Скарга командування ХІ Армійського корпусу австро-угорської армії щодо перешкод у використанні екскостелу єзуїтів у Львові як гарнізонного храму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Скарга командування ХІ Армійського корпусу австро-угорської армії щодо перешкод у використанні екскостелу єзуїтів у Львові як гарнізонного храму

Друздєв Олег Володимирович, асистент,

місія «Центр Військового капеланства» УГКЦ, м. Львів

У статті вводиться до наукового обігу та аналізується раніше неопублікований документ, який стосується питання існування у Львові в кінці ХІХ століття гарнізонного храму для австрійських військових, які дислокувалися у місті. З огляду на відсутність предметних студій з історії цієї теми, публікація нещодавно виявлених у Центральному державному історичному архіві України у м. Львові матеріалів, які стосуються питання проведення Богослужінь для військових у ексєзуїтському храмі святих апостолів Петра і Павла (зараз Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла) має вагоме значення. Одним з таких джерел є скарга командування ХІ Армійського корпусу австро-угорської армії щодо перешкод у використанні екскостелу єзуїтів у Львові як гарнізонного храму, які чинила адміністрація самого храму. Аналіз цього документа дає достатньо інформації для розуміння суті проблеми, яка стала підставою для скарги. На жаль, на даний час, документ-відповідь на цю скаргу не знайдений. Окрім цього, доволі обмежена джерельна база до історії храму та дотичних до нього питань душпастирства військових австро-угорської армії у Львові не дає можливості розглянути ці непорозуміння між військовими та Орденом єзуїтів у історичній ретроспективі. З огляду на це, питання використання храму святих апостолів Петра і Павла як гарнізонного храму міста у ХІХ ст. залишається відкритим та потребує подальших студій. Опублікований у цій статті документ є доброю нагодою визначити напрями пошуків документів та інших відомостей, які б дали відповідь на це питання у майбутньому.

Ключові слова: Орден єзуїтів, Львів, ХІ Армійський корпус, історія капеланства, храм святих апостолів Петра і Павла (Львів).

Druzdiev O.

COMPLAINT OF THE COMMAND OF THE XI ARMY CORPS OF THE AUSTRIAN-HUNGARIAN ARMY REGARDING OBSTACLES IN THE USE OF THE FORMER CHURCH OF THE JESUITS IN LVIV AS A GARRISON TEMPLE.

Abstract

The article aims at publishing and analyzing a previously unknown document concerning the issue of the Garrison Church in Lviv at the end of the XIX century for the Austrian military which was stationed in the city. Taking into account the absence of historical research on this topic, the publication of the materials on the issue of conducting worship for military personnel in the ex-Jesuit Church of Saints Apostles Peter and Paul (now the Garrison Church of the Saints Apostles Peter and Paul) recently found in the Central State Historical Archive of Ukraine in Lviv is of great importance. One of the resources is the complaint of the command of the XI Army Corps of the Austro-Hungarian Army regarding the obstacles in the usage of the ex-Jesuit church in Lviv as a garrison church that were created by the administration of the church itself. The analysis of this document provides sufficient information that allows us to understand the essence of the problem that caused the complaint. In particular, as bases on the content of the document, the main issue was the absence of a clear legal definition of the church status, which, in combination with the long-term tradition of the military personnel to attend the church, made it possible for both Jesuits and military command to consider it to be their own. In turn, it caused frequent misunderstandings and conflicts about which the author of the document reminds us. Unfortunately, the response to this complaint has not been found till nowadays. Moreover, the sources regarding the history of the church and related issues of the pastoral care of the military personnel of the Austro-Hungarian Army in Lviv are quite limited and do not make it possible to research the misunderstandings between the military and the Order of Jesuits in historical retrospect. Taking this into account, the issue of the Church of Saint Apostles Peter and Paul being used as the Garrison Church in Lviv in the XIX century remains open and needs to be researched further. However, the document published in this article is a good opportunity to determine the ways how to search for documents and other information that could provide answers to this question in the future.

Keywords: Jesuit Order, Lviv, XI Army Corps, history of chaplaincy, Church of the Holy Apostles Peter and Paul (Lviv).

Вступ

Постановка проблеми та її актуальність. Австрійська секуляризаційна реформа кін. XVIII пер. пол. ХІХ ст. внесла значні зміни у суспільно-релігійне життя Львова. Закривши значну кількість монастирів та перерозподіливши їх майно, місцева влада змінила релігійну ситуацію в місті, яка багато в чому визначалась, власне, діяльністю різноманітних орденів Католицької Церкви. Разом із цим такі реформи заклали основи для майбутніх протиріч з монашими орденами, в яких ця власність була забрана. Прикладом цього є діяльність Ордену єзуїтів, який був ліквідований у 1773 р., але вже в ХІХ ст. був повністю відновлений і повернувся до Львова. Історія діяльності ордену в ХІХ ст. у Львові сповнена намаганнями повернути свою колишню власність. Зокрема, мова йде про храм святих апостолів Петра і Павла, який був переданий світському духовенству. Процес цього повернення, як і використання самого храму, досі погано досліджений і має багато різночитань. Зокрема, до кінця не зрозумілим є питання, чи храм був повернутий у повну власність ордену, чи монахам було лише дозволено служити у храмі. Також, відкритим є питання статусу храму, зокрема чи був він гарнізонною церквою для австрійського війська, як про це досі часто пишуть у різноманітних виданнях. Тому публікація джерел, які дали б відповідь на це питання, є важливою складовою для вивчення військової та релігійної історії міста періоду ХІХ-початку ХХ ст.

Мета статті. Ввести в науковий обіг раніше невідомий документ, який стосується історії душпастирської опіки над військовими, які знаходилися у Львові в ХІХ ст.

Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Дана тема не ставала ще предметом дослідження науковців. Фактично, чи не єдиним істориком, який звернув на це питання увагу, був один з класиків єзуїтського історіописання о. Станіслав Заленський. Він вважав, що костел святих апостолів Петра і Павла був після ліквідації Ордену гарнізонним.

Виклад основного матеріалу дослідження

Збережені у фондах Центрального Державного Історичного архіву України у м. Львові документи свідчать, що статус власності на храм був непевний. Зокрема, добрим прикладом дискусійності цього питання є нижченаведений документ, виданий командуванням 11 Корпусу у м. Львові (Слободянюк, 2007: 9), який стосувався питання проведення богослужінь для військових у екс-єзуїтському храмі. Документ виданий у 1898 р. і вартий уваги з кількох причин. Найперше, він добре ілюструє своєрідну «подвійність» власності на храм у кін. ХІХ ст. Зокрема, в тексті автором (який, очевидно, служив у війську) використовується термін «Ex-Jesuitenkirche» (ексєзуїтська церква) паралельно з зазначенням, що настоятелем і служителями в цьому храмі є самі єзуїти. Водночас доволі часто використовується термін «Garnisonskirche» (гарнізонний храм) і навіть вказується на використання храму як Військової парафії. Слід зауважити, що наявність у Львові окремого храму для військових, який мав би статус гарнізонного, є досі відкритим питанням. Зокрема, з тексту нижчевикладеного документа виходить, що військові трактували храм святих апостолів Петра і Павла саме як гарнізонний храм. У той же час сам автор вказує, що й єзуїти трактували храм як виключно свій ще з сер. ХІХ ст. Наслідком такого непорозуміння стали часті конфлікти між адміністрацією храму та військовим командуванням, вирішити які був покликаний даний лист до Президії Цісарсько-Королівського Генерал-Губернаторства. Слід зауважити, що термін «гарнізонний храм», здебільшого відсутній у назвах храмів Львова кінця ХІХ ст. (Maps. Urban Media Archive: https://uma. lvivcenter. org/en/maps?page=2&places%5B1%5D=99), натомість наявні назви «Ex-Jesuitenkirche» та просто «Jesuitenkirche». З огляду на це наведений нижче документ є важливим джерелом для встанов лення факту існування в межах міста власне гарнізонного храму.

Окрім цього, даний документ дає деякі відомості щодо орга нізації військового душпастирства у Львові та епізодичні згадки про особливості релігійної культури того часу. Зокрема, цікавою є згадки про існування приватних лавок у храмі, які замикались; існування т.зв. апостольської сторони, де мали знаходитись офіцери, а також наявність соціальної диференціації між офіцерами та цивільними особами, яка проявлялась у їх розташуванні під час Святої Літургії у храмі.

Висновки

гарнізонний храм військовий

Даний документ публікується вперше і є важливим джерелом для реконструкції історії як самого храму святих апостолів Петра і Павла, так діяльності Ордену єзуїтів у Львові, військового капеланства австрійської армії та релігійної культури кін. ХІХ ст. Станом на ХІХ ст. у храмі святих апостолів Петра і Павла проводилися меси для військових, однак, судячи з документа, офіційного статусу гарнізонного він не мав.

Опис документа. Центральний Державний Історичний архів України у місті Львові, фонд 146, опис 50, справа 842, с. 94-98. [с.94]

K.und K. 11. Corps-Commando.

M.A. Nro 187.

An das Prasidium der k.k. Statthalterei in Lemberg. Lemberg, am 15. Janner 1898.

Das Corps-Commando erlaubt sich hiemit die Jntervention des k.k. Statthalterei-Prasidimus in nachstehender Anglegenheit zu erbitten: Wiem dem k.k. Prasidium bekkant sein wird, wurde in Jahre 1773 nacht Aufhebung des Jesuiten-Ordens in Galizien die Peter-undPaulus-Kirche in Lemberg der Weltgeistlichkeit zur Administration ubergeben und dann in eine Garnisonkirche umgewandelt. -

Bei der in Jahre 1836 durch Erzherzog Ferdinand erwirkten Ruckkehr der Jesuiten wurde diese Kirche unter Aufrechthaltung des Eigenthumsrechtes des Staates und der Widmung als Garnisonskirche der Ordensgeistlichen zur Verwaltung ubergeben. -

Als 1848 die Jesuiten aus ganz Oesterreich wieder vertrieben wurden, wurde mit Veroronung des k.k. galizischen LandesGuberniums vom 20. Juni 1848, Zl: 45731 die genannte Kirche unter ausdrucklicher Hervorhebung der Widmung fur die Andachten des k.k. Militars und der Schuljugend |: fur die Anderen aber nur soweit die Moglichkeit und die Dotationis mittel es erlauben:| dem Metropolitan-Domkapitel in Administration ubergeben. -

Endlich wurde mit Allerhochster Entschliessung vom 23 Juni 1852 die Aufhenbung der Congregation der Jesuiten in Oesterreich ausser Kraft gesetzt und die Vervaltung der Sanct [с.95] Peter und PaulusKirche erneuert den Jesuiten anvertraut.

Der jeweilige Superior als Administrator bezieht von der Regierung eine jahrliche Remuneration und wurde die Kirche in letzter Zeit wohl hauptsachlich auf Grund ihrer Bestimmung fur das k. und k. Militar und die Schuljugend auf Staatskosten mit bedeutendem Geldaufwande restauriert. -

Auf Grund des nun schon 120 Jahre bestehenden Rechtes wurde die Ex-Jesuitenkirche, seitdem sich osterreichisches Militar uberhaupt in Lemberg befindet, als Garnisonskirche benutzt. Die Modalitaren der Benutzung wurden stets den jeweiligen Bedurfnissen der Garnison angepasst zuletzt im Jahre 1889 auf Befehl des damaligen commadierenden Generals Ludwig Prinz zu Windischgratz neu ausgegeben und am 9. Janner 1898 zur stricten Darnach auhtung erneuert verlautbart.

Jm Laufe der letzten Jahre begannen die als Administratoren der Kirche angestellen Jesuiten-Patres der Garnison bei Benutzung der Kirche zu den Functionen der k. und k. Militar Pfarre, dann beim militarischen Gottesdienste verschiedene Schwierigkeiten und Hindernisse zu bereiten, welche von den Militar -Behorden stets in nachsichtigster Weise beurtheilt wurden. Die hieraus entstehenden Zwistigkeiten wurden von Fall zu Fall durch Nachgiebigkeit gegenuber den Administatorender Kirche beigelegt. -

Unter Anderem ereignere es sich in allerletzter Zeit dass fur die mit der Truppe zum Gottesdienste am Sonntag ausgeruckten Officiere in der Kirche gar keine Platze reserviert waren. Auf Ersuchen des die Truppe commandierenden Hauptmanns wurde nach vielen Einwendungen eine der leer stehenden Privatbanke mit 4 Platzen aufgesperrt, wahrend die [с. 96] ubrigen 5 Officiere im Kirchenschiffe zwischen den sich drangenden Leuten der niederster Volksclassen stehen mussten. -

Auf das hierauf am 29. October 1897 vom k. und k. PlatzCommando an den Superior gerichtete diensthofliche Ersuchen die fur die Officiere nothwendigen Banke auf der Epistelseite des Schiffes der Kirche fur den jeden Sonntag 9 Uhr vormittags anberampten Kirchenbesuch durch die Mannschaft stets reserviert zu halten, erhielt das Platz-Commando die in Abschrift beiliegende Antwort vom 6. Janner1898.-Nachdem der Superior in diesem Schreiben erklart, dass die vor dem 1848 bestandenen Verpflichtungen der Ordensmitglieder, sowie auch die Widmung der St: Peter und Paulus Kirche mit der Ausweisung erloschen sind und die Kirche bei der Ruckkehr unter ganz anderen Bedingungen ubergeben worden ist, so wird das k.k. Statthalterei-Prasidium gebeten, anher gefalligst mittheilen zu wollen, ob die Bestimmung der Ex-Jesuitenkirche in erster Linie fur das k. und k. Militar und die Schuljugend fur die Anderen jedoch nur nach Thunlichkeit und esrt in zweiter Linie dermalen noch zu Recht besteht oder nicht. -

Jm Falle diese Widmung jedoch auch derzeit noch in Kraft steht, so bitte ich das k.k. Statthalterei-Prasidium weiters seinen Einfluss dahin geltend machen zu wollen, dass

1/. dieses Recht der Gamison dem Superior des hiesigen JesuitenOrdens eindriglichst zum Bewusstsein gebracht und derselbe verhalten warden, dieses Recht stets zu respectieren;

2/. zu veranlassen, dass wie dies siet urdenklichen Zeiten im Gebrauch war, an jedem Sonntag 9 Uhr vormittags der fur die Gamison unbedingt erforderliche Raum im Schiffe der Kirche laut beiliegender Skizze frei sei. Hibei [с.97] wird ausdrucklich erwahnt, dass auf die im Antwortschreiben des Superiors erwahnten Privatbanke keineswegs reflectiert wird; -

3/. schliesslich wird gebeten, auch verfugen zu wollen dass die St: Peter und Paulus Kirche uber jeweilige Anforderung des k. und k. Militar Pfarramtes zue Ausubung der dieser Pfarre zukommenden geistlichen Functionen als Spendung des Sacramentes der Taufe, Busse, Communion, Ehe, Abhaltung von Seelenmessen, Predigten etc: nicht aus Gefalligkeit, sondern von Diensteswegen zur Verfugung gestellt werde. -

Endlich bitte ich das k.k. Statthalterei Prasidium zur Kenntnis nehmen zu wollen, dass das k. und k. Militar wohl auf der Respectierung der ihm bezuglich der Garnisons-Kirche zukommenden, hundertjahrigen Rechte bestehen muss, jedoch bei Ausubung derselben wie bisher immer, so auch in der Zukunft bereit sein wird, den billigen Wunschen und Bedurfnissen der Administratoren dieser Kirche Rechnung zu tragen. -

Печатка.

Підпис.

Командування Ц.К. 11 корпусу

М.А. Номер 187

До Президії

Цісарсько-Королівського Губернаторства у Львові.

Львів, 15 січня 1898 року.

Командування Корпусу бере на себе сміливість вимагати втручання Президії Ц.К. [Цісарсько-Королівського тут і далі] Губернаторства у наступному питанні.

Як буде відомо Ц.К. Президії, після скасування у 1773 р. ордену єзуїтів у Галичині, церква свв. апп. Петра і Павла була передана в адміністрування світському духовенству, а згодом використовувалася як гарнізонний храм.

У 1836 р., коли ерцгерцог Фердинанд добився повернення єзуїтів, храм був переданий в управління їх духовенству зі збереженням права державної власності [на будівлю церкви прим. Авт.] та освячено як гарнізонну церкву.

Коли у 1848 р. єзуїтів було вигнано з території Австрійської держави, указом від 20 червня 1848 р. Галицьким Губернаторством храм було передано в урядування митрополичому капітулу з чіткою вказівкою, що храм має служити військовим та шкільній молоді, а також всім іншим, наскільки дозволятимуть можливості.

Нарешті, коли Найвищою постановою від 23 червня 1852 р. заборона діяльності Конгрегації єзуїтів була відмінена, управління храмом Святих Петра і Павла знову було доручено єзуїтам.

Відповідно, суперіор як настоятель, отримує щорічну вина городу від уряду, а сам храм, в основному через використання його для військових та шкільної молоді, був відновлений за державний кошт зі значними витратами.

Завдяки закону, який діє вже 120 років, ексєзуїтський костел використовувався як гарнізонний храм австрійських військ, які перебувають у Львові. Використання храму завжди було адапто ване для потреб гарнізону, що крайнього разу було врегульовано наказом командувача генерала Людвіга Принца цу Віндіш-Греца та оголошено знову 9 січня 1898 року до суворої наступної перевірки.

Протягом останніх років священики-єзуїти гарнізону, які працювали адміністраторами костелу, що виконував функції Ц.К. Військової парафії, створювали різноманітні труднощі та перешкоди під час військових служб, на які завжди найм'якше реагувала військова влада. Виниклі суперечки вирішувалися в кожному окремому випадку, йдучи на поступки адміністраторам церкви.

Зокрема, нещодавно трапилася ситуація, коли для офіцерів, які йшли з військом на церковну службу [св. Літургію прим. Авт.] не було зарезервовано місць у церкві. На вимогу капітана, який командував військом, після багатьох заперечень, одну з порожніх приватних лавок на 4 місця було відімкнуто, однак решта 5 офіцерів були змушені стояти у нефі між юрбою людей найнижчих станів.

29 жовтня 1897 р. від Ц.К. Придворного командування надійшло ввічливе прохання до настоятеля, щоб лавки для офіцерів були завжди зарезервовані з апостольської сторони нефу о 9.00 ранку щонеділі, 6 січня 1898 р. Придворне командування отримало відповідь на ці листи.

Зокрема, настоятель заявив у цьому листі, що обов'язки членів ордену, які існували до 1848 року, а також освячення костелу св. Петра і Павла [в якості гарнізонного храму прим. Авт.] закінчилися з вигнанням [єзуїтів прим. Авт.] і що церква була передана при поверненні під зовсім інші умови, це змушує звернутися до президії Ц.К. губернатора з проханням повідомити, чи колишня єзуїтська церква призначена насамперед для служіння військових та шкільній молоді, а для інших тільки за можливості і по-друге чи на даний момент такий стан справ існує чи ні.

Якщо ж цей статус ще діє, просимо Ц.К. Президію, користуючись своїм впливом, домагатись:

1. Реалізації і поваги цього права гарнізону місцевим настоятелем єзуїтського ордену.

2. Забезпечити, щоб як це було з незапам'ятних часів, щонеділі о 9.00, згідно з доданим ескізом, відповідне місце в нефі церкви було вільним для гарнізону. Зауважимо, що приватні лавки, згадані настоятелем храму жодним чином [на плані прим. Авт.] не відображаються.

3. Нарешті, просимо також служителям у церкві св. Петра і Павла надати інформацію щодо відповідних вимог Ц.К. Військовопарафіяльної служби для виконання духовних функцій, покладених на цю парафію, таких як здійснення таїнства хрещення, покаяння, причастя, вінчання, проведення богослужінь, проповідей тощо: це все повинно надаватись не як люб'язність, а офіційно.

Нарешті просимо Президію Ц.К. Губернаторства взяти до відома, що Ц.К. Військові змушені наполягати на повазі столітніх прав, наданих їм по відношенню до гарнізонної церкви, однак якщо вони [єзуїти прим. Авт.] будуть діяти так само, як і раніше, [військові прим. Авт.] також будуть готові в майбутньому враховувати розумні побажання та потреби адміністраторів цієї церкви.

Печатка.

Підпис.

References

Zalqski S. (1880) OO. Jezuici we Lwowie. Lwow: Druk. Ludowa, 118 s. (pol.).

Размещено на Allbest.ru