Сліди українських впливів в історичній антропонімії львівських вірмен (XVII-XVIII ст.)

Тшецяк Л.

Предметом статті є сліди українських впливів в історичній антропонімії львівських вірмен. Матеріал дослідження ексцерповано з метричних книг Вірменського кафедрального собору у Львові 1635-1732 рр.

Львів був одним із найважливіших осередків вірменської діаспори, зосередженої передовсім на Південно-Східних Кресах Речі Посполитої. Перші вірмени з'явилися у Львові в XIV ст.; наступні вірменські міграційні хвилі датуються XVI-XVIII ст.

Середньовічні прибульці використовували кипчацьку (вірмено-кипчацьку) мову, написаною однак за допомогою вірменського письма; пізніші поселенці - вірменську (західновірменську). Вірмени поступово слов'янізувалися (переважно полонізувалися).

Аналіз зібраного матеріалу показав, що в антропонімічній системі вірмен, які проживали у Львові, є також риси української (руської/староукраїнської) антропонімії. Українські впливи відзначалися також у плані фонетики та морфології (суфіксація).

Репертуар імен у досліджуваних документах охоплює 17 чоловічих (20 основних і похідних форм) та 8 жіночих антропонімів (10 основних і похідних форм).

Українські імена львівських вірмен зазвичай походять із християнської традиції, напр., чоловічі імена: Andrij (Андрій); Hryhor(ij) (Григор(ій); Serhij (Сергій); жіночі: Kateryna/Kataryna (Катерина); Sofja (Софія); Warwara (Варвара). Небагато антропонімів варто пов'язувати з дохристиянською традицією: двоосновне ім'я Bohdan (Богдан) та онімізований апелятив Holub (< голуб). У матеріалі зафіксовано й похідні форми, напр.: Nastka (Настка) < Anastasija (А)настасія); Iwaszko (Івашко) < Iwan (Іван).

На основі матеріалу виділено 32 прізвища (разом із формами, що їх попереджували).

Серед прізвищ переважали недеривовані антропонімно (62,5%), напр.: Kohut (< когут); Krawec (< кравець); *Wasyl (< Василь).

Відсоток прізвищ деривованих антропонімно, становить 37,5%; вони творилися за допомогою формантів: -owicz/-ewicz (-ович/-евич) (75%), напр. Latynowicz (< латина); Stepanowic(z) (< Степан); -enko (-енко), напр. Z(o)lotenko (< золото, золотий).

Ключові слова: історична антропонімія, українська антропонімія, вірмени, багатонаціональність, іншомовні впливи, Львів, польсько-східнослов'янське порубіжжя.

TRACES OF UKRAINIAN/RUTHENIAN LANGUAGE INFLUENCES IN HISTORICAL ANTHROPONYMY OF LWOW/LVIV ARMENIANS (FROM 17^TH AND THE 18TH CENTURIES)

Trzeciak L.

The main topic of this article are traces of Ukrainian/Ruthenian language influences in historical anthroponymy of Lwow/Lviv Armenians. The research material was excerpted from parish registers of the Armenian Cathedral of Lwow from 1635 to 1732.

Ukrainian names of Lwow/Lviv Armenians were predominantly Christian tradition, e.g.: male - Andrij (Андрій); Hryhor(ij) (Григор(ій); Serhij (Сергій); female - Kateryna/Kataryna (Катерина); Sofja (Софія); Warwara (Варвара). Few of them were pre-Christian names: two-part name Bohdan (Богдан) and proprialized appellative Holub (< голуб "pigeon, dove").The material noted the derivated forms of full names too, e.g.: Nastka (Настка) < Anastasija (А)настасія); Iwaszko (Івашко) < Iwan (Іван).

Basing on the material there have been distinguished 32 surnames (including rudiments of surnames).

Among the family names most anthroponyms were anthroponymically underived (62,5%), e.g. Kohut (< когут "rooster, cock"); Krawec (< кравець "tailor"); *Wasyl (< Василь "Basil").

The share of surnames anthroponymically derived it was 37,5%; surnames of such type were formed with the use of the following formants: -owicz/-ewicz (75%), e.g. Latynowicz (< латина "Latin"); Stepanowic(z) (< Степан "Stephen/Steven"); -enko, e.g. Z(o)lotenko (< золото "gold", золотий "gold; golden").

Keywords: historical anthroponymy, Ukrainian anthroponymy, Armenians, multiethnicity, foreign-language influences, Lwow/Lviv, Polish-East-Slavic borderland.

Постановка проблеми дослідження

львівські вірмени українська діаспора

Сліди українського (русинського) впливу в історичних антропонімах львівських вірмен, виписаних з метричних книг XVII-XVIII ст., досі не аналізувалися.

Вірмени прибули до Львова у 14 столітті, що було пов'язано з економічною політикою Казимира ІІІ Великого. Правитель хотів, щоб динамічний розвиток міста, яке було включене до складу Польського королівства, ґрунтувався, серед іншого, на східній торгівлі, тому в грамоті про заснування Львова 1356 року були передбачені привілеї для вірмен (які займалися переважно торгівлею і ремеслами).

Сформувавши одну з найбільших вірменських громад на південно-східному пограниччі, колоністи розмовляли вірмено-кипчацькою мовою (інакше: армено-кипчацькою, вірмено-кипчацькою, кипчацькою, татарською, татарською, татарською, татарською), що належала до тюркської сім'ї і писалася за допомогою вірменського алфавіту [див.: 21; 16].

Як зазначає А. Пісович, "вірменськомовні новоприбулі з 16-17-го вірмени, які розмовляли кипчацькою мовою, не мали спільної мови з польськими вірменами, тому вони швидше перейшли на польську мову, якою розмовляють у Республіці Польща.

- дуже престижною офіційною мовою, якою розмовляють вірмени "Східняки" могли спілкуватися не лише зі своїми львівськими співвітчизниками, а й з поляками та русинами" [12: 137]; вірмено-кіпрська мова, яка вимерла у 17 столітті, була придушена не лише польською, а й українською мовою [11: 33].

Хоча наголошується на переважаючих процесах полонізації вірмен [див.: 13; 17; 9; 10], слід також брати до уваги українські (русинські) впливи, в тому числі в плані персональної номенклатури, з огляду на прикордонний характер Пограниччя.

Антропонімічний матеріал, який покладено в основу цієї статті, походить з однорідного рукописного джерела XVII-XVIII ст. - метрики Вірменського собору у Львові (1635-1732 рр.), що нині зберігається у фонді Бібліотеки монастиря мехітаристів у Відні (Bibliothekdes Mechitharistenklosters, Wien), справа 440 (METRIKA KOSCIOLA ORMIANSKIEGO.ROKV . 1. 6. 3. 6.) - розроблений K. Стопка (кипчацька частина) та М. Л. Маєвський (польська та латинська частини) [18].

Аналіз попередніх досліджень і публікацій

Першим дослідником, який звернувся до теми антропонімії польських вірмен, був Я. Гануш [6; 7]; матеріал дослідження походить з витягів з текстів публікацій С. Баронча [1; 2] та польових досліджень, проведених у Кутах над Чорним морем. Баронча [1; 2] та польових досліджень, проведених у Кутах над Черемошем. У дослідженнях новопольських прізвищ [7: 569, 572, 573; 6: 472] наводить приклади слов'янських антропонімів, у тому числі й тих, що мають можливе українське походження, які використовуються вірменами, як-от Dobreсki, Hodowaniec, Iwaszkiewicz/Iwaszkowicz, Vasilewicz/Wasilowicz.

M. Бучинський проаналізував вірменські імена по батькові XVII ст. із Замостя (на основі міських книг на сайті вірмен - Armenica - за 1624-1700 рр.); дослідження включає також антропоніми, що походять від українських лексем (29 онімів у 20 словникових статтях), напр.: Daniіowicz, Ivanowicz, Serhiowicz, Sidorowicz [3: 28].

Старопольські антропоніми, зазначені в SSNO [20], "виділені за етнічною ознакою, позначені в тексті джерела додатковими термінами, напр. [...] Armenus" [4: 7: VII-VIII], стали об'єктом дослідження А. Пісович - серед онімів, проаналізованих у NOrm [11], є особові імена русинського/українського походження (напр., Івашко) та з русинськими/українськими суфіксами, напр., -енко (Ходзієнко), -ко (Авачко/Овачко).

С. Стаховський, описуючи процеси полонізації вірмено-кипчацької мови (на прикладі текстів 16-17 ст.), також звернув увагу на антропоніми; автор посилається на польські приклади, але в деяких з них можна припустити русинську (українську) генезу, наприклад: Ivaљk'?, Misk'?, Stлcтk'o [15: 222-224].

Хоча монументальний словник А. Гаркавця [23], у якому представлено лексику вірмено-кіпрських пам'яток XVI-XVII ст., не є антропономастичним дослідженням, у ньому також зафіксовано особові імена, зокрема й ті, що виявляють русинські/українські мовні риси, напр.: Андрій/Андрій (напр., Андрій Торосович); Голуб (напр., Голуб Івашко оглобля), Голубець (Голубець Васько оглобля), Голубко (Голубко Васько оглобля); Кульга (напр.. Zadik' Awedik' o?lu Kulha); Олена (наприклад, Olena Fedko чatunu Krivkuvcadan); Семен/Сенко (наприклад, Ivan Senko o?lu Hrudadan); Василь (наприклад, Vasil Hladkiy; Vasil o?lu pan Pilib).

Серед слов'янських (прото)прізвищ вірмен Львова (на основі ясаків - списків грошових зборів, рахунків вірменської громади) 16-17 ст., проаналізованих Л. Тшечаком[22], були антропонімічно русинські/українські прізвища, напр.: Глушко, Івашек(з)ко, Московчик, а також українізми, відзначені в дослідженні, наприклад, твердість приголосного перед е (напр., Piekar/Pekar); рудиментарне звучання гортанного h (напр., Gіuszkowic(z)/Hіuszkowic(z); вимова y на місці польського i та твердість попереднього приголосного (напр., Pilip/Pilyp) [22: 94].

Предметом дослідження є українські (русинські) впливи в особовій номенклатурі вірмен (на основі львівських метричних книг XVII-XVIII ст.). Основною метою дослідження є збір репрезентативного антропонімічного матеріалу (що засвідчує сліди українського впливу в іменах та (прото)прізвищах львівських вірмен у середньопольську добу) та його аналіз.

Виклад матеріалу дослідження та результатів аналізу

У досліджуваному матеріалі зафіксовано записи імен в україномовному варіанті [za: IL; stukr. za: SіU або PZU; анонімний ap. za: Hrin] (курсив виділено мною, далі подано переклад польською мовою [za: 18] і в круглих дужках - місцезнаходження (фоліант - номер картки) в аналізованому джерелі):

- Чоловічий рід: Andrij (Андрій) "Андрій": чabaчитiчarпandriyzlotлnk'oga 'PrzedmieszczaninowiAndrijowi Zlotenka' (2v); Богдан (Богдан): pan awлdik' bohdan ohlunay biy t'[лngri] zawag bлrdп лr o?lu d[л]r sim?n ettп m[п]g[п]rdi?el atпn чoydu bohdan "Пану Аведику, синові Богдана, Господь Бог дав нащадка, сина. Дер Симон охрестив, ім'я йому дав Богдан" (2v); Д(и)митрий (стукр. Д(и)митрій; укр. Дмитро, Димитрій) "Димитрій/Димитрій": Пан Димитрій Гжечин, митник на псевдо Pocztarz (86); Голуб (< ап. голуб 'голуб'): П[ан] Голуб Голубович (36); Hryhor(ij) (Григор(ій) "Григорій"): pan hrih?r patrarитik'k'a biy t'[лngri] zawag bлrdпy d[л]r sim?n m[п]g[п]rdi?el лtdпy atпn чoydu gatarine "Пану Григорію Патрарчику Господь Бог дав нащадка. Охрестив отець Симон. Дав ім'я Гатарин [Катерина]". (2v); Іван (Іван) "Ян": pan k'aspi?erga dolhiy ivan o?lu[na] k'amлnлcтli "Пану Касперу Долгій, сину Івана з Кам'янця" (7); Івашко (Івашко < Іван "Ян"): ivaљk'oga almas o?luna "Івашко, син Алмаса" (11v); Юхно (стукр. Юхно < Єфим/Юхим "Євфимій"): kirkor p[a]n yuчno k'iyovu "Кіркор, зять пана Юхно" (6); Юрко (Юрко < Юрій "Єжи"): Пан i?urko k'amлnлcтlinin "Пан Юрко з Кам'янця" (14); Marko (Марко) "Марек": Пан mark'o bohdan o?lunay "Пан Марек, син Богдана" (22); Miњko/Myszko (Мись, Мишко < Михайло (Гал(ь)ка < Галина "Галина"): pan t'?r?s luљnan[п]ng ч[п]z k'ri[s]d[a]n boldu atп halk'a "Охрестили дочку пана Тороса Лушні, нарекли Галькою" (15v); Han(n)uszka (Ганнушка < (Г)анна "Анна / Ганна"): harandonnung t'oчt'amпљ o?lunung чпzп hanuљk'ay "Ганушка, дочка Харандона Тохтамыша" (6v); Jefrosynija/Jeprosynija(Єфросинія) "Єфросинія": pan misk'oga homulитik' pan stлcтk'o o?luna biy t'[лngri] zawag bлrdi ч[п]z o?lan d[л]r z[a]k'[ariya] m[п]g[п]rdi?el

"Михайло"): pan misk'o zadik'i?evicт "пан.

лttiatпnчoydui

p'r?sini?a "Panu

Місек Задікевич" (4v); Настас(и) (Настас < Анастас(ий) "Анастасія"): "син пана Гаврила Бернатовича, названий Настасом" (31); Pylyp (Пилип) "Пилип": t'ohdu ohlu pan awлdik' иopovп ohluna atп anпn pilip "Народився син у пана Гаврила Бернатовича" (4v).

Мішеку Гомульчику, сину пана Стека, Господь Бог дав нащадка, дочку. Дер Закарію він охрестив. Дав ім'я Єпросинія" (8); Єлена (Єлєна < Олена 'Єлена'): pan awлdik' b[л]rn[atoviитk'a] biy t'[лngri] zawag bлrdiy ч[п]z o?lan d[л]r agop protlu

Аведік [Бернатович], син

лttпy m[п]g[п]rdi?el atпn чoydu anпn лli

Ні.

стрижень. Ім'я йому Пилип" (24v); Romash/Romaљ (Ромась < Роман): pan ?omaљnпn ч[п]z k'r[is]d[a]n bol[du] atп anпng ruza "Охрестили дочку пана Ромаша, ім'я їй Руза [Роза]" (15v); Ромашко (Ромашко < Роман): чabaчитiчarп romaљk'a i?ak'[ub] ћ[a]mgoит o?luna "Підгородньому Ромашку, сину Якуба дзвонаря" (3v); Serhiy (Сергій) "Сергій": Пану Сергію Бохосевичу [Бачинському?] золотарю (31); Стецько (Стецько < Степан/Стефан "Стефан/Щепан"): Пан чaитk'ok'a stлcтk'? o?lu dutk'a "пан Чачек, син Стецька Дутка" (7v); Степан (Степан) "Стефан/Щепан": pan stлpan aliyas k'rivonosgay "пан.

"Пану Аведику Бернатовичу [?] Господь Бог дав нащадка, дочку. Охрестив її Дер Агоп з Бродів. Дав їй ім'я Єлена" (12v); Катерина/Катарина (Катерина) "Катерина": panna k'atarпnay bla mahmat чпzп blay "разом з пані Катериною, дочкою Махмата" (20v); Настка (Настка < (А)настасія "Анастасія"): чabaчитiчarп grлsk'oga bogdan o?lu biy t'[лngri] zawag bлr[di] ч[п]z o?lan d[л]r y[o]v[a]n[л]s m[п]g[п]rdi?el лttпy atпn лtti anпn nastk'a "До добурмського Греська, синові Богдана, Господь Бог дав нащадка, дочку. Охрестив її Йован. Дав ім'я Настка" (6); Sofija (Софія) "Софія": pan чaитk'oga zaчnovicт [biy] t'[лngri] zawag bлrdп чпz ohlan d[e]r simon m[п]g[п]r[di?el].

StepanovialiasKriwonos'(13);

лtdп atпn чoydu s?fii

"Пане Чачек.

Василій (Василь) "Василь": чabaчитiчarп zadik'k'avasilo?luna "Задику, сину Василя" (2v); Захно (стукр. Захно < Захарій "Захарія"): Пану чaитk'oga pan zaчno o?lu zaчnovicт "Пану Чачеку, сину пана Захна Захновича" (8v);

- Жіночий рід: Анастасія (А)настасія 'Анастасія': Панна Анастасія Вартанівна (80v); Хала (Галя < (Г)анна 'Анна/Ганна'): to?du чпzп pan misk'o bлrnatovicтka итopovпnпng atп anпn halay [k'ri]ћmosu terлsay "У пана Міська Бернатовича итopovпnпng народилася дочка. Звати її Хала, з конфірмації Тереза" (22); Halka/Halka

Захновичу Господь Бог дав нащадка, дочку. Дер Симон охрестив. Дав ім'я Софія" (2); Варвара (Варвара) "Варвара": чabaчитiчarп zadik'k'a љimk'o o?lu k'oltлrnik' biy t'[лngri] zawag bлrdi ч[п]z d[л]r simon m[п]g[п]rdi?el лtti atпn чoydu varva?a "Передміському Задику, синові Шимека Колтерника, Господь Бог дав нащадка, дочку. Дер Симон охрестив. Дав ім'я Варвара" (5v).

Мовна інтерференція в плані суфіксації спостерігається в похідній формі Чачко: Пан чaитk'o d[л]r simon ohluna "Пан Чачко, син Дер Симона" (13) - основа похідного утворений за допомогою продуктивного українського форманта -ко (-ко; пор., напр., Юрко - Юрко < Юрій) був зорм. ім. Хачадур (????????).

Репертуар протестованих імен включає

17 чоловічих антропонімів (20 основних і похідних форм) і 8 жіночих антропонімів (10 основних і похідних форм).

Наступні чоловічі імена були засвідчені в матеріалах:

У початкових формах: Andriy (Андрій); Bohdan (Богдан); D(y)mytryy (Д(и)митрій; Дмитро, Димитрій); Holub (Голуб); Hryhor(ij) (Григор(ій); Ivan (Іван); Marko (Марко); Pylyp (Пилип); Serhiy (Сергій); Stepan (Степан); Vasily (Василь);

У похідних формах: Ivashko (Івашко < Іван); Yuchno (Юхно < Юхим/Юхим); Yurko (Юрко < Юрій); Miњko/Myszko (Мись/Мишко < Михайло); Nastas(y) (Настас < Анастас(ий); Romasz/Romaњ (Ромась < Роман) та Romaszko (Ромашко < Роман); Stecґko (Стецько < Степан/Стефан); Zachno (Захно < Захарій).

У проаналізованому матеріалі були зафіксовані такі жіночі імена:

у початкових формах: Anastasija/(А)настасія); Yefrosyniya/Jeprosyniya (Єфросинія); Yelena (Єлєна<Олена); Kateryna/Kataryna (Катерина); Sofija (Софія); Varvara (Варвара);

У похідних формах: Nastka (Настка < (А)настасія); Hala (Галя < (Г)анна) та Han(n)uszka (Ганнуся < (Г)анна); Halka/Haіka (Гал(ь)ка < Галина).

Переважна більшість імен походить з християнської традиції:

Чоловічий рід: Andriy (Андрій); D(y)mytryy (Д(и)митрій); Hryhor(ij) (Григор(ій); Ivan (Іван) та Ivashko (Івашко); Yuchno (Юхно); Yurko (Юрко); Marko (Марко); Miњko/Myszko (Мись/Мишко); Nastas(s) (Настас); Pylyp (Пилип); Romash/Romaњ (Ромась) і Romashko (Ромашко); Serhiy (Сергій); Stepan (Степан) і Stecґko (Стецько); Vasily (Василь); Zachno (Захно);

Жіночий рід: Anastasija (А)настасія) і Nastka (Настка); Hala (Галя) і Han(n)uszka (Ганнуся); Halka/Halka (Гал(ь)ка);Yefrosyniya/Jeprosyniya (Єфросинія); Yelena (Єлєна < Олена); Kateryna/Kataryna (Катерина); Sofija (Софія); Varvara (Варвара).

З дохристиянською традицією пов'язані лише антоніми чоловічого роду: складне ім'я Богдан (Богдан) та анонімний апелятив Голуб (Голуб).

Засвідчені в матеріалі (прото)прізвища можливого українського/російського походження (враховую також вірменсько-українські гібриди) розміщено у словнику, заголовні слова якого розташовані в алфавітному порядку і складаються з трьох основних частин: заголовне слово; вихідний матеріал; етимологічні та мотиваційні пояснення. Заголовним словом є прізвище (виділене жирним шрифтом), подане в називному відмінку однини; стаття подається у формі чоловічого роду - якщо у вихідному тексті зустрічається лише форма жіночого роду, я реконструювала чоловічу форму, виділяючи це зірочка.

Я виділяю курсивним шрифтом вихідний матеріал, за яким слідує його переклад польською мовою [за: 18] та

у круглих дужках - місце в аналізованому джерелі (фоліант - номер картки).

Даючи етимологічно-мотиваційні пояснення, я використовую двокрапку (поняття мотивації пов'язане з аналізом оніма, а етимологія - з

аналіз апелятива; поєднання цих двох інструментів дає змогу проаналізувати власну назву, доповнену етимологічними поясненнями); якщо зазначений онім може бути похідним від іншої власної назви або апелятива, то інформацію про це я ставлю після знака похідності; джерело (основу) пояснень вказую в дужках.

Баришник - pan kirkor bariљnik'nнng

ч[п]z "Дочка батрака пана Кіркора".

(16) : укр. баришник "торговець (особливо кіньми)". [Грін].

Чоловик - Богдан Чоловик Зязловець [з Язловця] (45v) : укр. п. czoіowik(чоловік) "чоловік",

'чоловік', 'чоловік; одружений чоловік', 'селянин' [Грін].

Derwaњkiewicz - Pan Jendrzy Derwaskiewicz mludzian (46) : п. os. Derwaњko + суф. -ewicz/-ewycz < зорм. ап. der (???) 'пан; у прізвищах як елемент пошани: нащадок одруженого вірменського священнослужителя' (пор. орм. тер) + н. ос. Wasko/Wasґko < Васько < укр. ім. Василь (Василь) 'Василь' [HAB, IL].

Derwaњko - pan zadik'k'a d[л]r vask'o t??nuna "пану Задіку, онуку Дер Васька" (2) : зорм. ап. der (???) "пан; у прізвищах як елемент пошани: нащадок одруженого вірменського священнослужителя" (пор. вірм. ter) + н. ос. Wasko/Wasґko < Васько < укр. ім. Василь (Василь) "Василь" [HAB, IL].

Dolhij - pan k'aspi?erga dolhiy ivan o?lu[na] k'amлnлcтli "Пану Касперу Долгію, сину Івана з Кам'янця" (7)

: укр. п. довгий (довгий; стукр. длъгы, долгыи) 'довгий' [Грін, СЛУ].

Фарбір - пан міськ. фарбір (17) : укр. п. фарбар (фарб'яр) "фарбувальник" [Грін].

Гафтар - pan i?an haftarga "Господу Іоанну Гафтару" (5v) : укр. п. гафтар "вишивальник золотими нитками" [Грін].

Holubowicz-A[dmodum] R[everen]dus D[ominus] Narcissus Holubowicz "Преподобний священик Нарцис Голубович" (67v) : укр. н. ос. Голуб + суф. -owicz/-owycz < псл. holub (голуб) "голуб" [Грін].

*Гребенко - Miss Marianna Hrebenkuwna (87v) : укр. п. ос. Греб(ін)/Греб(ен) + суф. -(en)ко < псл. hrebinґ (гребінь) "гребінь" [Грін].

Грицкевич-П[ана] Яна

Hrяckiewicz zKamieniec [з Кам'янця].

(34) : укр. п. ос. Гриць(ґ)ко + суф. -евич/- ewycz < Гриць(ко) < ім. Григор(ий), Григір "Григорій". [ІЛ].

Hubal - pan lazarga pan чaитk'o hubal [k'iy]uvuna "пану Лазарю, зятю пана Чачека Губаля" (8) : укр. п. губач (губаль) "з великими, видатними губами" [ПЗУ].

Губалевич - Antonij Hubalevich "Antoni Hubalevich" (111v) : укр. прізвище Губаль + суф. -ewicz/-ewycz < псл. губатий (губаль) "з великими, видатними губами" [ПЗУ].

Когут - k'ohut чпzпn "дочка Когута"

(20) : укр. п. когут (когут) 'півень' [Грін].

Кравець - Mr. i?ak[ub] k?ravлcтnin "пан Джеймс Кравець" (2) : укр. п. кравець "кравець" [Грін].

Кривонос - pan stлpan aliyas k'rivonosgay "пану Степану на прізвисько Кривонос" (13) : псл. krywonis (кривоніс) < кривий "кривий" + ніс "ніс" [Грін].

Kulha - pan љimk'o kulhaga "пан Шимек Кульга" (5) : укр. п. кульга (кульга) "кульгавий, безногий" [Грін].

Кушнір - pan andriy k'uљnirga zaчnovicт "Пану Андрію Кушніру Зехновичу" (5) : укр. п. кушнір/кушнір (кушнір/кушнір) "кушнір" [Грін].

Латина - П[ана] Миколая Латини (86v) : укр. прикм. латина (латина) 'латина' [Грін].

Латинович - Григорій Латинович

(57) : укр. н. ос. Латина + суфікс. -ович/- ович < ап. latin (латина) 'латинський' [Грін].

Malar - pan zaчnovicт malar 'пан Захнович Малар' (18v) : укр. п. маляр (маляр) 'маляр' [Грін].

Pus(z)kar - Pan Balcer Puskar (80v) : укр. пушкар "артилерист, бондар", "гармаш" [Грін]. Serhi(j)ewicz - Deodatus Serchiewicz FiliusChristophoriSerchiewiczet Zophiae "Деодат Серкевич, син Христофора Серкевича і Софії" (84) : укр.

Н. ос. Сергій + суф. -ewicz/-ewycz < ім.

Сергій (Сергій) "Сергій" [ІЛ].

Стецкевич-Мистер Стефан

Стецкевич (19v) : укр. п. ос. Стец(ґ)ко

+ суф. -ewicz/-ewycz < Стець(ко) < ім. Степан/Стефан "Stefan/Szczepan" [IL].

Степанович(з) - pan andrigay stлpanovicт "Пану Андрію Степановичу" (6) : укр. н. ос. Степан + суф. -евич(з)/-евич < ім. Степан "Стефан; Стефан" [ІЛ].

*Vasyl - Mariannя Wasяluwny Ruski (92v) : укр. ім. Василя (Василя) "Василя" [IL].

Vata(c)h - pan љimun vataч iazlovитalпy "пан Шимун Ватах з Язловця" (13) : укр. п. ватах (ватаг) "воєначальник", "старший пастух" [Грін].

Verenko - vлrлnk?o zadik' 'Веренко Задик' (6v) : п. ос. ver(a) + суф. -(ен)ко < псл. wira (віра) 'віра', стукр. в?ра/в?ра/вира/в?ра, пор. вірний (вірний) 'вірний', стукр. в?рныи/в?рнїи/в?рнїи/в?рнїи/в?рнїи/в?рнїи/в?рнїи/в?рнїи/в?рнїи/в?рненъ/вєрєнъ/вєрнїи/вєрнии/вєрнии/вєрнии/вєрнии/вирєн [SіU].

W(i)ep(e)r - simon vi?epr i?uvurhan[итi] "Симон Віпр стьобальник" (2v) : укр. п. веп(е)р (веп(е)р) "свиня", "кабан" [Грін].

Всуткач - пан муратнин всуткач "У пана Мурата всуткач" (12) : укр. у/в сутках (у/в сутках) < в + доба "вузький прохід між будинками; вузький коридор, вузька вулиця" [Грін].

Zachnovic(z) - pan чaитk'oga pan zaчno o?lu zaчnovicт "Пану Чачеку, сину пана Захно Захновича" (8v) : укр. п. ос. Захно + суф. -owicz/-owycz

< стукр. Захно < ім. Захарій "Захарія. [ПЗУ].

Z(o)іotenko - чabaчитiчarп andriy zlotлnk'oga "Пшедмещанин Андрій Злотенко" (2v) : п. ос. Золото, Золоти(j) + суф. -(ен)ко < укр. псл. золото "золотий", золотий "золотий" [Грін].

Жеребець - ivaљk'oga almas o?luna k'i юлrлbлcтnin чпzпn alпptпr biy t'[лngri] "Івашк'озі, синові Алмаса, який взяв [за дружину] дочку Жеребця, Господь Бог дав нащадка, сина" (11v) : укр. п. жеребець "жеребець" [Грін].

Вплив української фонетики (вимова дзвінкого гортанного h) помітний у (прото)прізвищі Горічка - d[л]r y[a]g[o]p horiитk'a "Der Jagop Horiczka"

(15): псл. bitter, під впливом укр. h- або: н. ос. Gor(ycz), під впливом укр. h- + суф. -ка < від основи гор-, пор. псл. гора, гор, гіркий, ім. зл. типу Gorzyslaw [R]. Антоніми могли утворитися від місцевих назв з українськими мовними рисами, напр.: Pohorecki - чabaчитiчarп zadik' pohorлитk'iga "Przedmieszczaninowi Zadikowi Pohoreczkim" (3v) : н. м. Pohorce (Погірці), Podhorce (Підгірці) + суф. -ski [SG].

Спостерігається українська морфологічна інтерференція, наприклад Витіснення форманта -ic, -ovic/-evic формантами -icz, -ovich/-evic: Бернатович - pan zadik'ga bлrnat'[ovicт] "пан Задікові Бернатович" (3); Бернатович - panavлdik' bлrnatoviитn[пn]g o?lan k'ri[s]d[a]n boldu atп anпng krik?r "син пана Аведіка Бернатовича був охрещений, його ім'я Крикор" (15) < імп. B(i)ernat "Бернард"[R].Зафіксовано (прото)прізвище, утворене за допомогою суфікса -ук від арабської (тюрксько-арабської) основи: Seferczuk - pan ivaљk'o sлfлrитuk'ga "пан Івашко Сеферчук" (3) : н. ос. Sefer + суф. - (cz)uk < араб. ?afar (???) "другий місяць мусульманського календаря", тур. sefer (від араб. ???) "подорож" [AntrT, HOrm].

У випадку (прото)прізвищ, утворених від етнонімів, неможливо чітко вказати на українське чи польське походження: Русин - ivaљk'o pan t'or?s o?lu rusinnпng "Івашко, син пана Тороса Русина [Русина]" (3) :

етн. Русин або укр. п. етн. русин [Гринь];*Українка-П[ані] Захаріяшова Українка (32) : п. етн. українка або укр. п. етн. українець [Грін]. Крім того, додаткова інформація включає етноніми, написані польською мовою, наприклад, Mariannя Wasяluwny Ruski (92v), та обрядові назви, написані латиницею, наприклад, Christina Zeliburska Ritus Ruthenici (41v).

До дослідження увійшли 32 (прото)імена.

Переважають одапелятивні антропоніми (24, тобто 75 від загальної кількості імен):

Найчисельнішу колекцію в цій групі становлять (прото)прізвища, утворені від назв професій та виконуваних функцій (8, тобто 33 антропоніми від апелятива): Баришник; Фарбір; Гафтар; Кравець; Кушнір; Маляр; Пус(з)кар; Вата(с)х;

Від назв фізичних ознак походять 5 прізвищ(21): Долгий; Губаль; Губалевич; Кривонос; Кульга;

від назв тварин походять 4 антропоніми (17 імен у давальному відмінку): Голубович; Когут; В(і)еп(е)р; Зеребець;

7 (прото)прізвищ утворено від решти апелятивів: Чоловик;

*Гребенко; Латина; Латинович; Веренко; Всуткач; З(о)лотенко.

Особові імена, похідні від імен

6 антропонімів - становлять 19 від загальної кількості (прото)прізвищ: Грицкевич; Сергі(й)евич; Стецкевич; Степанович(з);

*Wasyl; Zachnowic(z).

Найменшу групу складають вірменсько-українські гібриди (2, тобто 6 від загальної кількості (прото)прізвищ): Derwaњkiewicz; Derwaњko.

У матеріалі засвідчено 12 (прото)антропонімічних назв (37,5 ):

Найпродуктивніший формант - owicz/-ewicz (-owycz/-ewycz) утворив 9 прізвищ(75 ): Derwaњkiewicz; Hoіubowicz; Grickiewicz; Hubalewicz; Јatynowicz; Serhi(j)ewicz; Steckiewicz; Stepanowic(z); Zachnowic(z);

25 антропонімів (тобто 3) цієї групи утворено за допомогою суфікса -енко: *Гребенко; Веренко; З(о)лотенко.

Переважну більшість становлять (прото)антропонімічні похідні прізвища (20, тобто 62,5 від загальної кількості прізвищ): Баришник, Чоловик, Дервашко, Долгий, Фарбір, Гафтар, Губаль, Когут, Кравець, Кривонос, Кульга, Кушнір, Латина, Малар, Пус(з)кар;

*Василь; Вата(с)ч; В(і)еп(е)р; Всуткач; Зеребець.

Висновки та перспективи дослідження

Власні назви, на думку З. Калета, є багатством нації. Калета, є багатством нації, оскільки можуть приховувати, серед іншого, знання "про її політичну та соціальну історію, про історію культури та релігії [...], про її стосунки з іншими країнами" [8: 15] - антропоніми, що є предметом цієї розвідки, є прикладом-підтвердженням думки дослідниці.

Репрезентативний номенклатурний матеріал засвідчує сліди українського (русинського) впливу в іменах та (прото)прізвищах вірменських мешканців Львова в середньопольську добу.

Іменна система львівських вірмен спиралася на український репертуар (передусім, на

Християнська традиція): чоловічі та жіночі імена - як в основі, так і в похідних формах - були асимільовані. Іноді спостерігалася мовна інтерференція в плані суфіксації.

Проаналізований матеріал містить (прото-)прізвища можливого українського/русинського походження (з переважанням неантропонімних імен): здебільшого рефлексивні, рідше номінативні (у тому числі вірменсько-українські гібриди), українські впливи зафіксовано у фонетиці та морфології (суфіксація).

Для порівняльних досліджень можуть бути використані витяги з вірменських метричних книг, наприклад, Чернівців, Бжежан, Городенки, Кута, Лисця, Станіславова, Сучави, Снятина, Тисмениці, Замостя, Злочева. Історичні особові імена прикордонних вірмен могли мати вірменське, вірмено-кипрське, перське або турецьке походження, а з огляду на прикордонний характер заселеної ними території необхідно досліджувати не лише домінуючі польські та - рідше - українські (русинські) впливи в антропонімії вірменської діаспори цієї частини Європи, але й угорські, румунські чи німецькі.

СКОРОЧЕННЯ ТА СИМВОЛИ

ap. - апелятив араб. - араб. ім. - ім'я

ім. - ім'я подано, зокрема

n. етнос. - етнічна назва

мн. - місцева назва

n. pers. - особисте ім'я наприклад - наприклад

орм. - Вірменський порівн. - пор.

stukr. - Староукраїнське суф. - суфікс

Рефері.

тур. - Турецька укр. - український

w. - століття див.

Зорм. - Західний норманн.

: - походить від

< - знак похідного відношення

* - реконструйована назва " " - значення слова

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Баронч С. Rys dziejуw вірменських. Тарнополь: друкарня Юзефа Павловського, 1869. 317 с.

Баронч С. Життєписи відомих вірмен у Польщі. Львів: Войцех Манецький, 1856. 485 с.

Бучинський М. Вірменські імена по батькові у Замості 17 століття. Іноземні впливи в номенклатурі Польщі. М. Камінська (ред.). Лодзь: Видавництво Лодзького університету, 1993. с. 23-30.

Cieњlikowa A., Malec M., Rymut K. (ed.). Sіownik etymologiczno-motivacyjny staropolskich nazw osobowych (cz. 1-7). Krakуw: Wydawnictwo Naukowe DWN. Інститут польської мови Польської академії наук (1), Інститут польської мови Польської академії наук (2-6), Наукове видавництво DWN (7), 1995-2002.

Дацевич Л. Антропонімія литовсько-польських татар в історичному зрізі. Білосток: Видавництво університету Trans Humana, 2012. 259 с.

Hanusz J. Einige slavische Namen armenischer und tьrkischer Herkunft. Archiv fьr slavische Philologie, 9. 1886. с. 472-477.

Гануш Й. Про назви польських вірмен. Музей, 10. 1886. с. 565-573.

Калета З. Теорія власних назв. Польські власні назви. Енциклопедія. E. Ржетельська-Фелешко (ред.). Краків: Видавництво Інституту польської мови ПАН, 2005. с. 15-36.

Кожинова А. Тексти львівських вірмен як джерело дослідження історії польської мови Східного пограниччя. Польські студії на початку ХХІ століття. Діагнози, концепції, перспективи, Т. VI: Мови і культури в контакті. Я. Малейка (ред.). Катовіце: Wydawnictwo Uniwersytetu Њl№skiego, 2018. с. 144-153.

Маргарян Н. Інтеграція через імена: досвід вірменської діаспори в Польщі. Вірменська діаспора в сучасному світі: фактори змін. В. Бейда, П. Нєчуя-Островський (ред.). Гданськ: Науково-дослідний інститут європейської політики, 2020. с. 121-130.

Пісович А. Особисті імена вірмен. Спроба пояснення. Етимологічний і мотиваційний словник старопольських особових імен, частина 7: Доповнення. Розв'язання багатьох загадок старопольської антропонімії. A. Cieњlikowa (ред.). Краків: Wydawnictwo Naukowe DWN, 2002. с. 31-41.

Пісович А. Польські вірмени. Проблема національної свідомості і питання мови. Мова і національна ідентичність. Slavica. М. Бобровницька (ред.). Краків: Universitas, 2000. с. 135-142.

Речек Я. Мовна полонізація вірмен. Jкzyk Polski, LXVII/1-2. 1987. S. 1-8.

Rymut K. Nazwiska Polakуw. Sіownik historyczno-etymologiczny (T. I-II). Krakуw: Wydawnictwo Instytutu Jкzyka Polskiego PAN (I), Wydawnictwo Naukowe DWN (II), 1999-2001.

Стаховський С. Полонізація вірмено-кіфаріанської мови. LingVaria, 2. 2010. с. 213-227.URL: http://www.lingvaria.polonistyka.uj.edu.pl/documents/5768825/17739798-4d9a- 4742-8d14-1d5ff42c9daa. (дата звернення: 02.05.2023).

Стопка К. Мови, приборкані письмом. Кипчацько-вірменська та польсько-вірменська алографія в культурі старої Польщі. Краків: Ksiкgarnia Akademicka, 2013. 274 с.

Стопка К. Польські вірмени чи українські вірмени? На шляху написання історії вірмен на землях сучасної Західної України. Lehahayer, 1. 2010. с. 149-174. URL: https://ruj.uj.edu.pl/xmlui/bitstream/handle/item/276527/stopka_ormianie_pols cyczy_czy_ukrainscy_2010.pdf?sequence=1&isAllowed=y. (дата звернення: 02.05.2023).

Стопка К., Маєвський М. (ред.). Metryka katedry ormiaсskiej we Lwowie za lata 1635-1732. Krakуw: Wydawnictwo Ksiкgarnia Akademicka - Fundacja Kultury i Dziedzictwa Ormian Polskich, 2020. 869 p.

Sulimierski F., Chlebowski B., Walewski W. (eds.). Sіownik geograficzny Krуlestwa Polskiego i innych krajуw sіowiaсskich (T. I-XV). Варшава: за редакцією Філіпа Сулімерського та Владислава Валевського, 1880-1902.

Taszycki W., Malec M. (eds.). Sіownik staropolskich nazw osobowych (T. I-VII). Вроцлав: Народний дім ім. Імені Оссолінських. Видавництво Польської академії наук, 1965-1987.

Tryjarski E. Ze studiуw nad rкkopisami i dialektem kipczackim Armian polskich.

Сходознавчий щорічник, XXIII/2. 1960. с. 7-55.

Тшецяк Л. Слов'янські (прото)прізвища львівських вірмен 16-17 століть. Слово.Лінгвістичні студії,13.2022.С. 78-98.URL: https://doi.org/10.15584/slowo.2022.13.6.

Гаркавець А. М. Кипчацька писемна спадщина, т. III: Кипчацький словник. За вірменописемними пам'ятками XVI-XVII століть. Алмати: Баур - Касеан, 2010. 1802 с.

Гринчишин Д. Г., Гумецька Л. Л., Керницький І. М. (ред.). Словник староукраїнської мови XIV-XV ст. (т. І-ІІ). Київ: Наукова думка, 1977-1978.

Грінченко Б. Д. Словарь української мови (т. І-ІІ). Берлін: Українське Слово, 1924.

Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П., Власні імена людей. Словник-довідник. Київ: Наукова думка, 2005. 334 с.

Чучка П. П. Прізвища закарпатських українців. Історико-етимологічний словник. Львів: Світ, 2005. 701 с.

ПОСИЛАННЯ (ПЕРЕКЛАДЕНІ ТА ТРАНСЛІТЕРОВАНІ)

Bar№cz, S. (1869). Rys dziejуw Armenian [Короткий нарис вірменської історії]. Тарнополь: Я. Павловський. 317 p. [польською мовою].

Баронч, С. (1856). Lives of the Famous Armenians in Poland [Життя відомих вірмен у Польщі]. Львів: В. Манецький. 485 p. [польською мовою].

Бучинський, М. (1993). Вірменські патроніми в Замості 17-го століття [Вірменські патроніми в Замості 17-го століття]. Іноземні впливи в номенклатурі Польщі. М. Камінська (ред.). Лодзь: Видавництво Лодзького університету. С. 23-30.

Цеслікова, А., Малець, М., Римут, К. (ред.). (1995-2002). Sіownik etymologiczno- motywacyjny staropolskich nazw osobowych (vol. 1-7) [Етимологічно-мотиваційний словник старопольських особових імен]. Краків: Wydawnictwo Naukowe DWN. Інститут польської мови Польської академії наук (1), Інститут польської мови Польської академії наук (2-6), Наукове видавництво DWN (7). [польською мовою].

Дацевич, Л. (2012). Антропонімія литовсько-польських татар в історичних перехресних дослідженнях [Anthroponymy of Lithuanian-Polish Tatars in Historical Cross- sectional Research]. Білосток: Wydawnictwo Uniwersyteckie Trans Humana. 259 с. [польською мовою].

Гануш, Й. (1886a). Einige slavische Namen armenischer und tьrkischer Herkunft [Деякі слов'янські антропоніми вірменського та турецького походження]. Archiv fьr slavische Philologie, 9. P. 472-477 [німецькою мовою].

Гануш, Я. (1886b). Про прізвища польських вірмен [Про прізвища польських вірмен]. Музей, 10. с. 565-573.

Калета, З. (2005). Теорія власних назв [Теорія власних назв]. Польські власні назви. Енциклопедія. E. Rzetelska-Feleszko (ред.). Краків: Wydawnictwo Instytutu Jкzyka Polskiego PAN. С. 15-36.

Кожинова, А. (2018). Тексти львівських вірмен як джерело знань про історію польської мови на східному пограниччі [Тексти львівських вірмен як джерело знань про історію польської мови на східному пограниччі]. Польські студії на початку ХХІ століття. Діагнози, концепції, перспективи, Т. VI: Мови і культури в контакті. Я. Малейка (ред.). Катовіце: Видавництво Шльонського університету. Стор. 144-153 [польською мовою].

Маргарян, Н. (2020). Інтеграція через імена: досвід вірменської діаспори в Польщі. Вірменська діаспора в сучасному світі: фактори змін. В. Бейда, П. Нечуя-Островський (ред.). Гданськ: Науково-дослідний інститут європейської політики. С. 121-130 [англійською мовою].

Пісович, А. (2002). Особисті імена вірмен. Спроба пояснення [Особисті імена вірмен. Спроба пояснення]. Етимологічний і мотиваційний словник старопольських особових імен, 7: Додаток. Розв'язання багатьох загадок старопольської антропонімії. A. Cieњlikowa (ред.). Краків: Wydawnictwo Naukowe DWN. С. 31-41.

Pisowicz, A. (2000). Польські вірмени. Проблема національної свідомості та питання мови [Польські вірмени. Проблема національної свідомості та питання мови]. Мова і національна ідентичність. Славістика. М. Бобровницька (ред.). Краків: Universitas. С. 135-142.

Речек, Я. (1987). Мовна полонізація вірмен [Лінгвістична полонізація вірмен]. Jкzyk Polski, LXVII/1-2. С. 1-8 [польською мовою].

Римут К. (1999-2001). Прізвища поляків. Sіownik historyczno-etymologiczny (I-II) [Польські прізвища. Історико-етимологічний словник]. Краків: Видавництво Інституту польської мови ПАН (I), Видавництво Наукове DWN (II). [польською мовою].

Стаховський, С. (2010). Полонізація вірмено-кипчацької мови [Polonization of theArmeno-KipchakLanguage].LingVaria,2.P.213-227.URL: http://www.lingvaria.polonistyka.uj.edu.pl/documents/5768825/17739798-4d9a- 4742-8d14-1d5ff42c9daa. (02.05.2023). [польською мовою].

Фут, К. (2013). Мови, асимільовані писемністю. Кипчацько-вірменська та польсько-вірменська алографія в культурі Старої Польщі [Мови, асимільовані писемністю. Кипчацько-вірменська та польсько-вірменська алографія в культурі Старої Польщі]. Краків: Ksiкgarnia Akademicka. 274 с. [польською мовою].

Стопка, К. (2010). Польські чи українські вірмени? Про засоби написання історії вірмен, поселених на теренах сучасної Західної України [Польські чи українські вірмени? До питання про засоби написання історії вірмен, поселених на територіях сучасної Західної України]. Lehahayer, 1. С. 149-174. URL: https://ruj.uj.edu.pl/xmlui/bitstream/handle/item/276527/stopka_ormianie_pols cy_czy_ukrainscy_2010.pdf?sequence=1&isAllowed=y. (дата звернення: 02.05.2023). [польською мовою].

Стопка, К., Маєвський, М. (ред.). (2020). Метрики Вірменської катедри Львова за 1635-1732 роки [Парафіяльні реєстри Вірменської катедри Львова з 1635 по 1732 роки]. Краків: Wydawnictwo Ksiкgarnia Akademicka - Fundacja Kultury i Dziedzictwa Ormian Polskich. 869 с. [польською, латинською, вірмено-кипчацькою].

Сулімерський, Ф., Хлєбовський, Б., Валевський, В. (ред.). (1880-1902). Sіownik geograficzny Krуlestwa Polskiego i innych krajуw sіowiaсskich (I-XV) [Географічний словник Королівства Польського та інших слов'янських країн]. Варшава: Ф. Сулімерський, В. Валевський. [Польською мовою].

Ташицький, В., Малець, М. (ред.). (1965-1987). Словник старопольських особових імен (I-VII) [Словник старопольських особових імен]. Вроцлав: Zakіad Narodowy Imienia Ossoliсskich. Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. [польською мовою].

Tryjarski, E. (1960). З досліджень рукописів і кипчацького діалекту польських вірмен [З досліджень рукописів і кипчацького діалекту польських вірмен]. Сходознавчий щорічник, XXIII/2. С. 7-55 [польською мовою].

Тшецяк, Л. (2022). Слов'янські (прото)прізвища львівських вірмен з 16 до 17 століть [Слов'янські прізвища Львова/львівських вірмен з 16 і 17 століть]. Слово.студії з мовознавства,13.С.78-98.URL: https://doi.org/10.15584/slowo.2022.13.6 [польською мовою].

Гаркавець А. Н. (2010). Kypchakskoe pisМmennoe nasledie, vol. III: Kypchakskii slovarМ. По армянописным памятникам XVI-XVII веков [Кипчакское письменное наследие, т. III: Кипчакский словарь. За пам'ятками 16-17 століть, написаними вірменським письмом]. Алмати: Баур - Касеан. 1802 с. [російською, вірмено-кипчацькою].

Гринчишин Д. Г., Гумецька Л. Л., Керницький І. М. (ред.). (1977-1978). Словник староукраїнської мови XIV-XV ст. (Т. І-ІІ) [Староукраїнський словник: 14 і 15 століття]. Київ: Наукова думка. [На українській мові].

Грінченко, Б. Д. (1924). Словник української мови (т. І-ІІ) [Словник української мови]. Берлін: Українське слово. [Українською, російською мовами].

Скрипник, Л. Г., Дзятківська, Н. П. (2005). Власні імена людей. Словник-довідник [Власні імена. Словник-довідник]. Київ: Наукова думка. 334 с. [українською мовою].

Чучка, П. П. (2005). Призвіща закарпатських українців. Історико-етимологічний словник [Прізвища закарпатських українців. Історико-етимологічний словник]. Львів: Світ. 701 с. [українською мовою].

Аветісян, Т. (2010). Hayots azganunneri bararan [Словник вірменських прізвищ]. Єреван: Хегінакаїн гратаракутюн. 416 p. [вірменською мовою].

Размещено на Allbest.ru