Основні підходи до визначення ціннісних категорій архівних документів у радянському архівознавстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні підходи до визначення ціннісних категорій архівних документів у радянському архівознавстві

Бойко Віта Федорівна кандидат історичних наук, заступник директора з наукової роботи, Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства

Анотація

Особливі правові режими, такі як надзвичайний і воєнний стан, та інші спеціальні правові режими порушують більшість усталених процесів функціонування юридичних осіб в усіх сферах і галузях та зумовлюють необхідність застосування особливих заходів. Воєнний стан, запроваджений в Україні у лютому 2022 року та який діє зараз, беззаперечно, вплинув на діяльність архівних установ і організацію усіх процесів архівної справи в Україні. Зокрема, в умовах дії особливих правових режимів забезпечення збереженості документів Національного архівного фонду (далі - НАФ) передбачає планування евакуації найціннішої частини архівних фондів, а в надзвичайних ситуаціях - евакуацію. Найперше евакуації підлягають унікальні документи НАФ, що зберігають архівні установи. Однак, це лише частина найцінніших документів архівних установ. У деяких державних архівах областей унікальних документів зберігається незначна кількість.

До початку роботи з виявлення унікальних документів державні архівні установи мали списки наявних особливо цінних документів, якими можна скористатися під час формування переліку документів, що підлягають евакуації в умовах дії особливих правових режимів. У нормативно-правових актах і нормативних документах України відсутнє поняття особливо цінного документа, а є лише поняття унікального документа. Тому НАФ, що налічує від 5 до 7 млрд. документів, оперує лише двома ціннісними категоріями архівних документів - унікальними та цінними. На нашу думку, є нагальна потреба більшої диференціації архівних документів за ціннісними ознаками.

Дослідження історії визначення такої диференціації є актуальним для українського архівознавства з метою, зокрема визначення впливу різних підходів, що існували у період радянського архівознавства I960-1980-х рр., на формування ціннісних категорій архівних документів. Якщо відкинути заідеологізованість, принцип партійності та інші ідеологічні атрибути радянської доби, то це був період пошуків, вдалих і не дуже вдалих інновацій, що характеризували визначення критеріїв цінності архівних документів, багато з яких застосовують дотепер в архівній справі України. Історичні шляхи формування і розуміння ціннісних категорій архівних документів у радянському архівознавстві потребує детального розгляду. У статті охарактеризовано зміст таких підходів, що вплинули на формування ціннісних категорій архівних документів: історико-джерелознавчий, пам'яткознавчий, документознавчий, архівознавчий, інформаційний, грошового (вартісного) оцінювання.

Ключові слова: ціннісні категорії архівних документів; підходи до визначення ціннісних категорій архівних документів; радянське архівознавство; цінний документ; особливо цінний документ; унікальний документ.

Abstract

Main approaches to defining value categories of archival documents in soviet archival studies

Boiko Vita Fedorivna Candidate of Historical Sciences, Deputy Director, Ukrainian Research Institute of Archival Affairs and Records Management

Special legal regimes, such as the state of emergency and martial law, and other special legal regimes disrupt most of the established processes of legal entities in all areas and industries and necessitate the application of special measures. The martial law introduced in Ukraine in February 2022 and currently in effect has undoubtedly affected the activities of archival institutions and the organization of all archival processes in Ukraine. In particular, under the special legal regime, ensuring the preservation of documents of the National Archival Fond (hereinafter - NAF) involves planning the evacuation of the most valuable part of archival collections, and in emergency situations - evacuation.

First of all, the unique documents of the NAF, kept by archival institutions, are subject to evacuation. However, this is only a part of the most valuable documents of archival institutions. In some state archives of regions, a small number of unique documents are stored. Before the work on identifying unique documents began, state archival institutions had lists of available particularly valuable documents, which could be used to form a list of documents subject to evacuation under special legal regimes. The legal acts and regulations of Ukraine do not contain the concept of a particularly valuable document, but only the concept of a unique document. Therefore, the NAF, which has from 5 to 7 billion documents, operates with only two value categories of archival documents - unique and valuable. In our opinion, there is an urgent need for greater differentiation of archival documents by value.

The study of the history of defining such differentiation is relevant for Ukrainian archival studies in order to determine, in particular, the influence of different approaches that existed during the period of Soviet archival studies in the 1960s-1980s on the formation of value categories of archival documents. If we reject the ideologization, the principle of party affiliation and other ideological attributes of the Soviet era, it was a period of search, successful and not so successful innovations that characterized the definition of criteria for the value of archival documents, many of which are still used in archival affairs in Ukraine. Historical ways of forming and understanding the value categories of archival documents in Soviet archival studies require a detailed consideration. The article characterizes the content of the following approaches that influenced the formation of value categories of archival documents: historical and source studies, monument studies, document studies, archival studies, information studies, and monetary (cost) evaluation.

Keywords: value categories of archival documents; approaches to determining value categories of archival documents; Soviet archival studies; valuable document; especially valuable document; unique document.

архівознавство пам'яткознавчий радянський документ

Постановка проблеми

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю визначення ціннісних категорій архівних документів у державних архівах України. Водночас історія такого визначення залишається в цілому не висвітленою. Започаткування окреслення ознак видів ціннісних категорій архівних документів починається в радянському архівознавстві під впливом різних підходів. Нагальною є проблема характеристики цих підходів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Під час підготовки статті було проведено аналіз публікацій радянських учених - джерелознавців, пам'яткознавців, архівознавців, зокрема, В. Автократова, Б. Литвака, Б. Ілізарова та ін.

Мета статті - розглянути зміст історико-джерелознавчого, пам'яткознавчого, документознавчого, архівознавчого, інформаційного підходів та підходу грошового (вартісного) оцінювання у формуванні ціннісних категорій архівних документів у радянському архівознавстві.

Виклад основного матеріалу

Визначення ціннісної диференціації архівних документів - це, безумовно, завдання експертизи цінності документів як розділу архівознавства. Можна відзначити, що ціннісні ознаки документів у результаті проведеної експертизи визначаються строками їх зберігання - постійним, тривалим (понад 10 років) і різними строками зберігання до 10 років - 1 рік, 3 роки, 5 років Є також строки, що обумовлені різними обставинами і не мають чітко визначеного проміжку часу зберігання у роках - до ліквідації організації, до заміни новими, через п'ять років після проведення аудиту, доки не мине потреба тощо.. Строки зберігання документів під час експертизи визначають за допомогою типового та відомчих переліків документів зі строками зберігання. Історія, класифікація, концептуальні та методичні засади підготовки таких переліків із розглядом ціннісних ознак документів у СРСР та Україні детально розглянуто в дисертації С. Сельченкової [37].

Наявні також ціннісні категорії архівних документів, що історично за радянських часів визначені як цінні, особливо цінні та унікальні. Історичний шлях і логіка такого визначення, на нашу думку, пов'язані з багатьма підходами, деякі з яких початково і не мали на меті вирішувати наукові та практичні завдання науки про архіви. Відповідно можна окреслити такі підходи:

- історико-джерелознавчий;

- пам'яткознавчий;

- документознавчий;

- архівознавчий;

- інформаційний;

- грошового (вартісного) оцінювання.

Історико-джерелознавчий підхід

У джерелознавчому підході перш за все хотілося б наголосити на понятті «масової документації». Зокрема, Б. Литвак у монографії «Нариси джерелознавства масової документації ХІХ - початку ХХ ст.» зазначає, що «... поняття «масовості» з'явилося на противагу «унікальності», тобто воно переважно мало слугувати не для кількісної характеристики, а для якісної ...» [21, 7]. Учений пропонує такі критерії виокремлення масового документа із загального комплексу джерел: перший - ординарність обставин походження; другий - однорідність, аналогічність або повторюваність змісту; третій - однотипність форми, що тяжіє до стандартизації, тобто наявність законодавчо встановленого або виробленого звичаєм формуляра [21, 7]. І хоча існувало й інше розуміння поняття «масове джерело», та стосувалося воно більше полеміки щодо віднесення до масових статистичних джерел [23], однак це поняття відіграло свою роль у формуванні розуміння типовості масових документів та вибірковості їх приймання на державне зберігання [22].

Привертає увагу стаття Б. Ілізарова «Про поняття цінності документального історичного джерела». Учений зазначає про сукупність критеріїв цінності документального джерела, побудованих за принципом дихотомії: унікальність-ординарність, одиничність-копійність (множинність), неповторність-дублетність, оригінальність-поглинальність, варіантність [15, 110]. Автор наголошує на наявності та наводить приклади документознавчих, джерелознавчих, архівознавчих критеріїв ціннісних ознак документів і відзначає інші (як він пише «допоміжні») ціннісні особливості - художні, мовні, палеографічні.

Пам'яткознавчий підхід

Початок обговорення щодо реалізації цього підходу варто почати зі статті В. Акуленка «Про наукові критерії визначення й оцінки пам'яток історії та культури», опублікованої у 1971 р. в Українському історичному журналі. Автор зауважив, що відповідно до постанов Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо поліпшення охорони пам'ятників культури» та аналогічної - Ради Міністрів УРСР, в Україні вперше було складено списки пам'яток республіканського значення. Учений зазначив про наявність недоліків у виявленні та обліку пам'яток, зокрема потребу вироблення єдиних критеріїв їх оцінювання і класифікування [5, 115].

У 1976 р. в СРСР було прийнято Закон «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», у якому визначено об'єкти, що охоплені поняттям «документальні пам'ятки», а саме: акти органів державної влади та органів державного управління, інші письмові й графічні документи, кінофотодокументи і звукозаписи, а також стародавні й інші рукописи та архіви, записи фольклора і музики, рідкісні друковані видання [31].

Однак, обговорення пам'яткознавчого підходу в СРСР активно розпочалося лише з початку 1980-х рр. завдяки публікаціям Б. Ілізарова, який захистив у 1985 р. докторську дисертацію «Соціальна пам'ять та архіви» та опублікував низку статей, присвячених проблематиці з відповідної тематики [13] Див. наприклад: Илизаров Б.С. Архивный документ в свете представлений о социальной памяти // Археографический ежегодник за 1985 год. М. : Наука, 1986. С. 42-51.. Можливо спонукальним мотивом стали Положення про Державний архівний фонд СРСР та Положення про Головне архівне управління СРСР, в яких згадувалося завдання забезпечення збереженості та використання документальних пам'яток.

Цінність архівного документа як пам'ятки історії та культури розглядали у своїх публікаціях В. Автократов [2], автори навчального посібника «Документальні пам'ятники: виявлення, облік, використання» за загальною редакцією С. Шмідта [10]. Зокрема, В. Автократов аналізує співставність понять «документальна пам'ятка» та «особливо цінний документ», наголошує на потребі вирішення юридичних і теоретико-методологічних питань, зокрема визначень понять видів документальних пам'яток, що співмірні з видами архівних документів, чітким формулюванням критеріїв визначення окремих із цих видів, забезпечення збереженості пам'яток. В. Автократов вважає, що саме культурологічна характеристика є визначальною для віднесення документа до категорії пам'яток.

Варто також відзначити статтю В. Еремченка, в якій він ставить питання щодо відмінностей понять «документальна пам'ятка» та «старовинна документальна пам'ятка». Автор зауважує, що в архівознавстві «документальна пам'ятка - це або цінний документ, або особливо цінний документ, а словосполучення «старовинний» свідчить про давність створення документа». Верхню межу такого створення він відносить до середини XVII ст. [12].

Документознавчий підхід

Б. Литвак розглядає діловодство як «середовище» розвитку масової документації і формування так званого «теоретичного діловодства» в першій половині XIX ст., що призводило до виникнення формулярів нових видів документів [21]. Тобто масова документація формується в діловодстві завдяки однотипності формулярів документів (складу їх реквізитів, їх розташування та текстових кліше) і це, а також робота канцелярії, стає, на його думку, об'єктами дослідження цього «теоретичного діловодства». Власне такий документознавчий підхід у подальшому виокремлює поняття типового документа як об'єкта експертизи його цінності.

Б. Ілізаров зауважує, що наявність експертизи цінності документів зумовлює відбирання, виокремлення та класифікування документів за принципом: цінний-менш цінний, а цінні документи вибирають зі всієї сукупності документації, що функціонує в суспільстві. Критерії експертизи цінності склалися під впливом практики роботи в діловодстві з управлінською документацією, істориків, які працюють з історичними джерелами і, власне, досвіду архівістів з організації значних масивів документів, що втратили свою оперативну значущість. Автор зазначає, що у поточному діловодстві найбільшу значущість має критерій значимості соціальних функцій документа, тобто його безпосереднє цільове призначення та значущість автора документа, а в архівознавстві ціннісні критерії поточної оперативної інформації поширюються і на ретроспективну документацію [15, 109].

В. Автократов розглядаючи зв'язки архівознавства з іншими дисциплінами стверджує, що «... теоретичні результати досягнуті наукою про управління суттєво полегшують архівознавчий аналіз документів діловодного походження. Зокрема вони розширюють можливості архівістів у вирішенні завдань експертизи цінності цих матеріалів ...» [1, 41]. Він зауважує, що цьому сприяє розвиток такої дисципліни як теорія і методика документування управлінських процесів, яку часто називають документознавством та яка розглядає діловодство як основну форму управлінської праці. І саме зв'язок архівознавчого пізнання (у вирішенні питань експертизи цінності - В. Б.) з діловодством дозволяє прийняти правильні рішення у роботі з такими масивами документів [1, 41-42].

У 1974 р. в четвертому томі праць Всесоюзного науково-дослідного інституту документознавства та архівної справи (ВНДІДАС), який присвячено теорії і практиці експертизи цінності документів та комплектуванню державних архівів СРСР, було, зокрема, розглянуто експертизу цінності документів різних класів. Найперше було проаналізовано експертизу цінності документів загального діловодства, які поділено на три підкласи: управлінська документація, планова документація, обліково-звітна документація. Виокремлено та охарактеризовано такі критерії експертизи цінності управлінської документації: значущість установи-фондоутворювача; авторство і місцезнаходження документа; вид, зміст і рівень збереженості (комплексності) документів виду; оригінальність і юридична сила. Розглянуто особливості експертизи різних номіналів цих підкласів (наприклад, наказів, протоколів, доручень тощо) [39, 194-240].

Архівознавчий підхід.

Першою спробою нормативного визначення ціннісних ознак архівних документів у СРСР було зроблено в 1938 р. в опублікованій Головним архівним управлінням Інструкції з особливого обліку окремих документів у державних архівах СРСР [18, 144]. Були визначені загальні критерії таких документів та названі деякі їх номінали. Більш конкретним був матеріал організаційно-методичних вказівок «Про організацію виявлення, обліку унікальних і особливо цінних документальних матеріалів та передавання їх на спеціальне зберігання» [30] (1958 р.). Зокрема, сформульовано такі критерії віднесення документів до особливо цінних як час створення документа, важливість питань, що в ньому розглянуто, значущість і повнота викладених у ньому відомостей. Власне ці критерії були майже подібні зафіксованим в Інструкції 1938 р. Однак визначень термінів «унікальний документ» та «особливо цінний документ» в організаційно-методичних вказівках наведено не було. Відсутні також ці терміни в ГОСТ 16487-70 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення», виданому в 1971 р. [8] (у ньому навіть немає терміна «архівний документ»). Напрочуд дивним є також відсутність їх згадування у двох випусках четвертого тому праць ВНДІДАС [39] Однак привертає увагу прийняття обмежувальних дат (спочатку 1811 р., пізніше - 1825 р.) і створені раніше документи, які було заборонено знищувати (С. 53-54)., присвячених експертизі цінності документів, опублікованому в 1974 р.

Єдиним поясненням цього може бути початковий період виявлення подібних документів у державних архівах і не набутим досвідом у цій справі. Втім, у Короткому словнику архівної термінології, видному в 1968 р., є таке визначення унікального документа: це документ особливої цінності, що немає собі подібних за змістом або оформленням [20].

У 1980 р. було видано Інструкцію про виявлення, облік, описування та зберігання особливо цінних документів. В цій Інструкції зазначено, що до особливо цінних документів віднесено документи, що містять інформацію про найважливіші події, факти та явища життя суспільства, які мають непересічну значущість для державного управління, народного господарства, оборони країни, міжнародних відносин, наукових досліджень і невідтворені у разі втрати з позицій їх юридичної значущості й автографічності. Унікальний документ визначено як особливо цінний, що не має собі подібного за замістом інформації, за засобом її фіксації або за зовнішніми ознаками [16, 3]. У 1981 р. зазначену Інструкцію було опубліковано разом із Положенням про створення та організацію страхового фонду копій особливо цінних документів державних архівів (його введено наказом Головного архівного управління того ж 1980 р.) [17]. Тут вперше унікальний документ визначено через особливо цінний.

У 1982 р. було опубліковано Словник сучасної архівної термінології соціалістичних країн, в якому більш лаконічно визначено поняття «особливо цінний документ»: це цінний документ, що має неминущу значущість для державного управління, оборони країни, в міжнародних відносинах, наукових дослідженнях і непоправне у разі втрати з позицій його юридичної значущості, автографічності або зовнішніх особливостей [38]. Документальна пам'ятка у словнику визначена так само, як особливо цінний документ [38, 61], а поняття «унікальний документ» визначається як особливо цінний документ, що не має собі подібних за змістом інформації та/або зовнішніми ознаками [38, 236]. Цінний документ визначено як документ, що має політичну, наукову, економічну та/або культурну й іншу значущість, через що він прийнятий або має бути прийнятий на державне зберігання і підлягає державному обліку [38, 259]. Особливо цінний документ визначено через цінний.

У 1983 р. було видано Методичні рекомендації щодо роботи з особливо цінними документами в державних архівах. У цих методичних рекомендаціях зауважено, чому особливо цінний документ визначено через цінний, а унікальний - через особливо цінний. Тому що виявлення особливо цінних документів здійснюється саме в сукупності цінних, а унікальних - особливо цінних, але з іншими ознаками, що визначають їх більш вищий статус [27, 7]. Щодо виявлення, то тут все вірно, а от із позицій побудови поняттєвої конструкції це неправомірно. У зазначених методичних рекомендаціях розглянуто критерії, за якими виявляють особливо цінні документи і методи такого виявлення, а також охарактеризовано процеси організації їх зберігання та використання.

У 1984 р. опубліковано ГОСТ 16487-83 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення». У цьому стандарті визначення цінного документа майже ідентичне з визначенням у Словнику архівної термінології соціалістичних країн (лише у прикінцевих словах змінено місцями державне зберігання та державний облік - що вірно, оскільки облік передує зберіганню) [9, 5]. А от особливо цінний документ визначено значно коротше: «це цінний документ, що має для держави неминучу значущість і незамінний у разі втрати» [9, 5]. Варто зауважити, що у стандарті відсутнє визначення унікального документа. І це зрозуміло, тому що керівництво союзного архівного управління скерувало державні архіви на виявлення і роботу з особливо цінними документами. На це вказує зміст Основних правил роботи державних архівів СРСР [32] (підрозділи 5.2.18-5.2.19) та Основних правил роботи відомчих архівів [33].

Інформаційний підхід.

Цей підхід сформувався у 1960-1970-х рр. під впливом поширення в СРСР ідей інформатики, зокрема так званої «наукової інформатики», головними об'єктами якої були наукова інформація, її джерела, науково-інформаційна діяльність, механізація та автоматизація інформаційних процесів. Зазначені об'єкти розглядалися у фундаментальних публікаціях О. Михайлова, А. Чорного, Р. Гіляревського [28; 29], А. Урсула [40], Г. Воробйова [6], К. Рудельсона [36].

Оскільки «наукова інформатика» була спрямована на вивчення документальних джерел інформації й організацію інформаційної діяльності, то крім довідково-інформаційних фондів органів науково-технічної інформації, її цікавили фонди та діяльність бібліотек і архівів. Тому відомі радянські архівісти намагалися долучити методи цієї новонародженої науки до вирішення питань архівознавства і практичних потреб архівної справи, а також висловити власне ставлення до її ідей. Так, В. Автократов розглядав у цьому контексті терміни «інформаційно-пошукова система», «інформаційний масив», «потоки інформації», «первинна інформація», «вторинна інформація» [4, 253]. Зокрема, він наголошує на використанні критерію «інформаційний потенціал» різних архівних фондів під час пояснення поняття «інформативності» [4, 257]. Автор зауважує, що методологічні розбіжності інформатики та архівознавства походять через неспівставність їх цільових завдань і сутнісних відмінностей тих інформаційних масивів, з якими вони працюють. Учений вважав, що більш широкі можливості має документалістика (використано як синонім інформатики - В. Б.) сьогоднішнього дня і низка її критеріїв повинні бути враховані (зважаючи на відмінності) архівістами [4, 261].

А. Елпатьєвський намагається зробити доповнення в теорію інформації, розглядаючи феномен ретроспективної документної інформації. Він пише, що експертиза цінності документа зведена до застосування історичного підходу, історичного методу у призначенні документа, тобто у визначенні мети його створення, місця і функцій документа в історичному процесі, а інформаційна цінність документа (підкреслено нами - В. Б.) залежить від його прижиттєвих функційно- управлінських, тобто цільових функцій в історичному розрізі [11, 269]. Автор наводить ще декілька критеріїв, які формують цінність документа, зокрема функції установи, що створила документ, місце установи в історично розглянутих системах керування, галузі народного господарства, сфери культури, а також результати аналізу функції документів в управлінських процесах відповідно до історичного періоду. Він висловлює негативне ставлення кількісного підходу оцінювання документів у бітах для архівної справи [11, 270].

Власні погляди щодо інформаційних критеріїв оцінки документальних фондів висловив Г. Воробйов [7]. Про єдність джерелознавчого та інформаційного підходів під час визначення цінності документів писав Б. Ілізаров [14]. Про застосування до експертизи цінності єдності цих підходів говорив і В. Автократов [3]. Теорію інформації та проблеми експертизи документальних матеріалів розглянула Н. Коннова. Вона зауважила, що поняття інформації зумовлює проблему її класифікування і відповідно джерел, що фіксують ці види інформації [19, 278], а дослідження інформаційних характеристик документів потребує проведення системно-функційних досліджень [19, 281]. А. Пшеничний проаналізував можливості інформаційного підходу в експертизі цінності документів [35]. За свою беззастережну підтримку щодо застосування здобутків наукової інформатики в архівній справі він був жорстко критикований архівною спільнотою (особливо за розгляд низхідних і висхідних потоків інформації та за можливість аналізу розсіювання документної інформації в архівних фондах, тобто використання так званої «бредфордовської моделі») [34].

Узагалі можна відзначити, що інформаційний підхід мало що додав до визначення ціннісних категорій архівних документів, оскільки тогочасні архівісти переважно розглядали його застосування під час вирішення окремих питань архівознавства та архівної справи (наприклад, поняттєвих або класифікаційних).

Більш продуктивно застосовував в архівній справі ідеї «наукової інформатики» В. Цаплін. Виробничим, так би мовити, «полігоном» слугував для цього Центральний державний архів народного господарства (ЦДАНГ) СССР. Автор стверджував, що відбір «поглинутих» службових документів залежить від рівня і норм концентрації їхньої інформації. Учений формулює мінімальні норми концентрації інформації, недосягнення яких є перепоною відбору відповідних номіналів до складу загальнонаціонального архівного фонду. Ці параметри В. Цаплін розглядав як одиниці виміру кількості та якості документної інформації. Зазначені ідеї слугували засадою для прийняття ЦДАНГ конкретних рішень із відбору на постійне зберігання планової, звітної, інформаційно-аналітичної та іншої управлінської документації [41, 25]. Інша новація В. Цапліна стосувалася ідеї, що завдяки збільшенню видової різноманітності інформації зростає інформативність архівного фонду і відповідно його суспільна цінність. Градація фондів залежно від повноти складу видової інформації дозволяє, як стверджував учений, більш обґрунтовано здійснювати роботу з їх категоризації, диференціального описування, створення науково-довідкового апарату [41, 25]. Не виключно, що ідеї В. Цапліна вплинули на зміст методичних рекомендацій щодо уточнення складу і змісту основних критеріїв визначення особливо цінних документів (1977 р.) [27, 6].

Уже в пострадянські часи окремі напрацювання інформаційного підходу стали застосовувати в експертизі цінності документів (наприклад, під час визначення інформативності змісту в разі грошового оцінювання архівних документів).

Підхід грошового (вартісного) оцінювання

Реалізація цього підходу починається з видання у 1971 р. Методичних рекомендацій з грошового оцінювання автографів діячів російської культури ХУШ-ХХ ст., рукописних книг, актів та інших матеріалів епохи феодалізму [24]. Ці методичні рекомендації мали бути враховані під час придбання архівами відповідних об'єктів продажу. Пізніше у четвертому томі праць ВНДІДАС [39, 194-240], присвяченому експертизі цінності, було зазначено, що грошове оцінювання документів передбачає їх часткову експертизу цінності, через що критерії їх грошового оцінювання збігаються з критеріями їх науково-історичної і практичної цінності. В зазначених методичних рекомендаціях було прокоментовано критерії грошового оцінювання та виокремлено ті, що відсутні під час експертизи цінності, зокрема неопублікованість документа, міра його автографічності, антикварно-букіністична ціна тощо. Причому зазначалося, що антикварно-букіністична ціна документа не завжди може враховуватися, оскільки він може не мати відповідну історико-культурну цінність [39, 314-315].

У 1982 р. були видані Методичні рекомендації щодо грошового оцінювання фотодокументів, що знаходяться у приватній власності громадян [26]. Наступного 1983 р. було видано Методичні рекомендації з грошового оцінювання актових документів епохи феодалізму та капіталізму, рукописних і стародрукованих книжок, документів особового походження ХУШ-ХХ ст., що придбаваються у власність держави [25].

Усі вказані вище методичні рекомендації були призначені для службового користування, через що широкому обговоренню не підлягали. Варто також зауважити, що за радянських часів встановлення цін на документи не розглядалося в контексті визначення ціннісних категорій цих документів. У методичних рекомендаціях 1983 р. було лише зазначено, що чим більше була значущість автора, помітніша його роль в історії суспільного життя, розвитку науки, літератури і мистецтва, тим вище оцінюються створені ним документи.

На думку авторів цих методичних рекомендацій, виняткову цінність мають документи найважливіших періодів історії країни. Зрозуміло, що виокремлення цих періодів здійснювалося відповідно до ідеологічних настанов радянського часу. Співвідношення ціннісних категорій архівних документів з індексами цін на них відбулося вже у пострадянські часи.

Висновки

Зміст різних підходів до визначення ціннісних категорій архівних документів був сконцентрований у працях вчених - джерелознавців, пам'яткознавців, архівознавців та ін. Деякі напрями цих напрацювань застосовували одночасно декілька підходів, а виокремлення архівознавчого підходу часто вже враховувало результати зазначених досліджень у констатації наявності ціннісних категорій архівних документів, визначення їх сутнісних ознак, виявленні таких документів та організації роботи з ними в архівах. Переважно ця констатація фіксувалася в нормативних документах державного рівня (інструкціях, положеннях, методичних рекомендаціях тощо). Окремі підходи працювали, так би мовити, на перспективу і це, зокрема, стосується інформаційного підходу та підходу грошового (вартісного) оцінювання, важливість яких усвідомлюється лише в наші часи, але потенціал яких ще повністю не реалізований.

Література

1. Автократов В.Н. Архивоведение в кругу других областей знания // Советские архивы. 1973. № 2. С. 39-50.

2. Автократов В.Н. «Документальные памятники» (опыт анализа понятия) // Советские архивы. 1987. № 3. С. 47-59.

3. Автократов В.Н. Источниковедческий и информационный подходы к экспертизе ценности документов // Материалы научной конференции по комплектованию документальными источниками государственных архивов. М., 1976. Ч. 1. С. 57-58.

4. Автократов В.Н. К проблеме вовлечения информационных категорий в архивоведение // Тр. ВНИИДАД. М., 1973. Т. 3. С. 251-263.

5. Акуленко В.І. Про наукові критерії визначення й оцінки пам'яток історії та культури // Український історичний журнал. 1971. № 6. С. 113-116.

6. Воробьев Г.Г. Документ: информационный анализ. М.: Наука, 1973. 255 с.

7. Воробьев Г.Г. Информационные критерии оценки документальных фондов // Советские архивы. 1971. № 2. С. 31-36.

8. ГОСТ 16487-70 Делопроизводство и архивное дело. Термины и определения. М.: Госстандарт СССР, 1971. 8 с.

9. ГОСТ 16487-83 Делопроизводство и архивное дело. Термины и определения. М.: Госстандарт СССР, 1984. 12 с.

10. Документальные памятники: выявление учет, использование : учеб. пособие / под ред. С.О. Шмидта. М. : Высш. шк., 1988. 255 с.

11. Елпатьевский А.В. Об использовании понятий теории информации в современном архивоведении // Тр. ВНИИДАД. М., 1973. Т. 3. С. 264-276.

12. Еремченко В.А. О некоторых вопросах собирания старинных документальных памятников // Советские архивы. 1984. № 2. С. 57-60.

13. Илизаров Б.С. Архивный документ в свете представлений о социальной памяти // Археографический ежегодник за 1985 год. М. : Наука, 1986. С. 42-51.

14. Илизаров Б.С. К вопросу о единстве источниковедческого и информационного подхода при определении ценности документов // Тр. ВНИИДАД. М., 1976. Т. 6. С. 236-273.

15. Илизаров Б.С. О понятии ценности документального исторического источника // История СССР. 1986. № 5. С. 104-111.

16. Инструкция о выявлении, учете, описании и хранении особо ценных документов / Глав. архив. упр. при Совете Министров СССР. М., 1980. 18 с.

17. Инструкция о выявлении, учете, описании и хранении особо ценных документов. Положение о создании и организации страхового фонда копий особо ценных документов государственных архивов / Глав. архив. упр. при Совете Министров СССР. М., 1981. 65 с.

18. Инструкция по особому учету отдельных документов в государственных архивах СССР // Архивное дело. 1938. № 4. С. 144-146.

19. Коннова Н.Н. Теория информации и проблемы экспертизы документальных материалов // Тр. ВНИИДАД. М., 1973. Т. 3. С. 277-289.

20. Краткий словарь архивной терминологии / Глав. архив. упр. при Совете Министров СССР, ВНИИДАД, МГИАИ. М. ; Л., 1968. 58 с.

21. Литвак Б. Г. Очерки источниковедения массовой документации ХІХ - начала ХХ в. М. : Наука, 1979. 294 с.

22. Массовые документы и проблемы архивоведения : сб. науч. тр. / ВНИИДАД. М., 1986. 155 с.

23. Массовые источники по социально-экономической истории России периода капитализма / [В.И. Бовыкин, С.В. Воронкова, А.Г. Голиков и др.]; отв. ред. [и авт. предисл.] И.Д. Ковальченко. М. : Наука, 1979. 415 с.

24. Методические рекомендации по денежной оценке автографов деятелей русской культуры ХУШ-ХХ вв., рукописных книг, актов и других материалов эпохи феодализма / Глав. архив. упр. при Совете Министров СССР. М., 1971. 76 с.

25. Методические рекомендации по денежной оценке актовых документов эпохи феодализма и капитализма, рукописных и старопечатных книг, документов личного происхождения XVIII-ХХ вв., приобретаемых в собственность государства / Глав. архив. упр. при Совете Министров СССР. М., 1983. 88 с.

26. Методические рекомендации по отбору на государственное хранение и денежной оценке фотодокументов, находящихся в личной собственности граждан / Глав. архив. упр. при Совете Министров СССР. М., 1982. 35 с.

27. Методические рекомендации по работе с особо ценными документами в государственных архивах / Глав. архив. упр. при Совете Министров СССР, ВНИИДАД. М., 1983. 34 с.

28. Михайлов А.И., Чёрный А.И., Гиляревский Р.С. Научные коммуникации и информатика. М.: Наука, 1976. 435 с.

29. Михайлов А.И., Чёрный А.И., Гиляревский Р.С. Основы информатики. М. : Наука, 1968. 756 с.

30. Об организации выявления, учета уникальных и особо ценных документальных материалов и передачи их на специальное хранение / Глав. архив. упр. МВД СССР. М., 1958. 8 с.

31. Об охране и использовании памятников истории и культуры : Закон СССР от 29.10.1976 № 4692-IX.

32. Основные правила работы государственных архивов СССР / Глав. архив. упр. при Совете Министров СССР. М., 1984. 236 с.

33. Основные правила работы ведомственных архивов / Глав. архив. упр. при Совете Министров СССР. М., 1986. 173 с.

34. Попова Г.И. Обзор дискуссии по проблеме «Архивоведение и теория информации» // Тр. ВНИИДАД. М.,1973. Т. 3. С. 313-326.

35. Пшеничный А.П. K вопросу об информационном подходе к экспертизе ценности документов // Труды ВНИИДАД. М., 1973. Т. 3. С. 290-312.

36. Рудельсон К.И. Современные документные классификации. М. : Наука, 1973. 267 с.

37. Сельченкова С.В. Переліки документів у діловодстві: історія, класифікація, концептуальні та методичні засади підготовки: дис канд. іст. наук / Укр. наук.-дослід. ін-т арх. справи та документознавства. Київ, 2005. 223 с.

38. Словарь современной архивной терминологии социалистических стран / Глав. архив. упр. при Совете Министров СССР, ВНИИДАД. М., 1982. Вып. 1. 466 с.

39. Теория и практика экспертизы ценности документов и комплектования государственных архивов СССР. М., 1974. 556 с. (Тр. ВНИИДАД ; Т. 4, ч. 1-2).

40. Урсул А.Д. Проблема информации в современной науке. Философские очерки. М.: Наука, 1975. 288 с.

41. Черешня А.Г. Вклад В.В. Цаплина в отечественное архивоведение // Отечественные архивы. 2004. № 6. C. 19-33.

References

1. Avtokratov V.N. (1973). Arkhyvovedenye v kruhu druhykh oblastei znanyia [Archival science in the circle of other fields of knowledge]. Sovetskye arkhyvbi - Soviet archives, 2, 39-50 [in Russian].

2. Avtokratov V.N. (1987). «Dokumentalnbie pamiatnyky» (opbit analyza poniatyia) [«Documentary monuments» (experience in analyzing the concept of]. Sovetskye arkhyvbi - Soviet archives, 3, 47-59 [in Russian].

3. Avtokratov V.N. (1976). Ystochnykovedcheskyi y ynformatsyonnbii podkhodbi k эkspertyze tsennosty dokumentov [Source and information approaches to the examination of the value of documents]. Materyalb nauchnoi konferentsyy po komplektovanyiu dokumentalrnimy ystochnykamy hosudarstvenrnikh arkhyvov - Materials of the scientific conference on acquisition of documentary sources of state archives (Ch. 1), (pp. 57-58). Moscow [in Russian].

4. Avtokratov V.N. (1973). K probleme vovlechenyia ynformatsyonnыkh katehoryi v arkhyvovedenye [Toward the Problem of Involvement of Information Categories in Archival Studiesv]. Tr. VNYYDAD - Proceedings of VNIIDAD, 3, 251-263 [in Russian].

5. Akulenko V.I. (1971). Pro naukovi kryterii vyznachennia y otsinky pamiatok istorii ta kultury [On the scientific criteria for identifying and evaluating historical and cultural monuments]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal- Ukrainian Historical Journal, 6, 113-116 [in Ukrainian].

6. Vorobev H.H. (1973). Dokument: ynformatsyonnii analyz [Document: information analysis]. Moscow: Nauka [in Russian].

7. Vorobev H.H. (1971). Ynformatsyonnbie kryteryy otsenky dokumentalnbikh fondov [Information criteria for the evaluation of documentary collections]. Sovetskye arkhyvi - Soviet archives, 2, 31-36 [in Russian].

8. Deloproyzvodstvo y arkhyvnoe delo. Termynbi y opredelenyia [Records management and archiving. Terms and definitions]. (1971). HOST 16487-70. Moscow: Hosstandart SSSR [in Russian].

9. Deloproyzvodstvo y arkhyvnoe delo. Termynbi y opredelenyia [Records management and archiving. Terms and definitions]. (1984). HOST 16487-83. Moscow: Hosstandart SSSR [in Russian].

10. Shmydt S.O. (1988). Dokumentalnie pamiatnyky: viiavlenye uchet, yspolzovanye [Documentary monuments: identification, recording, utilization]. Moscow: Vbissh. shkola [in Russian].

11. Elpatevskyi A.V. (1973). Ob yspolzovanyy poniatyi teoryy ynformatsyy v sovremennom arkhyvovedenyy [On Some Issues of Collecting Old Documentary Monuments]. Tr. VNYYDAD - Proceedings of VNIIDAD, 3, 264-276 [in Russian].

12. Eremchenko V.A. (1984). O nekotorbikh voprosakh sobyranyia starynnbikh dokumentalnbikh pamiatnykov [On Some Issues of Collecting Old Documentary Monuments]. Sovetskye arkhyvi - Soviet archives, 2, 57-60 [in Russian].

13. Ylyzarov B.S. (1986). Arkhyvnbii dokument v svete predstavlenyi o sotsyalnoi pamiaty [Archival document in the light of notions of social memory]. Arkheohrafycheskyi ezhehodnyk za 1985 hod - Archaeographic Yearbook for 1985, 42-51. Moscow: Nauka [in Russian].

14. Ylyzarov B.S. (1976). K voprosu o edynstve ystochnykovedcheskoho y ynformatsyonnoho podkhoda pry opredelenyy tsennosty dokumentov [On the unity of the source and information approach in determining the value of documents]. Tr. VNYYDAD - Proceedings of VNIIDAD, 6, 236-273 [in Russian].

15. Ylyzarov B.S. (1986). O poniatyy tsennosty dokumentalnoho ystorycheskoho ystochnyka [On the notion of the value of a documentary historical source]. Ystoryia SSSR - History of the USSR, 5, 104-111 [in Russian].

16. Ynstruktsyia o viiavlenyy, uchete, opysanyy y khranenyy osobo tsennikh dokumentov (1980). Hlav. arkhyv. upr. pry Sovete Mynystrov SSSR, Moscow [in Russian].

17. Ynstruktsyia o viiavlenyy, uchete, opysanyy y khranenyy osobo tsennikh dokumentov. Polozhenye o sozdanyy y orhanyzatsyy strakhovoho fonda kopyi osobo tsennikh dokumentov hosudarstvennikh arkhyvov (1981). Hlav. arkhyv. upr. pry Sovete Mynystrov SSSR, Moscow [in Russian].

18. Ynstruktsyia po osobomu uchetu otdelnbikh dokumentov v hosudarstvennbikh arkhyvakh SSSR [Instruction on Special Accounting of Certain Documents in the State Archives of the USSR] (1938). Arkhyvnoe delo - Archiving, 4, 144-146 [in Russian].

19. Konnova N.N. (1973). Teoryia ynformatsyy y problembi эkspertyzы dokumentalnbikh materyalov [Information theory and problems of expertise of documentary materials]. Tr. VNYYDAD - Proceedings of VNIIDAD, 3, 277-289 [in Russian].

20. Kratkyi slovar arkhyvnoi termynolohyy (1968). Hlav. arkhyv. upr. pry Sovete Mynystrov SSSR, Moscow [in Russian].

21. Lytvak B.H. (1979). Ocherky ystochnykovedenyia massovoi dokumentatsyy ХІХ- nachala ХХv. [Назва книги англійською]. Moscow: Nauka [in Russian].

22. Massovie dokumentbi y problembi arkhyvovedenyia (1986). VNYYDAD, Moscow [in Russian].

23. Bovbikyn V.Y., Voronkova S.V., Holykov A.H. (1979). Massovbie ystochnyky po sotsyalno^konomycheskoi ystoryy Rossyy peryoda kapytalyzma [Mass sources on the socio-economic history of Russia in the period of capitalism]. Moscow: Nauka [in Russian].

24. Metodycheskye rekomendatsyy po denezhnoi otsenke avtohrafov deiatelei russkoi kulturi ХУШ-ХХ vv., rukopysnikh knyh, aktov y druhykh materyalov эроШу feodalyzma (1971). Hlav. arkhyv. upr. pry Sovete Mynystrov SSSR, Moscow [in Russian].

25. Metodycheskye rekomendatsyy po denezhnoi otsenke aktovikh dokumentov эpokhy feodalyzma y kapytalyzma, rukopysnikh y staropechatnikh knyh, dokumentov lychnoho proyskhozhdenyia XVIII--ХХvv., pryobretaemikh v sobstvennost hosudarstva (1983). Hlav. arkhyv. upr. pry Sovete Mynystrov SSSR, Moscow [in Russian].

26. Metodycheskye rekomendatsyy po otboru na hosudarstvennoe khranenye y denezhnoi otsenke fotodokumentov, nakhodiashchykhsia v lychnoi sobstvennosty hrazhdan (1982). Hlav. arkhyv. upr. pry Sovete Mynystrov SSSR, Moscow [in Russian].

27. Metodycheskye rekomendatsyy po rabote s osobo tsennimy dokumentamy v hosudarstvennikh arkhyvakh (1983). Hlav. arkhyv. upr. pry Sovete Mynystrov SSSR, VNYYDAD, Moscow [in Russian].

28. Mykhailov A.Y., Cherniy A.Y., Hyliarevskyi R.S. (1976). Nauchnie kommunykatsyy y ynformatyka [Science Communication and Informatics]. Moscow: Nauka [in Russian].

29. Mykhailov A.Y., Cherniy A.Y., Hyliarevskyi R.S. (1968). Osnovi ynformatyky [Computer science basics]. Moscow: Nauka [in Russian].

30. Ob orhanyzatsyy viiavlenyia, ucheta unykalnikh y osobo tsennikh dokumentalnikh materyalov y peredachy ykh na spetsyalnoe khranenye (1958). Hlav. arkhyv. upr. MVD SSSR, Moscow [in Russian].

31. Zakon SSSR «Ob okhrane y yspolzovanyy pamiatnykov ystoryy y kulturb» [On the protection and use of historical and cultural monuments]. [in Russian].

32. Osnovnie pravyla raboti hosudarstvennikh arkhyvov. (1984). Hlav. arkhyv. upr. pry Sovete Mynystrov SSSR, Moscow [in Russian].

33. Osnovnie pravyla raboti vedomstvennikh arkhyvov. (1986). Hlav. arkhyv. upr. pry Sovete Mynystrov SSSR, Moscow [in Russian].

34. Popova H.Y. (1973). Obzor dyskussyy po probleme «Arkhyvovedenye y teoryia ynformatsyy» [Review of the discussion on «Archival Science and Information Theory»]. Tr. VNYYDAD - Proceedings of VNIIDAD, 3, 313-326 [in Russian].

35. Pshenychnbi A.P. (1973). K voprosu ob ynformatsyonnom podkhode k эkspertyze tsennosty dokumentov [K issue of informational approach to the expertise of the value of documents]. Trudi VNYYDAD - Proceedings of VNIIDAD, 3, 290-312 [in Russian].

36. Rudelson K.Y. (1973). Sovremennie dokumentnie klassyfykatsyy [Modern document classifications]. Moscow: Nauka [in Russian].

37. Selchenkova S.V. (2005). Pereliky dokumentiv u dilovodstvi: istoriia, klasyfikatsiia, kontseptualni ta metodychni zasady pidhotovky [Lists of Documents in Record Keeping: History, Classification, Conceptual and Methodological Principles of Preparation]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv: Ukr. nauk.-doslid. in-t arkh. spravy ta dokumentoznavstva [in Ukrainian].

38. Slovar sovremennoi arkhyvnoi termynolohyy sotsyalystycheskykh stran. (1982). Hlav. arkhyv. upr. pry Sovete Mynystrov SSSR, Moscow [in Russian].

39. Teoryia y praktyka эkspertyzы tsennosty dokumentov y komplektovanyia hosudarstvennikh arkhyvov SSSR. (1974). Moscow [in Russian].

40. Ursul A.D. (1975). Problema ynformatsyy v sovremennoi nauke. Fylosofskye ocherky [The problem of information in modern science. Philosophical essays]. Moscow: Nauka [in Russian].

41. Chereshnia A.H. (2004). Vklad V. V. Tsaplyna v otechestvennoe arkhyvovedenye [V.V. Tsaplin's contribution to Russian archival science]. Otechestvennie arkhyvi - Domestic archives, 6, 19-33 [in Russian].

Размещено на Allbest.ru