Костянтинівська Кормча як важливе джерело вивчення історії української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Костянтинівська кормча як важливе джерело вивчення історії української мови

Царалунга І.Б., Хмельницький національний університет

У статті описано виникнення рукописної писемної пам'ятки - Костянтинівської Кормчої в рамках діяльності Костянтинівського освітнього осередку у другій половині XVI ст. З'ясовано сутність та походження терміна «кормча», схарактеризовано її мовні, структурні й функціональні риси. Акцентовано увагу на сучасному факсимільному виданні давнього манускрипту.

Ключові слова: Костянтинівська Кормча, рукопис, мовні риси, історія української мови.

Kostiantynivska kormcha as an important source for studying the history of the ukrainian language

Tsaralunha I., Khmelnytskyi National University

The article describes the emergence of a handwritten monument - Kostiantynivska Kormcha as a part the framework activity of Kostiantyniv educational center in the second half of the XVI century. The essence and origin of the term "kormcha" is clarified, its language, structural and functional features are characterized. The attention is focused on the modern facsimile edition of the ancient manuscript.

Manuscript Kostiantynivska Kormcha of 1599, created in the city of Kostiantyniv (now Starokostiantyniv, Khmelnytskyi region), in the castle church school of Vasyl-Kostiantyn Ostrozky. In 2021, thanks to the enthusiasm of Ukrainian and Polish researchers, the book was digitized and published in the form of a facsimile edition. These books were of great importance not only for church life, but also for secular life. Back in the days of Kyiv state and the Gaiicia-Voiyn principality, they regulated the legal relations of representatives of the clergy, monks and laity. Some legal concepts, principles and norms have been consolidated in the legal system of Ukraine to this day.

So, in the analyzed collection of religious rules and social norms, we recorded Ukrainian vernacular features in the field of phonetics and morphology, woven into the Church Slavonic linguistic basis of the manuscript. In its lexical composition, the monument refects the beliefs, traditions, daily life of the Ukrainian community, laws and rules both for the residents of the church school and for various representatives of society in the late Middle Ages. The return of Kostiantynivska Kormcha to scientific circulation gives us a unique opportunity to join those treasures of our culture, education, and art that our state lived by in the past. In the future, the book will be interesting for linguists, historians, theologians, and local historians.

Key words: Kostiantynivska Kormcha, manuscript, language features, the History of the Ukrainian Language.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Писемні пам'ятки - цінне джерело для вивчення історії, мови, культури народу. Давні тексти справедливо зараховують до важливих засобів самоідентифікації певного етносу, до незаперечних репрезентантів суспільно-історичного, освітньо-культурного, економічного, релігійного життя нації.

Чимало українських пам'яток, збережених до сьогодні, розкривають історію рідного краю, свідчать про формування державних основ українства, характеризують специфіку правовідносин, правил та звичаїв у суспільстві, відображають розвиток української мови у її діалектах, функціональних стилях, лексико- граматичній парадигмі тощо. Тим ціннішим є повернення до скарбниці збереженої писемної спадщини тих книг, які були втрачені у вирі історичних подій, суспільних протистоянь та випробовувань нації. До таких пам'яток належить рукописна Костянтинівська Кормча 1599 року, створена в місті Костянтинів (тепер - м. Старокостянтинів Хмельницької обл.), у замковій церковній школі Василя-Костянтина Острозького.

У другій половині XVI ст. важливим культурним центром було місто Острог, «столиця могутнього князя Костянтина Острозького (1526 - 13.ІІ. 1608) - українського патріота, який мав величезні маєтки і був одним із найбільш впливових у Речі Посполитій» [9, с. 135]. У цьому місті функціонувала братська школа з друкарнею, одна з найбільших на той час, що залишила в історії української культури найсвітліші сторінки. Також задля розвитку культури, освіти, науки було створено й інші друкарні: в Дермані, Крем'янці, Луцьку, Почаєві, Унієві та в місті Костянтинові, що на Хмельниччині.

Аналіз досліджень та публікацій

В огляді волинських друкарень Іван Огієнко пише про функціонування Костянтинівської друкарні в межах роботи Костянтинівського освітнього осередку - академії: «В Костянтинові була українська Академія, про що нам свідчить ось ця приписка на рукописній Кормчій, що зберігається в бібліотеці Львівського університету: «Року Божего нароженія 1599 декабря 5 списана Петром Станиславовичем Яневским, в богоспасаємом гради Константинове, в Академій Константиновской, при дидаскалу смиренном Антонію Єзифовичу, а при держави княжати Василія Острозскаго» [8].

Кормча книга здавна входила до жанрового різноманіття релігійного письменства поряд із священно-богослужбовими Апостолом, Євангелієм, Псалтирем, а також церковно-богослужбовими Молитовником, Октоїхом, Служебником, Требником, Часословом та іншими книгами. Кормчі книги мали вагоме значення не лише для церковного життя, але й для світського. Ще за часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства вони регулювали правовідносини представників духовенства, ченців та мирян. Деякі правові поняття, принципи та норми закріпилися у правовій системі України до сьогодні.

Мета нашої розвідки - простежити історію створення Костянтинівської Кормчої, схарактеризувати її мовні, структурні й функціональні риси.

Виклад основного матеріалу

Звернемося до значення цього терміна. У «Словнику української мови XVI - першої половини XVII ст.» термін Книга кормчая потрактовується як «збірник церковних і світських законів», поряд наводиться ілюстративний матеріал із Київською кормчою 1554 року [10, т. 14, с. 138].

У третьому томі «Етимологічного словника української мови»: кормчі (книги) «збірники церковних і світських законів, якими керувалися при управлінні церквою і в церковному суді деяких слов'янських держав» [2, т. 3, с. 30]. Наведено відповідники терміна у болгарській, сербській та інших слов'янських мовах. Слово етимологізоване як запозичення з церковнослов'янської мови: кормчаш книга «збірник церковних законів», буквально «книга кормчого, стернового; номоканон», пов'язане зі старослов'янським КРЪМЬЧИИ «стерновий, той, хто стоїть біля кормила правління»; назва зумовлена тим, що кормчі книги призначалися для керівництва церквою і церковним судом; в основу слов'янських кормчих було покладено державний збірник візантійського канонічного права (номоканон), найдавніший із яких, збережений до нашого часу, був складений, можливо, у VI ст. н. е. константинопольським патріархом Іоанном Схоластиком; традиція перекладу номоканонів з візантійсько-грецької на старослов'янську поширилася в Київській Русі з кінця Х ст. [2, т. 3, с. 30].

Для діахронічного вивчення української писемності цінність становлять чимало кормчих книг, зокрема: Єфремівська кормча кінця XI - початку XII ст.; Володимиро-Волинська кормча книга 1286 року; Київський номоканон XV ст; перша друкована Кормча книга 1620 року, підготована завдяки праці Памва Беринди в Києво-Печерській лаврі, та ін.

У ХІХ ст. Костянтинівську Кормчу як рукописну пам'ятку чи не вперше запропонував до наукового огляду Антін Петрушевич, скопіювавши вихідні дані рукопису, розміщеного на той час у бібліотеці Львівського університету, теперішнього Львівського національного університету імені Івана Франка, а в другій половині ХІХ ст. Омелян Калужняцький здійснив перший текстологічний аналіз книги [4, с. 186; 11, с. 6].

Згадки про Костянтинівську пам'ятку, яку вважали втраченою після Другої світової війни, періодично з'являлися в науковій літературі другої половини ХХ - початку ХХІ ст. 1990-го року Ігор Мицько включив манускрипт до каталогу книжкової спадщини Острожчини й описав історію його створення [6, с. 120, 123]. Марта Боянівська згадує про Кормчу у фундаментальній праці з історії української культури: «Період кінця XVI - початку XVII століття - час розквіту української книжкової культури, спалах у розвитку якої виявився насамперед в істотному розширенні кола пам'яток» [2].

На початку ХХІ ст. спільними зусиллями науковців Кормчу віднайшли і розмістили в Національній бібліотеці у Варшаві (Республіка Польща). 2021 року завдяки ентузіазму українських та польських дослідників книгу було оцифровано й опубліковано у формі факсимільного видання [3]. Упорядником щодо питань, пов'язаних із передруком рукописної Кормчої, та автором додатку «Костянтинівська Кормча» став кандидат історичних наук Дмитро Ліщук, який підготував історичний опис пам'ятки [5]. Як твердить дослідник: «Працювали над рукописом близько трьох років: із 1597 до 1599 року». Тож у факсимільному виданні вправно відтворено рукописний оригінал із дотриманням його розмірів, фактури паперу, усіх особливостей оправи, палітурування, тексту та ілюстрацій. Леонід Тимошенко, доктор історичних наук, науковий редактор й автор вступної статті додатку «Костянтинівська Кормча» наголошує: «Призначення цієї книги, як і інших таких пам'яток, - багатофункціональне. Такі тексти могли використовувати і в проповіді, навчанні, створенні полемічних творів тощо. Однозначно, пам'ятка входила до кола тих книг, які читалися або вивчалися в різних середовищах» [11, с. 4-19].

За спостереженнями дослідників, пам'ятка списана зі сербського протографа, який потрапив на Русь ще у ХІІІ ст. Однак варто наголосити, що мовні риси костянтинівського рукописного кодексу, чітко датованого, інформативного щодо імені автора-переписувача, місця створення, дають підстави зараховувати книгу до церковнослов'янських пам'яток української редакції. Певне наближення тексту до простої руської мови спостерігаємо на різних мовних рівнях.

Із фонетичних процесів важливе значення для вивчення українського мовного простору в діахронії має континуація колишнього *е (т.зв. «ятеві рефлекси»). «У той час, коли південноукраїнські говірки зазнали змін *е > і, північноукраїнський варіант *е (е) під наголосом залишився без змін, окрім Західного Полісся, де він дав рефлекс і. Поліська рефлексація (під наголосом , у ненаголошеній позиції е) відображена вже в пам'ятках від першої половини XV ст. [7, с. 61]. Ознаки такого північноукраїнського говіркового впливу бачимо і в Костянтинівській Кормчій: менлеть 523, телесн8ю 519, пременла 523 - врен 535, дло 524, тлом 522, мсто 523, ю хлбе 525.

Розвиток давнього представлений у пам'ятці рефлексами л/ш -женитисл 526, млсо 527, питаго 530, та поодинокими випадками типового для північноукраїнських говорів переходу *q > е в ненаголошеній позиції: боитсе 520, кленется кллтвою 522. Властиві українському мовленню хитання и-е в ненаголошеній позиції: детином 521- дитином 520. В аналізованій релігійній пам'ятці XVI ст. містяться давні написання з ы після задньоязикових г, к, х (колишні сполучення*gy, *ky, *ху): Великыи пост 527, грхы 521, погыбея 521.

Ознаки депалаталізації р', особливо перед перед голосними а та у представлені невеликою кількістю написань: манастыра 523, вратара 523, юлтар8544 (але й юлтарю 544), непострыжено 528. Таке ствердіння виявляють ще у пам'ятках ХІІ ст., а особливо - в північноукраїнських текстах XVI ст. [7, с. 41].

Знаходимо вияви ствердіння шиплячих приголосних, типове для української фонетики: зачатое 527, птичую 525, чар8ючи 527, часть 528, чашу 526, род8 члчу 521, ч8жих 527, в ч8ином 544. Перехід е в о після історично м'яких шиплячих приголосних: жоны 526, жоною 526, с м8жом 526; у дієслівних формах абсолютна більшість прикладів з о, що властиво північноукраїнським діалектам: впавшому 521, настоищому 523, началств8ющом8 523, ютл8чон 523, показнившого 524, препоисаешого 525, рекшому 522, соущому 524, але подекуди знаходимо: съ женою 526, настоящего 523, человческаа 519, съ черноризицею 526. Вочевидь, перезвук о-е вже став своєрідною правописною нормою, писемним узусом на той час.

Українські народнорозмовні риси репрезентовано виявами пом'якшення кінцевого ц: в болницю 524, двцю 527, десницю 530, отцю 519, седмицю 522, в сос8дохранилницю 519; поряд із властивими церковнослов'янській правописній традиції: млднца 527, седмиц8 522, срдца 519, творца 530, оубіица 525.

Континуанти колишніх звукосполучень *totr, *tolt, *tert, *telt цілком відповідають церковнослов'янському написанню: велегласно 520, врага 522, вратара 523, здравствул 522, плнньш 520, ср- допостиа 526 та ін. Так само чітко дотримувався переписувач давніх норм у передаванні рефлексів *-dj, а саме - більшість їх відповідно до старослов'янського жд: наджде 521, насажденого 529, н8жда 523, порожден 545, рождающи 527, але є випадки народнорозмовного ж: виж 529, досажен 522. Виявляємо приклади спрощення приголосних: празникъ 526, празнословит 522, празнословл 524 тощо.

Словозмінні особливості Кормчої представляють процеси формування іменникової парадигми. До прикладу, поплутання давніх типів відмінювання за основами позначилося на розвитку варіативності закінчень: іменників чол. роду в Р.в. одн.: др8га 525, покол 523, порока 525, стола 523, часа 525 - посту 526, часу 523; іменників чол. роду в Д.в. одн.: исповдалсл гви 520 - грх попу велик 528; іменників у формі Р.в. мн.: ют людіи 518, людии его 527 - дтеи 526. Виразно представлено у пам'ятці Кл.в. іменників: брате 527, влдко 521, вседръжителю 521, надеждо 528, помощниче 530 та ін.

Прикметники і займенники в родовому відмінку виявляють форми, притаманні східнослов'янським говорам досліджуваного періоду: великого 522, вслкого 530, єдинородного 520, иного 520, страшного 518, але, згідно з церковнослов'янським правописом, дхвнаго 529, истиннаго 530, с8щаго 530. Знаходимо живомовні форми давального-місцевого відмінків зворотного займенника й особового займенника ти: соб 522, тоб 519, але в себ 527. У Кормчій вжито архаїчні форми займенників-енклітиків Д.в. ми, ти, си, а також давніх форм З.в. мл, тл, сл, які сьогодні зберігаються у південно-західних українських говорах: Д.в.: подаи же ми гршному 530, отмыи ми 519: З.в.: не 8бии мл 527; тл влдко призываем 529 - тебе бо любл 530; ютлучитсл527, да сл юмыет 526, юпали бо сл дша мол 530, сл не комкает 527 - сами себе свлзаша 520.

Складна система числівникових форм Кормчої, як кількісних, так і порядкових: едино 526, два 526, дв 526, юба 525, юбма 527, с первою 528, съ второю 528, питаго, шестого 530 та багато інших.

Із-поміж дієслівних особливостей відзначмо дієслова 3-ої ос. одн. і множ. теперішнього і майбутнього часу закінчуються на -ть (пор. старосл. -тъ): въпад8ть 524, въстаеть 523, загоубить 528, изыидеть 523, кадить 519, простить 522, кто разбои творить 526.

Лексикон Костянтинівської Кормчої зумовлений функціональними особливостями пам'ятки. Насамперед, широко представлені назви абстрактних понять релігійної сфери: Закон Бжии 527, хрстианства 527, на вселенъскых съборех 528, на восточных црквах 529, хрстианскыа вры 529 тощо. Притаманні манускрипту й образні вислови: сладкаа надеждо 529, плод правды 529, сатанина прелести 529, источника безсмртиа 530, къ стму просвщению 519, в ч8ином срдцы 544 та ін. Вміщено церковні терміни - назви релігійних свят, постів тощо: Великыи пост 527, о8 Велик8ю соуботу 519, на Пасх8 528, в Седмиц8 сырную 527; назви гріхів, злочинів: блуд 527, на бран 527, на воин 526, клевета 549, на крадб8 527, любодиство 527, юс8ждение 549, прелюбодиние 527, разбои 526, разбоиничство 527, х8ла 549 тощо; назви ритуалів, обрядів, покарань: анаоема 527, литоргію 528, ют причастил 527, причащению 527, ютпуст дар8и 521 та ін.

У Кормчій презентована широка палітра назв осіб, зокрема, найменування осіб зі світу духів: Бже 520, діаволл 529, херовми 525; назви осіб за родом діяльності: архидїакон 519, о архиеппе 519, воин 527, иг8мено8 523, іереи 528, кроме келара 524, поп 527, сщниикъ 529, попади 527, чтецъ 528; номени осіб за церковною провиною: потворник 525, разбоиник 526, стотацец 523, чародиникъ 525, оубіица 525 і под.

Розлогий діапазон найменувань осіб за спорідненістю: два брата 526, дщерию 527, дщерию крщеною 529, съ к8мицею 529, мачехою 527, муж- 527, ютцъ 527, падчецю 527, побратимы 528, посестрою 528, родителие 527, сестрою 525, снъ 527, снохою 525, тещею 526, чад 528. Представлено номени осіб за віком: младнца 527, дитл 526, двцю 527, ютроковица 527, ютроча 528; назви тварин за видами й родами: зврем 549, к8рлта 529, мышъ 526, ювча 529, съ псом 527, птицъ 527, скотиною 527 тощо.

Наявні лексеми на позначення продуктів харчування та напоїв: былие 527, вино 528, винограда 529, млсо 527, вк8сить сыра 527, иецъ 527, иица 529 та ін.; назви споруд: в болницю 524, дом 529, г8мно 529, в келіах 524, в келарню 524, в поварню 524, 8 царскъх полатах 529 та ін.

пам'ятка кормча манускрипт

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

Отже, в аналізованому збірнику релігійних правил і суспільних норм виявлено українські народнорозмовні риси у галузі фонетики та морфології, вплетені у церковнослов'янську мовну основу манускрипту. У своєму лексичному складі пам'ятка відображає вірування, традиції, побут української громади, закони і правила як для мешканців церковної школи, так і для різних верств суспільства періоду пізнього середньовіччя.

Повернення Костянтинівської Кормчої до наукового обігу дає нам унікальну можливість долучитися до тих скарбів нашої культури, освіти, мистецтва, якими жила наша держава в минулому. У подальшому книга буде цікава для мовознавців, істориків, теологів, краєзнавців.

Література

1. Боянівська М.Б. Книгописання. Історія української культури. Т. 2. (Українська культура ХІІІ -- XVII століть). Київ, 2001.

2. Етимологічний словник української мови: у 7 т. / редкол. О.С. Мельничук (голов. ред.) [та ін.]. Київ, 1982-2012. Т. I-VI.

3. Кормча: копія / упор. Д.С. Ліщук. Ченівці, 2021. 550 с.

4. Кралюк П. «Кормча» (Старокостянтинів, 1599). Острозька академія XVI -- XVII століття. Енциклопедія / головний редактор Ігор Пасічник. Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2011. 512 с.

5. Ліщук С.Д. Костянтинівська Кормча. Чернівці, 2021. 36 с.

6. Мицько І. З. Острозька слов'яно-греко-латинська академія (1576-1636). Київ, 1990. 192 с.

7. Мойсієнко В.М. Історична діалектологія української мови. Північне (поліське наріччя). Київ, 2016. 284 с.

8. Огієнко І. Історія українського друкарства / упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М.С. Тимошик. Київ: Либідь, 1994. 448 с. («Пам'ятки історичної думки України»).

9. Огієнко І. Українська церква: Нариси з історії Української православної церкви: у 2 т. Т. 1-2. Київ: Україна, 1993. 284 с.

10. Словник української мови XVI - першої половини XVII ст.: у 28-ми вип. / відп. ред. Д. Гринчишин, М. Чікало; Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. Т. 1-17. Львів, 19942017.

11. Тимошенко Л.В. Вступна стаття. Ліщук С.Д. Костянтинівська Кормча. Чернівці, 2021. С. 4-19.

References

1. Bojanivsjka M.B. Knyghopysannja. Istorija ukrajinsjkoji kuljtury. T. 2. (Ukrajinsjka kuljtura KhIII--XVII stolitj). Kyjiv, 2001.

2. Etymologhichnyj slovnyk ukrajinsjkoji movy: u 7 t. / redkol. O.S. Meljnychuk (gholov. red.) [ta in.]. Kyjiv, 1982-2012. T. I-VI.

3. Kormcha: kopija / upor. D. S. Lishhuk. Chenivci, 2021. 550 s.

4. Kraljuk P. «Kormcha» (Starokostjantyniv, 1599). Ostrozjka akademija XVI-XVII stolittja. Encyklopedija / gholovnyj redaktor Ighor Pasichnyk. Ostrogh: Vydavnyctvo Nacionaljnogho universytetu «Ostrozjka akademija», 2011. 512 s.

5. Lishhuk S.D. Kostjantynivsjka Kormcha. Chernivci, 2021. 36 s.

6. Mycjko I.Z. Ostrozjka slov'jano-ghreko-latynsjka akademija (1576-1636). Kyjiv, 1990. 192 s.

7. Mojsijenko V.M. Istorychna dialektologhija ukrajinsjkoji movy. Pivnichne (polisjke narichchja). Kyjiv, 2016. 284 s.

8. Oghijenko I. Istorija ukrajinsjkogho drukarstva / uporjad., avt. ist.-bioghr. narysu ta prymit. M. S. Tymoshyk. Kyjiv: Lybidj, 1994. 448 s. («Pam'jatky istorychnoji dumky Ukrajiny»). URL: http://litopys.org.ua/ohdruk/ohd11.htm (date of application: 18.02.2023)

9. Oghijenko I. Ukrajinsjka cerkva: Narysy z istoriji Ukrajinsjkoji pravoslavnoji cerkvy: u 2 t. T. 1-2. Kyjiv: Ukrajina, 1993. 284 s.

10. Slovnyk ukrajinsjkoji movy XVI - pershoji polovyny XVII st.: u 28-my vyp. / vidp. red. D. Ghrynchyshyn, M. Chikalo; Instytut ukrajinoznavstva im. I. Kryp'jakevycha NAN Ukrajiny. T. 1-17. Ljviv, 1994-2017.

11. Tymoshenko L.V. Vstupna stattja. Lishhuk S.D. Kostjantynivsjka Kormcha. Chernivci, 2021. S. 4-19.

Размещено на Allbest.ru