Історична географія Скитії у німецькій історіографії XIX ст.

У той же час у Німеччині ідеї Ф.Л. Лінднера отримали переважно негативні відгуки. Особливо різко виступив з критикою приват-доцент Кенігсберзького університету Герман Бобрік (Hermann Bobrik; 1814-- 1845), який незадовго до того опублікував свою докторську дисертацію «Географія Геродота, переважно зображена за даними самого письменника» Bobrik, H. Geographie des Herodot, vorzugsweise aus dem Schriftsteller selbst darges- tellt. Nebst einem Atlasse von 10 Karten. Konigsberg : A. W. Unzer, 1838. X, 269 s.. У берлінських «Щорічниках академічної критики» в 1842 р. з'явилася його велика уїдлива рецензія, в якій робився висновок: до рецензованої праці можна ставитися лише з огидою, оскільки її автор затаврував себе нею, «хоча папір і друк цього видання непогані» Idem. [Rez.:] Skythien und die Skythen des Herodot, und seine Ausleger, nebst Beschreibung des heutigen Zustandes jener Lander, von Dr. Friedrich Ludwig Lindner, Konigl. Bayerschem Legationsrath. Mit vier Karten. Stuttgart, 1841. bei E. Schweizerbart. X u. 239 S. // Jahrbucher fur wissenschaftliche Kritik / hg. Societat fur Wissenschaftliche Kritik (Berlin). 1842. August. № 28-31. Sp. 217-245.. На наш погляд, така різко негативна оцінка твору Ф.Л. Лінднера могла бути як реакцією на завищену самооцінку автора, так і на його політичну заангажованість, адже покровитель Ф.Л. Лінднера король Вюртембергу Вільгельм I, якому присвячувалася книга, перебував у родинних зв'язках із династією Романових.

На думку більшості європейських дослідників середини - другої половини XIX ст. пропагована Ф.Л. Лінднером у Німеччині теорія про походження слов'ян від скитів і сарматів була науково неспроможною. Проте незважаючи на її застарілість, навіть в 1871 р. у Берліні була опублікована праця «Дослідження в галузі давньої етнології. Ч. 1: Скити», автор якої, викладач реальної школи у Ґрауденці (сучасний Ґруд- зьондз у Польщі) Йоганн Куно (Johann Gustav Cuno; 1820-1891), вбачав мету своєї роботи у «доведенні ідентичності понтійських скитів з летто- слов'янською сім'єю» Cuno, J.G. Forschungen im Gebiete der alten Volkerkunde. Teil 1 : Die Skythen. Berlin : Gebruder Borntraeger, 1871. S. VI.. Як доказ на користь своєї теорії Й. Куно запропонував власне бачення етимології назв річок Скитії зі слов'янських і балтійських мов: Істр - від індоєвропейського кореня «sru» («текти»), Борисфен - від слов'янського кореня «береза» та литовського суфіксу «tinis», Танаїс - від литовського слова «twanas» («повінь»), Гіпаніс - від литовського кореня «upe» («річка») та ін. Ibid. S. 231-237..

На його думку, слов'янами були також кіммерійці, а їхнє витіснення скитами - звичайне перебільшення давніх авторів; пізні античні автори також розміщували сарматів там, де раніше локалізували скитів, внаслідок чого дослідники нового часу дійшли висновку про витіснення скитів сарматами Ibid. S. 259 u. s. w..

Розлогі міркування Й. Куно не переконали більшість учених у спорідненості скитів зі слов'янами. Так, вже в 1871 р. із різкою критикою виступив відомий німецький історик і сходознавець Альфред Гутшмід (Hermann Alfred Freiherr von Gutschmid; 1831-1887), на думку якого, гіпотеза Й. Куно зазнала грунтовного фіаско у його ж власній книзі, проте її майстерний виклад міг вразити погано інформованих читачів. Саме тому цю працю, «найогиднішу, яку рецензент мав нещастя прочитати протягом п'ятнадцяти років», на думку А. Гутшміда, не можна було просто мовчки покласти в куток, у якому лежать книги Лібуша та Галлінга, а довелося більш детально проаналізувати як попередження іншим G[utschmid], A. [Rez.:] Cuno, Joh. Gust. Forschungen im Gebiete der alten Volker- kunde. 1. Teil. Die Skythen. Berlin, 1871. Gebr. Borntrager (XVI, 408 S. Lex.-8.) 3 Thlr. 10 Sgr. // Litterarisches Centralblatt fur Deutschland / hg. Friedrich Zarncke. Leipzig : E. Ave-narius, 1871. Nr. 41 (14. October), Sp. 1028-1029.. Дещо пізніше, готуючи статтю про Скитію для німецького видання «Британської енциклопедії» (1886), А. Гутшмід наприкінці нарису зазначив, що доволі поширеною, особливо у Східній Німеччині, є культивована дилетантами література, в якій із скитів виводять слов'ян Gutschmid, A. Die Skythen [Deutsches Original des Artikels «Scythae» in der Encyclopaedia Britannica, 9 ed., vol. XXI (1886), p. 575-578] // Kleine Schriften von Alfred von Gutschmid / hg. Franz Ruhl. Leipzig : B.G. Teubner, 1892. Bd. III : Schriften zur Geschichte und Literatur der Nichtsemitischen Volker von Asien. S. 445..

Одна із книг, про яку А. Гутшмід згадав у своїй рецензії, що він «мовчки поклав її в куток», - праця молодого вченого із Берліна Карла Галлінга (Karl Hailing; 1806-1837) «Історія Скитів» (1835). У передмові до неї наголошувалося, що історія німецького народу тісно пов'язана з історією «не менш русявих і блакитнооких людей» - скитів. За задумом автора, у першому томі мало йтися про історію скитів в Азії, до їхньої міграції в Європу, у другому - про історію скитів у Європі, закінчуючи вторгненням сарматів до Східної Німеччини і кімбрів в Італію, у третьому й подальших томах - як «скитські алано-масагети» і «старі скити» опинилися під владою гетів і остготів, а також про історію «німецьких народів» Hailing, K. Geschichte der Skythen. Bd. I: Asien. Berlin : Commission der Nauck'schen Buchhandlung, 1835. (Geschichte der Skythen und Deutschen bis zur Gegenwart. Aus den Quellen bearbeitet). S. X-XI.. Запланована серія отримала назву «Історія скитів і німців до наших днів, опрацьована за джерелами», але через передчасну смерть автора світ побачив лише її перший том.

У 1850-х рр. кілька праць, що торкалися історії народів Надчор- номор'я та етногенезу скитів опублікував французькою професор зарубіжної літератури університету в Страсбурзі Фрідріх Бергманн (нім.: Friedrich Wilhelm Bergmann; франц.: Frederic-Guillaume Bergmann; 18121887). У 1858 р. у Кольмарі вийшла його робота «Скити. Предки германських та слов'янських народів; їх соціальний, моральний, інтелектуальний і релігійний стан; етногенеалогічний та історичний нарис». Пізніше в Галле побачило світ друге видання книги французькою (1860). Найбільше значення у визначенні етнічної приналежності народів автор надавав дослідженням мови і особливостей їхнього соціального, духовного, інтелектуального та релігійного розвитку. На його думку, окремі збережені слова скитського мови доводять, що скити були індоєвропейцями. Він вказав на подібність цих слів до архаїчних германських і слов'янських морфем. Ф. Бергманн вважав, що слов'яни належать до сарматської гілки «європейської скитської раси» Bergmann, F.G. Les Scythes. Les ancetres des peuples germaniques et slaves; leur etat social, moral, intellectuel et religieux; esquisse ethno-genealogique et historique. 2-e ed. Halle : H.W. Schmidt, 1860. P. 17.. Більшою за обсягом є інша його праця «Гети, або генеалогічний розвиток від скитів до гетів та від гетів до німців і скандинавів, що демонструє історію міграцій цих народів та органічну спадкоємність явищ їхнього соціального, морального, інтелектуального і релігійного стану» (1859), у якій, як видно із самої назви роботи, стверджувалося, що, крім сарматської гілки, від скитів походить і гетська гілка, до якої належали предки німців і скандинавів Idem. Les Getes ou la filiation genealogique des Scythes aux Getes et des Getes aux Germains et aux Scandinaves demontree sur l'histoire des migrations de ces Peuples et sur la continuite organique des phenjmenes de leur etat social, moral, intellectuel et religieux. Strasbourg : Treuttel et Wurtz, Paris : F. Jung-Treuttel, 1859. P. 302-303..

Сумнівну з наукового погляду теорію про етногенетичний зв'язок між скитами і німцями поділяв також історик, вчитель-германіст, музикознавець, дійсний член багатьох німецьких наукових товариств Йоганнес Фресль (Johannes (Johann Baptist) Fressl (FreBl, Frostl); 1841-1930). У його книзі «Скити-саки - предки германців» (1886) ставилося завдання проникнення в передісторію у пошуках первісної германської мужності Fressl, J. Die Skythen-Saken die Urvater der Germanen. Munchen : J. Lindauer'sche Buchhandlung, 1886. S. VII.. Як підмітив рецензент російського наукового періодичного видання, з усієї викладеної автором маси невідповідностей, бездоказових тверджень та різного роду помилок робився висновок, що німці за своїми якостями здавна були призначені грати роль панівного народу світу Марков, А. [Рец.:] Die Skythen-Saken die Urvater der Germanen von Joh. Fressl. Munchen 1886. 8°. (J. Lindauer'sche Buchhandlung Schopping) XVI, 340 стр. Ц. 10 м. // Записки Императорского Русского археологического общества. Санкт-Петербург, 1887. Т. II. Вып. 3. С. 341-343..

Популярним питанням з історичної географії Скитії у німецькомовній літературі XIX ст. було вивчення маршруту походу армії персів Дарія I у Скитію. Напевно, однією з перших праць з цієї проблеми була промова «Похід Дарія проти скитів», виголошена у Дерптському університеті 15 вересня 1812 р. з нагоди річниці коронації імператора Алєксандра I, в той час, коли війська Наполеона майже два тижні вже перебували у Москві. Цей твір німецькою мовою, автором якого був доцент класичної філології, уродженець Ганновера, випускник Кільського університету Карл Струве (Karl Ludwig Struve; 1785-1838) спершу був опублікований у Дерпті, а наступного року, разом з «патріотичними» віршами того ж автора - у Ризі. Зміст промови - короткий виклад за Геродотом, в якому в загальному говорилося про похід персів від Дунаю та Дону та дії скитів і їхніх союзників. Наголос робився на тому, що велика армія персів, яка складалася з найдосвідченіших воїнів, мала своїм противником «вільний народ, який любить свою батьківщину та правителів, богів і святині своєї батьківщини». Похід Дарія закінчився ганебною втечею, але деспот уцілів, тому що «боягузтво і егоїзм чіплялися за тиранію» (закид робився в бік іонійців, які охороняли міст через Дунай. - С. Т.) Struve, C.L. Der Feldzug des Darius gegen die Scythen. Eine Rede am Kronungsfeste Seiner Kaiserlichen Majestat Alexanders I. Selbstherrschers aller Reussen u. u. u. den 15. September 1812 gehalten. Zweite, mit einem Anhange von Gedichten vermehrte Auflage. Riga : Hartmann, 1813. S. 18..

У вже згаданій праці Е. Ейхвальда (1834) розглядалися різні гіпотези давніх авторів і науковців про маршрут походу персів, його мету, чисельність військ та ін. Дослідник припускав, що Геродот і його наступники допустилися помилок в географічному описові Скитії. Так, на його думку землі племені будинів і місто Гелон знаходилися в районі сучасного Пінська. Учений-біолог підкреслював, що описуючи ці краї, Геродот згадував таких характерних для Полісся тварин як бобри та річкові видри. Тільки тут, а не в лісостеповій чи степовій місцевості, була можливість збудувати з дерева велике укріплене місто. За його гіпотезою, на той час у районі Пінська існувало велике озеро, про яке Геродот міг думати, що воно сполучається з Меотидою. Е. Ейхвальд ідентифікував згадану Геродотом річку Оарус як Горинь, Сіргіс - Стир, Ликус - Случ, Танаїс - Лань. У зв'язку з цим учений зробив припущення, що Дарій I під час походу в Скитію рухався спершу лівим берегом Дністра до району Кам'янця- Подільського, а далі повернув на північ - в район Пінська. Зворотний шлях персів вже йшов правим берегом Дністра, де вони пройшли через землі агатирсів Eichwald, E. Darius Hystaspis zieht nach der Gegend von Pinsk. S. 7-16..

У 1846-1847 рр. в педагогічному часописі у Лейпцигу було опубліковано історико-географічне дослідження викладача гімназії в містечку Мельдорф, доктора філософії Вільгельма Генріха Кольстера (Wilhelm Heinrich Kolster; 1804-1887) під назвою «Земля скитів за Геродотом і Гіппократом та похід Дарія». В своєму ґрунтовному нарисі автор в загальному описав географію Надчорномор'я, звернув увагу на джерела Геродота, охарактеризував зміст скитського логосу, детальніше зупинився на описові Чорного моря, межах Скитії, її річках і народах та ін. Kolster, W.H. Das Land der Skythen bei Herodot und Hippokrates und der Feldzug des Darius in demselben. Eine geographisch-historische Untersuchung // Archiv fur Philologie und Paedagogik. Leipzig : Teubner, 1846. Bd. 12. S. 568-632; 1847. Bd. 13. S. 5-77. Аналізуючи причини походу Дарія I, його маршрут, дослідник закидає Геродотові, що той користувався вторинними джерелами, які не походили від безпосередніх учасників походу. На його думку, оголошений похід проти скитів мав приховати головну мету царя персів - підкорити землі в басейні Дунаю, адже двох місяців, відведених на похід, було явно замало для підкорення обширної Скитії. В.Г. Кольстер вважав, що Геродот у своєму творі сплутав Дон та Дунай. Дослідник допускав, що велике дерев'яне місто в землі будинів слід шукати в околицях сучасного Петро- варадина (місто в області Воєводина у Сербії), а східною межею театру війни був Дністер Ibid. S. 62-72..

Історію походу Дарія I в Скитію не оминув своєю увагою відомий російський історик німецького походження, член-кореспондент Санкт- Петербурзької АН Фьодор Сміт (Friedrich von Smitt; 1787-1865). В бюлетені Академії вже після його смерті побачила світ доповідь, присвячена історико-стратегічній характеристиці цієї військової кампанії, яка була виголошена 24 листопада 1864 р. Smitt, F. Uber den Feldzug des Darius gegen die Scythen i. J. 513. Eine historisch- strategische Untersuchung // Bulletin de l'Academie Imperiale des sciences de St. Petersbourg. T. VIII. St. Petersbourg : Eggers & C^ie, 1865. St. 315-339.. Учений порівняв правдивість даних, які отримав Геродот від своїх інформаторів за посередництва перекладачів, з тими міфами, які записали в арабів через три десятиліття після Єгипетської кампанії Наполеона Ibid. St. 318.. На думку військового історика, мон- голо-татари проявляли себе як завойовники в усі часи, тому й не дивно, що такими ж були їхні предки скити. Поряд з ними мешкали слов'янські та, можливо, фінські народи Ibid. St. 320.. Ф. Сміт вважав, що дані грецьких істориків про сили персів були значно перебільшені, проте їх могло бути до 230 тис. Це військо за 30 днів наступу могло пройти близько 600 верст Ibid. St. 321-322.. Військовому історику імпонувала інтерпретація маршруту походу Дарія I, яку запропонував Е. Ейхвальд. Він вважав, що військо персів не дійшло б до Дону, а тим більше до Волги, бо це було просто неможливо для велетенської армії, а тому всі ці припущення виникли внаслідок «плутанини» Геродота Ibid. St. 326? 330-332..

Інша проблема, яка цікавила багатьох німецьких/німецькомовних авторів, стосувалася зв'язків колоній еллінів у Надчорномор'ї зі скитами.

Син саксонського підданого, уродженець Ревеля (Таллінн) Пауль Беккер (Paul Adam von Becker; 1808-1881) навчався в університетах Дерпта, Лейпцига та Берліна, в Єнському університеті отримав ступінь доктора класичної філології, останні роки життя провів у Дрездені. Проте найбільш насичений його науковими здобутками період припадає на час роботи в Рішельєвському ліцеї в Одесі (1837-1862). Професор Рішельєв- ського ліцею спробував локалізувати географічні об'єкти скитсько-сарматської доби в Надчорномор'ї між гирлами Дунаю та Дніпра, про які згадували Страбон, Арріан, Птолемей, Помпоній Мела, Пліній, а також невідомий автор перипла Понту Еквсинського. П. Беккер вказав на можливе розташування Башти Неоптолема (der Thurm des Neoptolemus), поселення Гермонакса (der Flecken des Hermonax), колоній Ніконій (Niconia або Niconium), Тірас (Tyras) та Офіуса (Ophiusa), острову тірагетів (die Insel der Tyrageten), «гір» Макрокремніїв (die montes Macrocremnii), міста Кремніски (Cremnisci), Солоних озер (die Salzseen) та ін. географічних об'єктів.

Серед багатьох розвідок вчителів гімназій, які публікувалися в спеціальних навчально-методичних виданнях, виділимо працю професора 2-ї державної гімназії в Чернівцях Пантелеймона Клима (Pantelimon Klym), присвячену колоніям Мілету в Скитії. Автор розкрив причини грецької колонізації, окреслив роль Мілету в колонізації узбережжя Чорного моря, описав територію, населення і межі Скитії, природу країни, її клімат, історію і культуру скитів, їхню релігію, звичаї, військову справу та державний устрій, охарактеризував розвиток різних колоній мілетців та ін. Klym, P. Die milesischen Kolonien im Skythenlandc bis zum III. vorchristlichen Jahrhundert. Ein Beitrag zur Geschichte der griechischen Kolonisation am Nordgestade des Schwarzen Meeres // XVII. Jahresbericht des k. k. zweiten Staatsgymnasiums in Czernowitz : Veroffentlicht am Schlusse des Schuljahres 1913/1914 von Regierungsrat Kornel Kozak, k. k. Gymnasialdirektor. Czernowitz : Selbstveriage der Lehranstalt, 1914. S. III-IXC.. Торкаючись питання про походження скитів, педагог згадав про різні теорії з цього приводу, зокрема й про те, що чернівецький історик Р.Фр. Кайндль «знаходить навіть їхніх нащадків у наших гуцулах». На думку П. Клима, греки не використовували назву скитів для позначення конкретного народу, а радше подавали різні народи під цією невизна- ченою загальною назвою Ibid. S. XVII..

Напевно, одним із найбільш плідних авторів серед викладачів німець- комовних гімназій у вивченні Скитії був Георг Майр (Georg Mayr, або Mair). Окремі його праці використовували М. Грушевський та О. Домб- ровський. Працюючи в гімназії в чеському місті Saaz (тепер Жатець), три роки поспіль він публікував розвідки з історичної географії Скитії: «Земля скитів за Геродотом» (1884 - 1 частина, 1885 - 2 частина), «Похід Дарія проти скитів» (1886). Відомо, що пізніше, коли він працював у гімназії в приморському місті Пола, вийшло ще одне дослідження з цієї проблематики, присвячене торгівлі бурштином в скитську добу та племенам айстіїв, неврів і гіпербореїв Mair, G. Die Aisten und Neuren und die Hyperboreer - Sage : Ein Beitrag zur Geschichte des Bernsteinhandels // Programm des k.k. Staats-Gymnasiums in Pola: Verof- fentlicht am Schlusse des Schuljahres 1900. Pola und Triest : E. Sambo & C., 1900. S. 3-53..

Висновки

Німецькими науковцями, як академічними дослідниками, так і університетською професурою та викладачами гімназій у XIX ст. було проаналізовано свідчення Геродота та інших авторів про Скитію. Зокрема, окреслено її межі й територію, описано географію та клімат Надчорномор'я, охарактеризовано різноманітні племена, побут, звичаї, релігійні вірування та ін. Обґрунтовано різні варіанти маршруту походу військ Дарія I в Скитію. Також сформульовано основні теорії щодо етнічної приналежності скитів і їхніх сусідів. Завдяки обміну науковою інформацією, здобутки німецької'/німецькомовної історіографії були добре відомими в різних країнах Європи та використовувалися дослідниками з цих країн.

References

Abel, O. (1848). `Geschichte. 1) Les premiers habitants de la Russie: Finnois, Slaves, Scythes et Grecs. Essai historique et geographique par Kurd de Schloezer, Dr. en phil. Extrait de la revue de philology, de litterature et d'histoire anciennes, annee 1846, no. 2 et 3. Paris, Klincksieck. Gr. 8. 12 Ngr. 2) Russlands alteste Beziehungen zu Scandinavien und Konstantinopel, von Dr. Kurd v. Schlozer. Berlin, Besser. 1847. Gr. 8. 1 Thlr. 10 Ngr.' In Neue Jenaische allgemeine Literatur-Zeitung. № 140. 12. Juni. S. 557-559. [іп German].

Baer, K.E. v. (1873). `Handelsweg, der im funften Jahrhundert vor Christo durch einen groBen Theil des jetzt Russischen Gebietes ging' In Reden, gehalten in wis- senschaftlichen Versammlungen und kleinere Aufsatze vermischten Inhalts. Dritter Theil: Historische Fragen mit Hilfe Naturwissenschaften beantwortet. St. Petersburg: Verlag der Kaiserlichen Hofbuchhandlung. S. 62-111. [in German].

Baer, K.E. v. (1874). `Geographische Fragen aus der Vorzeit' In Das Ausland: Ueberschau der neuesten Forschungen auf dem Gebiete der Natur-, Erd- und Vol- kerkunde. red. Friedrich von Hellwald. Stuttgart. Nr. 33 (17. August). S. 641-646; Nr. 34 (24. August). S. 663-666. [in German].

Bastian, A. (1871). Ethnologische Forschungen und Sammlung von Material fur Dieselben. Jena: Hermann Costenoble. Bd. 2. [in German].

Bahr, Chr. (1846). `Osteuropa nach Herodot mit Erganzungen aus Hippokrates. Von Dr. A. Hansen. Dorpat, bei Otto Model (Fr. Severin's Buchhandlung). 1844. 179 S. in gr. 8. Auch mit dem weiteren Titel: Beitrage zur Geschichte der Volker- wanderung. Erste Abtheilung. Osteuropa nach Herodot u. s. w.' In Heidelbergische Jahrbucher der Literatur. Heidelberg: Akademische Verlagshandlung von J.C.B. Moh- rische, 1 Halfte: Januar bis Juni. Nr. 4. S. 54-64, Nr. 5. S. 65-68. [in German].

Becker, P. (1851, 1852). `Die Gestade des Pontus Euxinus, vom Ister bis zum Borysthenes' InMemoires de la Societe Imperiale d'archeologie. Vol. V. P. 361-387; Vol. VI. P. 103-140, 176-193. [in German].

Becker, P. (1852). Die Gestade des Pontus Euxinus, vom Ister bis zum Borysthenes, in Bezug auf die im Alterthume dort gelegenen Colonien. Nebst einer Karte. (Aus den Memoires der Kais. archeologischen Gesellschaft. Bd. V und VI). St. Petersburg: in der Expedition zur Anfertigung der Reichspapiere. [in German].

Becker, P. (1853). `Bereg Ponta Evksinskogo ot Istra do Borisfena, v otnoshenii k drevnim ego koloniyam' In Zapiski Odesskogo obschestva istorii i drevnostey. T. 3. S. 151-209. [in Russian].

Bergmann, F. G. (1859). Les Getes ou la filiation genealogique des Scythes aux Getes et des Getes aux Germains et aux Scandinaves demontree sur l'histoire des migrations de ces Peuples et sur la continuite organique des phenjmenes de leur etat social, moral, intellectuel et religieux. Strasbourg: Treuttel et Wurtz, Paris: F. Jung- Treuttel [in French].

Bergmann, F.G. (1860). Les Scythes. Les ancetres des peuples germaniques et slaves; leur etat social, moral, intellectuel et religieux; esquisse ethno-genealogique et historique. 2-e ed. Halle: H.W. Schmidt. [in French].

Bobrik, H. (1838). Geographie des Herodot, vorzugsweise aus dem Schriftsteller selbst dargestellt. Nebst einem Atlasse von 10 Karten. Konigsberg: A.W. Unzer. [in German].

Bobrik, H. (1842). `Skythien und die Skythen des Herodot, und seine Ausleger, nebst Beschreibung des heutigen Zustandes jener Lander, von Dr. Friedrich Ludwig Lindner, Konigl. Bayerschem Legationsrath. Mit vier Karten. Stuttgart, 1841. bei E. Schweizerbart. X u. 239 S.' In Jahrbucher fur wissenschaftliche Kritik, Societat fur Wissenschaftliche Kritik: Berlin. August. № 28-31. Sp. 217-245. [in German].

Bonnell, E. (1882). Beitrage zur Altertumskunde Russlands (von den altesten Zeiten bis um das Jahr 400 n. Chr.), hauptsachlich aus den Berichten des Grie- chischen und Lateinischen Schriftsteller. Bd. I: Herodot, seine Vorganger und einige spatere Schriftsteller. St. Petersburg: Gedruckt auf Kosten des Herrn Grafen S. Stroganoff. [in German].

Borowsky, P. (2005). Schlaglichter historischer Forschung. Studien zur deu- tschen Geschichte im 19. und 20. Jahrhundert Aus dem Nachlass hg. von Rainer Hering undRainer Nicolaysen. Hamburg: Hamburg University Press. [in German].

Cuno, J.G. (1871). Forschungen im Gebiete der alten Volkerkunde. Teil 1: Die Skythen. Berlin: Gebruder Borntraeger. [in German].

Dankowszky, G. (1825). Fragmente zur Geschichte der Volker ungarischer und slawischer Zunge, nach den griechischen Quellen. Zugleich ein Beytrag zum besseren Verstehen Herodot's, Strabo's, Diodor's von Sicilien, der Byzantiner, und der alten Geographie insbesondere. Erstes Heft: Urgeschichte der Volker slawischer Zunge. Pressburg: Belnnay Erben. [in German].

Dombrovskyi, O. (1987, 1988). `Herodotova Skytiia' In Ukrainskyi istoryk. № 14 (93-96). S. 54-66; № 1-4 (97-100). S. 106-118. [in Ukrainian].

Dovatur, A.I., Kallistov, D.P. and Shishova, I.A. (1982). Narodyi nashey stranyi v “Istorii” Gerodota. Otv. red. V. T. Pashuto. Moskva: Nauka. [in Russian].

Eichwald, E. (1834). Darius Hystaspis zieht nach der Gegend von Pinsk In Dorpater Jahrbucher fur Litteratur, Statistik und Kunst, besonders Russlands. Bd. III. Riga, Dorpat: Verlag von Eduard Frantzen's Buchhandlung. S. 3-16. [in German].

Eichwald, E. (1838). Alte Geographie des Kaspischen Meeres, des Kaukasus und des sudlichen Russlands. Nach Griechischen, Romischen und anderen Quellen. Mit 5 Karten und 3 lithographierten Abbildungen. Berlin: Friedrich Heinrich Morin. [in German].

Eichwald, E. (1838). `O drevneyshih obitalischah vseh plemen slavyanskih, finskih, turetskih i mongolskih v yuzhnoy Rossii po Gerodotu' In Biblioteka dlya chteniya: zhurnal slovesnosti, nauk, hudozhestv, promyishlennosti, novostey i mod. Sankt-Peterburg: Izd. A. Smirdin, T. XXVII. Otd. III. S. 53-93. [in Russian].

Feilchenfeldt, K. (1985). `Lindner, Friedrich Ludwig' In Neue deutsche Biogra- phie. Herausgegeben von der Historischen Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaft. Bd. 14. Berlin: Duncker & Humblot. [in German].

Fressl, J. (1886). Die Skythen-Saken die Urvater der Germanen. Munchen: J. Lin- dauer'sche Buchhandlung. [in German].

Georgii, L. (1845). Das europaische Rufiland in seinen altesten Zustanden aus den Quellen dargestellt. Stuttgart: Schweizerbart'she Verlagshandlung. [in German].

G[utschmid], A. (1871). `Cuno, Joh. Gust. Forschungen im Gebiete der alten Volkerkunde. 1. Teil. Die Skythen. Berlin, 1871. Gebr. Borntrager (XVI, 408 S. Lex.- 8.) 3 Thlr. 10 Sgr.' In Litterarisches Centralblatt fur Deutschland. hg. Friedrich Zarncke. Leipzig: E. Avenarius. Nr. 41 (14. October), Sp. 1028-1029. [in German].

Gutschmid, A. (1892). `Die Skythen [Deutsches Original des Artikels «Scythae» in der Encyclopaedia Britannica, 9 ed., vol. XXI (1886), p. 575-578]' In Kleine Schriften von Alfred von Gutschmid. hg. Franz Ruhl. Leipzig: B. G. Teubner, 1892. Bd. III: Schriften zur Geschichte und Literatur der Nichtsemitischen Volker von Asien. [in German].

Halling, K. (1835). Geschichte der Skythen. Bd. I: Asien. Berlin: Commission der Nauck'schen Buchhandlung. (Geschichte der Skythen und Deutschen bis zur Gegen- wart. Aus den Quellen bearbeitet). [in German].

Hansen, A. (1844). Ost-Europa nach Herodot mit Erganzungen aus Hippokrates. Dorpat: Otto Model. (Beitrage zur Geschichte der Volkerwanderung. Abt. 1). [in German].

Hansen, A. (1844). `Ueber die Nationalitat der Skythen und ihrer Nachbarn, wie Herodot und Hippokrates sie schildern.' In Verhandlungen der gelehrten Estnischen Gesellschaft zu Dorpat. Band 1. Heft 3. Dorpat: E. Karow, Leipzig: C. Kohler. S. 7384. [in German].

Heeren, A.H.L. (1824). Ideen uber die Politik, den Verkehr und den Handel der vornehmsten Volker der alten Welt. Theil 1: Asiatische Volker. Abt. 2: Phonicier. Babylonier. Scythen. 4 Aufgabe. Gottingen: Vandenhoeck und Ruprecht. [in German].

Heeren, A.H.L. (1824). Ideen uber die Politik, den Verkehr und den Handel der vornehmsten Volker der alten Welt. Theil 1: Asiatische Volker. Abt. 1: Perser. 4 Auf- gabe. Gottingen: Vandenhoeck und Ruprecht. [in German].

Hrushevskyi, M.S. (1913). Istoriia Ukrainy-Rusy. Tom I: Do pochatku XI st. Vyd. 3-ye, dop. Kyiv: Drukarnia Pershoi Spilky. [in Ukrainian].

Klym, P. (1914). `Die milesischen Kolonien im Skythenlandc bis zum III. vor- christlichen Jahrhundert. Ein Beitrag zur Geschichte der griechischen Kolonisation am Nordgestade des Schwarzen Meeres' In XVII. Jahresbericht des k. k. zweiten Staatsgymnasiums in Czernowitz: Veroffentlicht am Schlusse des Schuljahres 1913/1914 von Regierungsrat Kornel Kozak, k. k. Gymnasialdirektor. Czernowitz: Selbstveriage der Lehranstalt. S. III-IXC. [in German].

Kolster, W.H. (1846, 1847). `Das Land der Skythen bei Herodot und Hippokrates und der Feldzug des Darius in demselben. Eine geographisch-historische Unter- suchung' In Archiv fur Philologie undPaedagogik. Leipzig: Teubner. Bd. 12. S. 568632; Bd. 13. S. 5-77. [in German].

Lindner, F.L. (1841). Skythien und die Skythen des Herodot, und seine Ausleger, neb st Beschreibung des heutigen Zustandes jener Lander. Mit vier Karten. Stuttgart: E. Schweizerbart'sche Verlagshandlung [in German].

Mair, G. (1900). `Die Aisten und Neuren und die Hyperboreer - Sage: Ein Beitrag zur Geschichte des Bernsteinhandels' In Programm des k. k. Staats-Gymnasiums in Pola: Veroffentlicht am Schlusse des Schuljahres 1900. Pola und Triest: E. Sambo & C. S. 3-53. [in German].

Mannert, K. (1795). Geographie der Griechen und Romer. Viertel Theil: Der Norden der Erde von der Weichsel bis nach China. Nurnberg: Ernst Christoph Grattenauer. [in German].

Markov, А. (1887). `Die Skythen-Saken die Urvater der Germanen von Joh. Fressl. Munchen 1886. 8°. (J. Lindauer'sche Buchhandlung Schopping) XVI, 340 стр. Ц. 10 м.' In Zapiski Imperatorskogo Russkogo arheologicheskogo obschestva. Sankt- Peterburg, T. II. Vyip. 3. S. 341-343. [in Russian].

Maronski, S. (1883). `Herodots Gelonen keine preussisch-litauische Volker- schatt'. In Zeitschrift des Westrpreussischen Geschichtsvereins. Danzig. Heft X. S. 154. [in German].

Meyer, C. (2020). `From Scythian Ethnography to Aryan Christianity: Hero- dotean Revolutions on the Eve of the Russian Revolution.' In Herodotus in the Long Nineteenth Century. Thomas Harrison, Joseph Skinner (eds.). Cambridge: Cambridge University Press, P. 200-223. [in English].

Meyer-Zwiffelhoffer, E. (1995). `Alte Geschichte in der Universalgeschicht- sschreibung der Fruhen Neuzeit.' In Saeculum. Jahrbuch fur Universalgeschichte. Freiburg; Munchen. Bd. 46, No. 2. S. 249-273. DOI: https://doi.org/10.7788/ saeculum.1995.46.2.249 [in German].

Muhlack, U. (2011). `Herodotus and Thucydides in the View of NineteenthCentury German Historians.' In The Western Time of Ancient History. Alexandra Lianeri (ed). Cambridge: Cambridge University Press, P. 179-209. [in English].

Mullenhoff, K. (1892). Deutsche Altertumskunde. Bd. 3. Berlin: Weidmannsche Buchhandlung. [in German].

Mullenhoff, K. (1866). `Uber die Herkunft und sprache der pontischen Scythen und Sarmaten' In Monatsbericht der Koniglich Preussischen Akademie der Wissen- schaften zu Berlin. August. S. 549-576. [in German].

Nadezhdin, N. I. (1844). 'Skythien und die Skythen des Herodot, und seine Ausleger, nebst Beschreibung des heutigen Zustandes jener Lander, von Dr. Friedrich Ludwig Lindner, konigl. baver'schem Legations-Rath. Mit vier Karten. Stuttgart: E. Schweizerbart'sche Verlagshandlung. 1841 (Skifiya i Skifyi Gerodota, i ego tolkovateli, s opisaniem nyineshnego sostoyaniya teh stran, D. Fridriha Lyudviga Lindnera, korolevsko-Bavarskogo Sovetnika Posolstva. S chetyirmya kartami. Shtut- gard. Izdanie E. Shveytserbarta. 1841). X, 239. in 8°.' In Zapiski Odesskogo ob- schestva istorii i drevnostey. T. 1. S. 394. [in Russian].

Neumann, K. (1855). Die Hellenen im Skythenlande. Ein Beitrag zur Alten Geographie, Ethnographie und Handelsgeschichte. Bd. I. Berlin: Georg Reimer. [in German].

Neyhardt, A.A. (1982). Skifskiy rasskaz Gerodota v otechestvennoy istoriografii. Leningrad: Nauka, Leningradskoe otdelenie. [in Russian].

Niebuhr, B.G. (1828). `Ueber die Geographie Herodots (mit einer Charte). 1812.' In Niebuhr, B.G. Kleine historische undphilologische Schriften. 1-e Sammlung. Bonn: E. Weber. [in German].

Niebuhr, B.G. (1828). `Untersuchungen uber die Geschichte der Scythen, Geten, und Sarmaten (nach einem 1811 vorgelesenen Aufsatz neu gearbeitet 1828).' In Niebuhr, B.G. Kleine historische undphilologische Schriften. 1-e Sammlung. Bonn: E. Weber. S. 352-398. [in German].

Niebuhr, B.G. (1830). A Dissertation on the Geography of Herodotus, with a Map. Researches into the History of the Scythians, Getae, and Sarmatians. transl. from the German. Oxford: D.A. Talboys. [in English].

Partsch, J. (1882). `Carl Neumann (Nekrolog)' In Altpreussische Monatsschrift: neue Folge; Der Neuen Preussischen Provinzial-Blatter: vierte Folge. hgs. Reicke R. Und WichertE. Konigsberg in Pr. S. 172-174. [in German].

Reill, P.H. (1980). `Barthold Georg Niebuhr and the Enlightenment Tradition.' In German Studies Review. Baltimore: Johns Hopkins University Press, Vol. 3, № 1. P. 9-26. [in English].

Ritter, K. (1820). Die Vorhalle Europaischer Volkergeschichten vor Herodotus, um den Kaukasus und an den Gestaden des Pontus: Eine Abhandlung zur Alter- thumskunde. Berlin: G. Reimer. [in German].

Schiefner, A. (1856). `Sprachliche Bedenkengegen das Mongolenthum der Sky- then' In Melanges asiatiques. Tires du Bulletin historico-philologique de l 'Academie Imperiale des Sciences de St.-Petersbourg. T. II (1852--1856). St.-Petersbourg: Imprimerie de l'Academie Imperiale des Sciences. P. 531-547. [in German].

Schloezer, K. de. (1846). Les premiers habitants de la Russie: Finnois, Slaves, Scythes et Grecs: Essai historique et geographique. Paris: F. Klincksieck [in French].

Schrader, O. (1907). Sprachvergleichung und Urgeschichte. Linguistisch-histo- rische Beitrage zur Erforschung des indogermanischen Altertums. 3-e neubearb. Aufg. Jena: Hermann Costenoble. [in German].

Smitt, F. (1865). `Uber den Feldzug des Darius gegen die Scythen i. J. 513. Eine historisch-strategische Untersuchung' In Bulletin de l'Academie Imperiale des sciences de St. Petersbourg. T. VIII. St. Petersbourg: Eggers & Cie. St. 315-339. [in German].

Struve, C.L. (1813). Der Feldzug des Darius gegen die Scythen. Eine Rede am Kronungsfeste Seiner Kaiserlichen Majestdt Alexanders I. Selbstherrschers aller Reussen u. u. u. den 15. September 1812 gehalten. Zweite, mit einem Anhange von Gedichten vermehrte Auflage. Riga: Hartmann. [in German].

Ukert, F.A. (1846). Geographie der Griechen und Romer von den fruhesten Zeiten bis auf Ptolemdus. Th. 3. Abt. 2. Weimar: Verlag des Landes-Industrie- Comptoirs. [in German].

Wegele, F.X. (1884). `von. Mannert, Konrad.' In Allgemeine Deutsche Bio- graphie. Bd. 20. Leipzig: Duncker & Humblot. S. 199-200. URL: https://www. deutsche-biographie.de/pnd116733888.html#adbcontent [in German].

Yas, O. (2004). `Krytychnyi metod ta yoho rol u stanovlenni akademichnoi istoriohrafii' In Spetsialni istorychni dystsypliny: pytannia teorii ta metodyky: Zb. nauk. pr. Kyiv, chyslo 11. Chast. 2. S.209-227. [in Ukrainian].

Zeuss, К. (1837). Die Deutschen und ihre Nachbarstdmme. Munchen: I.J. Lentner. [in German].

Zur Erinnerung an August Hansen, Doktor, Lehrer der historischen Wissen- schaften am Gymnasium und an der Universitdt zu Dorpat, gestorben am 3. Mai 1849. (1849). Dorpat: Laakmann. [in German].

Размещено на Allbest.ru