Французькі запозичення в українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Французькі запозичення в українській мові

Міщенко Анастасія Антонівна

здобувач вищої освіти готельно-ресторанного факультету Університет імені Альфреда Нобеля, Україна

Науковий керівник: Галаздра Світлана Іванівна старший викладач кафедри іноземних мов Університет імені Альфреда Нобеля, Україна

Світ сьогодні характеризується відкритістю, глобалізаційними та інтеграційними процесами, формуванням єдиного інформаційно-культурного середовища. За таких умов швидко розвивається та змінюється лексичний склад мов. Ці процеси характерні й для української мови на сучасному етапі: з'являються нові слова, засвоюються запозичення з іноземних мов, у тому числі й запозичення з французької мови.

Треба зазначити, що іншомовні запозичення сприяють розширенню та збагаченню лексичного складу мови. Періодизація процесу проникнення французької культури в українську розпочалася з ХІ століття та мала такі етапи протягом наступних десяти століть:

1) ХІ століття - донька Ярослава Мудрого Анна одружилася з королем Франції Генріхом І і стала королевою Франції. У цей період розпочався процесс проникнення запозичень із французької мови в українську мову;

2) XVI-XVIII століття - проникнення запозичень із французької мови за посередництвом російської культури, у якій спостерігався у цей період культ Франції та всього французького;

3) XIX-XX століття - запозичені слова з французької мови вважались найбільш престижними та такими, що відповідають останнім модним тенденціям;

4) ХХ-поч. ХХІ століття - актуалізація та активне вживання нових запозичень в українській мові [1].

Розквіт культури, науки й мистецтва, розширення міжнародних зв'язків й авторитету Франції в Європі активізували «французький вплив» на мову не тільки тих держав, які мали спільні кордони з Францією, але й України.

Таким чином, на сьогодні запозичення із французької мови мають широку сферу вживання: вони використовуються у побуті, описують різні сфери нашого життя (суспільно-політичні відносини, економіку і фінанси, кулінарію, сферу мистецтва, сучасні тенденції в моді і косметології та інше). І можна стверджувати, що запозичення з французької мови становлять значний шар лексики в українській мові.

Так, якщо розглянути словники минулого століття, можно побачити такі данні: із близько 24 тисяч понять і термінів, які вміщені у «Словнику іншомовних слів» за редакцією О. С. Мельничука 1974 р. видання, 2096 слів - це запозичення з французької, тобто майже 10% усіх слів. Майже на рівні 10% зафіксована загальна кількість запозичень з французької мови у «Словнику чужомовних слів» І. Бойківа, О. Ізюмова, Г. Калишевського, М. Трохименка 1932 року. І у словнику В. Миславського «Кінословник. Терміни, визначення, жаргонізми» галліцизми становлять десяту частину від зібраної в ньому лексики [3]. запозичення лексичний мова франція

Однак, існує велика потреба у дослідженні запозичень саме з французької мови тому, що на сьогодні недостатньо спеціальних праць про лексичні та фразеологічні запозичення з цієї мови, а наявним дослідженням не вистачає системності, повноти аналізу всіх сфер процесу запозичення.

Отже, вивчення галліцизмів (фр. gallicisme, від лат. Gallicus - галльський, у сучасн. знач. - французький) - слів, окремих значень слова, висловів тощо, запозичених з французької мови або утворених за її зразком, актуальне для сучасного українського мовознавства.

Щодо головних лексико-семантичних груп запозичень з французької мови А.А.Бурячок виділяє такі: 1) суспільно-політична термінологія: абсолютизм, авантюра, агресивний, альтернатива, асамблея, аташе, бенкет, буржуа, бюлетень, бюро, бюрократ, візит, гарантія, дебати, дебют, девіз, демарш, демонстрація, департамент;

2) слова, пов'язані з мистецтвом та літературою: акомпанемент, актор, альбом, амплуа, анонс, ансамбль, антракт, артист, афіша, балет, барельєф;

3) військова та морська лексика: абордаж, авангард, ар'єргард, аванпост, авіатор, амбразура, ангар, армія, арсенал, база, баржа, барикада, батарея, бівуак, фронт та багато інших;

4) фінансово-економічна термінологія: аванс, акциз, акціонер, акція, баланс, банк, тариф;

5) технічна термінологія: автомобіль, екіпаж, кабіна, карбюратор, монтаж, ресора, таксі, фара, шасі, шосе;

6) лексика з будівництва, архітектури, містовпорядкування тощо: авеню, алея, бельетаж, бульвар, вестибюль, віадук, оранжерея, панно, тамбур, тераса, тротуар, фасад, фойє;

7) назви одягу й тканин: блуза, бордо, вуаль, велюр, габардин, драп, капюшон, кашне, костюм, пальто, трикотаж, фетр, фланель;

8) назви предметів побуту, розкоші тощо: абажур, браслет, брильянт, буфет, канапа, маскарад, люстра, одеколон, портьєра, пудра, ридикюль, сервіз, туалет, флакон;

9) кулінарна лексика: антрекот, вінегрет, гарнір, десерт, делікатес, желатин, філе [1 ].

Важливо звернути увагу на такі основні характерні фонетико морфологічні риси французьких запозичених слів:

1) звукосполучення oi [w]: аксесуар, будуар, буржуазія, вуаль, експлуатація, тротуар;

2) пом'якшення губних і шиплячих перед [у]: бюро, бюст, вестибюль, гравюра, жюрі, капюшон, фюзеляж;

3) звукосполучення an, am перед приголосними: аванс, ампула, асамблея, конферансьє, пансіон, пікантний;

4) суфікси mge, -апї, -апсе, -ег, -оп: ажіотаж, арбітраж, екіпаж, фураж, шантаж,десант, інтендант, лейтенант; баланс, преферанс, реверанс; костюмер;

5) невідмінювані форми іменників з кінцевими наголошеними голосними [е], [і], [о]: ательє, драже, кафе, пенсне, турне, драпрі, жабо.

Доведено, що при фонетичному освоєнні запозичених галліцизмів не властиві для української мови звуки замінюються українськими, які своїм звучанням подібні до них (наприклад, брикет із фр.Ь^иеїїе). Також неповна акустична відповідність між іншомовними й відповідними українськими звуками інколи призводить до варіантності в засвоєнні іншомовних звуків українською мовою. Так, французький [и], що вимовляється при сильному заокругленні губ середньо між [у] та [і], в українській мові засвоївся в основному як [у] з попереднім м'яким приголосним: костюм, етюд (фр. costume, etude), але іноді може засвоюватися і як український [і] [2].

Цікаво зазначити,що запозичені французькі слова можуть усувати багатозначність українського слова, забезпечувати його розуміння. Крім цього, причиною запозичень є потреба уточнити або деталізувати відповідне поняття, розмежувати семантичні відтінки, закріпивши їх за різними словами.

Таким чином, наявне в мові слово і запозичене ніби ділять сфери свого семантичного впливу, при цьому ці сфери можуть перетинатися, але повністю не збігаються. Так, деякі слова, що мають власне українські відповідники (балерина -- танцівниця, партнер -- спільник), відрізняються обсягом значення, у першому випадку -- більш вузьким [1].

Отже, запозичення -- органічний складник кожної сучасної розвиненої мови, вони були і є одним із продуктивних шляхів поповнення її лексичного складу.

Список використаних джерел:

[1] Сучасна українська літературна мова: підручник / М.Я.Плющ, С.П.Бевзенко, Н.Я.Г рипас та ін.; за ред. М.Я. Плющ. - К.: Вища шк., 1994.- 414 с.

[2] Сучасний словник-мінімум іншомовних слів: близько 6000 слів. - 3-є вид., випр. і доп. - К.: Довіра, 2005. - 445 с.

[3] http://kulturamovy.univ.kiev.ua

Размещено на Allbest.ru