Феномен "візуального повороту" (від зображення до образу)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Феномен "візуального повороту" (від зображення до образу)

Дутканич Віра Сергіївна

аспірантка кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

Щодня ми бачимо як у світі динамічно збільшується споживання візуального контенту, який за останні десятиліття зростає в геометричній прогресії. Постає логічне питання, де ж той відправний момент від якого зображення та образ стали важливою складовою сучасного життя та науки.

Вперше поняття "візуального повороту" у науковий обіг було введено в 1994 р. американським літературознавцем Вільямом Джоном Томасом Мітчеллом, який зауважив, що на кінець ХХ ст. у гуманітарних дисциплінах, об'єкт дослідження змістився від мови до образів. Це явище В. Дж. Т. Мітчелл назвав "пікторіальним поворотом" та звернув увагу на те, що термін не вказує на певний історичний момент, починаючи з якого візуальне стає центральною темою гуманітарного дискурсу, а підкреслив, що це повторюваний наративний зворот, що наразі лише набув специфічної форми [1]. Одночасно з В. Дж. Т. Мітчеллом зміни в споживанні візуального контенту відзначив німецький історик Готфрід Бьом, який це явище назвав "іконічним поворотом", протиставивши нову науку про образи/картинки (Bildwissenschaft) традиційній науці про мистецтво (Kunstwissenschaft) [2]. Як зазначає американський дослідник медіа і комунікацій Ніколас Мірзоєв, візуалізація завжди була важливою, однак технологічний прогрес додав їй ваги в світовому масштабі. Він стверджував, що візуальна культура не є частиною нашого повсякденного життя, а, власне, і є цим життям [3]. Від цього часу в науковому дискурсі побутує думка, що "візуальний поворот" прийшов на зміну "лінгвістичному повороту" й передбачає, що візуальна реальність почала сприйматись як певний культурний конструкт, який дозволяє її прочитати та інтерпретувати як літературний текст.

Актуалізацію дослідницького інтересу до поняття "іконічний поворот" вже в ХХІ ст. зробили німецькі дослідники Олівер Ґрау, Горст Бреденкамп, Ганс Бельтинг, Мартін Кемп та українська дослідниця Олена Шинкаренко, які акцентують увагу на тому, що образи не можуть бути просто прочитаними, вони мають бути пережитими (experienced) [4].

Відповідно до цього постає питання: що таке "образ" і як він відрізняється від "зображення"? У своїх дослідження В. Дж. Т. Мітчелл вказує на так звану "народну формулу": "зображення ви можете повісити, а образ - ні". Інакше кажучи, зображення є матеріальним об'єктом, річчю, яку можна спалити, розбити, або розірвати. Образ, натомість, це те, що з'являється через зображення, але виживає при знищенні останнього - залишається у пам'яті, розповідях, копіях і слідах інших медіа. Окрім того, при репродукуванні зображення образ може трансформуватись в інший [5].

Отож поняття "візуального повороту" як феномен людського буття було зафіксовано наприкінці ХХ ст. - на початку ХХІ ст., коли візуальні образи стали невід'ємною складовою людського досвіду. Сьогодні образ не вичерпується зображенням, і не може бути зведеним до нього, а є тим, що дозволяє утримувати зображення в пам'яті.

Список використаних джерел:

1. Mitchell, W. J. T.(1994) The Pictorial Turn. In Picture Theory: Essays on Verbal and Visual Representation. Chicago: The University of Chicago Press, 11-34. іконічний поворот візуальний образ

[1] Boehm, G.(1994) Wiederkehr der Bilder. In Was ist ein Bild. Munich: Wilhelm Fink Verlag,

11 -39.

[2] Mirzoeff, N. (2002). An Introduction to Visual Culture. London: Routledge.

[3] Шинкаренко, О. (2020) Етичні експлікації "візуального повороту" у сучасній культурі. Українські культурологічні студії, 1(6): 45-49.

[4] Аветисян, А. (2017) Культурфілософські акценти візуальної теорії Томаса Мітчела.

Філософія і політологія в контексті сучасної культури, (2): 4-11.

Размещено на Allbest.ru