Рукописне Євангеліє 1581 р. із Сучави в колекції Чернігівського історичного музею

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рукописне Євангеліє 1581 р. із Сучави в колекції Чернігівського історичного музею

Мирослав Май-Борода

Мета статті полягає в розкриті історії рукописного богослужбового Євангелія, створеного в місті Сучава (Румунія), яке нині зберігається в фондах Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського. Особлива увага приділяється питанню визначення на основі аналізу доступних документів найімовірнішого населеного пункту, до храму якого була подарована священна книга. Стаття ґрунтується на загальнонаукових методологічних принципах історичності, цілісності та об'єктивності. Вони реалізуються через застосування історико-критичного, аналітичного та логічного методів. Наукова новизна: історія книги та шлях її надходження до музею раніше не досліджувалися. У статті систематизовано зібраний матеріал, який стосується історії рукописного Євангелія. Опрацьований матеріал дозволяє дійти висновків, що найбільш вірогідним місцем офірування Євангелія була Воскресенська церква міста Остер (нині Чернігівського району). Визначено, що богослужбова книга була створена двома майстрами писцями. Це простежується за відмінністю нюансів почерків, стилістичними та композиційними системами оформлення різних частин Євангелія.

Ключові слова: рукописне Євангеліє, Сучава, село Остра, Остер, село Олбин, Воскресенська церква.

Handwritten gospel of 1581 from Suceava in the collection of the Chernihiv historical museum

The purpose of the article is to reveal the history of the handwritten liturgical Gospel created in the city of Suceava (Romania), which is currently kept in the funds of the V. Tarnovskyi Chernihiv historical museum. Special attention is paid to the question of determining, the most likely settlement to whose temple the holy book was donated, based on the analysis of the available documents. The article is based on general scientific methodological principles of historicity, integrity and objectivity. They are implemented through the use of historical-critical, analytical and logical methods. Scientific novelty: the history of the book and the way it arrived at the museum has not been investigated before. The collected material related to the history of the handwritten Gospel is systematized in the article. The studied material allows us to conclude that the most likely place where the Gospel was donated was the Voskresenska church in the city of Oster (now Chernihiv region). It was determined that the liturgical book was written by two master scribes. This can be noticed due to the difference in nuances of handwriting, stylistic and compositional systems of design of various parts of the Gospel.

Key words: handwritten Gospel, Suceava, Ostra village, Oster, Olbyn village, Voskresenska church.

богослужбовий євангеліє сучава стилістичний

Чернігівський історичний музей ім. В.В. Тарновського - один із найдавніших в Україні. На сьогодні його багата та різноманітна за хронологією та географією колекція нараховує понад 230 тис. предметів. Переважна більшість речей пов'язана з історією України, але чимало артефактів походять із різних країн світу. Окрасою музейної збірки є чудова колекція старовинних рукописних та друкованих книг, які мають важливе історико-культурне значення та є ґрунтовним матеріалом для дослідників книжкової справи як в Україні, так і поза її межами.

Рис. 1 Рукописне Євангеліє 1581 р. із Сучави.

Хоч і невелику, проте унікальну підгрупу складають книги, які мають румунське коріння. Найстаршою з них є рукописне Євангеліє 1581 р. (інв. № Ал-417) Ситий І. Реєстр рукописних книг Чернігівського історичного музею ім. В. Тарновського. Скарбниця української культури. Чернігів, 2004. Вип. 4. С. 6., яке було створене при храмі святих архангелів Михаїла і Гавриїла в м. Сучава, що не зберігся до наших днів. Відомості про місце й час створення священної книги бачимо в дарчому написі на її сторінках (перед Євангелієм від Луки). Звідти ж дізнаємось, що богослужбове Євангеліє було подаровано до Воскресенської церкви «села острой» (див. додаток наприкінці статті).

Рис. 2 Розворот Євангелія 1581 р. На аркуші справа: початок Євангелія від Луки, на аркуші зліва: дарчий напис та малюнок із записом імен для поминання о здравії.

