Дослідження історичних праць І. Франка: сучасна українська історіографія

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРИЧНИХ ПРАЦЬ І. ФРАНКА: СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ

Ростислав Конта, Ігор Мохнатюк

Анотація

франко історичний науковий історіографія

Дослідження історичних праць І. Франка: сучасна українська історіографія

У статті розглядається висвітлення в сучасній українській історіографії історичних досліджень І. Франка. Автори підкреслюють, що до останнього часу ця проблема висвітлювалася досить тенденційно в радянській історіографії. Це була другорядна і не така важлива тема в оцінці спадщини вченого порівняно з його досягненнями як письменника, поета, есеїста, перекладача, громадсько-політичного діяча. Радянські дослідження були побудовані на основі марксистсько-ленінської методології. Акцент робився на політичних переконаннях вченого, які подавались крізь призму боротьби з українськими «буржуазними націоналістами». Дослідження науковців діаспори суттєво відрізнялись від радянських ідеологічних аналогів. Але в цих дослідженнях проблема наукового дослідження історичних поглядів І. Франка не виділялася в окрему тему. Лише в дослідженнях сучасних українських науковців ця проблема піднімається на концептуальному рівні та отримує всебічне висвітлення. В працях сучасних українських вчених ми можемо простежити як критику попередніх оцінок історичної наукової спадщини Івана Франка, так і спроби сформувати загальне бачення історичного світогляду вченого та перспектив подальшого дослідження його історичної наукової спадщини.

Ключові слова: І. Франко, історіографія, історичні погляди, франкознавство, історія України.

Annotation

THE RESEARCH OF THE HISTORICAL WORKS OF I. FRANKO: MODERN UKRAINIAN HISTORIOGRAPHY

Rostyslav Konta, Ihor Mokhnatiuk

The article examines the coverage of I. Franko's historical research in modern Ukrainian historiography. The authors emphasize that until recently, this problem was covered quite tendentially in Soviet historiography. It was a secondary and not so important topic in the assessment of the scientist's legacy compared to his achievements as a writer, poet, essayist, translator, public and political figure. Soviet studies were built on the basis of Marxist-Leninist methodology. Emphasis was placed on the scientist's political beliefs, which were presented through the prism of the fight against Ukrainian «bourgeois nationalists». The research of diaspora scientists differed significantly from the Soviet ideological analogues. But in these studies, the problem of scientific research of I. Franko's historical views was not excreted into a separate topic. Only in the studies of modern Ukrainian scientists this problem rise to the conceptual level and receive comprehensive coverage. In the writings of modern Ukrainian scientists, we can trace both criticism of previous assessments of Ivan Franko's historical scientific heritage, attempts to form a general vision of the scientist's historical worldview and prospects for further research into his historical scientific heritage.

Keywords: I. Franko, historiography, historical views, Franco studies, history of Ukraine.

Виклад основного матеріалу

В українській історичній науці небагато спеціальних досліджень історіософських поглядів Івана Франка. Незважаючи на велику кількість наукових досліджень життя і творчості Івана Франка, створених протягом століття, багато праць його сучасників та літературознавців 20-х рр., а також представників діаспори довгий час були або невідомі широкому загалу, або ж вщент розкритиковані та спотворені за радянських часів. Діапазон постаті Івана Франка зводився до «поета» - «просвітника соціалістичної революції», а його творчість зазнала цензурних фільтрацій, перекручень та надмірної політизації. Лише в наш час, коли ламаються застарілі стереотипи історичного мислення, багато подій, процесів і явищ висвітлюється, відштовхуючись від загальнолюдських і національних принципів, склалися умови для створення адекватного портрета Івана Франка, звернення до нього не тільки як до класика української, європейської та світової літератури, поета, драматурга і прозаїка, вченого, літературознавця, фольклориста, етнографа, публіциста, видавця, але й як дослідника історії та носія нової історії українського народу.

Радянські дослідники приділяли певну увагу теоретичним засадам дослідження філософських, суспільно-політичних та естетичних поглядів Івана Франка. Однак, вони хибують тим, що замовчували національну свідомість поета, натомість возвеличували його як революціонера.

Творча спадщина І. Франка в ділянці історії привертала увагу багатьох дослідників не лише в радянський період, а й після здобуття незалежності України, а його погляди на українське суспільство не втратили актуальності.

Велику увагу вчений приділяв вивченню історії України. Розглядаючи українські землі як одне ціле, він досліджував історичний процес на всій Україні. Однак, з кінця XIX ст. у працях І. Франка переважає західноукраїнська тематика. Також вчений приділяє увагу висвітленню історії зарубіжних (особливо слов'янських) країн. Вивчення всієї Франкової спадщини в галузі історії залишається актуальним завданням сьогодення.

Іван Франко був гарно обізнаним з західноєвропейською філософією, він добре усвідомлював спорідненість історії та літератури, виявляв інтерес до провідних історико-філософських течій, що зароджувались та поширювались на початку XX століття та мали значний вплив на розвиток історіософської думки.

Здобуття Україною незалежності створило нову суспільно-політичну обстановку в країні. Це сприяло універсалізації методологічних засад аналізу історичного процесу, концептуальній переоцінці історії України. Дослідники отримали можливість критичного аналізу публікацій радянських вчених, стали доступними праці зарубіжних українознавців.

Особливий інтерес становлять публікації, що висвітлюють окремі аспекти життя письменника, його філософські, естетичні, літературні, політичні, громадські уподобання, а також аналізують окремі художні та публіцистичні твори, листи. Серед них варто виокремити праці Р Голода (Голод 2000), Я. Грицака (Грицак 1990), О. Забужко (Забужко 1993), М. Ткачука (Ткачук 1997), М. Люзняк (Люзняк 2001). Заслуговує на увагу праця М. Жулинського (Жулинський 1999), у якій вперше в сучасній українській історіографії автор розглядає внесок Івана Франка у розвиток української національної справи на рівні з М. Грушевським. Також варто відзначити спробу політичного портрета І. Франка, зроблену в теоретичному дослідженні О. Забужко «Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період» (Забужко 1993).

Велику роль у поширенні результатів франкознавчих досліджень, а також пропаганді постаті Івана Франка, його поглядів відіграють науково-практичні конференції, матеріали яких становлять вагомий внесок у сучасну історіографію (Іван Франко і національне... 2006; Іван Франко на сторінках... 1997; Проблеми створення. 2008). Низка статей про національне питання у творчості І. Франка з'явились у збірниках наукових конференцій, а саме: «Матеріали II Міжнародного конгресу україністів» (1993) (Іван Франко і національне. 1991), «Матеріали Міжнародної наукової конференції «Іван Франко - письменник, мислитель, громадянин» (1998) (Коваль 1998, с. 88).

Загалом кількісний показник надрукованих праць про І. Франка чималий, а до ювілейного Міжнародного конгресу, присвяченого 150-річчю, що відбувся 27 вересня 2006 року, він помітно зріс. Період із серпня по вересень 2006 року позначився значним посиленням зацікавленості творчістю І. Франка з боку науковців і виходом великого масиву статей, пов'язаних з характеристикою постаті І. Франка: Т Флояра «Доктор філософії не нинішнього зросту», В. Скуратовського «Франко, котрого ми не знаємо», Л. Тарана «Геніїв бояться» та ін. Окремо слід відзначити згадуваний уже Міжнародний науковий конгрес «Іван Франко: дух, наука, думка, воля», присвячений 150-річчю з дня народження вченого, що відбувся 27 вересня 2006 року у Львові. Конгрес розпочав свою роботу з привітальних слів і наукових доповідей. Наукові доповіді зробили І. Денисюк («Іван Франко - речник національної ідеї»), М. Жулинський («Іван Франко: душа, дух, духовність або Що визначає суспільний поступ?»), М. Попович («Два Мирони...»), А. Погрібний («Значення діяльності Івана Франка в утвердженні української мови в Україні»), Ю. Барабаш («Франкові причинки до української гоголіани»), С. Козак («Історіософська концептуальність Івана Франка»), Я. Ісаєвич («Франкознавство в українській Академії наук»). У подальшому робота конгресу проходила в 2б секціях. Найцікавішими, з огляду досліджуваної теми, на нашу думку є: «Методологічні концепції Івана Франка», «Мова і нація в естетичній концепції Івана Франка», «Філософський світогляд Івана Франка», «Іван Франко і проблеми історії», «Іван Франко та проблеми держави і права» (Нахлік 2016).

Окремо слід відзначити проведене Інститутом історії НАН України засідання «Всеукраїнського «круглого столу», присвяченого 150-річчю з дня народження Івана Франка» (3 листопада 2006 р.), що доповнювала своїми матеріалами Конгрес у Львові. На пленарному засіданні доповідали: О. Реєнт («Іван Франко та ідея соборності України»), О. Удод («Історіософські погляди Івана Франка: проблеми дослідження»), О. Добжанський («Іван Франко - Степан Смаль-Стоцький: співпраця впродовж третини століття»), С. Світленко («Україна в історіософській концепції Івана Франка»), М. Литвин («Іван Франко та легіон УСС»), А. Павко («Феномен Івана Франка в громадсько-політичному житті Галичини кінця XIX - початку XX ст.»). У подальшому робота «круглого столу» зосереджувалась у 5 секціях. Найцікавішими, на нашу думку є: «Іван Франко в колі тогочасних ідеологій», «Іван Франко в історіографічній традиції», «Іван Франко і його сучасники».

Останнім часом вийшла низка праць про вченого, де аналізується його діяльність в Науковому товаристві імені Шевченка у Львові. Основний акцент тут робиться на наукових здобутках І. Франка як етнолога, фольклориста та краєзнавця (Гримич 2002, с. 4-8; Скоморовський 2004, с. 40-42; Скоромовський 2006; Скоромовський 2003, с. 91-96; Черепанін 2006, с. 218-221; Соломчак 2007, с. 198-202). В даному контексті варто виділити праці історіографічного характеру (Конта, Маслюк 2013, с. 138-141; Конта 2014; Конта 2016, с. 17-25; Конта 2016, с. 75-89; Конта, Капелюшний 2019, с. 9-22).

Дослідження життя та побуту українців, їх духовної культури, фольклору багато в чому визначили науковий світогляд І. Франка, сформували його громадянсько-політичну позицію, а також стали базовою основою, на якій розкрилися інші грані його таланту як письменника, поета та публіциста, перекладача тощо. Відданість справі етнографічного дослідження українських земель, яку демонстрував вчений, його активна і невтомна діяльність у цьому напрямку як збирача етнографічного матеріалу, редактора й впорядника етнографічних збірок, розробника методологічних матеріалів по записуванню етнографічних даних, автора багатьох етнологічних праць, багаторічного керівника Етнографічної комісії Науковому товаристві імені Шевченка у Львові характеризують І. Франка як одного з фундаторів української етнологічної науки.

Творча спадщина Івана Франка - це органічне поєднання історичної тематики, принципу історизму з літературно-художніми засобами їх висвітлення, вироблення власного погляду на світовий історичний процес та на місце в ньому України. Всесвітня історія у творчості письменника - це тло, на якому він розглядає історичну долю українського народу, причини його бездержавності, обґрунтовує необхідність створення національної держави.

Дослідження історичних поглядів письменника є актуальним не лише з огляду історіографії, але й якісно доповнює знання про особистість Івана Франка, дозволяє повніше осмислити його місце в українській і світовій культурі. Іван Франко як феноменальний митець XX століття започаткував нове бачення всесвітнього історичного процесу та української історії з точки зору модерну, ввів історіософські засади в літературу нової доби.

Ідейна спадщина І. Франка як культурний спадок та соціально-історичний досвід українського народу вимагає своїх новітніх досліджень. Злободенною є переоцінка поглядів соціально-політичного характеру, оскільки вони продукувались у досить нелегкий і розбудовчий для українців час. Переоцінка поглядів вагомої в культурному житті українців постаті І. Франка дозволить віднайти нові шляхи трансформації українського суспільства з урахуванням його європейської перспективи на основі багатої історичної спадщини українського народу.

Список джерел та літератури