Уроки історії. Особливості організації оборонно-масової роботи у 1930-х рр. минулого століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уроки історії. Особливості організації оборонно-масової роботи у 1930-х рр. минулого століття

Петро Горохівський

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри всесвітньої історії та методик навчання Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, м. Умань Україна

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблеми військово-патріотичного виховання і розвитку оборонно-масової роботи серед населення в умовах широкомасштабної агресії військ Російської Федерації проти України. Наукове осмислення даної проблематики продиктоване національними інтересами і нагальними потребами держави зміцнювати обороноздатність і вистояти у боротьбі за свою незалежність і територіальну цілісність.

З'ясовано, що у навчальних закладах загальної середньої освіти здійснюється військово-патріотичне виховання серед підростаючого покоління. Але, як показав аналіз практики освітньо-виховної роботи у цих закладах, робота у цьому напрямку характеризується формалізмом, ведеться несистемно, має місце різновекторність виховних впливів і неузгодженість дій різних суб'єктів виховання щодо здійснення військово-патріотичного виховання учнівської молоді. оборонний масовий патріотичний

А цілеспрямована оборонно-масова робота серед населення до початку широкомасштабного вторгнення військ Росії практично не проводилася.

Визначено, що в історії нашої країни є зразки досить ефективного підходу до цього напрямку роботи. Зокрема, досвід оборонно-масової роботи в 30-х рр. минулого століття в СРСР, попри політичну та ідеологічну заангажованість і цілий ряд недоліків, у певній мірі, може стати корисним і допоможе у посиленні обороноздатності України.

Зазначено, що основними формами та методами оборонно-масової роботи були: збір коштів на військову техніку, рух за засів "гектарів оборони", проведення позики зміцнення оборони СРСР, регулярне розповсюдження лотерей ТСОАвіахіму, організація мережі гуртків військових знань, розширення матеріальної бази первинних організацій (закупка спецлітератури, гвинтівок, кулеметів, облаштування будинків оборони, спорудження парашутної вишки), проведення протиповітряних і протихімічних маневрів, організація військових походів, підготовка допризовників до військової служби тощо. Провідне місце в цій роботі належало добровільним оборонним товариствам - ТСОАвіахіму, Автодору, Доброхіму тощо.

У засобах масової інформації тих часів, і особливо у місцевій пресі, наведено приклади цієї роботи, показано процес підготовки населення до оборони країни.

На основі аналізу наукової літератури і висвітлення проблем оборонно- масової роботи в минулому і сьогоденні запропоновано практичні рекомендації з її удосконалення.

Ключові слова: оборонно-масова робота, обороноздатність країни, ТСОАвіахім, воєнізовані тактичні заняття, рух за оволодіння оборонними значками, воєнізовані кроси і походи.

Petro Horokhivskyi

PhD in Pedagogical Sciences, of the World History and Methodology Department,

HISTORY LESSONS. FEATURES OF THE ORGANIZATION OF DEFENSE-AND-MASS WORK IN THE 1930s OF THE LAST CENTURY

Abstract. The article is dedicated to the study of the problem of military-and- patriotic education and the development of defense-and-mass work among the population in the conditions of large-scale aggression by the troops of the Russian Federation against Ukraine. Scientific understanding of this issue is dictated by national interests and urgent needs of the country to strengthen its defense capability and to stand up in the fight for its independence and territorial integrity.

It was found out that military and patriotic education is carried out among the younger generation in educational institutions of general secondary education. But, as the analysis of the practice of educational and upbringing work in these institutions showed, the work in this direction was characterized by formalism, was conducted unsystematically, there was a diversity of educational influences and the inconsistency of the actions of various subjects of education regarding the implementation of military-and-patriotic education of student youth.

And purposeful defense-and-mass work among the population before the beginning of the large-scale invasion of Russian troops was not practically carried out.