На жаль, остаточно ідентифікувати цей населений пункт важко. Імовірно, дарувальник так іменує поселення, що виникло на місці зруйнованого в 1240 р. монголо-татарами давньоруського Остра. На перший погляд, цю версію дещо нівелює той факт, що в давніх джерелах Остер завжди іменувався містом, «городом на [річці] Острі» Літопис руський за Іпатським списком / Пер. Л. Махновець. Київ: Дніпро, 1989. С. 154., а не селом. Проте слово «село» в дарчому написі могло використовуватися просто в значенні поселення як такого. Після розорення місцевість залишалась деякий час незаселеною. Пізніше з'явилось поселення, що стало називатись то «городом старим Остром, то селом Старогородка» Филарет (Гумилевский ), архиеп. Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Чернигов: Земская тип-я, 1874. Кн. 5. С. 422.. На поч. XIV ст. неподалік виникло нове поселення під назвою Остер. Нині село Старогородка є частиною міста Остра. Є свідчення про те, що в XVII-XVIII ст. Старогородка іменувалася селом. Так, в «Историко-статистическом описании Черниговской епархии» згадується про антимінс із підписом митрополита Київського Варлаама (Ясинського) (1690-1707): «В храм Св. Троицы, придел храма арх. Михаила, новосооруженный мурованный в с. Старогородке» Там само. С. 423..

Непрямим підтвердженням на користь визначення Остра як місця, куди була подарована книга, може бути той факт, що в Острі протягом XVII-XIX ст. будували храми на честь Воскресіння Христового після того, як попередня церква з таким само іменуванням з тих чи інших причин припиняла своє існування. Приблизно в 1522 р. король Польщі Сигізмунд І віддав Остер Альбрехту Гаштольду - Великому канцлеру литовському, воєводі віденському Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich. Warszawa: Druk «Wieku», 1886. Т. VII. S. 667.. За його урядування в остерському замку була побудована церква, найменування якої не згадується: «Замок Остерский, который по разрушении татарами перенесен потом был во время Гаштульда на гору ... на котором то месте этот же Гаштольд каменную церковь построил, которая и до этого времени стоит» Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії). Люстрация Остерского староства. 1628 г. 9 ноября / Ред. О. Ткаченко. Чернігів: Вид. журн. «Сіверянський літопис», 1998. С. 87.. Цілком можливо, що це й могла бути перша Воскресенська церква в Острі, до якої (гіпотетично) і була подарована богослужбова книга.

Топонім «Остра» співзвучний із назвою ще одного відомого старовинного українського міста - Острогом, де також існувала Воскресенська дерев'яна церква, заснована приблизно у др. пол. XVI ст. Вона згадується в документах 1591 р. Була розібрана на межі ХІХ-ХХ ст. через ветхість Тихомиров М. Список руських городов дальних и ближних. Ізборник. . В особливих статтях-додатках до літописів XV-XVII ст., щопочиналися словами «А се імена всем градом руським дальним и ближним» Острог іменується «Остро». Можна припустити, що через зосередження в Острозі усіх сил на видання знаменитої Біблії, ктитор вирішив придбати Євангеліє у майстрів за межами свого міста. Проте безсумнівного підтвердження того, що богослужбову книгу могло бути подаровано в Острог, немає.

Рис. 3 Малюнок із записом імен для поминання о здравії.

Можливим місцем офірування Євангелія може бути й село Остра в жудеці Сучава. Поселення має давню історію. Своїми грамотами господарі Молдавського князівства Штефан IV Documente privind istoria Romaniei veacul XVL A Moldova. Bucuresti: Editura Academiei Republicii Populare Romane, 1953. Vol. I (1501-1550). P. 149., Петро Рареш Ibid. P. 347., Штефан V Лакуста Ibid. P. 364. утверджували його за Свято-Успенським формі під страхом прокляття, щоб ніхто не смів відібрати Євангеліє від храму, до якого воно було подароване. В кінці дарчого напису він просить молитов священнослужителів біля престолу за себе та своїх близьких, додаючи список імен в намальованому свитку.

Схоже, що книга пережила пожежу. Можливо, це й стало причиною її віддалення від того храму, куди її дарували спочатку. На ній залишилися сліди кіптяви, хоча сама книга не горіла. Вона могла бути облита водою при гасінні вогню. Сторінки в ній нині зліплені цілими блоками. Євангеліє потребує кропіткої високопрофесійної реставрації. Те, що збереглася відкритою сторінка з вихідними даними про неї, є великою вдачею.

Під час дослідження книги в ній було знайдено ще один запис уже ХІХ-ХХ ст. на вкладеному аркуші, який розташовується між сторінками, що злиплися (перед Євангелієм від Марка). Після обережної операції вдалося відкрити частину аркуша, не пошкодивши Євангеліє. Це дало можливість отримати нову інформацію про історію книги. На листку був переписаний в скороченому вигляді дарчий напис 1581 р. Є примітка: «немного попорчена сыростью». Також із напису дізнаємось, що останнім місцем перебування Євангелія була Свято-Миколаївська церква с. Олбин Остерського повіту. Відстань від Олбина до Остра становить всього лише 20 км. Така близькість двох поселень теж свідчить на користь того, що книга була придбана саме до храму в Острі Чернігівського регіону.

Із клірової відомості про Миколаївську церкву с. Олбин за 1899 р. дізнаємось, що храм був дерев'яний, збудований у 1762 р. Державний архів Чернігівської області. Ф. 679. Оп. 2. Спр. 4986. Арк. 67. Настоятелем парафії був священник Феодор Рубановський, висвячений на служіння в ній 8 вересня 1859 р. Там само. Арк. 69. Його ім'я бачимо й на вкладеному в Євангеліє аркуші - «от свящ. Рубановского». Священник, який на той час прослужив уже сорок років на одному приході, без сумніву, знав абсолютно все про богослужбове начиння свого храму. Але, на жаль, із відомостей за 1899 р. про Євангеліє з Сучави нічого не говориться. Читаємо лише, що церква «утварью достаточна» Там само. Арк. 67., а «опись церковному имуществу приготовляется» Там само..

У «Прибавлении» до «Черниговских Епархиальных известий» за 1 квітня 1863 р. маємо таку інформацію про церковне начиння храму с. Олбин: «В местном храме св. Николая Евангелие рукописное 1686 г. с припискою: “приписали - в храм воскресения Спаса нашего до села Острой”. Остра могила - в 15 в. от Таращи; Острийки - в 6 в. от Белой церкви. Евангелие принадлежало вероятно храму Острой могилы. Апостол рукописный, где есть приписка: “мосце пане сотнику остерски, мой велце ляскавый мосце!”» Остер и его уезд. (продолжение). Черниговские Епархиальные Известия. Прибавления. 1863 г. 1 апреля. С. 227..

Навряд чи можливий такий збіг, що три книги - рукописні Євангелія з Сучави 1581 р. та 1686 р. з приписами «до села Острой» та рукописний Апостол із приписом до пана «сотника остерського» потрапили до Олбина з різних населених пунктів, назви яких просто мають спільний корінь. Зрозуміло, що всі вони потрапили до Олбина з одного села й храму. На якій підставі автор статті в «Епархиальных известиях» робить припущення щодо с. Остра Могила (нині Білоцерківський район Київської обл.) як імовірного місцеперебування книги, невідомо.

Це село згадується в документах кінця XVI ст. Історія міст сіл Української РСР: У 26 т. Київська обл. / Голов. редкол. Тронько П. Київ: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. С. 616., що хронологічно відповідає віку Євангелія. Краєзнавець та історик Лаврентій Похилевич, автор фундаментальної праці «Сказание о населенных местностях Киевской губернии», яка містить в собі детальні історичні, статистичні, топографічні та церковні відомості, не вказує нічого такого, що могло, хоча б опосередковано, підтвердити вищевказану версію походження книг саме з того села.

Історія с. Остра Могила Таращанського повіту подається спільно з історією с. Любча, які розділяє лише маленький струмок. Храм у Любчі був освячений не на честь Воскресіння Христового, а на честь апостола Іоанна Богослова. Побудований у 1752 р. Про наявність церкви в Острій Могилі взагалі не йдеться. До зведення церкви в Любчі «была построена священником Василием Похилевичем каплица, в которой совершал Богослужение и был первым священником села Любчи зять его Иоанн Дашкевич. До того же времени Любча с Остроюмогилою причислялись к Богатырской церкви» Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии, или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. Киев: Тип-я Киево-Печерской лавры, 1864. С. 444.. Лаврентій Похилевич походив зі священницького р оду, і як ми бачимо, на цій парафії служили його родичі. Тож, якби в Любчі чи Острій Могилі раніше був Воскресенський храм, цю історію він знав би напевно і не пропустив би в своїх описах. У селі ж Острійки Васильківського повіту згадується церква Покрова Пресвятої Богородиці 1650 р. Там само. С. 528. Натомість згадування в рукописному Апостолі «сотника остерського» ще раз свідчить на користь версії м. Остра на Чернігівщині, який був сотенним центром.

