Науково-педагогічна діяльність Івана Околота в Перемишльських освітніх закладах у період початку 20-х - першої половини 40-х рр. ХХ ст.

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія

Кафедра суспільних дисциплін

Науково-педагогічна діяльність Івана Околота в Перемишльських освітніх закладах у період початку 20-х першої половини 40-х рр. ХХ ст.

Левандовська Л.М., к.і.н., викладач

м. Хмельницький

Анотація

У статті досліджено перемишльський період педагогічної та культурно-освітньої діяльності викладача українських середніх закладів освіти (гімназій) у м. Перемишль, доктора філософії у галузі історії, офіцера Української Галицької армії Івана Околота.

На його долю випали важкі події: Перша світова війна, розпад АвстроУгорської імперії, Українська визвольна боротьба (1917-1920рр.), встановлення влади Другої Речі Посполитої, Друга світова війна, радянська окупація України і Польщі.

У кожний із переломних моментів, коли з'являлася можливість вибороти Українську державу Іван Околот не стояв осторонь. З початком Першої світової війни він був у рядах Австро-Угорської армії, з розпадом імперії взяв до рук зброю у боротьбі за Україну. Разом із УГА перейшов за р. Збруч, опинився у «Трикутнику смерті». Був взятий у полон червоноармійцями і запроторений до в'язниці у м. Миколаїв. Був приговорений до розстрілу, але зумів утекти і повернутися до Галичини. Там переховувався від польської поліції, таємно втік до Відня. Не гаючи часу, поновився у Віденському університеті і захистив там дисертацію диктора філософії (дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук).

Повернувся до Перемишля у 1922 р. і зумів працевлаштуватися вчителем історії в Українському інституті для дівчат. З 1923 р. також викладав історію та географію у Перемишльській чоловічій гімназії. В 1925 р. за підозрою польської поліції був звільнений з української гімназії, а потім призначений на посаду викладача історії та географії у Польську гімназію ім. Моравецького на Засянні. Незважаючи на це, продовжував брати активну участь у культурно-освітньому та громадському житті української спільноти міста Перемишль.

З початком Другої світової війни активно включився у боротьбу за українське шкільництво. Організував Українську жіночу гімназію в м. Перемишль. Зі встановленням радянської окупації гімназію було закрито, а її директора І. Околота заарештовано і ув'язнено. В 1946 р. Він був примусово переселений до Львова. Львівський період життя І. Околота потребує додаткового вивчення.

Ключові слова: І. Околот, гімназія, інститут, Перемишль, освіта, педагог, війна.

Abstract

Scientific and pedagogical activities of Ivan Okolot in Peremyshle educational institutions in the period of the early 1920s the first half of the 1940s XX century

Levandovska L.M., C. Histor. Sci., lecturer of the department of Social Sciences, Khmelnytskyi HumanitarianPedagogical Academy, Khmelnytsky

The article examines the Przemysl period of pedagogical and cultural-educational activity of the teacher of Ukrainian secondary educational institutions (gymnasiums) in the city of Przemysl, doctor of philosophy in the field of history, officer of the Ukrainian Galician Army Ivan Okolot.

Difficult events befell him: the First World War, the collapse of the Austro-Hungarian Empire, the Ukrainian liberation struggle (1917-1920), the establishment of the Second Polish-Lithuanian Commonwealth, the Second World War, the Soviet occupation of Ukraine and Poland.

Ivan Okolot did not stand aside at each of the turning points when there was an opportunity to win the Ukrainian state. With the beginning of the First World War, he was in the ranks of the Austro-Hungarian army, with the collapse of the empire he took up arms in the fight for Ukraine. Together with the UGA, he crossed the Zbruch river and ended up in the «Triangle of Death». He was captured by the Red Army and imprisoned in the city of Mykolaiv. He was sentenced to be shot, but managed to escape and return to Galicia. There he hid from the Polish police and secretly fled to Vienna. Wasting no time, he renewed his studies at the University of Vienna and defended his thesis as a doctor of philosophy (candidate thesis in historical sciences).

He returned to Przemysl in 1922 and managed to get a job as a history teacher at the Ukrainian Institute for Girls. Since 1923, he also taught history and geography at the Przemysl Male Gymnasium. In 1925, on the suspicion of the Polish police, he was dismissed from the Ukrainian gymnasium, and then appointed to the position of a teacher of history and geography at the Polish gymnasium named after Moravetsky on Zasyanna. Despite this, he continued to take an active part in the cultural, educational and public life of the Ukrainian community of Przemysl.

With the beginning of the Second World War, he actively joined the struggle for Ukrainian schooling. He organized the Ukrainian Girls' Gymnasium in Przemysl. With the establishment of the Soviet occupation, the gymnasium was closed, and its director I. Okolot was arrested and imprisoned. In 1946, he was forcibly relocated to Lviv. The Lviv period of I. Okolot's life needs additional study.

Keywords: I. Okolot, gymnasium, institute, Przemysl, education, teacher, war.

Постановка проблеми

На сьогодні фактично недослідженим залишається доробок і науково-педагогічна діяльність доктора філософії (кандидата історичних наук), уродженця Перемищини, працівника українських освітніх закладів Надсяння, Львівського відділу Інституту історії України АН УРСР Івана Околота. Тоді як інші українські педагоги із Перемишля, колеги Івана Околота, зокрема І. Шпитковський та І. Заяць неодноразово згадуються на шпальтах періодичних видань.

Гурток українців викладачів історії у м. Перемишль, куди входив також Іван Околот заснував етнографічний музей «Стривігор», поширював відомості про українську старовину. Після його ліквідації радянською владою Польщі, засновники музею були примусово переселені до Львова. Працювали у тамтешніх наукових установах. Але уже не працювали із студентською та учнівською молоддю. Сьогодні, коли над Україною нависла смертельна небезпека, потрібно також тримати освітній фронт, формувати патріотів Української держави. Тому, потрібно звернутися до досвіду українських педагогів, згадати про їх шлях і долю у боротьбі за український народ і державу, особливо в часи окупації та воєнних лихоліть.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні постать Івана Околота фактично не є дослідженою українськими науковцями. Короткі біографічні відомості знаходимо у ювілейному збірнику до сторіччя від заснування Українського інституту для дівчат, який був виданий у Дрогобичі у 1995 р. Іншу інформацію можна відшукати на сторінках видань перемишльських гімназій міжвоєнного періоду, а також діаспорній літературі, зокрема збірнику матеріалів до історії м. Перемишля і Перемишлської землі «Перемишль західний бастіон України».

Коротко згадує про І. Околота у своїй книзі «З хроніки Народного дому в Перемишлі (1901 1945) польський науковець українського походження С. Заброварний.

Мета статті. Дослідити перемишльський період педагогічної та культурно-освітньої діяльності доктора філософії в галузі історії (кандидата історичних наук), офіцера УГА Івана Околота, проаналізувати види його роботи та охарактеризувати внесок у розвиток українського національного руху Надсяння.

Виклад основного матеріалу

Іван Околот народився 14 січня 1890 р. в с. Хичевичі, Рудківського повіту (Львівська обл.). Був сином Полікарпа і Марії (селяни). Початкову школу закінчив у рідному селі. 1905-1913 рр. навчався у Перемишльській чоловічій гімназії. 1913-14 р. студіював на філософському факультеті Львівського, 1914-15 навчальному році Віденського університетів. 1915-1918 рр. був офіцером артилерії австро-угорської армії. У 1918 р. став комендантом міста Рудок, організатором української армії. І. Околот був учасником боїв під Кристинополем (сучасний Червоноград), де його батарея отримала значну перемогу над польською кавалерією. З армією УГА перейшов за річку Збруч, і опинився у «трикутнику смерті», перехворів плямистим тифом, згодом був заарештований більшовиками. У 1920 р., перед розстрілом, утік із тюрми в м. Миколаєві і пішки повернувся в Галичину. Як колишній офіцер УГА переховувався від польської поліції. Нелегально виїхав у Відень, де закінчив філософські студії і зробив докторат з історії. Далі повернувся до м. Перемишль у якому прожив до 1945 року.

Свій життєвий шлях у м. Перемишль І. Околот розпочав ще у 1905 р., коли приїхав у місто вступати до місцевої гімназії. Мемуари про навчання в Перемишльській чоловічій гімназії Іван Околот опублікував у ювілейному збірнику до її 50-ти ліття «Де срібнолентий Сян пливе» під назвою «Карби й спогади з гімназійних часів». Уривок із яких звучить так: «Липень 1905 р. Батько відвозить мене до Городка на «колію». Цілу дорогу не перестає намовляти, щоби я вернувся; щоби я незабагав бути «паном», бо немає «позакуди»; бо він не може на одного «виложити»; не може тих пару скиб продати, щоби одного в «пани» вивести, а другі діти з торбами пустити. Не може! ... Я вперто мовчу. Якщо вже мушу щось відповісти то падуть слова: «Ні, я таки спробую! Не здам то не здам. Але спробувати мушу!

Їду до Перемишля здавати вступний іспит до гімназії. Їду сам. На двірці в Перемишлі очікувати мене має учень VII класу І. Цяпка. Він на просьбу мойого сільського вчителя обіцяв теж поладнати мої іспитові формальності. У нього ж маю нічніг запевнений.

Всідаю, перший раз у житті, до залізничного вагону й зі здивованням оглядаю новий для себе світ. Приїжджаю в Перемишль»...

Далі І. Околот оповідає про свій перший день у місті і про зустріч із односельчанином І. Цяпкою. Все-таки він вступає до Перемишльської чоловічої гімназії. У якій навчається протягом восьми років. У своїх спогадах доктор Околот описав також лекцію із географії, яка була прочитана у 1905 р. Олегом Целевичем. Мабуть, спеціально були написані ці рядки, як бажання достукатися до українців, пробудити національну свідомість.

Далі уривок із спогадів подається мовою оригіналу: «Учитель Олег Целевич говорить про народи, що заселяють Європу. Вичисляє слов'янські народи. На мапі Східної Європи вказує нам великі простори заселені українцями. Підкреслює: що чисельно ми є другим з черги слов'янським народом; що посідаємо давню традицію й цінні твори старої культури; що знамена у нас небуденна здібність мистецької творчості; що наші народні пісні й наше мистецтво як пишна, чарівна квітка притягає очі чужинців і викликує у нас подив; що наші заздрі сусіди крадькома збагачують свою культуру нашою мистецькою творчістю; що від віків ми хоробрі і добрі жовніри; що багато, дуже багато своєї крові вилляли ми на численних побоєвищах, в більшості в обороні чужих інтересів; що з нашої землі виросли великі і славні мужі й жінки (які, на жаль, не всі служили ідеям і інтересам свого народу); що ми замешкуємо найурожайнішу країну в Европі, країну багату в підземні скарби; що ..., що..., що... і т.д. а все-ж-таки ми бідні, ми незнані, ми легковажені, м навіть погорджувані. Чому це так? Чому?! і на це чому? дає учитель патріот відповідь. Спокійним тоном вказує на наші історичні крамоли. Приспішеним темпом вичислює наші громадянські хиби. А закінчує сильним акордом: «Якщо не хочемо бути тільки погноєм других, сильних народів мусимо старатися змінити себе. Мусимо позбутися наших хиб. Переродитись мусимо. А тим, що працювати повинні над цією зміною, маєте бути Ви».

Далі доктор Околот пише: «Пане Професоре! 33 роки минає від цієї лекції. Але я тямлю її. Слова Ваші запали глибоко в моє серце. Раз назавжди прилипли до стін моєї свідомости. Незмінними лишились вони в мойому мізку до нині. Тільки нині докладніше розумію їх зміст і виразніше відчуваю питомий їх тягар» [1, с. 204]. Мабуть, слова професора Целевича стали життєвим кредом Івана Околота, ціллю його життєвого шляху. Кожну можливість він використовував, щоб працювати на користь українського народу.

Закінчив навчання в Перемишльській чоловічій гімназії І. Околот у 1913 р. У ювілейному звідомленні до 40-річчя першого випуску гімназії «З юних днів днів весни», знаходимо його прізвище у списку абсольвентів. Зокрема, є відомості про дату і місце народження, а також звання, де вказано, що він гімназійний професор у Перемишлі, доктор філософії, як раніше і зараз називають кандидатів наук у Європі [2, с. 145].

Подальше навчання у Львівському та Віденському університетах було перерване воєнним лихоліттям.

Іван Околот був офіцером Української Галицької армії. Починаючи із 1915 р. брав участь у Першій світовій війні. Він віддав п'ять років свого життя збройній боротьбі за українські національні інтереси. Фактично рік перебував у в'язницях. У 1920 р. у більшовицькій в'язниці в м. Миколаїв і у 1945 р. у польській в м. Ряшів (сучасне м. Жешув, Польща). Тільки тому, що був українцем і працював заради української національної ідеї. Про свій бойовий шлях І. Околот написав спогади у видання «Літопис червоної калини» історико-літературне щомісячне ілюстроване видання львівського видавництва «Червона Калина», яке виходило впродовж 1929 1939 років. Місячник публікував матеріали про визвольні змагання 1917 1921 років. Було розміщено дві публікації : «Під Кристинополем» (1930 р.) [3]і «Зі споминів команданта батареї про дії на відтинку Угнова» (1934 р.) [4]. Тема про перебування І. Околота у збройних силах і про періоди ув'язнення потребує окремого дослідження.

Після війни свій педагогічний шлях доктор Іван Околот розпочав у своїй альма-матері Перемишльській чоловічій державній гімназій у 1922 р. після захисту дисертації у Відні. Паралельно викладав також в Українському інституті для дівчат.

В 1923/24 навчальному році І. Околот був педагогічним наставником в Гімназійному інституті в Перемишлі. На цій посаді він перебував до 11 червня 1925 р. [2, с. 232] Потім був звільнений із посади професора Перемишльської чоловічої гімназії і педагогічного наставника Гімназійного інституту. педагогічний культурний національний околот надсяння

Ще на початку грудня 1924 р. Львівська шкільна кураторія призначила директором Перемишльської української класичної гімназії учителя математики із 4-ї польської гімназії у Львові Михайла Грицака. Це був поважного віку педагог «твердої руки». Був це так званий «австрійський бюрократ», що точно виконував урядові шкільні приписи, не брав участі в українському суспільному житті. За період його перебування на посаді Шкільна кураторія наказала повісити у всіх класах на стіні польського орла, портрет президента Другої Речі Посполитої і святкувати усі польські державні свята.

В березні 1925 р. на директора М. Грицака був здійснений замах (атентат). Тоді поліція заарештувала двох учнів гімназії і провела ревізію у приміщеннях Гімназійного інституту. Там була знайдена приготовлена «клепсидра» (вибухівка) із написом «смерть собаці». З цього приводу львівська Шкільна кураторія заборонила 150 учням гімназії мешкати в Гімназійному інституті. Наприкінці року учням 7-го і 8-го класів було припинено навчання і не допущено до випускних іспитів. Загалом це було 180 учнів. Пізніше через прохання батьків їм дозволили здавати іспити у Львівській гімназії.

З цим каральні заходи не припинилися. В червні 1925 р. Шкільна кураторія обмежила територію обслуговування Перемишльської гімназії до п'яти повітів: Перемишльського, Добромильського, Мостиського, Ярославського, Березівського. Учні з інших повітів змушені були шукати місця в інших гімназіях.

11 червня доктор Іван Околот був звільнений із посади професора Перемишльскої чоловічої гімназії і педагогічного настоятеля Гімназійного інституту. В наступному 1925/26 році Шкільною кураторією він був призначений на посаду вчителя у Польську гімназію ім. Моравецького на Засянні. Там він пропрацював до німецької окупації у 1939 р. [5, с. 15; 6, с. 33].

Працюючи у польській гімназії І. Околот продовжував брати участь в українському культурно-освітньому житті міста. Зокрема, він активно долучився до організації заходів із святкування 50-ти річчя від заснування Перемишльської чоловічої гімназії. Написав три статті до ювілейного збірника «Де срібнолентий Сян пливе» [1].

Одна із статей доктора Околота називалася «Вплив перемишльської української державної гімназії на розвиток національної свідомости Надсянщини». У ній він доводить, що: «головним двигуном розвитку національної свідомости Надсянщини, двигуном поступу в освітньо-культурній і економічній ділянці українського народу обабіч Сяну була Перемишльська уркаїнська державна гімназія».

На основі висновків статті доктора Околота, можна підсумувати, що українська інтелігенція Надсяння зробила величезний вклад у розвито національної свідомості українців. Підняла із небуття провідні ідеї українського патріотичного виховання. Ця складна робота була зроблена, незважаючи на відсутність підтримки з боку влади, точніше навіть протидії влади. Борцям за Україну в Перемишлі вдалося заснувати низку своїх економічних установ, політичних партій, освітніх та культурних товариств, шкіл та гімназій. Кропітка робота була розпочата ще у часи Австро-Угорської імперії, тобто із кінця ХІХ ст. Із розпадом монархії на теренах Перемишльщини була встановлена влада Другої Речі Посполитої, але навіть певні перешкоджання із боку польської влади не зупинили бурхливий розвиток українського національної ідеї. Тут варто підкреслити, що західні держави, зокрема Австро-Угорщина та Польща не займали радикальної позиції по відношенню до українства. Тільки із встановленням радянської, а точніше російської влади на цих тренах, почали вживатися радикальні методи, щодо українського національного руху. Фактично усі представники інтелігенції, які працювали в українських закладах змушені були покинути Перемишль.

Далі доктор Околот пише: «Перемишльська українська гімназія як огнище загальної освіти запускала глибоке коріння не тільки в терені самого

Перемишля й найближчих собі повітів; вона впливала також і на щораз то дальші круги українського населення обабіч Сяну. Вплив її сягав до Ряшева й Ніска, а навіть і Розвадова). ЇЇ національно-освітній слід помітний і на Лемківщині [1, с. 44]... На пробудження і розвиток національної свідомости Надсянщини впливала вона:

1) вже самим фактом свого існування (самою назвою «руської гімназії»);

2) безпосереднім відруховим впливом своїх учнів, вихованих у національно-українській атмосфері, на їхнє найближче окруження;

3) оживленою участю гімназистів у доцільній акції й в уладжуванні драматичних вистав і національних торжеств (гловно Шевченківських концертів) так у місці свойого осідку як і околиці;

4) тим, що багато її учнів, які покінчили нижні кляси, вернули на стало до рідних сіл у своє давнє середовище. Вони як національно освідомлені одиниці невпинно трудилися на місцях у напрямі умасовлення національної свідомости. А будучи часто керманичами освітньо-культурних товариств і господарсько-економічних сільських установ наломлювали непривичне досі сільське населення до організаційних форм співжиття.

5) Вкінці перемишльська українська гімназія вплинула на розвиток національної свідомости народніх мас тим, що за час свойого дотеперішнього 50-літнього існування випустила зі своїх мурів поверх півтреття тисячки (2599) матуристів [1, с. 55].

У кінці своєї статті доктор Околот приходить до висновку, що національно-політичне самопізнання українського народу на західних окраїнах етнографічної території розселення українців це у високій мірі заслуга праці Перемишльської української державної гімназії.

Новий етап для української громади міста Перемишль розпочався після німецької окупації. Місто було розділене на радянську і німецьку частини річкою Сян.

Вже на самому початку німецького правління виникла суперечка між представниками цивільної і церковної шкільної влади щодо функціонування початкових шкіл. Представник цивільної шкільної влади інспектор доктор Іван Околот склав внесок до Українського національного комітету (УНК) в Перемишлі відкрити українську державну народну школу тому, що частина українських громадян посилає своїх дітей до польської школи і тому, що школа св. о. Миколая, як приватна, побирає оплату, або не погоджується з клерикальним вихованням. О. Петро Голинський відхилив ці закиди, інформуючи, що:

а) тільки частина учнів оплачує школу (в 1939 40 шк. році на 251 учня платило всього 50 учнів, а в 1938 39 шк. р. на 340 учнів платило близько 100 учнів);

б) у школі сестер немає ніякого клерикального виховання, а лише лекції релігії священника-катехита, як у кожній іншій школі.

Представник шкільного уряду Ган-Бутри висловився за утриманням школи св. о. Миколая, і бажав би собі, щоб кожна нова школа досягла цього ж рівня. Натомість аргументацію доктора Околота вважає перебільшеною, а також шкідливим принижуванням національної честі. Натомість доктор Околот у черговому письмі до УНК від 11.07.1940 р. пише, що не мав на меті принижувати досягнень школи св. о. Миколая, а знайти відповідні аргументи для підтримання внеску за державну народну школу, як найбільш успішні і переконливі в даних умовах.

Ці аргументи ніяк не переконали о. П. Голинського і в черговому листі до УНК в Перемишлі (від 23.07.1940 р.) не погоджувався із поясненнями і стилем відповіді доктора Околота. Зі свого боку аргументував, як сестри служебниці витягали із закамарків знедолених бідаків і не тільки не брали і не беруть від них грошей за науку, але й обдаровують їх одягом і т.п. [8, с. 253].

Німецька влада не давала дозволу на відкриття перемишльських гімназій. Випускні екзамени учні старших класів відповідно скласти не могли. Тоді Український допомоговий комітет звернувся до німецької влади з проханням дозволити відкрити в Перемишлі гімназійні випускні шестимісячні курси. Відповідальною за проведення курсів була гімназія в Ярославі.

Зазначені випускні курси були останні в Галичині, тому зголосилися на них кандидати з цілої Галичини, Буковини, і навіть декілька з Волині, загалом 246 осіб. Курси відкрили 5 жовтня 1943 р., їх очолив директор луцької гімназії П. Білецький, а вчителями були Б. Загайкевич, І. Заяць, І. Мандюк, І. Шпитковський й І. Околот з Перемишля та багато інших з не тільки з Галичини, але й з Наддніпрянщини. Випускні іспити відбулися у кінці березня 1944 р., але у дуже складних обставинах. Радянська армія була уже біля Львова. З 246 курсантів прийшли на іспит тільки 30 % [9, с. 281].

27 липня 1944 р. радянська армія зайняла Перемишль. Разом із нею прийшла польська Костюшківська дивізія. Перші два перемишльські старости Тадеуш Порембальський, а особливо Станіслав Сикус, відносилися до українців досить прихильно. Тоді вдалося відновити діяльність Українського громадського комітету, до якого належало й кілька українських учителів. Силами української інтелігенції було організовано Перемишльську чоловічу (директор Михайло Федевич) та жіночу гімназії, директором якої став доктор Іван Околот. В червні 1945 р. у гімназії було проведено випускні іспити.

Але вже під кінець 1944 р. у Перемишлі з'явилися оголошення, в яких польська влада переконувала українців переселятися на схід. А навесні 1945 р. приїхала до Перемишля радянська репатріаційна комісія. Українці не поспішали залишати свої рідні місця. Офіційне переселення почалося в серпні 1945 р. Директора Івана Околота було заарештовано у вересні і вивезено до в'язниці у Ряшеві. 1 жовтня цього ж року всі українські школи були зачинені [9, с. 282].

В 1946 р. доктор Іван Околот був після ув'язнення примусово переселений до Львова. Але й це його не зламало, не відібрало жаги до суспільно корисної праці. Але до роботи у освітніх закладах, мабуть, доступу у нього вже не було. Зважаючи на науковий ступінь, Іван Околат працевлаштувався у Львівському відділі Інституту історії України АН УРСР, згодом працював у Історичному музеї. Львівський період життя Івана Околота потребує окремого дослідження. Помер відданий борець за Україну, офіцер УГА, гімназійний професор, доктор філософії в галузі історії, організатор української освіти Іван Околот 25 червня 1952 р. у Львові. Похований на Янівському цвинтарі [10, с. 72-73]

Не можна оминути увагою й іншу суспільно корисну працю І. Околота. Йдеться про його членство у Товаристві приятелів українського мистецтва «Стривігор», членом-засновником якого він був разом із іншими відомими педагогами та істориками м. Перемишль Ю. Шпитковським, І. Заяцем, В. Пачовським, М. Бордун, О. Кульчицькою. Завдяки їх старанням і кропіткій праці постав у м. Перемишль український музей «Стривігор» [11].

Висновки

Варто підсумувати, що в Перемишльській чоловічій гімназії протягом більше ніж 50-ти років її існування, було виховано велику кількість патріотів Української держави. Одним із них був педагог, науковець, організатор української освіти Іван Околот. Життєвий шлях якого був прикладом долі значної кількості українських педагогів та науковців, а також відображенням впливу загальнодержавних та загальносвітових подій на долю людини, яка не хотіла йти за течією, а намагалася зламати хід подій. Відзначено, що незважаючи на певні перешкоди спочатку з боку Австро-Угорської влади, а після 1923 р. польської, не було вжито радикальних методів, які б повністю знищили український національний рух, освіту та культурне життя в м. Перемишль. Тільки із радянської окупацією Польщі та України було проведено заходи, які повністю зліквідували українське культурно-освітнє життя на теренах Перемишльщини. Патріотично налаштована українська інтелігенція змушена була самостійно виїхати або була примусово переселена із рідних земель.

Доктор Іван Околот, незважаючи на перешкоди продовжував працювати на користь українського народу, використовував найменші можливості для забезпечення доступу населення до української освіти. Зі зброєю у руках захищав Українську землю у період Визвольних змагань. В період Другої Речі Посполитої разом із колегами-істориками відкрив український етнографічний музей «Стривігор». За німецької окупації допоміг із організацію підготовчих випускних курсів для українських учнів, щоб вони змогли продовжити навчання у вищих навчальних закладах. В перший рік радянської окупації зумів відкрити у Перемишлі Українську гімназію для дівчат.

Література

2. Ямняк П. (1976). Звідомлення Виділу «Кружка родичів» при Державній Гімназії з українською мовою навчання в Перемишлі за шкільний рік 1935-36 з альманахом п.н. «З юних днів, днів весни» з нагоди 40-ліття першої матури. Кліфон: «Ініціативний комітет», 245 с.

3. Околот І. Під Кристинополем. Літопис Червоної Калини, (7-8), 1930 р., с. 13-14.

4. Околот І. Зі споминів командира батареї про дії на відтинку Угнева. Літопис Червоної Калини, (7), 1934. с. 17-18.

5. Sprawozdanie Dyrekcji Panstwowego Gimnazjum II. im. prof. Kazimierza Morawskiego w Przemyslu za rok szkolny 1925/26. Przemysl: Drukarnij Jana Lazora w Przemyslu. 38 с.

6. Sprawozdanie Dyrekcji Panstwowego Gimnazjum II im. prof. Kazimierza Morawskiego w Przemyslu na rok szkolny 1930/31. Przemysl: Drukarnij Jana Lazora w Przemyslu. 64 с.

7. Шах С. (1977). Де срібнолентий Сян пливе. Брюссель: Українська друкарня в Брюселі, 146 с.

8. Заброварний С. (2019 р.) З Хроніки Народного дому в Перемишлі (1901-1945). Львів: Растр-7, 292 с.

9. Загайкевич Б. (відп. ред.). (1961). Перемишль Західний бастіон України: збірник матеріалів до історії Перемишля і Перемиської землі. Нью-Йорк: «America», 414 с.

10. Гнаткевич І. (упоряд.). (1995). Український інститут для дівчат у Перемишлі. 1895 1995. Ювілейна Книга Пам'яті до 100-річчя заснування. Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження»,168 с.

11. Левандовська Л. Товариство прихильників українського мистецтва «Стривігор» у Перемишлі та його діяльність. Вісник науки та освіти (Серія «Філологія», Серія «Педагогіка», Серія «Соціологія», Серія «Культура і мистецтво», Серія «Історія та археологія»), (17), 2023. с. 1351-1367.

References

2. Yamniak P. (1976). Zvidomlennia Vydilu «Kruzhka rodychiv» pry Derzhavnii Himnazii z ukrainskoiu movoiu navchannia v Peremyshli za shkilnyi rik 1935-36 z almanakhom p.n. «Z yunykh dniv, dniv vesny» z nahody 40-littia pershoi matury [Notice of the "Kruzhka rodichiv" Department at the State Gymnasium with the Ukrainian language of instruction in Przemysl for the school year 1935-36 with an almanac p.n. "From young days, days of spring" on the occasion of the 40th anniversary of the first high school graduation.]. Klifon: «Initsiatyvnyi komitet», 245 s. [in Ukrainian].

3. Okolot I. Pid Krystynopolem [Near Kristinopol]. Litopys Chervonoi Kalyny, (7-8), 1930 r., s. 13-14. [in Ukrainian].

4. Okolot I. Zi spomyniv komandyra batarei pro dii na vidtynku Uhneva [From the memories of the battery commander about the actions in the Ughnev area]. Litopys Chervonoi Kalyny, (7), 1934. s. 17-18. [in Ukrainian].

5. Sprawozdanie Dyrekcji Panstwowego Gimnazjum II. im. prof. Kazimierza Morawskiego w Przemyslu za rok szkolny 1925/26. Przemysl: Drukarnij Jana Lazora w Przemyslu. 38 с. [in Polish].

6. Sprawozdanie Dyrekcji Panstwowego Gimnazjum II im. prof. Kazimierza Morawskiego w Przemyslu na rok szkolny 1930/31. Przemysl: Drukarnij Jana Lazora w Przemyslu. 64 с. [in Polish].

7. Shakh S. (1977). De sribnolentyi Sian plyve [Where silvery San floats]. Briussel: Ukrainska drukarnia v Briuseli, 146 s. [in Ukrainian].

8. Zabrovarnyi S. (2019 r.) Z Khroniky Narodnoho domu v Peremyshli (1901-1945) [From the Chronicle of the People's House in Przemysl (1901-1945)]. Lviv: Rastr-7, 292 s. [in Ukrainian].

9. Zahaikevych B. (vidp. red.). (1961). Peremyshl Zakhidnyi bastion Ukrainy: zbirnyk materialiv do istorii Peremyshlia i Peremyskoi zemli [Przemysl Western bastion of Ukraine: a collection of materials on the history of Przemysl and Przemysl land]. Niu-York: Peremyskyi Vydavnychyi Komitet, 414 s. [in Ukrainian].

10. Hnatkevych I. (uporiad.). (1995). Ukrainskyi instytut dlia divchat u Peremyshli. 1895 1995. Yuvileina Knyha Pam'iati do 100-richchia zasnuvannia [Ukrainian Institute for Girls in Przemysl. 1895 1995. Jubilee Book of Memory for the 100th anniversary of the foundation]. Drohobych: Vydavnycha firma «Vidrodzhennia»,168 s. [in Ukrainian].

11. Levandovska L. Tovarystvo prykhylnykiv ukrainskoho mystetstva «Stryvihor» u Peremyshli ta yoho diialnist [Society of Supporters of Ukrainian Art «Stryvigor» in Przemysl and its activities]. Visnyk nauky ta osvity (Seriia «Filolohiia», Seriia «Pedahohika», Seriia «Sotsiolohiia», Seriia «Kultura i mystetstvo», Seriia «Istoriia ta arkheolohiia»), (17), 2023. s. 1351-1367. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru