Ідеологія та приватність сім'ї в УРСР

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівненський державний гуманітарний університет

ІДЕОЛОГІЯ ТА ПРИВАТНІСТЬ СІМ`Ї В УРСР

Гуменюк Оксана Володимирівна

кандидат історичних наук, доцент

кафедри історії України

Анотація

Досліджуються питання побуту української родини. Виділяються праці радянських та вітчизняних істориків, показуючи суспільно-політичні умови, притаманні історичній науці зазначених періодів. Охарактеризовано основні досягнення у вивченні проблеми і намічені питання, що потребують подальшого наукового пошуку. Окремою складовою статті є розгляд особливостей вивчення приватного життя як елемента історії повсякденності. Відомо, що сфери повсякденного і приватного життя безліч разів пересікаються, але повністю не співпадають. Тому історики приватного життя вивчають лише одну із сфер повсякденного життя, яка залежить тільки від приватних, індивідуальних рішень. Тоді як повсякдення не можна звести лише до сфери приватного, оскільки окремі його сторони належать публічному життю. Поряд з історією приватного життя досить близько перебуває таке наукове направлення, як мікроісторія. Вона дозволяє роздивитися певні процеси у подробицях, звертаючи увагу не на визначні історичні постаті, а на долю звичайних людей або невеликих соціальних груп. Вивчаючи такі життєві історії, локалізовані у межах визначеного історичного часу, мікроісторія дозволяє осмислити простір можливостей, ступенів свободи чи несвободи індивіда у заданих політичних, соціально-економічних та етнокультурних обставинах. [14 с. 193]. Описуючи мотиви вчинків конкретних людей, історія приватного життя виходить на рівень мікроісторії як методу досліджень історії повсякдення і основного способу розуміння минулого, надаючи нових якостей обговоренню загальноісторичних проблем. Під впливом фемінізму складалася своєрідна «історія жінок», яка колись була викреслена з так званої «чоловічої» історіографії та покликана була «повернути жінкам історію». Ключовою категорією аналізу досліджень у рамок історії жіноцтва (особливо у 1980-х роках) став «гендер». Предметом гендерних досліджень слугують стосунки між чоловіками та жінками і пошук нового змісту в цих стосунках; внутрішній світ людини; специфічні статуси і ролі у стосунках. Такий напрямок гендерної історії (як самостійної дослідницької методології) слугує і напрямком для історії приватного життя.

Ключові слова: повсякденне життя, радянська система, тоталітаризм, побут, пропаганда, сімейно-побутові традиції, соціально-побутова сфера.

Annotation

Gumeniuk Oksana Volodymyrivna Candidate of Historical Sciences, Associate Professor of the Department of History of Ukraine, Rivne State Humanitarian University

FAMILY IDEOLOGY AND PRIVACY IN THE USSR

The article presents an analysis of the special coexistence of a personality in the family life of a Soviet man with a state component. The issues of the life of the Ukrainian family are analyzed. The author distinguishes the works of Soviet and domestic historians by showing sociopolitical conditions characteristic of the historical science of these periods. The main achievements in the study of the problem and the planned issues that require further scientific research are described. A separate component of the article is the consideration of the particularities of studying private life as an element of the history of everyday life. The renewal of the economic and social structure of Soviet society, that is industrialization, urbanization, secularization of consciousness, emancipation of women and children, conditioned these changes. In addition, wars and social catastrophes have deeply deformed the already difficult and not always consistent process of modernizing the family with a lot of contradictions. Different groups and sections of the population of the USSR were at different stages of transition from the traditional type of family. The post-transition families of the urban population, especially the big cities, were very different, and the patriarchal peasant family was barely affected by changes (not to mention the remarkable regional difference). Between them there was a large number of intermediate, transitional models. One of the brightest indicators of the differences between them was the birth rate. True, he did not exist in isolation, but was in a rather close correlation with other qualitative and quantitative characteristics: the way of life, the type of intra-family relations, the composition and size of the family, the stability of marriage, etc. Describing the motives of the actions of specific people, the history of private life reaches the level of microhistory as a method of researching the history of everyday life and the main way of understanding the past, giving new qualities to the discussion of general historical problems. Under the influence of feminism, a kind of "women's history" was compiled, which was once deleted from the so-called "male" historiography and was called to "return history to women". "Gender" became a key category of research analysis within the framework of women's history (especially in the 1980s). The subject of gender research is the relationship between men and women and the search for new meaning in these relationships; the inner world of a person; specific statuses and roles in relationships.

Keywords: everyday life, the Soviet system, totalitarianism, life, propaganda, family and everyday traditions, social and everyday sphere.

Постановка проблеми

Як будь-яка інституція держави - інститут сім'ї зазнав великих змін разом із перетвореннями, які відбувалися із самою державою. Оновлення економічної та соціальної структури радянського суспільства, тобто індустріалізація, урбанізація, секуляризація свідомості, емансипація жінок і дітей - обумовило ці зміни. Окрім того, війни і соціальні катаклізми досить дієво деформували й без того непростий і не завжди послідовний процес модернізації сім'ї з великою кількістю протиріч.

З одного боку, інститут сім'ї, як і все суспільство, піддався революційному оновленню. Це сприяло подоланню кризи патріархальної сім'ї та патріархальних сімейних стосунків, які явно відчувалися на початку століття. З іншого ж боку, через непослідовність та незавершеність змін, які відбувалися із сім'єю, вона зіткнулася з новими проблемами, значною мірою втратила здатність виконувати деякі життєво важливі для людини та суспільства функції. Подекуди відбувся затяжний розлад сім'ї як інституції з іншими суспільними інституціями і вона, по суті, опинилася на порозі нової кризи.

Як відомо, у сім'ї здебільшого відображаються проблеми, притаманні суспільству в цілому. Але якщо певні матеріальні негаразди усуваються з успішним вирішенням на державному рівні економічних проблем, то є ряд недоліків, які не вирішуються лише економічним або соціальним розвитком.

У зв'язку зі змінами історичного типу сім'ї та її взаємодією з суспільством виникають певні сімейні проблеми, які диктують сімейну політику держави як складову соціальної політики. Адже рішення, які приймаються у різноманітних сферах соціального життя, впливають на сім'ю, хоча і не напрямлені безпосередньо на неї.

Оскільки сімейна політика держави через соціальні інститути впливає на сім'ю, то завжди виникає небезпека зазіхань на її суверенітет, на її приватність. Відомо чимало прикладів того, як держава впливала на сімейну ідеологію, надаючи пріоритети тим чи іншим типам сім'ї, її формам. Це виправдовувало втручання держави у справи сім'ї заради суспільства.

Віднайти й впровадити тонку грань дозволеності втручання й толерантного ставлення до сім'ї як приватного надбання особи досить важко. Досвід багатьох поколінь різних країн показав, що так звана “нейтральність” державної ідеології не зовсім проста. Адже врахувати всі критерії неможливо, оскільки те, що є нейтральним за одним критерієм, не є нейтральним за іншим. Більше того, колективні інтереси об'єктивно обмежують суверенітет сім'ї, втручаючись у її приватність.

Кожна історична епоха створює свою конфігурацію взаємодії у суспільстві. Інститут сім'ї належить до розряду тих соціальних явищ, значення яких є унікальним як для окремої людини, так і для всього суспільства. Тому як ніяка інша система він виступає ланкою, що пов'язує людину із суспільством.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Сучасними дослідниками зроблено чимало щодо вивчення даної тематики як в контексті повсякдення, так і окремішньо.

Ще англійський дослідник Ш.Фіцпатрик [25] описав соціальну історію Радянської Росії 1930-х років як повсякденний сталінізм, що, закономірно, наклало свій відбиток на усю історію розвитку й трансформації приватного життя радянського народу.

Про те, що з початком ХХІ століття українські історіографи, як, до речі, й зарубіжні, не спромоглися завершити інституалізацію напряму історії повсякдення в методології, уперше серед українських дослідників заявив О.Удод [24]. Здійснивши аналіз сучасних гуманістичних визначень категорій повсякденності, автор вказує на розмитість меж повсякдення як предмету дослідження й тісного переплетіння й перетікання у приватність.

Заслуговують на увагу праці відомої сучасної російської дослідниці Н.Пушкарьової [20]. Приватне життя, як один із аспектів повсякдення, за її спостереженням, для людей є суб'єктивно значущим, створює цілісність життєвого світу й інтерпретацію реальності.

О. Коляструк [12] присвячує свої дослідження становленню у вітчизняній та зарубіжній історичній науці предмета історії повсякденності. Адже немає чітко окресленого визначення цієї дефініції й тому вона ототожнена досить часто зі звичайним способом життя, з приватністю.

Ціла низка авторів радянської епохи описують історію повсякденного й приватного через щорічне покращення соціально-побутових умов, як Л.Вітрук [6] чи Л.Олейніченко [7]; через трансформації ролі жінок у сім'ї та радянському суспільстві, як С. Полєніна [19].

Історико - соціальному аналізові сімейної політики радянської держави та її динаміки присвячені праці Л.Рабжаєвої [21], а колективна праця Л. Гордона, Е. Клопова та інших [9] аналізує зміни, яких зазнав побут радянських людей.

В.Лисак [13] описує повсякденність українського селянства в умовах радянської дійсності 1950-60 років, а Г. Васильчук [5] аналізує проблематику вивчення російськими дослідниками радянської повсякденності 1920-30 років через призму тогочасної ідеології.

В. Баран і В. Даниленко [1] торкаються проблем української сім'ї в умовах системної кризи кінця 1940-х - 1980 років.

Історії приватного життя, його стереотипам і глибоко індивідуальним проблемам присвячено праці Ю. Безсмертного [2] і М. Неклюдової [16].

У своїх розвідках В.Головко [8], Г.Мітрошенко [15], колектив авторів на чолі з В.Смолієм [18] через розкриття девіацій, казусів, соціальних конфліктів у побуті доповнюють історичну картину, яка змальовує ідеологію та приватність радянської сім'ї.

Статті Б. Вальденфельса [4] і Н.Гогохії [7] розкривають низку якісних методів дослідження радянського повсякдення й приватного життя народу.

А.Гуревич [10], Л.Рєпіна [22] виокремлюють сферу приватного життя, людину в колі власної родини, проводячи при цьому історичний синтез подій, їх розвиток і вплив на особисте і глибоко приватне.

Переважна більшість авторів у своїх працях через повсякденність радянської людини досліджують загальноусталені норми, а інколи й аномалії даного періоду. При цьому радянська сімейна історія присутня не у всіх працях з вивчення особливостей радянської повсякденності.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми

побут історія повсякденність сім'я

Мета статті. Головною метою цієї роботи є висвітлення складових української сім'ї в розрізі співіснування з ідеологічним чинником радянської держави.

Виклад основного матеріалу

Поява нових підходів і напрямків історіографії стала методологічною базою для наукових розробок, які стосувалися проблем приватного життя. [22, с.20-30]. При багатьох існуючих відмінностях усі ці напрямки і підходи слугували об'єднавчим началом становлення історичної антропології. Як загальна глобальна концепція історії з усіма її новітніми досягненнями, - історична антропологія об'єднала вивчення менталітету, матеріального життя, повсякдення. [10 с.297]. Даний підхід представлений французькою історичною школою «Анналів», британською історичною антропологією і новою культурною історією, яка виникла у США. Із радянських дослідників сюди слід долучити О. Гуревича.

Історична антропологія сприяла певному розширенню «території істориків», оскільки була результатом тісної міждисциплінарної взаємодії етнологів, психологів і лінгвістів. На відміну від марксистської радянської історіографії, між різними напрямками історичної антропології не було методологічної єдності. Проблематика досліджень охоплювала як різноманітні соціальні практики і манери поведінки, так і сприйняття життя і смерті; вікових періодів і хвороб; свята і будні; церемонії та ритуали; системи харчування і відпочинку; різноманітні соціальні страхи тощо. Різноманітні теми, які раніше не привертали увагу професійних істориків, почали досліджуватися як соціальні процеси з позицій безпосередніх їх учасників. Тому питання міжособистісних і міжгрупових взаємодій знайшли своє висвітлення в історичних дослідженнях.

Визріло питання щодо переосмислення і періодичних змін усіх елементів взаємопов'язаної системи поведінкових стереотипів, оскільки історикам вдалося показати, що у різні часи по різному тлумачилися такі прояви цієї системи, як любов, ненависть, дружба, внутрішньосімейні стосунки. [2, с.12].

Деякі дослідники не розрізняють приватного життя та історію повсякдення, оскільки вони надто тісно пов'язані; а тому під повсякденням розуміють головним чином сферу приватного життя щодо питань сім'ї, домашнього побуту, виховання дітей, відпочинку, дружніх зв'язків і кола спілкування [25, с.7].

Більшість дослідників усе ж вважає, що не варто історію повсякдення звужувати до приватного й сімейного життя і трудової діяльності та суспільних церемоній. Вона охоплює широкі кола питань, й приватне життя людини завжди вбудовувалося у її повсякдення і значною мірою залежало від неї [23, с.81]

Відомо, що сфери повсякденного і приватного життя безліч разів пересікаються, але повністю не співпадають. Тому історики приватного життя вивчають лише одну із сфер повсякденного життя, яка залежить тільки від приватних, індивідуальних рішень. Тоді як повсякдення не можна звести лише до сфери приватного, оскільки окремі його сторони належать публічному життю [20, с.98,100].

Поряд з історією приватного життя досить близько перебуває таке наукове направлення, як мікроісторія. Вона дозволяє роздивитися певні процеси у подробицях, звертаючи увагу не на визначні історичні постаті, а на долю звичайних людей або невеликих соціальних груп. Вивчаючи такі життєві історії, локалізовані у межах визначеного історичного часу, мікроісторія дозволяє осмислити простір можливостей, ступенів свободи чи несвободи індивіда у заданих політичних, соціально-економічних та етнокультурних обставинах. [14 с. 193]. Описуючи мотиви вчинків конкретних людей, історія приватного життя виходить на рівень мікроісторії як методу досліджень історії повсякдення і основного способу розуміння минулого, надаючи нових якостей обговоренню загальноісторичних проблем [14, с. 200].

Під впливом фемінізму складалася своєрідна «історія жінок», яка колись була викреслена з так званої «чоловічої» історіографії та покликана була «повернути жінкам історію» [3, с.172]. Ключовою категорією аналізу досліджень у рамок історії жіноцтва (особливо у 1980-х роках) став «гендер». Предметом гендерних досліджень слугують стосунки між чоловіками та жінками і пошук нового змісту в цих стосунках; внутрішній світ людини; специфічні статуси і ролі у стосунках. Такий напрямок гендерної історії (як самостійної дослідницької методології) слугує і напрямком для історії приватного життя.

У середині 1970-х років працями європейських авторів було підняте широке коло питань, які стосувалися структури сімей, прав і обов'язків їх членів та внутрішньосімейних стосунків [22, с.39]. Уряд СРСР, прагнучи якнайшвидше розпрощатися з царським минулим, повів рішучу боротьбу за розвал основ старого суспільства. Однією з таких основ слугувала і сім'я. Як відомо, радянські партійні функціонери, сповідуючи марксистську доктрину, виступали за зникнення сім'ї, у якій жінка та діти є предметами володіння чоловіка-рабовласника. 1917 року відмінялися всілякі обмеження, пов'язані з укладанням шлюбу, тобто, і релігійні, і національні, і соціальні, і расові. Встановлювалася моногамія і проголошувалася рівність майнових і особистих прав чоловіка та жінки. Повністю витіснялася із даної сфери церква. Хоча церковний шлюб і не заборонявся, та юридичну силу мав лише громадянський шлюб, зареєстрований у загсі.

За взаємною згодою подружжя була також введена свобода розлучень. Якщо виникали суперечності, то їх вирішення розглядалося судом, як і проблема з передачею дітей на виховання, з виплатами грошового забезпечення тощо. Урівнювалися в правах діти, народжені як у шлюбі, так і поза ним. Надавалася можливість в судовому порядку встановлювати батьківство [11].

Документом, який закріпив норми перших декретів радянської влади, був прийнятий у 1918 р. спеціальний Кодекс законів про акти громадянського стану, шлюбне, сімейне та опікунське право. Цим Кодексом подружжя повністю урівнювалося в правах щодо питань сімейного життя і вибору місця проживання, щодо обрання прізвища; закріплювався шлюбний вік (для чоловіків - 18 р., для жінок -16 р.); відмінявся принцип спільності сімейного майна; встановлювалась роздільність майна батьків і дітей.

Результати впровадження нового Кодексу виявилися зовсім не такими, як очікувані. Адже відбулося обмеження інтересів жінок і дітей, оскільки в той період абсолютна більшість радянських жінок, особливо з дітьми, не працювала і не мала власності. А отже і при розлученні вони разом із дітьми позбавлялися права на власність чоловіка і батька, не маючи при цьому власних доходів. Даний Кодекс забороняв усиновлення; виховання дітей проголошувалося суспільним обов'язком батьків, а не їхньою приватною справою. За заявою матері стосовно позашлюбних дітей вводилася процедура визнання батьківства. Працездатні родичі мали аліментні зобов'язання щодо своїх непрацездатних онуків, братів, сестер, бабусь, дідів. [11].

Ліберальним тенденціям відповідала і прийнята у 1920 р. спеціальна постанова наркоматів та юстиції, яка дозволяла штучне переривання вагітності в медичних закладах. Це було перше у світі офіційне рішення щодо легалізації абортів; і воно стало своєрідним благом для більшості радянських жінок, які проживали у нужді та побутових стражданнях.

У 1926 році був прийнятий новий Кодекс законів про шлюб, сім'ю та опіку. Цим документом офіційно прирівнювалося фактичне співпроживання до зареєстрованого шлюбу, а позашлюбні діти - до народжених у шлюбі. Реєстрація шлюбу перестала вважатися обов'язковою. Доказом шлюбних стосунків був факт спільного проживання, спільного господарства, виховання дітей тощо. Шлюби, укладені до 1917 року за релігійними обрядами, прирівнювалися до зареєстрованих. Реєстраційний порядок встановлення батьківства був передбачений як судом, так і за заявою матері. Дозволялася лише одношлюбність; шлюбний вік встановлювався єдиним - 18 років; заборонялися ранні та примусові шлюби. Встановлювалася спільність майна і відновлювалося усиновлення дітей. Спростилася процедура розлучення.

Деякі дослідники пояснюють завершення «політики сексуальних свобод» з намаганнями керівництва країни наприкінці 1920-х років придушити справжній розгул насилля і сексуальної розгнузданості. У 1926 році були заборонені аборти для жінок, які завагітніли вперше або перенесли цю операцію менш ніж півроку тому. Трохи згодом ввели платню за аборти, як ще один крок на шляху їх обмеження. [21, с. 92].

Прийнята 27 червня 1936 р. Постанова ЦВК і РНК СРСР «Про заборону абортів, збільшення матеріальної допомоги породіллям, встановлення державної допомоги багатодітним, розширення мережі пологових будинків, дитячих ясел та дитячих садків, посилення кримінального покарання за неплатіж аліментів та про деякі зміни у законодавстві про» стала своєрідним укріпленням сім'ї в радянському законодавстві. Збільшувалися розміри державної допомоги на придбання необхідних предметів для новонароджених і матері на годування дитини. Багатодітні матері, які мали 6 дітей, при народженні кожної наступної дитини отримували державну допомогу в розмірі 2 тис. рублів щорічно упродовж п'яти років. Жінки, у яких було 10 дітей, отримували по 5 тис. рублів на кожну наступну дитину і з другого року життя дитини - щорічну допомогу по 3 тис. рублів упродовж чотирьох років.

Ускладнилася процедура розлучення, оскільки потрібна була згода і присутність обох із подружжя; ставилася спеціальна відмітка у паспортах; стягувалося мито, яке зростало в геометричній прогресії з кожним новим розлученням. Після розлучення на утримання дітей стягувалися аліменти, за ухиляння від сплати яких передбачалася кримінальна відповідальність. Узаконювалося положення про заборону абортів, за винятком медичних протипоказів, засвідчених комісією лікарів.

Конституцією 1936 року юридично було закріплено рівноправ'я жінки і чоловіка та соціальні гарантії щодо його реалізації. Це досить вдало вписувалося у загальну стратегію сталінської модернізації країни.

У Радянському Союзі була своя специфіка проведення сімейної політики. Особливо цікавою для нас вона є щодо України, як специфічного регіону для усіх систем державної політики. Указом Президії ВР СРСР від 15 лютого 1947 року були заборонені шлюби громадян СРСР з іноземцями. Безпосередній вплив на майбутнє української сім'ї мало таке явище, як переселення з інших місць країни. Особливо відчутно воно торкнулося західних регіонів України.

Із середини 1946 року до Західної України було направлено 85 тисяч партійних функціонерів з інших регіонів Радянського Союзу (усім відома радянізація).

У 1961 році міське населення України становило 20,6 млн. осіб; а до 1986 року зросло на 63,6% і становило 33,7 млн. За цей період внаслідок промислового розвитку і занепаду села сільське населення зменшилося на 23%. З'явився термін «неперспективні села».[26] У 1968 році був прийнятий загальносоюзний правовий акт - Основи законодавства про шлюб та сім'ю СРСР. На його основі були розроблені Кодекси всіх союзних республік, якими врегульовувалися сімейні стосунки.

Висновки

Оскільки сім'я - це категорія соціально - історична, то дослідження її розвитку потребує вивчення процесів у діалектичному взаємозв'язку та взаємозалежності, у часових, просторових, кількісних і якісних співвідношеннях.

Радянська сім'я опинилася на перехресті радикальних змін суспільного розвитку та модернізації самого інституту сім'ї. Такі труднощі більш глибші, чим глибша соціально-економічна та морально-психологічна криза, в умовах якої проходить розвиток і функціонування сім'ї та супроводжується проблемами матеріального й духовно-ідеологічного порядку.

Періодичні зміни в правовій базі шлюбно-сімейних відносин СРСР (з ідентичністю і в УРСР) носили чітко регламентований характер взаємодії ідеологічної і партійної доктрини формування соціалістичної сім'ї та побуту, а також процесу розвитку сімейно-побутових відносин. Спостерігаються своєрідні подвійні стандарти радянської сімейної системи. Радянська система контролю за приватним життям населення, в тому числі і сімейним, призвела до своєрідного відчуття повернення до «старих добрих дідівських часів» з моралізаторськими правилами, які супроводжувалися забороною абортів (до періоду «відлиги»), обмеженням розлучень, невизнанням незареєстрованих шлюбів, підвищенням уваги до «морального обличчя радянського громадянина» при призначенні на «відповідальні» посади, втручанням громадськості у сімейні справи та багато іншого, що вписувалося у загальну лінію уявлень про «порядну радянську сім'ю».

Варто зазначити, що під час правління Л. Брежнєва у сфері регулювання шлюбно-сімейних відносин відбувся перехід від командно-адміністративних методів до морально-адміністративних. Таким чином, на відміну від економіки, ця сфера припинила бути зоною жорсткого адміністративного контролю держави. У часи застою законодавче регулювання сімейно-шлюбних відносин стало таким собі клаптиком свободи серед широкого поля пізньорадянського авторитаризму. Через це в часи перебудови тільки ця сфера не потребувала корінних змін.

Якщо держава свою політику та ідеологію стосовно сім'ї будує на так званому патерналізмі, то це призводить до несумісності сімейного суверенітету з соціальним. Адже тоді сім'я не може незалежно і вільно приймати будь-яке рішення, оскільки вона не несе переважаючу частку відповідальності. Досвід багатьох держав показує, що найуспішніше розвиваються сім'ї там, де вони найменше залежать від суспільного меценатства, пільг і безкоштовних послуг. Саме тоді немає наступу на приватне і особисте.

Разом з тим, держава як інституція просто зобов'язана піклуватися про добробут сімей, які з тих чи інших причин не спроможні самостійно й повною мірою виконувати свої функції й нести відповідальність за благополуччя своїх членів.

Разом із тим, повно і гармонійно сім'я як об'єкт державної ідеології й політики здатна розвиватися тоді, коли держава не одноосібно приймає рішення як монополіст, а колегіально, з іншими громадськими інституціями.

Надзвичайно важливим для успішного розвитку суспільства є віднайдення такого необхідного балансу між впроваджуваними критеріями та ідеологіями сімейної політики держави та можливостями збереження приватності, особистої свободи й згуртованості членів кожної сім'ї.

Література

1. Баран В. К., Даниленко В. М. Україна в умовах системної кризи (1946-1980-і рр.). К. Видавничий дім "Альтернативи".1999, 304 с.

2. Бессмертный Ю.Л. Частная жизнь: стереотипное и индивидуальное. В поисках новых решений. Человек в кругу семьи. Очерки по истории частной жизни в Европе до начала Нового времени. М., 1996. С. 12-16.

3. Бок Г. История, история женщин, история полов. THESIS. 1994. Вып. 6. С. 172.

4. Вальденфельс Б. Повседневность как плавильный тигль рациональности. Социологос. М., 1991. Вып.1. С.39-51.

5. Васильчук Г.М. Вивчення «радянської повсякденності» 20-30-х років сучасними російськими істориками: проблеми теорії та методології дослідження. Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика. Б. ст. Вип. 11. К.: НУ НАНУ.2007. С.102-111.

6. Витрук Л. Д. Улучшение социально-бытовых условий жизни трудящихся УССР. К., Наукова думка, 1986. 180 с.

7. Гогохія Н.Т. Якісні методи дослідження у вивченні радянської повсякденності 1920-30-х рр. Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка. 2007. №23. С.109-114.

8. Головко В. «Риба та м'ясо» історії повсякденності: теоретичні засади напряму. Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвідомчий збірник наук. пр. Вип.17. К.: НУ НАНУ. 2007. С.97-101.

9. Гордон Л.А., Клопов Э.В., Оников Л.А. Общий характер перемен в содержании бытовых занятий и функций быта. Социалистический калейдоскоп. М. 2003.236c.

10. Гуревич А.Я. Исторический синтез и школа Анналов. М. 1993. 297с.

11. Кодекс законов об актах гражданского состояния, брачном, семейном и опекунском праве. Принят на сессии ВЦИК 16 сентября 1918 г.М.1922.

12. Коляструк О.А. Предмет історії повсякденності: історіографічний огляд його становлення у зарубіжній та вітчизняній історичній науці. Український історичний журнал. 2007. №1. С.174-184.

13. Лисак В. Ф. Повсякденність українських селян в умовах радянської дійсності 1950-1960-х рр. XX ст. Маріуполь.2013. 323 с.

14. Медик Х. Микроистория. THESIS. 1994. Вып. 4. С. 193.

15. Мітрошенко Г. А. Соціальний конфлікт у побуті: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії». О. 2007. 19 с.

16. Олейниченко Я. Г. Дом в котором мы живем.К. Политиздат Украины. 1988. 120 с.

17. Повсякдення ранньомодерної України. Історичні студії: в 2-х т. / гол. ред. Смолій; В. Горобець; Н. Білоус, В. Зема, О. Романова.К. 2012. Т. 1: Практики, казуси та девіації повсякдення. 328 с.

18. Поленина С. В. Советская женщина в обществе и семье. Роль женщины в современном обществе (К итогам Х-летия женщины ООН). Сб. статей. Ч. II. М., 1985.С. 203-218

19. Пушкарёва Н.Л. «История повседневности» и «история частной жизни»: содержание и соотношение понятий. Социальная история. Ежегодник. 2004. М., 98100.

20. Рабжаева М.В. Историко-социальный анализ семейной политики в России. М. 2000.292 с.

21. Репина Л.П. Выделение сферы частной жизни как историографическая и методологическая проблема. Человек в кругу семьи. Очерки по истории частной жизни в Европе до начала Нового времени. М., 1998. С.23-28.

22. Стоит ли копаться в «грязном белье».Родина. 1996. № 12. С. 81-88.

23. Удод О.А. Історія повсякденності: проблеми методології та джерелознавства Історія в школах України. К.2005. № 4. С.40-45.

24. Фицпатрик Ш. Повседневный сталинизм. Социальная история Советской России в 30-е годы: пер. с англ. М.2001. 326с.

References

1. Baran V. K., Danilenko V. M.(1999) Ukraina v umovakh sistemnoi krizi (1946-1980-i it.). [Ukraine is in a systemic crisis] K. Vidavnichiy dim "Al'temativi". 304 p.

2. Bessmertnyy YU.L.(1991) Chastnaya zhizn': stereotipnoye i individual'noye. V poiskakh novykh resheniy. Chelovek v krugu sem'i. Ocherki po istorii chastnoy zhizni v Yevrope do nachala Novogo vremeni. [Private life: stereotyped and individual. In search of new solutions. A person in a family circle. Essays on the history of private life in Europe before the beginning of modern times ]M.,. pp.12-16.

3. Bok G.(1994) Istoriya, istoriya zhenshchin, istoriya polov. [History, women's history, gender history] THESIS. Vol. 6. 172p.

4. Val'denfel's B.(1991) Povsednevnost' kak plavil'nyy tigl' ratsional'nosti. Sotsiologos.[Everyday life is a melting pot of rationality ] M., 1991. Vol.1. pp.39-51.

5. Vasil'chuk G.M.(2007) Vivchennya «radyans'koi povsyakdennosti» 20-30-kh rokiv suchasnimi rosiys'kimi istorikami: problemi teorii ta metodologii doslidzhennya. Ukrai na XX st.: kul'tura, ideologiya, politika.[ Study of "Soviet everyday life" of the 20s and 30s by modern Russian historians: problems of theory and research methodology. Ukraine of the 20th century: culture, ideology, politics.] B. st. Vol. 11. K.: NU NANU.. pp.102-111.

6. Vitruk L. D.(1986 Uluchsheniye sotsial'no-bytovykh usloviy zhizni trudyashchikhsya USSR [ Improvement of the social and living conditions of the working people of the Ukrainian SSR] K., Naukova Dumka, 180 p.

7. Gogokhiya N.T.(2007) Yakisni methods doslidzhennya vvchenni radyansko'i obsjakdennosti 1920-30-s. [Qualitative research methods in the study of Soviet everyday life in the 1920s-30s.] Bulletin of the Lugansk National Pedagogical University named after. T.G. Shevchenko. No. 23. pp.109-114.

8. Golovko V.(2007) «Ryba ta m"yaso» istoriyi povsyakdennosti: teoretychni zasady napryamu. ["Fish and Meat" of the History of Everyday Life: Theoretical Ambush Directly.] Problems of the history of Ukraine: facts, judgments, jokes. Intermediate collection of sciences. pr. Vol.17. K.: NU NASU. pp.97-101.

9. Gordon L.A., Klopov E.V., Onikov L.A.(2003) Obshchiy kharakter peremen v soderzhanii bytovykh zanyatiy i funktsiy byta. Sotsialisticheskiy kaleydoskop [The general nature of changes in the content of everyday activities and everyday functions. socialist kaleidoscope]. M.236p.

10. Gurevich A.Ya.(1993) Istoricheskiy sintez i shkola Annalov. [Historical Synthesis and the Annales School.] M. 297p.

11. Kodeks zakonov ob aktakh grazhdanskogo sostoyaniya, brachnom, semeynom i opekunskom prave. Prinyat na sessii VTSIK 16 sentyabrya 1918 g. [Code of laws on acts of civil status, marriage, family and guardian law. Adopted at the session of the All-Russian Central Executive Committee on September 16, 1918]M.1922.

12. Kolyastruk O.A.(2007) Predmet istoriyi povsyakdennosti: istoriohrafichnyy ohlyad yoho stanovlennya u zarubizhniy ta vitchyznyaniy istorychniy nautsi. [The subject of the history of everyday life: a historiographical review of the formation of foreign and domestic historical science.] Ukrainian historical journal. No. 1. pp.174-184.

13. Lisak V. F.(2013) Povsyakdennist' ukrayins'kykh selyan v umovakh radyans'koyi diysnosti 1950-1960-kh rr. XX st. [The prevalence of Ukrainian villagers in the minds of radian activity in the 1950s-1960s. XX century] Mariupol. 323 p.

14. Medic H.(1994) Mikroistoriya [Microhistory.] THESIS. ]. Issue. 4. 193p.

15. Mitroshenko G.A.(2007) Sotsial'nyy konflikt u pobuti: avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. filos. nauk: spets. 09.00.03 «Sotsial'na filosofiya ta filosofiya istoriyi».[Social conflict in everyday life ]O. 19 p.

16. Oleinichenko Ya. G.(1988) Dom v kotorom my zhivem [The house in which we live.] K. Politizdat of Ukraine. 120 p.

17. Povsyakdennya rann'omodernoyi Ukrayiny. Istorychni studiyi: v 2-kh (2012). [Everyday early modern Ukraine.] Historical studios: in 2 volumes / goal. ed. V. Smolii; V. Gorobets; N. Bilous, V. Zema, O. Romanova.K. Vol. 1: Practices, incidents and everyday deviations. 328 p.

18. Polenina SV (1985) Sovetskaya zhenshchina v obshchestve i sem'ye. Rol' zhenshchiny v sovremennom obshchestve (K itogam KH-letiya zhenshchiny OON). [Soviet woman in society and family. The role of women in modern society (On the results of the tenth anniversary of the UN woman).] Sat. articles. Part II. M., 1985.pp. 203-218

19. Pushkareva N.L.(2004) Istoriya povsednevnosti» i «istoriya chastnoy zhizni»: soderzhaniye i sootnosheniye ponyatiy. Sotsial'naya istoriya. Yezhegodnik."History of everyday life" and "history of private life": the content and correlation of concepts. Social history. Yearbook. M., рр. 98-100.

20. Rabzhaeva M.V.(2000) Istoriko-sotsial'nyy analiz semeynoy politiki v Rossii. [Historical and social analysis of family policy in Russia]. M. 292 p.

21. Repina L.P.(1998) Vydeleniye sfery chastnoy zhizni kak istoriograficheskaya i metodologicheskaya problema. Chelovek v krugu sem'i. Ocherki po istorii chastnoy zhizni v Yevrope do nachala Novogo vremeni. [Identification of the sphere of private life as a historiographical and methodological problem. A person in the family. Essays on the history of private life in Europe before the beginning of the New Age]. M.. pp.23-28.

22. Stoit li kopat'sya v «gryaznom bel'ye».(1996)[Is it worth it to delve into the "dirty linen"]. Motherland.. No. 12. pp. 81-88.

23. Udod O.A. (2005) Istoriya povsyakdennosti: problemy metodolohiyi ta dzhereloznavstva Istoriya v shkolakh Ukrayiny. [History of everyday life: problems of methodology and ancient history of history in schools of Ukraine.] K.. No. 4. pp. 40-45.

24. Fitzpatrick Sh.(2001) Povsednevnyy stalinizm. Sotsial'naya istoriya Sovetskoy Rossii v 30-ye gody: per. s angl. [Everyday Stalinism. Social history of Soviet Russia in the 30s:] ]M. 326р.

Размещено на Allbest.ru