Національна, етнічна та релігійна ідентичності: сутність, історичні засади формування та співвідношення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна, етнічна та релігійна ідентичності: сутність, історичні засади формування та співвідношення

Наталія Лопацька, канд. іст. наук, доц., Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука»

Ключові слова: національна ідентичність, етнічна ідентичність, релігійна ідентичність, нація, етнічна група, релігія.

Abstract

National, ethnic and religious identities: essence, historical basis of formation and correlation

Nataliia Lopatska, Ph.D. (History), Associate Professor, Private Higher Education Establishment «Academician Stepan Demianchuk International University of Economics and Humanities»

The article analyzes the essence of understanding the concepts: «national identity», «ethnic identity», «religious identity», their structural components, evolutionary principles of formation, and correlation in the aspect of a historical phenomenon. The issue of national identity was and remains extremely important for both the past and the present of Ukraine. The idea of state consolidation reflects the aspect of how formed and balanced civil society is. Elements of the latter are various associations covering certain spheres of life. Such structures fully reflect and determine the confessional sympathies of society. Identity in this sense acts as a key basis for the formation of ethnic and religious beliefs. Today, Ukraine is in an extremely difficult situation, which is connected with the Russian-Ukrainian war, which began in February 2014. In the context of modern events, it is important for the population of Ukraine to realize and focus their attention on what unites them. Such factors should be highlighted both in the past of Ukrainian history and determined in the present.

The content of the article reconstructs the problem of theoretical understanding of the concept of «national identity», «ethnic identity», «religious identity». It was determined that the specified identities have their own characteristics, which may change over the course of historical time. Attention is drawn to the fact that national identity can change over time. It is substantiated that «national identity», «ethnic identity», «religious identity» are in the process of constant changes, and can also adapt under the influence of external processes. It was determined that the mentioned identities are extremely important for Ukraine, as they both generate and confirm the foundations of national unity, and form a powerful foundation for an established civil society.

Key words: national identity, ethnic identity, religious identity, nation, ethnic group, religion.

Постановка проблеми

Сучасна українська та всесвітня історична наука багато приділяють уваги вивченню проблемі «ідентичності» як феномена суспільної організації. Актуальною науковою проблемою на сьогодні є проблема дослідження національної, етнічної, релігійної ідентичностей в розрізі сутності самої проблеми, а також ключових засад історичного формування та їх співвідношення. Для української історії, а також для розуміння обставин та ключових моментів українського націотворення - проблеми заявлених вище ідентичностей - представляють науковий інтерес.

Безумовно, без характеристики і розуміння історичних обставин минулого щодо формування української нації не можливо достеменно обґрунтувати її специфіку існування у сучасності. Перспективність дослідження проблеми національної, етнічної, релігійної ідентичностей для української історії полягає у актуалізації і поглибленні знань про національне самовизначення, особливості прояву українськості і трансляції її на організацію соціального, культурного, державотворчого життя України у різних часових етапах історичного розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливо зауважити, що аспект, який пов'язаний із проблемою дослідження ідентичностей: національної, етнічної та релігійної є доволі актуальним у кола представництва наукової спільноти. В умовах сучасного надскладного функціонування України, що зумовлено російсько-українською війною (пряме й опосередковане застосування збройної сили Російською Федерацією проти суверенітету і територіальної цілісності України, що бере початок з 20 лютого 2014 р і триває дотепер) надзвичайно важливо актуалізовувати такого характеру дослідження. Концептуальні засади і аспекти наукового пізнання заявленої проблеми щодо ідентичностей вивчали та вивчають такі вчені як: М. Степико [11], Ю. Поліщук [8], Л. Нагорна [5], В. Калач [3], І. Папаяні [7].

Метою статті є дослідження особливостей національної, етнічної та релігійної ідентичностей, з'ясування їх сутності, історичних засад формування та співвідношення.