У документі 1887 р. з приватної колекції, який є досить детальною відповіддю священика Феодора Рубановського на анкету Імператорської академії мистецтв щодо наявності в Свято-Миколаївському храмі с. Олбин речей, які мають художню та історичну цінність, він згадує рукописне Євангеліє 1686 р. та Апостол «неизвестно чьей работы» Описание церкви св. Николая в с. Олбин Остерского уезда Черниговской губернии. Ответ императорской Академии художеств о художественных и исторических ценностях, находившихся в этом храме. 1887 г. 14. арк. Арк. 5. Рукопис, приватна колекція. Цей рукопис ми виявили на сайті аукціонів антикваріату: Auction.ru. Описание церкви в с. Олбин Остерского уезда. Власник документу люб'язно надав інформацію та фото потрібних для цього дослідження аркушів., а про Євангеліє з Сучави нічого не говорить, приписуючи, що в храмі більше «ничего из старины не сохранилось» Описание церкви св. Николая в с. Олбин Остерского уезда Черниговской губернии.... Тому, можливо, що Євангеліє 1581 р. потрапило до Олбина невідомим нам шляхом лише після 1887 р., пізніше, ніж Євангеліє 1686 р. та Апостол.

Місяцеслов у кінці книги активно використовувався. Залишилися позначки олівцем навпроти днів пам'яті святих відповідних їм днів тижня. Навпроти неділь по П'ятидесятниці та перехідних неділь зазначені відповідні дати. Це дає можливість спробувати визначити час використання книги. Очевидно, що такі помітки робилися в храмі, а не на вже музейному експонаті. Так, наприклад, неділя про митаря та фарисея датована 31 січня. Вказана неділя припадала на цю дату в 1832, 1843 та 1854 рр. Місяць січень написаний як «генварь», а не «январь», тобто за більш давньою формою, яка в ХХ ст. використовувалася рідко. Навряд чи старовинну книгу, яка б уже була «немного попорчена сыростью», використовували на богослужінні та робили б у ній календарні записи. Тому можливо, що книгою в пер. пол. - сер. ХІХ ст. ще користувалися й постраждала вона пізніше.

Євангеліє згадується в каталозі виставки XIV археологічного з'їзду, яка проходила в Чернігові 1908 р. (у відділі рукописів, № 17) Каталог выставки XIV археологического съезда в г. Чернигове. Чернигов: Тип-я Губернского Правления, 1908. С. 4.. Серед джерел надходження експонатів до цього відділу вказано Чернігівське єпархіальне давньосховище, Чернігівська губернська вчена архівна комісія та бібліотека Чернігівської духовної семінарії. Походження того чи іншого рукопису в каталозі не конкретизується. Найвірогідніше, що Євангеліє було передано до Чернігівського єпархіального давньосховища - церковного музею, який був створений 14 жовтня 1906 р., а аркуш із записами, знайдений в книзі, був вкладений в неї при її передачі. На жаль, встановити точний час надходження Євангелія до Чернігівського історичного музею наразі складно. Під час Другої світової війни музей горів (в 1941 р.) і вся документація була знищена.

Рис. 4А: Початок Євангелія від Матфея

Рис. 4Б: Початок Євангелія від Марка.

Рукописне Євангеліє з Сучави є значною історичною та культурною цінністю. Воно було створене двома майстрами писцями. Це простежується за відмінними почерками, стилістичними та композиційними системами оформлення різних частин книги. Один каліграф написав Євангеліє від Матфея (перші три чверті), Іоанна (другу половину) та вказівник рядових євангельських читань за богослужінням на кожен день року, другий - останню чверть Євангелія від Матфея, повністю Євангелія від Марка та Луки та першу половину Євангелія від Іоанна. Початок Благовіствування від Марка та Луки прикрашені чудовими художніми заставками балканського стилю, а саме орнаментальною плетінкою, що є характерною рисою південнослов'янської книжкової орнаментики. Заголовки починаються словами «Єжє от Марка...», «Єжє от Луки...». На жаль, першу сторінку Євангелія від Іоанна відкрити неможливо. Перед Євангелієм від Матфея заставки немає. Текст починається словами «От Матфея.». Явно відрізняються стилі оформлення ініціалів двох писців (балканський та візантійський). Береги в першого писця завжди рівні, у другого правий не витримує чіткої лінії. Обидва пишуть текст на сторінці в 19 рядків.

За приблизними підрахунками дослідників, на написання такої книги могло знадобитися від півроку часу. За день писали приблизно 1,5-2,5 аркуші Запаско Я. Ошатність української рукописної книги. Львів: Фенікс, 1998. С. 28.

²⁴ Todericiu D. Filigranele hartiilor fabricate in perioada 1539-1841. Celuloza si Hartie. 1962. Vol. 11. Nr. 8. P. 302.. Музейна книга має 364 аркуші.

Рис. 5А: Заставка перед Євангелієм від Марка.

Рис. 5Б: Заставка перед Євангелієм від Луки.

До того ж треба зважати на час, необхідний для художнього оздоблення книги декоративними заставками та ініціалами. Цілком можливо, що замовник міг квапити з виконанням роботи, тому за написання і взялися два каліграфа. Так, перед Євангелієм від Матфея залишилось чисте місце якраз під заставку, тобто її зображення там планувалось, але сторінку не оздобили декоративно до кінця. Цілком імовірно, що «раб Божий Василій» або хотів приурочити дарування книги до якоїсь конкретної дати чи визначної події, або ж просто домовився з виконавцями роботи забрати її під час своєї наступної поїздки з «Острої» до Сучави.

На папері проглядаються філіграні двох типів. На одній зображено корону (знайдена лише на одному листі). Цей знак належав паперовій фабриці в Брашові (Трансільванія Румунія). Найдавніший документ, на якому виявлено таку філігрань, датується 1569 р. Через стан книги контури іншої філіграні видно не чітко. На одній її частині ледве проглядається слово, що закінчується літерою «В», можливо, написом «Брашов».

У дарчому записі також є важко читабельні місця. Серед них у реченні «купил сію книгу у илія(?) тетръевангелие» слова «у илія» ми ставимо під знаком питання, хоча таке прочитання є найбільш прийнятним як за візуальними ознаками, так і за змістовністю. Близько 1560 р. в Сучаві народився майбутній митрополит Молдови Анастасій Крімка (або Крімкович). Він був каліграфом та мініатюристом, писав церковнослов'янською мовою. Син сучавського торговця Іони Крімки. При хрещені був названий Іллею. Заснований ним на поч. XVII ст. монастир Драгомирна став важливим культурним центром Молдови. В ньому була організована школа мініатюристів та каліграфів. Тому є вірогідність, що Євангеліє з музейної колекції пов'язане з першими кроками митрополита Анастасія в книжковій справі. Також ім'я «илїа» ктитор вказує третім в поминальнику після себе та своєї дружини.

Розмір книги 31х19 см. Оклад втрачений.

Рис. 6 Рукопис у розгорнутому вигляді.

References

1. Buzun O. (1998). Istoriia Ostershchyny (narysy istorii) [History of the Ostershchyna (essays of history)]. Chernihiv, Ukraine.

2. Sytyi I. (2004). Reiestr rukooysnykh knyh Chernihivskoho istorychnoho muzeiu im. V.V. Tarnovskoho. [Register of manuscript books of the V.V. Tarnovskyi Chernihiv historical museum]. Skarbnytsia ukrainskoi kultury - Treasury of Ukrainian culture, 4, P. 3-37.

3. Vykhovanets T. (2011). Tserkva Voskresenska. Ostrozka akademiia XVI-XVII st. Entsyklopediia [Voskresenska church. Ostroh academy 16^th-17^th c. Encyclopedia]. Ostroh, Ukraine.

4. Zapasko Ya. (1998). Oshatnist ukrainskoi rukopysnoi knyhy [The elegance of a Ukrainian handwritten book]. Lviv, Ukraine.

Размещено на Allbest.ru