Цінності та ціннісні зміни в новітній історії України

Размещено на http://www.allbest.ru

Цінності та ціннісні зміни в новітній історії України

А. Ручка,

доктор філософських наук

На зламі ХХ-ХХІ ст. ціннісна проблематика стала, безперечно, пріоритетною темою наукового дискурсу. Про це свідчать численні міжнародні конференції, семінари, зустрічі, де активно обговорюються різноманітні аспекти цієї проблематики. В експертному середовищі обговорення, дискусії, диспути щодо цінностей набули статусу звичайної справи. Спеціалісти вважають, що сьогодні в науці, яка перебуває на постнекласичному етапі своєї історії, помітно посилилась аксіологізація її досліджень. Почали з'являтися спеціальні наукові видання, які цілеспрямовано присвячуються висвітленню різних ціннісних питань. Наприклад, у Польщі став видаватись журнал «Kultura i wartosci», Німеччині - «Wissenwert», в Росії - «Ценности и смыслы». Про високу нинішню кон'юнктуру ціннісної проблематики свідчить також пропозиція групи неурядових організацій Великої Британії про заснування Всесвітнього свята цінностей. У 2016 році це свято було легітимізовано і почало набувати популярності у різних країнах. Наразі до цієї оригінальної ініціативи приєдналась 91 країна світу.

Водночас на телебаченні, радіо, в Інтернеті, пресі, повсякденному людському житті скрізь поширені розмови про глобальну кризу цінностей, ціннісний хаос, девальвацію цінностей. У науковому дискурсі теж відмічається, що ціннісна проблематика нині вкрай загострилась у світі. Це викликано різноманітними об'єктивними кризами, небезпеками, ризиками - економічними, політичними, технологічними, екологічними. Наслідком зазначених явищ є глобальне поширення невизначеності, невпевненості, розгубленості.

Якщо це так, то немає нічого дивного, що ціннісна проблематика наразі перебуває у центрі як публічного, так і наукового дискурсу. В умовах глобальної модернізації, діджиталізації, технологічних зрушень, кліматичних змін, а тим паче в ситуації поширення COVID-19 вона отримує дійсно пріоритетне значення у всіх сферах людського життя. Бо здавна відомо, що цінності, їх зміст, якість, спрямованість орієнтують і мотивують людей на креативну діяльність, добрі взаємовідносини, толерантність щодо Іншого, справедливість, компетентність, партиципацію тощо. Це означає, що цінності спроможні мобілізувати громадян будь-якої країни на побудову доброго суспільства, конструктивних відносин між індивідом, соціумом і державою, досягнення індивідуального і колективного щасливого життя. І в цьому полягає потенціал і перевага людських цінностей у наші часи. Залишається лише докласти відповідних зусилль для їхньої творчої реалізації.

У новітній історії суверенної України зазначена ціннісна симптоматика накладалася з самого початку на трансформаційні проблеми неузгодженості і конфліктів у зв'язку з побудовою правової держави, розвиненої ринкової економіки, консолідованої демократії і зрілої політичної нації. Тим самим зрушення чи перетворення, які тут відбувалися, торкалися усіх суспільних сфер, сегментів і структур. Не обійшли вони і так звану суспільну аксіосферу, де зосереджуються людські цінності та смисли.

Зрозуміло, що в процесі новітньої історії України людські цінності та смисли підлягали зміні: одні з них набували пріоритетності, ставали провідними у сприйнятті та тлумаченні явищ і подій навколишнього світу, інші - свою колишню пріоритетність утрачали, ставали менш значущими для людей. Саме з цією обставиною пов'язаний прояв так званого преференційного мислення людини. Одним життєвим явищам і подіям таке мислення віддає перевагу, вважає найважливішими для окремої людини чи для її соціуму, інші тлумачить як малозначущі в обох випадках. На підставі преференційного мислення цінності окремої людини або населення будь-якої країни утворюють певну ціннісну систему, яка за своїм характером може бути індивідуальною чи надіндивідуальною.

У складі ціннісної системи можна вирізняти передусім домінантні цінності. Це пріоритетне ядро ціннісної системи. Друге місце за пріоритетністю належить субдомінантним цінностям, які можуть переміщатися у часі як до складу ціннісного ядра, так і у напрямі напівпериферії ціннісної системи. Цінності середньої важливості, що становлять склад зазначеної напівпериферії, посідають за пріоритетністю третє місце в межах ціннісної системи. У часі вони можуть переміщатися як у склад субдомінантних цінностей, так і на периферію ціннісної системи. Останнє, четверте місце, за ієрархією займають малозначущі цінності, які є периферією ціннісної системи.