Виклад основного матеріалу

«Ідентичність» - це рівнозначність, тотожність, однаковість... Дію установлення ідентичності називають ідентифікацією. Важливість з'ясування поняття ідентичність та способів ідентифікації зумовлена їх місцем у житті та діяльності людини» [1]. «Ідентичність» - як поняття дозволяє, з одного боку - виразити, формалізувати складні процеси, які відбуваються за участю індивіда у його суспільній, економічній, політичній, релігійній, культурній і інших видах діяльності, а з іншого боку - у конкретний історичний час або ж період, «ідентичність» сприяє формуванню національного, етнічного, релігійного компоненту для виробництва і транслювання загальних цінностей. На утвердження останніх об'єктивно впливає історичний час, конкретні історичні явища, усталені соціальні, культурні, економічні, духовні парадигми у суспільстві. Сучасні виклики світу і суспільства у ньому, на жаль, проявляються у найважчих і найскладніших кризових моментах: від глибинних деструктивних процесів в економічній, політичній сферах, до конфліктів воєнного характеру.

Завдання гуманітарної сфери, і в засадах історичної науки, зокрема, полягають у тому, щоб не лише звертати увагу на проблему трактування виникнення та розв'язки історії війн, повстань, соціально-економічних вибухів, а й сприяти через детальний розгляд і наукове вивчення їх особливостей в минулому, визначити критерії, обставини причинно-наслідкові зв'язки історичного розвитку подій сучасності, пояснення їхнього феномену, а відтак убезпечити й сприяти утвердження гарантій безпеки як на локальному рівні (державі), так і глобальному (світі). Адже ґрунтовні історичні знання, правильний їх науковий аналіз сприятимуть адекватним та справедливим оцінкам і висновкам - обґрунтуванням, а саме щодо проблем існування національних, етнічних, релігійних ідентичностей, що в результаті формуватиме об'єктивні підстави до процесу становлення миру і спокою у суспільстві, світові та його непорушності. Справедливі наукові оцінки історичного минулого, в рамках розкриття проблем: етнічної консолідації, національної ідентичності, мови, культури, релігії, духовних складових дозволятимуть популяризувати обґрунтування щодо визначення власного місця у надскладних утвореннях державного чи міждержавного характеру. В результаті такі наукові надбання практично зможуть згенеруватись у засадничих переконаннях достовірного знання історичного минулого свого краю, країни, а в подальшому - усвідомлення суспільством необхідності ідентифікації себе у «архітектоніці» культурної, етнічної, релігійної складової, що визначатиме об'єднувальний чинник для побудови єдиного національного.

Україна сьогодні у надскладних умовах, оскільки з 20 лютого 2014 р. триває російсько-українська війна - «... пряме й опосередковане застосування збройної сили Російською Федерацією проти суверенітету і територіальної цілісності України» [9]. З 24 лютого 2022 р. відбулося широкомасштабне вторгнення Росії в Україну. Звісно, що для правильного, об'єктивного висвітлення, трактування і аналізу істориками згадуваної війни необхідно, в першу чергу, володіти достовірною інформацією (історичні джерела, свідчення очевидців тощо), а з іншого боку, будь-який військовий конфлікт вимагає для неупередженого висвітлення змісту - його завершення, що дає можливість науковцям бачити проблему в ґенезі, зрештою, отримати доступ до необхідних джерел інформації, документальної бази (що в умовах війни не завжди можливо). Проте, вже у теперішньому часі очевидним є той факт, що наша українська нація, наша держава Україна потребують вкрай обґрунтованих не лише мотивацій, а й аксіологічних тверджень щодо нашої ідентичності: національної, етнічної, релігійної.

Консолідуючий фактор національного питання українців, через наукове висвітлення їх культурної унікальності та особливості рис нації на різних витках історичного часу, дозволить розкрити вкрай важливе на часі питання феномену українства, популяризувати його, донести до аудиторії не лише науковців, а й до здобувачів закладів загальної середньої освіти та закладів вищої освіти. Такого характеру підхід до вивчення історичних засад формування та співвідношення національної, етнічної та релігійної ідентичностей визначає: вагомість наукового інтересу до проблеми й актуалізацію її та більш ґрунтовне використання у навчальному матеріалі освітніх компонентів в закладах загальної середньої освіти, закладах вищої освіти України.

Важливо розуміти, що означає саме поняття «національна ідентичність». Енциклопедичне визначення трактує, що «національна ідентичність - це персональна ідентичність або відчуття належності до певної держави чи нації. Це сенс «нації як цілісного цілого, представленої самобутніми традиціями, культурою та мовами». Національна ідентичність може означати суб'єктивне відчуття, яке людина поділяє з групою людей про націю. Незалежно від законного статусу громадянства» [6]. Натівідад Гутьєррес зауважує, що «...національна ідентичність, насамперед, є самоідентифікація людей певної національної держави» [13, р. 7]. Британський дослідник Ентоні Дейвід Сміт у праці «Національна ідентичність» [10] визначає п'ять найголовніших рис національної ідентичності: «1) історична територія, або рідний край; 2) спільні міфи та історична пам'ять; 3) спільна масова, громадська культура; 4) єдині юридичні права та обов'язки для всіх членів; 5) спільна економіка з можливістю пересуватись у межах національної території» [10].

Беззаперечно, виходячи із тлумачення поняття «національна ідентичність» та розуміння її рис, очевидним є те, що населенню надто важко нав'язувати її особливі риси та елементи, коли воно вже персоніфікує себе із певними характеристиками, які визначають його як окремий національний феномен. На різних історичних етапах люди піддавались соціальним впливам, виділяли у повсякденному житті спільні елементи (історія нації, спільна культура, національні символи) своєї приналежності до певної групи. Через усвідомлення і розуміння особистої ідентичності людство сформувало підґрунтя та засадничі складові для національної ідентичності, що дозволило усвідомити власну приналежність до певної нації та держави. Варто враховувати, що ідентичність буває особистою або ж колективною. Науковець М. Степико зауважує, що «перша означає тожсамість статі, сімейного стану, зайнятості, освіти, місця проживання, вірування тощо однієї і тієї самої людини у різні проміжки часу...

Механізмом формування особистої ідентичності людини є інтеріоризація всіх обставин її життєдіяльності в особистісні, психологічні структури - підсвідомі або трансцендентні стосовно конкретної ситуації, що набувають у цьому випадку для особи всезагального значення... Найбільш важливими формами колективної ідентичності є соціальні: класові, етнічні, національні, громадянські, політичні тощо. Колективна ідентичність сама по собі є не об'єктивним чи суб'єктивним, а інтерсуб'єктивним феноменом. Вона відтворюється лише тому, що частина людей переконана: інші люди сприймають та оцінюють те або інше явище так само, як і вони» [11, с. 254]. Ідентичність має властивість проявляти себе через участь або ж реакцію суспільства на певні суспільно-політичні обставини, події. Для України знаковими проявами колективної ідентичності були: Помаранчева революція (22 листопада 2004 р. - 26 грудня 2004 р.), Революція гідності (з 30 листопада 2013 р. - до лютого 2014 р.). Згадувані події в Україні стали наслідком того, що українське суспільство відреагувало на тодішню діяльність органів влади, політичних та громадських установ, діючих соціальних програм тощо у вигляді реакції, що представила консолідуючу складову - колективну українську національну ідентичність.

Остання проявилася, дійсно, у важливих рушіях згуртованості українців, тяжіння їх до сучасних західних культурно - цивілізаційних цінностей (демократії, здатності до свідомого ціннісного вибору) і при цьому збереженні власних та унікальних національних надбань. Дослідниця Т. Метельова вдало визначає пріоритет у виборі людини щодо розширення власних інтелектуальних і культурних тенденцій та їх наслідкових складових: «Людина в ситуації необмежених можливостей комунікації у своєму повсякденному бутті стикається з безліччю традицій, дискурсів, культурних практик. Розуміти й поважати їх - ось чому має вона вчитися; цінувати їх естетику й відчувати поліфонічність і полісемантичність їхнього змісту. Традиційна народна і - ширше - національна культура як предмет вибору в новій ситуації лише втрачає свої преференції як такої, що обирається за належністю до спільноти. Однак у будь-якому разі вона проривається до буття і не лише живить своїми енергіями культуру високу, а й конституює ґрунт мас-культури - тільки відповідним, мозаїчно-фрагментаризованим способом» [4, с. 23].

Національна ідентичність виконує надзвичайно важливі функції. Варто звернути увагу на те, що націю згуртовує спільна територія проживання і не тільки на сучасному етапі, а й в минулому, оскільки це формується в процесі життя, праці - так званого соціального простору, який демаркується історичною територією. Інша важлива функція національної ідентичності - забезпечення контролю над територіальними ресурсами. Нація, виходячи із особливостей поділу праці, сприяє «...пересуванню товарів та робочої сили, розподілу ресурсів між членами нації в межах батьківщини» [10]. Звісно, що нація має обов'язково керуватися і легітимними інституціями, юридичними нормами, тому вона на різних етапах формувала і формує опору для держави. Це визначається певними критеріями національного інтересу, який може спонукати до вибору урядів, їх представників. В сукупності функції, які виконує нація, відображаючи свої політичні особливості національної ідентичності, від найдавніших часів - у вигляді звичаїв, традицій, та у сучасності - це юридичні інституції, органи влади, які забезпечують легітимне утвердження громадського порядку, правил і норм, забезпечують солідарність, єдність. Таким чином, національна ідентичність - складна конструкція, яка сприяє утвердженню самоорієнтації, самовизначення індивіда у світі.

Етнічна ідентичність - це «.усвідомлення приналежності до певної етнічної спільноти, ідентифікації з іншими членами етносу внаслідок спільності історичної пам'яті, спільності культурних архетипів тощо» [2, с. 274]. Цей вид ідентичності надзвичайно важливий, оскільки це вагоме підґрунтя для утвердження національної ідентичності. Пріоритети етнічної ідентичності спрямовані більше у минуле, саме воно для певного етносу стає важливим чинником до його утворення. Це не лише історичні обставини, досвід, а й спільні психологічні особливості людей, які формують спільний етнодемографічний потенціал. В процесі історичного формування українців як етнічної спільноти не раз виникали ситуації, що викликати різного характеру напруженості. Наприклад, зміна економічної, політичної, духовної ситуації в Україні призводила не раз і до значних змін внутрішніх відносин українського етносу, і до його відносин з іншими етнічними групами.

Україна отримала у спадок досить розбалансоване суспільство, яке до цього часу орієнтується на свої індивідуальні ціннісні й змістовні парадигми, тому сприйняття минулого і бачення майбутнього в нього теж доволі різне. Історично зумовлено це тим, що територіально Україна не завжди перебувала монолітно у сучасних її кордонах. Українські землі в минулому тривалий час перебували у складі різних держав, що здійснювали і юридичний, і ідеологічний тиск. Громадянська, а відтак і етнічна консолідація можлива за умови, коли є суспільна стабільність, що гарантуватиме формування потужної політичної нації. Зважаючи на історичні особливості існування України як держави, на сьогодні є проблеми із самоідентифікацією її населення: «одна із причин цього полягає в тому, що Україна мала лише спорадичний досвід монолітного і цілісного існування, тривалий час її частини перебували у складі сусідніх держав...» [8, с. 198].

На сучасному етапі розвитку українське суспільство інтенсивно відроджує втрачені або ж раніше нерозвинені атрибути своєї етнічності. Вагомим рушієм у цих змінах і процесах є те, що етнокультурні потреби переходять у площину потреби забезпечення етнокультурних прав, а також формують етнополітику держави. В результаті для українського етносу - це визначатиме і вже на сучасному етапі розвитку України визначає потреби етнокультурного й політичного розвитку як складових різних елементів етнонаціональної структури. Представники українського етносу у історичному минулому це проявляли у прагненні розбудувати національну державу. Сьогодні в українському суспільстві це яскраво простежується у зростанні етнічної консолідації, солідарності, внутрішньої етнічної згуртованості. Проте, етнічні рухи в Україні мають властивість за певних обставин породжувати ситуації конфліктогенного характеру, що яскраво простежується у середовищі національних меншин.

Це провокує і ізоляціоністські, і сепаратистські настрої в середовищі тих чи інших національних меншин, які проживають на території України. Релігійна ідентичність «є специфічним типом формування ідентичності. Зокрема, це відчуття приналежності до групи, до релігії та важливість цієї приналежності до групи, оскільки вона стосується самооцінки людини. . Релігійна ідентичність, з іншого боку, стосується саме членства в релігійній групі, незалежно від релігійної діяльності чи участі» [14]. У історичному феномені процес релігійної ідентичності для України надзвичайно складний. Наша країна ніколи не була моноконфесійною, а на її території проживали різні етнічні групи. Таким чином, це зумовило до формування на території українських земель чисельних релігійних ідентичностей. Самі ж процеси «... формування ідентичностей в межах українського та інших народів (поляків, євреїв, німців, греків, татар, ... тощо) виявилися надто складними факторами» [12]. Такими непростими обставинами, що стримували або ж впливали на процес формування особливостей релігійної ідентичності українців виступають аспекти, що зумовлені: відсутністю власної держави тривалий час, засилля чужих політичних сил, культурне, мовне, ментальне, соціальне приниження титульної нації в її історії. Така складність історичного минулого нашої країни у процесах державотворення, впливу на неї інших держав визначала і роль релігії, оскільки вона могла як сприяти гуртуванню і консолідації української нації та розвитку її релігійної ідентичності, так і навпаки - нівелювати, «розчиняти» етнорелігійну специфіку народів. Минуле

України характеризується складними обставинами, оскільки країна опинялася на розламі «культурно-цивілізаційних світів, в рамках яких шукала свою ідентичність, не завжди синхронізуючись з історичним поступом людства» [12]. На сучасному етапі розвитку України проблема релігійної ідентичності надзвичайно вагома. Перш за все, Революція Гідності (політичні і суспільні зміни в Україні - листопад 2013 р. - лютий 2014 р.), анексія Криму Російською Федерацією (березень 2014 р. і триває дотепер), російсько -українська війна - пряме й опосередковане застосування збройної сили Російською Федерацією проти суверенітету і територіальної цілісності України (з 20 лютого 2014 р. і триває дотепер) актуалізували проблему релігійної ідентичності. Наприклад, події Революції Гідності засвідчили пріоритет християнських цінностей, а саме - викристалізувалась толерантна міжконфесійна складова (мирне співіснування різних конфесій). Для України - це стало наслідком єднання. В умовах складної реальності сучасної України - повномасштабного вторгнення Російської Федерації до нашої країни (з 24 лютого 2022 р. і триває дотепер) - українська нація продемонструвала єднання і визначення в релігійній ідентифікації на основі прихильності вірян Православній Церкві України. Варто зауважити, що складні процеси політичного, соціального, міждержавного характеру, безумовно, впливають на засади релігійної ідентичності, визначають її ключові пріоритети.

Висновки

Отже, процеси національної, етнічної та релігійної ідентичностей є унікальними, які і в минулому України, і її сучасному відігравали і відіграють вагому роль не лише в ідентифікації українців як нації, але й визначають їх особливі складові національно-культурного феномену. Усі три вище зазначені ідентичності для України є цінностями, які спрямовані на формування національних пріоритетів. Національна, етнічна та релігійна ідентичності сприяють консолідації українства, а також є вагомими у становленні громадянського суспільства.

консолідація держава ідентичність історичний

Список використаних джерел та літератури

1. Ідентичність // Енциклопедія сучасної України.

2. Історія української культури: навч. посіб. / за ред. О.Ю. Павлової. - Київ: Центр учбової літератури, 2012. - 368 с.

3. Калач В. Релігійна ідентичність українських громадян та соціокультурні трансформації / В. Калач // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Секція Українознавство. - № 15. - 2001. - С. 37-39.

4. Культурно-цивілізаційний простір Європи і Україна: особливості становлення та сучасні тенденції розвитку: колективна монографія / [наук. ред. А. І. Кудряченко]; Інститут європейських досліджень НАН України. - Київ: Університет «Україна», 2010. - 405 с.

5. Нагорна Л.П. Регіональна ідентичність: український контекст / Л.П. Нагорна. - Київ: ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008. - 405 с.

6. Національна ідентичність // Вікіпедія: вільна енциклопедія.

7. Папаяні І. Релігійна ідентичність в кордонах теоретичного релігієзнавства / І. Папаяні // Українське релігієзнавство. - 2009. - № 52. - С. 22-29.

8. Поліщук Ю.Теоретичні виміри етнічної і національної ідентичностей / Ю. Поліщук // Наукові записки Інституту політ. і етнонац. досліджень ім. І. Кураса. - Київ, 2013. - Т.2 (64): Березень-квітень. - С. 197-213.

9. Російсько-українська війна// Вікіпедія: вільна енциклопедія.

10. Сміт Ентоні Д. Національна ідентичність / Ентоні Д. Сміт. - Київ: Основи, 1994. - 224 с.

11. Степико М. Сучасні виклики українській національній ідентичності / М. Степико // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. - Київ: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України; Президія НАН України, 2019. - №. 3-4 (99-100). - С. 253-265.

12. Филипович Л. Релігійні ідентичності в Україні: постановка проблеми.

13. Gutierrez N. The Study of National Identity // Modern Roots: Studies of National Identity. Ed. by A. Dieckhoff and N. Gutierrez. Aldershot: Ashgate, 2001. - P. 3-20.

14. Religious identity // Wikipedia The Free Encyclopedia.

References

1. Identychnist. Encyklopediya suchasnoyi Ukrayiny. [In Ukrainian].

2. Pavlova O.Yu. (Ed.) (2012). Istoriya ukrayinskoi kultury. Navch. posib. Kyyiv: Centr uchbovoyi literatury. [In Ukrainian].

3. Kalach V. (2001). Relihijna identychnist ukrayinskyx hromadyan ta sociokulturni transformaciyi. Visnyk Kyivskoho nacionalnoho universytetu im. Tarasa Shevchenka. Sekciya Ukrayinoznavstvo. 15, 37-39. [In Ukrainian].

4. Kudryachenko A.I. (Ed.) (2010). Kulturno-cyvilizacijnyj prostir Yevropy i Ukrayina: osoblyvosti stanovlennya ta suchasni tendenciyi rozvytku. Instytut yevropejskyx doslidzhen NAN Ukrayiny. Kyyiv: Universytet «Ukrayina». [In Ukrainian].

5. Nahorna L.P. (2008). Rehionalna identychnist: ukrayinskyj kontekst. Kyyiv: IPiEND imeni I.F. Kurasa NAN Ukrayiny. [In Ukrainian].

6. Nacionalna identychnist. Vikipediya: vilna encyklopediya. [In Ukrainian].

7. Papayani I. (2009). Relihijna identychnist v kordonax teoretychnoho relihiyeznavstva. Ukrayinske relihiyeznavstvo. 52, 22-29. [In Ukrainian].

8. Polishhuk Yu. (2013, Berezen-kviten). Teoretychni vymiry etnichnoyi i nacionalnoyi identychnostej. Naukovi zapysky Instytutu polit. i etnonac. Doslidzhen im. I. Kurasa. 2 (64), 197213. [In Ukrainian].

9. Rosijsko-ukrayinska vijna. Vikipediya: vilna encyklopediya. [In Ukrainian].

10. Smit E.D. (1994). Nacionalna identychnist. Kyyiv: Osnovy. [In Ukrainian].

11. Stepyko M. (2019). Suchasni vyklyky ukrayinskij nacionalnij identychnosti. Naukovi zapysky Instytutu politychnyx i etnonacionalnyx doslidzhen im. I.F. Kurasa NAN Ukrayiny. Kyyiv: Instytut politychnyx i etnonacionalnyx doslidzhen im. I.F. Kurasa NAN Ukrayiny; Prezydiya NAN Ukrayiny. 3-4 (99-100), 253 - 265. [In Ukrainian].

12. Fylypovych L. Relihijni identychnosti v Ukrayini: postanovka problemy. [In Ukrainian].

13. Gutierrez N. (2001). The Study of National Identity (A. Dieckhoff & N. Gutierrez, Eds.). Modern Roots: Studies of National Identity (pp. 3-20). Ashgate. [In English].

14. Religious identity. Wikipedia The Free Encyclopedia. [In English].

Размещено на Allbest.ru