Документи ф. п. 292 Держархіву Вінницької області про Вінницький педінститут: характеристика основних напрямків діяльності (1953-1964 рр.)

Размещено на http://allbest.ru

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Документи ф. п. 292 Держархіву Вінницької області про Вінницький педінститут: характеристика основних напрямків діяльності (1953-1964 рр.)

Комарніцький Олександр - академік НАНВО України,

доктор історичних наук, професор,

професор кафедри історії України

м. Кам'янець-Подільський

Анотація

Мета статті - на основі архівних документів охарактеризувати основні напрями діяльності Вінницького педінституту, зокрема, проаналізувати кадровий склад, стан освітньої діяльності і науково-дослідної роботи, показати матеріальне становище закладу загалом, і учасників освітнього процесу зокрема.

Поза увагою автора залишилися громадсько-політична і культурно-освітня діяльність, які стануть темою окремої публікації.

Методологічною основою дослідження є принципи історизму, системності та всебічності, проблемно-хронологічний та діахронний методи.

Наукова новизна публікації полягає в тому, що вперше на основі архівних матеріалів фонду партійної організації Вінницького педінституту проаналізовано основні напрями діяльності цього закладу вищої освіти.

Висновки. Партійна організація педінституту окрім ідеологічної та ідейно-виховної роботи намагалася контролювати й інші сфери роботи вишу. На засіданнях партбюро розглядали кадрові питання, заслуховували персональні справи викладачів-партійців, які порушили партійну дисципліну, аналізували стан профорієнтаційної роботи і хід прийому студентів.

Предметом обговорення була організація освітнього процесу: звертали увагу на підвищення якості викладання, покращення педагогічної майстерності викладачів, використання на лекціях наочності, забезпечення повноцінної самостійної роботи студентів тощо.

Здійснювалися заходи щодо наближення діяльності науково-педагогічних працівників до практики роботи школи і покращення професійної підготовки студентів. Низка документів характеризують стан наукової роботи окремих викладачів, зокрема написання ними дисертацій, наукових і науково-популярних праць тощо.

Розширювалася і зміцнювалася матеріально-технічна база: зростали навчальні площі, студенти отримали новий гуртожиток, введено у дію їдальню, деякі викладачі отримали квартири. Переважно ці зміни прийшлися на 60-ті рр. Однак повністю розв'язати питання забезпечення інституту навчальною площею, а викладачів - житлом, тоді не вдалося.

Ключові слова: інститут, партійна організація, викладач, студент, практика, дисертація, гуртожиток.

Abstract

Documents f.p. 292 of the state archives of Vinnytsia region on the Vinnytsia pedagogical institute: characteristics of the main areas of activity (1953-1964)

Komarnitskyi Oleksandr - NANVO Academician of Ukraine, Doctor of Historical Sciences, Professor, Professor of the Department of History of Ukraine, Kamianets-Podilskyi National Ivan Ohiienko University, Kamianets-Podilskyi,

The purpose of the article is to characterize the main activities of the Vinnytsia Pedagogical Institute based on archival documents, in particular, to analyze the personnel composition, the state of educational activity and research work, to show the financial situation of the institution in general, and the participants of the educational process in particular. Public-political and cultural-educational activities remained out of the author's attention, which will be the subject of a separate publication.

The methodological basis of the research is the principles of historicism, systematicity and comprehensiveness, problem-chronological and diachronic methods.

The scientific novelty of the publication lies in the fact that for the first time, based on archival materials of the fund of the party organization of the Vinnytsia Pedagogical Institute, the main areas of activity of this institution of higher education have been analyzed.

Conclusions. The party organization of the Pedagogical Institute, in addition to ideological and ideological and educational work, tried to control other areas of the higher education institution's work. At the meetings of the party bureau, personnel issues were considered, personal cases of party teachers who violated party discipline were heard, and the state of career guidance work and the progress of student admissions were analyzed. The subject of the discussion was the organization of the educational process: attention was paid to improving the quality of teaching, improving the pedagogical skills of teachers, using visualization in lectures, ensuring full-fledged independent work of students, etc. Measures were taken to bring the activities of scientific and pedagogical workers closer to the practice of school- work and to improve the professional training of students. A number of documents characterize the state of the scientific work of individual teachers, in particular, their writing of theses, scientific and popular science works, etc. The material and technical base was expanded and strengthened: study areas increased, students received a new dormitory, a dining hall was put into operation, and some teachers received apartments. Most of these changes occurred in the 1960s. However, it was not possible to fully resolve the issue of providing the institute with an educational space, and teachers with housing, at that time.

Key words: institute, party organization, teacher, student, practice, dissertation, dormitory.