Преференційне мислення становить підґрунтя ціннісно-орієнта- ційного потенціалу людей, що може проявлятися в їхній вербальній і позавербальній (реальній) поведінтті. За своєю ґенезою цей потенціал залежить не тільки від потреб, інтересів, життєвої ситуації людей, а й від їхньої культурної ментальності, що формується у процесах соціалізації та інкультурації тощо. Зрозуміло, що ціннісно-орієн- таційний потенціал окремих індивідів чи їхнього соціуму постійно опосередковується ціннісними змінами, які відбуваються на макро- соцієтальному та індивідуально-особистому рівні. Причому ці рівні перебувають між собою не стільки у причиново-наслідковій, скільки у коеволютивній залежності. Це означає, що, з одного боку, ціннісні зміни на макрорівні впливають на зміну цінностей на індивідуально-особистому рівні, а з другого - індивідуальні цінності людей впливають на характер і спрямованість ціннісних змін на макрорівні.

В умовах перехідного періоду ціннісні зміни загалом характеризуються значною ускладненістю. В суверенній Україні з цим зіткнулися одразу, коли постали чотири стратегічні завдання: державотворення (побудова правової соціальної держави), націєтворення (формування політичної нації), маркетизація (побудова розвинутої ринкової економіки), демократизація (створення демократичних інститутів і просування до зрілої, консолідованої демократії). Досвід показав, що реалізація лише одного із перелічених завдань може розтягуватися у часі. Намагання ж їх одночасно розв'язати в перехідних умовах породжує значні труднощі. Наприклад, побудова ринкової економіки від самого початку супроводжувалась падінням рівня життя переважної більшості суспільства, що викликало масове невдоволення економічними реформами. Це, своєю чергою, підривало довіру населення до демократичних цінностей і практик. Побудова олігархічно-кланового капіталізму призвела, зрештою, до двох Майданів. Останній з них отримав, до речі, популярну назву як Майдан Гідності, який відомий львівський історик Я. Грицак пов'язав із Революцією Цінностей. І дійсно Майдан Гідності відомий не тільки численними жертвами своїх прихильників. Як правило, його учасники були симпатиками цінностей сучасного Євросоюзу (повага людської гідності, свобода, демократія, рівність, верховенство закону і повага прав людини, включаючи права осіб, що належать до меншин) і мріяли про їхню реалізацію в рідній Україні. Отже, ціннісна система учасників Майдану Гідності протистояла цінностям тодішнього політичного режиму, який був проти асоціації України з Євросоюзом. Революцію Цінностей виграли, як відомо, прихильники Майдану Гідності. Ця обставина відкривала реальні можливості щодо втілення європейських цінностей (шляхом достеменного реформування країни) в наше суспільне життя.

Проте анексія Криму з боку Росії, її військова агресія в Донбасі, загроза територіальної цілісності незалежної України створили суттєві завади на зазначеному шляху. Вони, зрозуміло, гальмують цілісний розвиток сучасного українського соціуму. Тим не менш, якщо ми зібралися в Європу, необхідного реформування країни не уникнути. Отже, зміна цінностей не завжди відбувається синхронно з макрозмі- нами в політиці, економіці, соціокультурній сфері. Тут потрібно не забувати і про різноманітні впливи процесу глобалізації, який охопив сьогодні майже всі країни світу. Крім того, зміст, спрямованість і темп даних макрозмін можуть сприйматися, як показують соціологічні дослідження, різними поколіннями людей по-різному. І це так чи інакше відбивається на ціннісних пріоритетах представників цих поколінь. Характер і специфічність цінностей також зумовлюється належністю людей до тих чи тих соціально-статусних угрупувань соціуму. У цьому сенсі зовсім не зайвим може бути припущення про існування в сучасному українському суспільстві соціальних угрупу- вань, які пасивно ставляться до модернізаційних перетворень у країні. Вони можуть вважати більш важливими для себе цінності, які не пов'язані з модернізаційними змінами. Тому їх можна визначити як прихильників консервативної складової цілісного суспільного етосу. Інше припущення стосується існування в сучасному українському соціумі соціальних угруповань, які активно, конструктивно намагаються сприймати модернізаційні зміни в суспільстві, понад те, саме вони є їх безпосередніми носіями. Це, безумовно, прихильники модернізаційної складової суспільного етосу.

Хоч би як там було, але в разі наукової аналітики, у тому числі й соціологічної, ментальності населення потрібно завжди мати на увазі, що його цінності є найважливішими індикаторами сприйняття, відчування і тлумачення життєвого світу. А це означає, що цінності є суттєвим потенційним регулятивом людської поведінки, діяльності та спілкування. Звідси грамотна діагностика характеру і спрямованості ціннісних пріоритетів населення, адекватна оцінка їхніх актуальних трендів є першочерговим завданням сучасної соціологічної науки. Успішне виконання цього завдання дає можливість установити якість ціннісно-орієнтаційного потенціалу українського соціуму в цілому, а також його різних соціальних угрупувань, сфер і сегментів. На цій підставі можна більш упевнено висловлюватися про цінності та смисли наших майбутніх поколінь, майбутнього українського соціуму в цілому. ціннісний пріоритет україна

Динаміка ціннісних пріоритетів населення сучасної України за тридцятирічний період (1991-2020 рр.)

Ціннісні пріоритети населення сучасної України почали вивчати систематично в Інституті соціології НАН України з 1991 року. У відділі соціології культури та масової комунікації була спеціально розроблена дослідницька програма «Аксіомоніторинг». Перше опитування громадської думки, де використовується сформований каталог ціннісних позицій, здійснено Центром «Соціс» восени 1991 року після ухвалення Верховною Радою України Акта проголошення незалежності України 24 серпня, але напередодні загальнонаціонального референдуму 1 грудня 1991 року про підтвердження даного Акта. Каталог цінностей містив спочатку 17 позицій, у 1994 і 1997 роках - 19 позицій, а з 2000 року - 20 позицій. Ціннісні позиції були сформульовані як різноманітні предметні стани, можливості, стандарти, зразки, яких у життєдіяльності людей варто бажати або вони повинні бути. Респондентам пропонувалось оцінити особисто для себе важливість запропонованих ціннісних позицій за 5-бальною шкалою, де 1 бал означає «зовсім не важливо», 2 бали - «радше не важливо», 3 бали - «важко сказати, важливо чи ні», 4 бали - «радше важливо», 5 балів - «дуже важливо».

За період 1991-2020 років Інститут соціології НАН України здійснив 13 репрезентативних загальнонаціональних опитувань населення країни, де використовувалися зазначений каталог ціннісних позицій і техніка їх оцінювання респондентами. Загалом період 1991-2020 років охоплює майже три десятиліття, то до уваги бралися насамперед особливості динаміки ціннісних пріоритетів населення в межах трьох декад: першої декади (1991-2000 рр.), другої декади (2001-2010 рр.), третьої декади (2011-2020 рр.). Протягом першої декади було проведено 4 загальнонаціональні опитування населення. Загалом було опитано 5360 респондентів. У межах другої декади теж було проведено 4 загальнонаціональні опитування, але загалом було опитано вже 7200 респондентів. І нарешті, протягом третьої декади було проведено 5 загальнонаціональних опитувань і охоплено 9000 респондентів. Отже, усього за період 1991-2020 років програмою «Аксіомоніторинг» були використані первинні дані від 21 560 респондентів.

Нижче (табл. 1) наведено каталог ціннісних позицій та їх агрего- вані середньозважені індекси (за 5-бальною шкалою в межах кожної з трьох виділених декад), що засвідчують порядок і динаміку ціннісних пріоритетів опитаного населення за період 1991-2020 років.

Таблиця 1

Динаміка ціннісних пріоритетів населення України (1991-2020, середньозважені індекси за 5-бальною шкалою)

*Статистично значущі відмінності середньозважених індексів фіксуються за рядками між 1991 та 2020 роками (** - на рівні 1%). Знак «=»означає, що рейтинг певних ціннісних позицій не змінився. Знак «ф»означає, що рейтинг агрегованих середньозважених індексів заданий період значуще зріс. Знак «ф», навпаки, вказує статистично значуще зменшення відповідних агрегованих середньозважених індексів.

Аналіз наведених даних свідчить, що за період 1991-2020 років статистично не зросла суб'єктивна важливість тільки п'яти ціннісних позицій (з 20 запропонованих), а саме: міцне здоров'я, матеріальний добробут, сприятливий морально-психологічний стан у суспільстві, створення в суспільстві рівних можливостей для всіх, суспільне визнання. Більше того, порівняно з першою та другою декадами рейтинг цих ціннісних позицій у третій декаді статистично значуще знизився. Загалом це становить 25% запропонованого каталогу ціннісних позицій. Що стосується ціннісних позицій міцної сім'ї, благополуччя дітей, індивідуальної незалежності у справах, судженнях і вчинках, то їхній рейтинг (порівняно з першою та другою декадами) статистично значуще не змінився. Загалом це становить 15% запропонованого каталогу ціннісних позицій.

Водночас, як свідчать дані табл. 1, за період 1991-2020 років статистично зросла суб'єктивна важливість інших 12 ціннісних позицій, пов'язаних з державною незалежністю України, демократичним розвитком країни, свободою слова, демократичним контролем рішень владних структур, підприємницькою ініціативою, інтелектуальним розвитком, культурною компетентністю, цікавою роботою, соціальною рівністю, національно-культурним відродженням, участю у релігійному житті, участю у політичному житті. Загалом це охоплює 60% запропонованого каталогу ціннісних позицій.

Пояснення особливостей динаміки ціннісних пріоритетів людей у сучасній науковій літературі пропонується здійснювати на підставі не тільки індивідуальних потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій, а й з урахуванням певних обставин їхнього життя. Вважається, що люди загалом так чи інакше пристосовують свої цінності до певних життєвих обставин двома способами. Відомі дослідники ціннісної проблематики Ш. Шварц і А Барді визначають їх як механізми компенсації та акліматизації [Schwartz, Bardi, 1997]. У повсякденному житті дія механізму компенсації пов'язується з «потребами дефіциту» А. Маслоу. Це означає, що люди у тяжких життєвих умовах звертають увагу передусім на потреби, які недостатньо задовольняються. Тому суб'єктивно цінуються ті предмети, які могли б задовольнити відповідні потреби. Однак у скрутних життєвих умовах їх, як правило, не вистачає, і чим більше їх не вистачає, тим більше вони цінуються.

Своєю чергою вплив механізму акліматизації пов'язується з «потребами розвитку» А. Маслоу. В цьому сенсі значущість цінностей збільшується або зменшується залежно від можливостей їх реалізації. При цьому значущість цінностей, які вважаються досяжними, збільшується, а тих, які оцінюються недосяжними - зменшується.

На мою думку, механізм акліматизації, що пов'язаний із можливостями реалізації цінностей, має добрий когнітивний потенціал, на підставі якого можна більш-менш адекватно пояснювати особливості динаміки ціннісних пріоритетів населення за будь-які довгострокові або короткострокові періоди. Наприклад, декада 19912000 років у новітній історії України була надзвичайно особливою. Створення суверенної держави, побудова ринкової економіки, демократизація, формування політичної нації - усе це з самого початку породжувало високі соціальні очікування серед населення. На жаль, як уже зазначалось, побудова ринкової економіки супроводжувалась падінням рівня життя переважної більшості суспільства.

Тому не випадково моніторингові дані Інституту НАН України показували, що до 2000 року серед українського населення поширювалися орієнтації на матеріалістичні цінності (наголошення на важливості фізичної та економічної безпеки людини). Через масове збіднення такі цінності, які інколи визначаються як «цінності виживання» (Р. Інглґарт), у 2000 році поділяли три чверті населення нашої країни. Звідси не дивно, що в першій декаді ієрархію запропонованого каталогу ціннісних позицій очолювали тілесно-вітальні цінності (міцне здоров'я, матеріальний добробут, міцна сім'я, благополуччя дітей).

У другій декаді суверенна Україна стала економічно виправлятися. Тим не менш, зазначені тілесно-вітальні цінності і тут також очолювали ієрархію запропонованого каталогу ціннісних позицій. Однак порівняно з першою декадою - з меншою інтенсивністю. Що стосується інших ціннісних позицій, то на їх рейтинг більше впливали інші події та явища того часу. Йдеться про політичні загострення 2004 року, Помаранчеву революцію 2005 року. На тлі саме цих подій другої декади суттєво зріс рейтинг таких ціннісних позицій, як демократичний розвиток країни, державна незалежність України, свобода слова, демократичний контроль рішень владних структур, участь у політичному житті, інтелектуальний розвиток, культурна компетентність, цікава робота, участь у релігійному житті. Цікаво, що в умовах світової фінансової кризи 2008-2009 років, яка так чи так зачепила тоді Україну, у ментальності нашого населення зріс рейтинг такої цінності, як можливість підприємницької ініціативи.

Третя декада пов'язується, як відомо, з цілою низкою надзвичайних подій у нашому суспільстві. Євромайдан і Революція Гідності, анексія Криму Росією, воєнні дії на Донбасі (які тривають) - все це неординарні події у житті країни, що загострили цілу низку проблем у соціумі (політичних, економічних, фінансових, оборонних, соціальних), а також зумовили мобілізацію людського потенціалу. Зрозуміло, ця мобілізація характеризується не тільки зовнішніми, візуальними свідченнями, вона має й латентні ментально-ціннісні параметри. В умовах політичної напруженості, економічної рецесії, соціокультурної неоднозначності, заглибленої соціальної нерівності, ментально-ціннісні характеристики населення можуть як посилюватись, так і послаблюватись.

Так, у межах третьої декади, а саме в період 2011-2016 років рейтинги майже всіх ціннісних позицій запропонованого каталогу статистично значуще зросли. А ось у період 2016-2020 років спостерігався зворотний рух, за винятком цінностей державної незалежності України та демократичного розвитку країни, рейтинги усіх інших ціннісних позицій суттєво знизились. Ці протилежні тренди можуть означати одне: політична напруженість, економічна рецесія, соціокультурна неоднозначність та соціальна нерівність у суспільстві породжують сприйняття актуальних умов повсякденного життя такими, які не здатні забезпечити реалізацію провідних ціннісних пріоритетів населення. Отже, прийняття респондентами сьогоднішньої неможливості реалізувати свої ціннісні пріоритети зумовлює, згідно з механізмом акліматизації, зниження їх рейтингу.

Якщо згрупувати всі запропоновані ціннісні позиттії за критерієм функціональної однорідності, то можна серед них аналітично вирізнити чотири ціннісних синдроми. Один з них під назвою «Безпека» охоплюють тілесно-вітальні цінності (міцне здоров'я, міцна сім'я, благополуччя дітей, матеріальний добробут). Функціональне призначення цього синдрому цінностей - гарантування екзистенціальної безпеки людей, людського життя, його відтворення. Другий синдром під назвою «Соціальний комфорт» охоплює різноманітні просо- ціальні цінності (інтеграційні, традиційні, егалітарні, релігійні), що покликані забезпечувати комфорт (у широкому розумінні) у взаємовідносинах між людьми щодо набуття можливостей для реалізації їхніх інтересів, прагнень, дотримання традицій, уникнення конфліктів, пошук життєвих смислів тощо. Йдеться про такі цінності, як сприятливий морально-психологічний стан у суспільстві, створення рівних можливостей для всіх, соціальна рівність, національно-культурне відродження, участь у релігійному житті. Ще один синдром під назвою «Самореаліза- ція» охоплює, відповідно, самореалізаційні цінності, які забезпечують, першою чергою, людський розвиток (цікава робота, суспільне визнання, індивідуальна самостійність, інтелектуальний розвиток, культурна компетентність). Функціональне призначення цього синдрому полягає у забезпеченні саморозвитку людини, самореалізації та саморегуляції її здібностей і талантів у різноманітних сферах суспільного життя. І нарешті, четвертий синдром під назвою «Демократія» охоплює демократичні політико-громадянські цінності (державна незалежність України, демократичний розвиток країни, свобода слова, демократичний контроль рішень владних структур, підприємницька ініціатива., участь у політичному житті). Їхнє функціональне призначення полягає у забезпеченні повноцінної участі громадян країни у політико-грома- дянському житті нашого соціуму.

Нижче (табл. 2) наведено порядок і динаміку зазначених ціннісних синдромів за період 1991-2020 років (з урахуванням трьох декад). Як бачимо, ієрархічний порядок ціннісних синдромів у всіх трьох випадках очолюють тілесно-вітальні цінності (синдром «Безпека»). Домінантне становище цього синдрому за тридцять років не змінилося. Отже, висока важливість вітальних цінностей зберігається в умовах економічної та соціально-політичної нестабільності. Тим не менше, порівняно з першою та другою декадами рейтинг вітальних цінностей у третій декаді суттєво зменшився. Загалом це зменшення фіксується в межах усього періоду 1991-2020 років. Причина тут, на мою думку, полягає у тому, що в суспільстві постійно не забезпечуються можливості й ресурси реалізації вітальних цінностей населення. На цій підставі відбувається певне зменшення їх інтенсивності в людській ментальності.

Таблиця2

Динаміка ціннісних синдромів населення України (1991-2020, подекадний розподіл середньозважених індексів за 5-бальною шкалою)

Що стосується просоціальних цінностей (синдром «Соціальний комфорт»), то в першій декаді вони займали друге місце за рейтингом після вітальних цінностей. Але потім, у другій і третій декадах, вони перемістилися на третє місце (після самореалізаційних цінностей). Загалом, як бачимо, даний синдром цінностей протягом періоду 1991-2020 років підлягав флуктуації: то він зменшував свій рейтинг, то збільшував його. Усе, мабуть, залежало від присутності або відсутності достатньої можливості їх реалізації в життєвій ситуації людей. Бо просоціальні цінності мають у своєму середовищі традиційні, консервативні компоненти, на які звертає увагу передусім старше покоління. Молоде покоління більше орієнтується на модер- нізаційні цінності, реалізація яких у третій декаді, на жаль, певним чином загальмувалася.

Тим не менше, дані табл. 2 свідчать, що за період 1991-2020 років статистично значуще зріс рейтинг самореалізаційних цінностей (синдром «Самореалізація») і демократичних політико-громадянсь- ких цінностей (синдром «Демократія»). Незважаючи на те, що їх реалізація нині відбувається у важких політичних, економічних і медичних умовах і не є тим самим повноцінною, рейтинг зазначених цінностей (особливо порівняно з першою декадою) суттєво зріс. І це непогано, бо посилення цих модернізаційних цінностей відповідає перспективному просуванню суверенної України на демократичному і ринковому шляху.

З'ясування особливостей динаміки ціннісних пріоритетів населення сучасної України за період 1991-2020 років дає підстави для формулювання таких основних узагальнень:

Система ціннісних пріоритетів населення сучасної України характеризується домінуванням синдрому вітальних цінностей, пов'язаних зі здоров'ям, сім'єю, дітьми і добробутом наших громадян. За умов недостатнього забезпечення реалізації зазначених цінностей спрацьовує, як відомо, механізм компенсації, який зумовлює високий рейтинг ціннісного синдрому «Безпека». Водночас постійний брак достатніх можливостей і ресурсів для його реалізації може породжувати в людській ментальності певне (відносне) зниження інтенсивності цього синдрому.

Моніторингові дані свідчать, що за період 1991-2020 років рейтинг 60% ціннісних позицій запропонованого каталогу статистично значуще зріс за 5-бальною шкалою.

Зростання рейтингу самореалізаційних цінностей свідчить про поширення в сучасному українському соціумі феномена індивідуалізації, пов'язаного з реалізацією цінностей саморозвитку людей. З просуванням України у напрямі політичної стабільності, ефективної ринкової економіки, консолідованої демократії, солідарного суспільства можна очікувати суттєве поширення цього феномена в майбутньому.

Зростання важливості просоціальних цінностей (особливо у третій декаді) пов'язано з посиленням комунікації, толерантності, соціальних зв'язків, солідарності, пошуком сенсу життя в актуальних суспільних умовах. Цей тренд має позитивний потенціал для зміцнення загального солідаризму українського суспільства, особливо під час надзвичайних суспільних обставин.

Зростання значущості демократичних політико-громадянських цінностей свідчить про створення єдиного демократичного ціннісно-смислового фундаменту суспільного життя країни, на якому в подальшому розвиватимуться консолідований демократизм, креативний індивідуалізм, інтелектуальний потенціал, культурна компетентність нашого населення, а також ревіталізація важливих національних, традиційних, релігійних цінностей і практик.

Джерела

Ручка, А. (2013). Ціннісна зміна як провідна тема сучасного соціологічного аналізу. Український інформаційний простір,ч. 1, 163-169.

Ручка, А. О., Наумова, М. Ю. (2013). Цінності і типи ціннісної ідентифікації у сучасному суспільстві. Українське суспільство 1992-2013. Стан і динаміка змін: соціологічний моніторинг. Київ: Інститут соціології НАН України, 285-297.

Ручка, А. О. (2017). Ціннісні тренди в контексті сучасних модернізацій- них процесів. Історичні та стратегічні імперативи модернізації провідних і транзитивних країн світу: збірник наукових праць (за ред. О. В. Зернецької). Київ: ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України», 25-34.

Цінності та ціннісні зміни в сучасному суспільстві: тренди і перспективи (2020). За ред. Н. Костенко. Київ. 358 с.

Sztompka, Р. (2007). The Return to Values in Recent Sociological Theory. Polish Sociological Review, 3(159), 257-261.

Schwartz, S. H., Bardi, A. (1997). Influences of adaptation to communst rule on value priorities in Eastern Europe. Political Psychology.

Размещено на Allbest.ru