Історичні тенденції розвитку паркової культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історичні тенденції розвитку паркової культури

У наукових колах прийнято вважати, що розвиток паркобудівництва розпочався як у зарубіжних країнах, так і в Україні в кінці XVIII - на початку XIX століття: саме в цей час були створені перлини садово-паркового мистецтва. Проте виправданою та достатньо обґрунтованою є й точка зору, яка обстоює більш раннє масове виникнення садів і парків. Дійсно, лише в Лондоні найвідоміші парки були закладені у 1433, 1530, 1771, 1829 роках.

Парки Версаля (Франція) створювали у XIV столітті, і не лише як місце відпочинку та розваг, а і як декорації для багатьох дивовижних скульптур, а самі сади Версаля з їх скульптурами, фонтанами, басейнами, каскадами, гротами були ареною придворних свят.

Тому цілком закономірно вважати, що історія розвитку парків сягає в давнину. До кінця XVII століття парки та сади в містах та на околицях виникали за ініціативою влади, аристократів, церковних діячів. Парки немовби демонстрували силу та велич їхніх власників, служили місцем для полювання та прогулянок, утіхи монарших осіб і високопоставлених вельмож.

Що ж стосується громадських парків, то вони з'явилися на початку XIX століття. Усім відомі королівські парки були ще раніше відкриті у Великій Британії для широкої публіки. Один із перших громадських парків XIX століття було закладено у Великій Британії, у Ліверпулі, у районі Беркенхед, 1844 року. До проекту залучили відомого на той час ландшафтного архітектора Джона Пекстона (1801-1865). Це був перший випадок в історії садово-паркового мистецтва Європи, коли будівництво громадського парку було затверджено актом парламенту.

Видатний майстер ландшафтної архітектури професор Аллен Джофрей Джелліко висловив думку, що парк Беркенхед є зразком парку «для всіх» і вивчення його плану та композиції - невідкладне завдання. Парк и отдых: современный парк в системе организации досуга населе-ния : сборник статей / под ред. Е.М. Петоян и др. - Москва, 1989. - 189 с.

Із самого початку було встановлено призначення парку: масовий відпочинок і прогулянки, спортивні ігри дорослих і дітей, а також тихий відпочинок серед природи.

Видатний ландшафтний архітектор США Френк Лоу Олмстед, відвідавши парк Беркенхед 1850 року, вибудував принципово нову концепцію громадського парку.

Олмстєд відзначив те, що принадність парку полягає в його доступності: тут він зустрів робітників, жінок із дітьми, студентів, художників і багатьох інших . Парк и отдых: современный парк в системе организации досуга населения: сборник статей / под ред. Е.М. Петоян и др. - Москва, 1989. - 189 с.

Середина XIX століття в Європі була перехідним періодом у ландшафтній архітектурі.

Після розквіту романтичних ландшафтних парків XVIII - початку XIX століття архітектори вже не створювали гарні пейзажі для прогулянок, а робили все для того, щоб вразити відвідувача новими формами відпочинку.

Палацові сади епохи бароко стали прототипом садів - видовищних центрів, де проходили фестивалі та театральні вистави. Парки епохи Відродження несли елементи театралізації. Нові сади та парки XIX століття часто являли собою світ фантазії, що знайшло своє продовження в славетних Діснейлендах. Стилі садів часто отримували свої назви за країнами, у яких вони виникали. Так, в історії садово- паркової архітектури досить відомі такі назви, як англійський, італійський, японський сад та ін.

На початку століття під назвою «парки відпочинку» розуміли тільки парки з атракціонами. Але до їхньої діяльності в міру економічного розвитку парків стали долучатися комунальні, спортивні та розважальні заклади, а також зоопарки. Так поняття «парк відпочинку» стало загальним для розважальних закладів різного типу. Наприклад, у Європі з'явився ряд парків відпочинку та розваг на місці середньовічних укріплень і старовинних постоялих дворів.

Інший напрям у розвитку цієї індустрії відпочинку - використання старовинних садів і парків. Вони ставали все більш доступними для відвідувачів з кінця минулого століття. На території подібних парків розташовувалися різні розважальні заклади, художні виставки, каруселі, невеличкі кафе, організовували феєрверки.

Більшість парків функціонують протягом століть, залишаючись популярними, органічно вписуються в сучасну систему закладів культури. Наприклад, до 1705 року територію сучасного парку Blenheim Park (Велика Британія) використовували як мисливські угіддя. 1705 року саме тут було започатковано парк, який 1935 року став доступним для широких мас. Нині парк, площа якого близько 1000 га, відвідують щорічно до 400 тисяч людей. Близько трьох тисяч дітей і підлітків вивчають у парку живу природу. Систематично проводяться масові заходи: концерти на свіжому повітрі, спортивні змагання тощо.

Історія спеціалізованих парків розваг розпочалася в Лондоні на початку XIX століття. Першим таким парком був «Тіволі», від якого пізніше інші парки запозичили не тільки досвід роботи, але в деяких випадках і назву. парк сад архітектурний культура

У Данії (з 1843 р.) прикладом для інших став «Тіволі» - парк у Копенгагені, тематика якого нічим не відрізнялась від інших подібних парків; але там достатньо було споруд для розваг, гастрономічних закладів, пересувних атракціонів.

Що ж стосується розвитку паркобудівництва в Росії, Україні, Білорусі, то розпочався він у XVIII-XIX століттях. У проектуванні парків брали участь відомі архітектори: Растреллі, Кларенгі, Зємцов. Вони створили видатні архітектурні пам'ятки садово-паркової культури музейно-академічного значення: парки Царського Селища в Павловську - під Санкт-Петербургом, парки Підмосков'я й ін.

Садово-паркове мистецтво Росії має також давні традиції. До XIV століття були широко розповсюджені монастирські сади, наприклад сад митрополита Алексія, розташований на південному схилі кремлівського пагорбу біля річки Москва.

Відомі також московські та позаміські сади XIV-XV століть, про які йдеться в «Домострое». Вони носили утилітарний характер: на території таких садів вирощували декоративні дерева та кущі. Пізніше, крім утилітарних господарських садів, з'являються декоративні розважальні сади, наприклад московський Ізмаїльський сад з лабіринтом, ботанічним садом, а також з дерев'яними парковими павільйонами.

Парки в сьогоднішнім їх значенні отримали статус 1928 року, коли в Москві відкрили перший Парк культури та відпочинку. Він розташований у центральній частині Москви. Створений 1928 року як «комбінат культури» на свіжому повітрі, на території колишньої Всеросійської сільськогосподарської і кустарно-промислової виставки, «Нескучного сада» та прилеглої частини Воробйових гір. За час свого існування парк став улюбленим місцем відпочинку москвичів і гостей столиці. Сучасні атракціони, водоймища, різноманітний рослинний світ дозволяють відпочити з урахуванням різноманітних культурних потреб. Тут багато відкритих просторів з газонами, квітниками, скульптурами, фонтаном.

Парк - традиційне місце дитячого та сімєйного відпочинку з властивими такому проведенню часу каруселями, атракціонами та катанням на конях, ковзанах або човнах (залежно від сезону). Численні газони, скульптури, фонтан, алеї вписані в єдину архітектурну композицію. Вигляд парку доповнюють павільйони і Зелений театр, набережна та «Нескучний сад», естради, альтанки, спортивні й танцювальні майданчики.

У парку діють три містечка атракціонів: «Чудо-Град (працює влітку)», «Місяць-парк (працює круглий рік, але взимку тільки по вихідних)» й «Атракціони на набережній». Крім того, у парку працює велике колесо огляду, з якого відкриваються прекрасні види на центр Москви та набережні річки Москва, автодром, кімната сміху й інші атракціони. Усі охочі можуть покататися на конях, улітку взяти на прокат роликові ковзани, узимку відвідати найпопулярніший у Москві каток. Літні катання на водних велосипедах і катамаранах - теж неодмінний атрибут відпочинку в парку. Численні кафе, ресторани, закусочні та кондитерські розкидані по всьому парку й радують відвідувачів круглий рік.

Сьогодні парк імені Горького є другим за розміром парком розваг у Європі. Його територія перевищує 100 гектарів. Щорічно парк приймає понад три мільйони відвідувачів.

Перші спроби регулювати використання природи на території нашої країни належать до XI століття. Під час правління князів Всеволода й Володимира Мономаха на заході від Красного Двору (під Києвом) знаходилося невелике поселення, ліси та відкриті місцевості. Цей простір називали «звіринцем». Лісопаркова зона (20-30 км від Києва)

Конча-Заспа згадується в писемних пам'ятках XVI століття. Ця місцевість з унікальним дубовим гаєм належала частково київським Видубицькому та жіночому Введенському монастирям і царській сім'ї.

До відомих парків України належать видатні пам'ятки садово-паркової архітектури минулого століття - ансамблі на Чернігівщині: Качанівка, Тростянець, Сокиринці. Це типові приклади пейзажних (англійських), романтичних парків зі ставками, хащами, галявинами, альтанками з вишуканою архітектурою. Ці пам'ятки уславлені іменами видатних діячів української та російської культури, яких вабила сюди творча, інтелектуальна атмосфера.

У Качанівці гостювали: М. Глінка, С. Гулак-Артемовський, Т. Шевченко, В. Жуковський, Марко Вовчок, М. Врубель, І. Рєпін.

Тростянецький парк, завдяки перш за все природничо-художньому хистові його засновника, став унікальним дендропарком країни, а Сокиринський парк прикрасила архітектура високого класицизму.

«Диво дивне» - так кажуть про перлину уманської землі - «Софіївку». Цей парк закладено на скелястих берегах річки Кам'янки в кінці XVIII століття. Казковий ансамбль і сьогодні користується великою популярністю. Це живий музей паркового мистецтва, улюблене місце відпочинку відвідувачів - вітчизняних і зарубіжних туристів.

До золотого фонду вітчизняного садово-паркового мистецтва входить «Олександрія» в Білій Церкві. Парк створений у кінці XVIII - на початку XIX століття. Це зразок парку пейзажного типу, де гармонійно поєднано рельєф і створені людиною композиції живої природи, водні пристрої й архітектурні споруди малих і монументальних форм.

На сьогодні в Україні налічують значну кількість парків, які взято на облік і під державну охорону.

Таким чином, парки як громадські заклади для проведення дозвілля, які виникали в інші епохи, функціонують і сьогодні, але історія знала значно кращу організацію їх діяльності, що потребує спеціального вивчення з метою запозичення та впровадження кращих зразків паркової діяльності в нових умовах.

Размещено на Allbest.ru