Вступ

Постановка проблеми. Для 50-60-х рр. XX ст. характерною є бурхлива реформаторська діяльність, часткова демократизація суспільства, десталінізація, тимчасова лібералізація тоталітарної системи, національно-духовне пробудження різних верств українського суспільства. Серед хрущовських реформ важливим було реформування освітньої галузі, що супроводжувалося змінами, перетвореннями і нововведеннями, інтенсивним пошуком шляхів формування нової системи вищої педагогічної освіти, яка б забезпечила радянську школу кваліфікованими кадрами вчителів. Одним із закладів освіти, який виконував окреслене завдання, був Вінницький державний педагогічний інститут.

Аналіз джерел та останні дослідження. Діяльність Вінницького педінституту у роки хрущовської «відлиги» комплексно не досліджувалася. Окремі розвідки з історії закладу цього періоду опублікувала український історик Г. Матушок.

Зокрема, у своїх статтях вона прослідкувала зміни у структурі педагогічного вишу, показала формування викладацького і студентського складу (Матушок, 2022a), основні напрями науково-дослідної роботи викладачів (Матушок, 2022b), забезпечення викладачів і студентів житловою площею (Матушок, 2023).

Окремі аспекти діяльності Вінницького педінституту висвітлювалися на сторінках ювілейного видання «Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського (1912-2012)» (Кароєва, 2012), а також в історичній довідці, розміщеній на сайті університету (Історія університету).

Поза увагою авторів залишилися документи фонду партійної організації педінституту (ф. п. 292 «Вінницький педагогічний інститут (Вінницький інститут соціального виховання. 1930-1987 рр.»), які зберігаються у Державному архіві Вінницької області. У ньому представлено протоколи засідань партійних бюро та загальних зборів осередку КПУ (спр. 18-29). На жаль, у цьому фонді збереглися лише декілька щорічних звітів секретарів партійного осередку про його роботу, які являють особливу цінність.

Мета статті - на основі архівних документів охарактеризувати основні напрями діяльності Вінницького педінституту, зокрема, проаналізувати кадровий склад, стан освітньої діяльності і науково-дослідної роботи, показати матеріальне становище закладу загалом, і учасників освітнього процесу зокрема. Поза увагою автора залишилися громадсько-політична і культурно- освітня діяльність, які стануть темою окремої публікації.

Виклад основного матеріалу

Партійна організація Вінницького педінституту основну увагу у своїй діяльності приділяла ідеологічній та ідейно-виховній роботі, що є цілком природно. Водночас, партійці намагалися контролювати й інші сфери роботи вишу. кадровий вінницький педагогічний студент

На засіданнях партосередку розглядалися кадрові питання і заслуховувалася інформація про зміни у структурі закладу освіти. Щодо структурних змін, то до 1956 р. виш мав два факультети - фізико-математичний та історико-філологічний. Однак, у тому ж році відповідно до розпорядження Міністерства освіти УРСР студентів історичного відділу перевели до Одеського університету, англійського - до Ніжинського, а французького - до Одеського педінститутів. Відповідно назріло питання про структурні зміни, оскільки фактично у складі Вінницького педінституту залишився єдиний фізико-математичний факультет.

Невдовзі питання вирішили і 30 липня 1956 р. на засіданні партбюро директор вишу О. Ткаченко повідомив про те, що рішенням Міносвіти в інституті створено два нових факультети - фізичного виховання і підготовки вчителів 1-4 класів (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 21, арк. 61-62). На початку 60-х рр. розпочав роботу загальнонауковий факультет, який за чисельністю студентів серед педагогічних ЗВО був найбільшим. Станом на 1962 р. він нараховував понад 1800 осіб і охоплював 33 спеціальності по таких відділеннях: математичне - 236 студентів, гуманітарне - 475, економічне - 659, агробіологічне - 438 (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 27, арк. 115).

У зв'язку із структурними змінами потрібно було вирішувати кадрові питання. 21 травня 1957 р. розглянули заяву заступника директора з наукової частини І. Пшука, який просив звільнити його з посади, оскільки йому, як історику, складно було керувати науковою роботою викладачів фізико-математичного факультету.

На перший погляд така аргументація виглядає дивно, адже окрім фізмату були й інші факультети. Однак для цього були підстави. На той час як директор, так і заступник за фахом були істориками. А з профільного міністерства надійшло роз'яснення, що оскільки історичний факультет ліквідовано, то дві ключові посади в інституті не можуть займати «непрофільні» спеціалісти.

Щодо кандидатури заступника, то спочатку зійшлися на особі завідувача кафедри математики В. Горошка, який мав досвід роботи на цій посаді у Московському авіаційному НДІ. Розглядалися також кандидатури М. Олонічева (колишній завідувач кафедри математики), завідувача кафедри політекономії Ю. Степаненка.

Однак, їх відхилили, оскільки вони не володіли українською мовою (інститут отримав від Міносвіти низку листів про те, що вся навчальна робота, документація, збори, наради, засідання повинні проводитися українською мовою.

Всім викладачам необхідно було оволодіти українською мовою. - Авт.) (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 22, арк. 42-43). 23 липня це питання знову розглянули, оскільки В. Горошко відмовився від посади, мотивуючи цей крок хворобою. Ухвалили рекомендувати на посаду заступника директора кандидата педагогічних наук, доцента Б. Білого. На тому ж засіданні на посаду декана філологічного факультету підтримали кандидатуру М. Присяжнюка (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 22, арк. 70).

На засіданнях партбюро розглядали персональні справи викладачів-партійців, які порушили партійну дисципліну. Так, 2 червня 1956 р. обговорили заяву завідувача кафедри російської мови та літератури В. Малинковського з проханням дозволити йому взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади в Алма-Атинському державному університеті. Директор інституту О. Ткаченко зазначив, що В. Малинковський вчиняє не як свідомий дисциплінований комуніст, оскільки заяву подав тоді, коли інститут уже вирішив питання про заміщення вакантних ставок.

Своєчасно про своє звільнення він не поставив раніше до відома ні раду інституту, ні партбюро. Заявник визнав, що дійсно вчинив не етично, не попередивши керівництво про звільнення своєчасно. Бажання перейти на роботу в Алма-Ату покликано тим, що там більше можливостей для наукового росту, а для дружини була можливість навчатися в аспірантурі.

Учасники зібрання засудили поведінку Малинковського і ухвалили відмовити йому у заяві про звільнення, поставити питання про його поведінку на партійних зборах. До кінця року це питання не піднімали. Судячи з усього, викладач залишився далі працювати (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 21, арк. 52-54). Станом на 1963 р. Малинковський обіймав посаду завідувача цієї ж кафедри (Держархів Вінницької обл., ф. р. 5050, оп. 1, спр. 594, арк. 17).

По суті, подібну заяву розглянули 10 грудня 1957 р., Предметом уваги стала персональна справа члена КПРС викладача С. Кріцштейна. Після закінчення інституту він звернувся із заявою про зарахування його викладачем факультету фізичного виховання. Йому не відмовили і прийняли на роботу, однак невдовзі він виїхав у Чернівці, де влаштувався на роботу, не повідомивши про це партор- ганізацію і дирекцію інституту. Відповідно на роботу викладача не з'явився.

Пропустивши три дня навчальних занять, С. Кріцштейн приїхав до Вінниці, щоб повідомити про те, що він в інституті працювати не буде. Дирекція вишу оголосила йому догану. Свій вчинок викладач пояснив відсутністю житлової площі. Незважаючи на рішення Ради Міністрів УРСР про надання квартири, міськвиконком житла йому не виділив. Натоміть, у Чернівцях йому дали гарну квартиру, через що Кріцштейн погодився поїхати туди на роботу (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 22, арк. 123-124).

Щодо загальної кількості науково-педагогічних працівників, то маємо фрагментарні дані. Так, у 1962 р. в інституті працювали 179 викладачів, а в наступному навчальному році цей показник зріс до 202 (у складі викладачів було 54 доценти і кандидати наук) (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 28, арк. 55).

У виші приділяли увагу профорієнтаційній роботі. 17 жовтня 1960 р. на засіданні партбюро ухвалили створити при інституті робітничий факультет з підготовки для вступу у педінститут. Функції викладачів виконували студенти. Для сільської молоді організували заочні консультації (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 25, арк. 74).

Окремі документи містять статистичні дані про прийом молоді. Так, у 1954 р. в інститут зарахували 380 осіб, у т.ч. 53 «медалістів», 14 випускників технікумів, які отримали диплом з відзнакою. За статтю переважали жінки (їх було 273), за національністю - українці (загалом - 351; росіян - 51, євреїв - 23). За соціальним складом дітей службовців було 196, колгоспників - 112, робітників - 70. На І курс зарахували 4 учасника радянсько-німецької війни; 8 комуністів і 339 комсомольців (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 19, арк. 183). Щодо загального конкурсу, то у 1961 р. він становив 2,6 особи на одне місце (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 26, арк. 100).

Наприкінці 50-х - у першій половині 60-х рр. значні пільги при вступі надавали особам з дворічним виробничим стажем і демобілізованим. Зокрема, у 1963 р. на перший курс денної форми навчання прийняли 410 осіб, 80% з яких становили виробничники (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 28, арк. 55).

Упродовж 50-60-х рр. зросла загальна кількість студентів. Так, у 19531954 н.р. на денній формі навчання навчалися 1247 студентів, на заочній - 2305 (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 19, арк. 179, 182). Восени 1963 р. студіював 6161 студент, у т.ч. на стаціонарі - 1491, на заочному відділенні - 2057, на загальнонауковому факультеті - 2613 (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 28, арк. 55).

Освітня діяльність в архівних документах представлена частково. Зокрема, у звіті про діяльність партосередку у вересні 1953 - вересні 1954 рр. кращими викладачами, які на високому рівні проводили заняття, значилися П. Волков, Миколаєнко, В. Чернокозова, В. Борщевський, М. Чечот, Лютворт, В. Малинковський, А. Яворський, М. Олонічев, Г. Почепцов та інші. Вони постійно працювали над підвищенням якості викладання, багато уваги приділяли покращенню педагогічної майстерності, на лекціях використовували наочність (карти, діаграми, картини, фотоальбоми, проекційну апаратуру) (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 19, арк. 171).

Однією із форм морального стимулювання кращих науково-педагогічних працівників було занесення їх на Дошку пошани. 4 листопада 1960 р. було висунуто такі кандидатури: декан фізико-математичного факультету Г. Півень, парторг факультету фізичного виховання Н. Кветний, парторг філологічного факультету Дацюк, викладачі Любивець, Четирус, Іванов, Семенов, Ю. Степаненко, Фоменко, Горобець, Папроцька, Поліщук, Груз- ман, Краснопольський, лаборанти Парфенюк і Кантор, секретар інституту Домбровський, завідувач читальним залом Бондар, працівник інституту Ковальчук (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 25, арк. 75).

Водночас, частина студентів негативно характеризували окремих викладачів (у середовищі партійців побутувала думка «Студент - самий правильний суддя роботи викладачів»). Наприклад, 19 вересня 1953 р. на загальних закритих партійних зборах виступив студент, член КПРС Мельник. Він критикував деяких викладачів.

Так, викладач кафедри математики Яровий рахував своїм обов'язком заплутати студента, що відповідав, «підставити йому ніжку» (його власний вислів): «Я ловлю їх крючками. Дам одне питання, студент відповів, даю друге додаткове питання, теж відповідає, тоді я йому третє - ось він і сів». Студент зазначав, що його однокурсники не поважали цього викладача, оскільки отримували від нього дуже мало знань, постійне приниження. Не користувалися авторитетом серед студентства також викладачі Малишев, Суботіна, Поліщук, Мацак. Не подобалося молоді і те, що частина викладачів відсилали студентів до дуже складної літератури, а деякі проводили заняття упереміж з анекдотами (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 18, арк. 119).

Наскільки результативною була робота науково-педагогічних працівників демонстрували показники успішності студентів. Так, на літній екзаменаційній сесії 1952-1953 н.р. їхня абсолютна успішність становила 95,4%, а якісна - 80% (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 18, арк. 134), у 1953-1954 н.р. - відповідно 95,3% і 75,2% (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 19, арк. 179).

На літній екзаменаційній сесії 1962-1963 н.р. за абсолютними показниками встигали 89,3% молодих людей (на фізико- математичному факультеті - 86,8%, філологічному - 94,3%, підготовки вчителів 1-4 класів - 87,6%, факультеті фізичного виховання - 87,3%) (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 28, арк. 64).

Важливою ланкою в організації освітнього процесу була самостійна робота студентів. Проводились спеціальні збори студентів на всіх факультетах, де науково-педагогічні працівники і студенти старших курсів ділилися із першокурсниками досвідом роботи над вивченням програмного матеріалу, проводили відповідні бесіди і читали лекції на теми «Як слухати і конспектувати лекцію», «Як самостійно працювати над першоджерелами», «Форми самостійної роботи над книгою» (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 19, арк. 174; спр. 28, арк. 63).

Щоправда, були випадки, коли окремі викладачі перевантажували студентів обов'язковою літературою, насамперед викладачі кафедри марксизму-ленінізму, російської, української і зарубіжної літератури та історії. Так, викладач політекономії Іванова визначила літературу до однієї із тем у розмірі 500 сторінок. Кандидат філологічних наук Царик рекомендував стільки літератури, що студенти не мали фізичної можливості її опрацювати. Мали місце перевантаження обов'язковими художніми текстами для вивчення студентами курсу дитячої літератури (Гудок, Димніч) (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 19, арк. 174).

Чільне місце у формуванні майбутніх вчителів займала педагогічна практика, яку студенти проходили в загальноосвітніх школах та інших навчально-виховних закладах.

У звітах йшлося про успіхи, досягнуті студентами у справі засвоєння теоретичних знань, умінь і навичок у практичній роботі. Водночас, наприклад, у 1954 р. зазначалося, що практика виявила і цілий ряд недоліків, характерних для значної кількості студентів.

Так, ряд здобувачів освіти українського і російського відділів недостатньо оволоділи шкільними курсами граматики, допускали помилки у граматичному розборі речень, в орфографії, стилістиці, про що свідчили щоденники і звіти студентів. Не всі з них володіли методикою аналізу художніх творів, не вміли виразно читати художні тексти, не достатньо володіли літературною мовою (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 19, арк. 175).

Педінститут був тісно пов'язаний з життям середньої школи. Так, у 19621963 н.р. кафедри суспільних наук організували постійно діючий семінар спільно з інститутом удосконалення вчителів для вчителів суспільствознавства шкіл Вінниці, Турбова і Гнівані. Створили збірник на допомогу учителям суспільствознавства, підготували посібник для вчителів суспільствознавства і пропагандистів області «Вінниччина в цифрах і фактах» (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 28, арк. 65). У тому ж навчальному році ряд занять з факультативного курсу методики виховної роботи в школі-інтернаті провела заступник директора з навчальної роботи Тульчинської школи-інтернату Попова (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 28, арк. 61).

З практикою роботи школи тісно пов'язана була наукова складова. Наприклад, у 1952-1953 н.р. із 54 індивідуальних наукових тем 20 були безпосередньо пов'язані із шкільною тематикою. Так, викладачі кафедри фізики і математики працювали над актуальними питаннями методики викладання фізики в середній школі (зокрема, Г. Півень обрав тему кандидатської дисертації «Електричні машини перемінного струму в курсі фізики середньої школи»).

Викладачі факультету іноземних мов значну увагу приділили питанню методики викладання іноземних мов у середній школі (Є. Папроцька працювала над кандидатською дисертацією «Роль рідної мови у викладанні іноземних мов у середній школі»). Методичні статті і лекції з історії Вінниччини доцента кафедри історії СРСР І. Пшука допомагали вчителям шкіл краще використовувати факти з історії рідного краю на уроках історії (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 18, арк. 140-143).

Викладачі вивчали досвід роботи кращих вчителів, узагальнювали його і висвітлювали у своїх працях. Так, у 1953-1954 н.р. В. Борщевський, Чечот, Б. Буяльський, працюючи над науково-методичною розробкою «Вивчення творчості Василя Стефаника у середній школі», використовували досвід окремих викладачів середніх шкіл. Цінні поради дали М. Присяжнюку вчителі шкіл міста для його наукової роботи «Вивчення творчості Панаса Мирного в середній школі» (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 19, арк. 178).

Кафедри інституту залучали вчителів шкіл Вінниччини до науково-дослідної і науково-методичної роботи. Так, доцент Бушок вів науково-методичну роботу спільно з учителем СШ №13 Дудчинок, доцент Яворський - з учителями Ульяновим (СШ №8), Сизовим (СШ №3), викладач Нечипорук - з учителем Тульчинської школи-інтернату Кузовим і т.д. (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 28, арк. 66).

Науково-педагогічні працівники видали посібники на допомогу школі. Наприклад, у 1963 р. В. Борщевський опублікував посібники «Вивчення творчості Максима Рильського в школі», «Питання літератури і мистецтва в матеріалах і рішеннях ХХІІ з'їзду КПРС і задачі вчителів-словесників», П. Лебедєв - «Методика вивчення географічного матеріалу в 3-4 класах», А. Власенко - «Методика розв'язання арифметичних задач». Ряд статей надруковано викладачами у журналах «Радянська школа», «Математика в школі», «Література в школі», «Українська мова в школі», «Школа и производство», «Начальная школа», «Народное образование» (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 28, арк. 66).

Загалом, зв'язок зі школою давав взаємну користь як школам, так і викладачам інституту.

Крім індивідуальних в інституті розроблялися і колективні наукові теми. Серед них - «Використання місцевого матеріалу на уроках історії СРСР», «Нариси з історії Вінницької обласної партійної організації», «Питання трудового виховання у навчанні учнів восьмирічної школи», «Проблеми реалізму в літературі», «Позакласна і позашкільна робота з української мови в школі», «Фізика твердого тіла», «Електрохімія» (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 28, арк. 65).

На засіданнях партбюро розглядали питання про стан наукової роботи окремих викладачів, зокрема написання ними дисертацій. Так, 3 січня 1956 р. на засіданні партбюро критикували декана фізико-математичного факультету Г. Півеня, який мало уваги приділяв науковій роботі, оскільки був завантажений у деканаті.

Згадували також викладача Урмана, якому необхідно було, на думку учасників зібрання, допомогти організувати роботу, оскільки через важкі домашні умови він працювати практично не міг. Викладачам Горобцю і Івановій, які успішно працювала над дисертаціями, варто було б поїхати у Київ на курси підвищення кваліфікації, де б вони могли активізувати роботи над дослідженнями. Висловлювалися пропозиції переглянути завантаженість викладачів, оскільки окремі з них через дуже велике навантаження не в змозі займатися науковою роботою, продумати систему творчих відпусток. Партійці клопотали, щоб у бібліотеці виділити спеціальний зал для наукових працівників (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 21, арк. 2-3).

Частину пропозицій врахували. Зокрема, творчі відпустки для роботи над докторськими дисертаціями були надані доцентам В. Чернокозовій й Кірієнку, кандидату філологічних наук М. Присяжнюку (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 28, арк. 66).

В окремих документах міститься інформація про захисти дисертацій. Так, у 1953-1954 н.р. кандидатські дисертації захистили В. Страшкевич, Г. По- чепцов, А. Яворський (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 19, арк. 167), у 1963 р. - Іванова, Дика, Корчинський, Любівець (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 28, арк. 67). У 1963-1964 н.р. подав до захисту докторську дисертацію доцент Паламарчук, який прибув до Вінниці у 1962-1963 н.р. (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 28, арк. 66).

Щодо публікацій, то, наприклад, у 1957 р. викладачі інституту опублікували 92 наукові і науково-популярні праці (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 23, арк. 51).

Регулярно в інституті виходив збірник «Наукові записки інституту». Станом на 1957 р. вийшло 9 томів (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 19, арк. 258; спр. 21, арк. 92; спр. 23, арк. 54).

Викладачі мали можливість апробувати свої наукові результати на звітних наукових конференціях. Зокрема, у 1953 р. заслухали 30 доповідей (тоді в інституті працювали 54 викладачі), 11 з яких були пов'язані з практикою роботи в школі. Наприклад, директор інституту О. Ткаченко зробив доповідь на тему «Організація і проведення екскурсій на виробництво». Викладачі Коновалов і Яворський виступили з доповіддю «До питання про методику і техніку виготовлення саморобних приладів з фізики у середній школі», Б. Буяльський - «Вивчення творів Андрія Малишка у 5-7 класах середньої школи» і т.д. (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 18, арк. 143).

Займалися науково-дослідною роботою під керівництвом викладачів і частина студентів, які зокрема об'єднувалися у наукові гуртки. У плани роботи гуртків часто включалися питання про політехнізацію, вивчення досвіду кращих вчителів шкіл, методики викладання окремих тем, розділів тощо. Найбільш результативно працювали гуртки з фізики (керівник - доцент Коновалов), російської літератури (доцент Малинковський), української літератури (кандидат філологічних наук Чечот) (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 18, арк. 143, 146). Гуртківці-філологи влітку 1963 р. провели експедицію з вивчення народних творів по руслу річки Буг. Вони працювали над створенням діалектичного словника Вінниччини (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 28, арк. 35).

Свої наукові здобутки студенти мали можливість презентувати. У 1957 р. було видано «Вісник НСТ», у якому вмістили анотації праць студентів. У тому ж році оприлюднено «Збірник НСТ», до якого ввійшли 11 статей (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 23, арк. 51, 57).

Як і викладачі, студенти мали свої наукові студентські конференції. Так, у квітні 1953 р. заслухали 34 доповіді (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 18, арк. 146).

Певну увагу в інституті приділяли розширенню і зміцненню матеріально-технічної бази. Зокрема, упродовж 1953-1954 н.р. було проведено ремонт і переобладнання приміщення колишнього управління Південно-Західної залізниці по вул. Червонопрапорній, 32 (нині - вул. К. Острозького) під навчальний корпус, організовано переїзд у новий навчальний корпус (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 19, арк. 69). Водночас, мали місце проблеми із обладнанням і опаленням нового приміщення, на що було вказано помічнику директора з господарської частини інституту І. Трахту. Зокрема, в аудиторіях і кабінетах відсутньою була необхідна кількість меблів, особливо столів, класних дошок, недостатньо було книжкових шаф і шаф для експозицій, мали місце перебої з електроосвітленням у навчальному корпусі інституту. Внаслідок несправності даху споруди місцями обвалювалася штукатурка. Низька температура в зимові місяці заважала нормальній роботі кабінетів, читальні, бібліотеки і всьому колективу студентів та викладачів. Через відсутність стелажів в бібліотеці 1/3 бібліотечного фонду інституту не розставлено по полках і майже не використовувалася. У навчальних майстернях інституту, спортзалі, розміщених у підвальному приміщенні не було відповідної вентиляції. Двір інституту засмічений, знаходився в антисанітарному стані. У такому ж стані були і туалетні кімнати. Потреби в гардеробі забезпечувалися лише на 50% (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 19, арк. 69).

У наступні роки у зв'язку із зростанням контингенту студентів відчувалася нестача аудиторного фонду, приміщень для розміщення нових лабораторій. У 1963 р. інститут отримав частину приміщення, в якому раніше розміщувався лісомеліоративний технікум. Проблему навчальних площ вирішили лише частково. Тому на засіданнях партбюро йшлося про те, що необхідно наполегливо ставити питання перед обласними організаціями і Міністерством освіти про надбудову ще одного поверху над головним навчальним корпусом (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 28, арк. 55).

Упродовж 50-х рр. не вдавалося вирішити питання із студентським гуртожитком. Станом на вересень 1954 р. місць у ньому було лише 220, а бажаючих отримати житлову площу понад 900 осіб. Не вирішеним було і побутове питання. З лютого 1954 р. йшла переписка з Міністерством комунального господарства про надходження в інститут газових плит. Було три розпорядження міністра комунального господарства, однак плит так і не було, незважаючи на те, що заклад кошти перечислив. Студенти з цього приводу мали навіть намір звернутися у журнал «Перець» (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 19, арк. 165). Питання із житловою площею для студентів вирішили лише у 1961 р., коли було відкрито новий гуртожиток (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 26, арк. 62).

Багато розмов було щодо надання житла науково-педагогічним працівникам. Нам не вдалося віднайти дані про отримання викладачами квартир у 50-ті рр. Лише 16 лютого 1960 р. на засіданні партбюро було поінформовано про офіційний лист з обкому профспілки про те, що викладачам нададуть 10 квартир (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 25, арк. 5). Однак станом на червень 1961 р. цих квартир так і не надали (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 26, арк. 84). Лише у 1962 р. міська рада виділила 7 квартир, а у 1963 р. - три (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 28, арк. 56).

Поступово вирішувалося питання із харчуванням студентів. У 50-ті рр. їдальня інституту була включена до загальноміського тресту закладів громадського харчування. Дирекція, партійна організація інституту неодноразово ставили питання перед міськими організаціями про покращення роботи їдальні, однак на ці прохання звертали мінімум уваги. Дуже часто у їдальні не вистачало самих необхідних продуктів харчування. У міськкому партії і міськвиконкомі завжди уважно вислуховувати претензії, однак дієвих мір до тресту їдалень не приймали (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 19, арк. 166). Становище покращилося, коли у 1962 р. було введено в дію власну дальню. Однак і тут проблем вистачало. 8 травня того року на закритих партійних зборах зазначалося, що працівники їдальні допускали факти присвоєння продуктів. Завідувач їдальні Шкільнюк часто ходив п'яним. Лікарем виявлено у холодильнику їдальні незаконне зберігання двох туш м'яса. Допускалися факти самовільного використання інститутських автомашин в особистих цілях (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 27, арк. 70).

У 1959 р. розгорнулася кампанія із переходу закладів освіти на повне самообслуговування. Тягар його практичної реалізації мали нести студенти. У Вінницькому педінституті з квітня 1959 р. на самообслуговування студентів переведено гуртожиток. Взято також на самообслуговування клуб інституту, музей Миколи Островського, кабінети політекономії і методики української мови. З листопада молодь почала прибирати понад 3/4 навчальних площ. Студенти влітку того року брали участь у ремонті навчального приміщення і гуртожитку. Крім того, їх залучали до будівельних робіт. Зокрема, наприкінці 1958 р. силами студентів закінчили будівництво клубу, а до вересня 1959 р. студенти фізико-математичного факультету закінчили будівництво майстерень. Студенти факультету фізичного виховання працювали на будівництві спортзалу (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 24, арк. 174).

Певну увагу приділяли матеріальній допомозі, оздоровленню учасників освітнього процесу. Так, з вересня 1953 р. по вересень 1954 р. профком інститут надав матеріальну допомогу 142 студентам на суму 13344 крб. У будинках відпочинку та санаторіях відпочивали 95 студентів (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 19, арк. 165). 1963 р. було організовано відпочинок працівників інституту на березі Чорного моря (Держархів Вінницької обл., ф. п. 292, оп. 2, спр. 28, арк. 45).

Висновки

Партійна організація педінституту окрім ідеологічної та ідейно-виховної роботи намагалася контролювати й інші сфери роботи вишу. На засіданнях партбюро розглядали кадрові питання, заслуховували персональні справи викладачів-партійців, які порушили партійну дисципліну, аналізували стан профорієнтаційної роботи і хід прийому студентів. Щодо останнього, то при вступі значні пільги надавали особам з дворічним виробничим стажем і демобілізованим.

Предметом обговорення була організація освітнього процесу: звертали увагу на підвищення якості викладання, покращення педагогічної майстерності викладачів, використання на лекціях наочності, забезпечення повноцінної самостійної роботи студентів тощо.

Здійснювалися заходи щодо наближення діяльності науково-педагогічних працівників до практики роботи школи і покращення професійної підготовки студентів. Низка документів характеризують стан наукової роботи окремих викладачів, зокрема написання ними дисертацій, наукових і науково-популярних праць. Щорічно у виші відбувалися звітні наукові конференції, виходив збірник «Наукові записки інституту», де викладачі мали можливість апробувати свої наукові результати. Розширювалася і зміцнювалася матеріально-технічна база: зростали навчальні площі, студенти отримали новий гуртожиток, введено у дію їдальню, деякі викладачі отримали квартири. Переважно ці зміни прийшлися на 60-ті рр. Однак повністю розв'язати питання забезпечення інституту навчальною площею, а викладачів - житлом, тоді не вдалося.

Список використаних джерел і літератури

Державний архів Вінницької області.

Долинна, А. С. & Матушок, Г. С. (2023). Право викладачів і студентів педагогічних вишів УРСР на житло (середина 50-х - перша половина 60-х рр. ХХ ст.): на матеріалах Поділля. Забезпечення прав людини: національний і міжнародний виміри: зб. матер. ІІ всеукр. наук.-практ. конф. (сс. 39-43). Вінниця.

Історія університету [Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського]. URL: https://vspu.edu.ua/index.php?p=history (дата звернення: 16.04.2023).

Кароєва, Т. Р. (Упорядн.). (2012). Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського (1912-2012): ювілейна книга. Вінниця: Держ. картограф. фабрика, 223 с.

Комарніцький, О. (2023). Документи Ф. П. 4 Держархіву Хмельницької області про освітню діяльність Кам'янець-Подільського педінституту у роки хрущовської «відлиги». Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: історичні науки, (39), 58-68.

Матушок, Г. (2022a). Вінницький педінститут у роки хрущовської «відлиги»: зміни у структурі, формування викладацького і студентського складу. Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзнавчі дослідження: матер. XXXIV Вінниц. всеукр. наук. іст.-краєзн. конф. (сс. 184-191). Вінниця.

Матушок, Г. (2022b). Науково-дослідна робота викладачів педагогічних закладів вищої освіти УРСР у роки хрущовської «відлиги» (на прикладі Вінницького і Кам'янець-Подільського педінститутів). Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: історичні науки, (38). Кам'янець-Подільський, 167-177.

References

Derzhavnyi arkhiv Vinnytskoi oblasti [The State Archives of Vinnytsia Region]. [in Ukrainian].

Dolynna, A. S. & Matushok, H. S. (2023). Pravo vykladachiv i studentiv pedahohichnykh vyshiv URSR na zhytlo (seredyna 50-kh - persha polovyna 60-kh rr. XX st.): na materialakh Podillia [The right of teachers and students of pedagogical higher educational institutions of the Ukrainian SSR to housing (the mid-50s - first half of the 60s of the 20th century): based on the materials of Podillia]. Zabezpechenniaprav liudyny: natsionalnyi i mizhnarodnyi vymiry: zb. mater. II vseukr. nauk.-prakt. konf. (ss. 39-43). Vinnytsia. [in Ukrainian].

Istoriia universytetu [Vinnytskyi derzhavnyi pedahohichnyi universytet imeni Mykhaila Kotsiubynskoho] [The history of the university (The Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University]. Retrieved from https://vspu.edu.ua/index.php?p=history [in Ukrainian].

Karoieva, T. R. (Comps.). (2012). Vinnytskyi derzhavnyi pedahohichnyi universytet imeni Mykhaila Kotsiubynskoho (1912-2012): yuvileina knyha [The Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University (1912-2012): anniversary book]. Vinnytsia: Derzh. kartohraf. fabryka, 223 s. [in Ukrainian].

Komarnitskyi, O. (2023). Dokumenty F. P. 4 Derzharkhivu Khmelnytskoi oblasti pro osvitniu diialnist Kamianets-Podilskoho pedinstytutu u roky khrushchovskoi «vidlyhy» [Documents F.P. 4 of the State Archives of Khmelnytskyi Region on the education activities of Kamianets-Podilskyi Pedagogical Institute during the years of Khrushchov “thaw”]. Naukovi pratsi Kamianets-Podilskoho natsionalnoho universytetu imeni Ivana Ohiienka: isto- rychni nauky, (39), 58-68. [in Ukrainian].

Matushok, H. (2022a). Vinnytskyi pedinstytut u roky khrushchovskoi «vidlyhy»: zmi- ny u strukturi, formuvannia vykladatskoho i studentskoho skladu [Vinnytsia Pedagogical Institute during the years of the Khrushchov “thaw”: changes in the structure, formation of teaching and student staff]. Vinnychchyna: mynule ta sohodennia. Kraieznavchi doslid- zhennia: mater. XXXIV Vinnyts. vseukr. nauk. ist.-kraiezn. konf. (ss. 184-191). Vinnytsia. [in Ukrainian].

Matushok, H. (2022b). Naukovo-doslidna robota vykladachiv pedahohichnykh zak- ladiv vyshchoi osvity URSR u roky khrushchovskoi «vidlyhy» (na prykladi Vinnytskoho i Kamianets-Podilskoho pedinstytutiv) [Research work of teachers of pedagogical institutions of higher education of the Ukrainian SSR during the years of the Khrushchov “thaw” (on the example of Vinnytsia and Kamianets-Podilskyi Pedagogical Institutes]. Naukovi pratsi Kamianets-Podilskoho natsionalnoho universytetu imeni Ivana Ohiienka: istorychni nauky, (38). Kamianets-Podilskyi, 167-177. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru