Система ідеологічних поглядів Альфреда Розенберґа у праці "Міф XX століття"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система ідеологічних поглядів Альфреда Розенберґа у праці "Міф XX століття"

Наталія Кашеварова,

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, Інститут історії України Національна академія наук України Київ

Анотація

Мета публікації - розкрити аспект системності поглядів Альфреда Розенберґа та ідеологічні засади побудови нацистської держави у їх взаємозв'язку в його праці "Der Mythus des 20. Jahrhunderts: Eine Wertung der seelisch-geistigen Gestalten- kampfe unserer Zeit" ("Міф ХХ століття: Оцінка духовно-інтелектуальної боротьби нашого часу"), оскільки ця проблема ще недостатньо досліджена. Водночас вивчення нацизму як явища, яке має умови виникнення, специфіку розвитку в усіх сферах суспільства, залишається й сьогодні пріоритетним напрямом історичної науки. У зазначеній праці Розенберґа як ідеолога партії подається обґрунтування ідеології націонал-соціалізму та расової теорії в контексті "міфу нордичної крові" та її прав на світове панування, розглядаються ідеологічні принципи побудови майбутньої німецької держави. Методологія дослідження базується на комплексі історичних методів, на історико-джерелознавчому аналізі книги "Міф ХХ століття", а також спирається на загальнонаукові принципи і методи досліджень. Висновки. Альфред Розенберґ сприймав ідеологію "Міфу ХХ століття" як симбіоз ідей, що створюють нову якість і єдність ідеології, яку він пов'язував з нематеріальним і непізнаваним "фактором цілісності". На його думку, ця нова ідеологія гарантувала б побудову нової Німеччини і надалі - нового світового порядку, що викликає необхідність революційного перегляду засад побудови Німецької держави як чоловічого воєнного союзу. У своїй світоглядній концепції Розенберг пропагував переваги нордичної крові, її містичної душі та сили, обґрунтовував історичні права Німеччини на панування у світі з орієнтуванням на майбутню війну за життєвий простір, побудову нового Третього райху на нових правових засадах. При цьому Розенберг визнавав п'ять складових, необхідних для внутрішнього світу людини за нової нацистської ідеології, а саме: політична релігія, мораль, мистецтво, наука, філософія, об'єднані ідеєю тотального характеру націонал-соціалізму. розенберг ідеологічний нацистський

Ключові слова: ідеологія, націонал-соціалізм, Альфред Розенберґ, "Міф XX століття" расова теорія нацизму, Третій райх.

Nataliya Kashevarova,

PhD (History), Senior Researcher,

Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine Kyiv

Alfred Rosenberg`s System of Ideological Views in the Work "The Myth of the 20th century"

The purpose of the research is to reveal the aspect of the systematic nature of Alfred Rosenberg's views and the ideological foundations of the Nazi state in their interconnection based on his work DerMythus des 20. Jahrhunderts: Eine Wertung der seelisch- geistigen Gestaltenkdmpfe unserer Zeit. The scientific novelty is caused by the fact that the topic of systematicity in his work Der Mythus ideology has not yet been sufficiently studied by historians. At the same time, since Rosenberg's work Der Mythus provides a justification of the ideology of National Socialism and racial theory in the context of the "myth of Nordic blood" and its rights to world domination, and examines the ideological principles of building the future German state, historical research on Nazism as a phenomenon that has its own conditions of emergence and specifics of development in all spheres of society, remains a priority area of history studies today. The research methodology is based on general scientific principles and methods of scientific research and the historical and source analysis of Rosenberg's book Der Mythus des 20. Jahrhunderts. Conclusions. Alfred Rosenberg perceived the ideology of the Der Mythus des 20. Jahrhunderts as a symbiosis of ideas that create a new quality and unity of ideology, which he associated with an intangible and unknowable "integrity factor". From his point of view, this new ideology would guarantee the construction of a new Germany and, in the future, a new world order, which would lead to the need for a revolutionary revision of the foundations of the German state as a male military alliance. In his worldview, Rosenberg promoted the advantages of Nordic blood, its mystical soul and power, substantiated Germany's historical rights to dominate the world with an eye to the future war for living space, and the construction of a new Third Reich on a new legal basis. At the same time, Rosenberg recognized five components necessary for the inner world of a person under the new Nazi ideology, namely political religion, morality, art, science, and philosophy, united by the idea of the total nature of National Socialism.

Keywords: National-Socialism, Ideology, Alfred Rosenberg, Der Mythus des 20. Jahrhunderts, the Third Reich, racial theory.

У значній за обсягом історіографії історії Другої світової війни та історії Третього райху особа Альфреда Розенберга, одного з провідних функціонерів НСДАП і державного діяча Третього райху, неодноразово виступала об'єктом наукових досліджень, але при цьому питання про системність його концептуальних поглядів посідає у подібних наукових студіях порівняно незначне місце.

Біографічні дослідження переважно орієнтовані на політичні аспекти кар'єри А. Розенберґа і повторюють, як правило, загальновідому інформацію, оскільки в центрі уваги була його роль як партійного діяча в оточенні А. Гітлера та пов'язана з цим внутрішньопартійна боротьба за вплив та розподіл влади у партійному керівництві. При цьому окремі засади ідеологічних поглядів А. Розенберґа щодо націонал-соціалізму та ролі нацистської Німеччини, а також загалом система його філософських поглядів розглядалися, в основному, лише в контексті критики їхньої наукової слабкості або пропагандистського впливу.

Один із ключових компонентів, окреслених Розенберґом у його працях з ідеології, а саме расова теорія та її ідеологічні засади, що, серед іншого, були закладені у підвалини нової німецької держави, катастрофічні наслідки спроб реалізації їх як у довоєнні часи Третього райху, так і під час Другої світової війни, широко обговорювали дослідники історії нацизму та біографії А. Розенберґа, а також вивчалося питання, як ця ідеологія пропагувалась у діяльності створених ним партійних служб. Серед відомих дослідників націонал-соціалізму, які розглядали й діяльність А. Розенберґа, М. Бросцат (М. Broszat), Р. Сесіль (R. Cecil), Е. Піпер (E. Piper), Р Больмус (R. Bollmus), Р. Баумертнер (R. Baumgartner). А. Цельгубер (А. Zellhuber), А. Молау (А. Molau), В. Кооп (V. Koop), Г. Якобсен (H. Jacobsen), С. Куусісто (S. Kuusisto), В. Буханов та ін.Дослідження як життя і діяльності А. Розенберґа, його ідей і поглядів, так і ідеології націонал-соціалізму, мають тривалу історію та обширну історіографію, тому тут не розглядаються..

Водночас, хоча особисті документи самого Розенберґа, як і численні документи, створені його партійними службами, неодноразово використовувалися істориками як джерела, проте щодо витоків його світоглядних поглядів та ідеологічної системи, викладеної у його працях, передусім, у роботі "Der Mythus des 20. Jahrhunderts: Eine Wertung der seelisch-geistigen Gestaltenkampfe unserer Zeit ("Міф ХХ століття: Оцінка духовно-інтелектуальної боротьби нашого часу" (далі - "Міф") [1, 2], комплексного аналізу досі не було здійсненоЗагалом проблема творення так званого політичного міфу в структурі ідеології націонал-соціалізму з опорою на міфологію, історію та літературу неодноразово була розглянута у філософському, історичному, політичному, літературному аспектах різними науковцями починаючи ще з 1930-х років і до нашого часу, а сам А. Розенберґ був одним з провідних ідеологів націонал-соціалізму, але не єдиним на тлі тогочасних німецьких філософів, теологів, фахівців з інших галузей соціогуманітарного знання, які підтримували нацизм і активно долучалися до вибудови ідеології націонал-соціалізму, тому зазначена проблема тут нами не окреслюється, а її всебічний аналіз перебуває поза предметом нашого дослідження..

Зазначена праця була написана А. Розенберґом наприкінці 1920-х років під час глибокої економічної та державної кризи. Уперше вийшла друком у 1930 р., витримала десятки перевидань і стала, попри складність і перевантаженість історичною, міфологічною та філософською "аргументацією" ідеологічних та гностичних поглядів Розенберґа (аргументи на підтвердження своєї думки подавалися як науково доведене знання), одним з основних джерел ідеологічних настанов НСДАП у контексті її майбутнього приходу до влади, пропаганди створення нової держави Третього райху та підготовки майбутньої війни.

"Міф" структурно складається з трьох частин (книг), кожна з яких поділена на кілька окремих розділів (глав). Перша має назву "Боротьба цінностей" (глави: "Раса та її душа", "Любов і честь", "Містика та дія"); друга - "Сутність німецького мистецтва" ("Расовий ідеал краси", "Воля і прагнення", "Стиль особистості та доцільність", "Естетична воля"); третя - "Майбутня імперія" ("Міф і тип", "Держава і покоління", "Народ і держава", "Нордичне германське право", "Германська народна церква і школа", "Нова державна система" "Єдність сутності"). Ці три книги, по суті, становлять три витоки расової теорії: 1) історію так званої нордичної раси і крові в аспекті історико-політичної міфології; 2) нордичну культуру і мистецтво як основу "нордичної" душі, що передаються через покоління у боротьбі з іншими расами; 3) обґрунтування існування "нової нордичної держави" - Третього райху, його нових правових основ та месіанської ролі у Європі та світі у світлі ідей націонал-соціалізму. Варто зауважити, що, хоча текст умовно структурований за трьома книгами, ці основні ідеї розосереджені по всьому тексту й нерідко переплітаються між собою.

"Міф" як джерело теорії нацистської ідеології Розенберга являє собою симбіоз ідей, які, на думку А. Розенберґа, мали створити нову якість і єдність ідеології, спрямованої у майбутнє. Він студіював багато різноманітних праць у сфері філософії та історичної міфології й активно використовував у своєму тексті запозичення, що мали б слугувати підтвердженням його ідей та представленої ним історичної "лінії", але при цьому подавав їх у досить еклектичній формі - текст був перевантажений образами та складною риторикою, що важко сприймалося. Через це "Міф" зазнавав критики як праця, складна для розуміння. Тож А. Розенберґ широко пропагував свої ідеї у брошурах і публіцистичних статтях, що виходили друком у періодичних і серійних виданнях НСДАПБільшість їх нині можна знайти серед документів канцелярії Розенберґа в складі відповідного фонду NS 8 Федерального архіву Німеччини (NS 8 Kanzlei Rosenberg), що представлені у вільному доступі на сайті цього архіву. Повні тексти робіт Розенберґа також можна знайти у відкритих електронних бібліотеках у мережі "Інтернет", наприклад у Google Books., читав лекції в партійних осередках, університетах, громадських об'єднаннях та роз'яснював свої ідеї. Нерідко партійні зібрання, не лише державного рівня, а й на рівні партійних округів, починалися з його промови. При цьому вплив ідеології Розенберґа був безумовним - його ідеї щодо німецької зверхності та історичної місії німецького народу були цікавими для пересічного німця, який жив на межі 1920-х і 1930-х років в умовах фінансової скрути, із усвідомленням поразки Німеччини у Першій світовій війні.

У "Міфі" А. Розенберґ приділив увагу різним актуальним на той час темам, пов'язаним із системними засадами нацистської ідеології. Зокрема, перша частина його твору базується на історіософському екскурсі у світову історію різних світоглядів та боротьби за історичні цінності цивілізацій, передусім "нордичної", до якої він відносив давніх германців, простежуючи боротьбу ідей та підкреслюючи зв'язок часів, при цьому значну роль відіграє германський містицизм. Усе це нерозривно пов'язується з ідеєю необхідності повернення до розуміння так званої "сили крові", у свою чергу пов'язаної з архаїчним корінням розвитку "нордичної раси" та її "характеру" як основної цінності та рушійної сили суспільства, і які символізують "владу характеру", а не грошей. Влада грошей, на думку А. Розенберґа, асоціювалася з єврейством і вона найбільше проявилася після Французької революції 1789 р. Лібералізація, як він вважав, є проявом сили зла. Революція дала владу "силам зла" - єврейському капіталу, розвитку ліберального демократизму та марксизму, емансипації жінок тощо, які, на думку А. Розенберґа, мали універсальний характер, пронизали собою всю світову історію ХІХ-ХХ ст. і руйнували самі основи державності. Тому в очах А. Розенберґа боротьба йшла не лише, наприклад, із Францією, а й з іншими країнами, які, як він вважав, були фінансово та економічно захоплені ідеологією лібералізму. Водночас зазнавав критики з його боку й німецький націоналізм, якій потрапив під вплив прагнення до прибутку й поширення "безідейного бюргерства" [1, s. 102-104; 2, с. 77-80]. У підсумку ставлення А. Розенберґа до світових держав проявилось у визначенні Німеччини як головної у Європі та в концепції виключного значення "нордичної раси" як домінантної.

Таке активне творення німецької нації, засноване на ідеях відновлення "історичної справедливості" з позиції сили, супроводжувалось утвердженням ідеології нацистського права. Було проголошено постулат відмови від принципів ХІХ ст. На зміну раціоналізму, матеріалізму та позитивізму XIX ст., за твердженням Розенберґа, мав би прийти так званий міф ХХ ст. - містичний "міф крові" і міф вільної душі [1, s. 216; 2, с. 159]. Цьому мала б сприяти відмова від християнства і навіть повернення до культу давніх предків, скандинавських та протогерманських богів. При цьому життя раси, за Розенберґом, сприймалося як результат містичного синтезу, що спирається на холістичні ідеї творчого розвитку світу як нематеріального і непізнаваного "фактора цілісності", який водночас не може бути зведеним до суми його окремих частин. Така містична складова концепції не потребувала глибоких наукових обґрунтувань, але звучала переконливо для німців, готових сприйняти ідеї, спрямовані на відновлення відчуття гідності, нехай і досить суб'єктивного, і цілісності як народу.

"Міф ХХ століття" як твір еклектичний, складний для сприйняття та розуміння, значною мірою спирається також на досвід розвитку концептуальних засад формування НСДАП у 1920-х роках та напрацювання Розенберґа до 1930 р. Сам він у передмові до першого видання 1930 р. написав, що його праця орієнтована на відновлення вищих принципів та ідей, які б дали основу життю народів, що було зруйноване після потрясінь Першої світової війни. Розенберґ прагнув написати та видати цей твір, коли НСДАП почала завойовувати політичний олімп Німеччини, тому активно використовував свої попередні публіцистичні статті, філософські напрацювання своїх попередників, партійного оточення, які були співзвучні ідеям твору Гітлера "Моя боротьба". В ідейному плані він висловлював спільну думку лідерів партії, але збагачував її новими ідеями та намагався вкласти у загальну ідеологічну концепцію, що формувалася.

"Міф ХХ століття" пропонував ідеологію, яка фактично була відірвана від реалій і мала штучний характер, але водночас була орієнтована на перемогу в німецькому суспільстві ідей націонал-соціалізму, й успіх цієї праці був обумовлений готовністю німецького суспільства її прийняти. Хоча насправді попри наукову недосконалість та необізнаність Розенберга цей твір був добре продуманий в контексті поставлених завдань щодо необхідності створення нової революційної ідеології та "нової політичної революції світу". На перший погляд тут спостерігається еклектика філософських ідей та складність викладу думок автора, багатослів'я, місцями - непослідовність, що не завжди сприймалося однопартійцями, які не могли цілісно зрозуміти його ідеї, висловлені в такий формі. Розенберґ вибудував свою концепцію на принципах прийнятої ним за аксіому бінарної схеми устрою природи та духовного світу різних рас (біле та чорне). Мало місце концептуальне змішування неможливих для історико-філософського порівняння значних постатей у галузі філософії, науки, мистецтва, політики минулих цивілізацій, зокрема Гомера, Платона, Конфуція та Лао-Цзи, Заратустри, Коперника, Лютера, Шопенгауера, Вагнера, Баха, Бісмарка, Екгарта та багатьох інших.

Але водночас у цьому була логічна конструкція - Розенберґ виокремлює тих, хто, на його думку, є втіленням нордичної крові, а інших протиставляє їм як антиподів, що проявилося у концепції протиставлення добрих та поганих сил, ілюстрованій міфологічними образами, як, наприклад, протиставлення богів Аполлона та Бахуса, сильного та слабкого, морального та аморального тощо. По суті, це було маніпуляцією, спрямованою на психологічний вплив щодо німців, яким подавалася перспектива відродження, що спиралася на начебто генетичні корені нордичної раси та її душі, світ якої передавався з давніх часів через кров, можливості її очищення у ХХ ст. Так було вимальовано основну лінію - витоки та засади сили держави та раси, що відображені в міфах, історії філософії, історії держав, авторитетних постатях минулого та сучасного Розенберґові націонал-соціалістичного руху тощо, і так Розенберґом було обумовлено потребу кардинальних змін у новій світовій історії під проводом Німеччини з позиції сили, Німеччини як "природного явища" побудови світу.

Але, зважаючи на такий характер "Міфу", його текст нерідко зазнавав критики, передусім з боку конкурентів Розенберґа серед партійної верхівки. Розенберґ, відповідаючи на критику першого видання "Міфу", де його звинувачували у поверховості, нестачі загальних філософських знань, знань у галузі релігійної теології, яких Розенберґові дійсно бракувало, написав, що його філософські, релігійні та мистецькі погляди мають залишитися за межами дискусії, оскільки їх можна обґрунтувати лише у стані "внутрішньої свободи" ("містичного синтезу"), яка не пов'язана з логічними конструкціями.

Отже, якщо абстрагуватися від обтяженого деталями стилю викладу "Міфу", його загальні ідеї і твердження досить логічно пов'язані між собою та об'єднані обґрунтуванням необхідності відродження "нордичної" раси, в основі якої - німецький народ, перебудови світового порядку під егідою націонал-соціалістичної ідеології, яка пропонувала створення нових світоглядних та політико-правових засад держави, боротьби за панування у світі, якого нордична раса гідна з природних причин. Ця "раса" мала відтворюватися шляхом встановлення природних законів і виховуватися на принципах співіснування у єдності сили та слабкості, підкорення слабкого сильному, що є "полюсами нашого буття" й універсальним природним законом, який керує світом. Ці принципи мають буті поширені на всі сфери організації держави. На практиці це передусім було втілено у концепції поєднання НСДАП та сфери управління Третім райхом.

Розенберґ виводить "закон" п'яти складових внутрішнього світу, що формують поняття волі людини, яку він розуміє як свободу і прагнення до перетворення, духовної та інтелектуальної діяльності. Це релігія, мораль, мистецтво, ідеї науки, філософія [1, s. 343; 2, с. 251]. Але, на його думку, коли людина входить до пізнання кожного з цих напрямів, відбувається формування іншої спрямованості, яка діє як воля - дотримання дисципліни та порядку в усіх його проявах під керівництвом сильного лідера. Духовні сили, що базуються на волі і розумі та об'єднуються у душі особистості, означають передумови істинної культури, її формування та визначають життя і міф раси.

Велику увагу Розенберґ приділяв індоарійському походженню нордичної расиНині розрізняють мовну індоєвропейську спільність та етнічну, що не є тотожними, а поняття "індоарійський" у вузькому розумінні пов'язується з групою мов. Більше див.: Павленко Ю.В. Індоєвропейська спільність. Енциклопедія історії України: Т 3: Е-Й / редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. ; НАН України, Ін-т історії України. Київ: Наук. думка, 2005. С. 464-467. . Світоглядна концепція Розенберґа передбачала утвердження свободи волі і духу нордичної раси з опорою на історію формування північного центру нордичної раси (міфічної землі Гіпербореї). Він спробував відокремити тих, хто мав нордичну кров, доводив її присутність у різних цивілізаціях у філософських поглядах та мистецтві, науці, економіці, релігійних віруваннях, порівняно з іншими расами, її переваги та історичну тяглість. При цьому заклики до очищення нордичної раси від змішаної крові та ментального звільнення від сторонніх ідей пов'язувалися ним з необхідністю звільнення від рабського стану німецької нації - залежності, передусім, від ліберальних та християнських догм, єврейського впливу. Розенберґ не лише заклав ідею світового порядку, побудованого на перевагах нордичної раси і прав на панування у Європі, а й виправдовував поневолення інших народів, доля яких залежала б від Німеччини - знищення їх або обмеження у правах. Право на існування мали ті народи, які, на думку Розенберґа, зберегли так звану нордичну кров - скандинави, британці та інші народи, пов'язані з ними походженням. Щодо слов'ян він вважав, що вони у давнину мали частку нордичної крові й були пов'язані як з готами, які заснували державні утворення на Кавказі, так і зі скандинавами, які, начебто, заснували Київську Русь. Але, як підкреслював Розенберґ, їхня кров була "спотворена" євреями і народами степу ("неарійцями" - гунами, аварами, монголами та ін.) [3, р. 163-164], що визначило протиставлення їх германській Європі, яка подала світові найсвітліший ідеал людства - вчення про цінності характеру як основи цивілізації [1, s. 113-115; 2, с. 85-86].

Визнання бінарності законів природи, рас панівних (сильних) та низьких (слабких), які мають коритися сильним, простежується у Розенберґа як соціальний закон. Характерним є те, що євреї, згідно з його підходом, не мали ознак раси. Зауважимо, що й сьогодні обговорюються соціальні та біологічні компоненти расової філософії Розенберґа з огляду на її політично обумовлену агресивність, ненауковість, віддаленість від реального стану біологічного розвитку людства. Антропологи, філософи, культурологи та інші вчені приділяють багато уваги дослідженню її сутності як комплексу ідей про вирішальне значення в історії расових відмінностей та її розвиткові у ХІХ і першій половині ХХ ст. Прикладом може бути узагальнений погляд Йогана Штайцінгера (Johannes Steizinger), який розглядає процес дегуманізації як важливу контраверсійну позицію у сучасних дебатах щодо психологічних передумов масового насильства і вважає дуалістичну сутність расової філософії Розенберґа "політичною антропологією", відзначає змішаність метафізики та політології, соціальної психології, що ніяк не стосується біології, хоча й поєднує біологічні, культурні та метафізичні аспекти [4, р. 143-144].

Друга книга твору "Міф" - "Сутність німецького мистецтва" - стосується осмислення значення образно-емоційного впливу на свідомість німецького народу та утверджує ідеали краси, які ніби-то пов'язували його з коренями нордичної раси у грецькому, римському та інших мистецтвах і протистояли "дегенеративному мистецтву", яке ніби належало єврейській традиції та "нав'язувалося" німцям у ХІХ та ХХ ст.

Ці ідеї пов'язані з ідеєю "захисту" німецької культури, передусім мистецтва і літератури, від шкідливих "домішок", що визначило один із важливих напрямів діяльності такого партійного підрозділу Розенберґа як служба уповноваженого фюрера у справі нагляду за загальним духовним і світоглядним навчанням та вихованням у НСДАП (далі - служба уповноваженого). У її складі була низка відомств з вивчення історії нордичної раси та культури, передусім літератури і мистецтва, де готувалися тематичні видання, проводилися публічні заходи, здійснювалася цензура різних видань. Крім цього, ще в 1920-х роках бажання знайти своє місце у цій боротьбі привело Розенберґа до створення "Союзу боротьби за німецьку культуру" (нім. "Der Kampfbund fur deutsche Kultur"), завданням якого було поширення націонал-соціалістичної ідеології в німецькій культурі та мистецтві з метою витіснення з них "єврейського впливу" [5, s. 259-275].

Розенберґ оголосив боротьбу за чистоту раси шляхом не лише усунення нижчих рас, а й впровадження нордичних принципів краси та естетизму, які залишилися від грецької культури, від "арійських" коренів індогерманської культури [1, s. 47-54; 2, с. 38-42].

Звернення до витоків історії мистецтва, філософії та літератури інших цивілізацій автоматично виокремлювало ідеальний образ краси нордичної людини, і ці витоки він бачив в Індії (філософією та культурою якої Розенберґ захоплювався), у Греції, давньому Римі. Але створений ним із цією метою "Союз боротьби за німецьку культуру" проіснував лише кілька років, у зв'язку з існуванням паралельного органу- так званої Імперської палати культури Йозефа Гьоббельса [6, s. 98-101].

Окреме місце в "Міфі ХХ століття" посідає питання християнства і церкви, зокрема, розуміння Розенберґом християнської релігії та проголошення ним принципів нової політичної релігії, яку він називає народною. Він виступає борцем проти католицизму, який, на його переконання, обмежує волю і свободу особистості, і пропагує повернення до містицизму германських народів. Це викликало ще один шквал критики на адресу Розенберґа. Боротьби з християнством і церквою, передусім з папством, стосувалися майже третина його публіцистичних робіт і значна частина діяльності служби уповноваженого. За Розенберґом, єдність нації мала базуватися на новому світогляді, звільненому від впливів і заміненому вірою в нордичну кров та ідеї націонал-соціалізму на чолі з фюрером як сильною особистістю. Християнство Розенберґ пропонував замінити новою політичною релігією націонал-соціалізму, де мала б сформуватися нова народна єдність, не розділена церковно-політичною боротьбою.

Формуванню нової народної єдності мала б сприяти представлена Розенберґом ідеологічна домінанта виховання у школі, першочерговими завданнями якої він називав виховання характеру, під яким розумів "зміцнення цінностей, що притаїлися в глибині німецької душі", та відмову від релігійних цінностей, побудову нової німецької народної Церкви [1, s. 608-612; 2, с. 445-446], яка базувалася б на цінностях германського духу, а Старий Завіт був би замінений нордичними легендами та сказаннями. Багато уваги він приділяв викладанню історії, яку традиційно розумів у руслі расової теорії, тому важливим завданням нової німецької держави в освіті Розенберґ вважав формування волі до німецького майбутнього [1, s. 626-629; 2, с. 457-459]. Надалі такі доволі розпливчасті ідеї кінця 1920-х років Розенберґ спробував реалізувати вже в 1930-х роках шляхом організації ідеологічної освіти молодого партійного покоління, що втілилося у розробці ним проєкту майбутнього партійного університету - так званої Вищої школи, у структурі якої мали б бути різні дослідницькі підрозділи з різних галузей знання. Її створення було розпочато наприкінці 1930-х років, і першим став Інститут дослідження єврейського питання у Франкфурті- на-Майні [5, s. 462-486].

Назагал таке ставлення Розенберґа до церкви також є предметом розгляду і дискусій у колі як теологів, так і філософів. Уже у ХХІ ст. подібна дискусія детально розглянута у праці дослідника Аміта Варшизького, який спробував пролити світло на гностичну інфраструктуру, що лежить в основі філософії Розенберґа. З цією метою він дослідив значну кількість праць вчених, де аналізується його ідеологія [7]. А. Варшизький виступає проти істориків, які применшують роль Розенберґа як "політичного діяча" з обмеженою владою в нацистському партійному апараті та недооцінюють його роль у становленні нацистської ідеології, спираючись на принизливі відгуки його конкурентів у НСДАП. На його думку, вибір Розенберґом гностичної моделі пов'язаний із прагненням сформулювати теологію, яка стала б духовно-етичною альтернативою християнству, пропонувала б народу привабливу суміш політичного і духовного порятунку; крім цього, "філософія Розенберга була здатна дати відчуття національного та духовного відродження" [7, р. 330-331].

Третя частина "Міфу" - "Майбутня імперія" - розкриває принципи побудови Третього райху на засадах нової моралі та права, якими їх бачив Розенберґ. Він пише: "Коли честь, право і воля до влади розпалися, пішло під землю й покоління богів, розбилася в жахливій криваво-червоній пожежі 1914 р. світова епоха. Завдання майбутнього складається з того, щоб знов об'єднати ці три величини під знаком першої істинно німецької народної держави" [1, s. 597-598; 2, с. 436]. Він протиставляє римське право германському, яке, як він вважав, діє на засадах товариства і честі [1, s. 570-571; 2, с. 414-415], і яке, на його думку, спроможне побудувати державу на засадах чоловічого воєнного союзу, який і керується вищими "нордичними" цінностями, твориться особистостями, які у свою чергу можуть створити нову світову історію [1, s. 514-517; 2, с. 375-377].

Тут важливе місце посідає теорія насильства, пов'язана також з поняттям основи держави як чоловічого воєнного союзу. "Першим цільовим союзом, що виникає всюди у світі, є об 'єднання воїнів клану, роду, орди з метою спільного захисту від чужого ворожого оточення. При підкоренні одного роду іншим переможений цільовий воєнний союз входить у переможний цільовий воєнний союз. Так виник перший паросток підсвідомого, що містився в ідеї цільового союзу під назвою держава", - писав Розенберґ, простежуючи низку історичних прикладів в усіх цивілізаціях, у тому числі Афінах, Китаї, Індії та ін. [1, s. 486; 2, с. 354].

Також Розенберґ у "Міфі ХХ століття" виклав свою концепцію політико- біологічної генези держави з урахуванням "законів природи", фактора рівноваги сили та слабкості, де слабкий має підкоритися сильному або бути знищеним, щоб створити природну гармонію, яка має органічну біполярність. Він відштовхувався від поняття природної ролі чоловіка як сильного і жінки - як слабкого фактора, і це бачення переносив на розуміння існування сильних і слабких держав. Крім цього, на його думку, лібералізація сприяла руйнуванню ролей жінок і чоловіків, що в свою чергу вело до деморалізації суспільства, а емансипація жінок, які прагнули свободи вибору і прав, спричинила б розпад ідеології цінностей сім'ї і моральний занепад держави [1, s. 496-509; 2, с. 360-372].

Особливій критиці Розенберґ піддавав лібералізм ХІХ ст. Основним "злом" Французької революції Розенберґ називає те, що вона проголосила права людини та принцип формально-правової рівності, називаючи його "проповіддю шаленої рівності людей", яка утверджує принцип гуманізму як пріоритет окремої людини над державою і народом та тим самим порушує усі норми державної сили [1, s. 493-496; 2, с. 360-361]. Протестуючи проти французьких ідей як форми поєднання пізньої французької культури з єврейськими демократичними ідеями, які, на його думку, дезорганізують суспільство, він писав, що німецька ідея потребувала авторитету, сили творення, расового добору, автаркії (самозабезпечення), захисту расового характеру, а також визнання вічної полярності за статтю [1, s. 503; 2, с. 367]. У свою чергу соціалізм та націоналізм, об'єднані у концепції Розенберґа, у його розумінні стосуються не поняття особистості, а поняття "типу" як такого, що пов'язаний з "формою вічного расового і духовного змісту" [1, s. 530-531; 2, с. 386-387], з прагненням до суворого державного підпорядкування. Право, на якому базується держава, мало б бути пов'язаним з визнанням типу расової нордичної душі як вищої цінності.

У побудові правової основи держави Розенберґ відмовляється, як вже зазначено вище, від римського права, замінюючи його на германське право, яке будується на понятті нордичної честі, а не на економіці та прибутках, де право і політика, в свою чергу, стоять на службі расової цінності [1, s. 563-570; 2, с. 410-416]. Так Розенберґ вибудовує дихотомію: захист честі в германському праві та захист власності в ідеї римського права. "Правий", за німецькими поняттями, був той, чия честь недоторканна (у расовому розумінні "честі крові"), а "після 1918року "правим" був той, хто мав більше грошей, навіть якщо він був найбільшим негідником", - писав Розенберґ [1, s. 567; 2, с. 413]. Тому, критикуючи правову систему Ваймарської республіки, Розенберґ звертався навіть до найпопулярнішого у той час серед нацистів аргументу щодо непропорційно великої чисельності євреїв серед адвокатів до загальної кількості єврейського населення.

Римське право у "Міфі XX століття" Розенберґ називає "каноном індивідуалістичного капіталізму", що захищає власність, "зневажає честь народу на догоду економічним інтересам індивіда", тому право Ваймарської республіки він називає пристрастю до наживи та грошей, що визначають політику. Якщо у популярному на той час марксизмі базисом вважався спосіб виробництва, то у Розенберґа у ролі такого базису виступала расова ідея народної спільності як расової субстанції, об'єднаної добровільно на засадах визнання її "біологічної рівноваги". На тлі цього Розенберґ закликав за розширення життєвого простору для німецьких селян і критикував урбанізацію, що, як він вважав, вела до деградації нордичної раси, яка, начебто, традиційно була аграрною та селянською. Він закликав відмовитися від вільного переміщення населення та надати селянам землю, яка зробить націю щасливою [1, s. 549-557; 2, с. 400-405]. Тому також було оголошено необхідність завоювання "життєвого простору" на схід від Німеччини з урахуванням потреб німецької економіки та сільського господарства.

На додачу до повернення до аграрного устрою Розенберґ пропонував захищати чистоту раси, що передбачало відмову від мішаних шлюбів, міграції та обмеження надання громадянства [1, s. 574-578; 2, с. 419-422]. Усе це було задекларовано вже в 1920 р. у 25 програмних пунктах НСДАП, але після 1933 р. отримало подальший розвиток і неодноразово відображено у багатьох програмних документах НСДАП після приходу її до влади. Так Розенберґ вибудував своє бачення нової структури світу з урахуванням народного світогляду і міфу про нордичну кров з чотирьох елементів - расової душі, народності, особистості і культурної сфери. Ця цілісність становила життєву сукупність духу і волі [1, s. 597-598; 2, с. 509]. Такі підходи Розенберґа до понять "раса", "народність", "культура", "держава" тощо були високо оцінені Гітлером, і книга "Міф ХХ століття" виходила друком кілька разів багатотисячними накладами. Хоча Гітлер не завжди поділяв його думки та пропозиції щодо майбутніх планів і значною мірою перебував під впливом конкурентів Розенберґа з найближчого свого оточення, передусім Й. Гьоббельса та Г Гіммлера. Тому критика Розенберґа його опонентами, а також вплив внутрішньопартійної боротьби, призвели до появи у 1937 р. додаткових пояснень як відповіді членам НСДАП, які не зрозуміли глибинного змісту його твору, закладеного у принципи побудови нової держави. У своєму "Політичному щоденнику" Розенберґ писав: "Міф" - це не що інше як зміст, нині ж настав час творити та обґрунтовувати форму, вимагати дотримання дисципліни та жорсткого порядку, ведучи боротьбу у всіх напрямах". Так виник іще один конструкт, що містив акцент на тоталітарному характері націонал-соціалізму [8, с. 141-143].

Варто зауважити, що свого часу О. Майборода здійснив порівняльний аналізу творів "Моя боротьба" А. Гітлера та "Міф ХХ століття" А. Розенберґа і дійшов висновку, що, незважаючи на близький характер та зміст, вони містили принципові розбіжності, які надалі не могли не позначитися на цілісності доктрини німецького націонал-соціалізму [9]. Він також наголосив на тому, що, всупереч поширеній думці, твір А. Гітлера можна вважати ідеологічною працею лише умовно, оскільки він являє собою варіант поєднання автобіографії та історії нацистського руху з досить стислим викладом окремих нацистських ідей, тоді як праця А. Розенберґа - це досить цілісний, завершений твір.

Але, незважаючи на цей факт, основні постулати ідеології націонал- соціалізму, сформульовані Розенберґом і Гітлером у своїх працях, мали успіх у німецькому суспільстві, і значною мірою з огляду на ситуацію, що склалася у Європі після Першої світової війни, та поступове формування реваншистських настроїв. Це, у свою чергу, вплинуло на психологічну готовність німців сприймати ці ідеї. За висловом дослідника політичної біографії Розенберґа Р. Сесіля, "кожен німець зміг відчути себе членом привілейованої раси, оточеної ворожим світом, який відмовив йому в його природних чи стратегічних кордонах" [3, р. 64]. Привабливість для німецького народу ідей нацизму та поглядів Розенберґа була мистецтвом маніпуляції свідомістю, яка охопила німецьку націю, що у подальшому стало підґрунтям Другої світової війни.

Після того як "Міф" уперше вийшов друком у 1930 р., почалася стрімка радикалізація настроїв у суспільстві, зросла підтримка ідей націонал-соціалізму, що зробило свій внесок у перемогу НСДАП на виборах і отримання Гітлером посади канцлера. Це сприяло й розвиткові подальшої кар'єри самого Розенберґа, який у 1933 р. заснував у складі НСДАП Зовнішньополітичне відомство [10], у 1934 р. - службу уповноваженого [11], а в 1941 р. очолив Міністерство у справах окупованих східних територій, яке здійснювало цивільне управління окупованою нацистами територією СРСР.

Висновки

Розенберґ створив "Міф ХХ століття" як симбіоз різних ідей, якісно нову ідеологію, в якій знайшло місце історичне обґрунтування світоглядної концепції щодо переваг нордичної крові, її містичної душі та сили, історичних прав нордичної раси на панування у світі з орієнтуванням на майбутню війну за життєвий простір, і яка гарантувала побудову нової Німеччини та нового світового порядку з Німеччиною у його центрі. При цьому побудова нової німецької держави - Третього райху, за Розенберґом, мала б базуватися на засадах давнього германського права, з відмовою від християнства, нової релігії на основі народних вірувань германців, образного панування сильного (воєнного) чоловічого начала над слабким пасивним жіночим, з викоріненням усього ліберального і посиленням аграрної, селянської складової німецької нації. Тут також знайшли відображення п'ять складових "внутрішнього світу людини", яким його бачив Розенберґ: політична (народна) релігія, мораль, мистецтво, наука, філософія, об'єднані поняттям волі й тоталітарним характером націонал-соціалізму.

Список бібліографічних посилань