою інформації. Обкладинка зображує індивіда, який слухає "Голос Америки", а його вуха, у той час, як вони отримують інформацію для свого сприйняття, метафорично розширюються. Розташована нижче текстова інформація "дослухався" акцентує на завершенні процесу уважного вислуховування. Цей момент сприймається як іронічний коментар до впливу американської інформації на формування думки та поглядів слухача [11]. У випуску №16 (1958 р.) [12], застосована аналогічна стратегія використання обкладинок для акцентування уваги на визначеному зовнішньому ворогові СРСР - американцях. На цій обкладинці, американець відображений у військовій формі, а на його касці присутній напис "колоніалізм". Це візуалізує образ ворожо налаштованого представника США, ставлячи під сумнів дії та наміри американської політики. Такий виразний естетичний підхід до візуалізації політичних ідей сприяє поглибленню розуміння читачами реальних історичних та політичних подій того часу, що формувалися на основі радянської ідеологічної точки зору.

Аналізуючи практику карикатурного висміювання "ворога" в особі Сполучених Штатів та Західного світу в контексті журналу "Перець", слід зазначити, що ще однією ефективною стратегією стало негативне відображення іноземних засобів масової інформації (ЗМІ). У карикатурах цього журналу, ретельно обдумано вибирались такі ЗМІ, як "Радіо Свобода", "Бі-Бі-Сі", "Голос Америки", "Вільна Європа", як символи ідеологічного протистояння інформаційних просторів. У сатиричній формі, була зроблена обкладинка "Перцю" у випуску №15 (1963 р.) [13]. На зазначеному витворі зображено особу, що прослуховує вищеназвані іноземні ЗМІ, в навушниках, а надалі "нашіптуючи" або поширюючи західну пропаганду в радянському суспільстві. Використання терміну "портрет шептуна" уніфікує образ, де читачеві надається можливість відчути ідею інформаційної підступності та небезпеки, яку несе за собою іноземна пропаганда. Ця сатирична композиція виступає не лише як художній вираз, але і як ефективний засіб формування ідеологічного світогляду, спрямованого на підсвідоме відкидання інформації, що надходить від "ворогів". Такий підхід дозволяє журналу "Перець" активно використовувати карикатурні засоби для підсилення ідеологічних навантажень та формування негативного ставлення до іноземних ЗМІ серед читачів.

Низькоякісні карикатури, які потенційно не відповідали політичним принципам радянської влади, піддавалися суворому контролю як з боку цензури, представленої офіційними органами влади, так і внутрішньою редакційною політикою журнального видавництва. Як згадував художник А. Василенко, головний редактор Ф. Маківчук зазначав стосовно слабко ідеологічних карикатур: "Ви що, хочете, щоб мене завтра на Соловки відправили?" [14]. Висловлене Маківчуком зазначення, що ретельно може відбивати атмосферу самоцензури та страху серед творчих осіб у журналістському колективі, вказує на те, що публікація несхвалених карикатур могла мати серйозні наслідки для їхніх авторів, включаючи можливі репресії та відправлення до місць покарання, як у згаданому випадку з Соловків. Систематична фільтрація та усунення низькоякісних творів з карикатурного мистецтва свідчить про вплив ідеологічної та політичної лінії радянської влади на мистецький твір. У своїй науковій статті ""Перчити і приперчувати!": завдання радянських сатиричних видань (на прикладі журналу "Перець")", К. Єремєєва відзначає, що працівникам редакції журналу "Перець" постійно доводилося знаходити оптимальний баланс між визначенням журналу як "зброї партії" та підтримкою гумору як самостійної художньої категорії. Авторка наголошує, що це завдання редакції визначалося не лише прагматичною метою висвітлення політично-ідеологічних завдань, але й потребою в утриманні гумористичного стилю. Оптимальний баланс відображав здатність журналу бути ефективним інструментом ідеологічної боротьби, а також вміло висвітлювати події і концепції через призму гострого гумору [15, с. 133].

Висновки

Дослідження зображення "образу ворога" у радянській пропагандистській сатирі та карикатурі в період з 1953 по 1985 роки, проведене на прикладах українського журналу "Перець", виявило значущий внесок цього видання у формування ідеологічного ландшафту радянської доби. Однією з ключових мет цього періоду було активне просування і підтримка радянської ідеології, а також створення образу "ворога" як інструменту консолідації громадської думки. Журнал "Перець", функціонуючи як засіб масової інформації, ефективно впливав на свідомість читачів, пропагуючи не лише радянські ідеали, а й формуючи негативне ставлення до українського визвольного руху та критичне сприйняття західних країн, особливо Сполучених Штатів Америки. Засоби візуальної символіки, використані в обкладинках та карикатурах, наголошували читачам на інтерпретації "ворога", сприяючи легітимізації сатиричного висміювання та створенню стійких стереотипів. Зокрема, журнал систематично піддавав критиці український визвольний рух XX ст., представляючи його як інструмент чужоземного впливу та визначаючи як несамостійний. Також висвітлювалися негативні аспекти іноземних ЗМІ, що підкреслювало загальний контекст формування "образу ворога". За цими обставинами, "Перець" не лише сприяв ідеологічному спрямуванню, а й активно відтворював та поширював концептуалізовані уявлення про "ворога" у суспільстві того часу.

Література

1. Собокор І. І. Український журнал "Перець" у парадигмі сатиричної публіцистики. Вісник Дніпропетровського університету. Серія "Соціальні комунікації". 2017. № 17. С. 109-115.