It was determined that there were some examples of a quite effective approach to this direction of work in the history of our country. In particular, the experience of defense-and-mass work in the 1930s of the last century in the USSR, despite the political and ideological commitment and a number of disadvantages, to a certain extent, can become useful and help in strengthening the defense capability of Ukraine.

It was noted that the main forms and methods of defense-and-mass work were the following: collection of funds for military equipment, movement to spread "defense hectares", granting of a loan to strengthen the defense of the USSR, regular distribution of lotteries of TSOAviakhim (Society for the Assistance of Defense, Aircraft and Chemical Construction), organization of a network of groups of military knowledge, expansion of the material base of primary organizations (purchase of special literature, rifles, machine guns, arrangement of defense buildings, construction of a parachute tower), anti-aircraft and anti-chemical maneuvers, organization of military campaigns, training of pre-conscripts for military service, etc. The leading place in this work belonged to voluntary defense societies like TSOAviakhim, Avtodor, Dobrokhim (Voluntary Society of Friends of Chemical Defense and Industry), etc.

In the mass media of those times, and especially in the local press, examples of this work were given, the process of preparing the population for the defense of the country was shown.

Practical recommendations for improving defense-and-mass work on the basis of the analysis of the scientific literature and highlighting the problems of defense-and-mass work in the past and the present were proposed.

Keywords: defense-and-mass work, defense capability of the country, TSOAviakhim, paramilitary tactical training, movement for receiving defense badges, paramilitary races and hiking.

Постановка проблеми. Оборонно-масова робота серед населення і військово-патріотичне виховання підростаючого покоління в умовах широкомасштабної війни Російської Федерації проти України є важливою складовою національної безпеки країни.

В історії нашої країни є зразки досить ефективного підходу до цього напрямку роботи. Зокрема, досвід оборонно-масової роботи в 30-х рр. минулого століття в СРСР. Попри політичну та ідеологічну заангажованість і цілий ряд недоліків, у певній мірі, вона може стати корисною і допоможе у посиленні обороноздатності України.

Саме в роки довоєнних п'ятирічок відбувалося становлення та розвиток широкого оборонно-масового руху. Провідне місце в цій роботі належало добровільним оборонним товариствам - ТСОАвіахіму, Автодору, Доброхіму тощо.

Неупереджене вивчення та об'єктивне осмислення позитивного та негативного досвіду радянської оборонно-масової роботи у роки перших п'ятирічок, є актуальним і становить не тільки науковий інтерес, але й має суттєве практичне значення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі організації військово-патріотичного виховання підростаючого покоління і оборонно- масової роботи серед населення присвятили свої публікації вітчизняні вчені, серед яких є праці радянського періоду. Зокрема, характер і особливості здійснення військово-патріотичного виховання і оборонно-масової роботи в українських землях у досліджуваний період відображено у працях Е.Б. Алієвої [1], І.Д. Петренка [8], А.С. Яшанова [10] та ін. вчених, які в основному розкрили окремі напрямки цієї роботи: діяльність ТСОАвіахіму, розгортання

фізкультурно-масової роботи, розвиток оборонно-масової роботи в одному регіоні тощо. Важливим джерелом для дослідження є матеріали місцевої періодичної преси, у яких відображено діяльність районних і первинних організацій ТСОАвіахіму, Українського Червоного Хреста, розгортання фізкультурно-масової роботи в школах регіону тощо. У статті Я.М. Горохівської "Розвиток оборонно-масової роботи в Христинівському районі у 30- і рр. ХХ ст." на основі матеріалів місцевої преси показано конкретні приклади діяльності державних та громадських організацій у зміцненні обороноздатності тодішньої держави [4].

Метою статті є розкрити види і форми оборонно-масової роботи в країні у 30-х роках минулого століття і з'ясувати, які уроки з минулого можна використати у боротьбі за територіальну цілісність і незалежність України.

Виклад основного матеріалу. Період передвоєнних п'ятирічок ХХ ст. був відносно мирним. На СРСР ніхто не збирався йти війною, проте партійно- державне керівництво постійно твердило про агресивні наміри країн Західної Європи. Окрім інших стратегічних завдань, воно займалося посиленою мілітаризацією країни. У 20-30-х рр. була розроблена і реалізовувалася ціла система військово-патріотичного виховання громадян. Зокрема відбувалося становлення та розвиток широкого оборонно-масового руху. Провідне місце в цій роботі належало добровільним оборонним товариствам - ТСОАвіахіму, Автодору, Доброхіму тощо. Активно створювалися різноманітні добровільні організації, важливим аспектом діяльності яких була спортивно-масова робота.

Оборонно-масова робота - це система заходів державних і громадських організацій, покликаних виховувати трудящих у дусі патріотизму й підвищення їхньої готовності до захисту Батьківщини. Вона включає підготовку молоді до військової служби, поширення в масах військових та військово-технічних знань, військово-технічних видів спорту.

Ідея підготовки масових бойових резервів шляхом поєднання позавійськового й військового способів виникла і була реалізована ще під час

Громадянської війни. Вона проявлялася у створенні абсолютно нових органів загального військового навчання працівників (Всевобуч) без відриву їх від виробництва. Всевобуч був невичерпним джерелом забезпечення Червоної Армії підготовленим у військовому відношенні поповненням.

Всі партійні, комсомольські, радянські, господарські органи повинні були здійснювати діяльність з військової підготовки й військово- патріотичного виховання населення. Громадські організації, до яких належали оборонно-масові товариства, згідно із законами 1920-1930-х рр., підлягали подвійному контролю як з боку державних органів, так і з боку робітників, селян і колгоспників [1, с. 151].

В період довоєнних п'ятирічок велику роль у здійсненні оборонно- масової роботи серед населення було покладено на громадські оборонні організації, такі як ТСОАвіахім, який сформувався у 1924-1927 рр. на основі об'єднання Товариства друзів хімічної оборони та хімічної промисловості (Доброхім СРСР) і Товариства друзів повітряного флоту (Авіахім), Автодор, Товариство Червоного Хреста, спортивні клуби та товариства [3, с. 26].

Створення ТСОАвіахіму з його розгалуженою, централізованою організаційною мережею давало можливість місцевим партійним організаціям активно реалізовувати рішення та постанови партійно-державних органів.

На сторінках місцевої преси поміщалися матеріали про "надзвичайно складне міжнародне становище" і заклики: "...перетворити фабрики, заводи, МТС, колгоспи і радгоспи на фортеці оборони" і "...в кожному колгоспі, радгоспі, на підприємстві й і установі створити міцний бойовий осередок ТСОАвіяхему" [4, с. 64].

На початку 1930-х р. в систему тсоавіахімівської військової освіти було запроваджено посади політруків, які мали здійснювати контроль за допризовниками та забезпечувати здійснення політично правильної підготовки майбутніх військових кадрів.

З кінця 1920-х - початку 30-х рр. ТСОАвіахім був покликаний організовувати оборонно-масову роботу і контролювати діяльність інших громадських об'єднань в військово-оборонній сфері.

Діяльність товариства у сільській місцевості дослідники умовно розділяють на дві частини - перша - це виключно економічна допомога селу, пропаганда мінеральних добрив, досягнень науки і техніки, друга - залучення осередків товариства до реалізації суцільної колективізації сільського господарства та здійсненні на селі партійно-радянського будівництва. Ще з кінця 20-х рр.. для створення колгоспів та радгоспів міські осередки товариства направляли, в межах шефської допомоги, сільським осередкам робітничі ТСОАвіахімівські бригади та загони агрономічних інструкторів. Осередки товариства організовували кампанії з пропаганди колективних форм господарювання.

Крім того членів цієї організації залучали до боротьби із так званими порушниками соціалістичної законності, здійснення заходів з покращення соціального складу курсантів та допризовників. Протягом 1932-1933 р. в колгоспи відправляли ударні ТСОАвіахімівські бригади, які мали збирати та охороняти урожай. З числа місцевих активістів організовувалися бригади польових об'їждчиків і керівників караульних загонів, які перевіряли місцеву сторожу.

Основним місцем оборонно-масової та пропагандистської роботи на селі були військові куточки, так звані будинки оборони, гуртки та хати-читальні.

Потенціал військово-оборонних товариств активно використовувався компартійними органами під час здійснення форсованої індустріалізації. Товариства мали сприяти формуванню механізму позаекономічного, морально-психологічного стимулювання виробничої активності робітників. Навіть організація трудових бригад здійснювалась за військовим принципом. У місцевій пресі ставилося завдання первинним організаціям ТСОАвіахему на підприємствах і залізницях: "...активізувати воєнізацію залізничників, організувати спеціальний навчальний пункт, посилити боротьбу з хімнеписьменністю, змістовніше проводити курси ППО, активізувати роботу курсів комполітскладу, активізувати роботу стрілецького та УЧХ гуртків..." [4, с. 64].

На ТСОАвіахім покладалися обов'язки проводити на виробництві різного роду позичкові, лотерейні та інші фінансові кампанії, кошти від яких надсилалися до Москви. Найпоширенішими з них були позики оборони та позики індустріалізації. Зібрані кошти використовувались для розвитку оборонної промисловості та закупівлі чи будівництва військової техніки.

Ці та інші фінансові кампанії жорстко контролювалась механізмом управлінської вертикалі. До організацій та осередків, які не виконували плани, застосовувались заходи адміністративного впливу через мережі спеціально створених оргкомітетів та ревізійних комісій [5, с. 53].

Наприклад, у Христинівському районі одним із напрямків роботи районної організації ТСОАвіахіму був збір коштів на літак "Максим Горький", літак ім. Демченко, ескадрилью дирижаблів, моторизацію прикордонників і підводний човен. Сума збору була перевиконана [4, с. 64].

Головним завданням військово-оборонних товариств партійні і радянські органи визначали залучення радянської громадськості до участі в кампаніях з розбудови збройних сил. Оборонні та інші громадські організації і товариства мали використовувати свій потенціал для пропаганди радянського способу життя та досягнень більшовицької влади. Під впливом офіційної пропаганди мільйони допризовників, які в процесі навчання набували військових та політичних знань, отримували викривлене бачення навколишньої дійсності. Система допризовної військової підготовки використовувалась для зміцнення компартійного режиму.

У діяльності цих товариств і організацій використовувалися такі форми, прийоми і методи агітації та пропаганди, а саме, різного роду дні, тижні, місячники, щоквартальники. В рамках кампаній добровільні товариства здійснювали пропагандистську діяльність, організовували лотерейні та позичкові кампанії.

Фінансування військової освіти здійснювалось за кошти громадськості. За відсотки від реалізацій різного роду позик, лотерей утримувались школи, військові гуртки, курси, видавались підручники та допоміжна література.

Одним із головних напрямків діяльності оборонних товариств була організація і розгортання системи допризовної військової освіти, тобто підготовка військовозобов'язаних та мобілізованих. Постанова ЦК ВКП (б) і РНК СРСР "Про ТСОАвіахім" (8 серпня 1935 р.) закликала цю організацію сконцентрувати всі свої сили на підготовці резервів для армії та флоту.

В організаціях ТСОАвіахіму було підготовлено до 80% військовослужбовців сухопутних військ і флоту і до 100% кадрів авіації. Отже, держава передала цій громадській організації частину функцій із зміцнення обороноздатності країни.

У Христинівській районній газеті від 1 вересня 1935 року зазначалося, що "...Всі допризовники нашого району засвоїли 120 годинну програму. Тепер напередодні призову в районі утворено 3 військово-учбових пункти з 80-годинною програмою, якими охоплено молодь 1913-1914 рр. народження" [2].

