Скарбознавство як галузь нумізматики

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Український державний університет імені Михайла Драгоманова

Історичний факультет

Кафедра джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін

Скарбознавство як галузь нумізматики

О. Потильчак, д.і.н., професор

Київ, Україна

Анотація

Мета статті - висвітлення теоретичних проблем скарбознавства як галузі нумізматики.

Наукова новизна. Запропоновано авторське визначення поняття «нумізматичного скарбознавства», окреслено його об'єкт і предмет, завдання та функції в нумізматиці, розглядається й типологізується джерельна база скарбознавчих досліджень, систематизуються поняття і терміни нумізматичного скарбознавства, визначається його місце у системі нумізматики та простежуються міжпредметні зв'язки.

Висновки. Сучасний стан скарбознавчих досліджень об'єктивно засвідчує, що наразі скарбознавство «переросло» статус прикладного методу і набуло рис повноцінної та самодостатньої галузі нумізматичної науки із власним об'єктом і предметом, завданнями та методами дослідження монетних скарбів, специфічною та постійно поповнюваною джерельною базою, понятійно-категоріальним апаратом і системою міждисциплінарних зв'язків. Нумізматичне скарбознавство це галузь нумізматичної науки, що вивчає скарби монет як джерела соціальної, економічної, політичної та іншої найрізноманітнішої інформації, їх походження, типологію, функції, історію дослідження, розробляє методологію та методи вивчення монетних тезаврацій. На сучасному етапі розвитку світової та вітчизняної нумізматики дослідження монетних скарбів стало ключовим трендом розвитку цієї науки.

Об'єктом дослідження нумізматичного скарбознавства є монетний скарб як історичне джерело, соціальний та культурний феномен. Предметом нумізматичного скарбознавства виступають історичні, економічні та соціальні закономірності, причини й мотиви появи монетних скарбів як особливого виду депозитів, теорія тезаврування, історія вивчення скарбів різних хронологічних періодів, методологія та методика їх дослідження.

- розробку основних понять і категорій, пов'язаних з дослідженням скарбів монет і монетних комплексів;

- дослідження теорії тезаврації в нумізматиці, дослідження ролі та функцій монетних скарбів, передумов, причин і мотивів їх приховування у різні історичні періоди;

- вироблення методології і методів атрибуції та дослідження монетних скарбів як джерел нумізматики, історії грошового обігу, соціальної і політичної історії.

- вдосконалення наукових методичних прийомів і засобів вивчення та використання скарбів, розробка методики їх джерелознавчої критики;

- аналітико-інформаційне вивчення окремих скарбів монет або монетних комплексів;

- розробка методів оцінки наукового, історичного та культурного значення (цінності) монетних і монетно-речових скарбів;

- дослідження проблем збереження та юридичної охорони скарбів як пам'яток історії та культури.

До групи наративних джерел нумізматичного скарбознавства належать:

- топографії нумізматичних знахідок, корпуси та каталоги відомих скарбів, короткі наукові повідомлення про їх виявлення, публікації з описами знайдених монетних та монетно-речових скарбів, дослідження окремих скарбів і нумізматичних комплексів; польові описи та звіти археологічних експедицій з даними про знайдені монетні та монетно-речові скарби;

- матеріали газетної та журнальної періодики з нотатками та повідомленнями про знайдені скарби;

- епістолярії, щоденники та мемуари археологів, нумізматів, мандрівників, скарбошукачів; мережеві ресурси електронних Інтернет-аукціонів.

Понятійно-термінологічний апарат скарбознавства формувався в рамках предмету нумізматики й сьогодні становить частину понять і термінів цієї спеціальної галузі історичної науки. Функціонально у структурі понять і категорій скарбознавства логічно виокремлюються три групи. До першої групи відносимо основні (ключові) категорії («скарб», «монетно-речовий скарб», «монетний скарб» і «монетний комплекс»). Друга група термінів наукового скарбознавства стосується закономірностей виникнення скарбів, характеру та складу монетних тезаврацій. Третя група понять скарбознавства окреслена методикою дослідження монетних і монетно-речових знахідок. Як складова нумізматики скарбознавство належить до системи історичної науки (точніше, її спеціальних галузей) та має сталі предметні зв'язки з рядом суміжних дисциплін, передусім з археологією, джерелознавством, музеєзнавством, пам'яткознавством, боністикою, сфрагістикою, геральдикою, медальєрикою, фалеристикою, генеалогією, історичною географією та картографією, епіграфікою, палеографією, історичною метрологією та хронологією.

Ключові слова: монети, скарби, нумізматика, нумізматичне скарбознавство.

Abstract

Treasure studies as a branch of numismatic

O. Potylchak, Dr Histo. Sci. (Dr. habil.), Professor, Head of the Department of Original and Special Historical Sciences Drahomanov Ukrainian State University (Kyiv, Ukraine)

The purpose of the article is the theoretical problems of treasure studies as a branch of numismatics.

Scientific novelty. The author's definition of the concept of «numismatic treasure studies» has been proposed. The author outlined its object and subject, tasks and functions in numismatics, considered and typologized the source base of hoarding studies, systematized the concepts and terms of numismatic treasure studies, determined its place in the system of numismatics and traced intersubject connections.

Conclusions. The current state of treasure studies objectively proves that hoard studies «has outgrown» the status of an applied method and has acquired the features of a self-sufficient branch of numismatic science with its object and subject, tasks and methods of researching coin treasures, a specific and constantly replenished source base, a conceptual and categorical apparatus and a system of interdisciplinary connection. Numismatic treasure studies is a branch of numismatic science that examines coin treasures as sources of social, economic, political and other various information, their origin, typology, functions, history of research, develops methodology and methods of studying coin thesauri. At the current stage of the development of world and domestic numismatics, the study of coin treasures has become a key trend in the development of this science. The object of research of numismatic treasure studies is the coin treasure as a historical source and sociocultural phenomenon. The subject of numismatic treasure studies is historical, economic and social patterns, reasons and motives for the appearance of coin hoards as a special type of deposits, the theory of hoarding, history of the study of treasure of different chronological periods, methodology and methods of their research.

The group of narrative sources of numismatic hoarding includes topographies of numismatic finds, corpora and catalogues of known treasures, short scientific reports on their discovery, publications with descriptions of found coin and coin-material treasures, studies of individual treasures and numismatic complexes, field descriptions and reports of archaeological expeditions from data on found coin and coin-material treasures, materials from newspapers and magazines with notes and reports on found treasures; epistolary, diaries and memoirs of archaeologists, numismatists, travellers, treasure hunters, network resources of electronic Internet auctions. The conceptual and terminological apparatus of treasure studies was formed in the framework of the subject of numismatics and today represents part of the concepts and terms of this special branch of historical science. Functionally, three groups are logically distinguished in the structure of concepts and categories of hoarding. The first group includes the main categories like «treasure», «coin-material treasure», «coin treasure» and «coin complex».

Keywords: coins, treasures, numismatics, numismatic treasure studies.

Постановка проблеми

Загальновідомо, що нумізматика як спеціальна історична дисципліна вийшла з колекціонування монет заняття, що найвірогідніше, виникло в епоху Відродження, хоча окремі дослідники припускають, що перші колекції античних монет і медалей були відомі ще в Римській імперіїКойуаг, 1974: 3; Potin, 1992: 6.. І тоді, і значно пізніше одним з основних джерел поповнення нумізматичних колекцій були монетні скарби.

Траплялося, що, приховавши подалі від сторонніх очей гроші чи інші цінності, власник потім за ними не повертався. Скарб лишався лежати в землі сотні і сотні років, аж поки його випадково не знаходив якийсь «щасливчик», чи зовсім не випадково скарбошукач. Ще у середині другій половині ХІХ ст. доля такої знахідки була прогнозованою. Більшість «нічого не вартих», з погляду обивателя, «мідних і чорних кружечків» просто викидалася, а порівняно цінні знахідки, зазвичай, розходились по руках, викуповувались колекціонерами, а найчастіше спекулянтами для перепродажу тим же колекціонерам.

Частина знайдених у скарбах монет, а інколи й цілі скарби, все ж потрапляла до музеїв чи спеціальних наукових установ. Однак і в цьому випадку збереження цілісності скарбу було проблематичним. Відібравши найцінніші, рідкісні або нечасті примірники монет для своїх колекцій, решту знахідки, навіть не описуючи, відповідні працівники повертали за місцем виявлення як «некорисні» або «непотрібні»Belyashevskiy, 1889: 15, 63, 66, 79, 85, 90, 94, 102, 117, 125.. У будь-якому разі скарб як цілісна пам'ятка нумізматики просто зникав. Тодішнім нумізматам, які вивчали монетне карбування, систематизуючи, класифікуючи та описуючи окремі монети, навіть у голову не приходило досліджувати скарб у цілості, як комплексну та унікальну пам'ятку історії грошового обігу. Та й грошовим обігом як таким у ХІХ ст. цікавилися більше економісти ніж історики. Нумізмати ж займалися фіксацією та описом виявлених типів і номіналів монет, досліджували їх вагові норми та пробу монетного металу, складали нумізматичні таблиці. У цій праці поступово виокремилась особлива галузь нумізматична метрологія, предметом якої стала реконструкція та вивчення монетно-вагових систем.

З усвідомленням виключного значення монетних скарбів для вивчення не лише історії монетного карбування, але й економіки, торгівлі та особливостей грошового обігу певних монетних ринків, поступово прийшло розуміння необхідності збереження цілісності, всебічного й детального опису та дослідження скарбів. Цей методологічний злам стався в нумізматиці у кінці ХІХ на початку ХХ ст., коли нумізмати остаточно переконалися, що цілі монетні скарби це значно цінніше історичне джерело ніж окрема монета, яка, до всього, ще й невідомо звідки взялася. Відтак знайдені монетні скарби почали зберігати та досліджувати. Саме тоді й зароджується окрема галузь науки про монети «нумізматичне скарбознавство». Предметом його дослідження стали монетні скарби. За географією їх виявлення, складом і хронологією монет, їх ваговими нормами історики, нумізмати, економісти прагнуть з'ясувати соціальні, економічні, політичні передумови, причини та закономірності випадання грошей з обігу та їх тезаврування на різних етапах історії людства. Учених цікавлять мотиви, якими керувалися власники цих «земляних депозитів» на момент їх приховування, а також імовірні причини незатребуваності схованки в майбутньому. Важливе завдання скарбознавчих досліджень полягає у фіксації обставин виявлення скарбів. Саме тому одним із напрямків досліджень стала історія скарбошукацтва як промислуGoshkevich' 1903; Коtlyar, 1974; Berdinskikh, 2005; Mdelkin, 2006; Machulin, 2006..

Нумізматичне скарбознавство сьогодні активно розвивається, формується його методологія, понятійно-категоріальний апарат, розробляються новітні методи дослідження монетних скарбів і окремих монет з їх складу, зокрема й з використанням технологій та приладів природничих і технічних наук. У відповідь на виклики антикварного ринку нумізматики та законодавчо неконтрольоване й неврегульоване поширення аматорського приладового металопошуку удосконалюється методика оцінки наукового, історичного та культурного значення монетних і монетно-речових скарбівKotsur, 2017: 15-32.Orlyk, 2013a: 129-133., а в контексті пам'яткоохоронної діяльності порушуються питання юридичної охорони скарбів як пам'яток історії та культури.

Поняття нумізматичного скарбознавства. Відомі людству ще з епохи ранніх металів скарби виникали як спосіб заощадження, накопичення або збереження за надзвичайних обставин грошей і цінностей, переважно у вигляді монети, що таким чином виводилася з обігу та тимчасово приховувалась «у надійних місцях». Протягом тисячоліть, оповиті ореолом таємничості, скарби цікавили переважно різного роду шукачів авантюристів, любителів наживи, а то й просто романтиків і мрійників. Перші бачили у скарбошукацтві реальну можливість збагатитися, а інші надихалися самим процесом пошуку скарбу, жили надією на щасливий випадок.

З виникненням колекціонування монет знайдені скарби стали одним із джерел поповнення нумізматичних колекцій. Поза тим, ні самі колекціонери, ні нумізмати-дослідники XVIII першої половини ХІХ ст. не бачили у скарбах цілісного об'єкта для вивчення, продовжували розглядати виявлені скарби як своєрідні «сировинні комплекси» для поповнення приватних, кабінетних і музейних нумізматичних колекцій. Єдиним об'єктом аматорської цікавості одних і професійного інтересу інших залишалися монети. Тодішні колекціонери та нумізмати описували окремі монети своїх зібрань, систематизували та класифікували їх за типами, країнами та правителями-емітентами, номіналами, монетними металами тощо. Зі складу знайдених скарбів вилучалися окремі найцінніші, рідкісні та невідомі раніше нумізматам, монетні типи, які й займали місце у фондах різного роду нумізматичних зібрань. Решта «рядового» нумізматичного матеріалу, зазвичай, залишалася неописаною й назавжди втрачалася для науки.

По суті, єдиним результатом досліджень архаїчного етапу нумізматики було складання нумізматичних таблиць, каталогів та описів монет, що зберігалися в окремих колекціях, музейних та академічних нумізматичних зібранняхStrashkevich, 1866; Markov, 1896.. Головним і єдиним об'єктом дослідження у цьому випадку залишалися монети. Справжньою дослідницькою удачею для сучасного нумізмата є виявити в таких описах згадки, що вказують на походження монет з якихось конкретних, територіально локалізованих, скарбових комплексів.

Наприкінці ХІХ на початку ХХ ст. у нумізматиці відбувся своєрідний методологічний поворот. Його суть полягала в тому, що старовинні монети все частіше почали розглядатися не тільки як одиничні джерела політичної історії держав та династичної історії монархій, а передусім як джерела економіки, торгівлі та грошового обігу. Історики та нумізмати поступово переконувалися у значних інформаційних можливостях цілісних монетних комплексів і скарбів, зокрема й у тому, що належним чином збережені, зафіксовані та описані скарби становлять значно цінніше історичне джерело ніж окремо взяті монети без прив'язки до місця їх виявлення та часу тезаврування.

Наслідком усвідомлення виключного значення монетних скарбів для вивчення історії карбування монети, економіки, торгівлі, особливостей та структури грошового обігу певних монетних ринків стало розуміння необхідності збереження цілісності знайдених скарбів, їх всебічного й детального опису та дослідження. Так у надрах нумізматичної науки зародилася її окрема галузь скарбознавство, а монетні скарби вже понад століття активно публікуються, описуються та вивчаються нумізматами.

Проте всі ці дослідження мають виразно прикладний характер, а найбільшим методологічним парадоксом виглядає той факт, що, попри всю практичну важливість дослідження скарбів як історичних джерел, у теоретичному плані скарбознавство досі з нумізматики не виокремилося. Й направду, чи марно шукати пояснення терміна «скарбознавство» у найпопулярніших нумізматичних словниках чи енциклопедіях!? Поняття «скарб» присутнє в кожному такому виданні, у кожній монографії та статті, а термін, що означає галузь дослідження скарбів, до останнього часу вперто не згадувався, по суті ігнорувався!? І це відбувалося та триває в той час, коли саме в рамках питомо скарбознавчих досліджень розробляється новітня методика нумізматики, коли тектонічно змінилося саме сприйняття та розуміння монетних скарбів як пам'яток історії, культури та комплексних джерел про минуле держави і суспільства, коли на ґрунті міждисциплінарних досліджень почала складатися «теорія монетних скарбів». Нарешті, своїм поступом останніх десятиліть наукова нумізматика зобов'язана саме скарбознавству.

Сучасний стан скарбознавчих досліджень об'єктивно засвідчує факт переростання скарбознавства зі статусу прикладного методу в повноцінну та самодостатню галузь нумізматичної науки з власним об'єктом і предметом, завданнями та методами дослідження монетних скарбів, специфічною та постійно поповнюваною джерельною базою, понятійно-категоріальним апаратом і системою міждисциплінарних зв'язків.Belyashevskiy, 1889; Danilevich, 1892; Markov, 1910; Sivers, 1922.

Нумізматичне скарбознавство галузь нумізматичної науки, що вивчає скарби монет як джерела соціальної, економічної, політичної та іншої найрізноманітнішої інформації, їх походження, типологію, функції, історію дослідження, розробляє методологію та методи вивчення монетних тезаврацій.

На сучасному етапі розвитку світової та вітчизняної нумізматики дослідження монетних скарбів стало ключовим трендом розвитку цієї науки. При цьому спектр досліджень нумізматичного скарбознавства досить широкий: від елементарної фіксації, опису та картографування знахідок, детального аналізу тезаврацій за монетними типами, ваговими нормами, датами емісій, штемпельними парами, елементним складом монетного металу до з'ясування передумов, причин і мотивів приховування скарбів, вивчення обставин їх виявлення тощо. Характерна ілюстрація науковий мережевий проект Американського нумізматичного товариства «Coin Hoards». Його web-база даних ґрунтується на фундаментальній багатотомній праці «An Inventory of Greek Coin Hoards» (1973; 1975-2010), що є каталогом усіх відомих (на момент публікації) скарбів грецьких античних та елліністичних монетThompson, Mоrkholm and Kraay, 1973; Thompson, Mоrkholm and Kraay, 1975-2010.. Прикладом популяризації сучасного вітчизняного досвіду скарбознавчих досліджень став «Український нумізматичний щорічник», на сторінках якого серед іншого публікуються описи та аналітичні дослідження скарбівMielczarek, 2017; Potyl'chak, 2017; Krytsuk, 2019; Orik, Kotsur & Tsyganenko, 2019; Lemberh, Shostopal, 2020; Nadvirnyak, Pohorilets', 2021; Sydorovych, 2021; Nikolayev, 2021; Alf'orov, Petrauskas, 2021; Orlyk, 2022; Orlyk & Mekh, 2022; Orlyk V., 2022; а також історіографічні огляди скарбознавчих студійKotsur, 2017; Shataylo, 2022. Orlyk, 2013b; Krytsuk, 2022., статті з проблем охорони та збереження скарбів у музейних і позамузейних зібраннях. На нашу думку, сьогодні можемо говорити про формування особливого скарбознавчого підходу в нумізматичних дослідженнях.

Об'єкт і предмет скарбознавства у нумізматиці. Визначальною рисою будь-якої науки або її окремої галузі є наявність специфічного об'єкта та предмета дослідження. Зокрема об'єктом вивчення нумізматики виступають, передусім, самі монети. У свою чергу, об'єктом дослідження нумізматичного скарбознавства виступає монетний скарб як історичне джерело, соціальний та культурний феномен. Як об'єкт дослідження, монетний скарб надзвичайно цікавий і різноплановий. По-перше, маючи у своєму складі монети різних емітентів, скарби ілюструють політичну та династичну історію. По-друге, типовий монетний скарб це своєрідний зріз чинної в той чи інший хронологічний період структури грошового ринку певної держави чи території. По-третє, скарби, як складний для дослідження, багатоаспектний об'єкт, відбивають соціальні процеси, пов'язані з економікою, грошовим ринком та обігом монет: ставлення до грошей, уявлення про їх цінність, пов'язані з цим ментальні стереотипи, мотиви приховування скарбів, девіантні стратегії (скарбошукацтво, фальшування грошей) тощо.

Предметом нумізматичного скарбознавства виступають історичні, економічні та соціальні закономірності, причини й мотиви появи монетних скарбів як особливого виду депозитів, теорія тезаврування, історія вивчення скарбів різних хронологічних періодів, методологія та методика їх дослідження.

Наразі, користуючись класичним алгоритмом, запропонованим у працях видатного українського джерелознавця Ярослава КалакуриKalakura, Voytsekhivs'ka and Pavlenko, 2002: 31-32., маємо можливість окреслити кілька основних груп закономірностей, що формують предмет нумізматичного скарбознавства. Умовно першою є група, що охоплює закономірності виникнення скарбів і відображення в них реальних явищ економічної, політичної чи соціальної історії. Наприклад, йдеться про зв'язок складу скарбового чи іншого монетного або монетно-речового комплексу з його утилітарним призначенням, визначеним власником на момент приховування. Нерідко набір монет чи предметів, прихованих у скарбові, дозволяє здійснити інтерпретації щодо соціального становища власника втраченого депозиту чи «гаманця». Локалізація місця виявлення скарбу, умови та техніка його схоронення також можуть свідчити про конкретні мотиви, якими керувався власник, приховуючи цінності. Ці закономірності знаходяться у площині, яку умовно можна позначити відношенням: «реальність скарб».

Друга група закономірностей стосується функціонування скарбу як джерела наукової інформації, а відтак локалізується у площині: «скарб наукове знання». Причому, знання це може бути не тільки вузько прикладним, нумізматичним, чи ширше археологічним, але й стосуватися історії економіки і торгівлі, соціальної історії, історичної політології чи історії людської цивілізації загалом.

Третя група закономірностей стосується процесів функціонування скарбознавства у системі нумізматики як спеціальної галузі історичної науки, тобто вони виявляються у площині: «скарбознавство нумізматика». Власне, й виокремлення скарбознавства з предметної сфери нумізматики, як ми бачили вище, безпосередньо пов'язане із завданнями цієї спеціальної галузі. Саме значення монетних і монетно-речових скарбів, розуміння важливості їх дослідження, необхідність удосконалення методики аналізу скарбів як унікальних історичних джерел із широким діапазоном даних все це зумовило поступове виділення нумізматичного скарбознавства в окрему галузь нумізматики, яка має не лише свій предмет, але й завдання дослідження.

Таким чином, предмет дослідження скарбознавства поєднує теорію і практику нумізматики, локалізуючи зусилля вчених на аналізові виявлених і збережених скарбових комплексів.

Завдання та функції скарбознавства як спеціальної галузі нумізматики. Завдання і функції будь-якої науки чи її окремої галузі це категорії змінні, здатні еволюціонувати у процесі розвитку цього самого наукового знання. Скажімо, нумізматика вийшла з колекціонування монет і на початку свого шляху, який припав на другу половину XVIII початок XIX ст., займалася елементарним описом та систематизацією відомих і нововиявлених типів, видів і різновидів монет. Такими, наприклад, були праці французького юриста та нумізмата Теодора Едма Міонне (1770-1842)Mionnet, 1806-1813., директора Імператорського мюнцкабінету у Відні Йогана Еккеля (1737-1798)Eckhel, 1779., австрійського нумізмата Йозефа Мадера (17541815)Mader, 1803-1813., російського нумізмата Християна Френа (1782-1851)Fraehn, 1841..

Лише згодом, у другій половині ХІХ ст., нумізмати починають досліджувати історію карбування монети та вивчати еволюцію окремих грошово-вагових систем у різних державах світу. Саме ж вивчення феномена грошового обігу та участі в ньому монет як універсального засобу платежу стає актуальним для нумізматики вже у ХХ ст.

Що стосується скарбів монет, то вони потрапляють у поле зору нумізматів досить рано, ще на архаїчному етапі становлення цієї науки. Проте самостійним об'єктом і предметом дослідження монетні скарби та інші цілісні монетні комплекси стають приблизно від середини ХІХ ст., коли ми спостерігаємо перші спроби їх фіксації та опису. Саме фіксація та опис знайдених і збережених монетних скарбів ці суто прикладні завдання і були першими в колі завдань нумізматичного скарбознавства.

Знадобилося кілька десятиліть, поки зростання джерельної бази монетних знахідок та вдосконалення методики описового скарбознавства не спричинили змін в актуальних завданнях цього наукового напряму. Приблизно з рубежу 30-50-х рр. ХХ ст. відбуваються якісні зміни в методології та методиці дослідження скарбів монет. Завданням скарбознавства стає аналітичне дослідження та атрибуція монетних скарбів як комплексних джерел з історії становлення і розвитку монетно-лічильних систем та грошового обігу країн і територій. Протягом другої половини ХХ ст. до завдань нумізматичного скарбознавства додалися спроби дослідження передумов, причин і мотивів приховування монетних скарбів за різних історичних обставин.

Багатократне зростання кількості знахідок монетних скарбів і «гаманців» на початку ХХІ ст., що стало наслідком технічного стрибка у сфері приладового металопошуку, об'єктивно призвело до збільшення джерельної бази нумізматичного скарбознавства. Ці кількісні зміни неминуче призвели до якісних зрушень у теоретичному осмисленні скарбознавства як повноцінного напрямку нумізматичних студій.

На сучасному етапі в колі завдань нумізматичного скарбознавства перебувають як теоретичні, так і його практичні (прикладні) проблеми. Зокрема, серед теоретичних завдань цієї галузі нумізматики можемо виділити:

• розробку основних понять і категорій, пов'язаних з дослідженням скарбів монет та монетних комплексів;

• дослідження теорії тезаврації в нумізматиці, дослідження ролі і функцій монетних скарбів, передумов, причин і мотивів їх приховування у різні історичні періоди;

• вироблення методології і методів атрибуції та дослідження монетних скарбів як джерел нумізматики, історії грошового обігу, соціальної і політичної історії.

Серед групи прикладних завдань нумізматичного скарбознавства варто виділити:

• удосконалення наукових методичних прийомів і засобів вивчення та використання скарбів, розробка методики їх джерелознавчої критики;

• аналітико-інформаційне вивчення окремих скарбів монет або монетних комплексів;

• розробка методів оцінки наукового, історичного та культурного значення (цінності) монетних і монетно-речових скарбів.

• дослідження проблем збереження та юридичної охорони скарбів як пам'яток історії та культури.

З цього кола наукових завдань випливають дві найважливіші функції нумізматичного скарбознавства: евристична та аналітична. Евристична функція реалізується шляхом пошуку та виявлення нумізматичних знахідок, забезпечує орієнтацією в їх різноманітності, вивчення сукупності окремих груп скарбів і монетних комплексів, що характеризують грошовий обіг різних історичних періодів, країн та регіонів.

Аналітична функція нумізматичного скарбознавства полягає в розробці методів опису та аналізу монетних і монетно-речових знахідок з метою виявлення різнорідної інформації та перевірки її достовірності. Скарби мають ще одну важливу функцію культурну. У культурному сенсі скарб це своєрідний універсальний феномен культури. Склад скарбів, умови, причини та мотиви їх схоронення маркують і характеризують найширший культурно-історичний контекст: еволюцію господарства, економіки та торгово-грошових відносин на різних етапах історії цивілізації; рівень розвитку технологій, мистецьких стилів, суспільних уявлень про гроші й цінності тощо. історичний соціальний культурний нумізматичний скарбознавство

Джерельна база скарбознавчих досліджень. Як окрема галузь нумізматики скарбознавство формує власну базу документальних і наративних джерелІснує поділ нумізматичних джерел на дві групи: основні (окремі монети, монетні знахідки, матеріали та інструменти монетного карбування) та допоміжні (товаро-гроші, медалі, жетони, печатки, паперові гроші, письмові джерела). Див.: Potin, 1993; Goly'sh, 2006: 16.Potyl'chak, 2020: 89-103.. Зрозуміло, її основу складають монетні скарби або інші цілісні комплекси нумізматичних знахідок (наприклад, загублені у давнину «гаманці»). Загальновизнана класифікація історичного джерелознавства відносить ці джерела до групи речових пам'яток.

Прихований власником скарб або загублений «гаманець» є річчю, що містить інформацію про історію монетного карбування і грошового обігу в певних географічних і часових рамках, характеризує структуру монетного ринку країн і територій, внутрішні, міжрегіональні та міждержавні торговельно-економічні зв'язки, відображає соціальні характеристики ймовірних власників таких «депозитів», а також у прив'язці до періоду тезаврації пам'яток характеризує суспільні уявлення та стереотипи ставлення до грошей та їх цінності. Також монети зі складу скарбів і «гаманців», як окремі пам'ятки, володіють виразними ознаками письмових і зображальних джерел. Легенди, портретні, геральдичні та символічні зображення на монетах важливе джерело не лише академічної нумізматики та історії грошового обігу, але й цілої низки спеціальних галузей історичної науки, мистецтвознавства, пам'яткознавства, музеєзнавства тощо. Наприклад, знайдені в культурному шарі стародавніх поселень і міст монети та монетні скарби це типовий матеріал для датування археологічних пам'ятників. Великі скарбові комплекси з багатьма сотнями й тисячами однотипних монет становлять важливе джерело для реконструкції грошово-вагових систем, виділення періодів і складу грошового обігу, встановлення інтенсивності монетного карбування, швидкості відкладання монет у скарби, тривалості участі того чи іншого монетного типу у грошовому обігові тощо.

Особливе джерельне значення монетні, монетно-речові скарби й інші нумізматичні комплекси мають для дослідження історичних періодів та епох, недостатньо забезпечених письмовими та іншими джерелами. У цьому випадку скарбовий матеріал дозволяє не лише реконструювати історію торгово-економічних відносин та грошового обігу певного періоду, але й пролити світло на маловідомі епізоди його політичної, династичної, військової історії. Наприклад, «темними віками» в історії України часто називають XIV XV ст., зокрема період правління у Києві удільного князя Володимира з литовської династії Ольгердовичів, який історіографічна традиція окреслює 1362-1394 рр. Наразі це одна з найменше вивчених сторінок середньовічної української історії. Критична обмеженість і почасти суперечливість письмових джерел у цьому конкретному випадку спонукають дослідників даного періоду якнайширше залучати до контексту власних історичних студій скарбові пам'ятки та дані нумізматики.

Також до групи документальних джерел скарбознавства варто віднести збережені в архівахBielaia, 2013: 189-194. різноманітні матеріали з повідомленнями і листуванням про виявлені скарби осіб, які їх знайшли, описами знайдених монет тощо.

Розлогою є група наративних джерел нумізматичного скарбознавства. Серед них виокремлюються топографії нумізматичних знахідок, корпуси та каталоги відомих скарбів, короткі наукові повідомлення про їх виявлення; публікації з описами знайдених монетних і монетно-речових скарбів; ґрунтовні дослідження окремих скарбів і нумізматичних комплексів; польові описи та звіти археологічних експедицій з даними про знайдені монетні і монетно-речові скарби; матеріали газетної та журнальної періодики, де знаходимо нотатки й повідомленнями про знайдені скарби; епістолярії, щоденники та мемуари археологів, нумізматів, мандрівників, скарбошукачів тощо.

До групи наративних джерел, інформаційний потенціал яких останнім часом починає активно залучатися для вивчення монетних скарбів, належать мережеві ресурси електронних Інтернет-аукціонівOrlyk, 2013: 129-133.. На цих платформах час від часу на торги виставляються цілі скарбові комплекси. Попри, м'яко кажучи, сумнівний характер походження таких пам'яток, в умовах фактичної законодавчої неврегульованості сфери антикварного ринку нумізматики та аматорського приладового металопошуку фіксація, опис і дослідження цих пам'яток на етапі аукціонних торгів залишається чи не єдиним способом збереження таких даних для нумізматичної науки.

Поняття і терміни нумізматичного скарбознавства. Очевидно, що понятійно-термінологічний апарат скарбознавства як сфери конкретного наукового знання, формувався в рамках предмету нумізматики і сьогодні становить частину понять і термінів цієї спеціальної галузі історичної науки. Функціонально у структурі понять і категорій скарбознавства логічно виокремлюються три групи.

До першої групи відносимо основні (ключові) категорії, тобто, ті поняття, що визначають об'єкт наукового інтересу скарбознавства. Серед них терміни: «скарб», «монетно-речовий скарб» «монетний скарб» і «монетний комплекс». Особливістю деяких основних понять скарбознавства є значна варіативність їх визначень. Наприклад, термін «скарб» у різних словниках та енциклопедіях має більше десятка тлумачень, що характеризують цей об'єкт з погляду різних галузей наукового знання.

Українські етимологічні словники виводять походження слова «скарб» з давньоверхньонімецької мови (Scerf монета). Мовознавці припускають, що прийшло це слово в давньоруську (Скарбь) та українську мову через польське посередництво (Skarb). Також його етимологічні відповідники присутні у білоруській (Скарб), нижньолужицькій (Skarba), російській (Скарб) мовахMel'nychuk, 2006: 265.. Подібне у різних мовах і значення цього слова. Академічний словник української мови тлумачить слово «скарб» як «коштовності, гроші, цінні речі», а також як «речі домашнього вжитку» («хатній/домашній скарб»)Bilodid, 1978: 252..

У нумізматичній літературі набуло поширення й інше синонімічне з терміном «скарб» поняття, а саме: «тезаврація» («тезаврування»). Це слово візантійського походження (від грецьк. thesauros скарб) має кілька значень: 1) вилучення дорогоцінних металів, монет та банкнот із обігу з метою накопичення, а не отримання доходів, в очікуванні зростання їх вартості чи отримання прибутку у майбутньому; 2) накопичення дорогоцінних металів (у вигляді зливків, монет, ювелірних виробів) приватними власниками у вигляді скарбу чи страхових фондів; 3) створення золотого запасу державиMochemyy, 2005: 409. Andreyevskiy, 1895: 284-285..

Різноплановість культурного феномена скарбу як об'єкта дослідницького інтересу стала причиною варіативності в його науковому визначенні. Ще з ХІХ ст. учені розглядають і характеризують скарби, принаймні, у трьох аспектах: юридичному, економічному та історичному.

Наприклад, виразно юридичне тлумачення поняття «скарб» (рос. Клад) присутнє у 15-му томі енциклопедичного словника Фрідріха Брокгауза та Іллі Ефрона (1895): «юристи розуміють під цим ім'ям всіляку приховану річ, власник якої невідомий та на відшукання якого не може бути надії».

Визначення скарбів як «прихованих, а найчастіше закопаних у землю речей, що становлять цінність для власника», зустрічаємо у «Радянській історичній енциклопедії» (1965). Авторка цієї енциклопедичної статті, московська історикиня Л. Голуб'єва, підкресливши важливість скарбів як історичних джерел, зробила спробу їх класифікації за археологічною періодизацією та складом, виділивши речові скарби (знаряддя праці, зброя, зливки металів) періодів неоліту бронзи, та скарби цінних речей і монет епохи заліза. Стаття містить і згадку про давній промисел скарбошукацтво, та посилання на вимогу чинного радянського законодавства про обов'язковість здачі знайденого скарбу державіGolubeva, 1965: 394-395..

«Українська радянська енциклопедія» (1983) згадала про музейне значення скарбів, проте все ж витлумачила це поняття, головно, в економічному та юридичному сенсах, як «закопані в землю, замуровані або приховані іншим способом гроші (золоті й срібні монети різних часів, радянська та іноземна валюта) або цінні предмети (дорогоцінне каміння, перлини, дорогоцінні метали в зливках, виробах і ломі), власник яких у силу закону втратив на них право або його особу не можна встановити... Відповідно до радянського закону... скарб стає власністю радянської держави з часу його виявлення і підлягає здачі фінансовому органові відповідної місцевої ради народних депутатів. Особі, яка виявила скарб і здала його добровільно фінансовим органам, видається винагорода в розмірі 25% вартості зданих цінностей не пізніше місяця після здачі. Винагорода не виплачується, якщо розкопки або пошуки входили в коло службових обов'язків даної особи (наприклад, члена археологічної експедиції). Присвоєння скарбу є одним із злочинів проти соціалістичної власності».

Автор розміщеної в українській «Юридичній енциклопедії» (1998) статті «скарб», Віктор Акуленко, трактує цей феномен як «закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності». На думку цього визнаного фахівця пам'ятко-охоронної сфери України, «скарбом є не будь-яке приховане майно, а тільки гроші (золоті й срібні монети, українська та іноземна валюта) і цінні предмети (дорогоцінні камені, перли, дорогоцінні метали в злитках, виробах і ломі, антикваріат тощо)». Дослідник також розмежовує юридичне значення «скарбів» і «знахідок». На його думку, «на відміну від знахідки, при якій річ вибуває з володіння власника або іншої уповноваженої особи поза їх волею, скарбом можна вважати лише приховані з наміром цінності».

Як нам уже відомо, класична західна історіографія відносила скарби до сфери пам'яток археології, відповідно трактуючи це поняття навіть у довідковій нумізматичній літературі. Наприклад, у відомому нумізматичному словнику німецьких колекціонерів Хайнца Фенглера, Герхарда Гіроу та Віллі Унгера (Berlin, 1976) «скарб» (нім. Schatz) трактується як «золоті й срібні монети та зливки, а також рублене срібло, вилучені з обігу з метою накопичення. У ширшому розумінні приховане накопичення грошей, знарядь праці або зливків із недорогоцінних металів»Savyts'ka A. M., 1983: 215.Akulenko, 1998.Fengler, Girou and Unger, 1982: 113.. Таку неоднозначність визначення поняття «скарб» автори словника намагалися компенсувати введенням ще двох похідних дефініцій «скарб в упаковці» та «монетна знахідка». Перший визначався як «монетний скарб у посудині, шкатулці і тому подібне з початкового місця укриття (закопаний, замурований тощо), який оголюється при обробці землі, ритті котлованів, знесенні старих будівель»rp

Там же.Там же: 162.. «Монетною знахідкою» (нім. Mtinzfund) автори словника називали або монети, виявлені поодинці, або скарби (значна кількість великих срібних і золотих монет або куча рубленого срібла), приховані в землі, в будівлі, в криницях і джерелах».

В археологічному словнику Уорвіка Брейя та Девіда Трампа (1970) поняття «скарб» (англ. Hoard; нім. Hortfund) трактується як «набір предметів (монети, бронзові вироби, дорогоцінні метали, рідше кераміка), приховані в землі або в іншому недоступному місці», при цьому поховальний інвентар автори скарбом не вважалиBrey, Tramp, 1990: 111..

А ось у сучасній «Енциклопедії історії України» (2003-2013) стаття про скарб/скарби як окрему історичну дефініцію взагалі відсутня. Натомість маємо визначення цього поняття у третьому, доповненому, російськомовному виданні класичного вітчизняного «Нумізматичного словника» львівського вченого Володимира Зварича (1979). Тут скарбом називається «певна сума грошей у вигляді металевих монет, найчастіше в посудині, зазвичай глиняній, загорнута в тканину, шкіру, прихована в землю, в дупло дерева, під фундамент будинку тощо»Zvarich, 1978: 88.. У цьому визначенні скарбу бачимо його виразно прикладне трактування, передусім як речової та нумізматичної пам'ятки.

Інше, надто узагальнене визначення поняття «скарбу», зустрічаємо у «Словнику-довіднику термінології музейництва» (2012). Його автори називають скарбом «випадково знайдені цінності, найчастіше вироби з дорогоцінних металів та коштовного каміння»Mykulchyk, Slobodian, Didenko and Rak, 2012: 104.Kotsur, 2017: 17.. Зважаючи на поширення сьогодні девіантного явища «чорної археології» та несанкціонованого металопошуку, знаний український нумізмат Віктор Коцур зробив щодо цього визначення важливе уточнення, наголосивши на недоречності вживання у визначенні дефініції «скарб» слова «випадковий».

Цей огляд показує, що існуючі наразі в науковій літературі визначення поняття «скарб» не передають його повноти як культурного та історичного явища та в кожному разі є відображенням вузького предметного інтересу, який виявляють до скарбів економісти, юристи, археологи чи нумізмати. У будь-якому разі це звужує наше розуміння сутності скарбу як соціального та історичного феномена. Водночас актуалізується потреба вироблення дефініції, яка відображала б якщо не всі, то, принаймні, основні питомі риси та властивості скарбів.

На нашу думку, саме комплексний скарбознавчий підхід наближає нас до вирішення цієї теоретичної задачі. Виходячи із предметної сфери скарбознавства, яке розглядає історичні, економічні та соціальні закономірності, причини й мотиви появи скарбів як особливого виду депозитів, ми пропонуємо таке визначення цього поняття.

Скарб це вилучені з обігу гроші (у вигляді монети чи банкноти) або інші речові цінності, 0у різний спосіб приховані та пізніше втрачені власником, які, будучи знайдені, та залежно від їхнього склад набувають значення матеріальної, культурної, історичної, музейної цінності, цілісного джерельного комплексу і підлягають збереженню, дослідженню та юридичній охороні.

Друга група термінів наукового скарбознавства стосується закономірностей виникнення скарбів, характеру та складу монетних тезаврацій. Наприклад, до цієї групи відносимо терміни: «вотивні скарби», «внутрішні знахідки», «вторинні скарби», «закон Коперніка-Гершема», «зворотні скарби», «зовнішні знахідки», «змішані знахідки», «комплекс монет», «масові знахідки», «міжнародні знахідки», «первинні скарби», «скарби короткого накопичення», «скарби тривалого накопичення», «скарби надзвичайних обставин», «скупчення знахідок одиничних монет», «незворотні скарби» тощо.

Третя група понять скарбознавства окреслена методикою дослідження монетних і монетно-речових знахідок. Наприклад, сюди відносимо поняття: «датування скарбів», «картографування скарбів», «нумізматична метрологія», «штемпельний аналіз» тощо.

Наразі питання впорядкування термінології та понять нумізматичного скарбознавства належить до актуальних проблем його теорії. Перспективним напрямком на цьому шляху є міждисциплінарна практика дослідження скарбів, що активізує залучення у сферу скарбознавчих студій методик і технологій природничих, технічних, суспільних і гуманітарних наук. Про недостатню впорядкованість та систематизованість понять і термінів нумізматичного скарбознавства свідчить хоча б той факт, що його ключова дефініція («скарб») досі немає загальновизнаного та збалансованого визначення. Часто цим терміном позначаються поняття, що мають різний зміст і різне смислове значення. Поряд із цим у практиці скарбознавчих досліджень досі зберігається ситуація, за якої деякі наукові поняття цієї галузі взагалі не мають термінів. Це стримує розвиток теорії скарбознавства та його остаточне виділення в окремий напрям нумізматичних досліджень, підтримує скепсис багатьох колег щодо доцільності виокремлення нумізматичного скарбознавства в окрему галузь нумізматики.

Скарбознавство у системі нумізматики: міждисциплінарні зв'язки

Питання про роль і місце скарбознавства в системі нумізматичної науки й ширше у системі історичних знань, має комплексний характер.

Як складова нумізматики скарбознавство належить до системи історичної науки (точніше, її спеціальних галузей) та має сталі предметні зв'язки з рядом суміжних дисциплін, передусім з археологією, джерелознавством, музеєзнавством, пам'яткознавством, боністикою, сфрагістикою, геральдикою, медальєрикою, фалеристикою, генеалогією, історичною географією та картографією, епіграфікою, палеографією, метрологією, хронологією тощо. Наведемо кілька прикладів таких зв'язків.

Наприкінці ХІХ на початку ХХ ст. дослідження скарбів, як і загалом нумізматичні студії, більшість вчених відносили до предметної сфери археології. Попри скепсис, що існує навколо цього твердження сьогодні, зв'язки скарбознавства та археології більше ніж очевидні. Будучи за визначенням речовим джерелом і вилучаючись з культурного шару в ході археологічних розкопок, скарб у цьому сенсі є пам'яткою археології. Причому пам'яткою важливою, такою, що дозволяє археологам не лише датувати даний культурний шар чи визначити хронологію існування археологічного пам'ятника, але й інтерпретувати його характер, соціальний та економічний контекст тощо.

Не менш очевидний зв'язок нумізматичного скарбознавства із джерелознавством, причому як із загальним (теоретичним), так і з прикладним, зокрема історичним джерелознавством. Напрацювання загального джерелознавства вкрай важливі на сучасному етапі для розробки теорії та методології скарбознавства як спеціальної галузі нумізматики. Що стосується галузевого, тобто історичного джерелознавства, то його зв'язки з скарбознавством перебувають у площині розробки методів дослідження скарбів, їх аналітичної та синтетичної критики як специфічних і комплексних історичних джерелKozubovskyi, 2016. Bakalets, 2007; Kotsur, 2016: 5-9..

Зв'язки нумізматичного скарбознавства з музеєзнавством і пам'яткознавством також зумовлені особливим характером його об'єкта дослідження монетного скарбу. Зокрема, потрапляючи до складу музейного фонду та набуваючи таким чином статусу музейних предметів, скарби та інші монетні комплекси описуються, музеєфікуються, досліджуються, зберігаються та експонуються в музеяхDidenko, 2006; Povorozniuk, 2010; Zrazyuk, 2017: 132-142; Kotsur, 2020: 144-164.Orlyk, 2011; Sustryetov, 2019.. Як пам'ятки історії та культури монетні та монетноречові скарби входять до сфери наукових інтересів пам'яткознавства.

Також міжпредметні зв'язки нумізматичного скарбознавства простежуються з боністикою. Нумізматами з'ясовано, що зі зміною структури грошового ринку у XVIII на початку ХХ ст., що характеризувалась зростанням частки кредитних паперових грошей (бон), змінюється й характер скарбів. Це зауваження особливо стосується кризових періодів історії грошового обігу. Наприклад, у роки Першої світової війни в Російській імперії, зокрема в її українських губерніях, населення активно вилучало з готівкового обігу спочатку золоту, срібну, а згодом і мідну монету. Наслідком цього процесу стало випадання у скарби у 1914-1918 рр. значної кількості повноцінної монети та майже повне її заміщення в готівковому обігові незабезпеченими реальними активами кредитними та казначейськими білетами і розмінними знаками Державного банку. Тоді ж розповсюдилось і нове явище почали з'являтися скарби, що значною мірою або повністю складалися з паперових грошей.