Церква у с. Селиська на Львівщині: недосліджена пам’ятка дерев’яної архітектури ХІХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Кафедра історії, музеєзнавства і культурної спадщини

Церква у с. Селиська на Львівщині: недосліджена пам'ятка дерев'яної архітектури ХІХ ст.

Стасюк Іван Михайлович

кандидат історичних наук, доцент

Павлишин Андрій Миколайович

доктор філософії у галузі історії

старший викладач кафедри

Анотація

храм пам'ятка сакральний архітектура

Стаття присвячена дослідженню історії пам'ятки української сакральної архітектури - дерев'яної церкви Перенесення мощів св. Миколая у с. Селиська, що на Львівщині. Дослідження є спробою систематизувати архівні та опубліковані матеріали до історії храму, а також ввести до наукового обігу нове історичне джерело XVIII ст. - візитацію (опис будівлі храму і його майна, здійснений представником місцевого єпископа). Згадане джерело значно збагачує джерельну базу пам'ятки, а отже й історію локальної спільноти. Церква Перенесення мощів св. Миколая у с. Селиська належить до числа небагатьох збережених дерев'яних храмів південно-східної Львівщини, що збудовані у XIK ст. У статті відтворено хронологію розвитку церкви від 70-х рр. XVI ст. до 90-х рр. ХХ ст. Перший християнський храм на території села зафіксований у джерелах другої половини XVI ст. У XVH ст. він був пошкоджений внаслідок спустошення населеного пункту ворожими нападами. У 1754 р. збудовано нову дерев'яну церкву, що стала об'єктом візитації здійсненої у 1764 р. Текст опублікованої візитації містить детальний опис внутрішнього оздоблення храму: вівтаря, нави та бабинця. Зокрема, тут ретельно описано іконостас, ікони, літургічний посуд та одяг, книги. У документі подано опис довкілля церкви (дзвіниця, кладовище), а також її нерухомого майна (земель). У візитації також міститься цінна інформація про місцевого священика, статистика щодо населення села, дані про його топоніміку та антропоніміку. Аналіз опублікованого документу і його порівняння з наступними церковними інвентарями свідчать про те, що частина речей з інтер'єру церкви 1754 р. була перенесена до нового храму збудованого у 1860 р. на місці попереднього. У дослідженні вдалося прослідкувати хронологію священиків церкви с. Селиська від другої половини XVII ст. - до кінця ХХ ст., зокрема встановлено ім'я першого відомого в актових матеріалах пароха о. Якова (1680 р.). Дане дослідження не лише збагачує історію населеного пункту, у якому розташована церква, а й містить цінну інформацію для загальних досліджень історії церкви, архітектури, краєзнавства, демографічних студій та іншої тематики, присвяченої історії суспільства у ранньомодерний період.

Ключові слова: Селиська, дерев'яні церкви, історія церкви, сакральні пам'ятки, сакральна архітектура.

Stasiuk Ivan Mykhailovych PhD in History, Associate Professor, Associate Professor of the Department of History, Museum Studies and Cultural Heritage, Lviv Polytechnic National University

Pavlyshyn Andriy Mykolayovych PhD in History, Senior Lecturer of the Department of History, Museum Studies and Cultural Heritage, Lviv Polytechnic National University

Church in the village Selys'ka in Lviv region: an unexplored monument of wooden architecture of the 19th century.

Abstract

The article is devoted to the study of the history of the Ukrainian sacred architecture - the wooden church of the Transfer of the Relics of St. Nicholas in the village Selys'ka in Lviv region. The research is an attempt to systematize archival and published materials on the history of the temple, as well as introduce a new historical source of the 18th century into scientific circulation - visitation (a description of the church building and its property was made by a representative of the local bishop). The mentioned source significantly enriches the history of the monument, and therefore the history of the local community. Church of the Transfer of the Relics of St. Nicholas in the village Selys'ka is one of the few preserved wooden temples of the southeastern Lviv region, built in the 19th century. The article reproduces the chronology of the church from the 70s of the 16th century to the 90s of the XX century. The first Christian church on the territory of the village is recorded in the sources of the second half of the 16th century. In the 17th century it was damaged as a result of the devastation of the settlement by enemy attacks. In 1754, a new wooden church was built, which became the object of a visitation carried out in 1764. The text of the published visitation contains a detailed description of the interior decoration of the church: the altar, the nave and the narthex. In particular, the iconostasis, icons, liturgical utensils and clothes, books are carefully described here. The document describes the surroundings of the church (bell tower, cemetery), as well as its immovable property (land). The visitation also contains valuable information about the local priest, statistics on the village's population, data on its toponymy and anthroponymy. The analysis of the published document and its comparison with subsequent church inventories indicate that some of the things from the interior of the church in 1754 were transferred to the new church built in 1860 on the site of the previous one. In the study, it was possible to trace the chronology of the priests of the church of a village Selys'ka from the second half of the 17th century until the end of the 20th century, in particular, the name of the first parish priest known in the act materials, Fr. Jacob (1680). This study not only enriches the history of the settlement in which the church is located, but also contains valuable information for general studies of church history, architecture, art, local history, demographic studies and other topics devoted to the history of society in the early modern period.

Keywords: Village, wooden churches, history of the church, sacred monuments, sacred architecture

Постановка проблеми

Церква Перенесення мощів св. Миколая у с. Селиська на Львівщині є цікавим зразком української сакральної архітектури ХІХ ст. До нашого часу зберігся важливий корпус джерел до історії храму, репрезентований, зокрема неопублікованими актами візитації XVIII ст., що дозволяють збагатити та систематизувати інформацію про церкву.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження сакральної архітектури південно-східної Львівщини, як і вивчення історії парафіяльної мережі, незважаючи на певні напрацювання у останні десятиліття, продовжує характеризуватися фрагментарністю. Не виключенням є й історія дерев'яної церкви Перенесення мощів св. Миколая (1860), що у с. Селиська, котра не зважаючи на історичну та мистецьку вартість досі не була об'єктом спеціальних досліджень. Поміж тим, зберігся певний корпус джерел до історії церкви і парафіяльної спільноти, репрезентований зокрема актовими матеріалами XVII-XVIII ст. та інвентарями ХІХ ст., що дозволяють реконструювати історію храму.

Мета статті

Дослідження присвячене опрацюванню і систематизації матеріалів з історії пам'ятки української сакральної дерев'яної архітектури XIХ ст. - церкви Перенесення мощів св. Миколая у с. Селиська. Метою статті є також введення до наукового обігу нового джерела з історії храму, що у підсумку дозволить прослідкувати історію церкви впродовж XVI-ХХ ст.

Виклад основного матеріалу

Село Селиська розташоване у Львівському районі Львівської області, на стрімких схилах низькогірного пасма Гологір, що на північному заході Подільської височини. Селиська належить до населених пунктів в сільській окрузі давньоруського Звенигорода: на території села виявлено давньоруське поселення [1, с. 180], однак перша документальна згадка про нього походить щойно з 1441 р. [2, с. 504].

На східній околиці села, на схилі пагорба, на висоті близько 300 м знаходиться дерев'яна церква Перенесення мощів св. Миколая, збудована у 1860 р. - пам'ятка архітектури місцевого значення.

Коли постав у селі перший християнський храм - не відомо. Ймовірно, він міг тут існувати вже у XV ст., як у сусідньому селі Ганачів, де церква зафіксована вже у 1456 р. [2, с. 473].

Вперше православний священик в с. Селиська згадується в реєстрі поборового податку у 1578 р., отже вже у другій половині XVI ст. тут існувала церква і парафія [3, с. 71].

Про долю церкви у Селиськах в першій половині XVH ст. відомо лише те, що ймовірно вона могла бути пошкодженою чи знищеною під час нападу кримських татар у 1620 р. та 1626 р. на Руське воєводство [4, с. 29, 186]. Церква можливо постраждала і під час походу козацьких і татарських військ на Львів восени 1648 р. [5, с. 243-244].

З другої половини цього ж століття походить згадка про першого, відомого на ім'я священика. В лютому 1680 р., в Унівському монастирі, львівський православний єпископ Йосиф (Шумлянський) (1643-1708) висвятив на пароха до церкви перенесення мощів св. Миколая в с. Селиска о. Якова [6, с. 37].

У 1700 р. парафія в Селиськах разом з усією Львівською єпархією прийняла постанови Берестейської унії.

8 січня, 1709 р. в Урожі (зараз - село Дрогобицького району Львівської області), перемишльський унійний єпископ Юрій (Винницький) (1660-1713), адміністратор Львівської єпархії, висвятив до церкви в с. Селиська о. Василія [6, с. 133]. Наступним відомим з джерел парохом Селиськ був о. Іван Комінський, якого у травні 1737 р. в Унівському монастирі висвятив львівський унійний єпископ Афанасій Шептицький (1686 - 1746). Про цього пароха відомо, що він походив з с. Боршів поблизу Перемишлян, його батьками були Симеон Комінський і Параскевія Лоїк, а він мав на той час 26 років [7, с. 289].

17 березня 1742 р. церква в с. Селиська була візитована львівським офіціалом, ігуменом монастиря св. Юрія у Львові о. Іпатієм Білинським (1709-1771) [8, с. 289 зв.-290].

1 червня 1755 р. у кафедральному соборі Успіня Богородиці в Крилосі львівський унійний єпископ Лев Шептицький (1717-1779) висвятив на пароха Селиськ Симеона Левицького, який вже 12 грудня 1754 р. в Варшаві отримав презенту (дозвіл зайняти посаду) на цю парафію від власника села, воєводи руського Олександра Чарторийського (1697-1782) [9, с. 455].

У 50-тих роках XVIII ст. в Селиськах була побудована нова триверха дерев'яна церква Перенесення мощей св. Миколая. Храм був зведений на місці попередньої церкви і посвячений 19 жовтня 1756 р. бібрецьким деканом о. Іваном Пазірським [9, с. 452].

За часів священика Симеона Левицького 5 лютого 1764 р. церква Перенесення мощів св. Миколая в с. Селиська була візитована генеральним візитатором львівської єпархії о. Миколою Шадурським. Документ містить дуже докладний опис храму. Церква була побудована до рівня вікон з дубового дерева, з трьома верхами з липового дерева і вкрита ґонтом. Навколо церкви був цвинтар, обведений парканом з двома брамами. Поблизу храму була дерев'яна дубова дзвіниця на чотирьох стовпах з трьома дзвонами (одним більшим і трьома меншими). Всередині церкви, у вівтарі, знаходився дерев'яний престол, на якому був антимінс унійного єпископа Афанасія (Шептицького) (1686-1746) з 1723 р., а також кивот. Над престолом була ікона св. Миколая, прикрашена різьбленими золоченими колонами і квітами. Поряд з престолом знаходився жертовник, а над ним ікона Богородиці Ченстоховської, намальована на полотні і ікона св. Трійці, мальована на дереві. Церква мала дві чаші з усім відповідним літургічним начинням: одну срібну, місцями позолочену, куплену за гроші парафіян (111 злотих) і олов'яну. В ризниці зберігалося три фелони з усіма іншими літургічними шатами і окремо дві єпетрахілі. В храмі знаходився старий іконостас, а перед намісною іконою Богородиці - маленький престол. На стінах нави були ікони: на правій св. Миколая і апостоли з старого іконостасу, а на лівій ікона Богородиці і Страстей Господніх (обидві намальовані на полотні). В бабинці знаходилися ікони, мальовані на дереві Спасителя і зіслання св. Духа. В церкві висів дерев'яний точений «павук» (світильник), була лавка для сидіння, а також процесійний дерев'яний хрест і три полотняні хоругви. Серед церковних книг було євангеліє в звичайній оправі, апостол, трифолой, тріодь постова і тріодь квітна, служебник, ірмологіон, часослов, псалтир (усі книги львівського друку), требник і богослужіння видані в Уневі, а також великий требник київського православного митрополита Петра (Могили) (1646).

Церкві належав будинок священика з городом, поля на 13,5 днів оранки і сіножать на вісім косарів, також два сади і дві пасіки в урочищах: Копань, Загумінок, На кропивисках, Біля болотця, Підмогилочна, В панській долині, Попів горб, Біля гірного вибою, Під горою, На Селищах, Біля хресної криниці, В хащах.

В Селиськах у 1764 р. нараховувалося 48 парафіян, які купували вино для літургії і давали чотири рази на рік муку на просфори. Братства і школи тоді в селі не було. Дяк не брав жодних річних оплат, окрім звичайних, а також продавав офірки в церкві [9, с. 452-456].

У 1787 р. в документах згадується парох Селиськ о. Яків Левицький, можливо син попереднього пароха о. Симеона Левицького [10, арк. 1 зв.].

В кінці XVIII ст. - на поч. XIX ст. парафію с. Селиськ об'єднано в одну з сусідніми парафіями - с. Ганачів і с. Ганачівка і з того часу селиський парох опікувався вірними і відправляв богослужіння у церкві св. Миколая в с. Ганачівка. Після об'єднання парохи впродовж певного часу мешкали не в Селиськах, а в Ганачівці. У 1799-1803 рр. в документах згадується парох Селиськ Михайло Майовицький, котрий мав шляхетське походження. Опис майна храму з 1803 р. свідчить, що триверха церква збудована п'ятдесят років тому була у доброму стані, як і дзвіниця вкрита новим ґонтом. Збудована поряд школа-дяківка була на дубових підвалинах, зі стінами ліпленими глиною і під солом'яним дахом [11, арк. 2-3]. У 1822 р. згадується парох Селиськ о. Григорій Шушкевич [12, арк. 7 зв.].

У 1832-1874 рр. парохом був о. Степан Букоємський, який народився у 1799 р. і був висвячений в 1827 р. За його часів у 1860 р. в селі, на місці попередньої церкви, побудовано нову тризрубну, одноверху церкву, котра збереглася до сьогоднішнього дня. Церковний інвентар ХІХ ст. свідчить про те, що частина речей з інтер'єру попередньої церкви було перенесено до нового храму, зокрема деякі ікони і вівтарі. Отець Букоємський помер в 1874 р. і очевидно був похований в Селиськах. Після його смерті, адміністратором парафії у 1874-1875 рр. був Тимофій Кекиш, а наступним парохом впродовж 1875-1899 рр. - Теофіл Нижанковський. У 1899-1900 рр. адміністратором був Володимир Рудавський. У 1900 р. парохом став Євстахій Бартків, котрий прослужив у Селиськах до 1914 року [13, с. 657]. Євстахій Бартків був очевидно добрим проповідником, бо власне він виголошував проповіді під час закладення (1905) і освячення (1908) церкви в недалекому селі Підгородищі, а також під час її архієрейського благословення митрополитом Андрієм (Шептицьким) у 1910 р. [14, с. 106-109]. У 1918 р. адміністратором парафії був Аркадій Гуглевич. Під час Першої світової війни пошкоджено будинок священика і тоді ж загинула частина парафіяльного архіву (метричні книги). Після Першої світової війни у 1924-1929 рр. парохом був Іван Мащак [13, с. 657]. Натомість у 1929-1952 рр., а за іншими даними у 1932-1952 рр. тут душпастирював Микола Содомора - дядько класика української перекладної літератури Андрія Содомори. В 1946 р. внаслідок Львівського собору Микола Содомора перейшов до РПЦ. Арештований за зв'язки з УПА у 1952 р. та засуджений на 25 років покарання у виправних трудових таборах, згодом вирок зменшили до 10 років. Відбував покарання в Інті (1952-1953), Абезькому таборі (1954-1955) та Явасському таборі (1955-1956). Звільнений у 1956 р. [15]. Після арешту о. Содомори радянські активісти домоглися закриття храму в Селиськах.

Знову відкрита в кінці 80-х років і діє до сьогодні. Першим парохом після відкриття храму був о. Михайло Кархут, котрий на початку 90-х років разом з вірними перейшов до юрисдикції відновлюваної тоді Української Автокефальної Православної Церкви. Зараз храм належить до Православної Церкви України.

Висновки

Церква Перенесення мощів св. Миколая у с. Селиська на Львівщині належить до небагатьох збережених дерев'яних храмів XK ст. Перша документально підтверджена згадка про церкву у Селиськах походить з 1578 р. У 1754 р. в селі збудовано нову дерев'яну церкву, замість храму пошкодженого у XVII ст. У 1764 р. церкву візитував представник львівського єпископа. Опублікований текст цієї візитації містить детальний опис інтер'єру храму (включно з іконами, літургічним речами та книгами), його оточення (дзвіниця, кладовище), а також церковних земель. Документ також включає інформацію про місцевого пароха, статистику про населення парафії, її топоніміку та антропоніміку. У дослідженні вдалося встановити хронологічний перелік душпастирів церкви від другої половини XVII ст. - до кінця ХХ ст.

Література

1. Ауліх В. Крушельницька Л., Свєшніков І. Археологічні пам'ятки Прикарпаття і Волині ранньослов'янського і давньоруського періодів. Київ: Наукова думка, 1982. 266 с.

2. Liske X. Akta grodzkie i ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej: z archiwum tak zwanego bernardynskiego we Lwowie. Т. 14. Lwow: Skl. gl. w ksi^g. Seyfartha i Czajkowskiego, 1889. 635 s.

3. Jablonowski A. Polska XVI wieku pod wzgl^dem geograficzno-statystycznym. Т. 7, Ч. 1 Warszawa: Glowny sklad u Gebethnera i Wolffa. 1902. 402 s.

4. Horn M. Skutki ekonomiczne najazdow tatarskich z lat 1605 - 1633 na Rus Czerwon^. Wroclaw - Warszawa - Krakow: Zaklad Narodowy im. Ossolinskich, 1964. 235 s.

5. Томашівський С. Матеріали до історії Галичини. Т. 2: Акти з р. 1649 - 1651. [Жерела до істориї України-Руси. Т. 5]. Львів: НТШ, 1901. 355 с.

6. Національний Музей у Львові ім. А. Шептицького, Відділ рукописів, Ркк-89.

7. Національний Музей у Львові ім. А. Шептицького, Відділ рукописів, Ркл-79.

8. Національний Музей у Львові ім. А. Шептицького, Відділ рукописів, Ркл-17.

9. Національний Музей у Львові ім. А. Шептицького, Відділ рукописів, Ркл-24.

10. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 19, оп. 9, спр. 121.

11. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 159, оп. 9, спр. 260.

12. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 20, оп. 18, спр. 44.

13. Блажейовський Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832-1944). Т. 1. Київ: КМ Академія, 2004. 570 с.

14. Царик З. Підгороддя княжого города. Львів, 2004. 206 с.

15. Репресоване духовенство: Справа священика Миколи Содомори. URL: https://galinfo.com.ua/blogs/represovani_za_viru_sprava_svyashchenyka_mykoly_sodomory_329231.html.

References

1. Aulikh V., Krushelnytska L., Svieshnikov I. (1982). Arkheolohichni pam'iatky Prykarpattia i Volyni rannoslov'ianskoho i davnoruskoho periodiv [Archaeological sites of Outer Subcarpathia and Volhynia of the Early Slavic and Old Rus periods]. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

2. Liske X. (1889). Akta grodzkie i ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej: z archiwum tak zwanego bernardynskiego we Lwowie. Т. 14. Lwow: Skl. gl. w ksi^g. Seyfartha i Czajkowskiego [in Polish].

3. Jablonowski A. (1902). Polska XVI wieku pod wzgl^dem geograficzno-statystycznym. Т. 7, Part. 1 Warszawa: Glowny sklad u Gebethnera i Wolffa [in Polish].

4. Horn M. (1964). Skutki ekonomiczne najazdow tatarskich z lat 1605-1633 na Rus Czerwon^. Wroclaw - Warszawa - Krakow: Zaklad Narodowy im. Ossolinskich [in Polish].

5. Tomashivskyi S. (1901). Materialy do istorii Halychyny [Materials for the history of Galicia]. T. 2: Akty z r. 1649-1651. [Zherela do istoryi Ukrainy-Rusy. T. 5]. Lviv: NTSh [in Ukrainian].

6. Natsionalnyi Muzei u Lvovi im. A. Sheptytskoho, Viddil Rukopysiv, Rkk-89.

7. Natsionalnyi Muzei u Lvovi im. A. Sheptytskoho, Viddil rukopysiv, Rkl-79.

8. Natsionalnyi Muzei u Lvovi im. A. Sheptytskoho, Viddil rukopysiv, Rkl-17.

9. Natsionalnyi Muzei u Lvovi im. A. Sheptytskoho, Viddil rukopysiv, Rkl-24.

10. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Lviv, f. 19, op. 9, spr. 121.

11. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Lviv, f. 159, op. 9, spr. 260.

12. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Lviv, f. 20, op. 18, spr. 44.

13. Blazheiovskyi D. (2004). Istorychnyi shematyzm Lvivskoi arkhiieparkhii (1832-1944) [Historical shematism of the archeparchy of Lviv (1832-1944)]. T. 1. Kyiv: KM Akademiia [in English].

14. Tsaryk Z. (2004). Pidhoroddia kniazhoho horoda [A suburb of the princely city]. Lviv. [in Ukrainian].

15. Represovane dukhovenstvo: Sprava sviashchenyka Mykoly Sodomory [Repressed Clergy: The Case of Priest Mykola Sodomora]. URL: https://galinfo.com.ua/blogs/represovani_za_viru_sprava_svyashchenyka_mykoly_sodomory_329231.html.

Размещено на Allbest.ru