Проблеми та досвід концертного виконання українського богослужбового співу наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. в контексті системи продюсування

1. Богослужбовий спів, як галузь сакрального мистецтва, наприкінці ХХ - початку ХХІ століть привернув до себе увагу як культурологів, так і музикознавців. За роки незалежності України з'явилось досить багато досліджень у галузі сакрального хорового мистецтва. Проте, проблеми продюсування українського богослужбового співу досі не розглядались системно.

2 2018 рік для Української Православної Церкви став особливим: черговий ювілей 1030-річчя Хрещення Русі-України, дискусія навколо питання надання Томосу - поставили Україну в центрі уваги світового та європейського християнства. "Для світового православ'я характерні дві модальності співіснування з політичним і соціальним простором: - говорив архімандрит Кирило (Говорун), - перша модальність "симфонічна"... коли Церква вступає в альянс з державою і за межі цього альянсу не виходить, і друга модальність, коли Церква вступає в альянс з етносом, нацією" [2].

3. В напрямку відродження традицій богослужбового співу наприкінці ХХ століття в пострадянському культурному просторі ми маємо спостерігати наявність достатньої кількості проблем: а) юридична незалежність церкви від держави, що була успадкована з радянських часів не передбачала планового надання фінансування на підтримку проектів з відродження українського богослужбового співу; б) геополітична специфіка релігійної свідомості, що сформувалась з одного боку під впливом ідеології Московського патріархату, а з другого з ХУІІ століття мала потяг до пошуків національної самобутності; в) відсутність взаєморозуміння та розділення серед українського православ'я;

г) відсутність єдиної концепції відродження та розвитку українського богослужбового співу з боку суспільства та православної церкви;

д) відсутність факультетів та навчальних програм для професійної підготовки продюсерів в даної галузі.

4 Сучасний продюсер повинен мати мислення, талант та досвід підприємця, тому що навіть мистецькі проекти спираються на матеріальну базу їх реалізації. Як і звичайному підприємцю, продюсеру треба знайти "нішу", тобто дослідити потреби суспільства, створити проект, знайти яскравих талановитих виконавців, мотивувати їх прийняти участь у цьому проекті, забезпечити "бізнес-процес", тобто базу підготовки, вміти "продати" спочатку ідею проекту інвесторам, потім кінцевий "продукт" слухачам.

5. Український богослужбовий спів, що цілеспрямовано знищувався у радянські часи знайшов підтримку за кордоном. Про діяльність перших продюсерів у цій галузі пише доктор мистецтвознавства Ганна Карась у своїй монографії [1, с. 212-214]. Вражає статистика заходів та концертів, присвячених святкуванню тисячоліття Хрещення Русі-України західною українською діаспорою: в Лондоні, Відні, Нью-Йорку, Йонкерсі, Кергонксоні, Вінніпезі, Торонто, Сіднеї. Кульмінацією стала 30000 Служба Божа старослов'янською мовою, яку вперше в історії римо- католицької церкви відправив Папа Іван Павло ІІ на площі св. Петра в Римі. За статистикою, безумовно, приховано величезний досвід продюсерської роботи, який ще потребує свого дослідження.

6 Сучасні технології дозволяють розширити платформи просування музичних проектів. Це не тільки інтеграція сучасних духовних авторських творів у простір богослужіння (в якості "запричастного концерту"), організація духовних фестивалів "Глас Печерський", "Введенські піснеспіви" (2008, м. Буча, смт. Гостомель), "Золотоверхий Київ" (19972000), "Від Різдва до Великодня" (2012, Івано-Франківськ), "Я там, де є благословення..." (Тернопіль, 2015), інтеграція духовних творів різного рівня в професійні міжнародні фестивалі, наприклад "Київ - Музик - Фест", заснований в 1990 році Іваном Карабицем, до організації (продюсування) якого в різні роки були залучені Мирослав Скорик, Іван Небесний. Це створення науково-практичних конференцій Всеукраїнського Православного педагогічного товариства, та впровадження на державному рівні проекту "Християнської етики" (продюсером цього проекту був архімандрит Лонгин Чернуха у співпраці з науковцями НПУ ім. Грінченко, під керівництвом Е. Бєлкіної). Це майстер-класи проповідника давньо- церковного візантійського та знаменного співу єромонаха Луки (Михайловича). Це відкриття та функціонування каналів на інтернет- платформі Youtube, створення нових структурних організації, таких, як Центр Європейських гуманітарних досліджень, громадська організація "Центр св. Клімента: спілкування та діалог культур". Базою для об'єднання православних в Україні може стати Відкритий Православний Університет св. Софії, заснований в 2016 році. На чолі кожного проекту стоїть яскрава професійна особистість: Костянтин Сігов, Дмитро Болгарський, Ігор Сахно (автор унікального проекту відродження старовинного богослужбового співу, керівник гурту "Стрітення", у склад якого входять професіонали з Дніпра, Києва, Харкова і навіть з Німеччини), Ігор Дем'янець, що створив камерний хор "Cantemus" та хор "Легенда", Микола Гобдич, вклад якого в збереження української духовної музичної спадщини не можливо переоцінити. Муніципальний хор "Київ", завдяки своєму статусу має можливість працювати, але дослідницька та видавнича діяльність хору має потребу в більшому фінансуванні. Величезне значення для відродження кобзарського та лірницького мистецтва має діяльність засл. діяча культури України Тараса Компаніченка: композитора, аранжувальника, фольклориста, етнографа та керівника і продюсера гурту "Хорея Козацька".

7. На початку ХХІ ст. продюсер духовного напрямку повинен мати "харизму", відноситися до своєї діяльності як до місії, вміти мотивувати, володіти не тільки грамотною мовою, але і бути справжнім оратором, здатним запалювати серця однодумців, При тому в економічному сенсі проекти повинні мати "два крила": з одного боку велику кількість українських спонсорів, спів-організаторів, приватних меценатів, з другого боку - мати чітко розроблену концепцію, яку можна було би презентувати в міжнародних колах. продюсер спів богослужбовий

Використані джерела