Методи і перспективи дослідження місіонерської діяльності Товариства Ісуса в Галичині в ХІХ - початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методи і перспективи дослідження місіонерської діяльності Товариства Ісуса в Галичині в ХІХ - початку ХХ ст..

Опря Ігор Анатолійович, кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії, Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Ферков Оксана Василівна, кандидат історичних наук, доцент кафедри археології, етнології та культурології, ДВНЗ Ужгородський національний університет

Анотація

У статті проаналізовано методологію та наукові перспективи дослідження місіонерського служіння Товариства Ісуса в Галичині в ХІХ - початку XX ст. Зазначається про необхідність застосування принципів науковості, логічності та послідовності, діалектики загального зв'язку і взаємодії, біографічного методу, статистичного методу, історизму, історичної періодизації, індукції та дедукції. В статті підкреслюється важливість залучення багатьох методів пізнання історичної дійсності, що дасть змогу дослідити різні аспекти місіонерської діяльності ордену в Галичині. У роботі згадано про документи, які допомагають висвітлити характерні риси душпастирства ордену. Підкреслено важливість розуміння соціально-політичних умов часу та їх впливу на діяльність Товариства Ісуса. Окрема увага зосереджена на перспективних напрямках дослідження історії єзуїтів у Галичині.

Стаття структурована логічно-послідовним способом з урахуванням проблемно-тематичного підходу до матеріалу.

Стверджено, що історичний метод, який використовують для досліджень, дає змогу розглянути обрану проблематику через призму географічної та культурної специфіки Галичини. Врахування всіх особливостей та проблем регіону дозволить подати глибше розуміння характеру душпастирської діяльності Товариства Ісуса. Також у статті згадано про інтердисциплінарний підхід, який допомагає краще зрозуміти специфіку місіонерського служіння ордену та його вплив на соціальні та духовні процеси краю. Загалом, використання різноманітного методологічного інструментарію дозволить провести детальне дослідження обраної теми та представити різні аспекти місіонерства Товариства Ісуса в Галичині. Висновки статті є актуальними для подальших досліджень та можуть бути використані для досліджень у сферах релігієзнавства, соціології та культурології.

Ключові слова: Товариство Ісуса, єзуїти, Римо-католицька церква, методологія, місіонерська діяльність, Галичина.

Abstract

Methods and perspectives of researching the missionary activities of the society of Jesus in halicia in the 19th - early 20th centuries

Opria Ihor Anatoliyovych PhD (Historical Sciences), Associate Professor in the World History Department, Kamianets-Podilskyi I. Ohiienko National University in Kamianets-Podilskyi; Ferkov Oksana Vasylivna PhD (Historical Sciences), Associate Professor in the Department of the Archaeology, Ethnology and Cultural Studie, SHEE Uzhhorod National University

The article analyzes the methodology and scientific perspectives of studying the missionary service of the Society of Jesus in Galicia in the 19th and early 20th centuries. It is noted the need to apply the principles of scientificity, logic and consistency, dialectic of general connection and interaction, biographical method, statistical method, historicism, historical periodization, induction and deduction. The article emphasizes the importance of involving many methods of learning historical reality, which will make it possible to investigate various aspects of the order's missionary activity in Galicia. The work mentions the documents of the order, as well as sources written by non-Jesuits, in order to ensure scientific objectivity. The importance of understanding the social and political conditions of the time and their impact on the activities of the Society of Jesus is emphasized. Special attention is focused on promising areas of research into the history of the Jesuits in Galicia.

The article is structured in a logical and consistent way, taking into account the problem-thematic approach to the material. It has been argued that the historical method required for research makes it possible to abandon the chosen problem through the prism of the geographical and cultural specificity of Galicia. Taking into account all the features and problems of the region allows us to provide a deeper understanding of the nature of the pastoral activity of the Society of Jesus. The article also presents an interdisciplinary approach that better understands the specifics of the order's missionary service and its impact on social and spiritual processes of this district. In general, the use of a variety of methodological tools allows for a more detailed study of the selected topic and presentation of various of the aspects missionary work of the Society of Jesus in Galicia. The conclusions of the article are relevant for further research and can be used for research in the fields of religious studies, sociology and cultural studies.

Keywords: Society of Jesus, Jesuits, Roman Catholic Church, methodology, missionary activity, Galicia.

місіонерський орден галичина ісус

Постановка проблеми

Одним з найбільш впливових католицьких орденів є Товариство Ісуса, яке було помітним учасником культурних процесів у Галичині. У 1820 р. єзуїти прибули до імперії Габсбургів, залишившись тут для душпастирства та освіти, відкриваючи свої місіонерські доми і освітні заклади. З другої половини ХІХ ст., зокрема після конкордату 1855 р., Римо-католицька церква зміцнила свої позиції в Австрійській імперії. На цей період припадає розквіт діяльності релігійних згромаджень, які відігравали велику роль серед суспільства і мали значний вплив на духовне та соціальне життя галичан того періоду. Серед них одну з провідних роль відігравало Товариство Ісуса. Актуальність теми статті пояснюється важливістю дослідження ролі цього ордену у духовному та соціальному житті Галичини у відповідний період. Втім, вітчизняна історіографія майже не торкається проблеми місіонерства ордену в ХІХ - на початку ХХ ст., попри те, що орден здійснив великий вклад у духовну культуру регіону. Для проведення дослідження місіонерської діяльності Товариства Ісуса в Галичині в період ХІХ - початку ХХ ст. необхідно використовувати не тільки загальнонаукові, але й спеціалізовані методи.

Мета статті - подати короткий огляд методології дослідження місіонерського служіння Товариства Ісуса у Галичині в ХІХ - на початку ХХ ст. з окресленням перспектив для подальших наукових студій.

Виклад основного матеріалу

Наука є специфічним методом пізнання дійсності, який досягає своєї мети шляхом порівняння фактів та свідчень про певні події. Завдання історика - досліджувати події якомога багатогранніше, оскільки лише в такий спосіб можна зробити максимально об'єктивний висновок. Наукове вивчення діяльності будь-якого релігійного товариства чи ордену, зокрема Товариства Ісуса, вимагає спеціального методологічного підходу та ретельно обраного набору методів дослідження.

Кожне дослідження має бути представлене за принципами логічності та послідовності. У ньому повинен використовуватися діалектичний принцип загального зв'язку та взаємодії, поєднаний з міждисциплінарним підходом до досліджуваних об'єктів. Це допоможе відображати проблематику дослідження методологічним інструментарієм різних наукових дисциплін, зокрема досліджувати причинно-наслідковий хід історичних подій та прояснити суперечності між сутністю і явищем [1, с. 254].

При науковому дослідженні необхідним є використання принципу загального зв'язку та взаємодії, адже діяльність будь-якого релігійного згромадження торкається різних сфер суспільного життя. Відповідно, для того, щоб повноцінно дослідити духовну працю певного ордену чи товариства слід застосовувати методологічний апарат цілого ряду наук. Для прикладу, освітню діяльність Товариства Ісуса та катехитичну працю єзуїтів у міських школах можна досліджувати з педагогічної перспективи. Цікавим було би проаналізувати наскільки освітній документ ордену «Ratio studiorum» був актуальним для виховання молоді у ХІХ ст. і як його вдалось суміщати з австрійською освітньою системою [2, s. 283].

Методами філософії, релігієзнавства і богослов'я можна дослідити характерні риси духовності Товариства Ісуса та релігійні погляди його представників. Цю методологію доцільно навіть поєднати з педагогічним підходом, враховуючи той факт, що єзуїти після проголошення папою догмату про Непорочне зачаття часто присвячували тему своїх катехитичних уроків маріології [3, s. 101]. Найбільшої уваги релігієзнавчих та філософських студій потребують авторські праці єзуїтів, які торкаються широкого кола суспільних проблем, а також статті, опубліковані часописах «Przegld Lwowski», «Przeglqd Powszechny», «Sodalis Marianus» тощо. Аналіз таких текстів допоможе розкрити теологічні погляди ордену та його духовну філософію. Важливо розуміти контекст, в якому були написані ці праці. Таке дослідження повинне включати аналіз історичних подій, які відбувалися у той час, політичні та соціокультурні умови, що вплинули на думки та погляди єзуїтів. Доцільно проаналізувати вплив публікацій Товариства Ісуса на суспільство і реакцію різних прошарків населення на ідеї, які були в них закладені. Відомий факт, що орден зазнавав критики представників ліберальних і соціалістичних течій. Неоднозначну реакцію суспільства викликала також Добромильська реформа, до якої безпосередньо були причетні єзуїти [4, s. 1-2].

Слід зазначити, що політичні та соціально-економічні умови, в яких проводилась місіонерська діяльність Товариства Ісуса в Галичині вимагають глибокого дослідження за допомогою методів саме історичної науки. Остання дає змогу повноцінно висвітлити контекст та важливі фактори, які впливали на душпастирство єзуїтів в окремих населених пунктах. Застосування історичних методів дозволить відновити історичний зміст різних важливих подій, пов'язаних з Товариством Ісуса, розкрити зміни та трансформації у суспільстві та церковній сфері, проаналізувати вплив політики та економіки на діяльність ордену. Важливим для прикладу є факт, що у 1820 р. австрійська влада запропонувала ордену залишитись в межах імперії і відкрити конвікт у Тернополі через конкретну мету, оскільки в місті на той час були проблеми з малою кількістю освітніх закладів і браком німецькомовних вчителів [5, s. 50]. Розуміння таких нюансів дозволяє більш повноцінно бачити історичне тло, на фоні якого відбувались ті чи інші події. Таким чином, інтердисциплінарний підхід до дослідження діяльності Товариства Ісуса дозволяє розкрити різні аспекти його духовної праці та внеску в суспільство та культуру ХІХ - на початку ХХ ст.

Віднайдення необхідної кількості джерел для висвітлення обраної теми потребує пошуково-евристичного методу, який спрямований на пошук і відбір документів зі специфічної проблематики. Метод архівної та бібліографічної евристики є необхідним на початковому етапі дослідження. Він дає змогу більш ґрунтовно та ефективно підійти до висвітлення теми. На його основі дослідник окреслює кількість потрібної літератури та визначає установи, де можна знайти необхідні документи. Метод допомагає не тільки знайти джерела в архівах та бібліотеках, але й також визначити їхню релевантність для дослідження. Завдяки ньому історик може зібрати необхідну базу даних для подальшого аналізу. Такий комплексний підхід до пошуку джерел допомагає забезпечити обґрунтованість та об'єктивність наукової роботи, а також зробити її більш інформативною для читачів.

Щодо неопублікованих документів про духовну працю єзуїтів, то більшість з них міститься в архіві Провінції Південної Польщі Товариства Ісуса в м. Краків. Там наявна основна колекція документів, що стосуються діяльності єзуїтів в Галичині впродовж досліджуваного періоду. Доцільно заодно згадати працю о. Л. Гжебеня «Інвентар Архіву

Провінції Південної Польщі Товариства Ісуса в Кракові. Рукописи до 1820 року», яка може бути важливим ресурсом для дослідників, що вивчають ранню історію єзуїтів. У ній є докладний опис документів, що доступні у фондах архіву Провінції Південної Польщі Товариства Ісуса про діяльність ордену до 1820 р. [6]. Якщо говорити про опубліковані документи, наприклад статути, збірники джерел, праці єзуїтів, часописи ордену, то вони є доступні в електронному форматі на сайтах національних бібліотек.

За допомогою методу класифікації можна провести категоризацію документального матеріалу та історіографії для визначення основних напрямів душпастирської діяльності єзуїтів, а також аналіз особливостей місіонерської роботи єзуїтів у різних населених пунктах. Доцільно звернути увагу на релігійні практики, які були характерними для душпастирства ордену. Мова йде про проведення парафіяльних місій і реколекцій. Для організації останніх Товариство Ісуса навіть спорудило на початку ХХ ст. спеціальний реколекційний дім у Львові. У цих реколекціях брали участь представники різних прошарків суспільства, здебільшого католицьке духовенство та інтелігенція.

Синхронний метод аналізу спрямовує увагу дослідника одночасно на політичні, соціально-економічні та релігійно-культурні аспекти регіону. Аналізуючи діяльність релігійного ордену слід враховувати, що вона не може бути розглянута окремо від інших історичних процесів. Синхронний метод дослідження, спрямований на одночасний розгляд різних аспектів життя та діяльності об'єкта дослідження, дозволяє зрозуміти вплив ордену на релігійну, культурну та соціальну динаміку регіону. Він дає змогу розглядати душпастирство Товариства Ісуса як частину ширших процесів і подій, які відбувалися в Галичині протягом XIX - на початку XX ст. Цей підхід допомагає зрозуміти складну взаємодію релігійних, політичних, економічних і культурних факторів у формуванні історії регіону. Для прикладу, важливо відзначити, що з 90- х років місіонерство ордену починає значною мірою охоплювати робітничий клас, що зумовлено суспільними трансформаціями ХІХ ст. і поширенням серед останніх соціалістичних ідей, які були ворожими до духовенства. Римо-католицька церква намагалась дати свою відповідь на соціальні проблеми, намагаючись зберегти свій вплив у суспільстві.

Тут варто також зазначити, що єзуїти успішно здійснили реформу ордену василіан, чим зробили важливий внесок в розвиток української релігійної культури. Неочевидним є також факт, що провінціал ордену єзуїтів о. Генрик Яцковський вплинув на формування світогляду молодого Андрея Шептицького, майбутнього митрополита Греко-католицької церкви [7]. Окремою цікавою проблематикою є роль Товариства Ісуса у залученні мирян до релігійних товариств і марійських, а також харитативна діяльність цих організацій, особливо у Східній Галичині [8].

При науковому підході до будь-якої проблематики слід використовувати методи індукції та дедукції як загальні методи пізнання [9, с. 165-166]. Перший метод може використовуватися для аналізу історії місійних домів Товариства Ісуса в Галичині, де загальні висновки про духовне служіння єзуїтів у конкретному населеному пункті мали би формулюватися на основі розгляду конкретних фактів. Натомість метод дедукції передбачає перехід від загальних положень до конкретних аспектів досліджуваної теми. Він може бути використаним при дослідженні впливу процесів, які відбувались в європейському середовищі і Римо-католицькій сфері, на душпастирську діяльність ордену у Галичині загалом. Для прикладу, доцільно звернути увагу на значення енциклік папи Лева ХІІІ для духовної праці єзуїтів в цьому регіоні. Постать римського понтифіка була особливо шанована Товариством Ісуса, а його погляди значною мірою впливали на діяльність ордену [10]. Таким чином, при вивченні місіонерства будь-якого релігійного згромадження слід завжди враховувати контекст ширших суспільних процесів, що розгорталися у світі впродовж ХІХ і початку XX ст.

Історичний метод є важливим інструментом для розуміння обраної теми, особливо в контексті Галичини. Цей регіон має свої унікальні особливості та виклики, такі як надто великі відстані між парафіями, брак духовенства тощо. Застосовуючи історичний аналіз, можна відстежити зв'язки між різними подіями та розвитком обраної теми протягом історичного часу. Цей метод допомагає розглядати кожну подію в контексті її виникнення, розвитку та змін, що відбувалися з часом. Застосування методу історизму дозволить висвітлити ключові моменти у місіонерстві Товариства Ісуса та його значення у контексті культурних та релігійних процесів у Галичині. Доцільно також провести аналіз відносин єзуїтів з іншими конфесіями та суспільством, визначити ступінь їхньої співпраці або конфліктів з місцевими владними органами. Під час дослідження також варто розглянути умови, що були характерні для суспільного життя Галичини у вказаний період. Для цього може бути використаний принцип системності, який дозволить здійснити комплексний аналіз Товариства Ісуса як частини організаційної структури Римо-католицької церкви, враховуючи той факт, що орден постійно взаємодіяв з місцевим духовенством.

Необхідно окремо відзначити метод історичної періодизації, який застосовується для визначення часових меж, пов'язаних з діяльністю Товариства Ісуса в Австрійській імперії, особливо в так званому «Галицькому періоді» ордену, що тривав з 1820 по 1918 рік [11, s. 57]. Застосування методу історичної періодизації дозволяє провести додаткові уточнення, розділивши період на певні хронологічні рамки. Слід зауважити, що згадані тези самі по собі є перспективними напрямками для історичних досліджень.

Товариство Ісуса розпочало свою діяльність у Галичині, відкриваючи осередки по всьому регіоні (Тухув, Ланьцут, Новий Сонч, Стара Вєсь, Тинець, Тернопіль, Львів). У деяких з цих міст, зокрема в п'ятьох останніх, єзуїти відкривають навчальні заклади та займаються освітою. Впродовж цього періоду орден стикнувся з різними викликами, наприклад політикою «йосифізму», конфліктами із львівським архієпископом, майновими суперечностями (1820-1848 рр.).

Товариство Ісуса було заборонено в імперії Габсбургів. У зв'язку з цим була припинена освітня діяльність ордену. Деякі єзуїти похилого віку перебували у статусі світських священиків протягом цього періоду на території Австрійської держави (1848-1852 рр.).

Орден відновлює свою діяльність в межах імперії Габсбургів. Розширюється мережа місіонерських домів у Галичині, збільшується число єзуїтів у Галичині. Товариство Ісуса відкриває навчальний заклад у Хирові. Важливою складовою діяльності ордену стала активна соціальна праця в кінці XIX - на початку XX століть, зокрема заснування релігійних товариств і марійських содаліцій, активна протидія соціалістичній пропаганді, залучення широких мас населення, особливо робітників, до різних культових практик. Також єзуїти займалися проведенням реколекцій і організацією масових релігійних заходів (1852-1914 рр.).

Перша світова війна спричинила зміни у динаміці духовного служіння ордену в Галичині. Остання зростала впродовж другої половини ХІХ - на початку ХХ ст. Війна спричинила зменшення масштабів діяльності ордену та призвела до серйозних матеріальних втрат. У цей період також відбулася реорганізація Галицької провінції ордену (1914-1918 рр.).

Завдяки методу історичної періодизації можна окреслити хронологічні рамки, які призначені для опису головних етапів діяльності Товариства Ісуса у Галичині. Критеріями могли би бути найважливіші події, які відбувалися з орденом і до яких долучалися єзуїти. Кожна з вищезгаданих проблематик заслуговує на окреме спеціальне дослідження.

Надзвичайно корисним інструментом для вивчення місіонерської діяльності Товариства Ісуса в Галичині в XIX - на початку XX ст. є біографічний метод. Він дозволяє розглядати не лише загальні події та процеси, але і життєві шляхи відомих єзуїтів, їхні індивідуальні внески в духовну працю ордену, вплив на суспільство. При використанні біографічного методу варто враховувати соціокультурний контекст того часу, вказати на конкретні досягнення та ролі окремих осіб в розвитку освіти, культури, а також у релігійному житті Галичини. Хорошим прикладом, де застосовується цей метод є монографія о. Анджея Павела Бієса про о. Яна Бадені [12]. У ній автор ілюструє не тільки життєвий шлях єзуїта, але й умови в яких формувався світогляд останнього. Книга також містить перелік праць о. Я. Бадені й аналіз його суспільних поглядів. Доречно зазначити, що сам отець у свій час проводив полеміку з соціалістами, а в його публікаціях містяться згадки про Івана Франка, Івана Белея, Михайла Павлика [13, s. 41-42]. Окремо варто згадати і його нарис про Чернівці, де описані польсько-українські відносини в Буковині [14].

Окремі енциклопедії та короткі біографічні нариси можуть бути корисним вихідним пунктом для ознайомлення з біографіями єзуїтів [15; 16; 17]. Загалом, біографічний підхід завжди доповнює загальну картину дослідження, роблячи її більш живою і різноманітною, а також допомагає висвітлити внесок окремих осіб в історію певного регіону.

Статистичний аналіз надає можливість порівняти кількість єзуїтів у різних місійних домах Галичини, що є важливим для розуміння розподілу та масштабів місіонерської роботи ордену. Метод статистики також може бути помічним у зборі та обробці якісно-кількісних даних про кількість проведених релігійних заходів, що має важливе значення для розуміння душпастирської роботи ордену. Такий аналіз дозволить вивчити динаміку зростання або спадання кількості здійснених обрядів і заходів у різних населених пунктах в різні роки, що є важливим для розуміння ефективності душпастирської праці ордену. Для дослідника, який використовує методи статистики, корисними джерелами будуть каталоги провінцій Товариства Ісуса [18] і шематизми архідієцезій [19].

Також, у документах ордену «Fructus Spiritualis» є великий потенціал для аналізу статистичної інформації про душпастирство єзуїтів. Ці щорічні звіти містять важливі дані про кількість проведених духовних практик. Така статистична інформація може бути вельми корисною для дослідників [20, s. 120-121]. Вона дозволяє вивчити динаміку змін у душпастирській діяльності ордену та встановити, які практики були найбільш поширеними та важливими для релігійного життя в конкретний період часу. Завдяки цим даним також можна намагатися з'ясувати вплив єзуїтів на релігійну практику та віруючих у Галичині. Докладний аналіз таких документів дозволить дослідникам поглибити розуміння ролі Товариства Ісуса у душпастирській сфері та їхнього внеску у релігійне життя регіону.

Висновки

Слід враховувати той факт, що проблематика місіонерського служіння Товариства Ісуса у Галичині в ХІХ - на початку ХХ ст. майже не висвітлена у вітчизняній історіографії, а отже потребує подальших історичних досліджень і є перспективним напрямом для доповнення загальної картини культурних процесів у Галичині. Про різноманітні аспекти душпастирства єзуїтів свідчать численні документи, при вивченні яких доцільно застосовувати цілий спектр методів наукового дослідження. За допомогою загальних принципів наукової об'єктивності та методології можна отримати цінну інформацію, необхідну для розуміння різних аспектів місіонерської діяльності Товариства Ісуса в Галичині. При аналізі душпастирства релігійних товариств, зокрема єзуїтів, доцільно використовувати синхронний, діалектичний, біографічний методи, статистичний аналіз, принципи історизму, логічності та послідовності, класифікацію.

Вивчення діяльності єзуїтів в Галичині впродовж XIX - на початку XX ст. має значний потенціал і може розкрити цікаві аспекти історії та культури цього регіону. Перспективними напрямками для дослідження є аналіз біографій та наукових праць єзуїтів; характерні риси місіонерства ордену в Галичині, їхня взаємодія з представниками інших конфесій; реколекційна та благодійна діяльність Товариства Ісуса в Галичині та його внесок у розв'язання соціальних проблем регіону. Сполучення різних методів дослідження відкриває можливість висвітлити різні аспекти духовної праці ордену, а також політичні й соціальні умови у яких відбувалась душпастирська діяльність єзуїтів.

Література

1. Гуторов О. Методологія та організація наукових досліджень: навч. посіб. Харків: ХНАУ, 2017. 272 с.

2. Niemiec J. Z dziejow szkolnictwa jezuickiego na ziemiach Rzeczypospolitej watach 1564-1886. Resovia Sacra. Studia Teologiczno-Filozoficzne Diecezji Rzeszowskiej. 1998. T. 5. S. 263-283.

3. Czerniowce. Sodalicya wychowanek SS. Rodziny Maryi. Sodalis Marianus. 1913. T. 12, nr 2. S. 102.

4. Jezuici u Bazylianow. Sioo Polskie. 1904. 30 lipca. S. 1-2.

5. Topij-Stempinska B. Uczniowie jezuickich instytucji edukacyjnych w Galicji w XIX wieku. Portret zbiorowy. Krakow: Ignatianum, 2019. 440 s.

6. Grzebien L. Inwentarz Archiwum Prowincji Polski Pdudniowej Towarzystwa Jezusowego w Krakowie. R^kopisy do 1820 roku. Krakow: Akademia Ignatianum w Krakowie, 2017. 375 s.

7. Novak M. Metropolita Andrzej Szeptycki i ks. Henryk Jackowski TJ (1880-1892). Sensus Historiae. Studia interdyscyplinarne. 2013. T. 10, nr 1. S. 21-38.

8. Cieslak S. Dzialalnosc spoleczno-kulturalna jezuitow galicyjskich w stowarzyszeniach katolickich 1856-1914. Krakow: WAM, Akademia Ignatianum w Krakowie, 2013. 472 s.

9. Данильян О.Г., Дзьобань О.П. Методологія наукових досліджень: підручник. Харків: Право, 2019. 368 с.

10. Bies A.P. Recepcja spolecznego nauczania papieza Leona XIII w publikacjach jezuitow galicyjskich 1884-1914. Krakow: Wydzial Filozoficzny Towarzystwa Jezusowego, 1996. 149 s.

11. Bies A.P. Periodyzacja obecnosci Towarzystwa Jezusowego na ziemiach polskich. Struktury organizacyjne oraz edukacyjno-oswiatowe i pastoralne formy aktywnosci. Czsc 1. Studia Paedagogica Ignatiana. 2014. T. 17. S. 57-88.

12. Bies A.P. Jan Badeni SJ (1858-1899): u pocz^tkow ruchu spdecznego katolikow w Galicji. Krakow: WAM: Akademia Ignatianum, 2012. 393 s.

13. Badeni J. Radykali ruscy. Krakow: Druk W.L. Anczyca i Spolki, 1896. 64 s.

14. Badeni J. W Czerniowcach: wrazenia z kilkudniowej wycieczki. Krakow: Druk WL.L. Anczyca i spolki, 1892. 32 s.

15. Bzowski T. Ojcowie i bracia towarzystwa Jezusowego zmarli w polskich prowincjach od r. 1820. Krakow-Warszawa: Nakladem zakonu towarzystwa Jezusowego, 1932. 338 s.

16. Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564-1995 / red. L. Grzebien. Krakow: Wyd-wo WAM, 1996. 888 s.

17. Grzebien L. Podstawowa bibliografia do dziejow Towarzystwa Jezusowego w Polsce. Krakow: WAM, 2010. T. 2. 482 s.

18. Catalogus Provinciae Galicianae Societatis Jesu ineunte anno 1880. Cracoviae: Ex Typographia Pobudkiewicz, 1880. 40 p.

19. Catalogus Universi Venerabilis Cleri Saecularis et Regularis Archidioecesis Leopolitanae ritus latini pro Anno Domini MDCCCLXXXV. Leopoli: Impressum in Typographia "Ludowa", 1884. 231 p.

20. Fructus Spiritualis Patrum Provinciae Galicianae a die Julii 1902, ad diem 1 Julii 1903. Nasze Wiadomosci. 1904. T. 1. S. 120-121.

References

1. Hutorov O. (2017). Metodolohiia ta orhanizatsiia naukovykh doslidzhe. KhNAU [in Ukrainian].

2. Czerniowce. Sodalicya wychowanek SS. Rodziny Maryi. (1913). Sodalis Marianus, 12(2), 102 [in Polish].

3. Niemiec J. (1998). Z dziejow szkolnictwa jezuickiego na ziemiach Rzeczypospolitej w latach 1564-1886. Resovia Sacra. Studia Teologiczno-Filozoficzne DiecezjiRzeszowskiej, 5, 263-283 [in Polish].

4. Jezuici u Bazylianow. (1904, 30 lypnia). Siowo Polskie, IX(357), 1-2 [in Polish].

5. Topij-Stempinska B. (2019). Uczniowie jezuickich instytucji edukacyjnych w Galicji w XIXwieku. Portret zbioro^;y. Ignatianum [in Polish].

6. Grzebien L. (2017). Inwentarz Archiwum Prowincji Polski Potudniowej Towarzystwa Jezusowego w Krakowie. R^kopisy do 1820 roku. Akademia Ignatianum w Krakowie.

7. Novak M. (2013). Metropolita Andrzej Szeptycki i ks. Henryk Jackowski TJ (1880-1892). Sensus Historiae. Studia interdysc;yplinarne, 10(1), 21-38 [in Polish].

8. Cieslak S. (201У). Dziatalno^d spoteczno-kulturalna jezuitdw galicyjskich w stowarzyszeniach katolickich 1856-1914. WAM, Akademia Ignatianum w Krakowie [in Polish].

9. Danylian O.H., Dzoban O.P. (2019). Metodolohiia naukovykh doslidzhen. Pravo [in Ukrainian].

10. Bies A.P. (1996). Recepcja spotecznego nauczania pap^eza Leona XIII w publikacjach jezuitdw galicyjskich 1884-1914. Wydzial Filozoficzny Towarzystwa Jezusowego [in Polish].

11. Bies A.P. (2014). Periodyzacja obecnosci Towarzystwa Jezusowego na ziemiach polskich. Struktury organizacyjne oraz edukacyjno-oswiatowe i pastoralne formy aktywnosci. Cz^sc 1. StudiaPaedagogicaIgnatiana, 17, 57-88 [in Polish].

12. Bies A.P. (2012). Jan Badeni SJ (1858-1899): u poczqtk&w ruchu spotecznego katolikow w Galicji. WAM: Akademia Ignatianum [in Polish].

13. Badeni J. (1896). Radykali rusc;y. Druk W.L. Anczyca i Spolki [in Polish].

14. Badeni J. (1892). W Czerniowcach: wrazenia z k^lkudnio^wej wyc^eczki. Druk WL.L. Anczyca i spoiki [in Polish].

15. Bzowski T. (1932). Ojcowie i bracia towarzystwa Jezusowego zmarli w polskichprowincjach odr. 1820. Nakladem zakonu towarzystwa Jezusowego [in Polish].

16. Grzebien L. (Red.). (1996). Encyklopedia wiedzy ojezuitach na ziemiach Polski iLitwy 1564-1995. Wyd-wo WAM. [in Polish].

17. Grzebien L. (2010). Podstawowa bibliografia do dziejOw Towarzystwa Jezusowego w Polsce (T. 2). WAM [in Polish].

18. Catalogus Provinciae Galicianae Societatis Jesu ineunte anno 1880. (1880). Ex Typographia Pobudkiewicz [in Latin].

19. Catalogus Universi Venerabilis Cleri Saecularis et Regularis Archidioecesis Leopolitanae ritus latini pro Anno Domini MDCCCLXXXV. (1884). Impressum in Typographia "Ludowa" [in Latin].

20. Fructus Spiritualis Patrum Provinciae Galicianae a die Julii 1902, ad diem 1 Julii 1903. (1904). Nasze Wiadomosci, 1, 120-121 [in Latin].

Размещено на Allbest.ru