Порівняльна характеристика становлення державної служби Гетьманату П. Скоропадського та Директорії УНР

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порівняльна характеристика становлення державної служби Гетьманату П. Скоропадського та Директорії УНР

Лазор О.Я.

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Яременко О.І.

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Періоди Гетьманату П. Скоропадського та Директорії УНР мають важливе значення в контексті українського державотворення, проте порівняльний аналіз їх підходів до становлення державної служби залишається недостатньо вивченим. Мета дослідження - здійснити порівняльний аналіз становлення державної служби Гетьманату П. Скоропадського та Директорії УНР. Використовуючи методи порівняльного аналізу, дослідження первинних джерел та вивчення історіографічних матеріалів, автори оцінюють дві системи державної служби.

Попри відмінні підходи до державної служби, обидва уряди виявили важливі аспекти в управлінні: Гетьманат створив високо ієрархізовану, професійну бюрократію, зосереджену на централізації та стабільності, тоді як Директорія впровадила більш демократичну, гнучку та децентралізовану систему, спрямовану на активне громадське участь. У гетьманській системі багато уваги приділялося правовому порядку, а державні службовці, як правило, мали вищу освіту. Також Скоропадський широко використовував досвідчених царських бюрократів у своїй адміністрації, що сприяло збереженню стабільності. В свою чергу в часи Директорії посади державних службовців займали звичайні люди, які часто не мало досвіду державного управління, що створило низку проблем, які призвели до занепаду системи. Зрозуміння підходів до державної служби може надати цінних уроків для сучасного управління, включаючи баланс між централізацією та децентралізацією, а також важливість професіоналізму в державній службі.

Ключові слова: Гетьманат П. Скоропадського, Директорія УНР, державна служба, порівняльний аналіз, українське державотворення, централізація, децентралізація.

Lazor O.Ya., Yaremenko O.I. COMPARATIVE CHARACTERISTICS OF THE FORMATION OF THE CIVIL SERVICE OF THE HETMANATE OF P. SKOROPADSKYI AND THE DIRECTORY OF THE UPR

The periods of the Hetmanate ofP Skoropadskyi and the Directory of the UPR are important in the context of Ukrainian state-building, but a comparative analysis of their approaches to the formation of the civil service remains insufficiently studied. The purpose of the study is to make a comparative analysis of the formation of the civil service of the Hetmanate of P. Skoropadskyi and the Directory of the UPR. Using the methods of comparative analysis, research of primary sources and study of historiographical materials, the authors evaluate the two civil service systems.

Despite their different approaches to the civil service, both governments revealed important aspects of governance: The Hetmanate created a highly hierarchized, professional bureaucracy focused on centralization and stability, while the Directory introduced a more democratic, flexible, and decentralized system aimed at active public participation. In the Hetman system, much attention was paid to the rule of law, and civil servants were usually university educated. Skoropadskyi also made extensive use of experienced tsarist bureaucrats in his administration, which helped to maintain stability. In turn, during the Directory, civil servant positions were held by ordinary people who often had no experience in public administration, which created a number ofproblems that led to the decline of the system. Understanding the approaches to the civil service can provide valuable lessons for modern governance, including the balance between centralization and decentralization, as well as the importance of professionalism in the civil service.

Key words: P Skoropadskyi's Hetmanate, UPR Directorate, civil service, comparative analysis, Ukrainian state-building, centralization, decentralization.

Постановка проблеми

Еволюція державної служби та її формування у переломні періоди української історії є цікавою темою для дослідження. При заглибленні в предмет дослідження, виринають дві відмінні епохи - Гетьманат за гетьмана П. Скоропадського та наступна доба - Директорії. Ці історичні етапи репрезентують різні, але глибоко трансформаційні системи управління, що відображають підводні течії соціально-політичних змін, які розгорталися в Україні в той час.

За часів Гетьманату була зроблена значна спроба впорядкувати та уніфікувати кадрову структуру, що призвело до прийняття законів, які чітко класифікували державних службовців та визначали їхні ролі, обов'язки та винагороду. Структура вперше була ієрархічною та методичною, починаючи від високопосадовців до службовців нижчого рівня. Важливо, що ці зміни ознаменувалися створенням незалежних посад, що підкреслило прогресивний характер реформи державної служби в цей період. І навпаки, період Директорії ознаменувався відходом від попередньої ієрархічної моделі з акцентом на класовому підході до управління, що характеризується децентралізованим управлінням. Це був період, який характеризувався революційними змінами, що обіцяли новий етап соціальної революції та політичних реформ. Директорія вважала себе «тимчасовою верховною владою революційного періоду», а право на управління належало робітничим класам, робітникам і селянам.

Ці контрастні моделі врядування - одна з яких тяжіла до структурованої, ієрархічної системи, а інша - до децентралізованого та соціалістичного підходу - створюють поле для поточного дослідження. Заглиблюючись у ці історичні періоди, виникає потреба в пошуку ключових елементів, якими відзначалося адміністрування державних посад, і в дослідженні, як еволюціонували процедури формування посадовців, урядовців та працівників державної сфери.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

гетьманат скоропадський директорія

Питання державотворення є широко обговорюваними в тогочасній та сучасній науковій літературі. Численна кількість досліджень присвячені вивченню особливості побудови державної служби за часів Гетьманату П. Скоропадського. Окрема частина досліджень присвячені вивченню особливостей державного устрою, зокрема місцевого управління за часів Директорії УНР. Дослідження Лепісевича П. [1] фокусується на статусі центральних органів влади в УНР під час періоду Директорії. Іванов Є. [4] розглядає історію зародження та розвитку державної служби в Україні, а Гай-Нижник П. [3] висвітлює цей період з точки зору державної служби. Мироненко О. [2] досліджує витоки українського революційного конституціоналізму між 1917 та 1920 роками. Кучерук О. [5] надає загальний огляд Української революції 1917-1921 років. Інформаційний ресурс «Державна служба в Україні. Історичні паралелі» [6] пропонує додаткові матеріали з історії державної служби. Приходько М. [7] аналізує Українську державу під час правління гетьмана П. Скоропадського в контексті Європейської геополітики. Стахів М. [8] присвячує цілі томи періоду Директорії УНР, тоді як Шурхало Д. [9] детально розбирає повстання проти гетьмана Скоропадського та його вплив на Україну.

Попри значну кількість наукових досліджень в даних областях ґрунтовного порівняльного аналізу в даній галузі до цього часу не проводилося, а тому поточне дослідження носить вагому наукову цінність.

Мета дослідження - здійснити порівняльний аналіз становлення державної служби Гетьманату П.Скоропадського та Директорії УНР.

Виклад основного матеріалу

В умовах складної політичної динаміки на початку XX століття, визначальними для формування державного управління в Україні стали періоди Гетьманату П. Скоропадського і Директорії УНР. Ці дві владні епохи, що відбувались одна за одною в контексті боротьби за незалежність, неоднорідно підходили до вирішення важливих питань державотворення, в тому числі і в контексті регулювання та реформування державної служби в напряму задоволення соціальних потреб тогочасного суспільства.

Інститут державної служби був започаткований в період національно-визвольного руху в Україні.

Проте, протягом цього періоду Центральна Рада не змогла прийняти жодного нормативно-правового акта, що регулював би статус державної служби та відносини у сфері державного управління в Україні. І тільки за часів гетьмана Павла Скоропадського вдалося систематизувати та упорядкувати інститут державної служби в Україні. В цей період були визначені статус, роль та місце державної служби. Також був створений спеціальний орган, відповідальний за організацію та супроводження діяльності державних службовців в Українській Державі. Крім того, розроблено зразки оформлення розпорядчих документів та встановлено порядок офіційного опублікування та набуття чинності нормативно-правових актів [4]. Завдяки низці реформ Скоропадського було встановлено відносини держави з громадянами, організовано ефективну державну владу та встановлено закон про громадянство.

Перехід влади до Директорії зумовив зміни в підходах до державного управління. Цей період характеризується не тільки спробами протистояти зовнішнім викликам, але й внутрішнім змінам в організації влади. Наприклад, питання про необхідність законодавчого визначення сфер компетенції Директорії та Ради народних міністрів стало одним з центральних в агенді Директорії.

Порівняємо становлення державної служби Гетьманату П. Скоропадсткого та Директорії УНР. Безумовно, як Гетьманат (1918 р.) під проводом гетьмана П. Скоропадського, так і Директорія (з 14 грудня 1918 р.) були двома важливими періодами формування принципово різних підходів побудови уряду і державної служби зокрема. Так, Скоропадський передбачав короткочасну диктатуру, тобто уряд сильної руки, яка не була затребуваною у суспільстві. Не був застосований поділ влади, а тому вся влада була зосереджена в державному управлінні. Ця система була достатньо прогресивною: за два роки було прийнято близько 400 правових актів, у тому числі закони про державний устрій та громадянство. Державна служба була системно організована, з чіткими настановами щодо державних посад, відносин між державою та службовцями, процедур призначення та звільнення, а також офіційних реєстрів.

На відміну від цього, Директорія була колективним президентством, заснованим на одностайному голосуванні та компромісі політичних сил. На етапі її зародження це виглядало як тимчасове рішення, яке покликане повалити режим Скоропадського. Під тиском обставин 14 грудня 1918 року Скоропадський зрікся престолу, і Українську Народну

Республіку було відновлено. Директорія увійшла до Києва 19 грудня, а 24 грудня 1918 року затвердила уряд Чехівського.

Директорія, як орган надзвичайної влади, функціонувала у форматі одноособового управління, що давало їй повноту законодавчої та виконавчої влади. Хоча статус цієї організації залишався нечітким. Першим документом, який визначав роль Директорії у структурі влади, була її перша Декларація від 26 грудня 1918 року. В цьому документі Директорія оголосила себе тимчасовою верховною владою УНР на період революції і сформулювала так званий «трудовий принцип» розподілу влади. У Декларації передбачалася передача влади від Директорії до трудящого народу на Конгресі Трудового народу України, який повинен був стати законодавчим органом УНР [1]. Уряд був сформований за національно-партійним принципом, з делегованими партіями міністрами. Однак ця система критикувалася політиками за відсутність впливу голови Ради на формування кабінету міністрів. Щоб наглядно показати відмінності становлення державної служби цих періодів, складемо порівняльну таблицю 1.

Як видно з табл. 1, Гетьманат і Директорія порізному підходили до формування інституційних засад державної служби. Гетьманат мав більш централізований підхід з єдиним лідером і систематичним регулюванням державної служби, тоді як Директорія дотримувалася колективної структури керівництва з менш чіткими деталями системи державної служби. Обидва режими мали бути тимчасовими, прокладаючи шлях до більш поміркованих і представницьких урядів.

У процесі порівняльної характеристики інституційних основ державної служби під час Гетьманату Скоропадського і Директорії УНР можна зробити певні спостереження [10].

Під час Гетьманату Скоропадського, система виконавчої влади на центральному рівні не зазнала значних змін, незважаючи на радикальну зміну режиму. Внутрішня структура міністерств була удосконалена і стала більш структурованою і завершеною, ніж за період Української Центральної Ради. Головні структурні підрозділи були департаментами, які поділялися на відділи. Деякі міністерства мали більш складну структуру. Тут можна відзначити важливу ідею: професійна компетентність, а не партійна приналежність, стала основним критерієм при прийомі на державну службу. Такий підхід дозволив досить швидко досягти позитивних результатів: стабілізувати соціально-економічну ситуацію, створити адміністративну вертикаль та відновити основний порядок у державі [6].

Таблиця 1

Порівняння між формуванням інституційних засад державної служби за часів Гетьманату та за часів Директорії