Військова підготовка трудящих в системі ТСОАвіахіму здійснювалася в гуртках військових знань (ГВЗ). Створювалися гуртки двох типів: початкових і поглиблених знань. До перших залучали осіб, зовсім незнайомих з військовою справою, до других - осіб, випускників гуртків початкового типу.

Поряд з гуртками військових знань, певне поширення набуло навчання в літніх таборах ТСОАвіахіму на добровільній основі тривалістю 12 днів за рахунок відпустки [3, с. 26].

З другої половини 30-их років окремим напрямком масової військово- оборонної роботи з населенням було проведення різного роду військових походів, піших лижних і кінних, у протигазах і без них.

Як правило, їх приурочували до певних історичних дат. Організаторами походів виступали райком комсомолу, райрада ТСОАвіахіму, профспілка. Кроси мали сприяти масовому складанню норм на значок ГПО і дальшому розвитку фізкультури. Кросам передував обов'язковий медогляд. Переходи були різної дистанції: від 8 км в межах району, до більше 200 км.

Зокрема лише в Христинівському районі на Київщині було створено 37 лижних і 42 піших команди. Місцева газета зазначала: ".Всього підготовкою до кросу охоплено біля 400 комсомольців і неспілкової молоді. 10 команд лижників уже виконали тренувальний мінімум, необхідний для участі в кросі. Більше 50 комсомольців находили вже по 70-90 кілометрів". [6].

На організацію ТСОАвіахіму також було покладено завдання здійснювати підготовку цивільного населення до протихімічної та протиповітряної оборони. Ця робота проводилася і раніше, але особливо вона активізувалася після затвердження Центральною радою організації у вересні 1934 р. норм комплексу "Готовий до протиповітряної і протихімічної оборони". У 1935 р. було засновано нагрудний знак "Готовий до ППХО". Оборонне товариство не тільки навчало населення правилам протиповітряної і протихімічного захисту, а й організовувало протиповітряні і протихімічні маневри на виробництвах, воєнізовані походи, у яких брали участь широкі верстви населення, створювало групи й команди самозахисту, організовувало всесоюзні хімічні змагання [3, с. 96].

Однією з яскравих сторінок історії ТСОАвіахіму було сприяння розвитку вітчизняної авіації та авіаційних видів спорту. Саме ця оборонна організація була ініціатором створення серії легкомоторних літаків, без яких було б неможливим масове навчання молоді авіаційній справі.

З метою підготовки майбутніх парашутистів у райцентрах України споруджували парашутні вишки. Так у 1935 році встановили вишку у Христинівці на Київщині і організували стрибки призовників [4].

Одним із важливих напрямків оборонно-масової роботи ще з середини 20-х рр. стала фізкультурно-масова робота серед населення. Центральний Комітет ВКП(б) поставив завдання перед комсомольськими, профспілковими і оборонними організаціями підняти її на високий рівень. Компартія взяла на себе керівництво діяльністю фізкультурних організацій і установ, фізичним вихованням у навчальних закладах, фізичною підготовкою у Збройних силах країни. Фізичне виховання і спорт розвивалися відповідно до завдань оборонно-масової роботи.

Положення, постанови та директиви партії та органів державної влади стосовно фізкультурно-масової роботи реалізовувалися на практиці через проведення численних масових спортивних заходів. Проведення першої Всеукраїнської спартакіади у 1923 р. стало поштовхом для подальшого розвитку фізичної культури і спорту в республіці. Воно мало й велике пропагандистське значення. Після її проведення серед молоді стали дуже популярними різноманітні фізичні вправи, юнаки й дівчата тренувалася в різних самодіяльних спортивних гуртках [5, с. 70].

Комсомольські організації та профспілкові комітети всіляко сприяли залученню молоді і дорослого населення до занять у фізкультурних гуртках й осередках. Незважаючи на слабку матеріальну базу, а іноді і її відсутність, фізкультура і спорт стали масовим явищем. Комсомольці-фізкультурники ставали ініціаторами спортивної дружби молоді міста й села. Вони виїздили до навколишніх населених пунктів, виступали з показовими гімнастичними вправами, організовували перші змагання з сільською молоддю, проводили бесіди на спортивні теми.

В місцевих газетах часто розміщували оголошення подібного типу: "...За рішенням ЦК ВЛКСМ, з 6 по 25 квітня проводитимуться масові змагання комсомольських організацій по гімнастиці. Змагання проводитимуться за такою програмою: 5 вправ типу "зарядки" з комплексу ГПО і БГПО, троєбор'я, лазіння по прямовисному шесту або канату, стрибки у висоту з розбігу. Змагання ці, як лижний крос, повинні пройти під знаком дальшого розгортання військово-фізкультурної роботи в комсомолі." [9].

У 30-і рр. були розроблені нормативи на оборонні значки "Ворошиловський стрілець", БГПО, ГПО, ГСО та ін. Допризовна і призовна молодь була втягнута у рух за здачу цих нормативів. Організації ТСОАвіахім мали завдання сприяти тому, щоб кожен призовник оволодів не менше як чотирма оборонними значками. І молодь наполегливо над цим працювала. Наприклад, місцева газета "Христинівський залізничник" з гордістю повідомляла: ".Серед призовників багато таких, що здали норми на три і чотири оборонних значки. Усі випускники середньої залізничної школи №18 мають по три оборонних значки" [7].

Наприкінці 30-х років згідно з постановою Раднаркому СРСР був прийнятий оновлений спортивний комплекс "Готовий до праці і оборони", який сприяв перетворенню фізкультурно-масової роботи у військово- фізкультурну. Він містив такі види спорту як: штиковий бій, подолання смуги перешкод, фехтування, стрільбу, верхову їзду та рубку, лижі, кроси, вело- і мотоспорт, боротьбу, альпінізм.

Фізкультурні організації мали завдання залучити якомога більше трудящих, насамперед молоді, до спортивних секцій і команд, зацікавити їх військово-прикладними видами спорту, підготувати до служби у збройних силах. Програми навчально-спортивної роботи, правила змагань були переглянуті й доповнені військово-прикладними вправами згідно нового комплексу ГПО. Популярними стали спортивні свята, спартакіади, масові кроси. Від літа 1939 р. традиційним став Всесоюзний день фізкультурника, підготовка до якого здійснювалася під гаслом "Сьогодні фізкультурник - завтра боєць" [3, с. 96].

Партійне керівництво країни, уряд, ЦК ТСОАвіахіму тримали в полі зору школу. Саме учнівська молодь поповнювала ряди РСЧА. Уроки фізкультури перебували під постійним контролем місцевих органів влади. Школярів до закінчення випускних класів зобов'язували здати норми з комплексу БГПО і ГПО. Оборонною роботою були охоплені учні 5-10 класів. Для виконання завдання школи забезпечувалися необхідним спортивним інвентарем: лижами, гранатами, брусами.

Оборонно-масова робота проводилася не лише на уроках фізкультури. Значний учнівський контингент був охоплений гуртковою роботою. В школах району працювали гуртки з вивчення гвинтівки, кулемета, топографії, радіозв'язку, ППХО тощо [4].

Важливе місце в оборонній роботі відігравала організація Червоного Хреста. Вона готувала значкістів ГСО. Підготовкою значкістів займалися лікарі та молодший медперсонал, особливо активно ця робота велася серед допризовників.

Також вирішувалася проблема підготовки інструкторсько-фізкультурного складу. Влада дозволила місцевим осередкам фізкультури самостійно забезпечувати себе кадрами.

У кінці 1930-х рр. ТСОАвіахім перетворився на потужну воєнізовану організацію. У цей період через навчання у цій організації пройшло покоління радянських громадян, яке й відчуло на собі основний тягар початкового періоду радянсько-німецької війни.

Проте оборонно-масова робота у міжвоєнний час мала і значні недоліки. Розвиток допризовної військової освіти гальмували адміністративно-командні методи роботи, відсутність достатнього фінансування, низька матеріально- технічна база установ, окозамилювання, дещо формальне членство у деяких гуртках, до яких лише записувалися для "масовості", а реальної участі не брали, та брак кваліфікованих інструкторів.

Таким чином, організація у 30-х рр. минулого століття оборонно-масова робота була важливим напрямком діяльності партійних, радянських, профспілкових, комсомольських та інших громадських організацій і в першу чергу оборонних. Вона здійснювалася по таких напрямках: збір коштів на потреби оборони, зокрема, на військову техніку, регулярне розповсюдження лотерей ТСОАвіахіму, позики зміцнення оборони СРСР; ідейне гартування молоді через мережу гуртків військових знань на промислових підприємствах, установах та навчальних закладах, лекційну пропаганду; військова підготовка населення через залучення до розгалуженої системи оборонних гуртків, проведення воєнізованих походів та військових польових навчань; підготовка пілотів через спеціально створену систему аероклубів та курсів льотних і технічних шкіл військово-повітряних сил; масова підготовка медико- санітарних кадрів товариствами Українського Червоного Хреста; широке розповсюдження на підприємствах, установах та в навчальних закладах фізкультурних гуртків й осередків: стрілецьких, протиповітряної і протихімічної оборони, радіозв'язку, топографії, кавалерійських, легкоатлетичних, лижного спорту тощо.

Виходячи з отриманих результатів дослідження можна запропонувати наступні практичні рекомендації:

1. В організації оборонно-масової роботи в Україні використовувати весь позитивний досвід з її проведення у 30-х роках минулого століття і у першу чергу, ідею всеобучу;

2. Надати роботі організації ТСО України масового характеру: не обмежуватися лише підготовкою водіїв, а створити широку мережу воєнізованих гуртків, які готували б спеціалістів для служби в Збройних Силах України;

3. Налагодити систему допризовної і особливо призовної підготовки при районних центрах комплектації; регулярно проводити з призовниками день стрільця, двосторонні тактичні навчання на місцевості, лижні кроси, подолання водних перешкод тощо;

4. На новий якісний рівень підняти фізкультурно-масову роботу. Запровадити військово-прикладні види спорту. Актуалізувати підготовку і проведення змагань на оволодіння оборонними значками;

5. Актуалізувати серед населення роботу із пропаганди знань і навичок цивільної оборони. Відновити її матеріальну базу у населених пунктах району;

6. Відродити у повній мірі початкову військову і медико-санітарну підготовку учнів 10-11 класів загальноосвітніх шкіл, залучаючи до цього військовослужбовців з бойовим досвідом і працівників районної організації Червоного Хреста, медичних працівників. Регулярно проводити відповідні тренінги тощо.

Література

1. Алієва Е.Б. Оборонно-масова робота в УРСР в роки передвоєнних п'ятирічок: на матеріалах Донецької області / Е.Б. Алієва // Історичні і політологічні дослідження. 2013. № 2. С. 181-189. [Еелектронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/jpdf7Iipd_ 2013_2_44.pdf.

2. Більше уваги оборонній роботі. Колгоспник Христинівщини. 1935. 1 вересня.

3. Васютин Ю.С. Военно-патриотическое воспитание: теория, опыт. Москва: Мысль, 1984. 172 c.

4. Горохівська Я.М. Розвиток оборонно-масової роботи в Христинівському районі у 30-х рр. ХХ ст. Уманська старовина, вип. 4. 2017. С. 63-67.

5. Гошуляк В.В. Очерки истории оборонно-массовой работы партии в годы довоенных пятилеток. 1929 - июнь 1941 гг. Одесса: Изд-во ОГУ, 1989.

6. Коростень Д. Більше уваги підготовці до лижного кросу. Христинівський залізничник. 1939. 12 березня.

7. Перед призовом у Червону Армію. Христинівський залізничник. 1940. 22 серпня.

8. Петренко І.Д. Нацистський окупаційний режим на Кіровоградщині 1941-1944 рр. Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2014. 554 с.

9. Саноцький З. Готувалися до змагань по гімнастиці. Христинівський залізничник. 1941. 18 березня.

10. Яшанов А.С. Військово-оборонні громадські об'єднання в Україні (20-ті - 30-ті роки XX ст.) : дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01. Київ: Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова, 2012. 237 арк. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua

11. References:

12. Aliieva, E.B. (2013). Oboronno-masova robota v URSR v roky peredvoiennykh piatyrichok: na materialakh Donetskoi oblasti. [Defense and mass work in the Ukrainian SSR during the pre-war five-year plans: based on the materials of Donetsk region]. Istorychni I politolohichni doslidzhennia - Historical and political studies, 181-189 Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/jpdf/Iipd_2013_2_44.pdf [in Ukrainian].

13. Bilshe uvahy (1935). Bilshe uvahy oboronnii roboti. [More attention to defense work]. Kolhospnyk Khrystynivshchyny - Collective farmer of Khrystynivshchyna, 1 veresnia [in Ukrainian].

14. Vasiutin, Uy.S. (1984). Voienno-patrioticheskoie vospitaniie: tieoriia opyt. [Military- and-patriotic education: theory, experience]. Moskva: Mysl'. 172 p. [in Russian].

15. Horokhivska, Ya.M. (2017). Rozvytok oboronno-masovoi roboty v Khrystynivskomu raioni u 30-kh rr. ХХ st. [Development of defense and mass work in Khrystynivka district in the 1930s of the XX century]. Umanska starovyna - Uman antiquity, 4, 63-67. Retrieved from https: // library.udpu.edu.ua/library_files/umanska_starovyna/2017_4/10.pdf [in Ukrainian].

16. Hoshuliak, V.V. (1989). Ocherki istorii oboronno-masovoi roboty partii v hody dovoiennykh piatilietok. 1929 - iiun 1941 hh. [Essays on the history of defense and mass work of the party during the pre-war five-year plans. - 1929 - June 1941]. Odessa: Izd-vo OHU, 115 [in Ukrainian].

17. Korosten, D. (1939). Bilshe uvahy pidhotovtsi do lyzhnoho krosu. [More attention to preparation for cross-country skiing]. Khrystynivskyi zaliznychnyk - Khrystynivsky railwayman, 12 bereznia [in Ukrainian].

18. Pered pryzovom (1940). Pered pryzovom u Chervonu Armiiu. [Before being drafted into the Red Army]. Khrystynivskyi zaliznychnyk - Khrystynivsky railwayman, 22 serpnia [in Ukrainian].

19. Petrenko I.D. (2014). Natsystskyi okupatsiinyi rezhym na Kirovohradshchyni 1941-1944 rr. [Nazi occupation regime in Kirovohrad region in 1941-1944]. Kirovohrad: Tsentralno-Ukrainske vydavnytstvo, 554 p. [in Ukrainian].

20. Sanotskyi, Z. (1941). Hotuvalysia do zmahan po himnastytsi. [Prepared for gymnastics competitions]. Khrystynivskyi zaliznychnyk - Khrystynivsky railwayman, 18 bereznia [in Ukrainian].

21. Yashanov, A.S. (2012). Viiskovo-oboronni hromadski ob'iednannia v Ukraini (20-I - 30-I rr. ХХ st.) [Military and defense public associations in Ukraine (20s - 30s of the XX century)]. Candidate's thesis. Kyiv: Nats. ped. un-t im. M.P. Drahomanova, 237. Retrieved from: http://irbis- nbuv.gov.ua [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru