Найвеличніший меценатський проєкт Терещенків у Глухові - Трьох-Анастасіївська церква

у Глухові - Трьох-Анастасіївська церква

Людмила Артемова аспірант

Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, Україна

ABSTRACT

THE GREATEST PERSONAL PROJECT OF THE TERESCHENKOS IN HLUKHIV - THE THREE ST. ANASTASIAS CHURCH

Liudmyla Artemova Postgraduate

Law and Teaching Methods Department of Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University, Ukraine

The article deals with the greatest patronage project of the Tereshchenkos in Hlukhiv - the construction of the Three St. Anastasias Church. Features of origin, construction works, finishing and functioning of this cult building are revealed. The purpose and scientific novelty of the study is to fill the existing intellectual gaps of modern historical regionalism on the basis ofprocessing periodicals and primary sources TsDIAC, DACHO, DASO, TsDA Moscow on the peculiarities of Tereshchenko's patronage in Hlukhiv in the second half of XIX - early XX century. The research methodology is based on the principles of historicism, objectivity, analysis, as well as historical- genetic, historical-comparative methods. The article traces the peculiarities of regional patronage, focuses on the socially useful actions of the Tereshchenko's family, which contributed to the development of the cultural and artistic sector of the provincial city, as a result of patrons built a cult building-highly artistic of the Three St. Anastasias Church. It is proved that the religious worldview of the Tereshchenkos was formed in the traditional Ukrainian society of that time and was an important component and drivingforce of their charity.For the bourgeois stratum in traditional Christian Ukrainian society it was the norm of the worldview of that time to take care of the poor, disadvantaged, cripples. Therefore, they attached great importance to the origin of their wealth. So, along with the expansion of the network of educational institutions, the Tereshchenkos interacted with such social institutions as religion, ideology, culture. The question of the history of construction and functioning of the Three Anastasia Church, which became the most massive architectural dominant of Hlukhiv and a significant contribution of patrons to the cultural and spiritual heritage of the former hetman's capital, is revealed. Having reached a number offundamental conclusions that reflect the results of our research, it is noted that due to such activity of the Hlukhiv economic elite, the city of Hlukhiv with its archaic planning and one- story wooden buildings changed its architectural face, adorned with a complex of brick buildings for civil and religious purposes.

Key words: patrons, charity, the Three St. Anastasias Church, the Tereshchenkos family, religious building, social and humanitarian space of Hlukhiv.

Питання меценатства в Україні в другій третині XIX - на початку XX ст. нерозривно пов'язано з участю торговельно-промислового прошарку, купецтва у загальному житті міст і прізвищами Харитоненків, Терещенків, Ханенків, Симиренків, Яхненків, Суханових та ін. Розвиток соціально-культурного середовища Глухова в означений період став можливим завдяки цілеспрямованим приватним та благодійним ініціативам підприємців родини Терещенків. Такій діяльності останніх сприяла не лише максимізація їхніх прибутків у матеріально-виробничому секторі, а й норми тогочасного світогляду в традиційному натоді християнському українському суспільстві, а саме: опікуватися бідними, знедоленими, каліками, як заповідав Бог.

За тлумачним словником В. Даля «благодійник - це людина, яка робить добро для інших» (Даль, 1980), а енциклопедичний словник XIX ст. Ф. Брокгауза та І. Ефрона визначає «благодійність» як прояв співчуття до ближнього і моральний обов'язок заможного поспішати на допомогу незаможному (Ільченко, 2010: 90-95). Сучасна наукова спільнота, перебуваючи під впливом потужних глобалізаційних процесів, не втратила інтересу до понять «благодійність», «меценатство», «спонсорство», які й натепер просідають чільне місце в академічному дискурсі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

меценатський проєкт трьох анастасіївська церква

У контексті аналізу новітньої історіографії щодо вивчення проблем українського меценатства привертають увагу роботи Г. Махоріна (Махорін, 2007), О. Друганової (Друганова, 2009), І. Суровцевої (Суровцева, 2006), Я. Заніка (Занік, 2009) та ін. Вагомим доробком вивчення, зокрема, благодійності доброчинців Терещенків на Чернігівщині, Київщині, Житомирщині, Волині стали наукові розвідки І. Павловської, І. Ковалинського, М. Кальницького, О. Покатаєвої, П. Біліченка, С. Жукової, В. Назарової, Ю. Шишкіної, О. Савицького.

Актуальність дослідження. Дослідження пріоритетних напрямів діяльності цукрозаводчиків на Батьківщині, у соціально-гуманітарному просторі Глухова, є недостатньо розробленими, носять спорадичний та тенденційний характер, а отже є на часі й залишаються актуальними.

Мета статті

Метою статті є послідовно прослідкувати особливості регіонального меценатства, закцентувавши увагу на суспільно корисних діях представників родини Терещенків, які посприяли розвиткові культурно-мистецького сектору провінційного міста, унаслідок будівництва меценатами культової споруди - високохудожньої Трьох- Анастасіївської церкви.

Виклад основного матеріалу

На підставі аналізу масиву опрацьованих першоджерел ЦДІАКу, ДАЧО, ДАСО та корпусу періодичних видань нами попередньо встановлено, що свої благодійні ініціативи у Глухові підприємці розпочали з заснування в 1871 р. дворянином Артемієм Терещенком дитячого притулку (Артемова, 2021: 197-200). Наступною сторінкою феномену соціальної відповідальності Терещенків у рідному місті стало відкриття власним коштом братами Ніколою та Федором лікарні св. Єфросинії (1879 р). У ній безкоштовно отримували медичні послуги та ліки незаможні верстви населення Глухова та Глухівського повіту.

В кінці XIX ст. пріоритетною формою благодійної діяльності Терещенків було розширення мережі навчальних закладів, що сприяло розвиткові педагогічно- просвітницького процесу у місті. Тож, у цей період у населеному пункті з'явилися: трикласне міське училище Федора Терещенка (1891), пансіон Глухівської чоловічої гімназії (1892), який власним коштом побудував Нікола Терещенко та ремісниче училище Ніколи Терещенка (1899). Як було заведено на той час, усі громадські та навчальні заклади носили ім'я своїх фундаторів.

Заснування цукрозаводчиками просвітницьких установ та участь кількох поколінь Терещенків у роботі їхніх піклувальних рад позитивно впливало на інтелектуальний розвиток суспільства та пом'якшувало соціальні проблеми у Глухові. Разом із тим, у нових економічних умовах, Терещенки таким чином вирішували гостру на той час проблему підготовки фахівців робітничих спеціальностей для своїх технологічно оснащених підприємств, від яких, у багато чому, залежав подальший поступальний розвиток їхньої цукрової імперії (Артемова, 2021: 197-200).

Дійшовши ряду основоположних висновків, котрі відбивають результати нашого наукового дослідження, зауважимо, що внаслідок такої активності глухівської економічної еліти місто Глухів з його архаїчним плануванням і одноповерховою дерев'яною забудовою змінило своє архітектурне обличчя, прикрасившись комплексом мурованих споруд цивільного призначення.

Проте Терещенки не обмежувалися у Глухові лише участю членів родини у діяльності громадських просвітницьких організацій. Меценати взаємодіяли з такими соціальними інститутами як релігія, ідеологія, культура. Надаючи великого значення моральності походження свого багатства, і, як наслідок, витративши мільйони рублів золотом на благі справи, глибоко віруючі Терещенки в кінці свого земного шляху мріяли про райське життя в потойбічному світі та вічний спочинок. Знайти його вони хотіли у крипті Трьох- Анастасіївської церкви в Глухові, яку підприємці побудували за власний кошт, крім іншого, і як усипальницю для своєї родини.

Серед чотирьох культових споруд, які у вирі історичних перепитій та воєнних лихоліть дотепер збереглись у місті, Трьох-Анастасіївська церква є наймасивнішою архітектурною домінантою Глухова і стала вагомим внеском Терещенків у культурну й духовну спадщину колишньої гетьманської столиці.

Історія виникнення Трьох-Анастасіївської церкви пов'язана із родиною гетьмана Івана Скоропадського (1646-1722). Саме йому належали землі у південно-східному куті Глухівської фортеці, де у 1717 р. його дружиною - Анастасією Скоропадською - був збудований перший однойменний Трьох-Анастасіївський храм. У нащадків гетьмана зберігалися «грамоты Императора Петра Великого 1718 года и Императрицы Елизаветы Петровны 1744 года на земельные владения старой Анастасиевской церкви, а также универсал гетмана, графа Разумовского, 1751 года на тот же предмет» (Шишкіна, 2009: 136).

У 1748 р. та 1784 р. Трьох-Анастасіївська церква Анастасії Скоропадської, разом із іншими будівлями Глухова, потерпала від такого руйнівного фактору як пожежі (Артемова, 2019: 182-185), тож неодноразово реконструювалася. У 1816 р., у зв'язку із новими життєвими потребами, вона була перебудована на двоповерхову з прибудовою та дзвіницею. Згодом парафію Трьох-Анастасіївської церкви, яка стала найбіднішою у місті, приєднали до Троїцького собору, а храм фактично закрили (Шишкіна,2009: 136).

Глухівський купець Артемій Якович Терещенко в 1846 р. пожертвував на утримання церкви 4 тис. руб. і служба у ній відновилася. За такий моральний вчинок доброчинця обрали церковним старостою, а у 1872 р. з правого боку головного корпусу храму його коштом було влаштовано додатковий приділ на честь святого Артемія. У звіті контори Артемія Яковича у Глухові за 1872-1873 рр. зазначалося: «На устройство нового придела и починку иконостаса Анастасиевской церкви израсходовано 6146 руб.» (Жукова, 2003: 56).

Брати Нікола та Федір Терещенки звернулися до Чернігівської духовної консисторії в 1884 р. за дозволом на спорудження власним коштом нового Трьох-Анастасіївського храму-усипальниці. Це благе починання дворян підтримали й проєкт побудови храму був затверджений Чернігівським губернським правлінням у тому ж 1884 р. (тут та далі за текстом збережено оригінальний правопис документів): «Проектъ разсмотренъ и одобренъ Строительнымъ отдилешемъ Черниговского Губернского правленія по протоколу отъ марта 1884 года. Подлинную подписали: Губернатор Кн. Шаховский, Губернскій Инженеръ Савицкій, Губернскій Архитектор Фессалоницкій» (ДАЧО).

Автором проєкту культової споруди став відомий академік архітектури з Санк- Перербурга - Андрій Гун. Наглядати за будівництвом було доручено професіональному архітектору з атестатом, міщанину з Риги Вільгельму-Генріху Ганке, який зміг підтвердити свою кваліфікацію «свидетельством об испьітаніи в строительном искустве» (ДАЧО). Господарчими справами займався представник Терещенків у Глухові - статський радник Петро Вільгельмович Бек. Зауважимо, що в 1870 р. родина Терещенків залишила провінційний Глухів і переселилася до Москви, а в 1874 р., не витримавши потужного тиску адміністрації цього великого міста, підприємці вирішили переїхати на постійне місце проживання до Києва, де вони відкрили «Товариство цукробурякових та рафінадних заводів братів Терещенків». Нікола Артемійович Терещенко мешкав у власному будинку на вулиці Бульварній (нині бульвар Тараса Шевченка), а Федір Артемійович у власному будинку на вулиці Олексіївській (вул. Терещенківська). Члени родини зреалізовували свої меценатські проєкти тепер уже в Києві, але і Глухів не залишали поза своєю увагою, де результати їхньої діяльності до того ж активно сприяли становленню громади на релігійно-моральних засадах. Вихідці з купецького стану, Терещенки, посівши найвищі ієрархічні сходинки та досягнувши вершин фінансового процвітання, почали будувати нову Трьох-Анастасіївську церкву в Глухові у 1884 р. не тільки, щоб розташувати у крипті храму родинну усипальницю, а й з наміром затьмарити найвеличніший із новозбудованих у ті часи Володимирський собор у Києві.

За експертною оцінкою В.В. Вечерського - кандидата архітектури, начальника відділу архітектурної та містобудівної спадщини Інституту культурної спадщини - Трьох- Анастасіївська церква, збудована Терещенками у Глухові, це - масивний кубічний п'ятибанний храм, вирішений у архітектурних формах невізантійського стилю, дуже поширеного в Російській імперії в другій половині XIX ст. Він тринефний, чотиристовпний, хрестовокупольний, з трьома апсидами і просторим напівпідвалом, що використовувався для господарських потреб, зокрема й для влаштування повітряного опалення. Храм пишно, з великим смаком декоровано зовні та всередині. У зовнішньому декорі домінують вертикальні членування - лопатки, вузькі високі вікна, напівколонки тощо. В інтер'єрі велику цінність становлять розписи, виконані 1893 р. під керівництвом видатних митців - братів Павла й Олександра Сведомських - у невізантійському стильовому ключі, з широким застосуванням золотого тла й геометричних орнаментів, подібно до розписів Володимирського собору в Києві. Монументальні багатофігурні композиції «Таємна вечеря» у головному вівтарі, «Вхід Господній до Єрусалима» на південній стіні та «Суд Пілата» на північній виконав Олександр Сведомський. Розписи у верхній частині конхи головного вівтаря (Матір Божа з Христом) та західної стіни належать пензлеві видатного українського маляра Миколи Пимоненка. Передвівтарна перегорожа (невисокий іконостас) із сірого карарського мармуру зроблена за проєктом відомого глухівського іконописця Миколи Мурашка. Ікони писали А. Верещагін і Ф. Журавльов (Вечерський, 2003: 90-91).

Матеріальна історія пам'ятки культури - Трьох-Анастасіївського храму, - що став дарунком меценатів глухівчанам і яким захоплюються туристи, коли, озброївшись гаслом: «На це варто подивитися!», відвідують колишню гетьманську столицю відображена в архівних документах ЦДІАКу (ф. 830). У справі «Щодо пожертвування Н.А Терещенком та Ф.А. Терещенком на будівництво храму у м. Глухові з 1885 по 1893 рр.» зазначається, що витрати на будівництво перлини глухівської архітектури по роках складали 223 975 руб. 44 коп. (ЦДІАК):

Таблиця 1

Серед іншого, художникам-майстрам та на опорядження Трьох-Анастасіївської церкви підприємці пожертвували ще 159 005 руб. 64 коп. (ЦДІАК):

Таблиця 2