Методично-консультаційна діяльність Київського педагогічного інституту в умовах нацистської окупації (травень – вересень 1942 року)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методично-консультаційна діяльність Київського педагогічного інституту в умовах нацистської окупації (травень - вересень 1942 року)

Двірна Катерина Петрівна кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та етнології України, Український державний університет імені Михайла Драгоманова, м. Київ,

Левченко Юрій Іванович кандидат історичних наук, завідувач відділу інформаційно-бібліографічної роботи, Наукова бібліотека, Український державний університет імені Михайла Драгоманова, м. Київ



Анотація

Відновлення 18 травня 1942 р. навчання в початкових школах м. Києва поставило перед Міською управою ряд освітніх завдань, негайних для вирішення. Одним із них було проведення курсів перепідготовки вчителів з методики викладання шкільних предметів. Розв'язання цього питання Відділ культури та освіти Київської міської управи доручив Методичному бюро, що діяло при ньому. До цієї справи долучився і Педагогічний інститут, адже його працівниками були підготовлені рукописи нових шкільних підручників, за якими передбачалось проводити навчання, однак вони чекали схвалення та дозвіл на друк від німецької влади. У червні-липні викладачі інституту надавали вчителям консультації двох видів: тематичні консультації з методики викладання шкільних предметів та індивідуальні консультації з організації навчального процесу. Для цього в інституті були створені науково-методичні кабінети (педагогіки і психології; мови і літератури; фізики; природознавства; математики) та працювала бібліотека, в якій вчителі та викладачі підбирали педагогічну, методичну та художню літературу для використання її під час уроків.

У липні Відділ культури та освіти створив Методично-консультаційне бюро, об'єднавши Методичне бюро з Педагогічним інститутом для надання методичних та індивідуальних консультацій вчителям київських початкових шкіл. Крім цього, новостворене бюро отримало завдання щодо підготовки методичних програм і листів для шкіл та дошкільних установ з викладання навчальних предметів (української мови, арифметики, вітчизнознавства, ручної праці, співів, малювання, ігор та спорту). Окремим напрямом роботи було обстеження стану навчально-виховної роботи у школах м. Києва (відвідувати та аналізувати уроки, надавати методичні поради вчителям та адміністрації шкіл). вчитель школа навчання

У серпні 1942 року Методично-консультаційне бюро було залучене Відділом культури та освіти до підготовки відзначення освітянами міста першої річниці "звільнення" Києва від більшовицької влади. Надалі спроба провести загальноміський захід для освітян у день "звільнення" призвела до закриття інституту німецькою цивільною владою м. Києва. Причинами закриття були: активна освітня діяльність інституту та освітня політика райхскомісара Е. Коха, який вбачав в освічених українцях загрозу для німецької влади в Райхскомісаріаті "Україна".

Ключові слова: нацистська окупація, Київ, Педагогічний інститут, початкова школа, освітня діяльність, консультації вчителів, Методично- консультаційне бюро, методична робота.



Dvirna Kateryna Petrivna Candidate of Historical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of History and Ethnology of Ukraine, Dragomanov Ukrainian State University, Kyiv

Levchenko Yurii Ivanovych Cwndidate of Historical Sciences, Head of the Information and Bibliography partition, Scientific Library, Dragomanov Ukrainian State University, Kyiv

METHODOLOGICAL AND CONSULTING ACTIVITIES OF THE KYIV PEDAGOGICAL INSTITUTE UNDER THE NAZI OCCUPATION (MAY - SEPTEMBER 1942)

The resumption of education in primary schools of Kyiv on May 18, 1942 presented the City Administration with a number of urgent educational tasks. One of them was the holding of teacher retraining courses on teaching methods of school subjects. The Department of Culture and Education of the Kyiv City Administration entrusted the resolution of this issue to the Methodological Bureau, which operated under the department. The Pedagogical Institute got involved in this case, because its employees prepared the manuscripts of the new school textbooks, according to which education was to take place. However, the manuscripts were awaiting approval by the German authorities and permission to print. In June-July, the teachers of the institute provided teachers with two types of consultations: thematic consultations on the teaching methods of school subjects and individual consultations on the organization of the educational process. For this purpose, the institute created scientific and methodical offices (pedagogy and psychology; languages and literature; physics; natural sciences; mathematics) and a working library in which teachers and lecturers selected pedagogical, methodical and fiction literature for use during lessons.

In July, the Department of Culture and Education created a Methodological and Consulting Bureau by merging the Methodical Bureau with the Pedagogical Institute to provide methodical and individual consultations to teachers of Kyiv primary schools. In addition, the newly created bureau was given the task of preparing methodological programs and letters for schools and preschool institutions on teaching subjects (Ukrainian language, arithmetic, national studies, manual labor, singing, drawing, games and sports) and surveying the state of educational work in schools Kyiv (visit and analyze lessons, provide methodical advice to teachers and school administration).

In August, the Methodological and Consulting Bureau, on behalf of the Department of Culture and Education of the City Administration, carried out preparations for the celebration of the anniversary of Kyiv's liberation from Bolshevik rule by the city's educators. Later, an attempt to hold a teacher's conference for educators on the day of the "release" led to the closure of the institute by the German civil authorities of Kyiv. The institute's active educational activity was the reason for its closure, because the Reich Commissioner E. Koch saw educated Ukrainians as a threat to German rule in Ukraine. Therefore, he purposefully limited the access of Ukrainians to education, leaving only its minimum level permitted in the Reich Commissariat "Ukraine".

Keywords: Nazi occupation, Kyiv, Pedagogical Institute, primary school, educational activities, teachers' consultations, Methodological and consulting bureau, methodical work.



Постановка проблеми. Майже вісімдесят років тому завершилась нацистська окупація України. Довгий час існувало однобічне партійно- правильне трактування німецького режиму окупації, яке утвердило в історичній пам'яті спрощене трактування подій цього часу, ідеологічні стереотипи та навіть відверті міфи. Здавалося б за тридцять років незалежності та активного вивчення нацистської освітньої політики в Райхскомісаріаті "Україна" всі ідеологічні нашарування радянського періоду мали б зникнути з історичної науки, а сучасні дослідники, відкинувши ідеологічні догми, дискутували б на теми впливу українських освітян на розвиток національної освіти або ж на політику нацистів щодо освіти українців. Замість цього, дослідження освіти в Райхскомісаріаті "Україна" зупинилось на аналізі нацистських освітніх розпоряджень політичної верхівки, реконструкції регіонального освітнього становища та розкриття діяльності окремих освітніх закладів. На цьому тлі втрачається розуміння того, що реальну освітню політику здійснювали органи місцевого управління (районі, міські та сільські управи) через відділи освіти, а основними провідниками налагодження освітнього життя у складний період війни стали патріотично налаштовані вчителі та освітяни, які прагнули відродити освіту для молодого покоління на національній основі. Відповідно, висвітлення теми перепідготовки вчителів початкових шкіл для навчання дітей є важливою для розуміння впливу національного чинника на становище освіти місцевого рівня. Складність повноцінного розкриття цієї теми пов'язана з питанням колабораціонізму та дотепер існуючим в історичній пам'яті радянським міфом, що українські вчителі в школах навчали дітей елементарній освіті, вихваляли Третій райх та "змушували" любити А. Гітлера. Розкриття методично-консультаційної діяльності Київського педагогічного інституту дасть змогу зрозуміти національний чинник освітньої політики місцевого рівня, яка на сьогодні залишається малодослідженою темою. Крім того, запропонована стаття є певним внеском у вивчення невідомої сторінки історії освіти м. Києва в період нацистської окупації, а також історії Київського педагогічного інституту (нині - Українського державного університету імені Михайла Драгоманова).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У радянський період нацистський режим окупації України 1941-1944 рр. трактувався виключно у межах концепції Великої Вітчизняної війни, згідно з якою розкриття тем цього періоду мало відповідати марксистсько-ленінській методології, офіційній ідеології та політичним установкам Комуністичної партії. Відповідно, висвітлення теми нацистської шкільної політики зводилось до основних тез: фашисти намагались перетворити молодь на духовно поневолених і напівосвічених рабів; українські буржуазні націоналісти допомагали німцям здійснювати освітню політику; відкриття початкових шкіл мало на меті зменшення соціалістичного (комуністичного) впливу серед молоді; фашизація школи зводилась до того, щоб затьмарити розум учнів антирадянщиною, людиноненависницькою фашистською теорією, пропагандою величі Німеччини та любові до А. Гітлера; шкільні предмети викладались у викривленому та сфальсифікованому вигляді [1, с. 357-358; 2, с. 168-172; 3, с. 206]. Саме тому, з ідеолого-політичних причин, про розкриття питання перепідготовки вчителів для навчання дітей в початкових школах не могло бути й мови.

Сучасний період дослідження питань нацистського окупаційного режиму 1941-1944 рр. ґрунтується на основах україноцентризму, об'єктивізму та неупередженої реконструкції минулого. Розкриття нацистської шкільної політики в Райхскомісаріаті "Україна" зводиться до наступних напрямів: налагодження інтелігенцією та органами місцевого управління освітнього життя на основі національного навчання та виховання в перші місяці окупації; дослідження освітніх розпоряджень Е. Коха та А. Розенберга;

обмеження освіти української молоді народною (початковою) школою; нацистський ідеологічний контроль у навчально-виховному процесі та викладанні шкільних дисциплін; концепція нацистської шкільної виховної політики у школі - "любові до праці" як основи здобуття професійної освіти; "приучення" школярів до праці через залучення їх до господарських та громадських робіт на користь місцевої адміністрації; перевірка вчителів на благонадійність (перевірка на прояви "радянського патріотизму" та національну свідомість) [4, с. 62-148; 5, с. 61-73; 6, с. 55-140; 7, с. 16-28]. У сучасних дослідженнях лише частково заявлена тема перепідготовки вчителів для викладання у школах. Так, про такі курси вчителів для народних шкіл (різних термінів навчання - від тижня до кількох місяців) з викладання української мови, історії України, української літератури, географії, математики, природознавства, малювання, співів у містах: Кременчук, Луцьк, Любешів, Миколаїв, Пінськ, Полтава, Рівне, Сарни Райхскомісаріату "Україна" наводять інформацію дослідники В.О. Мисан [8, с. 134], В.Я. Ревегук [9, с. 84], Ю.В. Олійник, О.М. Завалюнюк [10, с. 147,149-150], Б. Зек [11, c. 212], Н.В. Шевченко [12, c. 231] та ін.

Одним із перших інформацію про курси для вчителів народних шкіл м. Києва в 1942 році подає дослідник В.М. Удовик, який констатує, що "... в Києві міська управа організувала при Педагогічному інституті методичне консультаційне бюро на чолі з директором інституту Завітневичем" [13, с. 152]. Більш глибшу інформацію про методичну діяльність Київського педагогічного інституту пропонує дослідниця І. В. Гончаренко, яка зазначає, що ". працівники інституту займалися методичною роботою, надаючи тематичні та індивідуальні консультації вчителям народних шкіл з різних навчальних предметів, що викладались в тогочасних школах... Для цього були створені науково-методичні кабінети та читальня. На референтів та методистів Київського педагогічного інституту (8 осіб) покладався обов'язок відвідувати школи Києва та контролювати навчальний процес, а також надавати методичні поради вчителям" [6, с. 224; 14, с. 37; 15, с. 150].

Джерельною базою статті стали документи Державного архіву Київської області, що зберігаються у фондах Р-2356 "Київська міська управа", Р-2412 "Музей-архів перехідного періоду Київської міської управи", Р-4762 "Київський педагогічний інститут", які містять найбільше джерел (наказів, розпоряджень, повідомлень, фінансових документів тощо) з висвітлення методично-консультаційної діяльності інституту в 1942 році. Авторами використані також матеріали про стан освіти м. Києва періодичного видання "Нове українське слово", аналіз яких дає змогу простежити динаміку змін освітньої політики впродовж всього періоду окупації. У статті заявлені спогади Аркадія Любченка, який у досліджуваний період був членом Правописної комісії, яка працювала в інституті.

Мета статті - розкрити консультаційну та методичну діяльність викладачів Київського педагогічного інституту з перепідготовки вчителів народних (початкових) шкіл з викладання шкільних предметів. Реалізація мети передбачає висвітлення наступних завдань: розкрити причини впровадження при Педагогічному інституті методичних консультацій для вчителів протягом травня - червня 1942 року; висвітлити утворення Методично-консультаційного бюро та охарактеризувати його діяльність у липні - вересні цього року; виявити причини закриття Педагогічного інституту органами німецької окупаційної влади та ліквідації Методично- консультаційного бюро.

Виклад основного матеріалу. Весною 1942 року перед Київською міською управою постало питання відновлення шкільного навчання, яке було призупинене через початок зимових холодів, неможливості забезпечити повноцінне функціонування шкіл та їх опалення. З цією метою 28 квітня відбулося пленарне засідання, на якому Відділ культури та освіти звітувався про виконану роботу з вересня 1941 по 1 квітня 1942 року. Зокрема, було сказано, "... що школи працювали з 4 листопада по 15 грудня 1941 року. За цей період було 37 робочих днів, при чому в школах відбувалось по три уроки на день" [16, арк. 21]. Серед проблем, які заважили повноцінному навчанню, названі наступні: ". відсутність відповідних для Нової української школи підручників і сталих програм, неповний робочий день, відсутність чітких методичних настанов щодо виховання дітей, нестача потрібної літератури" [16, арк. 22]. У підсумку, були озвучені заходи щодо відновлення навчання: підготовка навчальних планів для загальної школи; розробка програм з усіх дисциплін згідно з навчальним планом загальної школи (1 -7 класи); впорядкувати законодавчо-нормативну базу виховного процесу в школах (удосконалити або розробити положення та інструкції з навчально-виховного процесу) [16, арк. 23]. Поряд з цим, керівник Відділу культури та освіти висунув пропозицію організувати в червні - липні курси перепідготовки учителів київських початкових шкіл (1 -4 класи), які б мали відновити навчання після зимово-весняної перерви [16, арк. 55, 90]. Підготовку курсів було доручено Методичному бюро, яке мало ". підготувати лекторів для курсів перепідготовки вихователів дошкільних установ та вчителів і провести з ними належний інструктаж" [16, арк. 61]. Також на бюро були покладені конкретні завдання: впорядкування освітньої документації - положення про систему освіти, про загальну школу та гімназії, про права та обов'язки керівного, педагогічного й обслуговуючого персоналу; розробка та вдосконалення начальних планів та програм, враховуючи практику складання підручників Педагогічного видавництва, керованого В.П. Завітневичем; обстежити стан підготовки шкіл до відкриття; здійснювати систематичну консультацію директорів, інспекторів шкіл та учителів з питань дидактики та методики викладання навчальних предметів; допомогти Педагогічному видавництву у виготовленні підручників (консультація авторів, рецензування та редагування підручників) [16, арк. 60-61].

У першій половині травня в "Новому українському слові" було опубліковано ряд статей, присвячених підготовці до відновлення навчання в початкових (народних) школах. Основними темами цих публікацій стали: очищення школи від більшовицької спадщини; організація навчання - читання, писання, арифметики, вітчизнознавства, історії, географії, фізичного виховання, малювання, ліплення та ведення домашнього господарства. Важливою складовою навчання, як переконували автори цих публікацій, є виховання у дитини любові до Батьківщини та любові до праці, щоб з часом стати висококваліфікованим робітником у промисловості або сільському господарстві. Саме тому на учителів покладена велика місія - використання досвіду та вдалих методів навчання через відсутність підручників, навчальних програм та планів. Також подавалась інформація про діяльність Методичного бюро щодо підготовки навчання учнів у школах м. Києва (складання тимчасових навчальних програм і планів, методичні наради вчителів та ін.) [17, с. 4; 18, с. 1-2; 19, с. 3]. Варто наголосити на тому, що у перші місяці окупації нацисти не мали конкретних планів щодо освіти місцевого населення і зазвичай вирішення освітніх питань залишали за місцевими органами управління. Патріотично налаштовані освітяни м. Києва у період з жовтня 1941 по січень 1942 року почали активно творити національну освіту на основі популяризації української мови, літератури, історії України та культури. На початку 1942 р. виникла складна ситуація: з однієї сторони - більшовицькі освітні наративи стали неактуальними та заборонені німецькою владою, а з іншої - нова україноцентрична освіта уже перебувала на етапі творення та подальшого розвитку. Третьою стороною виступала німецька цивільна адміністрація, яка починає активно втручатися в освітні справи, впроваджуючи накази райхскомісара. Таким чином, відновлення шкільного навчання відбулось без чітких освітніх настанов з організації навчального та виховного процесів у протидії всіх цих трьох складових.

18 травня 1942 року відповідно наказу штадткомісаріату розпочалось навчання в чотирьох нижчих класах загальних (народних) шкіл для дітей віком від 11 до 14 років. У м. Києві відкрились 54 школи, де навчався 13 191 учень та якими опікувались 536 вчителів. Передбачалось, що до виходу в світ нових підручників навчання провадитиметься за тимчасовими програмами та планами, складеними Методичним бюро відділу культури та освіти Київської міської управи. Саме навчання обмежувалось читанням, письмом, рахуванням, іграми та ручною працею. Штадткомісаріатом був затверджений навчальний план, за яким із загальної кількості академічних годин (24 для перших і других та 28 для третіх і четвертих класів) на викладання української мови відводилось 12 (для I та II класів) і 10 годин для (III й IV класів). На викладання арифметики та геометрії - 5 годин, на вітчизнознавство - 6 год, малювання - 4 та на ручну працю тільки для дівчат III і IV класів - 2 год. Обов'язкова мова навчання - українська [20, c. 284-285].

З відновленням навчання у народних школах Методичне бюро організувало в приміщені 6-ї загальної (середньої) школи (завулок Чехівський 4) п'ять консультаційно-методичних кабінетів - з мови, арифметики, батьківщинознавства, ручної праці, спорту та ігор. У них фахівці-методисти 1-4 класів надавали консультації вчителям м. Києва як з питань організації та методики навчання, так і з питань виховання дітей, а також знайомили їх з програмними вимогами, рекомендували підручники та посібники для навчання. У консультаційно-методичних кабінетах знаходились програмові матеріали, методичні вказівки та різні наочні матеріали для навчання [21, с. 4].

Одночасно методичну допомогу вчителям народних шкіл надавав і Київський педагогічний інститут. Він виник у листопаді 1941 року за сприяння Київської міської управи, а його директором було призначено Василя Прокоповича Завітневича. У грудні відбулось становлення інституту: передача будинку по бульвару Тараса Шевченка 22-24, а також підбір та зарахування педагогічного та господарського персоналу, відновлення діяльності видавництва при інституті. Вирішувалось питання фінансування цього навчального закладу з бюджету міської управи. Вже з початку 1942 р. з ініціативи В.П. Завітневича при інституті розпочалась активна підготовка нових шкільних підручників, які були позбавлені радянського ідеологічного змісту. Так, впродовж січня - березня було підготовлено 18 рукописів підручників для початкової школи: буквар, читанки, збірники арифметичних задач, теорія арифметики, збірник вправ для мови, початкова граматика, підручники з природознавства, географії та вітчизнознавства. У кінці березня рукописи підручників були відправлені до Берліну на рецензування та затвердження, а в інституті продовжувалась робота щодо укладання підручників для загальної школи [22, арк. 15-17]. Це стало початком надання працівниками інституту методичної допомоги вчителям м. Києва, адже саме ці підручники передбачалося використовувати для навчання у школах. Важливим напрямом роботи стала співпраця Методичного бюро та

Педагогічного інституту, що відбувалась впродовж січня-березня цього ж року.

Для надання консультацій в інституті були створені п'ять науково- методичних кабінетів: педагогіки і психології, мови і літератури, фізики, природознавства та математики, у яких проводились тематичні й індивідуальні консультації. Важливість та ефективність цих консультацій підтверджується інформацією про те, що за період з 18 травня по 4 червня 1942 року ці кабінети відвідали 249 вчителів із 41 народної школи м. Києва (з районів Дарниці, Деміївки, Мишоловки, Пост-Волинського, Солом'янки й Труханового острова) [23, с. 4].

Тематичні консультації відбувались у конкретно визначений день з 14 до 16 години. Вони були груповими та містили різні методичні компоненти організації навчання й викладання шкільних предметів з української мови, вітчизнознавства, геометрії, ручної праці та малювання у початковій школі (Див. таблицю 1).

Таблиця 1.

Тематичні консультації, наданні працівниками Київського педагогічного інституту в червні-липні 1942 року

№	Дата проведення	Тема	Консультант
1.		Організація ручної праці в III--IV класах	Томкевич
2.	4 червня	Навчання грамоти	Савицька Г. І.
3.	8 червня	Викладання граматики в III--IV класах	Жовтобрюх М.А.
4.	9 червня	Навчання грамоти	Савицька Г. І.
5.	9 червня	Організація спостережень і календар природи	Підгрушна О. М.
6.	10 червня	Планування матеріалу з вітчизнознавства в III і IV класах	Підгрушна О.М. Худощенко
7.	11 червня	Планування матеріалу з вітчизнознавства в III і IV класах	Підгрушна О.М. Худощенко
8.	12 червня	Викладання граматики в III--IV класах	Жовтобрюх М.А.
9.	15 червня	Праця з розвитку мови в I і II класах	Радзієвська В. Г.
10.	16 червня	Екскурсії в природу	Підгрушна О. М.
11.	18 червня	Праця з розвитку мови в I і II класах	Радзієвська В. Г.
12.	18 червня	Практичні роботи та екскурсії географічного характеру	Худощенко
12.	19 червня	Праця з розвитку мови в III--IV класах	Гриценко Г.П.
13.	23 червня	Праця з розвитку мови в III--IV класах	Гриценко Г.П.
14.		Роботи з глини і пап'є-маше для унаочнення курсу вітчизнознавства	Ланге
15.	1 липня	Усунення хиб при викладанні мови в початковій школі (висновки з матеріалів обстеження шкіл)	Ролль В.А.
16.	2 липня	Екскурсії в Лавру для вчителів III і IV класів	Коляда Г. І.
17.	3 липня	Навчання письма в І класі	Савицька Г. І.
18.	6 липня	Характер поробки систематичного курсу арифметики в III--IV класах	Хлєбніков К. О.
19.	7 липня	Календар природи (для вчителів ІІІ класу)	Підгрушна О. М.
20.	8 липня	Усні й письмові твори в ІІІ-IV класах початкової школи	Гриценко Г.П.
21.	9 липня	Екскурсії в ліс /Голосив/ для вчителів ІІІ класів"	Підгрушна О. М.
22.	10 липня	Організація уроків в післябукварному періоді	Савицька Г. І.
23.	13 липня	Усні обчислення в I-IV класах	Дегтярьова М.Д.
24.	14 липня	Визначення рослин в ІІІ класі	Підгрушна О. М.
25.	15 липня	Усні й письмові твори в ІІІ-IV класах (продовження)	Гриценко Г.П.
26.	16 липня	Практичні роботи з географії (моделювання)	Ланге
27.	17 липня	Розвиток мови в зв'язку вивчення граматики в ІІІ-IV класах	Куярицький Й.Я.
28.	21 липня	Організація практичних робіт в IV класі (досліди по темах "Вода" і "Повітря")	Підгушна О. М.
29.	22 липня	Праця з малюнком в І-ІІ класах початкової школи	Радзієвська В. Г.
30.	23 липня	Практичні роботи з географії (моделювання в ІІІ-IV класах. Продовження)	Ланге
31.	24 липня	Вивчення іменника в ІІІ класі початкової школи	Жовтобрюх М.А.
32.	28 липня	Організація практичних робіт в IV класі (продовження)	Підгрушна О. М.
33.	29 липня	Навчання ортоепії /правильної вимови/ в початковій школі	Івлев Д. В.
34.	31 липня	Виразне читання в ІІІ-IV класах початкової школи	Приходько П.Г.

Авторська розробка на основі архівних документів [24, арк. 63-65; 25, арк. 22-23].

Індивідуальні консультації являли собою усні консультації з методики викладання шкільних предметів. Крім цього, вчителі ознайомлювались з проектами навчальних програм, методичними листами та витягами з рукописів підручників для початкових шкіл. Консультації відбувались щодня, крім суботи, з 13 до 17 години. Наприклад, у липні їх розклад був наступним: щодня, крім суботи (від 13 до 17 год) консультації з мови, арифметики та вітчизнознавства; у понеділок з фізкультури (від 14 до 17 год); у середу з малювання (від 14 до 17 год); у четвер з музики (від 14 до 17 год); у п'ятницю з ручної праці (від 14 до 17 год) [23, с. 4; 24, арк. 65].

В інституті також діяла бібліотека, читальний зал якої був розрахований на 30 осіб. Методисти та вчителі користувалися її фондами, вибирали педагогічну, методичну та художню літературу (вірші, оповідання та уривки з творів українських письменників) для демонстрації цих матеріалів під час уроків. Однак, для користування бібліотекою вчителі мали отримати спеціальний дозвіл від Штадткомісаріату м. Києва. Попри це, з червня по серпень 1942 року користувачами бібліотеки стали 470 вчителів початкових шкіл і працівників інституту, які відвідали її 2 772 разів, під час яких було видано 4 787 книг [26, арк. 37-38].

У липні Відділ культури та освіти Київської міської управи ініціював об'єднати Методичне бюро з Київським педагогічним інститутом, адже, на думку органів місцевої влади, вони виконували однакові функції - надавали методичні консультації з викладання шкільних предметів та давали поради з організації навчально-виховного процесу. Підтвердження цьому знаходимо у Звіті інспектора Відділу культури та освіти Володимирського району м. Києва про роботу за травень і червень 1942 року: "... Консультації Методичного бюро міського відділу культури та освіти пожвавлювали і скерували методичну роботу, а організація методичних консультацій при Київському педагогічному інституті поставила методичну роботу на рейки практичного застосування методичних порад щоденної педагогічної праці" [27, арк. 9-10].

5 липня 1942 року Наказом № 594 Відділу культури та освіти управи м. Києва відбулось об'єднання Методичного бюро Відділу культури та освіти та методично-консультаційного кабінету при Педагогічному інституті. Так була створена нова структура під назвою "Методично-консультаційне бюро". Новоутворене бюро отримало завдання: складання програм з усіх дисциплін; підготовка навчальних планів; складання різних положень, інструкцій, методичних вказівок; розробку всієї навчальної документації (класних журналів, щоденників, обліково-статистичних карток тощо); розробку всіх матеріалів щодо виховної роботи з дітьми шкільного і дошкільного віку; проведення консультацій для вчителів з питань методики викладання та проведення всієї навчально-виховної роботи з дітьми; здійснення статистичного контролю та методичної допомоги вчителям у школах та дошкільних установах; здійснення методичної допомоги авторам, що складають підручники для шкіл. Керівником бюро було призначено директора Педагогічного інституту В. Завітневича, а його заступником - П.Я. Левченка. Місцем функціонування новоствореного бюро став Педагогічний інститут, а його співробітники отримали право користуватися кабінетами та бібліотекою інституту. Фінансування бюро було на бюджеті міста. Всі асигнування, що передбачені в бюджеті по лінії Методичного бюро Відділу культури та освіти, передавались у розпорядження керівника Методично-консультаційного бюро.

Також, керівник мав розробити та подати на затвердження до Відділу культури та освіти склад співробітників бюро, штат, план роботи та положення про Методично-консультаційне бюро [28, арк. 143; 29, с. 4].

Вже 30 липня 1942 року був затверджений штат Методично-консультаційного бюро в кількості 15 осіб. Серед них - заступник керівника Методично-консультаційного бюро (П.Я. Левченко); 7 завідувачів кабінетів: методики мови і літератури (М.А. Жовтобрюх), вітчизнознавства (О.М. Підгрушна), педагогіки і психології (М.О. Пучківський), дошкільного виховання (М.П. Юркевич), методики математики (К.О. Хлєбніков, М.Д. Дегтярьова), фізики (С.П. Слісаревський); 4-и інспектори-методисти: мови і літератури (В.А. Ролль), молодших класів (П.Ф. Преварський), вітчизнознавства (П.К. Ковальов), дошкільного виховання (М. І. Кондратенко); 2-х консультантів: співів та музики (Майборода), ручної праці (Томкевич); прибиральниця (вакансія) [30, арк. 250]. Були також визначені референти зі складу Київського педагогічного інституту, що мали відвідувати народні школи міста, контролювати їх навчальний процес та надавати методичні поради вчителям. Всього було призначено на цю роботу 8 осіб: Г. І. Коляда (школи № 7, 15, 37); В. І. Маслов (школи № 2, 67); Г. І. Савицька (школи № 18, 24); О.М. Підгрушна (школи № 3, 6, 11, 12, 20, 30, 36, 44, 45, 48, 55); М.О. Пучківський (школи № 32, 33); М.А. Жовтобрюх (школи № 7, 10); К.О. Хлебніков (школи № 15, 21); М.Д. Дегтярьова (школи № 12, 25) [24, арк. 66].

На початку серпня Київська міська управа розпочала підготовку до відзначення річниці "звільнення" міста від більшовицької влади. До цього дійства долучився і Відділ культури та освіти, що видав наказ № 765 про підготовку і проведення першої річниці звільнення військом Великонімеччини м. Києва. За цим наказом створювалась комісія, якій було доручено розробити план, програму і весь комплекс заходів святкування цієї дати освітянами міста. Вона складалась з голови М.Ф. Приходька та членів - В.А. Корнійчука, Г.П. Вовк, М. І. Тобілевича, М.М. Крохню, П.Я. Левченка. Про хід підготовки до свята голова комісії мав звітуватися на нараді районних інспекторів, директорів шкіл і дошкільних установ 19 серпня [31, арк. 21].

7 серпня відбулось засідання Методично-консультаційного бюро, на якому обговорювалось два питання: обстеження шкіл Володимирського району та підготовку до відзначення річниці звільнення Києва від більшовицького гніту. По першому питанню було розподілено обстеження шкіл № 46, 45, 42, 41 між методистами та референтами. По школі № 41 обстеження мав провести В.А. Ролль, аналіз уроків зробити - М.Д. Дегтярьова, Томкевич, П.Я. Левченко; по школі № 41 обстеження - П.Ф. Преварський, аналіз уроків - П.К. Ковальов; по школі № 42 обстеження - М.А. Жовтобрюх, аналіз уроків - М.Д. Дегтярова, П.К. Ковальов, Томкевич; по школі № 46 обстеження - К.О. Хлебніков, аналіз уроків - О.М. Підгрушна. Для загальної інформації референти та методисти мали скласти акти, в яких вказувалась дата обстеження, статистичні дані про школу і класи, тему уроку, його план та мету викладання. Всі обстеження мали бути завершені до 14 серпня.

По другому питанню було зазначено, що свято набуде широкого всенародного значення. Саме тому святкування цієї дати буде організовано і в школах міста. Передбачалось, що 17-го вересня святкувати будуть окремі школи, 18 - районові об'єднання шкіл, а 19 - відбудеться загальне міське свято. Нарешті, 21 вересня потрібно було організувати культурні виступи, що мали відбутися на стадіоні. На бюро покладалось керівництво підготовкою до свята та його ідеологічним змістом. Всі кабінети мали взяти участь в підборі матеріалів для декламації, постановок, п'єс, танців, ігор тощо. Списки таких культурних заходів мали бути затверджені до 12 вересня [22, арк. 41-42].

17 серпня В. Завітневич звернувся до Відділу культури та освіти КМУ з проханням видати додатковий наказ про уповноваження на підпис чеків та інших грошових документів Методично-консультаційного бюро, що було передбачено в наказі від 15 липня. Вже 25 серпня Відділ культури та освіти підтвердив його право як розпорядника кредитів і першого підпису на грошових документах бюро [32, арк. 310-311].

У Державному архіві Київської області зберігся кошторис Методично- консультаційного бюро на 1942/1943 рік за підписом Василя Завітневича. Кошторис передбачав видатки з міського бюджету в сумі 173 тис. 458 карбованців. Згідно з ним заробітна плата працівників становила 145 тис. 341 карбованець 34 копійки; нарахування (5%) - 7 тис. 267 крб; господарчі витрати - 20 тис. 850 крб (серед них: канцелярські та поштові - 850 крб, виготовлення програм, методичних розробок, методичних листів - 20 тис. крб). У кошторисі зберігся перелік методичних матеріалів, які мало підготувати Методично-консультаційне бюро: програми з викладання української мови, арифметики, вітчизнознавства, ручної праці, співів, малювання, ігор та спорту для 1-4 класів; методичні листи для шкіл та дошкільних установ; методичні розробки з викладання мови, арифметики та вітчизнознавства у народних школах і дошкільних установах; хрестоматійні та ілюстративні матеріали з мови, вітчизнознавства та дошкільних установ. На підготовку вищеперерахованого було заплановано витрати 20 тис. 850 крб [33, арк. 11-12].

Впродовж 4-5 вересня 1942 року в м. Тараща (гебіт Тараща, Генеральної округи "Київ") відбулась конференція вчителів Таращанщини з представників німецької та української цивільної адміністрації, на якій обговорювали питання підготовки до нового навчального року та ролі вчителів у вихованні учнів. На конференції також виступив директор Київського педагогічного інституту В. Завітневич. Хоча у його виступі були критика радянської освіти, а також німецькі ідеологічні та освітні установки, однак основна увага була приділена ролі вчителя у виховному процесі та навчанні в початковій школі. Щодо першого, то В. Завітневич підкреслював: "... Учитель мусить бути зразком того, чому він учить. Він повинен глибоко проникати в дитячі душі.

Це важлива і найвідповідальніша робота Учитель повинен дати дитині зерно істини, виховати в неї любов до батьківщини, до України. Тепер стоїть перед вчительством завдання виховати в дитині людину Коли учень бачить, що учитель знавець своєї справи, то такий учитель користується великим авторитетом і, навпаки, авторитет учителя зменшується, якщо вчитель погано знає свою справу" [34, с. 3]. Відносно навчального плану початкових шкіл, то В. Завітневич оголосив навчальні предмети, які до нього входять, а саме: вітчизнознавство, українська мова, арифметика, співи, фізичні вправи та гри, ручна праця, малювання. Також, він пояснив, що в основі навчального плану лежить вітчизнознавство, яке складається з природознавства, географії та історії рідного краю. "... В поняття вітчизнознавства, - вказував він, входить поняття про націю, її культуру, побут та ін. Особливу увагу потрібно звернути на українську культуру, на відзначення свят: Різдва, Великодня, Нового Року. Не потрібно забувати і про історію української церкви, яка тісно пов'язана з історією українського народу" [34, с. 3].

На початку вересня відбулось скорочення штатів освітніх установ міста, які перебували на фінансуванні з бюджету Київської міської управи. 8 вересня 1942 року відбулось скорочення штату працівників Методично-консультаційного бюро. Наказом № 887 Відділу культури та освіти тут було звільнено 6 осіб: завідувача кабінету педагогіки і психології (М.О. Пучківського); завідувача фізичного кабінету (С.П. Слісаревського); інспектора-методиста (П.Ф. Преварського); консультанта математики (М.Д. Дегтерьову); завідувача кабінету дошкільного виховання (М. І. Кондратенко); прибиральницю (Ф.Т. Іванову). Посаду заступника керівника бюро було скасовано, а П.Я. Левченка призначено завідувачем кабінету математики. Також М.П. Юркевича було переведено з посади інспектора-методиста на посаду завідувача кабінету дошкільного виховання [31, арк. 130]. 15 вересня штат Педагогічного інституту був скорочений до 10 осіб. Крім посад директора (В.П. Завітневич), завідувача бібліотеки (І. М. Люперсольський), завідувача господарства (П.П. Кучаровський), двірника (К.С. Лепеха), нічного сторожа (У.Д. Гашинська) та прибиральниці (Т.М. Житкова) з'явились нові посади: керівник кабінету мови (М.А. Жовтобрюх), керівник кабінету вітчизнознавства (О.М. Підгрушна), керівник кабінету арифметики (П.Я. Левченко), керівник кабінету арифметики (О.К. Хлебникова). Однак вже 16 вересня у штаті інституту скоротили дубльовану посаду керівника кабінету арифметики (О.К. Хлебникова) [35, арк. 25-26].

Закриття Київського педагогічного інституту у вересні 1942 року стало цілковитою несподіванкою для його працівників. Свідчення про це залишив у своєму щоденнику письменник Аркадій Любченко: "... 19 вересня 1942 ...Вчора вдень зайшов до інституту довідатись про дрова. Інститут замкнено. Чому? А сьогодні виявляється: прийшло вчора німецьке начальство, запропонувало протягом 15 хвилин очистити приміщення, залишивши в ньому недоторканними всі документи. Тут тепер буде німецький педагогічний інститут. Що ж до українського, то нічого не відомо. В інституті якраз перший день учительської конференції, скликано 300 чоловік. Тепер їм ніде притулитись, нема й можливості матеріали дати" (подано мовою документу. - прим. авт.) [36, с. 216]. Дивно, що таким виявилось для освітян свято "визволення 19 вересня".. Зрештою, німецька цивільна влада в м. Києві не могла дозволити будь-яких масових заходів українців у день, який нацисти вважали значущим та ідеологічно важливим для утвердження своєї могутності, величі та непереможності.

Причинами закриття Педагогічного інституту стали освітня політика райхскомісара України Е. Коха та його ставлення до українців, що ґрунтувалось на основі нацистської расової ідеології. Перші офіційні німецькі розпорядження щодо організації освіти місцевого населення Райхскомісаріату "Україна" були видані Райхсміністром окупованих східних територій А. Розенбергом у січні 1942 р. Вони передбачали загальнообов'язкову семирічну, фахову (професійну) та вищу освіту з технічних спеціальностей. Однак, їх впровадження було сферою діяльності Е. Коха, з яким у міністра від початку окупації виникли суперечності у методах здійснення управлінської політики в Україні. У березні цього ж року між Е. Кохом і А. Розенбергом "вибухнув" конфлікт з приводу методів реалізації окупаційної політики. Річ у тім, що райхсміністр дотримувався ліберальних поглядів та намагався проводити політику культурно-освітнього розвитку окупованих східних територій, яка передбачала викорінення з їх теренів радянської ідеології шляхом залучення до співпраці провідних верст місцевого населення, зокрема - інтелігенції. Усвою чергу, райхскомісар України дотримувався радикальних поглядів та почав проводити політику максимальної експлуатації всіх українських ресурсів на користь Третього райху. Це призвело до того, що Е. Кох почав здійснювати освітню політику на власний розсуд. Зокрема, у серпні він видав два законодавчі акти, що заклали "фундамент" для руйнування системи освіти в окупованій Україні: 13 серпня - закрити всі освітні заклади, які були відкриті без погодження німецької цивільної адміністрації та 15 серпня - встановлення чотирирічних народних шкіл основним навчальним закладом Райхскомісаріату "Україна" [4, с. 84, 241; 6, с. 85-86]. Дотримуючись ідеології націонал-соціалізму та її расових учень, Е. Кох ставився до українців як до "нижчої раси", а Україну сприймав як колоніальний простір, що в майбутньому має стати "життєвим простором" для німців. Тому, він постійно перешкоджав розвитку культури місцевого населення на підпорядкованій йому території, адже був переконаний, що діяльність закладів культури, наукових та вищих навчальних закладів може призвести до пробудження національної свідомості українців, до перетворення їх в осередки націоналізму, які почнуть протидіяти німецькій владі [5, с. 61; 37, с. 183].

Офіційним завершенням методично-консультаційної діяльності Київського педагогічного інституту став наказ № 971 Відділу культури та освіти від 3 жовтня, який констатував наступне: "У зв'язку із закриттям Педагогічного інституту, в якому була зосереджена вся робота Методично-консультаційного бюро Міської управи, надалі всю роботу зосередити при Відділу культури та освіти" [31, арк. 218]. Відповідно до наказу, відновлювалось Методичне бюро, подальша діяльність якого була спрямована на консультації з методичних питань для учителів народних шкіл і дитячих будинків, а також обстеження шкіл, дитячих будинків та садків. Штат бюро скоротився до трьох методистів-консультантів з викладання математики (П.Я. Левченко), вітчизнознавства (О.М. Підгрушна), мови (В.Я. Ролль) та одного методиста-консультанта з обслуговування дитячих будинків та садків.



Висновки

Встановлено, що відновлення навчання у школах м. Києва весною 1942 року призвело до необхідності організації методичної роботи в Педагогічному інституті м. Києва, адже на цей час були відсутні чіткі плани навчання і методичні розробки щодо виховання дітей та вивчення окремих дисциплін. На цей час більшовицькі освітньо-ідеологічні напрацювання стали не актуальними та забороненими, а патріотично налаштовані вчителі, які готували власні розробки занять, потребували як видань, так і вказівок україноцентричного змісту. Педінститутом у січні - березні було підготовлено вісімнадцять рукописів підручників для початкової школи, які передбачалось видати та використовувати для навчання. Ефективною була співпраця Педагогічного інституту з Методичним бюро, якому Відділ культури та освіти доручив організувати курси перепідготовки вчителів з викладання шкільних предметів.

У червні - липні викладачі інституту надавали вчителям шкіл консультації двох видів: тематичні групові консультації з методики викладання шкільних предметів та індивідуальні консультації з організації навчального процесу (ознайомлення вчителів з навчальними програмами, методичними листами, витягами з рукописів підручників). Для цього в інституті було створено 5 науково-методичних кабінетів (педагогіки і психології, мови і літератури, фізики; природознавства та математики), а також читальня (бібліотека). Зауважимо, питання вивчення української мови, арифметики та вітчизнознавства переважали при проведенні індивідуальних консультацій.

Доведено, що створення Методично-консультаційного бюро було здійснено шляхом об'єднання Методичного бюро Відділу культури та освіти Міської управи та Київського педагогічного інституту, які впродовж травня - червня вели практично однакову діяльність - надавали консультації та методичні поради вчителям київських шкіл. Виявлені авторами архівні документи свідчать, що новостворене бюро розширило спектр освітньої роботи: методичні консультації для вчителів через новостворені кабінети; підготовка методичних програм і листів з викладання української мови, арифметики, вітчизнознавства, ручної праці, співів, малювання, ігор та спорту; відвідування шкіл міста, обстеження стану їх навчально-виховної діяльності та надання методичних порад вчителям.

Встановлено, що однією з причин закриття Київського педагогічного інституту є його активна освітня діяльність, зокрема, спроба провести учительську конференцію для освітян 19 вересня 1942 року - в "день визволення" м. Києва від більшовизму. Також потрібно враховувати те, що діяльність Педагогічного інституту та Методично-консультаційного бюро відбувалась в період цілеспрямованої радикалізації політики щодо освіти, яку здійснював керівник німецької цивільної адміністрації Райхскомісаріату "Україна" Е. Кох. Він в освічених українцях вбачав загрозу для німецького панування в Україні. Після закриття Педагогічного інституту, Методично- консультаційне бюро було також ліквідовано, однак освітньо-методична робота з вчителями початкових шкіл продовжувалась у новоствореному Методичному бюро (4 особи) у складі Відділу культури та освіти Київської міської управи, починаючи з жовтня 1942 року.

Перспективи. Враховуючи новизну розкритої теми, автори визначають наступні перспективні напрями наукових досліджень цієї проблеми: вивчення стану освіти та методичної діяльності освітян в інших містах Райхскомісаріату "Україна"; спростування радянського наративу про діяльність у м. Києві "Українського науково-методичного інституту шкільної освіти" в період окупації, що інколи зустрічається в сучасних виданнях, або ж довести, що цей заклад реально був створений та функціонував; висвітлення науково- методичної діяльності організацій "Просвіти", які відновили діяльність в умовах нацистської окупації.



Література

1. Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу: в 3 т. Т. 1. Радянська Україна в період відбиття віроломного нападу фашистської Німеччини на СРСР і підготовки умов для корінного перелому в війні (червень 1941 р. - листопад 1942 р.) / редкол.: П.Т. Тронько, П.М. Костриба, П.М. Шморгун. Київ: Видавництво політичної літератури України, 1967. 558 с.

2. Гриценко М.С. Нариси з історії школи в Українській РСР (1917-1965). Київ: Радянська школа, 1966. 259 с.

3. Коваль М.В. Общественно-политическая деятельность трудящихся Украинской ССР в период Великой Отечественной войны. Киев: Наукова думка, 1977. 263 с.

4. Єржабкова Б. Шкільна справа та шкільна політика в рейхскомісаріаті "Україна" (1941-1944) у світлі німецьких документів. Київ: Наукова думка, 2008. 272 с.

5. Гінда В. Освітня політика нацистів в райхскомісаріаті "Україна". Сторінки воєнної історії України. 2012. Вип. 15. С. 61-73.

6. Гончаренко О.М., Гончаренко І. В., Куницький М.П. Нацистська окупаційна політика у сфері освіти на теренах Райхскомісаріату "Україна" (1941-1944 рр.). Київ: ПП "НВЦ "Профі", 2014. 232 с.

7. Чернов Б.О. Шкільна освіта і наукові дослідження в Райхскомісаріаті "Україна" (1941-1944 рр.). Варшава: "Diamond trading tour", 2015. 40 с.

8. Мисан В.О. Організація шкільної освіти в роки нацистської окупації (на прикладі функціонування школи № 2 міста Рівного). Національна та історична пам'ять. 2013. Вип. 6. С. 133-144.

9. Ревегук В.Я. Полтавщина в роки радянсько-німецької війни (1941-1945). Полтава: Дивосвіт, 2010. 292 с.

10. Олійник Ю. В., Завалюнюк О.М. Нацистський окупаційний режим в генеральній окрузі "Волинь-Поділля" (1941-1944 рр.). Хмельницький: Поліграфіст-2, 2012. 320 с.

11. Зек Б. Освітні заклади і навчання у Луцьку у 1942-1944 рр. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. 2015. Вип. 1. Ч. 3. С. 209-214.

12. Шевченко Н.В. Політика німецько-румунської влади у сфері освіти на окупованій території півдня України. Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. 2007. Т. 1, № 21. С. 230-233.

13. Удовик В.М. Німецько-фашистський окупаційний режим (1941-1944 рр.) на території генеральної області "Київ" (Київська та Полтавська області): дис... канд. іст. наук: 07.00.01. Київ, 2005. 236 с.

14. Гончаренко І. В. Педагогічна освіта на теренах Генерального округу "Київ" Райхскомісаріату "Україна" (1941-1944 рр.)Мандрівець. 2011. № 2. С. 34-38.

15. Гончаренко І. В. Педагогічна освіта на теренах Генерального округу "Київ" Райхскомісаріату "Україна" (1941-1944 рр.) // Вища педагогічна освіта і наука України: історія, сьогодення та перспективи розвитку. Київська область / ред. рада вид.: В.Г. Кремень (гол.) та ін. Київ: Знання України, 2013. С. 143-151.

16. Державний архів Київської області (Далі -ДАКО). Ф. Р-2412. Оп. 2. Спр. 175.

17. В.Я. В київських школах починається навчання. Нове українське слово. 1942. 13 травня (№ 108). С. 4.

18. Школа. Нове Українське слово. 1942. 14 травня. (№ 109). С. 1-2.

19. Юнг Віллі. Народня школа є підготовкою до праці. Нове українське слово. 1942. 15 травня. (№ 110). С. 3.

20. Київ очима ворога: дослідження, документи, свідчення / редкол.: Л.В. Легасова та ін.; Ін-т історії України НАН України, Меморіальний комплекс "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років". Київ, 2012. 504 с.

21. В.Я. Організуються загальноміські консультаційно-методичні кабінети. Нове українське слово. 1942. 21 травня.(№ 115). С. 4.

22. ДАКО. Ф. Р-4762. Оп. 1. Спр. 1.

23. Методична допомога вчителеві. Нове українське слово. 1942. 9 червня (№ 130). С. 4.

24. ДАКО. Ф. Р-2356. Оп. 6. Спр. 85.

25. ДАКО. Ф. Р-2356. Оп. 6. Спр. 25.

26. ДАКО. Ф. Р-2412. Оп. 2. Спр. 244.

27. ДАКО. Ф. Р-2412. Оп. 2. Спр. 164.

28. ДАКО. Ф. Р-2356. Оп. 6. Спр. 274.

29. Методично-консультаційне бюро. Нове українське слово. 1942. 30 липня. (№ 174). С. 4.

30. ДАКО. Ф. Р-2356. Оп. 1. Спр. 94.

31. ДАКО.Ф. Р-2356. Оп. 1. Спр. 94а.

32. ДАКО. Ф. Р-2356. Оп. 6. Спр. 312.

33. ДАКО. Ф. Р-2356. Оп. 6. Спр. 344.

34. Завдання вчительства: районова конференція вчителів. Відродження. 1942. 10 вересня. (№ 99). С. 3.

35. ДАКО. Ф. Р-2356. Оп. 6. Спр. 222.

36. Любченко А.П. Вертеп (повість). Оповідання. Щоденник. Харків: Основа, 2005. 464 с.

37. Гедз В. Джерела до вивчення культурного життя в окупованому Києві (1941-1943 рр.). Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. 2007. Вип. 15. С. 181-207.

38. References:

39. Tronko, P.T., Kostryba, P.M. & Shmorhun P.M. (Eds). (1967). Ukrainska RSR u Velykii Vitchyznianii viini Radianskoho Soiuzu. Vols. 1. Radianska Ukraina v period vidbyttia virolomnoho napadu fashystskoi Nimechchyny na SRSR i pidhotovky umov dlia korinnoho perelomu v viini (cherven 1941 r. - lystopad 1942 r.) [The Ukrainian SSR in the Great Patriotic War of the Soviet Union. Vol. 1. Soviet Ukraine during the repulse of the perfidious attack of fascist Germany on the USSR and the preparation of conditions for a fundamental turning point in the war (June 1941 - November 1942)] (Vols. 1-3). Kyiv: Publishing House of Political Literature of Ukraine [in Ukrainian].

40. Hrytsenko, M.S. (1966). Narysy z istorii shkoly v Ukrainskii RSR (1917-1965) [Essays on the history of schools in the Ukrainian SSR (1917-1965)]. Kyiv: Soviet School [in Ukrainian].