До питання про прийняття епіклеси "Евергет" Птолемеєм

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання про прийняття епіклеси «Евергет» Птолемеєм

Андрій Зелінський

доктор історичних наук, в. о. провідного наукового співробітника Державна установа «Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України»

Київ, Україна

У 2020 р. побачила світ моя монографія «Від басилевсів-фараонів до фараонів- басилевсів: перші 100 років птолемеївської монархії». На сторінках цієї праці,

Як цитувати: Зелінський, А. До питання про прийняття епіклеси «Евергет» Птолемеєм ІІІ. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Історія», вип. 63, 2023, с. 10-29. DOI: https://www.doi.org/10.26565/2220-7929-2023-63-01

How to cite: Zelinskyi, A. On the Question of the Adoption of the Epiclesis 'Euergetes' by Ptolemy III. The Journal of V. N. Karazin Kharkiv National University. Series: History, no. 63, 2023, pp. 10-29. DOI: https://www.doi.org/10.26565/2220-7929-2023-63-01 (In Ukrainian)

Спираючись на дані Александрійського «синодального» декрету від 3 грудня 243 р. до Р. Х., я запропонував змістити датування голоду часів Птолемея ІІІ з 245/244 р. до Р. Х. на період між кін. 243 і поч. 238 рр. до Р. Х. У разі правильності зазначеного припущення виникає необхідність перегляду питання про обгрунтування прийняття Птолемеєм грецької форми сакральної епіклеси «Евергет» (Благодійник), яке я раніше пов'язував з допомогою, наданою царем населенню Єгипту під час вищезгаданого голоду. У сучасній історіографії є низка альтернативних припущень з приводу попередніх дій Птолемея ІІІ, які начебто відповідали елліністичним уявленням про евергетизм. З-поміж них: переможне завершення Азійської кампанії (246/245 р. до Р. Х.), здійсненої в межах ІІІ Сирійської війни (246--241 рр. до Р. Х); придушення внутрішніх заворушень у самому Єгипті; повернення до Єгипту статуй місцевих богів і культових предметів, свого часу вивезених персами; благодіяння, здійснені стосовно єгипетських храмів і священних тварин. При цьому вищевказані дії Птолемея ІІІ або не підпадають під поняття «благодіяння», або переважно стосуються етнічних єгиптян. Сліди грецького семантичного навантаження епіклеси «Евергет» варто шукати саме в А лександрійському «синодальному» декреті, виданому єгипетським жрецтвом. У ньому названо благодіяння Птолемея ІІІ, які здійснив александрійський володар протягом перших років царювання. З-поміж них згадано послаблення фіскальної політики і проголошення масової амністії. Ці заходи потрапляли під поняття «евергетизм» як у єгипетській, так і в грецькій (а особливо елліністичній) традиції. При цьому обидва вони могли стати приводом для офіційного обожнення елліністичного володаря. Відповідь апофеозом на масштабний акт економічного евергетизму набула в елліністичному світі форми повсякденної реальності. Своєю чергою, проголошення амністії щодо в'язнів безпосередньо наближало благодійника до богів-олімпійців на чолі з самим Зевсом.

Ключові слова: елліністичний Єгипет, Птолемей ІІІ, Александрійський «синодальний» декрет, обожнення, евергетизм, амністія. 2020 р. побачила світ моя монографія «Від басилевсів-фараонів до фараонів-басилевсів: перші 100 років птолемеївської монархії». У межах цієї праці я виклав власне бачення логіки історичного розвитку держави Птолемеїв протягом кін. IV - кін. ІІІ ст. (тут і далі -- до Р. Х.) (Zelinskyi 2020c). На її сторінках з огляду на свідчення нещодавно відкритих елліністичних джерел було запропоновано нові погляди на перебіг і хронологію низки подій, пов'язаних з історією вищезгаданого державного утворення. Зокрема, спираючись на зміст

Andrii Zelinskyi

Doctor of Historical Sciences, Acting Leading Researcher

State Institution “Institute of World History of the National Academy

of Sciences of Ukraine”

Kyiv,

ON THE QUESTION OF THE ADOPTION OF THE EPICLESIS `EUERGETES' BY PTOLEMY III

In 2020,1published the monograph From Basileis-Pharaohs to Pharaohs-Basileis: The First 100 Years of the Ptolemaic Monarchy. In that book, I proposed to move the date of the famine that occurred during the reign of Ptolemy III from 245/244 BC to the period between 243 and 238 BC, drawing on the evidence of the Alexandrian `synodal' decree of 3 December 243 BC. If my hypothesis is correct, it becomes necessary to reconsider the background of Ptolemy's adoption of the Greek form of the sacred epiclesis `Euergetes' (Benefactor), which earlier I associated with the help that the population of Egypt received from the king during that famine. In modern historiography, there are a number of alternative suggestions regarding the prior actions of Ptolemy III, supposedly consistent with the Hellenistic ideas about euergetism. Among them are the victorious end of the Asian military campaign (246--245 BC); suppression of unrest in Egypt; return to Egypt of the statues of local gods and cult objects that had been removed by the Persian conquerors; and deeds for the benefit of Egyptian temples and sacred animals. But these actions of Ptolemy III either did not meet the definition of a `beneficent act' or concerned only ethnic Egyptians. Traces of the Greek semantic content of the epiclesis `Euergetes' should be sought in the Alexandrian `synodal' decree produced by the Egyptian priesthood. It contains a list of the king's merciful acts during the first years of his reign, including the easing of fiscal policy and proclamation of a mass amnesty. Such actions were understood as euergetism in the Egyptian and Greek (especially Hellenistic) traditions. Either of them could become the reason for the official deification of the Hellenistic ruler. Responding with an apotheosis to a large-scale act of economic euergetism became everyday reality in the Hellenistic world. Amnesty for prisoners also directly brought the benefactor closer to the Olympian gods, led by Zeus himself.

Keywords: Hellenistic Egypt, Ptolemy III, Alexandrian `synodal' decree, deification, euergetism, amnesty.

т. зв. Александрійського «синодального» декрету, прийнятого єгипетським жрецтвом 3 грудня 243 р. Ієрогліфічний і демотичний варіанти цього надзвичайно цікавого документа вперше видав міжнародний колектив дослідників у 2012 р. (El-Masry, AltenmUller, Thissen 2012). Грекомовний же варіант зазначеного тексту на сьогоднішній день є дуже приблизною реконструкцією (порівн. El-Masry, AltenmUller, Thissen 2021, 1, 67, 216-219; Pfeiffer 2020, 236). З цієї причини я вирішив відмовитися від його використання на сторінках запропонованого дослідження., у сукупності з добре відомим свідченням Атенея з Навкратісу щодо відправки сиракузьким царем Гієроном ІІ до голодуючого Єгипту морського продовольчого транспорту (Athen. V. 209a-b), я запропонував змістити датування єгипетського голоду часів Птолемея ІІІ з 245/244 р. Щодо традиційного датування зазначеної події див., наприклад: Bonneau 1971, 126-130; Hauben 1990, 33-34; Beyer-Rotthoff 1993, 37-38; Holbl 2001, 49; Huss 2001, 373-374; Ludlow, Manning 2016, 156-159; Ladynin 2016, 294-295; Pfeiffer 2017, 91-92; Pfeiffer, Klinkott 2021, 238-241. на період між кін. 243 і поч. 238 рр. У межах представленої мною аргументації йшлося, зокрема, про відсутність будь-яких згадок чи бодай натяків стосовно єгипетського голоду в тексті Александрійського декрету і про неможливість відправки Гієроном ІІ продовольчої допомоги до країни Нілу перед закінченням І Пунічної війни (тобто до 241 р.) (Zelinskyi 2020 c, 134-135, 424-426, прим. 1138- 1156) Див. також мою ранішу публікацію, присвячену цьому питанню (Zelinskyi 2020a). До цього побіжні зауваження з приводу необхідності перегляду датування зазначеної події зробили Ж. Олів'є, К. Лорбер, а також Ж.-І. Карре-Маратре (Olivier, Lorber 2013, 125; Carrez-Maratray 2014, 162).. У разі правильності цього припущення виникає необхідність перегляду питання про безпосередні обставини прийняття згаданим царем грецької форми сакральної епіклеси «бог-Евергет» («бог- благодійник»), поширюваної й на його дружину -- Береніку ІІ. Попередньо я вже висловив деякі міркування з цього приводу (див. прим. 1). Проте, гадаю, вони потребують певного поглиблення й узагальнення, що й буде здійснено в цій публікації.

Немає жодного сумніву в тому, що у випадку Птолемея ІІІ епіклеса «Евергет» містила як грецькі, так і єгипетські конотації (див., наприклад: Pfeiffer 2002, 937-947) Цікаво, що, окрім грецького та єгипетського варіантів зазначеної епіклеси, також існував фінікійський її еквівалент (Volkmann 1956, 451, Anm. 1).. Стосовно останніх недвозначно висловилися Порфирій і Св. Ієронім. Вони відзначили, що єгиптяни проголосили Птолемея ІІІ Евергетом Тобто богом благодійним (Koenen 1993, 61-62; Holbl 2001, 82, 111; Huss 2001, 337-338; Pfeiffer 2002, 942-946; Ladynin 2007, 273-287; Clayman 2014, 133-134; van Oppen de Ruiter 2015, 36; порівн. Zelinskyi 2010, 326н, прим. 353). на знак подяки за повернення двох з половиною тисяч статуй місцевих богів, свого часу «депортованих» з країни пірамід персами «... [Птолемей. -- А. З.] забрав сорок тисяч талантів срібла та дві з половиною тисячі дорогоцінних посудин і статуй богів, з-поміж яких були й ті, що камбіз, захопивши Єгипет, вивіз до Персії. Згодом же схильні до поклоніння ідолам єгиптяни проголосили його [Птолемея. -- А. З.] Евергетом, бо той через багато років повернув їхніх богів» «... [Ptolemaeus. -- А. З.] quadraginta millia talentorum argenti tulit et vasa pretiosa simulacraque deorum duo millia quingenta, in quibus erant et illa quae Cambyses capta Aegypto et in Persas portaverat. Denique gens Aegyptiorum idolatriae dedita, quia post multos annos deos eorum retulerat, Euergeten eum [Ptolemaeum. -- А. З.] appelavit» (Porphyr. Fragm. 43 = Hier. Com. In Dan. XI. 6-9). Повернення Птолемеєм ІІІ до Єгипту «захоплених у полон» статуй місцевих богів, а разом з ними -- і численних предметів культового призначення також віднайшло своє відображення в низці більш ранніх історичних джерел. З-поміж них: Адулітанський напис (OGIS, № 54, 20-22), все той же Александрійський і Канопський «синодальні» декрети (El-Masry, Altenmuller, Thissen 2012, 39-40, 42-43, 54-57, 97-103, 110-115, 164-169; OGIS, № 56, 10-11 = CGC, № 22186, 10-11 = Pfeiffer 2004, 84-85, 87-88), т. зв. Декрет Рафії (CGC, № 31088, 22 = Thissen 1966, 16-17) і (у спотвореному вигляді) Книга пророка Даниїла (Dan. XI. 8).. Ситуація ж із визначенням грецького підґрунтя зазначеної епіклеси після введення до наукового обігу Александрійського «синодального» декрету зазнала деяких змін.

У зв'язку з цим передусім слід відзначити, що запровадження грецького (елліністичного) культу богів-Евергетів відбулося за кілька місяців до появи його єгипетського варіанта. Першу відому нам єгипетську згадку відповідного правлячого подружжя як богів благодійних зафіксовано в тому ж таки Александрійському декреті (El- Masry, Altenmuller, Thissen 2012, 32-36, 44-51, 58-66, 68-70, 117-150; порівн. Carrez-Maratray 2014, 155-162; Zelinskyi 2020c, 173-174), датованому, як ми пам'ятаємо, 3 грудня 243 р. (порівн. прим. 2). Своєю чергою, найбільш рання з відомих нам згадок відповідної грекомовної епіклеси пов'язана з долученням Птолемея та Береніки до офіційного епонімного культу держави Птолемеїв, з'являється вже у серпні/вересні того ж року (PSI, № 389; порівн. Muccioli 2013, 181; Clayman 2014, 13, 133-134, 192, not. 23, 212, not. 4; Ladynin 2016, 284-285; Zelinskyi 2020c, 173). Виходячи з факту первинності появи грецької форми царської епіклеси, ми опиняємося перед проблемою визначення базових пріоритетів, які продиктували доцільність її вибору в контексті представників греко-македонського сегмента населення елліністичного Єгипту.

Донедавна я розглядав зазначену доцільність у контексті традиції грецького хлібного евергетизму. Це визначення я розумію як поширену в Елладі практику наділення епітетом «Евергет» людей, котрі здійснили акт благодіяння на адресу того чи того полісу наданням хлібного дарування або забезпеченням можливості для закупівлі збіжжя за пільговими цінами (Zelinskyi 2010, 257-259; порівн. Brumbaugh 2019, 233-234; також див. нижче). У зв'язку з цим насамперед спадала на думку масштабна закупівля збіжжя, згодом розподіленого серед населення Єгипту, яку здійснили Птолемей ІІІ і Береніка ІІ під час уже згадуваного на цих сторінках масштабного голоду (OGIS, № 56, 13-18 = CGC, № 22186, 13-18 = Pfeiffer 2004, 93-101). Таке припущення виглядало цілком коректно в разі віднесення вищевказаних дій царственого александрійського подружжя на 245-243 рр. (порівн. прим. 4). Однак висновок про визнання Птолемея ІІІ богом-Евергетом ще до початку зазначеного голоду (див. вище) спонукає нас до пошуку інших чинників, які б виправдовували вибір царської епіклеси в очах греко-македонської та й загалом елліністичної аудиторії.

У сучасній історіографії представлено низку альтернативних припущень щодо попередніх дій Птолемея ІІІ, котрі так чи так могли відповідати елліністичним уявленням про евергетизм (див., наприклад: Beyer-Rotthoff 1993, 287-289; Pfeiffer 2002, 939-941; Muccioli 2013, 182-183). Серед них: 1) переможне завершення азійської кампанії (246/245 р.), здійсненої в межах III Сирійської війни (246/241 р.) Про цей конфлікт див. Beyer-Rotthoff 1993, 17-67; Huss 2001, 338-355; Grainger 2010, 153-170; Grabowski 2010, 173-180; Pfeiffer 2017, 81-91; Johstono 2020, 162-199, 296-300; Zelinskyi 2020c, 126-150, 406-449, прим. 1020-1317; а також Co§kun 2018 та Olbrycht 2021, 50-65; обидві останні роботи містять відверто контраверсійні погляди.; 2) придушення внутрішніх заворушень, які спалахнули в самому Єгипті (порівн. прим. 3 і 23); 3) уже згадуване на цих сторінках повернення статуй місцевих богів, що їх свого часу вивезли перси (див. прим. 6-7); 4) благодіяння на адресу єгипетських храмів і священних тварин Найбільш рельєфно зазначені благодіяння зафіксовано в Александрійському декреті (El-Masry, Altenmuller, Thissen 2012, 37-38, 41-43, 52, 55-57, 84, 104-114); водночас вони досить чітко проглядаються і в пізнішій Канопській постанові, прийнятій учасниками єгипетського жрецького «синоду», котрий відбувся 238 р. (OGIS, № 56, 7-10 = CGC, № 22186, 7-10 = Pfeiffer 2004, 82-86). Стосовно порівняльного аналізу відповідних проходів з обох документів див. Zelinskyi 2020a, 68-69. При цьому кілька побіжних зауважень з цього приводу зробив Ж.-І. Карре-Маратре у 2014 р. (Carrez- Maratray 2014, 162). Монографія цього дослідника, присвячена Береніці ІІ, опинилась у руках автора цих рядків лише 2021 р., датовані як першим роком царювання відповідного володаря (246 р.), так і періодом між завершенням азійського походу і ухваленням постанови, зафіксованої в Александрійському декреті. При цьому слід зазначити, що вищеназвані царські вчинки або не підпадають під поняття «благодіяння», або переважно стосуються етнічних єгиптян. У першому випадку йдеться про варіанти 1-2, у другому -- про варіанти 3-4. Військові перемоги, як і дії щодо відновлення внутрішнього ладу, пов'язані з неминучим кровопролиттям, передусім -- із загибеллю воїнів самого Птолемея На користь відчутних людських втрат, які зазнав Птолемей ІІІ на першому етапі ІІІ Сирійської війни, свідчить клинописне наративне джерело, яке в наукових колах отримало назву «Хроніка вторгнення Птолемея ІІІ». Зазначений текст містить розповідь про двомісячну єгипетську облогу Вавилону на початку 245 р., під час якої, між іншим, єгипетська сторона була змушена залучати людські резерви (BCHP, 11 (<https://www.livius.org/sources/content/mesopotamian-chronicles-content/ bchp-11-invasion-of-ptolemy-iii-chronicle/>). Сюди ж слід додати низку грекомовних птолемеївських папірусів від 244-243 рр., які вказують на передачу земельних воїнських наділів (клерів) новим суб'єктам землетримання (Johstono 2020, 187-199, 299n, not. 35-41)., на мій погляд, як такі не могли розглядатися як царські благодіяння. Своєю чергою, схоже, що, попри наявність поступальної тенденції щодо проникнення місцевих релігійних уявлень до середовища середземноморських іммігрантів (див., наприклад: Zelinskyi 2010, 263-281, 332-351, прим. 394-550), греко-македонське населення Єгипту ще не було достатньо підготоване до сприйняття царських благодіянь, здійснених щодо єгипетських храмів і об'єктів місцевого культу священних тварин, у світлі наявних на той час уявлень про грецький або навіть елліністичний евергетизм¹¹.

Натомість, на мою думку, сліди грецького семантичного навантаження епіклеси Птолемея ІІІ варто шукати в тексті Александрійського «синодального» декрету, у якому ретельно перераховано благодіяння, що їх здійснив згадуваний цар протягом перших років володарювання (див. прим. 2). З-поміж таких благодіянь згадується пом'якшення фіскальної політики й масове звільнення ув'язнених осіб.

Видавці декрету переклали відповідний пасаж його ієрогліфічної версії так: «Die Steuern des Konigs und seine Abgaben, die in Agypten bestanden, die verminderte Seine Majestat (zum Teil), zusatzlich zu der Steuer, die er zu seinem Teil (d. h. auf ihn bezogenen Anteil) ganzlich erliefl. Die Steuern (Besitz des Konigs), die als Ruckstand entstanden waren bei allen Menschen Agyptens, mit zahlenmaflig sehr viel Geld, die erliefl Seine Majestat, um die Soldaten und alle Menschen zu seiner Zeit glucklich zu machen. Dieser vollkommene Gott liefl zahlreiche Verhaftete frei, die viele Jahre eingesperrt waren» (El-Masry, Altenmuller, Thissen 2012, 88) В одній з публікацій французький дослідник К. Тьєрс довів, що в елліністичному Єгипті справді існувала загальна практика приватних благодіянь на адресу храмів, котру можна окреслити як приватний евергетизм. Проте в цій же роботі він відзначив, що прояви такого евергетизму, що його здійснили нащадки середземноморських переселенців на користь суто єгипетських храмів, з'являються у відомих нам джерелах, починаючи лише з II ст. (Thiers 2006, 275-301). «Царські податки та збори, що існували в Єгипті, його величність (частково) зменшив, на додачу до податку, який він скасував зовсім. Податки (власність царя), за якими були заборгованості серед усіх людей Єгипту у великій кількості срібла, його величність пробачив, щоб зробити солдатів і всіх людей щасливими за його часу. Цей досконалий бог звільнив багатьох в'язнів, які були ув'язнені багато років». Детальнішу інформацію щодо цього фрагмента див.: El-Masry, Altenmuller, Thissen 2012, 38, 86-91..

Переклад паралельного демотичного проходу, який зробили видавці, виглядає так: «Die staatliche(n) Abgabe(n) und die Steuer(n), die in Agypten bestanden, verringerte er zum Teil, zum Teil erliefl er sie ganzlich. Die dem Konig, l.h.g. [скорочення від традиційної супровідної формули: «Leben, Heil, Gesundheit». -- А. З.], (geschuldeten) Restbetrage, die [zu Lasten der Bewohner] Agyptens bestanden, erlieB er, um zu bewirken, dass das Heer und alle ubrigen Menschen in guter Verfassung seien in der Regierungszeit. Er lieB viele Menschen frei, die viele Jahre in Haft waren» (El-Masry, Altenmuller, Thissen 2012, 88) «Деякі державні збори та податки, що існували в Єгипті, він [цар. -- А. З.] зменшив, а від деяких зовсім відмовився. Цар -- життя, здоров'я, сила -- (належні йому) недоїмки, що були [з боку мешканців] Єгипту, постановив скасувати, щоб армія та всі інші люди були в доброму стані під час його правління. Він звільнив багатьох людей, які багато років були ув'язнені». Детальнішу інформацію щодо цього фрагмента див. El-Masry, Altenmuller, Thissen 2012, 52-53, 86-91..

Як у єгипетській, так і в грецькій (а особливо елліністичній) традиції обидва названі царські заходи потрапляли під поняття евергетизму (див., наприклад: Gehrke 1990, 50-51; Manning 2010, 95, not. 86; Surikov 2011, 40-41; Prioux 2011, 210-211; El-Masry, Altenmuller, Thissen 2012, 91; Domingo Gygax 2016; Coppola 2016, 28-29). Відповідно вони були однаково близькі та зрозумілі як для єгиптян, так і для середземноморських іммігрантів. І в нашому випадку особливо важливо те, що обидва зазначені заходи можна об'єднати поняттям «амністія» У цьому випадку я розглядаю термін «амністія» в контекстах, які запропонував Ц. Ла'да (La'da 2013b; 2013a). і піднести до рівня божественних категорій У приватному листуванні проф. Л. Рубінштайн (Лондон) погодилася зі мною щодо доцільності розгляду амністії тюремних в'язнів як одного з компонентів ідеологічного навантаження епіклеси Птолемея ІІІ..

Наявність безпосереднього зв'язку між прийняттям Птолемеєм ІІІ епіклеси «Евергет» і пом'якшенням ним податкового тягаря Відповідне свідчення Александрійського декрету має підтвердження і в папіроло- гічних джерелах. Наприклад, у низці документів, датованих 244-243 рр., фіксуються деякі, можливо тимчасові, фіскальні послаблення, котрі стосувалися поземельного і соляного податків (див., наприклад: P.Col.Zen. II, № 87; порівн. Bonneau 1971, 125; Shelton 1988; Hayden 2018, 337). та скасуванням недоїмок майже не потребує додаткових роз'яснень. У цьому контексті варто відзначити лише кілька моментів. По-перше: для жителів елліністичної ойкумени економічний евергетизм набув форми мало не повсякденного явища (порівн. Bringmann 1993, 8-25; також див. вище); класичним прикладом його прояву можна вважати вищезгадані «хлібні благодіяння». По-друге: за елліністичного періоду акти подібного евергетизму, що походили від монархів, нерідко спричинювали обожнення останніх; як приклад подібного апофеозу можна згадати хоча б акт обожнення громадянами Візантія Евергетового батька -- Птолемея ІІ Філадельфа, що стало виявом вдячності політів за отримані ними від царя хлібні, грошові й територіальні дари, а також допомогу боєприпасами під час війни з Селевкідом Антіохом ІІ (Dion. Byz. 41; порівн. Gabelko 2005, 103-111; Zelinskyi 2021, 159-160) Загальний обсяг Філадельфової допомоги, можливо, був такий істотний, що жителі Візантія на короткий час навіть перейменували власний поліс на Птолемаїду (Psoma 2008; Zelinskyi 2020c, 358, прим. 733).. І по-третє: скасування царських недоїмок, по суті, може розглядатися як акт економічної амністії, тобто вибачення й викреслення з пам'яті податкових провинностей, скоєних щодо держави (La'da 2013b, 168-170, 200-201; порівн. Carrez-Maratray 2014, 162). Відповідно пом'якшення фіскальної політики, яке запровадив Птолемей ІІІ у межах усієї підвладної йому держави, в очах його підданих з числа греко-македонян розцінювалось як акт економічного евергетизму, котрий з огляду на його масштабність і, так би мовити, дух епохи безумовно заслуговував на визнання царственного благодійника не просто Евергетом, а богом-Евергетом. Водночас розуміння скасування недоїмок як економічної амністії, на мою думку, дозволяє трактувати будь-який акт вибачення злочинців як вияв евергетизму.

Однак тема милосердя, виявленого щодо в'язнів, тобто власне класичної амністії, у контексті божественного евергетизму Птолемея ІІІ вимагає більшої уваги. Ідея застосування принципу «вибачити та забути» щодо провини різнопланових злочинців, зокрема -- політичних супротивників, мала своє коріння як у класичній Греції (Chaniotis 2013; Dreher 2013; Scheibeireiter 2013), так і в доелліністичному Єгипті (Smith 1968; Holbl 2001, 202; Huss 2001, 524-525; La'da 2013b; 2013a). Тому не дивно, що обидві ці традиції знайшли своє відображення в державній діяльності перших Птолемеїв (див., наприклад: La'da 2013a). Підтвердженням цього, наприклад, можуть служити два анекдоти, які передав Клавдій Еліан.

У першій книзі своїх «Строкатих оповідок» цей автор переповідає таку історію: «У царя Птолемея [Птолемей I. -- А. 3.] був красивий коханець на ім'я Галет... Якось Галет їхав верхи поруч із царем. Здалеку помітивши, що якихось людей ведуть на страту, він стривожено сказав Птолемеєві: “Цим людям пощастило, що ми на конях, і, якщо ти не проти, царю, поквапмося і наздоженімо їх, щоб постати перед нещасними як Діоскури, предстали їм гідні рятівники, як кажуть про Кастора та Полідевка”. Цар не міг натішитися добротою хлопчика і був захоплений його співчуттям; він звільнив засуджених до смерті і відтоді ще більше зазнав впливу чарів любові до нього» ПтоІЕрато; о раоїІЕ»; Epra^svov еі^е Га^Етг^ ovo^a, i5siv Kallioxov. apsivrav 5E r|v ара то»тф тф рЕіракіф r| yvffipp Tf; цорф^^. тоїіакі; yo»v а»тф каі о ПтоІЕрато; Ерарт»рЕі, каі slsysv `ю ауа0г| кЕфаІг|, како» pEv о»5епюпоте o»5svi yEyova; аїтто;, поііоц 5Ё каі гтоііа кауа0а пpo»^;Evr|oa;.' о pEv o»v іппе»е o»v тф раоїІЕЇ то ^sipaKiov iSrav 5E noppra0sv ayopEvo»; т™х; Tpv Епі 0avaтф, o» pa0»pra; si5sv, all' ЁфГ| про; tov ПтoІЕpaїov `а раоїІЕ», Ensi ката тlva 5aipova Tffiv ayopEvrav aya06v Епі i'nnrav ET»xopsv ovte;, фЕрЕ, si ooi 5oкЕЇ, Tpv Ё^аоп» епіте^^те; каі ouvTovraTspov EПl5l6§avтЕ; Al6oкopol тої; бЕїІаюц yЕv6pЕ0a, oraTfps^ Eo01oi кaya0oi параотатаї,' to»to 5r| to Isyopsvov Епі Tffiv 0sffiv To»Trav. о 5E »пЕрг|о0Еі; а»то» Tfl хрлототг|ті каі то фlIoiктlppov »пЕрфіІг|оа;, каі екепю»; ЁогаоЕ каі Епі nIEov rcpooE0r|кs тф фіітрф to» кат' a»т6v Ёргато; (Ael. Var. Hist. I. 30)..

У чотирнадцятій книзі того самого твору Еліан розповідає анекдот, фігурантом якого згідно з communis opinio безпосередньо виступає Птолемей III (див., наприклад: Clayman 2014, 123-124; Carrez-Maratray 2014, 243; Sewell-Lasater 2020, 166): «Розповідають, що одного разу Птолемей (замовчую, який саме) завзято грав у кості. Під час цього заняття йому почали читати список злочинців і призначених їм покарань, щоб цар визначив тих, які, на його думку, заслуговують на страту. Однак його дружина Береніка забрала в раба список і заборонила продовжувати читання, сказавши, що людські долі слід вирішувати продумано, а не за грою, бо людські голови не кості, щоб їх жбурляти. Птолемею припали до душі її слова, відтоді цар ніколи не вирішував під час гри подібні справи» О pEv ПтоІЕраїо; фаolv (опбото; 5E r|v o»to;, Eav 5si) кa0foтo Епі ^poi; каі nsTTs»rav 5іетЕіе»ешх ті; а»тф парЕотй; avЕyivraoкЕ Tffiv raTsyvraopEvrav та 6v6paтa каі та; ката5іка; a»тffiv пpooЕпEІЕyЕv, '^а екепю; парао^^г^! то»; agio»; 0avaтo». BЕpЕv^кn 5E r уарЕтр а»то» Iapo»oa то pipliov пара to» паі5о; ЕІта oto ЕІаоЕ 5lavayvrao0fval то пav ou^Ti, фроаоа пav» офо5ра пpooExovтa Tpv 5lavolav »пЕр av0p6пo» y»xf; 5siv IoyiZЕo0al каі pr| про; паі5іа yivopsvov o» уар opomv sum Tpv птffiolv Tffiv raprav каі Tpv Tffiv orapaTrav. про; та»та о ГЇгоІЕрато; po0r|, каі o»5Etote ^psorav рЕта та»та »пЕр av0p6пo» кріоЕга; prauosv (Ael. Var. Hist. XIV. 43)..

Безпосередню причетність перших Птолемеїв до вирішення питань, пов'язаних з переглядом долі ув'язнених, відображено й у папірологічному матеріалі. При цьому йдеться про в'язнів, котрі носили грецькі імена. Наприклад, у 254 р. такий собі Ефармост, котрий за невідомої нам причини протягом року перебував в ув'язненні, підготував клопотання стосовно перегляду своєї справи, сподіваючись, що воно з-поміж інших (!) буде передано Птолемеєві II в день народження «Ефармост вітає Зенона. Додаю копію листа, який я написав до Аполлонія; оскільки вважаю за доцільне написати також і йому особисто. Прошу виявити наполегливість з огляду на мене і вас самих, щоб скористатися можливістю подати цареві в день його народження між іншими й моє клопотання. Прощавай. 31 рік, [місяць -- а. з.] фаменот... Аполлонію, розглянь, будь ласка, мій випадок; оскільки вже минув рік відтоді, як я мав нещастя потрапити до в'язниці. І доля надає мені шанс звернутися з клопотанням безпосередньо до царя у [його -- А. З.] день народження. Прощавай». 'Ефарроато<; Z^vwvi %mpsiv. т^ пр6<; AnoH6viov[y]sypappsvn<; пар' дршу єпіатоХд<; йп[оуєура]ф[арєу] тауЦурафа

(*)

¦ є5окірааарєу

(*) , ,

уар каі абтоі урауаі п[р6<;]aбт6v. каХш<; ovv поідаєц ^p&v тє svsksv каі ааитоб [5іа- ]5апои5ааа<; бпю<; sv тої; тоб (ЗааїХєю; yєvє0Хшl; кalр6v ХaPw[v][єvтб]xПl`; абтші рєта rav Zoinwv бпєр "qp&v.sppwao. (єтои;) Ха, Фapєvw0 [ -ca.?- ].Aпо[Х]Хwv^wl. каХш; поідаєі; єпшкєфdpєvо; бпєр ^pwv. к[аі]уар д5д еат™ єvla'Dт6;

аф' об аuppєpnкєv ^piv 5є5єpЄvоl[;]10[єv фи]Хакф єival. каі уар о каїро; абто; єпі5є%єтаі єпіакЄфа[а0аі]каі бпєр ^pwv sv тої; тоб (ЗааїХєю; yєvє0Хшl;.Єррwао (PSI, № 347 текст документу взято з веб-порталу Papyri.info - <http://papyri.info/ddbdp/psi;4;347>). Про Філадельфового діойкета (міністра фінансів) Аполлонія і тодішнього управляючого його фаюмським маєтком Зенона (див., наприклад: Orrieux 1985).. Своєю чергою, на початку 240 р. (тобто як мінімум через три роки після царської амністії, згаданої в Александрійському декреті) певний Гермократ докладав неабияких зусиль, спонукаючи низку впливових осіб, причетних до оточення Птолемея ІІІ, схилити царя до прийняття рішення про його (Гермократа) звільнення з попереднього ув'язнення «Філон вітає Зенона (порівн. прим. 20) ... Я раніше писав тобі про Гермократа, оскільки чув, що ти докладав зусиль, щоб йому допомогти і сам йому про це казав, і [тепер -- А. З.] я справді думаю, що його через декілька днів буде звільнено. Кілька інших людей безпосередньо клопотались у його справі, однак найефективнішим виявився Кафісофон, син лікаря Філіппа (порівн. Paschidis 2008, 371-373). Письмовий звіт дізнання, який виправдовує його з усіх звинувачень, вже є в руках гіпомнематографа Досіфея (порівн. Fuks 1953-1954, 205-209), щоб цар міг його прочитати перш ніж його буде звільнено згідно з усталеною процедурою ... Зенонові до Філадельфії». ^^wv Z^vwvi ^рєпл єі єррюааіабто; тє каі об; 0єХєі;, єб av є^^р^^ 5є каі абто;. каХш; поі-даєі; бпєр wv ПтоХєраїо;5а5єХф6; dvaпЄпХєoкєv про<;6,тзаєглірєХш<;

5іоік^аа;, їуа та-%єю; про; рє ^аатрвф^іті рд єпікюХбюраї sav5sni dvaпХєїv¦ а^торю; уар105єї dпотрЄ%єlv єvтєб0єv.Єyрaфa 5є аоі каі пєрі 'Eрpокрdтоoпр6тєроv,

5іа то nіа0да0a^ ає апєб-5оv0' бпєр абтоб каі абто; фa-vєр6v абтші пєподкєАаі/

(*),

каі афо-155р' оїораї ^єр^ 6Х^ywv є^юaбт6v єаєа0аі. дvw%Хд0nаav

(*)

5' бпєр абтоб каі пХєшo;,єпєтЄХєаєv 5є раХіата Ка-фшоф^ о ФіХшпоо тоб іатроб то;.20каі rqv ava^^v rqv бпєрабтоб yєyрappєvnv, д m^sl^v aбт6v

пdvтwv тшvєпlкХn0єvтюv, єi%єv д5д ДюаК0єо; 6 бпоpvnpaтоyрdфо;, Їуа256 (ЗааїХєб; єпavayvшl про тобdфє0дval \aбт6v/, пара то є0о; єival об-\тю; у^єа0аі/. та 5' аХХа а^торю; проа5є-%ои каі абтоб; дра;^ каі rav^ оїкюі 5є, Kav абто; 0Хфпі305іатпрда[а<;] є роб т*?^/ топоА/ т[ -ca.?- ]

-vZqvwvi.^]i; ФlХа-[5]ЄХфЄlаv (P.Mich.Zen., № 55 текст документа взято з вебпорталу

Papyri.info - <http://papyri.info/ddbdp/p.mich;1;55>). У цьому контексті див. також PSI, № 392..

Отже, масштабний акт амністії, який згадали укладачі Александрійського декрету При цьому, на мій погляд, підкреслення виняткової тривалості часу ув'язнення попросту могло відображати місцеву фразеологічну традицію, яка перебільшувала страждання в'язнів, а отже, і посилювала рівень значущості фараонового благодіяння., цілковито відповідає реаліям птолемеївської юридичної практики. При цьому, попри суто єгипетське походження джерела, зазначений акт царського благодіяння міг поширюватися на всіх підданих александрійського монарха безвідносно до їхньої етнічної належності. На мою думку, з високим ступенем вірогідності можна навіть припустити, що першочерговим об'єктом відповідної амністії стали саме представники греко- македонської частини населення Єгипту. Власне, з вихідцями із зазначеного середовища я схильний пов'язати вищезгадане внутрішнє повстання (точніше заворушення), котре змусило Птолемея ІІІ перервати азійську кампанію 246/245 р. (див. вище) Про мою гіпотезу стосовно рушійних сил зазначеного повстання див. Zelinskyi 2010, 426-433, 507-515, прим. 451-500; 2020c, 132-141, 422-434, прим. 1119-1220).. Схоже на те, що Птолемей III, не бажаючи посилювати напруження у стосунках із греко-македонським сегментом населення власної країни (насамперед з воїнами-клерухами Як уже зазначалося, кампанія 246/245 р. призвела до значних людських втрат у війську Птолемея ІІІ, зокрема з-поміж клерухів (див. прим. 10). Такий стан речей міг викликати занепокоєння серед військових колоністів, які залишалися в Єгипті, відчуваючи при цьому загрозу нової хвилі мобілізації.), але водночас намагаючись зберегти обличчя, одразу після приборкання заворушення удався до амністування його учасників Як уважає Ц. Ла'да, такою мотивацією проголошення амністії нерідко керувалися фараони часів доелліністичного Єгипту (La'da 2013b, 35).. При цьому зазначений захід було поєднано із долученням правлячого александрійського подружжя до державного епонімного культу в постаті богів-Евергетів. Зокрема, додатковим непрямим доказом на користь викладених вище міркувань може служити присвята, зроблена військовими колоністами з числа кінних клерухів, які мешкали у Гермопольському номі. Автори відповідного присвятного напису, між іншим, дякували Птолемеєві ІІІ за якусь невизначену евергесію (I. Herm. Magn. № 1). Цілком можливо, що мали на увазі не лише відомі нам фіскальні послаблення Про податки, що їх сплачували клерухи до царської скарбниці (див., наприклад: Zelinskyi 2010, 120, 136, 182н, прим. 191, 195, прим. 288, 222, 286ен, прим. 50, 418-419, 502, прим. 420-421). При цьому не забуваймо, що за змістом Александрійського декрету наслідком царської економічної амністії насамперед стала радість, яка охопила військову верству (див. вище)., але й царське вибачення, зрештою, дароване невдоволеним воїнам. Нарешті, сам лише факт вибачення в'язнів (передусім політичних) наближав Птолемея III до олімпійських небожителів. У цьому контексті щонайперше варто згадати вищенаведений анекдот з першої книги «Строкатих оповідок» Еліана. У ньому улюбленець Птолемея І Сотера, спонукаючи останнього до помилування приречених на страту, у риторичному запалі порівнює цей вчинок з діяннями божественних близнюків Діоскурів (див. вище).

Окрім цього, не слід забувати, що за давньогрецькою міфологічною традицією, котра з'явилась у VI-V ст., найперший акт амністії проголосив сам Зевс. Володар Олімпу виявив милосердя до свого жорстокого батька Крона (порівн. Hes. Theog. 453-467; Apol. Bibl. Myth. I. II. 5-7; Diod. V. 70; Strab. X. III. 11), якого він перед цим позбавив верховної влади і ув'язнив у безодні Тартару (Hom. Il. VIII. 478-482; Hes. Theog. 717-745, 851; Aesch. Prom. Vinct. 219-223; Apol. Bibl. Myth. I. II. 1). Зевс не тільки звільнив батька з ув'язнення Існувала навіть міфологічна традиція, згідно з якою Зевс також повернув свободу Кроновим прибічникам часів титаномахії (Pindar. Pyth. IV. 290; також див. Losev 1996, 776)., але й зробив його правителем Островів Блаженних (Hes. Op. 167-173; Pindar. Olymp. II. 6175; порівн. Aesch. Eum. 640-651) На популярність цієї міфологічної традиції вказують приклади її використання Есхілом і Піндаром, а також наявність відповідної пізнішої вставки до Гесіодових «Робіт і днів» (Losev 1996, 483, 776; також див. вище). Згодом цей сюжет знайшов курйозне відображення в уявленнях мешканців римської Британії. Згідно з розповіддю, що її виклав Плутарх у трактаті «Про видиме на диску місяця обличчя», на захід від Британських островів, за словами місцевих жителів, розташований острів, де Зевс утримує в ув'язненні зануреного у сон Крона; при цьому останній, чиє життя підтримується завдяки годуванню амброзією, зберігає ментальний зв'язок з сином, який його переміг (Plut. De facie, 26).. Виходячи з цього, можна припустити, що будь-який елліністичний правитель, проголошуючи амністію, міг похвалитися діянням, освяченим прикладом найвищого з богів. При цьому що більші були масштаби амністії, то більше її ініціатор уподібнювався до божественного олімпійця -- первинного носія надлюдської за своєю сутністю здібності вибачати й забувати.

Отже, на підставі змісту Александрійського «синодального» декрету, поєднаного зі свідченнями низки наративних, епіграфічних і папірологічних джерел, можна дійти висновку, згідно з яким прийняття Птолемеєм III епіклеси «Евергет» у випадку греко- македонської складової населення елліністичного Єгипту зумовлювалося низкою царських економічних благодіянь фіскального характеру в поєднанні з масовим звільненням державних в'язнів, здійсненим у межах масштабної царської амністії.

Список джерел та літератури / List of sources and literature

епіклеса евергет птолемей

Beyer-Rotthoff, B. Untersuchungen zur AussenpolitikPtolemaios'III. Bonn, 1993.

Bonneau, D. Lefisc et le Nil: incidences des irregularites de la crue du Nil sur lafiscalite fonciere dans l'Egypte grecque et romaine. Paris, 1971.

Bringmann, K. The King as Benefactor: Some Remarks on Ideal Kingship in the Age of Hellenism. In: A. Bulloch, E. Gruen, A. Long, A. Stewart (ed.), Images and Ideologies. Selfdefinition in the Hellenistic World. Berkeley - Los Angeles - Oxford, 1993, pp. 8-25.

Brumbaugh, M. The new politics of Olympos: kingship in Kallimachos'hymns. New York, 2019.

Carrez-Maratray, J.-Y. Berenice II d'Egypte, une reine dans les etoiles. Paris, 2014.

Chaniotis, A. Normen staerker als Emotionen? Der kulturhistorische Kontext der griechischen Amnestie. In: K. Harter-Uibopuu, F. Mitthof (Hg), Vergeben und Vergessen? Amnestie in derAntike. Wien, 2013, pp. 47-70.

Clayman, D. Berenice II and the Golden Age of Ptolemaic Egypt. Women in antiquity. Oxford -- New York, 2014.

Coppola, A. Kings, Gods and Heroes in a Dynastic Perspective: A Comparative Approach. Erga- Logoi, Vol. 2, 2016, pp. 17-37.

Co§kun, A. The war of Brothers, the Third Syrian War, and the Battle of Ankyra (246-241 BC): a Re-Appraisal. In: K. Erickson (ed.), The SeleukidEmpire, 281--222 BC: War within the Family. Swansea, 2018, pp. 197-252.

Doningo Gygax, M. Benefaction and rewards in the ancient Greek city: the origins of Euergetism. Cambridge, 2016.

Dreher, M. Die Herausbildung eines politischen Instruments: Die Amnestie bis zum Ende der klassischen Zeit. In: K. Harter-Uibopuu, F. Mitthof (Hg.), Vergeben und Vergessen? Amnestie in der Antike. Wien , 2013, pp. 71-94.

El-Masry, Y., Altenmuller, H., Thissen, H.-J. Das Synodaldekret von Alexandria aus dem Jahre 243 v. Chr. Hamburg, 2012.

Fuks, A. Dositheos son of Drimylos: a prosopographical note. The Journal of Juristic Papyrology, 7-8, 1953-1954, pp. 205-209.

Gabelko, O. L. Istoriya Vifinskogo tsarstva. Sankt-Peterburg, 2005. (In Russian)

Габелко, О. Л. История Вифинского царства. Санкт-Петербург, 2005.

Gehrke, H.-J. Geschichte des Hellenismus. Munchen, 1990.

Grabowski, T. Ostatni Triumf Ptolemeuszy. Czwarta Wojna syryjska (221--217p.n.e.). Krakow, 2010.

Grainger, J. D. The Syrian Wars. Leiden - Boston, 2010.

Hauben, H. L'expedition de Ptolemee III en Orient et la sedition domestique de 245 av. J.-C. Quelques mises au point. Archiv fur papyrusforschung und verwandte gebiete, Bd. 36, 1990, pp. 29-37.

Hayden, B. Price Formation and Fluctuation in Ptolemaic Egypt. PhD Dissertation. Chicago, 2018.

Holbl, G. A History of the Ptolemaic Empire: Transl. from germ. London - New York, 2001. Huss, W. Agypten in hellenistischer Zeit: 332-30 v.Chr. Munchen, 2001.

Johstono, P. The Army of Ptolemaic Egypt 323 to 204 BC An Institutional and Operational History. Barnsley, 2020.

Koenen, L. The Ptolemaic King as a Religious Figure. In: A. Bulloch, E. Gruen, A. Long, A. Stewart (ed.), Images and Ideologies. Self-definition in the Hellenistic World. Berkeley - Los Angeles - Oxford, 1993, pp. 26-116.

La'da, C. Amnesty in Hellenistic Egypt. A Survey of the Sources. In : K. Harter-Uibopuu, F. Mitthof (Hg.), Vergeben und Vergessen? Amnestie in der Antike. Wien , 2013, pp. 163-209.

La'da, C. Amnesty in Pharaonic Egypt. In : K. Harter-Uibopuu, F. Mitthof (Hg.), Vergeben und Vergessen? Amnestie in der Antike. Wien , 2013, pp. 17-43.

Ladynin, I. A. Tret'ya Siriyskaya voyna i zakhvat Ptolemeyem III v Azii kul'tovykh predmetov v svedeniyakh knigi Daniila i Porfiriya Tirskogo. Antiquitas Aeterna, vyp. 2, 2007, s. 273-287. (In Russian)

Ладынин, И. А. Третья Сирийская война и захват Птолемеем III в Азии культовых предметов в сведениях книги Даниила и Порфирия Тирского. Antiquitas Aeterna, вып. 2, 2007, с. 273-287.

Ladynin, I. A. Dinasticheskiy kul't i eponimnoye zhrechestvo Ptolemeyev. V sb.: S. Yu. Saprykin, I. A. Ladynin (red.), «Bogisredilyudey»: kul't praviteley v ellinisticheskom,post^ellinisticheskom i rimskom mire. Moskva - Sankt-Peterburg, 2016, s. 265-312. (In Russian)

Ладынин, И. А. Династический культ и эпонимное жречество Птолемеев. В сб.: С. Ю. Сапрыкин, И. А. Ладынин (ред.), «Боги среди людей»: культ правителей в эллинистическом, постэллинистическом и римском мире. Москва - Санкт-Петербург, 2016, с. 265-312.

Losev, A. F. Mifologiya grekov i rimlyan. Moskva, 1996. (In Russian)

Лосев, А. Ф. Мифология греков и римлян. Москва, 1996.

Ludlow, F. M., Manning, J. G. Revolts under the Ptolemies: A Paleoclimatological Perspective. In: J. Collins, J. G. Manning (ed.), Revolt and Resistance in the Ancient Classical World and the Near East. In the Crucible of Empire. Leiden - Boston, 2016, pp. 154-171.

Manning, J. G. The Last Pharaohs. Egypt unter the Ptolemies, 305-30 BC. Princeton; Oxford, 2010.

Muccioli, F.-M. Gli epitet' ufficiali dei re ellenistici. Stuttgart, 2013.

Olbrycht, M. J. Early Arsakid Parthia (ca. 250--165 B.C.): At the Crossroads of Iranian, Hellenistic, and Central Asian History. Leiden - Boston, 2021.

Olivier, J., Lorber, C. Three Gold Coinages of Third-Century Ptolemaic Egypt. Revue beige de Numismatique et de Sigillographie, t. 159, 2013, pp. 49-150.

Van Oppen de Ruiter, B. Berenice II Euergetis. Essays in Early Hellenistic Queenship. New York, 2015.

Orrieux, C. Zenon de Caunos, parepidemos, et le destin grec. Paris, 1985.

Paschidis, P. Between city and King. Prosopographical Studies on the Intermediaries Between the Cities of the Greek Mainland and the Aegean and the Royal Courts in the Hellenistic Period (322-190 BC). Athens, 2008.

Pfeiffer, St. ntr.wj.mnh.wj - theoi Euergetai. Das dritte Ptolemaierpaar im Kanoposdekret. Eine "ganzheitliche" Betrachtung. Egyptian museum collections around the world, Bd. 2, 2002, pp. 937-947.

Pfeiffer, St. Das Dekret von Kanopos (238 v.Chr.). Kommentar und historische Auswertung eines dreisprachigen Synodaldekretes der agyptischen Priester zu Ehren Ptolemaios' III. und seiner Familie. Archiv fur papyrusforschung und verwandte gebiete, (Beih.), Bd. 18, 2004, pp. I-386.

Pfeiffer, St. Die Ptolemaer: im Reich der Kleopatra. Stuttgart, 2017.

Pfeiffer, St. Griechische und lateinische Inschriften zum Ptolemaerreich und zur romischen Provinz Aegyptus. 2. Aufl. Berlin - Munster, 2020.

Pfeiffer, St., Klinkott, H. Legitimizing the Foreign King in the Ptolemaic and Seleucid Empires: The Role of Local Elites and Priests. In: C. Fischer-Bovet, S. von Reden (ed), Comparing the Ptolemaic and Seleucid empires: integration, communication, and resistance. Cambridge - New York, 2021, pp. 233-261.

Prioux, E. Callimachus' Queens. In: B. Acosta-Hughes, L. Lehnus, S. Stephens (ed.), Brill's Companion to Callimachus. Leiden, 2011, pp. 201-224.

Psoma, S. Numismatic Evidence on the Ptolemaic Involvement in Thrace During the Second Syrian War. American Journal of Numismatic, vol. 20, 2008, pp. 257-263.

Scheibeireiter, Ph. Atheniensium vetus exemplum: Zum Paradigma einer antiken Amnestie. In: K. Harter-Uibopuu, F. Mitthof (Hg.), Vergeben und Vergessen? Amnestie in der Antike. Wien, 2013, pp. 95-126.

Sewell-Lasater, T. Becoming Kleopatra: Ptolemaic Royal Marriage, Incest, and the Path to Female Rule. PhD Dissertation. Houston, 2020.

Shelton, J. Notes on the Ptolemaic Salt Tax under Ptolemy III. Zeitschrift fur papyrologie und epigraphik, Bd. 71, 1988, pp. 133-136.

Smith, H. A Note on Amnesty. The journal of egyptian archaeology, vol. 54, 1968, pp. 209-214.

Surikov, I. Ye. Ocherki ob istoriopisanii v klassicheskoy Gretsii. Moskva, 2011. (In Russian) Суриков, И. Е. Очерки об историописании в классической Греции. Москва, 2011.

Thiers, Ch. Egyptiens et Grecs au service des cultes indigenes. Un aspect de l'evergetisme en Egypte lagide. In: M. Molin (dir), Les regulations sociales dans l'Antiquite. Actes du colloque d'Angers 23-24 mai 2003. Rennes, 2006, pp. 275-301.

Thissen, H.-J. Studien zum Raphiadekret. Meisenheim am Glan, 1966.

Volkmann, H. Der Herrscherkult der Ptolemaer in phoenikischen inschriften und sein Beitrag zur Hellenisirung von Kypros. Historia, Vol. 5, 1956, pp. 448-455.

Zelinskyi, A. L. Aleksandriys'ki faraony ta yikhni piddani. Zmitsnennya vlady pershykh Ptolemeyiv. Kyiv, 2010. (In Ukrainian)

Зелінський, А. Л. Александрійські фараони та їхні піддані. Зміцнення влади перших Птолемеїв. Київ, 2010.

Zelinskyi, A. L. Golod v Egipte pri Ptolemeye ІІІ Evergete: peresmotr datirovki i istochnikovoy bazy. Vostok[Orient], 2020, no. 3, s. 65-73. (In Russian)

Зелинский, А. Л. Голод в Египте при Птолемее III Евергете: пересмотр датировки и Источниковой базы. Восток, 2020, № 3, с. 65-73.

Zelinskyi, A. L. Prinyatiye Ptolemeyem III epiklezy «Everget» v svete t. n. Aleksandriyskogo sinodal'nogo dekreta. U zb.: Problemy istoriyi ta arkheolohiyi Ukrayiny. Tezy dopovidey XII mizhnarodnoyi naukovoyi konferentsiyi (lystopad 2020 roku). Kharkiv, 2020, s. 35. (In Russian)

Зелинский, А. Л. Принятие Птолемеем III эпиклезы «Эвергет» в свете т. н. Александрийского синодального декрета. У зб.: Проблеми історії та археології України. Тези доповідей XII міжнародної наукової конференції (листопад 2020року). Харків, 2020, с. 35.

Zelinskyi, A. L. Vid basylevsiv-faraoniv do faraoniv-basylevsiv:pershi 100 rokivptolemeyivs'koyi monarkhiyi. Vinnytsya - Kyiv, 2020. (In Ukrainian)

Зелінський, А. Л. Від басилевсів-фараонів до фараонів-басилевсів: перші 100 років птолемеївськоїмонархії. Вінниця - Київ, 2020.

Zelinskyi, A. L. Antiokh II i Rodos vo vremya II Siriyskoy voyny: vozmozhnaya tsel' voyennogo al'yansa. Starodavnie Prychornomoria [The Ancient Black Sea region], vyp. XIII, s. 158-164. (In Russian)

Зелинский, А. Л. Антиох II и Родос во время II Сирийской войны: возможная цель военного альянса. Стародавнє Причорномор'я, вип. XIII, 2021, с. 158-164.

Список скорочень

BCHP -- Babylonian Chronographic Texts from the Hellenistic Period, Forthcoming.

CGC -- Catalogue general des antiquites egyptiennes du Musee du Caire, Le Caire.

I.Herm.Magn. -- Inscriptions grecques d'Hermoupolis Magna et de sa necropole, Le Caire.

OGIS -- Orientis Graeci inscriptiones Selectae, Leipzig.

P.Col. Zen. -- Columbia Papyri. Zenon Papyri, New York.

P.Mich.Zen. -- Zenon Papyri in the University of Michigan Collection, Ann Arbor.

PSI -- Papiri gracchi e latini, Firenze.

Размещено на Allbest.ru