Молоді роки Леся Курбаса: мистецько-естетичні пошуки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Молоді роки Леся Курбаса: мистецько-естетичні пошуки

Ольга Шлемко

курбас актор гуцульський театр

У творчій біографії Л. Курбаса особливий інтерес викликає період його творчого становлення протягом 1911-1912 років. Незважаючи на низку публікацій про молоді роки митця, «білі плями» ще продовжують залишатися.

Праця Л. Курбаса в Гуцульському театрі тією чи іншою мірою згадується у публікаціях Г. Хоткевича, М. Рудницького, Т. Водяного, Й. Гірняка, П. Хоткевич, Р. Пилипчука, М. Лабінського, В. Стеф'юка, С. Чорнія, М. Шудрі, І. Волицької, П. Медведика, Ю. Бобошка, Н. Кузякіної, В. Шлемка, В. Ревуцького, П. Арсенича, А. Болабольченка, Р. Кирчіва, О. Василишин. Однак дослідники називають різні дати початку і завершення праці митця в Гуцульському театрі, по-різному описують його функціональні обов'язки.

Важливу інформацію повідомив видатний український актор Йосип Гірняк, який дуже яскраво змалював своє перше враження від гастролей Гуцульського театру в Тернополі, які, як з'ясовано, відбулися 23 травня 1911 р., та від молодого Л. Курбаса, якого спочатку випадково побачив на Панській вулиці біля рекламної афіші місцевого кінотеатру. На вечірній виставі «Верховинці» Гуцульського театру він побачив актора Л. Курбаса у заголовній ролі Антося Ревізорчука. Особливо вразила Йосипа блискуча гра Л. Курбаса у фінальній сцені вистави. На жаль, у своїх «Споминах», виданих 1982 р. у Нью-Йорку [1], Й. Гірняк не називає ні року, ні місяця, коли він бачив Л. Курбаса у виставі Гуцульського театру.

Свідчення такого поважного автора, як Й. Гірняк, до кінця 80 -х років ХХ ст. були недоступні в радянській Україні, а тому ніхто з тогочасних дослідників творчості Л. Курбаса не вписав у його акторську скарбницю роль Антося Ревізорчука. Про це вперше заговорила авторка цієї статті. Наведений спогад Й. Гірняка дає підстави стверджувати, що Л. Курбас прийшов у Гуцульський театр в останній декаді травня 1911 р., але ще не як «штатний» працівник, а як «разовий гастролер», для заміни хворого Михайла Сінітовича -- виконавця ролі Антося у виставі «Верховинці».

Що ж до другого приходу Л. Курбаса в Гуцульський театр, то тут існують різні припущення. Директор і режисер Гуцульського театру Олекса Ремез в листі з Одеси до Ф. Погребенника від 08.05.1959 повідомляє: «Курбас прийшов до “Гуцульського театру” на другому році існування театру. Прийшов безпосередньо по закінченні Віденського університету і театральної студії при Віденській консерваторії. Режисурою Курбас не займався, а працював на посаді актора в ролі попа у п'єсі Хоткевича “Довбуш”. Літом 1912 р. Гуцульський театр на жнива вернув домів. Курбас зараз же вступив до Львівського театру “Української бесіди”» [4]. Що означає «на другому році існування театру»? Якщо відправною точкою вважати першу виставу «Верховинців», що відбулася у першій половині серпня 1910 р., то перший рік буде від серпня 1910 до серпня 1911 р., а другий -- від серпня 1911 до серпня 1912 р.

Таким чином, з листа О. Ремеза від 08.05.1959 ми довідуємося про кілька дуже важливих моментів: по-перше, Л. Курбас вступив до Гуцульського театру після закінчення навчання у Віденському університеті і театральній студії при Віденській консерваторії; по-друге, він працював як актор у ролі священика у виставі «Довбуш». На жаль, О. Ремез чомусь не згадує, що Л. Курбас грав роль Антося Ревізорчука у виставі «Верховинці» Ю. Коженьовського, -- може, він не був тоді у Тернополі.

Щодо участі Л. Курбаса в Гуцульському театрі проливають світло його листи до керівника цього театру Г. Хоткевича, який у люто - му 1912 р. виїхав з Галичини і оселився з сім'єю у Києві. Так, у листі від 03.04.1912 Л. Курбас повідомляє Г. Хоткевичу: «Ваш лист одержав і застосовуюсь у всім до поданих у ньому вказівок. По-перше, пишу. А далі -- на святах я дома, а кілька днів після Великодня їду до Красноїлі. Не знаю лише, чи швидко дасться діло поладнати. Дуже вже втомлені їхали люди домів, похоровані (з Ремезом, що поважно хорий -- до 7 душ), та найважніше -- з обмалью гроший» [3]. Л. Курбас переймається тим, що гуцульським акторам не виплачено заборгованого. Ця остання для Леся Курбаса гастрольна подорож з Гуцульським театром виявилася надзвичайно важкою. Театр зазнав матеріальних збитків, багато акторів були виснажені та хворі, люди висловлювали невдоволення з приводу заборгованої їм платні.

«З трупою я, як писав вже Вам, поїду дуже радо» [3], -- провадив далі Л. Курбас. З листа випливає, що митець прагнув очолити гастролі Гуцульського театру до Росії. Одразу ж після великодніх свят 1912 р. він планував поїхати в Красноїлля, щоб дібрати нових гуцульських артистів і провести репетиції вистав.

В останньому відомому нам листі до Г. Хоткевича, надісланому зі Старого Скалата і датованому 12.04.1912, Л. Курбас зазначає:

«І взагалі мені самому було б дуже важно і цікаво знати, чи є вже тепер яка-небудь приблизна певність щодо часу нашого виїзду до Росії. А якщо є, то коли мав би цей історичний факт задивувати світ?» [2]. Насамкінець Л. Курбас ледь не волає: «Чекаю знаку од Вас з тугою, бо вдома скучно страшно -- от Поділя. Хотів би вже в гори їхати. Страх як хотів би. А передчасом їхати може не “політично”» [2].

Однак, Л. Курбас, не дочекавшись від Г. Хоткевича позитивної відповіді, змушений був шукати інший варіант застосування свого творчого потенціалу. Тож незабаром Л. Курбас уже в Руському народному театрі Товариства «Руська бесіда», де швидко зарекомендував себе як талановитий, різноплановий актор.

Для того, щоб остаточно поставити крапку у з'ясуванні часових меж перебування Л. Курбаса в Гуцульському театрі, слід звернутися до протоколу допиту митця 17.01.1934. Відповідаючи на запитання помічника начальника 2-го Секретного політичного відділу ДПУ Сидорова, Г. Хоткевич заявив: «Закінчив університет 1911 року. Був призваний на військову службу. Був звільнений за кілька місяців через хворобу. 1911 року вступив до Гуцульського театру в Галичині. Працював у цьому театрі до квітня 1912 року» [5, с. 16]. Власне, це і є правдива відповідь Л. Курбаса дослідникам його творчості, оскільки вводити в оману слідство щодо цих дат творчої біографії не було жодного сенсу. Кількамісячна служба Л. Курбаса в австрійській армії мала бути десь до пізньої осені 1911 р., а до Гуцульського театру він міг вступити наприкінці 1911 р., тобто після 26 листопада, коли театр вирушив у третю подорож.

Досвід роботи Л. Курбаса в Гуцульському театрі загартував його як митця, занурив у стихію міфопоетичного світосприйняття гуцулів та їхньої багатої фольклорної спадщини, поглибив образне мислення, заклав підґрунтя для формування мистецьких устремлінь майбутнього реформатора українського театру.

Свідчення Л. Курбаса та його сучасників, а також інші матеріали дослідження дали можливість заповнити деякі «білі плями» в творчій біографії митця в 1911-1912 роках.

Так, 1911 рік був для 24-річного Л. Курбаса досить важким, сповненим роздумами над сенсом життя і ледь не став для нього останнім у житті. Це і виступ 4 березня у Відні в концерті, присвяченому пам'яті Т. Шевченка, і разовий виступ у травні на тернопільській сцені у виставі Гуцульського театру «Верховинці» у заголовній ролі Антося Ревізорчука, і участь у судовому процесі, пов'язаному із вбивством українського студента Адама Коцка, і видання у власному перекладі українською мовою п'єси М. Гальбе «Молодість», і призов до австрійської армії та демобілізація за кілька місяців за станом здоров'я, і невдала спроба вступу до трупи театру Товариства «Руська Бесіда» та пов'язана з цим спроба самогубства, і закінчення Віденського університету, і нарешті другий прихід наприкінці 1911 р. до Гуцульського театру.

Рік 1912 був сповнений виснажливою роботою в Гуцульському театрі, підготовкою до постановки в цьому театрі п'єси Г. Хоткевича «Прахтикований жовнір», очікуванням поїздки з Гуцульським театром у гастрольну подорож до Росії, початком праці у червні того ж року в театрі Товариства «Руська Бесіда» та швидким становленням як талановитого, різнопланового актора.

Література

1. Гірняк Й. Спомини / упоряд. Б. Бойчук. Нью-Йорк: Сучасність, 1982. 487 с.

2. Курбас Л. Лист до Г. Хоткевича. 12 квітня 1912 р. // МТМК України, від. рукоп. фондів, архів Г. Хоткевича, спр. 6718.

3. Курбас Л. Лист до Г. Хоткевича. 3 квітня 1912 р. // МТМК України, від. рукоп. фондів, архів Леся Курбаса, спр. 10879.

4. Панасевич-Ремез О. Лист до Ф. Погребенника. 8 травня 1959 р. // Музей Гуцульського театру Гната Хоткевича у с. Красноїлові.

5. Справа № 3168: [публікація М. Лабінського і М. Шудрі архівних матеріалів щодо ув'язнення Л. Курбаса] // Україна. 1991. № 11. С. 15-17.

Размещено на Allbest.ru